|
8
Реферат на тему
Італія, Франція, Іспанія та США у міжвоєнний период
ПЛАН
1. Франція в 1918-1939 рр.
2. США в 1918-1939 рр.
3. ІТАЛІЯ в 1918-1939 рр.
4. Іспанія в 1918-1939 рр.
5. Використана література.
1. Франція в 1918-1939 рр.
Перемігші головного ворога - Німеччіну - Франція (як и Англія) стала провідною Країною Західної Європи. Вона повернула Собі вісокорозвінені індустріальні райони Ельзас и Лотарінгію, получила контроль над німецькімі и частково Турецький володіннямі (Того, Камерун, Сирія, Ліван ТОЩО). Альо війна завдан Франции Величезне Втрата: 1,3 млн. Чоловік, з країни-кредитора вона превратилась в боржника, рівень промислового виробництва в 1921 р. Стає 55% порівняно з 1913 р.
Франція разом з Англією, США, Японією булу одним Із організаторів інтервенції проти Радянської России. Перебування французьких войск в России в течение 1918--1919 рр. справило революціонізуючій Вплив на солдат и моряків, Які, повернувшись у Францію, спріялі піднесенню на Батьківщині революційніх настроїв.
На парламентських ВИБОРИ у лістопаді 1919 р. перемогли партии національного блоку, что виступали з ультрапатріотічніх позіцій: неухильне Дотримання умов Версальський договору, захист СОЦІАЛЬНОГО світу и республіканського ладу, Відбудова зруйновану війною господарства, захист прав ветеранів та інвалідів Війни ТОЩО. ЦІ гасла відповідалі настроям більшості населення країни, наляканого страйковим рухом.
Сподівання Франции на регулярні репараційні надходження з Німеччини НЕ справджуваліся, оскількі через кризу в економіці й суспільстві Німеччина не могла та й Не поспішала їх доповідна. У січні 1923 р. французькі війська спільно з бельгійськімі окупувавши Рурську область Німеччини. Франція розраховувала НЕ лишь добитися виплати репарацій, а й Встановити свой контроль над німецькою економікою. Проти ця акція булу осуджена світовою громадськістю, тому війська були віведені з Рура.
Течение 1924--1926 рр. при власти перебував Лівий блок на чолі з Е. Еріо, до которого входили радикал-соціалісти и соціалісти. ВІН безуспішно намагався реформуваті фінансову и Податкова система, Офіційно признал СРСР, прідушував повстання у колоніях - Марокко и Сирії.
1926 р. после розпад лівого блоку до влади прийшла коаліція правих партій, что проголосила політику національної єдності. Уряд Очола Рай-мон Пуанкаре. За темпами піднесення промислового виробництва Франція випередив Англію и Німеччіну. Найбурхлівішімі темпами розвивалась важка, сталеплавильна, автомобільна Галузі промісловості. Проти це Було перервати світовою Економічною криз, яка у Франції набрала затяжного характеру. Так, Падіння виробництва, что розпочалося напрікінці 1930 р., Трівало до середини +1935 р. Темпи стабілізації були настолько повільнімі, что уровня 1929 р. НЕ Було досягнуть и в 1939 р. Різко скороти зовнішня торгівля.
Небачена економічна криза, зростання Безробіття и зліднів спричинили невдоволення широких верств населення; авторитет традіційніх правих партій впавши - з 1 929 р. до 1932 р. змінілося 8 Урядів. У стране актівізуваліся екстремістські, фашістські та профашістські організації ( "Вогняні хрести", "Патріотична ліга", "Французька дія"). На Відміну Від німецькіх та італійськіх фашистів французькі екстремісті НЕ корістуваліся підтрімкою Середніх прошарків населення - власніків дрібніх підприємств.
Значний частина робітніків орієнтувалася на комуністів. За таких умов спроба реакційніх сил організуваті путч у лютому 1934 р. для того, щоб ліквідуваті РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ лад, наштовхнулася на Опір лівіх сил. За всій стране прокотилася хвиля демонстрацій и мітингів.
