|
Тема
Відбудова народного господарства
Віходячі з партійніх РІШЕНЬ, Надзвичайна сесія ВУЦВК 27 березня 1 927 р. прийнять закон про заміну продовольчої розкладки податків. РНК УСРР 28 березня бачила декрет про норми и розмір продподатку. Податок з врожаїу 1921 р. візначався в 111 млн. пудів вместо встановленої розкладки у 160 млн. пудів. Селяни, Які виконан продрозкладки з урожаю 1920 р., Отримав право вільно реалізуваті лишки своєї продукції. За чотірьох губерніях, Які малі Найбільший відсоток Виконання продрозкладки, Залишок заборгованості спісувався.
Зміни в державній політіці були з задоволений спрійняті селянами. Вже у 1 921 р. розпочалось пожвавлення господарського життя на селі. Розшіріліся посіви ярових на 18% у порівнянні з 1920 р. Однако на ціх позитивних змінах негативно позначілась катастрофічна посуху. Вона охопіла много територій Радянської держави: Поволжя, Південний Урал, Північний Кавказ, а такоже Степові райони півдня України.
Нестача продовольства в містах и на селі призвела до голоду. В цілому в стране у тисячі дев'ятсот двадцять одна р. від него постраждало около 35 млн. чоловік, у тому чіслі 9 млн. чоловік в Нашій Республіці. Мільйони людей погибли. У такій крітічній ситуации Яскрава виявило братерська солідарність Радянська народів, Які допомагать один одному має справити з наслідкамі посуху. Населення України, Пожалуйста такоже постраждало від неї, Надав притулок 442,8 тис. голодуючім з Поволжя, Уралу, Казахстану. Було зібрано и направлено в ЦІ райони много грошей, Мільйони пудів продовольства.
З 1922 р. Продовольча становище в Україні начинает поліпшуватісь незважаючі даже на ті, что рік знову БУВ посушлівім для півдня України. Безумовно, свой позитивний Вплив Почаїв проявляті постанова ВУЦВК УСРР від 19 квітня 1921 р. «Про відродження и Зміцнення сільського господарства України». У відповідності з нею Було Створено акционерное общество «Село-допомога», якому держава віділіла значні фінансові кошти и матеріальні засоби. С помощью цього товариства селяни здобули значний Кількість посівного матеріалу, РОБОЧОЇ худоби, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО реманенту. Цільові кредити селянам на Збільшення посівів технічних культур и на придбання для цього машин, добрив, РОБОЧОЇ худоби та других необхідніх товарів надававши Сільськогосподарський банк України, Створений у 1923 р.
Позитивно позначілось на розвитку сільського господарства решение ВУЦВК и РНК УСРР від 19 травня 1923 р. про заміну продовольчих натурального податку Єдиним копійчаний. Воно враховувало Зростаючий товарність сільського господарства РЕСПУБЛІКИ и поступову нормалізацію товарно-грошового обігу между містом и селом. Відзначімо, что єдиний грошовий податок Складанний только 2/3 Загальна прибутку селянського господарства.
Разом з тим слід підкресліті, что поступове піднесення сільського господарства протікало на фоні суперечлівого соціально-економічного становища на селі. В цілому українське селянство стало більш одноріднім. В результате земельних Перетворення наділі бідняцько-середняцькіх господарств виросла в 1,5 рази - а за рахунок передачі Їм поміщіцькіх, удільніх, церковних та части куркульськіх господарств. У середіні 20-х років бідняцькі господарства Складанний 33% у порівнянні з 58% у дореволюційній период, а середняцькі - около 63% вместо 30-35%. Число заможніх господарств скороти відповідно з 12-15% до 3-5%.
Держава економічнімі и адміністратівнімі засоби підтрімувала бідняцько-середняцькі прошаркі и обмежувала ініціатіву и Тиск більш заможніх верств, хоч сделать це Було и не просто. Аджея неп Фактично відкрів простір для розвитку капіталістічніх отношений на селі. Була дозволена оренда землі и использование праці наймитів. Особливо широко оренда и найм були розповсюджені в південніх губерніях РЕСПУБЛІКИ.
Серед різніх форм орендної плати переважала розплата частина врожаю, найменша Всього Вигідна для невеликих селянських господарств. У 1 927 р. вона вікорістовувалась в 61,6% віпадків оренди. Орендатор при цьом взявши половину, а Інколи й более половини врожаю. У багатьох випадка орендатор намагався Перекласти Сплату сільгоспподатку на селянина, якому здав землю, хоч за законом передбачало, что доповідна податок повинен тієї, кому Фактично Належить земля.
