Політичний портрет Д.А. Кунаева

У 1964 р Д.А. Кунаев знаходився в Москві і при-сутствовала на Пленумі ЦК КПРС, звільнили з посади першого секретаря Н.С. Хрущова, котра обрала на цю посаду Л.І. Брежнєва і рекомендував призначити Головою Ради Міністрів СРСР О.М. Косигіна. Хрущов канув в полі-тичні небуття. Толмачов Г. 50 зустрічей з Д.А. Кунаева: спогади. - Алма-ти, 1997..

Відносини секретарів обкомів партії і Першого секрету-ря республіканського ЦК Юсупова після жовтневого Пленуму ЦК КПРС значно ускладнилися і загострилися. У листопаду 1964 р Юсупов за наполяганням Брежнєва написав заяву про звільнення з займаної посади.

В цей же період Брежнєв викликав до себе республіканське керівництво і повідомив про звільнення з посади, згідно з поданою заявою, Юсупова. Запитав, кого можна рекомен-дова першим секретарем? Юсупов запропонував надіслати канди-Датура з Москви, з чим Брежнєв не погодився і попросив на-кликати кого-небудь з казахстанців. Делегація одностайно вид-вінула кандидатуру Голови Ради Міністрів КазССР.

Проведений 7 грудня 1964 Пленум ЦК КПК освобо-дил з посади Першого секретаря І.А. Юсупова, рекомендо-вав не використовувати його на партійній роботі, що означало на ті часи кінець політичної кар'єри. Партійним Ліді-ром Казахстану вдруге одноголосно був обраний Д.А. Ку-Наєв.

У тому 1966 року після XXIII з'їзду КПРС на Пленумі ЦК КПРС Д.А. Кунаев був обраний кандидатом в члени Політбюро ЦК КПРС.

Під керівництвом Л.І. Брежнєва Д.А. Кунаев пропрацював 28 років. Крім ділових відносин, їх пов'язувала міцна чоловіча друж-ба, який походить ще з часів цілинного епопеї.

10 листопада 1982 р Д.А. Кунаева терміново викликали в Москву на засідання Політбюро. Відкриваючи засідання, Андропов пові-мив членам Політбюро про кончину Брежнєва. Мовчання пре-рвав К.У. Черненко, який запропонував обрати Генеральним сек-ретарем ЦК КПРС Ю.В. Андропова. 12 листопада на Пленумі ЦК КПРС відбулося обрання нового Генсека. Це було початком заходу геронтократии - правління старців в країні.

Після нетривалого правління Ю.В. Андропова Ге-ральним секретарем ЦК КПРС був обраний К.У. Черненко. Висування важко хворої людини на вищий пост в миро-вої наддержаву Д.А. Кунаев завжди внутрішньо вважав помилкою. Тим часом, повільно, але вірно до вищої влади наближав-ся останній Генсек - М.С. Горбачов.

У березні 1985 р помер К.У. Черненко. Смерть протягом 1982-1985 рр. трьох Генеральних секретарів ЦК КПРС гнітюче діяла на країну, викликаючи змішані почуття страху і ІРО-ванні. Період геронтократии в Центрі добігав кінця.

Процедура з висуванням Генсека на засіданні Політбю-ро повторилася аж до дрібниць. Однак на цей раз кандида-туру М.С. Горбачова зустріла бурхливу підтримку всіх членів Політбюро, на відміну від повного мовчання, що панував при вид-НА ДОРОЗІ Ю.В. Андропова та К.У. Черненко.

Як пізніше дізнався Д.А. Кунаев, напередодні відбулося ЗАСЄДА-ня Політбюро в усіченому складі, без участі Романова та Щербицького. На ньому Горбачов заручився підтримкою Громико і інших членів Політбюро. Тільки після цього відбулося офіційне засідання, результати якого були опу-вани у пресі. Всі ці маневри були обумовлені побоювання-ми М.С. Горбачова з приводу загрози реальної конкуренції з боку першого секретаря Ленінградського обкому партії Г.В. Романова. Останній був відправлений на пенсію в 1985 р, відразу ж після воцаріння останнього Генсека.

У 1985 р відбувся XVI з'їзд Компартії Казахстану - пос-Ледней під керівництвом Д.А. Кунаева, на якому він виступив із звітною доповіддю ЦК КПК. Він знову був обраний членом ЦК, а на післяз'їздівському пленумі - Першим секретарем ЦК КПК.

XXVII з'їзд КПРС, який відбувся в 1986 р, для делегата Д.А. Кунаева був дев'ятим поспіль, в тому числі п'ятим за рахунком, на якому він обирався до складу Політбюро ЦК КПРС Матеріали XXVII з'їзду КПРС. М., 1986.

. Необ-ходимо відзначити, що це був останній з'їзд з його участю.

Восени 1986 р Д.А. Кунаев вручив М.С. Горбачову заявлено-ня з проханням розгляду питання про вихід на пенсію. Гені-ральний секретар без коливань підтримав його прохання.

З плином часу відносини Кунаева і Горбачова пре-терпіли значну внутрішню еволюцію. Спочатку приїзд члена Політбюро в Ставропольський край, керував ко-менту, котрим майбутній "архітектор перебудови", сприймався пос-Ледней мало не як подарунок долі. Ставши секретарем ЦК по сільському господарству, Горбачов намагався стати врівень з казахстанським лідером, а після обрання Генсеком почав відноситься, як і до всіх, зарозуміло і зневажливо. М. Горбачов санкціонував цькування Кунаева, тому що, проти члена Політбюро, Першого секретаря республіканського ЦК, політичного лідера такого високого рівня могла бути дозволена тільки Генеральним секретарем.

