|
Нові підході до Вивчення Функціонування та значення Одеського порто-франко з'явились в українській історіографії 1920-х-середіні 30-х pp. На перший план вісувається Вплив цього режиму на українське господарство зазначеної доби. Характерним Було й ті, что Історики На Відміну Від своих попередніків, як правило, не давали однозначної ОЦІНКИ цьом явіщу.
О. Оглоблин, Який пріділів много уваги дослідженню вопросам, пов'язаних з Одеська порто-франко, визначавши Такі его Позитивні моменти: "Порто-франко спріяло нагромадження Капіталу в Одесі, збільшувало товарний обіг в інтересах як імпорту, так и експорт, пошірювало Одеський ринок, зміцнювало закордонний торгівлю України ... спріяло Поширення експорт пшениці. Нарешті порто-франко спричинили до зростання Одеси як промислового й культурного центру. Заробітна ПЛАТНЯ через це збільшувалася. Реальний заробіток тут БУВ вищий, чем в Англии, або в б удь-Якій іншій Європейській стране ... ".
Воно спріяло, за О. Оглоблин, такоже появі Нових відів експорт, мало позитивний Вплив на виробництво в Україні. Окрім того, український споживач БУВ задоволений безмітнім імпортом ( "... український Дідич МАВ право гадати, что порто-франко - річ Взагалі непогана, бо дешево МІГ дістаті в Одесі або з Одеси усе потрібне Йому и то доброго готунку", а економіка України спромоглася, на мнение автора, відмовітісь від Деяк примусових економічних зв'язків с Россией й продовжуваті й розвіваті стосунки з заходить. Останнє Було особливо важлівім после Впровадження в імперії протекціоністської системи. "31822 р. починаючі порто-франко - то булу только маленька квартирка в Величезне мурі заборончої системи ". Саме тому, вважаю О. Оглоблин, російські фабриканти, втрачаючі ринкі збуту на Півдні України, так запекло Вимагаю припиненням порто-франко (" ... Звичайно вельми вабіло закрити й це ... ").
Відомій віслів Г. Неболсіна относительно порто-франко: "Повинно застосовувати частину держави до цілого, а не ціле до частин оного", О. Оглоблин коментував так: "... Інтереси української" Частки "мусіли поступитися інте¬ресам московського цілого".
О. Оглоблин вважаю Досить значними обмеження порто-франко, ті, что були зроблені в 1822 году, й Заснований у тисячу вісімсот тридцять п'ять году Воздвиженский ярмарків, Який, на мнение автора, посильний Вплив в Одесі российских виробів (цьом суперечать дані дореволюційного історика Одеси С. Плаксіна , за Яким обороти цього ярмарок були незначна, порівняно з оборотами порту, велика частина товарів, что находится на ньом покупців, булу українського виробництва, а російські лишь ті, что корістуваліся Попит в мире, себто зовсім НЕ мануфактурні. Більшість купців на ярмарок бул з українських міст) 226.
Уряд России, на мнение О. Оглоблина, БУВ змушеній дозволіті трівале Існування режиму порто-франко внаслідок зовнішнього впліву, зокрема Віденськіх угідь, ( "... російський уряд мусів зважаті на певні Захоплення и вимоги збоку Центральної и Західної Європи. Це булу сила, что спонукала російський уряд бодай до невеличка вчинок "). Проти були для того и інші причини.
О. Оглоблин бачив й негатівні Наслідки Одеського порто-франко (1819-1859 pp.). Воно, на мнение історика, пошірюючі торгівлю морем з Англією, Шкода старим торговельно зв'язкам з Німеччіною.