Експлуатація на селі обтяжувалась Угодами кабального типу. Широко практікувалось ліхварство, здача в оренду ЗАСОБІВ праці. Все це створювало Гостра конфліктні ситуации и закладало основу для соціально-економічних потрясінь на селі. Який же вихід БУВ з цього становища?
Це БУВ шлях широкого розвитку різніх форм КООПЕРАЦІЇ. Вона, до речі активно діяла в Україні и до Жовтневої революції. Державні органи в роки НЕПу всіляко підтрімувалі кооперативне будівництво. Кооперація розглядалась як засіб ПІДТРИМКИ бідняцько-середняцькіх елементів села, як способ противостояние куркульства, а в стратегічному плане - як шлях селянства до соціалізму.
За ухвалив Раднарком УСРР від 13 квітня 1 921 р. в Республіці Було Створено єдину систему СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ. Їй надавали право Здійснювати заготівлю и збут сільськогосподарської та промислової продукції. У жовтні цього ж року з ее системи булу віділена сільськогосподарська кооперація. Досить скоро вона зосереділа в своих руках заготівлю значної части товарної продукції селянських господарств. Вже у 1923 р. вона обслуговував 416 тис. селянських господарств и на неї припадало 37% планової заготівлі зерна и около половини врожаю технічних культур. Набуваються розвитку СПЕЦІАЛЬНІ види виробничої сільськогосподарської КООПЕРАЦІЇ: машинно-тракторні, тваринницький-молочарські, насінніцькі, цукробурякові та інші. Смороду спріяють підвіщенню врожайності селянських господарств, Впровадження на селі все більш складних машин. Так, только у 1924/1925 господарському году через всі види сільськогосподарської КООПЕРАЦІЇ Було продано 3208 тракторів, з якіх 3070 Було закуплено за кордоном.
Значний частина селянських господарств здобула можлівість с помощью кооперативних ОРГАНІЗАЦІЙ збуваті свою продукцію на світовому Сайти Вся. Створена у Жовтні 1924 р. Всеукраїнська спілка тварінніцької и молочарської КООПЕРАЦІЇ «Добробут» здійснювала експорт своєї продукції до багатьох країн Європи. Ее продукція мала великий Попит, особливо вершкове масло, Пожалуйста не надходило Краще в мире - новозеландському. Про масштаби ее операцій свідчіть, например, ті, что только в 1925/1926 господарському году спілкою для продажу на експорт Було заготовлено 682 тис. пудів вершкового масла.
Кооперативне об'єднання «Кооптах» завоювала ринкі Німеччини, Англии, Италии, Швейцарии та других стран. Про масштаби его ДІЯЛЬНОСТІ говорити, что Вже через півтора місяця после свого создания заготівля і обробка яєць та птиці проводилася на 28 складах и 28 переробніх пунктах и до него входило 3 тис. товариств. Вже у 1925 р. смороду зібралі 1580 вагонів яєць, у тому чіслі 340 Було експортовано за кордон.
У 1 927 р. розпочала свою еспортну діяльність РЕСПУБЛІКАНСЬКА спілка садово-городніх, віноградарськіх та бджолярського КООПЕРАТИВіВ ( «Плодоспілка»).
Чи не дивно, что довіра селянства до КООПЕРАЦІЇ и ее Вплив Постійно зростан. Кооператівні организации поступово зосереділі в своих руках значний часть виробництва сільськогосподарської продукції. До кінця 20-х років до них в різніх формах Було Залуччя более половини, а если Включити и СПОЖИВЧИХ кооперацію, то 85% селянських господарств.
Існувала в Республіці и система колективних косподарств - колгоспів и комун. Організовуваліся смороду в основном біднотою, Сільськими комуністамі и комсомольців, колішнімі червоноармійцямі. Ухвалив ВУЦВК від 9 серпня тисяча дев'ятсот двадцять два р. ЦІМ господарство надавати Великі пільги. За ними закріплювалісь колішні поміщіцькі садиби, надавали Довгострокові кредити. Був Створений Спеціальний фонд допомоги Колгосп. Кількість їх росла в 1921 р. - 2119, 1923 р. - 3356, 1925 р. - 5454, 1928 р. - 12042. Альо Питома вага колективного віборніцтва булу невелика. У 1925 р. колгоспі об'єднували только 1,2% селянських господарств и Займаюсь 1,4% земельних площ, у 1 928 р. Було колектівізовано менше 4% площади селянського землекористування.
Пояснювалось це Слабкий Економічною ефектівністю колективних господарств, відсутністю належної матерільної бази, низька рівнем загальнокультурніх знань, лякаючімі селян принципами усуспільнення, зрівнялівкі у розподілі й т. Ін. Переважно більшість селян, включаючі и бідноту, що не Хотіла ламаті усталеній уклад життя.
Загальні Підсумки відродження сільського господарства в Республіці на засадах НЕПу були Досить значні, хоч и суперечліві. Вже весною 1925 р. посівні площади в Україні Складанний 90% довоєнного рівня, Загальний збір зерна наблізівся до Середніх показніків передвоєнної п'ятирічки. У 1927/28 господарському году розміри валової продукції сільського господарства УСРР Вже перевіщілі рівень урожаю 1913 р. Віріс добробут селянських господарств.
Разом з тим Кількість товарної продукції, яка Надходить на ринок з села, що не задовольняла Попит міського населення и зростаючої промісловості. Товарна частина валового збору зерна в деякі роки даже зменшувалася. Так, у 1923/1924 господарському году вона Складанний 26,2%, а через два роки - только 20%. У 1927/28 господарському году цею Показник БУВ вищий - 25%, но Це не досягло даже 70% товарності 1913 р.
Зниженя товарності пояснюється збільшенням кількості господарств, Які более орієнтуваліся на власне споживання віробленої продукції, а не на ее продажів. Низька залиша культура СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва, а керівництво Опис країни НЕ Бажана збільшуваті капіталовкладення в розвиток сільського господарства, в результате чого воно Залишайся, в кращий випадки, на Рівні, которого воно досягло в дореволюційній период.
Таке становище не могло задовольніті тодішнє керівництво Опис СРСР, особливо у зв'язку з постановкою завдання про прискореного процесса індустріалізації. Про це, например, прямо говорів на Всеукраїнській конференции КП (б) У ее генеральний секретар С.В.Косіор у квітні 1929 р. Суперечність между розвитку сільського господарства и промісловістю НЕ булу розв'язано, так як НЕ булу зняти внутрішня розбіжність у політіці самой держави. Деяк годину керівництво Опис ВКП (б) и СРСР намагались балансуваті между інтересами индустрии и сільського господарства. Альо у кінці 20-х років воно Зроби залишкової вибір на Користь розвитку промісловості за рахунок пограбування сільського господарства и создание насільніцькім Шляхом колгоспної системи.
Запровадження новой економічної політики мало великий Вплив на розвиток промісловості. Зокрема, в руках держави зосереджувалися только Великі підприємства. Всі дрібні и частина Середніх передавалися в оренду. У Республіці як організаціям (кооперативам, комнезамів, артілям), так и приватна особа, що не віключаючі колішніх власніків, Було здано 5200 підприємств, тобто около половини від кількості націоналізованого фонду.
І хоч почти всі Великі и частина Середніх підприємств Залишайся за державою, режим Користування цією власністю докорінно змінювався. Во время Громадянської Війни всі націоналізовані заводи, фабрики, шахти и рудники підпорядковувалісь галузевого головного комітетам (главкам) вищої Заради народного господарства (ВРНГ), а в Україні - відповідно Українській раді народного господарства (УРНГ). Ця Вкрай зацентралізована вертикальна система управління з дріб'язковою опікою над підприємствами (главкізм) НЕ Залишани місця для ініціативи и самодіяльності виробничих колектівів. Свою продукцію смороду не продавали, а складали главкам на основе замовлень, які не купували, а отримувалася за нарядами необхідну сировина і матеріали.
Тепер в основу їх ДІЯЛЬНОСТІ БУВ покладених принцип господарського розрахунку, що значний розшірювало їх самостійність. Головного Показники ефектівності будь-которого виробництва ставши рівень одержаний прибутку, за рахунок которого тепер винен жити колектив підприємства. В процесі проведення НЕПу передбачало, что прибуток державних підприємств повинен стати як Джерелом Розширення и Поліпшення виробництва, так и засоби фінансування витрат в других галузь народного господарства, СОЦІАЛЬНИХ програм и Всього життя держави.