11 грудня 1986 р без участі Д.А. Кунаева відбулося за-седанів Політбюро, яке прийняло рішення про його відхід на пен-сю. Вранці 16 грудня відбувся Пленум ЦК КПК, провівши-ший Д.А. Кунаева на пенсію й вибрав Першим секретарем Г.В. Колбіна.

Для того, щоб виконати поставлені перед республі-кой завдання по створенню потужної індустріальної бази та енер-гетики, великого сільськогосподарського виробництва, підвищена шению рівня культури і науки, будівництва нових міст, їх благоустрою, треба було з самого початку, організувати нові союзно-республі -канскіе міністерства і зміцнити керівництво деяких міністерств і республіканських органів. Так було організовує-но Міністерство кольорової металургії республіки, вирішую-ний питання поліпшення цієї найважливішої галузі народного господарства республіки.

Було організовано Міністерство будівельно-монтажних робіт. Необхідність створення цієї організації диктував всевозрастающий обсяг будівельно-монтажних робіт. Міні-стерство отримало великий розвиток в найкоротші терміни.

Також було створено Міністерство геології, яке об'єднало всі геологічні служби Казахстану. Міністром був призначений А. С. Богатирьов - знавець своєї справи, до цього керував великої геологічної партією в Централь-ном Казахстані. У зміцненні зазначених міністерств квалі-ваних фахівцями, в рішенні їх матеріальної бази допомагали союзні міністри.

У жовтні Кунаев був в Москві. Тут готувалися документи, пов'язані з розширенням прав республік. Терміново скликаний пленум. Пленум одноголосно звільнив Хрущова від обов'язків. Першим секретарем ЦК і одноголосно обрав першим секретарем Л. І. Брежнєва. А. М. Косигіна пленум рекомендував затвердити Головою Ради Міністрів. Рішення пленуму знайшли тоді схвалення і постач-ку з боку всіх комуністів.

Хрущов - особистість неординарна, роби-ва і, безсумнівно, талановита. Виявляючи великий інтерес до Казахстану, Хрущов завжди надавав підтримку у вирішенні ряду великих проблем, пов'язаних з розвитком еконо-міки республіки. Він був в Казахстані шість разів. Від приїздів керівника країни на місця була безсумнівна користь. Легше вирішувалися будь-які проблеми - будь то додаткова техніка або, до-пустимо, участь військових у прибиранні. Перший сказав «так», і можна бути спокійним: всі питання узгоджені. І справедлівос-ти заради зазначу, що Хрущов часто дзвонив нам, добре знав наші проблеми, охоче допомагав.

Разом з тим їм були допущені великі помилки і прос-подружжя, які принесли чималу шкоду розвитку економіки країни, на що вказували багато дослідників його діяльності. Вони також підкреслювали його абсолютне неприйняття людей з силь-ним характером, яскравих і талановитих. Боячись суперництва, він просто прибирав таких зі свого оточення.

Хрущов пішов з політичного життя - і як би канув у небуття. Так у нас, на жаль, було заведено.

Після Жовтневого пленуму у всіх особливо яскраво почали виявлятися ненормальні взаємини майже всіх пер-вих секретарів обкомів з першим секретарем ЦК КПК, що сильно позначалося на результатах всіх галузей народного господарства республіки. Було прийнято чимало неузгоджених рішень. Перший секретар ЦК Юсупов не зміг організувати згуртовану роботу бюро ЦК. Він не знайшов спільної мови ні з членами бюро, ні з керівниками областей і багатьма керівниками міністерств і відомств. Все це ускладнювало його роботу, ситуації часом складалися скандальні.

В кінці листопада 1964 року на всіх членів бюро ЦК Компартії Казахстану і заступників голови Радміну КазССР викликали в Москву і призначили Кунаева Д.А. Першим секретарем ЦК КПРС Каз. РСР Нариси історії Компартії Казахстану. А-А., 1984. с. 22-308

29 березня 1966 року розпочав свою роботу XXIII з'їзд КПРС. Від Казахстану в ньому брали участь 204 делегата. На пленумі Кунаева. Д.А. обрали кандидатом у члени Політбюро ЦК КПРС. Матеріали XXIII з'їзду КПРС. М .. 1966.

З ініціативи американців були організовані зустрічі з Головою Верховного Суду США Уорреном, а також з Державним секретарем США Гертер, на прийомі у ко-торого ТАК. Кунаев був приємно втішений появою земляка М.О. Ауезова. Після закінчення візиту 18 лютого 1960 р советс-кую делегацію прийняв Президент США Д. Ейзенхауер, подарувавши-ший всім значки із зображенням слона - символу республікан-ської партії.

Починаючи з 1966 року за порівняно невеликий період Кунаєву Д.А. довелося побувати в трьох країнах мусульманського світу - Алжирі, Ірані, Єгипті

У січні 1968 року, виконуючи доручення Президії Верховної Ради СРСР, Кунаев Д.А. очолив парламентську делега-цію нашої країни, що виїжджають до Ірану. Наша делегація відвідала крім Тегерана - Ісфахан, Шираз, Абадан, острів Харк в Перській затоці, промислові підприємства, наукові установи. Був виступ в іранському парламен-ті.

Дуже цікавою і корисною була поїздка нашої делега-ції на південь країни, в якій нас супроводжував голова Іранського товариства культурних зв'язків із СРСР, сенатор А. Джаханбані.

Підводячи підсумки поїздки, можна з упевненістю сказати, що для розвитку всебічного співробітництва між СРСР та Іраном відкриті широкі можливості, що народи наших країн відчувають один до одного добрі почуття. Багатий историчес-кий досвід привів радянський і іранський народи до переконання, що добросусідство наших країн відповідає їх корінним інте-сам.

Настав останній рік восьмої п'ятирічки. У січні 1970 року по дорученням Президії Верховної Ради СРСР вилетів в Каїр на чолі парламентської делегації.

В Єгипті радянської делегації були надані найширші можливості для ознайомлення з життям країни.

Після огляду будівлі Національних зборів з-стояв зустріч радянської делегації з віце-президентом ОАР Анваром Садатом. В ході бесіди він підкреслив необ-ходімость подальшого зміцнення відносин між ОАР і Радянським Союзом, висловивши побажання членам рада-ської делегації під час поїздки по країні якомога бо-льше зустрічатися з народом і на власні очі переконатися в щирих почуттях дружби і симпатії, які народи ОАР живлять до народів Радянського Союзу.

Згодом, як відомо, А. Садат, ставши президентом країни, різко змінив ставлення до нашої країни і пішов на розрив зв'язків з СРСР Кунаев Д.А. Про мій час: Спогади. - Алма-Ата: Деуiр, МП «Интимак, 1992. - с. 177 ..

Виконуючи доручення ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Кунаев, за період з 1970 по 1978 рр. побував в Уругваї, Італії, Індії, Кореї.

Яскраві враження залишилися у Кунаева після відвідин Італії в 1971 році, куди він виїжджав на чолі делегації КПРС на святкування 50-річчя компартії Італії.

На початку 1978 він вилетів до Кореї (КНДР) на чолі партійно-урядової делегації. У своїй резиденції прийняв корейський керівник Кім Ір Сен.

Кунаев отримав вказівку 24 листопада бути в Москві, для поїздки в Індію в складі партійно-урядової делегації - 25 листопада разом з Брежнєвим.

З вітальною промовою виступила Індіра Ганді, на вітання відповів Брежнєв. Переговори з Ганді пройшли на високому рівні, це зазначила світова пе-чати. Наша делегація була прийнята президентом Індії. Відбулася велика розмова в Будинку дружби з представниками індійської громадськості. Успішно завершивши переговори, 30 листопада ми повернулися в Москву.

У листопаді 1974 року відбулося рішення Кунаева поїздку в Монголію в складі партійно-урядової делегації. У делегацію входили Брежнєв, Громико, Усубаліев.

В Улан-Батор зустрічали всі керівники Монголії на чолі з Цеденбалом.

Роль республіки, що займає велику питому вагу в країні у виробництві кольорових, рідкісних, благородних металів, ще більше зросла в результаті плідної діяльності колективів: Усть-Каменогорськ свинцево-цинкового і титано-магнієвого комбінатів, Балхашского і Джезказганс-кого гірничо-металургійних, Лениногорского і Ачисайский поліметалічних комбінатів, Зиряновский свинцевий, Павлодарського алюмінієвого, Чімкентского свинцевого, Іртишського хіміко-металургійного заводів і інших, що вводили нові потужності і покращує їх техніко-економі-етичні показники.

У період 1960-1986 років бурхливо розвивалася чорна металургія, такі підприємства, як Соколовско-Сарбайский і Лісаковський гірничо-збагачувальні комбінати, були найбільшою базою ме-металургії Уралу і Казахстану. Було завершено будівництво всього комплексу Карагандинського металургійного комбі-ната з найпотужнішим в країні цехом білої жерсті. Стали до ладу і на повну потужність стали працювати Єрмаковський і Актюбинский феросплавні заводи. Збільшився видобуток єдиних в країні хромітових руд в Актюбінську,

Великими галузями стали машинобудування і метало-обробка. Стали до ладу Павлодарський тракторний, Цілі-ноградскій сільгоспмашинобудівної, Усть-Каменогорськ, Карагандинський, Петропавлівський, Уральський, Чимкентский, Алма-Атинській заводи та інші. Були введені в дію підпри-ємства приладобудування, енергетичної та автомобільної промисловості, хімічного, нафтового, будівельно-до-Рожнів машинобудування.

Республіка стала і великим центром паливно-енергетич-чеський промисловості, на її території відкрито понад сотню родовищ вугілля і нафти. Високими темпами розвивалася видобуток вугілля в Карагандинському і Екібастузського вугілля-них басейнах. Видобуток вугілля з 28 млн. Тонн в 1955 році досягла 132 млн. Тонн в 1986 році.

Перший ешелон мангишлацької нафти, як ми відзначали, був відправлений на переробку в червні 1965 року, а на XIV з'їзді КПК в лютому 1976 говорилося, що Мангишлак вже дав країні стомільйонний тонну нафти.

Стрімко зростала і енергетичне господарство респуб-лики. Створювався унікальний Екібастузький паливно-енер-гетіческій комплекс. У перспективі в Екібастузі буде ГРЕС загальною потужністю 20 мільйонів кіловат. Вироблення елект-роенергіі в порівнянні з 1955 роком з 14,5 млн. Квт. годин досягла в 1986 році 85 млн. квт. годин.

Широким фронтом велося будівництво електромереж. За рівнем теплофікації Казахстан зайняв одне з перших місць в країні.

Чимало праці вклали працівники хімічної промисло-вості Казахстану. Республіка стала батьківщиною моло-дой галузі хімії - фосфорної промисловості. Введення Чімкентского і Джамбулського виробничих об'єднаннями-ний з виробництва жовтого фосфору висунув нашу країну за наявними потужностями на перше місце в світі.

Успіхи нашої республіки в розвитку економіки нагляд-но видно також на прикладі становлення і зростання місцевої, легкої, харчової та молочної промисловості. Були введені в експлуатацію Алма-Атинській бавовняний комбінат, Кустанайський комбінат костюмних тканин, Усть-Кам'яно-горянський шовковий комбінат, стрічкова фабрика в Кокчетаве, швейні та трикотажні фабрики в багатьох місто ах і районах. Семипалатинськ, Чимкент, Алма-Ата стали великими центру-ми по виробництву товарів народного споживання.

Була створена і діє широка мережа спеціалізований-них, оснащених сучасною технікою будівельних і мон-тажних організацій. Бурхливий розвиток економіки знайшло своє відображення в зростанні автомобільного, повітряного, залізничн-Рожнів і трубопровідного транспорту.

Столиця республіки і майже всі обласні центри по-мимо зв'язку між собою отримали прямий вихід до союзним республікам завдяки дорогам з чорним покриттям. Всі обласні центри почали приймати у себе самі сов-ремінні авіалайнери. Там, де колись простягалися необжиті простори, виникли десятки нових міст, утворилися найбільші області, повсюдно розгорнулося промислове і аграрне будівництво. Словом, многоот-галузевого індустрія Казахстану розвивалася впевнено і ді-намічно.

Перший рік п'ятирічки успішно завершився за всіма поки-ників. Говорячи про роботу промислових підприємств і будів-вельних організацій, особливо хотілося відзначити важливість здачі в експлуатацію Чімкентского заводу з нафтопереробки, що дозволило поліпшити постачання нафтопродуктами південних областей Казахстану і середньоазіатських республік. У Павлода-ре був зданий в експлуатацію перший в республіці потужний картонно-руберойдовий завод і великий цех сталевого лиття. Почалася видобуток руд на Жайремском комбінаті. Для ознайомлення зі станом справ у знову освоюваних нафтогазових родовищах вилетів в західні рай-они республіки. Детально ознайомився з родовищем Тенгіз, одним з найперспективніших в країні і світі, відкритому-тя якого було великим успіхом казахстанських геологів. До освоєння, Тенгіза великий інтерес проявили іноземні фірми. Роботу тут разом з нами почали вести наші партне-ри по РЕВ. Угорські товариші вже ввели в експлуатацію житловий комплекс з усіма комунікаціями. В освоєнні бо-багатств Тенгіза виявили бажання допомогти понад півтори со-тен підприємств і організацій. Потім побували в Кульсари, переважно вузловому пункті з освоєння Тенгіза. Підсумки нашого перебування в Тенгізі і Кульсари були детально розглянуті на бюро Гурьевского обкому, де були намічені заходи щодо посилення робіт в освоєнні родовищ. Головний упор був зроблений на питання поліпшення побуту зайнятих людей, на форс-вання створення будівельної бази і на питання, пов'язані з розвитком залізничного вузла Кульсари.

У Кара-Чагани вже добувався газ, який подавався на Оренбурзький завод. Разом з руко-ництвом Уральської області, нафтовиками і газовиками під-робно розглянули хід виконання постанови ЦК КПРС і СМ СРСР по якнайшвидшому освоєнню Кара-Чагаєв. На ЗАСЄДА-ванні було висловлено багато зауважень на адресу Мінгазов СРСР щодо поліпшення побуту трудящих і благоустрою станції Бурли. Було прийнято рішення за рахунок міністерства развер-нуть будівництво асфальтобетонних доріг, щоб зв'язати нафтоносні райони з обласними центрами республіки, а будівництво покласти на Мінавтодор КазРСР.

У галузі сільського господарства важливою подією стало нараду партійно-господарського активу в Целінограді за участю М. Горбачова. Великий хліб для казахстанцсв, та й не тільки для казахстанців, - це завжди радість, гордість, відчуття великого морального задоволення.

Пам'ятним той рік (1986) ще й тим, що республіці вдалося переломити тенденцію до уповільнення темпів зростання, підвищити продуктивність праці.План першого року п'ятирічки раз-витку народного господарства за всіма основними показниками був виконаний.

. У рік свого 60-річчя Казахстан випустив промислової продукції в 875 разів біль-ше, ніж в 1920 році Кунаев Д.А. Про мій час: Спогади. - Алма-Ата: Деуiр, МП «Интимак, 1992. - с. 177 .. Тільки за одну дев'яту п'ятирічку у нас стало до ладу 365 нових підприємств, цехів і виробництв. Створення цілого комплексу потужних підприємств незрівнянний-но підвищило роль Казахстану у всесоюзному розподілі праці, вивело його на принципово нові рубежі. Тепер Казахстан - великий промисловий регіон країни, роль і значення якого зростають з кожним роком. Йому по плечу вирішення найскладніших завдань в будь-якій галузі промисловості, тільки треба вміти використовувати створене і вірно націлити розвиток промислового виробництва в потрібному напрямку. З великими труднощами, але впевнено, на сучасному, якісному рівні розвивалася важка, легка промисловість, будівництво житла та об'єктів побуту, коммуналь-ного господарства, науки і культури та підприємств, пов'язаних з виконанням продовольчої програми.

Згадуючи минуле, особливо можна відзначити, що бурхливе зростання населення республіки зажадав зробити максимум віз-мужнього для поліпшення культурно-побутових умов праці-трудящих. Головними проблемами завжди були: поліпшення міді-цинского, побутового обслуговування, благоустрій садиб радгоспів, колгоспів, районних і обласних центрів і самої столиці республіки.

Росли, благоустраивались обласні і районні центри республіки, збільшилася кількість побудованих садиб в радгоспах, колгоспах, робочих селищах. Благоустраивались навіть віддалений-ні районні центри, як - іргізскіх, Кургальджінскій, Балхашський, Абаевскій і багато інших.

У корені змінилося обличчя всіх обласних центрів. У них з'явилися багатоповерхові будинки, культурні та соціально-побутово-ші об'єкти.

І, звичайно, невпізнанною стала наша Алма-Ата - столи-ца республіки. Раніше Кунаев згадував, що до переїзду столиці з Кзил-Орди в Алма-Аті проживало трохи більше 48 тисяч чоловік. Місто було відоме в Росії як район високої сейсмічності, яким він, на жаль, залишається і понині. У 1897 році в місті стався сильний землетрус, руйнуючої-шівшее його дощенту. Потужний землетрус сталося і в 1910 році. Тоді постраждало понад 600 будинків, понад 120 навчальних, торгових приміщень і громадських будівель.

На подив жителів міста уцілів многоглавий собор, заввишки понад 54 метрів, творіння талановитого архітектора А. А. Зєнкова. У місті було п'ять мечетей: Уйгурська, Дунганскій, Узбецька, Казахська і Чала-Казахська. В останній зараз знаходиться міська діюча мечеть. Крім Ка-федрального собору служба проходила в Покровській, Ніколь-ської, Троїцької, Софійській і Архиєрейської церквах, а також в невеликій каплиці, розташованій на теперішній вул. Фурма-нова. Микільська церква діє і зараз.

Також побудований зна-менитой льодовий стадіон «Медео». Нижче, в районі будинку відпочинку міськради була дача міського голови та інших забезпе-чинних громадян.

У місті, заснованому в 1854 році, трохи пізніше відкрилося перше поштове відділення, а в 1868 році - обласне правл-ня та інші адміністративні установи Семиреченской губернії. У 1921 році було повернуто місту його старовинна назва - Алмати.

У зв'язку з переведенням столиці республіки з Кзил-Орди, в місті розгорнулося будівництво житлово-комунальних об'єктів, навчальних закладів, лікарень, промислових під-приємств, адміністративних будівель. Почалося будівництво Будинку уряду і Центрального телеграфу на Військової площі, де був знесений стоїть в центрі площі Військовий собор.

До 20-річчя Казахстану в Алма-Аті був побудований Будинок культури на Пролетарській вулиці, де проходило урочистий-ве збори.

У роки воєн був зданий в експлуатацію театр опери та ба-літа, побудований за проектом архітектора Простакова. У клубі ім. Ф. Е. Дзержинського працював евакуйований театр Моссовета, де вперше в країні був поставлений спектакль «Фронт» за п'єсою О. Корнійчука. У приміщенні Будинку культури працювала також евакуйована об'єднана кіностудія «Мосфільм» та «Ленфільм». Йшли зйомки таких картин, як «Іван Грозний», «Котовський», «Хлопець з нашого міста» та інші.

А Алма-Ата, між тим, з маленького невпорядкованих-го провінційного містечка перетворювалася в один з більшими-ших адміністративних, економічних і культурних центрів республіки.

Алма-Ата була в ту пору містом новобудов, що викликає захоплення зеленим нарядом, каскадами фонтанів, прямими широкими вулицями, унікальними будівлями і спорудами. З 1960 року з ще більшим розмахом розгорнулося будів-ництво промислових, соціально-культурних і побутових об'єктів, адміністративних будівель і житла. Утворилися будівельні організації. Збільшилося число про- проектних організацій. У республіці почалося будівництво домобудівних комбінатів, підприємств з виробництва будматеріалів.

За тридцять років було побудовано і введено багато унікальних-них об'єктів соціального, побутового призначення, чимало ре-конструювати проспектів і вулиць.

При правління Кунаева при його безпосередньому участі були побудовані: Монументальним спорудою, побудованою на місці знесених казарм, є Будинок уряду.

У 1980 році в лютому було здано в експлуатацію будівлю ЦК Компартії Казахстану, побудоване в квадраті вулиць: Нова площа - Фурманова - Миру - Аль-Фарабі. Утворився новий центр міста, який розвивається до гірських прилавк-ков. Вся прилегла територія упорядкована і перетворений-на в сквер з фонтанами.

Особливе місце серед унікальних будівель Алма-Ати при-слід будівлі Академії наук Казахської РСР, побудований-му за проектом архітектора Олексія Вікторовича Щусєва.

В1955 році, крім оперного театру, столиця республіки не мала спеціальної театральної будівлі. У клубі імені Ф. Е. Дзержинського одночасно працювали російський і казахський драматичні театри, що створювало певні неудобст-ва. Ляльковий театр, уйгурська театр взагалі не мали никако-го приміщення. Кінотеатрів теж було мало. Не було сучас-ного стадіону, плавальних басейнів, будинків культури. Велика багатомільйонна бібліотека ім. А. С. Пушкіна розміщувалася в старій будівлі.

З огляду на значне зростання населення в місті, були побудовані кінотеатри «Арман», «Цілинний», «Байконур» і інші. Здано в експлуатацію Казахський театр драми на пло-щади Комінтерну, Російський драматичний театр ім. М.Ю. Лермонтова - на перетині проспектів Абая і Коммуніс-тичний. Після реконструкції став до ладу Центральний концертний зал. Будівельники успішно закінчили на проспекті Абая цирк на дві тисячі місць. Піднялися Будинку культури АХБК на вулиці Правди і домобудівного комбінату на проспекті Абая. До шістдесятиріччя Казахстану було здано в експлуатацію нову будівлю Казахського драматичного теат-ра ім. М. О. Ауезова на проспекті Абая на 1250 місць.

Для проведення урочистих засідань, з'їздів КПК, конференцій та інших багатолюдних заходів життя піт-ребовала споруди будівлі з залом на 3 тисячі місць. Після тривалого ознайомлення з проектами був прийнятий проект Рєпінського і його групи.

Зі спортивних споруд міста особливе місце займають високогірний каток «Медео», міський Центральний стаді-он, Палац спорту на 4500 місць, плавальний басейн общес-тва «Динамо».

«Медео» є першим в країні універсальним ледо-вим стадіоном, призначеним для проведення всесоюзних і міжнародних змагань зі швидкісного бігу на кінь-ках і іншим видам зимового спорту. На одностайну думку радянських і зарубіжних фахівців, спортивний комплекс «Медео» визнаний кращим в світі і названий «міжнародної цінністю».

Був побудований Палац піонерів, розташований на тлі гір Заилийского Алатау і прекрасно вписується в окру-лишнього ландшафт. У будівлі палацу - театрально-концерт-ний зал на 800 місць, обсерваторія, спортивний зал з басейн-ном, зимовий сад. Будинок розрахований на одночасне відвідуючи-ня 2200 піонерів і школярів.

У зв'язку з розширенням контактів із зарубіжними країна-ми був побудований для офіційних прийомів іноземних делегацій Будинок дружби.

Великі роботи були проведені по реконструкції глав-них проспектів та вулиць міста. Розширилася мережа діючих лікарень. Зазначимо на деякі з них: лікарня на 750 місць в західній частині міста, лікарня четвертого Управління МОЗ Казахської РСР, урологічний корпус, онкологи-ний і туберкульозний інститути. Почалося будівництво діагностичного центру. Одним з чудових об'єктів міста став водолікувальний оздоровчий комплекс «Ара-сан». «Арасан» в перекладі з казахського - тепле джерело. Він унікальний в архітектурному та будівельному відношенні.

У культурному житті міста помітною подією стала здача в експлуатацію в 1970 році нової будівлі бібліотеки з 20 читальними залами. Бібліотека оснащена сучасною тех-кою для зберігання і швидкої доставки читачам потрібних книг, загальний фонд яких становить 4 мільйони примірників. Було збудовано велику кількість нових будинків для вищих навчальних закладів в столиці республіки. До кінця 1985 року було здано в експлуата-цію головні об'єкти Державного університету ім. С. М. Кірова, що отримали назву «Казгуград». Це містечко судовими корпусами, лабораторіями, зонами спорту, комплексом навчально-виробничих будівель, фундаментальної бібліо-текой, корпусами студентських гуртожитку.

У 1977 році був побудований в самі стислі терміни Будинок політичної освіти, де зараз проходять многочіс-лені громадські заходи.

Для задоволення потреб міста, а також приїжджають в столицю республіки численних гостей були побудовані великий залізничний вокзал, аеропорт з усіма удобст-вами, автомобільні станції для міжміських і межрай-ційних повідомлень. Для розміщення приїжджаючих зведені першокласні комфортабельні готелі: «Казахстан» (25 поверхів, висотою 107 метрів на 1000 місць), «Достик», «Алма-Ата», «Отрар», «Алатау», «Джетису», «Туркестан» та інші .

Місто прикрасили великі торгові підприємства: Централь-ний універмаг, Універсам, «Росія», «Казахстан», «Москва». Одним з найсучасніших і упорядкованих ринків в Середній Азії і Казахстані став торговий центр міста, кото-рий включає в себе комплекс підприємств державної, кооперативної і приватної торгівлі.

Напередодні 50-річчя Жовтня в місті був відкритий «Монумент Слави» та запалено вічний вогонь в парку імені 28-ми гвардії-ців-панфіловців. Авторами чудового монумента були молоді скульптори А. Артамовічі Б. Андрющенко. У місті будувалося багато житла. Почалося освоєння багатьох мікрорани-онов: «Сама», «Аксай», «Алмагуль», «Айнабулак» та інших.

.Перший - Будинок культури АХБК.

Недалеко від будівлі ЦК було побудовано унікальну будівлю Казтелецентра з декількома залами, оснащеними сов-пасової технікою.

На горі Коктюбе змонтований телецентрі вежею ориги-нальної конструкції, з оглядовим майданчиком. За домовленістю-ності з ЦК КПРС був побудований на базі місцевих мінеральних джерел санаторій «Алатау» - один з кращих в нашій країні.

Алма-Ата, як столиця суверенної держави, благоуст-товано і має все необхідне для прийому і размеще-ня державних діячів будь-якого рівня, а також має потужну базу для проведення міжнародних форумів в облас-ти культури і науки з великою кількістю учасників.

Засновники міста, вибираючи для нього місце, треба полу-гать, передбачали природні зручності для міського будів-ництва, красу пейзажу, благодатний клімат, наявність пло-огрядною землі і чистих річок для надійного водопостачання.Про те, що річки таїли в собі грізний стихійний характер, вони могли і не знати. А небезпека нависала над містом як «дамоклів меч» у зв'язку з періодичним утворенням селевих потоків, які, проходячи по руслах річок, особливо Малої Алматинки, змітали на своєму шляху все і вся.

Розглядалося кілька варіантів споруди плоті-ни. Остаточне рішення було прийнято таке: спорудити греблю спрямованим вибухом. Проект був затверджений, схвалений рішенням Президії Академії наук СРСР, але у деяких сумніви залишалися. Підстави, треба сказати, були вагомі. Вибух з великим зоря-будинок поблизу великого міста проводився вперше в світовій практиці і, звичайно, ця обставина була одним з важ-них стримуючих факторів.

Остаточне рішення повинно було прийняти Прави-будівництві республіки. У 1975 році були розпочаті і в 1980 році закінчені селезащитной роботи по річці Велика Алматинка ...
2.2. Розвиток сільського господарства.

Сільське господарство перетворилося на велику високомеха-нізірованних галузь. Підйом сільського господарства почався в роки освоєння цілини і тривав в наступні роки. Всього за 1954 - 1979 роки Казахстан заготовив майже 290 мільйонів тонн зерна, багато іншої сільськогосподарської продукції. Питома вага республіки в закупівлях зерна в країні значно зріс. Особливо знаменна видатна перемога, здобута казахстанцями в 1979 році. Це був рік найбільшого уро-жая за 25 років освоєння цілини. Таких показників республіка ще не досягала. Тоді було вироблено 34.533.7 млн. Тонн зерна. Республіка продала державі 1 мільярд 262 млн. Пудів або понад 20 млн. Тонн хліба. Жодна п'ятирічка не була така щедра на хлібній ниві, як дев'ята. Державі було здано понад 81 млн. Тонн зерна, або в середньому за кожен рік по мільярду пудів хліба. План був перевиконаний майже на 233 млн. Пудів, тільки ця добавка втричі перевищує кількість зерна, одержуваного країною від Казахстану в роки, що передують-вавшие цілинного епопеї.

На зрошуваних землях стали вирощуватися в усі возрас-тане обсязі цінні технічні культури - бавовник, цукрові буряки і тютюн, а також рис, кукурудза, пшениця, ово-щі, плодові і виноград. Позитивні зрушення відбулися в тваринництві. Потрібно було залучити проектні організації, будівельників водогосподарських та інших організацій міста. Організувати нові радгоспи, вико-ти в Кербулаке не тільки води Капчагая, але і шукати підземних-ні. Це рішення, судячи з результатів, було правильне і своєчасне. Минуло кілька років, і зараз кербулакскіе господарства постачають мільйонне місто ранньою картоплею, цибулею, баштанними культурами. Освоєння цілини в Казахстані і в інших місцях країни було розпочато за рішенням лютнево-березневого пленуму ЦК КПРС. У перші два роки освоєння цілини прибуло понад 360 тисяч механізаторів, будівельників, інженерів, техніків, фахівців сільського господарства. На головних напрямках була сконцентрована могутня техніка, обладнання, будів-вельних матеріали. Вченими-агрономами були визначені освоюються земельні масиви. Підступи до першої цілинних-ної борозні були нелегкими. Первоцелинникам мужньо долали невлаштованість побуту та інші негаразди. Слабкі волею і духом відступали, повернули назад. Але більшість цілинників виправдали високу довіру, вистояли, все прео-долелі і перемогли.

Звичайно, кажучи відверто, на цілину приїжджало багато людей і нечесних, кримінальників, шахраїв, просто любителів легкої наживи. Але все-таки не вони робили погоду. Відступивши перед труднощами, ці люди з легкістю кинули все, поїхали. А цілину освоїли кращі представники радянської молоді всієї нашої країни.

За минулі роки республіка дев'ять разів продавала государ-ству понад мільярд пудів зерна, понад 900 мільйонів пудів п'ять разів. За 30 років в Казахстані було вироблено майже 600 млн. Тонн зерна, з них 348 млн. Тонн або більше 21 млрд. Пудів було засипано в засіки Батьківщини. Середньорічна прода-жа хліба в порівнянні з до цілинних періодом збільшилася в 9 разів. Вдячно позначилося освоєння цілини на жівотноводст-ве. Поголів'я всіх видів худоби за цей період подвоїлася, заготівлі м'яса і молока зросли в 5 разів, продаж птиці в 50 разів. Вдалося створити велике товарне виробництво вівчарства, розвиток отримало свинарство і табунное конярство.

Незмірно зросли масштаби капітального будівельник-ства. На будівництво села вкладено в 7 разів більше коштів, ніж в усі народне господарство Казахстану за всі роки, перед-простувала підйому цілини. В1940 році було 194 радгоспу, в 1984 році стало понад дві тисячі.

Витрати на освоєння цілини давно окупилися, причому з лишком. До 30-річчя цілини країна отримала понад 1 мілліар-да чистого прибутку. Виконана величезна робота по впровадженню грунтозахисної системи землеробства, нової протиерозійної техніки.

Казахстанська цілина висунула чимало талановитих керівників, чудових організаторів і передовиків виробництва, вчених, багатьох з яких, на жаль, уже немає серед нас, але чиї імена назавжди увійшли в героїчний літопис республіки.

У перші цілинні роки і наступні десятиліття активну участь в перетворенні сільської економіки при-нітрохи і приймають досвідчені ветерани цілини М. Довжик, Ж. Демея, А. Искаков, М. Ніколенко, В. Маркович, В. Шу-бін, 3. Тамшібаева , С. Ергаліев, К. Токбаев, В. Чамчіян, Н. Курапов, І. Жангуразов, Д. Бурбах, Н. Ашімбаев, Кан Де Хан, І. Міллер, Б. Нуртазін, Н. Алімпієв, К. Абдигулов, А . Нахманович, Н. Голик, А. Ример, К. Доненбаева, Б. Кітапбаев і ін.

У підйомі цілини і економіки сільського господарства, як і інших галузях народного господарства працювали і працюють люди різних національностей і віросповідань. Між ними немає ворожнечі, сутичок на національному грунті, напружений-ності в стосунках. З різних націй складаються і утворюються сім'ї. У них спільна мета і спільні завдання. Багато колгоспи і радгоспи, керовані представниками різних націй, дружно і згуртовано працюючи в своїх багатонаціональних кол-колективів, дають хороші результати. Це підтверджує досвід багатьох господарств.

Колгосп «40 років Жовтня» панфіловський району Талди-Курганської області не один десяток років очолює двічі Герой Соціалістичної Праці поляк Н. Н. Головацький. Важко описати всю діяльність цього господарства, для чого буде потрібно багато часу. У цьому колгоспі працюють російські, уйгури, казахи, українці, татари, німці, дунгани, Азербайд-жанци, корейці. Колгосп домігся величезних успіхів. У резуль-таті раціонального використання відкритих і підземних джерел води, на основі високої агротехніки і хорошою зооветеринарної служби, колектив має високі показате-ли в рільництві і тваринництві.

На відстані 12 кілометрів від колгоспу «40 років Жовтня» розташований колгосп ім. С. М. Кірова. Головою колгоспу працює відомий в республіці Ібрагімжан Кожахметов. В результаті його вмілого керівництва багатонаціональний кол-тив домігся великих успіхів у виробництві зерна кукурудз-зи, збільшенні продуктів тваринництва.

Яких вагомих результатів можна досягти, показує багатонаціональний колектив Кокчетавского виробничих-ного об'єднання по птахівництву, яким керує вете-ран колгоспного ладу І. П. Цой. Колектив господарства покази-кість приклад, як треба піднімати врожайність зернових куль-тур і збільшувати виробництво м'яса птахів і кумису для місць-них курортів.

У всіх зазначених господарствах Кунаев бував неодноразово і кожен раз переконувався, як багато може зробити дружний багатонаціональний колектив під керівництвом вмілого керівника.

Неможливо перелічити всіх керівників господарств, але всі вони являють приклад для нових поколінь цілинників як люди з загостреним почуттям боргу, як найдостойніші представники директорського і належному голові корпусу республіки.

У лютому 1974 року виповнилося 20 років з дня освоєння цілини.

15 березня 1974 року в Палаці Леніна відбулося торжест-дарське засідання за участю партійних, радянських сельскохо-господарських органів, фахівців, передовиків сельскохо-ського виробництва, представників громадських організацій, присвячене 20-річчю освоєння цілини. На урочистих зборах були присутні понад три тисячі чоловік. Засідання доручили відкрити Кунаєву. У своєму великому доповіді Брежнєв визначив чергові завдання части-ських органів кожної зони країни в області подальшого збільшення продуктів сільського господарства. Закликав різко поліпшити керівництво радгоспами та колгоспами. Зазначив, що настав час покінчити з дріб'язкової опікою, адміністра-нормативним тиском на колгоспи і радгоспи, не сковувати їх іні-ціатіви.

У 1975 році, ми не отримали очікуваних результатів у виробництві зерна. Посуха охопила всю терри-торію республіки. Виробництво зерна залишилося на рівні минулого п'ятирічки. Але в області тваринництва, примушує-лінощів, капітального будівництва, у вирішенні багатьох соціальних питань, передбачених п'ятирічкою, респуб-лика з працювала задовільно.

Завершальним етапом підбиття підсумків пройденого шляху після XIII з'їзду став черговий XIV з'їзд КПК. З'їзд проходив 4 - 6 лютого в Палаці імені В. І. Леніна. Після його закінчення, делегати від казахстанської партійної орга-нізації (218 осіб), прибутку Москву на ХХУ з'їзд КПРС. У своєму виступі на з'їзді він говорив про завдання нової пя-тілеткі і вніс ряд пропозицій, спрямованих на подальшу мобілізацію найбільших резервів і багатств республіки. Зокрема, для збільшення виробництва зерна необхідно було прискорити озброєння цілинних господарств високопродуктивний технікою, в тому числі протиерозійної: перевага-ти Павлодарский завод на випуск потужних тракторів, развер-нуть масштабну роботу по меліорації земель, що дозволить створити міцну кормову базу для тваринництва і т.д.

2.3. