|
Окупаційний режим на території Білорусі
ІСТОРІЯ БІЛОРУСІ (XX - початок XXI ст.)
[Зміст посібника "ІСТОРІЯ БІЛОРУСІ (XX - початок XXI ст.)"]
Захопивши територію Білорусі, гітлерівці встановили тут окупаційний режим, так званий «новий порядок». За планом «Ост» передбачалося залишити в Білорусі тільки 25% населення для використання в якості робочої сили. Решта 75% підлягали знищенню або вислання. Було встановлено новий адміністративний поділ Білорусі. Східна частина була віднесена до «області армійського тилу». Влада тут здійснювалася військовими і поліцейськими органами, підпорядкованими штабу групи армій «Центр». Південна частина Білорусі по лінії 20 км на північ від залізниці Брест-Гомель була віднесена до рейхскомісаріату України. Північно-східну частину німці включили до складу Пруссії і генерального округу «Литва». Частина, що залишилася 1/3 території Білорусі - Барановицька, Вілейська, Мінська (без східних районів), північні райони Брестської, Пінської та Поліської областей - увійшла до складу генерального округу Білорусь, який був включений в рейсхкоміссаріат «Остланд» з резиденцією в м Ризі і розділений на 10 округів. На чолі цих округів стояли німецькі чиновники (гебітскомісару). Допоміжну роль відігравали місцеві установи - управи, на чолі яких стояли призначені гітлерівцями бургомістри, старости, війти.
Так званий «новий порядок» підтримувався збройними формуваннями СС (охоронні загони), СА (штурмові загони), поліцією безпеки і службою безпеки СД, гестапо, таємної польової поліцією, контррозвідувальних органів «Абверу», жандармерією і ін. Були створені спеціальні оперативні групи ( айнзацгруппи) для боротьби з партизанами і підпільниками.
На території Білорусі діяло 260 таборів смерті, їх філій і відділень. Тільки в Тростенецького таборі смерті було знищено 206500 чоловік. У всіх містах були організовані гетто для євреїв. Одним з найбільш великих було Мінське гетто, в якому було знищено близько 100 тис. Євреїв. За період окупації окупанти провели в Білорусі більше 140 великих каральних операцій проти партизанів і мирних жителів. Під час 28 таких операцій тільки в 1942-1943 рр. карателями було убито 70 тис. чоловік. Карателями було знищено понад 5295 населених пунктів, в тому числі 628 спалили разом з жителями. У період війни в Білорусі загинуло 2 млн. 200 тис. Чоловік, 380 тис. Жителів було вивезено в Німеччину.
Щоб поставити на службу рейху економіку Білорусі, окупанти організували роботу промислових підприємств. Вони провели реєстрацію працездатного населення. Робочий день тривав 12 годин. Заробітна плата була мізерною. Навіть за незначне непослух робочого могли відправити в концтабір. Навесні 1942 року на території генерального округу Білорусі була проведена земельна реформа. Всі колгоспи були розпущені, а їх землі перейшли в сімейне користування селян в рамках так званих земельних кооперативів. На території східної частини Білорусі колгоспи ще довго зберігалися.
Німецьку адміністрацію в Білорусі з 17 липня 1943 р по 22 вересня 1943 року очолював генеральний комісар (гауляйтер) В. Кубі. Після того, як Е. Мазаник і М. Осипова привели вирок партизан у виконання, генеральний комісаріат очолив генерал поліції К. Готберг. В. Кубі прагнув залучити до співпраці місцевих жителів в рамках допоміжних органів управління і поліції. 22 жовтня 1941 року була створена Білоруська народна самодопомога (БНС), очолювана доктором І. Ермаченко. Вона взяла на себе функції щодо забезпечення нужденного населення, мала право організовувати притулки, медичні установи, проводити культурні заходи, видавати книги, журнали білоруською мовою. 29 червня 1942 року було проголошено про створення Білоруського корпусу самооборони (БКС). З червня 1942 року по квітень 1943 року було створено 20 батальйонів. Вони були слабо озброєні, не рвалися в бій, легко піддавалися пропаганді партизан. Навесні 1943 р загони БКС були розформовані.
22 червня 1943 був створений Союз білоруської молоді (СБМ). Вищим органом СБМ був Центральний штаб на чолі з М. Ганько та Н. Абрамової. Завданням цієї організації було виховання молоді в дусі гітлерюгенду, підготовка її до роботи на військових заводах Німеччини та службі у військово-допоміжних частинах Вермахту. Члени організації носили спеціальну форму. СБМ налічував в 1944 р 12635 чоловік. Близько 5 тис. З них були спрямовані на роботу і навчання до Німеччини.
У грудні 1943 р була створена Білоруська центральна рада (БЦР). Президентом БЦР був призначений Р. Островський. Рада стала дорадчим органом. Їй формально окупаційні власті передали соціальне забезпечення, культуру і освіту. 23 лютого Готберг видав наказ про створення Білоруської Крайової оборони (БКО) і доручив БЦР провести мобілізацію чоловічого населення 1908-1924 рр. народження. На кінець квітня 1944 року було сформовано 45 батальйонів, які налічували близько 30 тис. Чоловік. Головним завданням БКО була боротьба разом з поліцією проти партизан. Однак створені батальйони не виправдали надій німців. Після звільнення Білорусі частина формувань БКО виявилися в Німеччині. За різними джерелами, коллаборационистское рух в Білорусі налічувало 80-100 тис. Осіб, значна частина з них була залучена в різні формування німців примусово.
|