Підводний човен "Акула"

Підводний човен "Акула"

Початковий проект підводного човна "Акула" водотоннажністю 400 тонн, першої "великої" підводного човна, був представлений до Головного морського штабу в січні 1905 року. Проект був схвалений Морським технічним комітетом 3 травня 1905 року. Однак, через брак відповідних кредитів, рішення про будівництво прийнято не було.

У вересні 1905 року І.Г. Бубнов виступив з пропозицією про заміну бензіномоторамі на двигуни Дизеля. Пропозиція була прийнята. На початку листопада 1905 року начальник Балтійського заводу клопотав про видачу наряду на будівництво підводного човна, який і був виданий в лютому 1906 року, але без забезпечення фінансування. У квітні 1906 року на будівництво двох підводних човнів "мінога" і "Акула" було відпущено 200 тис. Рублів, тому будівництво підводного човна "Акула" не було розпочато і майже весь 1906 рік пішов на переговори з постачальниками обладнання. На підводному човні "Акула" передбачалося встановлювати двигуни Дизеля потужністю 300 к.с. Такі двигуни виготовлялися "Сполученими машинобудівними заводами Аугсбург-Нюренберг" для французьких підводних човнів. Завод "Л. Нобель" взявся за виготовлення таких же двигунів за нижчою ціною, тому перевага була віддана російській заводу. В серпня 1906 року начальник Балтійського заводу запропонував будувати підводний човен "Акула" повністю на відповідальність заводу з запропонованим їм технічним умовам. Згода на будівництво було в грудні 1906 року. У січні 1907 року було видано замовлення на три двигуни Дизеля заводу "Л. Нобель" і на поставку акумуляторної батареї заводу "Мето" в Парижі.

Головна затримка в будівництві човна пояснювалася пізньої постачанням двигунів Дизеля, які були виготовлені і випробувані лише в березні 1909 року. Спуск підводного човна на воду відбувся 22 серпня 1909 року і в жовтні 1909 року підводний човен пішла в Бьерке-Зунд для попередніх заводських випробувань. При випробуваннях з'ясувалася необхідність збільшення потужності гребного електромотора з 225 к.с. до 300 к.с. , Установки волнорезних щитів на підводні мінні (торпедні) апарати, а також заміни гребних гвинтів. 20 травня 1910 "Акула" була введена в док в Кронштадті, де і були виконані ці переробки.

В кінці липня 1910 "Акула" знову ходила в Бьерке на випробування, де з'ясувалася повна непридатність нових гребних гвинтів, виготовлених фірмою Цейзе. У серпні "Акула" знову встала в док, де нові гвинти були замінені на старі, з якими і завершили підготовчі випробування, за винятком стрільби мінами, яких в наявності не було.

20 жовтня "Акула" вийшла з Петербурга в Ревель. У Морському каналі перескочили через затонулу баржу, причому серйозно пошкодили правий гвинт, погнули огорожу середнього гвинта і спалили Мотильова підшипник лівого дизеля, внаслідок чого дійшли до Ревеля під одним середнім дизель-мотором. Тому випробування довелося перенести на 1911 рік. У березні 1911 року на "Акулі" в Ревельском плавучому доці був встановлений третій комплект гвинтів, після чого приступили до здавальних випробувань. Для заміни розірваної фундаментної рами у дизеля лівого борту "Акула" возвраща лась до Петербурга і на початку серпня знову прийшла в Ревель, де в вересні закінчила випробування.

Швидкість підводного човна "Акула" не досягнула передбачуваних проектних величин:

- надводна швидкість замість 16 вузлів була 11,5 вузлів;

- підводний швидкість замість 7 вузлів склала 6,5 вузлів.

Зважаючи на неможливість збільшення швидкостей підводний човен "Акула" була прийнята в казну і зарахована до складу діючого флоту. Першим командиром підводного човна "Акула" був старший лейтенант С. В. Власов.

Підводний човен "Акула" представляла собою остаточно сформувався тип "російської" підводного човна - однокорпусні з розміщенням головного баласту в краях і послужила прототипом для наступних підводних човнів конструкції І.Г. Бубнова типів "Морж" та "Барс".

Брала участь в 1-й світовій війні. Здійснила 16 бойових виходів. 14-15 жовтня 1914 року спільно з підводними човнами "Е-1" і "Е-9" прикривала постановку мінного загородження крейсерами "Рюрик", "Адмірал Макаров" і мінним загороджувачем "Єнісей" на захід від острова Борнхольм. "Акула" була першою вітчизняною підводним човном, застосувала метод пошуку супротивника в море, до цього підводні човни очікували противника на певних позиціях. У листопаді 1915 року в підводному човні "Акула" на палубі надбудови позаду рубки були встановлені палубні кріплення для 4 хв загородження. 27 листопада того ж року "Акула" під командуванням капітана 2 рангу Н.А. Гудима вийшла в 17-й похід до Мемелю, припускаючи поставити там міни. З походу човен не повернулася. Причини і місце загибелі човна залишилися невідомими.

Тактико-технічні елементи

озброєння