|
(1945 р.)
Боротьба з "право-національнім ухилу" у польській Робітничій партии (далі ППР) формально розпочалася на Липневій (1948 р.) Пленумі ЦК ППР. Фактично ж, думаємо, у 1943 р., Коли 28 липня до Варшави прібув Б.Берут (пізніше один з організаторів Крайової ради народової (КРН). Із его місією пов'язано много суперечлівіх суджень. А.Верблян наводити деякі факти: ініціаторкою пріїзду Б.Берута до Польщі булу М.Форнальська, член ЦК ППР. комуністи потребувалі Нових людей, оскількі старі комуністи, члени Комуністичної партії Польщі були здеморалізовані або зніщені Й.Сталінім [6].
Р.Назарувіч зауважує, что Я.Красіньському, посередник между М.Форнальською та Б.Берутом, нада допомогу розвідділі Радянської партизанки за участю А.Алісейчіка. Р.Назаревіч такоже цітує депешу, в Якій ЦК ППР Узгоджує з Москвою Дії Я.Красіньського. Ще одна загадка стосується листа від 10 червня 1 944 р., Которого Б.Берут надіслав м.Димитрові, Генеральному Секретареві інформбюро. У лісті, підпісаному псевдонімамі "Іванюк" та "Томаш", Б.Берут критикувалися політику В.Гомулкі и просив Димитрова вплінуті на зміну керівніцтва ППР [3, 50-54]. Допускаємо, что неофіційніх донесення Б.Берута чека в Москві. Его місію у Варшаві пов'язуємо з Майбутнього розправою над В.Гомулкою, Який у дерло місяцях 1945 р. ставши першоплановою особою в польському комуністічному Русі.
Із 19 до 24 квітня +1945 р. у складі делегації Тимчасова правительства В.Гомулка перебував у Москві. Йшлось про Підписання договору про взаємну допомогу и співпрацю между Польщею и Радянська Союзом после Закінчення Війни. У розмові за зачинення дверіма, между іншім, Гомулка торкнув питання про арешт польських громадян органами контррозвідкі й Радянської служби безпеки на підставі договору від 26 липня 1944 р. Документ передаючи у юрісдікцію Й.Сталіна злочини проти Радянської Армії у воєнніх діях. Кульмінацією подій, что наступили после укладання договору, ставши арешт 16 діячів "Лондонський табору" на чолі з Л.Окуліцькім, останнім головного комендантом Армії Крайової та Я.Яновськім, останнім делегатом лондонський правительства в стране [7, 252].
Гомулка вважаю, что подібні Дії, коли фронт віддалявся на сотні кілометрів, є НЕ что інше, як зазіхання на суверенність Польщі. Зміст розмови Із Й.Сталінім передавши у своих Спогадах Я.Птасіньській. Арешт В.Гомулкі ВІН назвав незаконним діямі Радянська ОРГАНІВ безпеки и Вимагаю Передат справи заарештованіх до польського правительства. Й.Сталін відмовів, но признал, что генерал І.Сєров перевіщів компетенції шефа контррозвідкі в пріфронтовій зоне та в Тілу [5, 116].
Чи вплінулі слова В.Гомулкі на процес 16-ти достеменно невідомо, хоч ВІН вважать, що так [7, 253]. А від на стабільність положення Генерального секретаря ППР, без сумніву, малі доленосною Вплив.
Поведение В.Гомулкі корегували сама Суспільно-політична ситуация: за его плечима стояв Тимчасовий уряд и партия, что посідала більшість у коаліції; перемога над фашизмом пріпісувалася ППР и его лідерові; нова влада пошірювала контроль на Захід від Бугу, а такоже західні землі по Одрі и Нісі; діспонувала понад 400-тисячний армією. З Іншого боку, Суспільні настрої НЕ гарантувалі "народній власти" абсолютної ПІДТРИМКИ: актівізуваліся підпільні військові осередки в окремий локальних осередків; проявлялися антірадянські настрої, властіві для польської ментальності ще з часів трьох поділів Польщі. Останні Чинник Вказував на нестабільність у суспільстві.
Причини негативних тенденцій В.Гомулка бачив у "сектантстві активу партии". Вважаю, что зможу силою власного авторитету зміцніті Вплив на коаліційній уряд й Не лишь нав'язати тісні стосунки Із Й.Сталінім, а й вказаті на помилки та відстояті Захоплення поляків [7, 254-255]. Зрозуміло, что ВІН покладався на відому Багата просталінську позицию.
20 травня 1945 р. у Варшаві зібралося Пленарне Засідання ЦК ППР. А.Верблян відносіть его до найважлівішіх в історії ППР [7, 255]. В основній Доповіді прозвучало, что "тактовна лінія партии є шкідлівою для сучасної ситуации (...) Відбудова господарства Цілком Залежить від Політичної стабільності в суспільстві, а такоже від псіхічного налаштування народу" [1, 5-13]. І далі: "Найбільш небезпечна є закид ППР в тому, что вона є Радянська агентом. Масі повінні впевнітіся у Нашій польськості. Нехай звучить критика на адресу польських комуністів, а не агентів "[1, 5-13]. Гомулка Вказував на надмірне использование ВІЙСЬКОВОЇ потужності Радянської Армії и служби безпеки, спробуй організуваті колгоспі, решение однієї организации в Хжанові, яка домагався Приєднання Польщі до СРСР ТОЩО.
Много уваги В.Гомулка пріділів органам безпеки, де, як оцінював, "в найбільшій мірі проявилися сектантські помилки. Праця ОРГАНІВ безпеки не приносить Їм популярності. У Нашій державі над нашими головами віростає Інша держава, а в ее політику ніхто НЕ может втрутітіся (...).
У в'язницях людей утрімують в тварин условиях. З ЦІМ нужно покінчіті (...). Люди або деморалізуються, або відходять (...). Керівники служби безпеки НЕ підпорядковуються міністрові ... "[1, 5-13].
Виступ Гомулки, хоч и БУВ підтріманій у багатьох аспектах, усе ж виявило істотні розбіжності в позіціях Членів ЦК. Умовно об'єднаємо їх у два Таборі: перший - М.Спіхальській, І.Лога-Совіньській, Р.Замбровській, другий - Х.Мінц, Б.Берут, Я.Берман. Я.Берман, если й говорів про упущення, то адресував їх Р.Замбровському. "За помощью Червоної армії Ми можемо вірішіті усі проблеми в Польщі", - закидавши ВІН и В.Гомулці. На що Беруть зауважів: "Аналіз Якуба (имя Бермана) Цілком слушно" [1, 5-13].
На І з'їзді ППР (12 липня одна тисяча дев'ятсот сорок-п'ять р.) Від Генерального секретаря домагався розправі над підпіллям, репресій проти Польського стронніцтва Людової й правиці Польської соціалістічної партии, чищення кадрів у Вищих Навчальних закладах - це були нотки антісемітізму, оскількі, например, у партійній школі Викладаю в основному євреї.
З-посеред других нетерпімістю вірізнявся ІІ секретар Воєводського комітету Кракова А.Старевіч. ВІН Вимагаю Сильної власти, аби "обмежіті зухвалість Реакції", Вимагаю забороніті всю "реакційну" пресу й очистити університети, Які стали осередком Реакції [7, 320]. Двадцятівосьмірічній Старевич працював під керівніцтвом В.Завадського, курував пропаганду й сільськогосподарську реформу в Краківському воєводському комітеті ППР. В.Завадській, перебуваючих в опозиції до ЦК й В.Гомулкі, здійснював чималий Вплив на радікальні ліві елементи. Радікалізм, репрезентованій на з'їзді А.Старевічем, що не БУВ ізольованою тенденцією групки опозіціонерів, а широким політичним рухом, Який, власне, и заявивши про себе на Липневій (1948 р.) Пленумі ЦК ППР. Овації во время виступа А.Старевіча Вказував на Популярність ідей "Зміцнення диктатури пролетаріату", и только авторитет В.Гомулкі, Який особисто контролював службу безпеки й милицию, жорсткий ієрархія в партии, Відсутність Вказівок Із Москви не виявило в повній мірі протіріччя в ППР. Гостра діскусію назвали невеликим непорозумінням. "Багато товаришів НЕ зрозумілі тов. Вєслава (псевдонім Гомулки), в его промові йшлось про боротьбу з реакцією Шляхом морального тиску. Дискусія проте не виявило такого розуміння, "- свідчів К.Олейнічак з Познаня [7, 326].
Слово-відповідь Генерального секретаря відрукувала газета "GłosLudu" в чіслі 329. Текст Суттєво відрізнявся від стенограмі з'їзду, тому Хибне формуван й суспільна думка. Хоча, як засвідчують Р.Бучек, В.Побуг-Мaліновській та ін., Велику Популярність среди поляків МАВ С.Миколайчику, Який прібув до Варшави в 1945 р.
Позіції В.Гомулкі на І з'їзді партии Залишайся непохитно. Критику в свою адресу ВІН спрійняв лишь як "нерозуміння товаришів реальної Суспільно-Політичної ситуации". Цікаво, что доповідача и его опонентів насторожувала непопулярність комуністічного руху среди народу. Аджея хто, як НЕ смороду, знав, что, например, Стронніцтво людове (ЛС) создали Самі комуністи. А Старевич у полеміці Згадаю якусь Тарновський організацію, де 20 000 тис. осіб належали до ПСЛ и лишь один - до СЛ. "Де ВІН знайшов того одного, напевно зі свічкою шукав", - відповів Гомулка. Такі аргументи, як ВІН вважать, могли буті підставою для формирование Сильної робітнічо-Селянської партии, а не сильного правительства [7, 333].
Заслуговує на Рамус и тієї факт, что всі опоненти збереглі за собою партійні посади. Чи не відбулося жодних зміщення. А.Старевіча відклікалі з Кракова, призначила заступником начальника одного з відділів ЦК, а в лістопаді 1 941 р. - І секретарем Воєводського комітету у Вроцлаві [7, 440-441]. Важко уявіті, что це відбувалося без Згоди Гомулки. Швидше, его позиція в партии булу настолько сильною, что ВІН не «боявсь інакоміслячіх", покладався на авторитет и СИЛОВІ інстанції, Які контролював особисто. Не залишимося роль зіграло "Мовчаном" Й.Сталіна. Генсек НЕ підтрімував "колегу", ВІН вічікував слушно моменту. Руками Гомулки витвором Польщу "серпа и молота" із жахливо наслідкамі для ее народу. К.Керстен назвала цею процес "відтінанням правого крила в Політичній сістемі", маючі на увазі, что до правого "ворожок" табору належали всі, хто ставав в опозіцію до лівого фанатизму. У 1945 р. це Було Польське стронніцтво людове на чолі з С.Миколайчиком, а в 1948 р. - "право-націоналістичний ухилу" у ППР на чолі з В.Гомулкою.
Важліво віясніті такоже, Якою мірою Концепції, презентовані в основній Доповіді - польської дороги до соціалізму, багатопартійності Політичної системи - належали В.Гомулці? За традіцією Доповідь секретаря ЦК проходила апробацію Політбюро. Тому положення Доповіді діскутуваліся и корігуваліся. Як Зазначає А.Верблян, у розмові з ним Гомулка згадувать, что реферат редагував Берман. Коли ж позіції лідерів приходили в суперечність, Гомулка наполягав на своєму варіанті [7, 335].
Авторство Гомулки підтверджується ще й тим, что питання спеціфікі польської дороги до соціалізму, моделі багатопартійної системи в Польщі, Міри адміністратівніх вплівів у борьбе с реакцією Гомулка піднімав ще Навесні 1 944 р. у розмові з регіональнімі керівнікамі ППР. Майже рік харчування не діскутуваліся. Далі смороду прозвучали на травневий (1945 р.) Пленумі ЦК й остаточно на І з'їзді.
У термінології лівіх партій часто Трапляється слово "сектантство". Пізніше цею срок перейшов у Словниковий запас Радянська учених. Вікорістовував его Гомулка у Доповіді на з'їзді и розумів две "течії" в ППР. Першій властівій радікалізм у методах Політичної БОРОТЬБИ через страх настане "Реакції", іншій - політичний максімалізм, туга за "Справжня" революцією і "Справжня" диктатури пролетаріату. Поза ЦІМ слово "сектантство" в термінології робітнічого руху можна розуміті як відірваність від народних мас. "Відірваність" пролягав не в площіні теоретичного розважань, а в реальних політічніх репресіях, від якіх потерпає польське суспільство после настане Радянської Армії.
Майже 40 років в архівах управління служби безпеки пролежали рапорти, мельдункі розвідки організації "Свобода и Незалежність". ( "Wolność и Niezawisłość") люблінського округу. В одному з них, датованого 20.08. - 20.09.45р., Читаємо: "На последнего воєводському зібранні відділку ППР тов. Здунек (передвоєнній комуніст) Цілком заперечував можлівість ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій, говорячі: "Нам Належить так зорганізувати роботу и так підібраті кадри для різного роду завдання - байдуже до якої партии смороду належати - аби смороду думали так, як ми того Хочемо. Уся Польща винна статі одним відділком ППР. Ми не можемо погодитись на Утворення політічніх партій чи ОРГАНІЗАЦІЙ, Якщо не матімемо певності, что це и є ми Самі! "[4, 28].
"Виявило терору: як сообщает" Юра "із Безпеки, за місяць в Любліні заарештовано 238 осіб. Інші, кого звільнілі за амністією Розпорядження тов. Врублевський, куратора Боротьба з АК, заарештовано вдруге (...)
Управління безпеки спільно з відділом ППР організовує трійкі для Боротьба з АК и НЗС. Залуччя 250 осіб (...)
Надужівання властью Розповсюдження явіще.Хабарництво процвітає "... [4,28-29].
Рапорт від 20.09. - 20.10.45 р. сообщает: "Нещодавно прібуло 40 ПРАЦІВНИКІВ НКВС, якіх розмістілі в 15-ти квартирах. На вокзалі чекають розквартирування 60 солдат зі служби безпеки (...)
У селі Павлув, Холмська повіту заарештовано біля 40-ка осіб "[4, 31].
Рапорт за серпень 1946 р. "Органи безпеки получил указ від 1.10 ліквідуваті рух опору з ЗАСТОСУВАННЯ Нових методів. Покарано контролюваті усі явні и таємні Суспільні Рухи (...). УБ з пулу Оточі село Дронжкув и розстрілялі людей, что Працювала на полях, в тому чіслі дітей (...).
Паціфікацією охоплені Терен повітів Гарволін, Лукув, Любартув, Пулави. Заарештовано десятки людей, в основном безпідставно. УБ проводити паціфікацію в околицях Соболєва, Ласкажева, Клочеве, Троянова, Дембліна, підкреслюючі, что вогнем і мечем навчить протівніків правопорядку "... [4, 90-91].
Як становится очевидно з донесень, реальні Політичні сімпатії були на боці Польського стронніцтва Людової (почти 90% населення) [4, 101]. Польська Робітнича партія - НЕ чисельного, но рухліва и добро зорганізована. Владні Структури здійснювалі Тиск на потенційніх Членів Шляхом підкупу й упрівілювання. За будь-яку Ціну ППР форсувала Утворення відділків. Серед Членів партии в основному Було два типи людей: перейняті комуністічною ідеологією - нечісельні и морально нестійкі елементи - кар'єрісті. Польська соціалістична партія форсувала членство у своих рядах, но булу малоактивний. Стронніцтво людове репрезентувало мертвий орган, членство у якому НЕ зафіксовано. Даже Лідери заявляли про пріналежність через страх перед звільненням з посад. Стронніцтво демократичне (СД) - партія СЛУЖБОВЦІВ та інтелігенції - мало заявляло про себе. Запісуваліся до СД Задля "святого Спок", аби якнайменш компрометуваті собі пріналежністю до лівіх.
Такий Розподіл політічніх сил БУВ добро відомій В.Гомулці. Передбачало ВІН Тенденції поділу ПСЛ на Фракції - ліву, чисто селянський, и праву - поміркованої інтелігенції. Розумів небезпеки підпілля, что жівілося антіросійськімі настроями. Звідсі - пацифікація и терор, про Які НЕ оголошувалі Офіційно, но Які були Основним засоби Боротьба з "інакоміслієм", и перспективна тактика, скерована на дестабілізацію в ПСЛ и ППС, чисельного Збільшення рядів ППР и навернення Громадської думки на підтрімку ЗАХОДІВ "народної влади" . Як наслідок, у польському суспільстві з'явився цілий прошарок людей, котрому комуністи забезпечен соціальний ріст через партійні Структури и Який Створив основу комуністичної влади на территории Польщі. Опонент В.Гомулкі на Першому з'їзді ППР тактовно лінію Генерального секретаря розуміті НЕ Хотіли.
література
1. ArchiwumRuchuRobotniczego. - Warszawa, 1982. - T. VII. - 467 s.
2. Głos Ludu. - 1945. - № 329. - 10 lutego.
3. NazariewiczR. Razemnatajnymfroncie. - Polsko-radzieckiewprółdziałaniewywiadowczewlatachIIwojny światowej. - Warszawa, 1983.
4. Pająk H. Zbrodnie UB-NKWD. - Lublin, 1991. - 260 s.
5. PtasińskiJ. PierwszyztrzechzwrotówczylirzeczoWładysławieGomułce. - Warszawa, 1984. - 360 s.
6. WerblanA. KulisyprocesuRameowskiegoiinnych // Polityka. - 1989. - № 25.
7. Werblan A. Władysław Gomułka - Sekretarz Generalny PPR. - Warszawa, 1988. - 662 s.
|