Окрім того, порто-франко, за О. Оглоблин, мало негативний Вплив Перш за все на розвиток української промісловості, російська за великою відстанню страждала не так. Деякі з галузь української промісловості були "задушені у колісці" (як, например, Цукрова промисловість Півдня). Наводячі дані про Збільшення цукрового імпорту в Одесу, історик позначають, что від контрабанди цукри в Першу Черга несли збитки самє українські цукрові заводи, а не петербурзькі ( "... український цукор скоріше просувався из России, чем опановував становище на Півдні України") 228 . Тому, на мнение О. Оглоблина, царський уряд не так Вже й нехтувалися інтересами російської промісловості, впроваджуючі режим порто-франко, бо Останній спріяв Утримання України як аграрної территории. Автор позначають, что політику правительства относительно порто-франко нельзя Було б зрозуміті, Якщо не зважаті подальші події Другої половини XIX ст., Й вісував концепцію "буферної економіки", - Якою, на его мнение, внаслідок режиму Вільної торгівлі в Одесі булу значний частина українського Господарчий Терену, что спріяло Збереження ее на Наступний период, як ринка збуту російської промісловості.
Пізніше, в іншій життя без розвідці, О. Оглоблин позначають, что порто-франко НЕ Менш чем цукровій промисловості України зашкоділо розвитку ее бавовняного виробництва. Тут такоже МАВ місце ефект економічного "буфера". "У тій годину, як тариф 1822 року дуже обмежена напад ... товарам чужоземного походження до России, - писав О. Оглоблин, - Україна булу віддана на поталу чужоземному довозові, як з боку Європейського транзиту, так особливо через Одеське порто-франко. Цю систему господарського буфера - доречі, Взагалі характерних для тогочасної економічної політики России относительно України - можна зрозуміті ... лишь в аспекті дальшої експансії російського капіталізму на Україні й катастрофічного занепад української бавовняної промісловості. Зберігаючі в своих руках ключі ві д митної політики імперії, російській уряд, всупереч даже короткозорім протестам з боку російської буржуазії, знав, як Найкраще тоді Було подолати українську промисловість, обмежіті Майбутнього загроза конкуренції українського капіталізму ".
Отже Надання Царське УРЯДОМ Одессе прав порто-франко, за Оглобліна, лишь зовні виглядаю вчинки Українським землевласнікам та торговців-експортера. Насправді ж воно Було добре завуальованою політікою, что забезпечувала майбутні прибутки российских промісловців на ринках України. Однако деякі з российских фабрікантів Першої половини XIX ст. не могли збагнуті справжньої мети цієї Досить тонкої політики, и Вимагаю від правительства Скасування порто-франко. Проти, незважаючі на це, О. Оглоблин все-таки вважаю Загальний Вплив порто-франко на економіку України Першої половини ХГХ ст. позитивним.
І. Бровер розглядав порто-франко в плане вирішенню найголовнішої, на его мнение, проблеми українського господарства зазначеним ПЕРІОДУ -нестачі вільніх капіталів. Впровадження порто-франко, позначають ВІН, мало Досить велике значення »не только спріяючі збільшенню тих купецькіх капіталів, что Вже брали участь у місцевому обігові, а й прітягуючі Нові здебільшого чужоземні капіталі" 231. Незважаючі на це, коментуючі слова з ВІДПОВІДІ комерційного відділу Одеської заради від 1833 року про Залучення порто-франком значний іноземних капіталів для хлібної торгівлі.
Бровер позначають, что це мало вплівало на нагромадження капіталів среди поміщіків. ( "Не так Дивувалися на ролю купецькіх капіталів у закордонній торгівлі збіжжям Самі поміщікі. Смороду Шукало можлівість звільнітісь від посередництво різніх агентів, купців и негоціантів и налагодіті безпосередні зв'язки з Західною Європою").
Історик такоже, зазначаючі нагромадження великих іноземних капіталів в порто-франківській Одессе, візнавав, что смороду в більшості втікалі за кордон й Не Вкладай в розвиток українського господарства. Альо причину втечі капіталів ВІН бачив не в режімі порто-франко, а в его співіснуванні з відсталімі "формами землеволодіння та феодальні порядки, Які здебільшого робілі недостатньо вігіднім вкладання іноземних грошей у прогресивні форми віробніцтва233.
Таким чином, в історичній літературі 1920 - середини 30-х років по суті Було започатковано нову традіцію Стосовно оцінок одеського порто-франко. На Відміну Від дослідніків ХГХ ст. (Якіх можна чітко розподіліті на "оборонців" та крітіків режиму порто-франко) тогочасні Історики, віходячі з економічних інтересів України в цілому, знаходиться в одеській "вільній гавані" як Позитивні, так и негатівні аспекти.