Особлівістю Впровадження госпрозрахунку в условиях НЕПу Було, что самостійністю наділялісь НЕ ОКРЕМІ підприємства, а галузеві територіальні трести, Які об'єднували споріднені виробництва.Смороду Дійсно получил почти повну оперативну господарську самостійність и орієнтацію на те, що бере прибутку. Трести, Які збанкрутувалі, повінні були докорінно реорганізуватісь або буті розформованімі.
За ВРНГ и УРНГ Залишайся только загальне керівництво Опис державною промісловістю. Формувався ринок ЗАСОБІВ виробництва Шляхом Утворення сіндікатів (ОРГАНІЗАЦІЙ для закупівлі сировини, проведення торговельних операцій и збуту однорідної продукції групи трестів), влаштування оптових ярмарків, організація товарних бірж.
У Республіці трести начали створюватіся восени 1 921 р. Серед дерло були: «Хімвугілля», організованій на базі заводів и шахт Лисичанськ району в Донбасі, «Південсталь», Який об'єднав 15 металургійних заводів, «Цукортрест», «Український текстильний трест» та інші. Найбільш Великі и Важливі з них підпорядкуваліся безпосередно ВРНГ РСФРР (потім СРСР). Менш значні трести були в розпорядженні Української Ради народного господарства. Частина промислових підприємств булу залиша губернськім раднаргоспам. На качана тисяча дев'ятсот двадцять два р. Українській РНГ безпосередно підпорядкуваліся 24 трести, Які об'єднували 433 підприємства всех галузь.
Як Вже відзначалось, в роки Громадянської Війни націоналізована промисловість булу на повну утріманні держави. Тому Впровадження господарської самостійності супроводжували великими труднощамі. Трести утворювалісь по Розпорядження центру. Причем створювалісь Швидко при відсутності чіткого уявлення про принципи та порядок їх ДІЯЛЬНОСТІ. До того ж підприємства на годину реорганізації малі обмежені фінанси, спрацьоване устаткування, відчувалі нестача сировини и паливо. Існувалі проблеми Із ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ РОбочий силою. Слід Зазначити и, что вся промисловість в течение трівалого годині вимушено булу поставляти свою продукцію по низьких цінам, Які визначавши центральними господарськими органами, что НЕ всегда давало змогу покріваті витрати виробництва и змушувало входити підприємства у Великі Борг.
Розвиток Нових економічних отношений Вимагаю відродження кредитно банківської системи. VI Всеукраїнський з'їзд Рад ще у грудні тисяча дев'ятсот двадцять одна р. відмітів, что создание и Зміцнення працюючий банківського апарату "є справа першорядної вимоги". В цей час в Харькове Вже розпочав працювати Всеукраїнський торгово-промисловий банк, Який Швидко превратился в центр кредитування усієї республіканської промісловості. У проведенні товарообігу велику роль почінають відіграваті біржі. Перша з них розпочала свою роботу в Харькове у лютому 1 922 р. Скоро смороду вінікають у всех губернськіх и даже Деяк повітових центрах.
Неп означав Зміни НЕ только в системе организации управління виробництвом. Була ліквідована зрівнялівка в заробітній платі. Натуральне забезпечення ПРАЦІВНИКІВ поступово змінілі копійчаний. При цьом начали враховуватісь якість и Кількість праці. Впровадження цього дало Значний ефект. За підрахункамі відомого економіста С.Г.Струмліна, ефективність, іншімі словами, залежність оплати праці від ее напруженного у 1920 Складанний Всього 5,6% заробітку, у 1921 р. - 23,6%, а в середіні 1922 р. вона піднялась до 71,8%.
На качану 1923 р. заробітна плата в легкій и харчовій промісловості почти досягла довоєнного уровня. Значний складнішімі були справи у важкій промісловості, де процес відродження йшов більш Повільно и нерівномірно и віклікав необходимость Подолання цілої низки кризових СИТУАЦІЙ.
Однією з найскладніших среди них булу кризу збуту, яка вінікла в кінці 1 923 р. Причини ее були Різні, и до них самперед треба Віднести, что до 1924 р. об'єктом регулювання державних планів в промісловості БУВ в основному ОБСЯГИ виробництва. Смороду Складанний только виробничі завдання и слідкувалі за їх Виконання. Обмін и Розподіл товарів у значній мірі були поза межами впліву держави. Промислові трести, ВРАХОВУЮЧИ Високі Втрата виробництва и зростання потреб на товари широкого вжитку, ще з кінця 1922 р. стали підвіщуваті ціни на свою продукцію. Це призвело до перевіщення їх над рівнем цен на сільськогосподарську продукцію у 1923 р. в 3,9 разів. Так, восени цього року на гроші від проданого одного пуду жита в Донбасі селянин МІГ купити 5,6 фунта СОЛІ (у 1913 р. - 70 фунтів), або 0,4 арш.сітцю (у 1913 р. - 6,3 арш. ), 1,2 фунта цвяхів (у 1913 р. - 8,8 фунта) и т.ін.
Це призвело до Падіння Попит села на промислові вироби. Розпочався процес затоварювання. Слабкий реалізація продукції різко зменшено фінансові возможности підприємств, їх обігові кошти. Вініклі перебої з виплатами на підпріємствах заробітної Платні, розпочалось СКОРОЧЕННЯ виробництва.
«Криза збуту» показала, что использование економічних важелів впліву на розвиток держави справа Надзвичайно доладна. Вона Вимагаю враховуваті много факторів, в тому чіслі и мати необхідній досвід и знання. Державні органи виявило неспроможності оволодіті стіхійнімі процесами руху цен.
Вихід БУВ знайденій Фактично у вольова адміністратівному регулюванні. Була Використана практика державного визначення ціни на кам'яне вугілля, по Якій шахти Донбасу та других вугільніх басейнів зобов'язані були продавати свою продукцію споживачам. 29 лютого 1924 р. РНК СРСР прийнять Постанову про зниженя цен. Ця акція розглядалась як політика, розрахована на тривалий час. При цьом Вимагаю посіліті Рамус трестів до зниженя собівартості продукції, СКОРОЧЕННЯ накладних витрат и т.д. В результате усіх ціх зусіль почалось зниженя оптових цен на одну третина Вже весною 1 924 р., А на деякі товари селянського Попит ціни стали ще дешевші.
Позитивну роль у розвитку економіки РЕСПУБЛІКИ відіграла проведена в стране грошова реформа. Розпочалась вона у Жовтні 1 922 р. з Впровадження в обіг Банківських білетів достоїнством в 10 золотих карбованців ( "червінців"), забезпечення дорогоціннімі металами, валюти І товарами. Спочатку смороду вікорістовувалісь для розрахунків между ДЕРЖАВНИЙ підприємствами, а в роздрібній торгівлі продовжував функціонуваті нестійкій "радзнак", Який продовжував знецінюватісь. Пізніш паралельність валют булу ліквідована, а з +1924 р. на основе червінців з'явилась можлівість Проводити розрахунок справжньої собівартості, Здійснювати контроль за витрачання державних коштів й т. ін.
Вікорістовуючі Потенціал НЕПу, промисловість України Вже в першій половіні 20-х років змогла подолати Труднощі відродження. У 1923/24 господарському году вся велика промисловість РЕСПУБЛІКИ Виконала виробничі плани на 108%, а ще через рік - на 110%.
З середини 20-х років значний збільшілісь капіталовкладення в металургійну промисловість. Вона освоювала щорічно від 50 до 75% союзних коштів відпущеніх Цій Галузі. Це дозволило НЕ только успешно організуваті ее діяльність, а й розпочаті реконструкцію окремий підприємств. Так, у 1926 р. були реконструйовані доменні печі на Дніпровському заводі. На Макіївському металургійному заводі булу збудована нова, найбільша в стране, Повністю механізована домна. Розвивалась коксохімічне виробництво. Таким чином, вірішувалось завдання зростання промислового потенціалу. Воно мало значення не только для України, а й для вього Радянського Союзу. У 1925/26 господарському году в УСРР Було віплавлено 89% союзного виробництва чавуну, 53% Сталі и 57% прокату чорних металів.
У Республіці інтенсівно розвивалась машинобудування, особливо сільськогосподарське. На 32 великих заводах цього профілю довоєнній ОБСЯГИ виробництва більш чем в 1,5 рази. Новою галуззя стало тракторобудування. Трактори випускає на 5 підпріємствах РЕСПУБЛІКИ.
Підйом промісловості Вимагаю значного розвитку енергетічної бази. До кінця 1925 р. в Україні Було відбудовані и розшірені усі перспектівні електростанції. Їх сукупна Потужність перевіщувала довоєнній рівень на 27%. За відомим планом ГОЕЛРО восени 1927 р. розпочалось будівництво Дніпрогесу. А Всього согласно цього плану в кінці 20-х років в Республіці будували 50 електростанцій, в тому чіслі Харківська, Луганська, Полтавська, Артемівська, Київська та ін.
Велике значення для економіки РЕСПУБЛІКИ мало відродження вугільної промісловості Донбасу. Вже в кінці 1925 р. ВРНГ СРСР дозволила тресту «Донвугілля» розпочаті будівництво 45 Нових и розконсервацію 39 старих шахт. Активна робота в цьом напрямку дозволила перевіщіті Найвищий Показник дореволюційного виробництва (28 млн. Т. В 1916 р.) У 1928/29 господарському году Було відобуто 30,73 млн. Т. Вугілля.
Порівняння темпів розвитку сільського господарства и промісловості свідчіть, что в Останній, особливо у важкій, Відбудова Йшла більш Повільно. Краще були справи в легкій промісловості. Пояснюється це тим, что вона Вимагаю менше капіталовкладень, в ній більш проста технологія, швідша віддача від вкладень коштів. Велике значення мало и, что в легкій промісловості Було значний более Середніх и малих підприємств приватного сектору. У Перші роки НЕПу смороду давали почти третина всієї промислової продукції РЕСПУБЛІКИ.
У першій половіні 20-х років ОБСЯГИ приросту промислової продукції росли Досить Швидко (1922 р. - на 43%, 1923 р. - на 30%, 1924/25 госп. Р. - на 62%). Альо Такі темпи не свідчілі про якісне зростання промісловості. Смороду були значними, но за рахунок введення в дію НЕ Використання основного Капіталу (устаткування, виробничих площ й т. Ін.), Створене ще до революції.
Відбудова промисловості України, як и Всього СРСР, в результате проведення НЕПу набліжалась до показніків 1913 р. и таким чином завершувалась. На порядок денний поставало завдання НЕ Стільки преобладнання діючіх заводів, фабрик, шахт, скільки будівництво Нових промислових об'єктів. Аджея країна залишилась в основном аграрної, основними маса працюючих булу зайнятості ручною працею, в містах зростан Безробіття, села все более ставали перенаселення.
Про необходимость Розширення масштабів індустріалізації, повороту до нового будівництва з середини 20-х років все более стали Говорити на з'їздах, конференціях, писати в газетах и журналах. Найбільшу Активність у проведенні ціх Ідей в життя проявляється Л.Троцькій, Який в тій годину працював у ВРНГ. Успіхі ВІДБУДОВИ, вважаю ВІН, привели країну до «старту», з которого розпочінається змагання СРСР з світовім капіталізмом, а тому особливо роль повінні відіграті темпами. Опонента Троцького побачим в такій постановці Заклик до «надіндустріалізації», яка здійснюватіметься за рахунок села. Дискусія, Розгорнутим в стране, ускладнювалась Боротьба за владу между лідерамі більшовіцької партии и держави.
На XIV з'їзді ВКП (б) Сталін говорів про індустріалізацію, як про генерального лінію. Тоді ж Було сформульоване головне завдання індустріалізації: превращение СРСР з держави, яка ввозити машини і устаткування, в країну, яка винна їх віробляті, щоб стати Економічно самостійною.
Альо розробка плану конкретних ЗАХОДІВ, визначення Шляхів и методів змін в народному господарстві, мобілізація ЗАСОБІВ для прискореного создания важкої индустрии - все ж були ще Попереду.
У 1928-1929 рр. остаточно стало ясно, что в промісловості, як и у всьому народному господарстві НЕ має достатніх вільніх ресурсов для реализации оголошених програм індустріалізації. Чи не удалось Скласти и звесті баланс доходів и Втрата плану Першої п'ятирічки. Це поставило керівництво Опис країни в становище принципова Вибори.
Нова економічна політика Вже в середіні 20-х років забезпечен вирішенню багатьох проблем розвитку радянського Суспільства. Зміцніла змічка между селом та містом, успешно відроджувалось сільськогосподарське и промислове виробництво, зріс добробут трудящих. Разом з тім неп виявило и свою внутрішню суперечлівість и можлівість кризових СИТУАЦІЙ.
У 1925-1926 рр. активні члени більшовіцької партии, враховучі успіхі, досягнуті на гребіні НЕПу, и упевнена у велічезні возможности країни, рішуче підтрімалі ідею побудова соціалізму в СРСР. На перший план Вийшла проблема визначення Шляхів и методів побудова нового Суспільства.
Такі діячі ВКП (б), як М.І. Бухарін, О.І. Риков, М.П. Томського, спіраючісь на кваліфікованній и ретельній аналіз економістів Держплану и ВРНГ СРСР, виступили за збалансований розвиток промісловості и сільського господарства. Передбачало, что розвиток индустрии буде відбуватісь на основе підйому Всього народного господарства, при невпінному зростанні життєвого уровня народу. Планувалось оптимальні поєднання розвитку важкої и легкої промисловості. Підтримка різніх відів КООПЕРАЦІЇ НЕ трактувалась як пришвидшити колектівізація. Індивідуальне виробництво бачілось як основа виробництва на тривалий строк. Вся стратегія розвитку розроблялась ними на основе НЕПу, а тому відкідала різке, що не зумовлене ринкова кон'юнктурою Підвищення чі зниженя цен, зміни в податковій політіці и т.ін.
Одночасно з'явився й Інший варіант розвитку.За ним стояли Й.В. Сталін, В.В. Куйбишев, В.М. Молотов, Г.К. Орджонікідзе та ін. Проголошуючі ті ж цілі - підйом промісловості, кооперування на селі, Поліпшення умов життя трудящих, смороду вважать, однак, Неможливо досягті цього одночасно. Ця група керівніків Зроби вибір на Користь першочергового и форсованого розвитку важкої промісловості, у тому чіслі и за рахунок других галузь народного господарства. У Першу Черга за рахунок селянства, Пожалуйста в політічному відношенні розглядалась як "дрібнобуржуазна" ворожа сила.
Усвідомлюючі велічезні Труднощі на шляху реализации таких планів, група Сталіна розраховувала на можлівість адміністративно-вольова зусилля, с помощью партійно-державного апарату, а при необхідності и прямого насильства в короткий строк побудуваті суспільство, Пожалуйста уявляю Їм як соціалістичне.
Такий підхід НЕ БУВ подивимось только ціх керівніків. Йому відповідалі настрої Досить широких прошарків, партдержапарату, в цілому ВКП (б), комсомольців, робітнічого класу и Селянської бідноті. Аджея неп спріймався ними як Тимчасовий "відступ". Рух до соціалізму розумівся цімі людьми як Наближення до зрівняння розподілу, як відмова від товарно-ринкового отношений в стране.
ЦІ настрої ще підтрімувалісь и тимі діячамі и теоретиками у ВКП (б), котрі НЕ нашли способу вирішенню ОСНОВНОЇ суперечності в домінуючій тоді Концепції НЕПу - между его ринкова стіхією і "планові" безтоварних соціалізмом як кінцевою метою розвитку. "Вирішення" Було знайдено у висновка, что неп є короткий перехідній етап у розвитку радянського Суспільства.
В Україні групу Сталіна підтрімувала більшість керівніків партійніх и державних ОРГАНІВ. Можливі опоненти Вже були усунуті від Прийняття принципова РІШЕНЬ. Так, за ініціатівою Сталіна БУВ Фактично звільнений від посади у 1925 р. перший секретар ЦК КП (б) У Е.Й.Квірінг. На звільнене місце Сталіним БУВ рекомендований Л.М.Каганович - один з найбільш активних его пріхільніків, Який прініс много горя Українському народу.
Змінівшій Кагановича у 1928 р. С.В. Косіор можливо и не БУВ беззастережнім сталіністом. Однако свячень перед Вибори между позіціямі Бухаріна и Сталіна, ВІН підтрімав последнего. Листопадовий (1928 р.) Пленум ЦК КП (б) У показавши, что в основному керівництво Опис республіканської парторганізації підтрімало політичний вибір С.В. Косіора.
Відкрита сутичка ціх двох стратегій розвитку Відбулась у 1928-1929 рр. Ее початком стала так кличуть входити «Хлібна криза», что вінікла в силу різніх обставинні: помилок у плануванні, ціноутворенні, нестачі промтоварів на селі та ін. Під загрозою виявило забезпечення хлібом міст, армії, Експортні поставки. Такі ситуации Вже малі місце в некогда, Щось подібне спостерігалось и у 1925 и 1926 рр. Досвід показував, что Такі крізові явіща можна ліквідуваті на основе непівськіх підходів.
Однако для Сталіна и его прібічніків цею шлях вважався непріпустімім. Головним чином тому, что ВІН НЕ гарантував від повторення подібніх криз и в Майбутнього, а це ставило під сумнів стратегію прискореного індустріального розвитку.
На качана 1 928 р. Було Прийнято решение про использование ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ, адміністративно-примусових ЗАХОДІВ, включаючі и конфіскацію зерна. Насильство по відношенню до селянства як товаровиробників Фактично означало повернення до практики Громадянської Війни, до «воєнно-комуністичної» політики. Одночасно набирала широкого Поширення сфабрикована Сталіним ідея обострения класової БОРОТЬБИ в стране по мірі руху до соціалізму. Ця ж теорія булу Використана для придушенням опору сталінському політічному курсу.
Почаїв гоніння на технічну, економічну, гуманітарну и воєнну інтелігенцію, здатно критично оцініті ЦІ Нові сталінські підході в економіці и політіці. Жорстокий Тиск на неї БУВ розпочатій широко відомою «шахтінською делом». Було арештовано понад п'ятдесят інженерів и техніків, Які Працював у вугільній промісловості Донбасу, а такоже в центральних органах державного управління народного господарства УСРР и СРСР. Всі смороду були звінувачені в саботажі, шкідніцтві и шпігунстві. Ще на об'єднаному квітневому пленумі ЦК и ЦКК ВКП (б) (за місяць до качана суднового процесса) Було заявлено про Розкриття «контрреволюційної шкідніцької организации в Донбасі». «Шахтінська справа» стала сигналом до проведення Серії аналогічніх процесів у Республіці. Всього Було заарештовано и засуджено біля 2 тисяч спеціалістів.
Течение 1828-1929 рр. сталінській групі вдалось організаційно ізолюваті и розгроміті своих опонентів и в самій більшовіцькій партии. Тім годиною з'ясовували, что здійснені на качана один тисяча дев'ятсот двадцять вісім р. Адміністративні заходи по відношенню до селянства виявило недостатнімі, щоб Забезпечити безперебійне надходження хліба и в подалі. Силовий Тиск спонукав селян до СКОРОЧЕННЯ посівніх площ, до масового забою худоби и самоліквідації вісокотоварніх господарств. Все це призвело до того, что в кінці 1928 - на качану 1929 р. знову вініклі Великі Труднощі з продовольством. У багатьох містах були введені картки на хліб. Скоротівся его експорт.
У Цій обстановці Сталін и его оточення, что досягло повної влади в партии и суспільстві, завершує згортання НЕПу. Це виявило Перш за все в тому, что були переглянуті завдання первого п'ятірічного плану - в БІК їх різкого Збільшення, без врахування реальних джерел и ЗАСОБІВ їх Виконання.
У промісловості невпінно стала скорочуватісь роль господарського розрахунку. Крітерієм успішної роботи трестів ставав НЕ одержаний прибуток, а Виконання державного плану. У Нових документах позначають, что госпрозрахункові отношения спускаються в нізові ланки трестів - на підприємства, однак їх діяльність Суворов регламентувалась плановими завдання. Кроме того господарський розрахунок НЕ доводівся до робочих Місць. Заробітна ПЛАТНЯ ПРАЦІВНИКІВ НЕ залежався від кінцевіх результатів роботи підприємства. Вона визначавши адміністративно встановлення нормами, тарифами и розцінкамі. І це, до речі, відповідало Бажанов багатьох робітніків. Аджея Дійсний господарський розрахунок означав би залежність заробітної Платні від рінкової стіхії, позбавляв би їх стабільного гарантованого доходу. Тому значний частина робітнічого класу и не підтрімувала Збереження непівської, основаної на ринковий регуляторах системи управління.
У сільському господарстві усі складнощі розвитку Було вірішено подолати розгортанням шірокої и швидкої, а тому неминучий насільніцької колектівізації селянських господарств. Вона дозволяла Встановити жорсткий адміністративний контроль за виробництвом в колгосп, продіктуваті Їм принципи, порядок и форми отношений з промісловістю и державою. Це дозволяло закріпіті нееквівалентній обмін и відповідно перекачаті кошти и матеріальні засоби з сільського господарства в промисловість, з села в місто.
Таким чином, Вже у кінці 20-х років в Україні від новой економічної політики практично відмовілісь. Господарська система з ринковим механізмом замінювалась адміністративно-бюрократичною системою тоталітарного режиму, Який поступово складався в СРСР.
|