Тисяча дев'ятсот тридцять-чотири р. Представник комуністичної та соціалістічної партій, до якіх Згідно прієдналіся прогресивні радикал та діячі других течій ліберального спрямування, будинків про Спільні Дії проти фашизму. Во время муніціпальніх віборів Навесні 1935 р. ліві сили здобулі значний Успіхів. Влітку 1935 р. комуністи, соціалісти, радикал, обєднані в Народний фронт, провели демонстрацію. 1936 р. французька преса опублікувала програму Народного фронту, что передбачало державний контроль за розвитку економіки з метою стабілізуваті ціни та фінанси країни, а такоже Розширення соціальної допомоги населенню за рахунок бюджету, гарантування демократичних свобод и запретили фашістськіх угруповань, активно міжнародну діяльність для забезпечення миру в мире.
На парламентських ВИБОРИ 1936 р. партии Народного фронту перемогли праві партии. Новий уряд сформував лідер соціалістів Леон Блюм. Національні збори прийнять понад 130 Законів реализации програми Народного фронту, проти для ее Здійснення необходимо Було Чіма коштів, у тій годину коли надходження в бюджет скорочував. Уряд БУВ змушеній делать Великі позички. Економіка країни поступово дестабілізувалася. Уряд Блюма Вимагаю надаті Йому надзвич-йні повноваження, но сенат відмовів.
У Зовнішній політіці Франции домінувало Прагнення утвердити Вплив у післявоєнній Европе та Забезпечити Виконання Версальський договору. Франція намагались обмежіті реваншістські Прагнення Німеччини Шляхом создания системи колектівної безпеки в Европе. Важлівім кроком у цьом напрямі Було Підписання в Паріжі в 1928 р. Паризька договору про Заборона Війни як засоби национальной политики, что осуджував войну и пропонував для Врегулювання суперечок лишь мірні переговори. Пакт передбачало Колективні Дії з боку его учасников проти будь-якої країни, что стані на шлях агресії. Французька дипломатія на качана 30-х рр. Зроби спробую зблізітіся з Німеччіною, прагнучі Зберегти статус-кво в Европе та обмежіті німецькі військові витрати, но Німеччина відмовілася від догоди. Тисяча дев'ятсот тридцять два р. между Францією та СРСР Було підпісано договір про ненапад один на одного.
Французький уряд безуспішно протестував проти англо-німецької морської догоди (1935 р.), За Якою Німеччина получила право на будівництво флоту. Альо Франція, як и Англія, Нічого НЕ зроби, щоб змусіті німецькі війська Залишити Рейнську демілітарізовану зону. Франція признал аншлюс Австрії.
1935 р. у Паріжі Було підпісано договір про взаємну допомогу между Францією и СРСР. Учасники договору зобовязуваліся у разі нападу будь-якої європейської держави Негайно надаті один одному підтрімку. Франція и Англія, проголосують політику нейтралітету, Фактично спріялі агресівній політіці Німеччини та Италии, їх втручанню в Громадянська войну в Испании. Франція булу учасником Мюнхенської догоди 1938 р. Франція та Англія, стурбовані непередбаченім ними розвитку подій, звернули до СРСР з пропозіцією Про надання гарантій допомоги європейськім державам у разі агресії з боку Німеччини. СРСР у відповідь предложили укласті пакт про взаємодопомогу между Англією, Францією та Радянська Союзом з одночаснім Надання гарантій усім Прикордонний з СРСР державам. Однако домовленості НЕ Було досягнуть через взаємну недовіру и небажаним сторон йти на компромісі. У сорокових роках Німеччина Вже булу готова до реваншу.
2. США в 1918-1939 рр.
После Завершення Першої Світової Війни США опінію у Надзвичайно сприятливі становіщі. На Відміну Від європейськіх держав США не зазнається значний воєнніх руйнування. Монополії получил велічезні прибутки від воєнніх поставок. Національне багатство США в роки Війни зросли більш як у 2,5 рази. З боржника європейськіх стран США стали їх кредитором. Борг європейськіх держав США на початок 20-х років стає 11 млрд долларов. Америка вступила в Епоха Процвітання (просперіті).
Подолано проблеми повоєнної структурної перебудови и скороти видатки на оборону промисловість, США стали на шлях создания економіки широкого споживання. Порівняно з довоєннім рівнем на кінець 20-х років промислове виробництво збільшілось на 70%. США віроблялі на 10% більше Світової продукції, чем Англія, Франція, Німеччина, Італія та Японія. Особливе місце у промисловому піднесенні США відігравала автомобільна промисловість.
Економічна криза 1929--1933 рр. особливо глибока враз США: Загальний ОБСЯГИ промислової продукції скоротівся до 53% докризового уровня; Розора сотні тисяч фермерів; збанкрутувалі 5 тис. банків. Особлівої гостроті фінансова криза Набуль Навесні 1933 р .: Мільйони дрібніх вкладніків Втратили свои заощадження и превратились на жебраків.
На Президентський ВИБОРИ 1 932 р. победу здобув представник Демократичної партии Франклін Рузвельт, Який для виходів з кризиса проголосують "новий курс", теоретично підвалінамі которого Було вчення англійського економіста Кейнса, согласно з Яким для забезпечення нормального Функціонування виробництва необхідні державне регулювання економікою та соціальні реформи.
Стрижнем внутрішньої політики правительства Було Відновлення промісловості. З цією метою Було Прийнято закон, відповідно до которого підприємці ма ють укладаті между собою догоди чесної конкуренції, что регулюватімуть рівень виробництва, цен, заробітної плати, рінків збуту. Було ухвалено закон про допомогу фермерам, за Яким держава укладала з фермером контракт про СКОРОЧЕННЯ посівніх площ, поголівя худоби, а такоже закон про отношения между підприємцями и робітнікамі (закон Вагнера), согласно з Яким забороняліся втручання підприємців у справи профспілок, переслідування робітніків. Того ж року Вперше в історії США ухвалено федеральний закон про соціальне страхування, за Яким встановлювали система пенсій за ВІКОМ и виплат з Безробіття.
Активне державне регулювання спріяло поступовому послабленню кризових явіщ в економіці. Однако восени 1937 р. у США розпочалася нова економічна криза, у подоланні якої адміністрація Рузвельта (Який на ВИБОРИ у тисяча дев'ятсот тридцять-шість р. знову домігся перемоги) здійсніла низьку Нових реформ: Зменшення податкового тягара, встановлення мінімальної заробітної плати, регулювання сільського господарства. Альо з 1939 р. Рузвельт отказался от подалі реформ. На початок Другої Світової Війни адміністрація Рузвельта намагались закріпіті результати "нового курсу". Загаль економіка США 30-х рр. перебувала в стані застою, адміністрація Рузвельта НЕ змогла Цілком контролюваті ринкову економіку.
У Зовнішній політіці Рузвельт вважаю, что Америка винна відіграваті активну роль у мировой політіці. Альо загаль у стране переважалі "ізоляціоністські" настрої, тобто бажання дістанціюватіся від перебігу подій у неспокійному мире. 1933 р. США ВСТАНОВИВ діпломатічні отношения з СРСР. Своєріднім закріпленням ізоляціоністського курсу ставши закон +1935 р. про нейтралітет, согласно з Яким у разі воєнного конфлікту президент повинен БУВ застосуваті ембарго (Заборона) на експорт оружия воюючи країнам. Закон не розрізняв Агресор и жертву и БУВ за своими наслідкамі подібним політіці "умиротворення", что ее проводили Англія и Франція. Однако з Посилення агресії Німеччини та Италии в Европе, Японії на Далекому Сході позиція Рузвельта стала іншою. 1937 р. ВІН призвал до создания системи "карантину" вокруг агресорів, но НЕ виявило особлівої наполеглівості в ее организации. Лише початок Війни заставил адміністрацію Рузвельта Изменить закон про нейтралітет з тім, щоб мати можлівість Здійснювати військове постачання Англии та Франции.
Напередодні Другої Світової Війни у США були закладені підваліні державного регулювання економіки, здійснені Важливі соціальні реформи, что свідчіло про важлівій крок у створенні "держави благополуччя".
3.ІТАЛІЯ в 1918-1939 рр.
После Завершення Світової Війни країна вступила в трівалій кризовий период. Відносно Слабкий італійська економіка лишь за рахунок перенапруження витримала фінансові затрати, повязані з війною. Державний борг Италии за 1915--1919 рр. збільшівся з 15 млрд Лір до 50 млрд. До проблем 400-тісячної армії безробітніх долучень проблема працевлаштування демобілізованіх солдат та офіцерів.
Наслідки Війни загострілі соціальне противостояние. Течение 1918-- 1920 рр. відбулося понад 4 тис. страйків, во время якіх ставить вимоги Підвищення заробітної плати, запровадження 8-годинний робочий дня, розширення профспілковіх прав.
Активну роль у робітнічому Русі відігравала Соціалістична партія, одним Із провідніх діячів якої БУВ Беніто Муссоліні, головний редактор партійної газети "АВАНТІ". У 1914 р. между ним и керівніцтвом партии виник Конфлікт, что Закінчився его віключенням з партии. На качану 1915 р. ВІН обєднав вокруг себе найрадікальніші сили соціалістів и націоналістів, Які в 1919 р. создали фашістську партію. (У перекладі з італійської мови слово "фашіо" означає пучок; звідсі виник срок фашизм.) Програма партии передбачало встановлення РЕСПУБЛІКИ, запровадження законодавчо зборів, передачу землі селянам, боротьбу проти буржуазії, Підвищення зарплати, создание народної міліції, ліквідацію банків и бірж.
На ВИБОРИ до парламенту 1921 р. фашисти здобулі 35 Депутатська мандатів. Депутати-фашисти своєю поведінкою у парламенте Фактично блокувалі его роботу, демонструючі народу и королю, что парламентська демократія вичерпана собі и щоб навести порядок у стране, потрібна сильна влада - диктатура. Готуючісь до Захоплення влади, фашисти створювалі Бойові групи (за словами Муссоліні, 400 тис. Напрікінці одна тисячу дев'ятсот двадцять одна р.). Муссоліні активно готувався здійсніті похід своих пріхільніків на Рим, щоб взяти владу силою. Фашістській зїзд у Неаполі поставивши перед УРЯДОМ ультимативній Вимоги Передат Їм часть міністерськіх посад. Король Віктор-Еммануїл III під приводом того, что ВІН НЕ может допустіті кровопроліття, Пожалуйста неминучий спричинили Громадянська войну, що не наважівся застосуваті проти фашистів силу. Останні захопілі Важливі Державні обєкти в Мілані та других містах. Восени 1922 р. король призначила Муссоліні премєр-міністром Италии.
Прийшовши до влади, фашисти змушені були Певний час зберігаті демократичні Інститути. Уряд БУВ коаліційнім. Деякі Важливі міністерські Портфелі Муссоліні віддав буржуазним партіям. Альо Згідно ВІН Вже НЕ збірався діліті владу ні з ким. У стране Було Створено культ особи Муссоліні. Поступово обмежуючі повноваження короля, Муссоліні, Який прісвоїв титул дуче (вождя), правив Італією почти .одноосібне. Усі Політичні партії були Заборонені, державну поліцію замінено фашістською міліцією, на таємну поліцію покладаючи організацію тотального шпигунство, провокацій и терору. Фашисти Цілком монополізувалі владу.
Фашисти провели широку денаціоналізацію, стабілізувалі курс лірі та прийнять закони про Врегулювання отношений между підприємцями и робітнікамі.
У 1928--1929 рр. Муссоліні сформував перший однопартійній фашістській уряд. ВІН провів копійчаних реформу, чому спріялі значні кредити США. 1929 р. рівень промислового виробництва в стране на 40% перевіщував довоєнній, зростан виробництво Сталі, електроенергії, продукції текстільної, харчової та других галузь.
Оскількі італійська економіка булу тісно пов'язана з американских інвестиціями, то и кризу в ній розпочалася почти одночасно зі США. Найбільше постраждало текстильна, видобувна, автомобільна, суднобудівна Галузі, скороти сільськогосподарське виробництво, збанкрутувало понад 55 тис. дрібніх и Середніх фірм.
В условиях кризиса процес фашізації країни значний пріскорівся. Цьом спріяла так кличуть входити корпоративна система - обєднання підпріємніцькіх ОРГАНІЗАЦІЙ и фашістськіх профспілок під егідою держави в окремий галузь господарства, что забезпечувало "класового світ". На середину 30-х років практично усі італійці стали членами корпорацій.
Корпоративна система превратилась в один Із важелів фашістського державного регулювання економіки і політічного життя Италии. Корпорації схвалілі Заборона страйків и 40-годинний робочий тиждень, контролювалі Укладення колективних трудових договорів, розглядалі конфліктні ситуации, надавали допомогу фашістськім профспілкам.
Проти корпорації Цілком НЕ виконан покладені на них завдання, так само як и проголошені Муссоліні чісленні "битви": за урожай, за народжуваність, за меліорацію ТОЩО. Уряд Муссоліні посил державне втручання в розвиток стратегічно важлівіх галузь промісловості та їх СИРОВИННОЇ бази, что Було повязано з Агресивне політікою на міжнародній Арені та підготовкою до Війни.
Фашістській уряд Вважаю, что Італія булу обділеною результатами Першої Світової Війни, и не пріховував своих загарбніцькіх планів. 1935 р. італійські війська з территории Сомалі напали на Ефіопію. Ліга Націй оголосіла Італію агресор. Альо США и Англія проголосує нейтралітет и запретили експорт оружия в обідві країни. Весною 1936 р. загарбання Ефіопії Було завершення. Італія разом з Німеччіною Надала військову допомогу Франко в борьбе против іспанськіх республіканців, направивши в Іспанію свои війська. Спільна інтервенція Німеччини и Италии в Испании пришвидшити формирование військового блоку между ними. 1936 р. в Берліні булу підпісана угода между Німеччіною й Італією про Розподіл сфер впліву на Балканах, подалі тактику БОРОТЬБИ проти іспанської РЕСПУБЛІКИ, Визнання прав Италии на Ефіопію. Так Було Створено "вісь" Берлін - Рим. 1937 р. Італія прієдналася до німецько-японського "Антікомінтернів-ського пакту".
Підтрімавші Німеччіну в здійсненні аншлюсу Австрії, а такоже у розчленуванні та загарбанні Чехословаччини, Італія продемонструвала Готовність взяти участь у війні на боці Німеччини.
Фашизм в Италии набув характеру тоталітарної диктатури: придушенням опозиції, насільніцькій корпоративізм, культ шовінізму, насилля и Війни. Фашістські профспілки залишились єдінімі в Италии профспілковімі організаціямі. Готуючісь до Світової Війни, італійський фашизм накинувши з Посилення репресіямі на своих політічніх ворогів. У 1937--1939 роках відбуліся чісленні судові процеси над антифашистами.
4. Іспанія в 1918-1939 рр.
У роки Першої Світової Війни Іспанія дотрімувалася нейтралітету. Активна торгівля Испании з воюючи країнамі спріяла значному піднесенню ее економіки, розширення експорту сільськогосподарської продукції. После Закінчення Війни у стране настав спад економічного життя, скоротівся експорт, зростан соціальна нестабільність.
У Перші повоєнні роки політичний устрій країни залишавсь незміннім, законодавчо влада належала королю и двопалатному парламенту (кортесам); виконавча - королю та раді міністрів. У політічному жітті провідну роль відігравалі Ліберальна, Консервативна, а такоже Соціалістична Робітнича партии. У тисяча дев'ятсот двадцять одна р. утворілася Комуністична партія.
Соціальні суперечності, актівізація робітнічого руху під Вплив комуністів, автономний рух націоналістів Каталонії та Країни Басків породили в правлячіх колах переконаність, у необхідності Встановити сильно владу. Роль диктатора відіграв Командувачу військовім округом в Каталонії генерал Прімо де Рівера. У серпні 1923 р. ВІН здійснів переворот, ВСТАНОВИВ в Испании військово-монархічну диктатуру. Кортеси Було розпущено, заборонено діяльність політічніх партій, обмежена Конституційні права и свободи, заарештовано радикальних та профспілковіх діячів.
До реконструкції іспанської промісловості Було Залуччя Іноземні інвестиції, націоналізовано провідні промислові Галузі, Створено потужні нафтові, вугільні та тютюнові монополії. За прикладом Б. Муссоліні в Испании Було продекларовано создания корпорацій.
Проти, врешті-решт, військово-монархічна диктатура Прімо де Рівері виявило декоративною. Жорстокий и марнославній, донжуан и азартні Гравець ВІН негативно настроїв проти собі не лишь простий люд, а й іспанську еліту. Проти диктатури виступили всі провідні Політичні сили країни и даже військові. После придушенням двох Спроба державного перевороту (1926 и 1929 рр.) У 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.
Економічна криза 1929--1933 років значний ускладнено сітуацію в стране. Масово закривається підприємства, знизу заробітна плата та ін.
Республіканці Вимагаю, щоб король, Який скомпрометував себе співпрацею з Прімо де Ріверою, зрікся престолу. На муніціпальніх ВИБОРИ тисяча дев'ятсот тридцять один р. республіканці здобулі переконливою победу. Звістка про це вівела на вулиці Тисячі демонстрантів. Муніціпалітеті ряду міст проголосує республіку, у Барселоні Було проголошено Каталонську республіку. У квітні тисяча дев'ятсот тридцять один р. Революційний комітет проголосує про повалення монархії. Король зрікся престолу. Іспанію Було проголошено республікою. У червні відбуліся вибори до законодавчо зборів, после чего Було сформувати коаліційній уряд. Прийнято конституція гарантувала шірокі Громадянські права й свободи. Аграрна реформа проголошувалися конфіскацію поміщіцькіх земель за викуп и зменшувала Орендного плату. Національне питання Було вірішене частково: Каталонія получила обмеження автономію, а Галісії та Країні Басків в автономії Було Відмовлено.
Проти правительства складно Було балансуваті между партіями правого та лівого спрямування. Особливо велику Активність виявляв комуністи та Створена в 1933 р. фашістська фаланга. ЦІ сили сподіваліся за умов Безлади в стране прийти до влади. До того ж за їхньою спиною стояли Іноземні держави, что сподіваліся втягнутості до СФЕРИ свого впліву - відповідно СРСР та Німеччина й Італія.
Тисяча дев'ятсот тридцять-чотири р. комуністи організувалі Збройних Робітниче повстання в Астурії, что прізвело до великих жертв среди повстанців. Це віклікало вибух народного невдоволення. Урядова коаліція розпалася, Було Призначено следующие вибори. Для обєднання сил напередодні віборів ліві партии постелили пакт про Утворення Народного фронту. На ВИБОРИ 1936 р. більшість Місць у кортесах здобулі партии Народного фронту (республіканці, соціалісти, комуністи). Уряд Очола Асанья. ВІН зіткнувся з проблемою.Більше несанкціонованіх Дій робітнічіх ОРГАНІЗАЦІЙ: робітники самовільно захоплювалися підприємства, запроваджувалі "Робітничий контроль", створювалі непід-звітні правительства воєнізовані загони. Уряд продовжував проведення аграрної реформи, розподілівші до усередині 1937 р. понад 700 тис. га землі.
Прийшовши до влади під гаслом свободи й демократії, звільнівші з вязниці ЗО тис. політвязнів, республіканці разом з тім кинули до вязниці 6 тис. своих політічніх опонентів. Побоюючісь експропріації, іспанські підприємці і банкірі начали переводіті свои капіталі за кордон. Зростан ціни на продукти и товари Першої необхідності, злочинність.
У липні 1936 р. Урядовий поліцією Було вбито депутата-монархіста, что стало приводом до військового перевороту. 17 липня 1936 р. у Марокко група Вищих іспанськіх Військових організувала заколот проти правительства Народного фронту. Радіостанція м. Сеута передала умовний сигнал: "Над усією Іспанією безхмарне небо", что БУВ наказом до виступа заколотніків у всій стране. Заколотніків підтрімалі Чима Військовослужбовців и церква. В Испании розпочалася громадянська війна.
Ця війна спричинили гостре міжнародну кризу. СРСР підтрімував республіканців, а Німеччина та Італія - націоналістів. Західні демократи вважаю за краще Зберегти в Испании закону уряд, остерігаючісь з'явився на Політичній карті Європи ще одного тоталітарного режиму. Таким чином, Іспанія стала обєктом суперечок Комінтерну й західніх демократій, з одного боку, та между тоталітарнімі режимами - з Іншого.
На пропозіцію Британського правительства 27 стран проголосує політику невтручання относительно подій в Испании.Німеччина та Італія НЕ малі наміру стояти осторонь. Комінтерн ставши на шлях формирование інтернаціональніх бригад добровольців для допомоги республіканцям. Загаль в Испании воювали понад 42 тис. добровольців-Інтернаціоналістів. СРСР поставляв літаки, танки, Гармата. На боці заколотніків на чолі з генералом Франко воювали понад 300 тис. іноземних войск. Військову техніку Їм постачалі Німеччина й Італія.
Спочатку франкісті зізналася кілька відчутніх поразок, но з часом перехопілі ініціатіву. Незважаючі на стійкість, виявлення при обороні Мадрида, у Битві під Гвадалахара та при захопленні Теруел становище республіканців значний погіршілося.
Напрікінці 1938 р. націоналісти прорвали оборону республіканців, а в 1939 р. захопілі Террас, Барселону. Навесні одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. розпочався генеральний наступ франкістів на усіх фронтах. Во время здобуття Мадрида націоналісти наступали чотірма колонами, а п'ята, якові становили супротивники РЕСПУБЛІКИ, перебувала в самому городе. З того часу віслів "п'ята колона" став сінонімом зради. 1939 р. Мадрид здався. Франко проголосує про Закінчення Війни. В Испании на Довгі роки ВСТАНОВИВ авторитарна диктатура.
література
1. Бадак Александ Миколайович, Войнич Ігор Євгенович, Волчек Наталя Михайлівна, Воротнікова О. А., Глобус А. Всесвітня історія: У 24 т. / І.А. Аляб'єва (ред.) - Мінськ: Література
2. Всесвітня історія: Підручник для студ. вузів / Георгій Борисович Поляк (ред.), Анна Миколаївна Маркова (ред.). - М.: Культура і спорт, 1997. - 496с.
3. Архипов Дмитро Борисович. Коротка всесвітня історія. Наукометричний аналіз / РАН; Інститут аналітичного приладобудування. - С.Пб. : Наука, 1999. - 189с.
4. Білоножко Сергій Володимирович, Бірюльов Ілля Михайлович, Давлетов Олександр Рашидович, Космина Віталій Григорович, Нестеренко Людмила Олексіївна, Турченко Федір Григорович. Всесвітня історія. Новий час. 9 клас: Підручник для середовищ. загальноосвіт. закладів - 2-е вид. - К.: Генеза, 2002.
|