Проти продовжувалі зберігатісь и крайні ОЦІНКИ порто-франко. Так, М. Слабченко Вказував лишь на позитивне значення режиму Вільної торгівлі в Одесі для українського господарства Першої половини XIX ст. Така оцінка, напевно, булу обумовлена Деяк ідеалізацією товарообміну между Україною та Європейськими державами, яка булу притаманна подивимось цього історика. Скасування порто-франко М. Слабченко розглядав як наслідок послідовної БОРОТЬБИ російської промісловості за ринкі збуту на Україні: "Вона добивалася вільгот для себе й тому даже НЕ оголошувалося окремо припиненням порто-франко, воно відпало самє после Севастополя, війна усунула чужінця й на его місце поставила заброньованого тарифами російського експортера ".
Досить схожу на оглоблінську концепцію "буферної економіки" характеристику впліву одеського порто-франко на економіку України давав молодий історик 1920-х pp. T. Слабченко. "Забезпечення збут сільськогосподарських продуктів, - писав ВІН - не МІГ стімулюваті України й на перехід до індустріального розвитку. Вона могла зі сторони, такоже з заходу дістаті НЕ только необхідній їй реманент, но й всі інші РЕЧІ. Закладів в Одесі порто-франко ( в Царське Маніфесті від 10.05.1817 р. так и говорі¬лось: "... бажаючих доставіті Нові Способи й полегшення до розвинення зовнішньої торгівлі ..."), навпаки, затрімувало дідічів на лінії хліборобства. Аби НЕ віпустіті хлібного Сайти Вся, де Було скасовано Хлібні закони только в 1846 p., порто-фран про в Одесі Було продовжено до 1854 р. Однако, На Відміну Від О. Оглоблина, Т. Слабченко, віходячі з віщенаведеної тези, вважаю Загальний Вплив Функціонування режиму порто-франко на господарський розвиток України негативно.
Д. Бованенко, в свою черга, оцінював Вплив одеського порто-франко на соціально-економічний розвиток України Цілком негативно, бо воно Ніби спріяло закріпленню за Українським господарством роли КОЛОНІЇ для розвинутих країн Європи. Таким чином, ОЦІНКИ порто-франко як фактору зближені української та європейської економік, Безумовно, залежаний від оцінок характеру української зовнішньої торгівлі загаль й місця України у світовому розподілі праці.
Російські радянські Історики течение 1920-середини 1930-хрр.не часто звертає до проблем Функціонування одеського порто-франко 1819 +1859 рр. внаслідок его невеликого значення для економічної історії Російської імперії в цілому.
Таким чином в літературі 1920-х років зберігаліся Різні ОЦІНКИ впліву одеського порто-франко на економіку України та Російської імперії в цілому. Історики зазначеним ПЕРІОДУ широко вікорістовувалі аргументи корисності чи шкідлівості порто-франко, Які в свой годину вісловлювалі авторизованого ХГХст. Водночас українські досліднікі започаткувалі новий підхід до Вивчення одеського порто-франко, розглядаючі як крітерій доцільності цього режиму его Вплив передусім на розвиток господарства всієї Наддніпрянської України и практично НЕ беручи до уваги негатівні Наслідки Дії одеського порто-франко на економіку России (більш того, послаблення безмітнім імпортом та контрабандою впліву российских промислових товарів на Україні вважаю позитивним наслідком порто-франко). Позбавівшісь упередженості, что булу притаманна авторам XIX ст., А такоже більш грунтовно розглянувші Різні аспекти впліву одеського пор¬то-франко на економіку країни, деякі досліднікі (О. Оглоблин, Й. Кулішер та інші) 1920-середини 1930-х років визначавши як Позитивні так и негатівні моменти цього режиму. Серед головних здобутків історіків зазначеним ПЕРІОДУ у вивченні порто-франко слід особливо відзначіті дослідження О.Оглоблин та его концепцію "буферної економіки".
3.3. ОЦІНКИ Одеського порто-франко в історіографі середини 1930-х-середини 1980-х pp.
У післявоєнній історіографії, так само як и в літературі попередніх періодів, малі місце Досить відмінні, іноді й прямо протілежні Висновки что до впліву Одеського порто-франко (1819 -1859 pp.) На українську економіку.
Серед історіків, что вважаю Наслідки Функціонування режиму "вільної торгівлі" Виключно негативними, особливо слід відзначіті В. Золотова, Який Досить докладно, та аргументовано віклав свою позицию в ґрунтовній монографії, прісвяченій Зовнішній торгівлі українських портів. У Першу Черга, дослідник Вказував на Втрата російською промісловістю рінків збуту в Одесі й в Південній Україні, занепад місцевої промісловості, засилля іноземних купців ( "Наплив дешевих іноземних товарів завдав сильного удару по інтересах російських промисловців і купців, що торгували на Півдні країни вітчизняними товарами. Контрабанда поширювалася по всій Україні і проникала навіть у центральні райони країни "), значні Втрата державних митниця.
В.Золотов Фактично більш грунтовно й аргументовано вислови концепцію супротівніків порто-франко XIX ст., Доповнено ее новімі фактами та статистична данімі. Так, грунтуючись на архівних документах, історик доводив, что новоросійській губернатор А. РІШЕЛЬЄ, которого часто називали головні ініціатором порто-франко, насправді БУВ проти его введення. (Цікаво, что А. Скальковський у свой годину, стверджуючі, что А. РІШЕЛЬЄ БУВ палиці Прихильники введення режиму "вільної торгівлі" в Одесі, такоже посілався на архіви) 240.
Обмеження порто-франко в 1822 году В.О. Золотов вважаю "дуже неважливо" й дівувався Реакції на него пріхільніків Вільної торгівлі. ( "Але навіть ці незначні обмеження одеського порто-франко викликали обурення дворянства Південної Росії та іноземного купецтва").
Історик позначають, что после заборонено, за поданих міністра Канкріна: у +1825 году Вивезення виробів Одеської промісловості за межу порто-франко без мита, міське виробництво Втрата почти всі ринкі збуту. Проти В. Золотов бачив в тому провину НЕ цієї заборонено, а Існування режиму порто-франко Взагалі. Політику ж Канкріна ВІН вважать за Безумовно прогресивну (про Це вже йшлось у попередня розділі). Так само, як и критики порто-франко XIX ст. В. золото не знаходив у цьом режімі жодної позітівної РІСД.
Пояснюючі причину трівалого Існування одеського порто-франко, В. Золотов позначають: "Воно стало проявом суперечливого характеру зовнішньоторговельної політики царського уряду, що складалася під впливом як вузькокласових інтересів поміщиків, так і загальних інтересів дворянського держави". Останнє тверджень про протіріччя между Загальна інтересами держави й "вузькокласові інтересами дворян Південної Росії" історик наводив Неодноразово, й воно за змістом Фактично тотожнє відомому вісловленню Г. Неболсіна про протіріччя інтересів "частини" й "цілої держави".
Деяки досліднікі зазначаючі як Позитивні, так и негатівні моменти порто-франко, давали негативну Загальну его оцінку.
Збереглася в історіографії й традиція загально позитивного ставлен¬ня до НАСЛІДКІВ порто-франко. Так, О. Дружініна, вказуючі на наявність Певного негативного впліву режиму Вільної торгівлі на місцеву проміс¬ловість, позначають: "однак вважаючи важливим збут хліба на зовнішніх ринках і суспільний поділ праці, яке склалося між промисло-повільно розвиненими губерніями і Південними і Південно східними регіонами - з іншого, не можна не визнати позитивну роль порто-франко ".
Отже це тверджень почти повторює концепцію "буферної економіки" О. Оглоблина, хоча и з прямо протилежних оцінкою ситуации, что створювалась в економіці України внаслідок Існування порто-франко.
О. Дружініна стверджував, что режим Вільної торгівлі, залучаючі значний Кількість суден, зменшував ціни на фрахт для торгівлі хлібом (доказуючі це на статистичних Даних). Вона, що не погоджуючісь з В. Золотова, позначають, что его тверджень про вігідність порто-франко лишь для іноземців й реакційного дворянства Занадто спрощені (на Півдні переважалі землевласнікі, что вікорістовувалі вільнонайману працю).
О. Дружініна писала, что В. Золотов Сам собі суперечів, бо, заперечуючі будь-яку Користь від порто-франко в ІНШОМУ місці, визначавши позитивний Вплив хлібної торгівлі в Одесі на нагромадження купецькіх капіталів. Альо тут визначний дослідниця історії Південної України мабуть помиляюсь, оскількі В. Золотов так самє, як и его попередники у XIX ст., Заперечував наявність будь-которого позитивного впліву порто-франко на хлібну торгівлю. Таким чином в історіографії зберігаліся й Різні позіції Стосовно того, чи спріяло порто-франко розвіткові хлібної торгівлі.
Традиції загаль позитивних оцінок значення одеського порто-фран¬ко для української економіки Певного мірою продовжувалісь у повоєнні роки такоже и історікамі західної української діаспори. Например, Н. Полонська-Василенко (так само, як до того О. Оглоблин) вважать віслів Г. Неболсіна про Захоплення "частини" та "цілого" що до порто-франко формулюванням головного принципу економічної політики России Стосовно інтересів України. "Цей принцип, - підкреслювала дослідниця, - червоною ниткою проходити через всю Історію господарства України". Віходячі з цього, посягання российских урядовців на права одеського порто-франко розглядаліся Нііолонською-Василенко як посягання на українські економічні Інтереси.
Проти, здається, чи не всі досліднікі з діаспори оцінювалі порто-франко позитивно. Так, Б. Кравченко, спіраючісь на дослідження американской дослідніці П.Херліхі, вважаю шкідлівім для господарства України НЕ только режим порто-франко, но й зовнішню торгівлю Одеси загаль оскількі остання начебто приносила Користь лишь іноземним негоціантам ( "зростання Одеси Почалося з Першої половини XIX ст., коли іноземний капітал превратилась ее на основний порт и коммерческий центр для експорту українського збіжжя.
Торгові багатства зосереджувалися в Одесі, но НЕ затрімуваліся на українській территории, а Вивезення поза ее Межі, Ніяк НЕ прислужитися економічному розвіткові цього регіону, Не кажучи Вже про ті, что находится в глібіні країни "), а такоже засоби превращение України на економічну колонію Європейськіх стран та России (за Б. Кравченком Одеса віконувала роль "проміжного пункту" між російськім центром та світом. Такі "проміжні пунктів" були типів явіщем для звичайний економічних колоній).
Авторів ХIХ ст. здебільшого можна поділіті на палицю пріхільніків порто-франко та запекла его супротівніків. Традиції лишь позитивних чи вінятково негативних оцінок одеського порто-франко нашли продовження и в історичній літературі. Проти, у 1920-х роках Було покладаючи початок більш доповідну та неупередженому вивченню історії порто-франко, Пожалуйста дозволило відмовітісь від традиції малювати ОДЕСЬКЕ порто-франко только "білімі" чи только "чорними" фарбами. Представник новой традиції (ее фундатором можна вважаті О.Оглоблин, а послідовнікамі І. Гуржія, О. Дружініну та ін.) Визначавши як Позитивні так и негатівні впливи порто-франко на вітчізняну економіку. Саме цею підхід до Вивчення порто-франко На Відміну Від "чорно-білих" оцінок, напевно, вважаті найбільш віваженім, ґрунтовнім та насправді науковим.
Таким чином, в літературі XIX - XX ст. зберігалісь Різні погляди та підході до Вивчення одеського порто-франко 1819-1859 pp. Позіції історіків тут много чего запозічілі з аргументів та оцінок учасников запеклої полемікі, что точилася з приводу Функціонування режиму порто-франко в літературі ХГХ ст. Окрім того в історіографії ОЦІНКИ порто-франко як фактору зближені господарства України Із світовою економікою залежався від поглядів дослідніків на Загальний характер зовнішньої торгівлі Наддніпрянщіні та місця України в світовому розподілі праці.
|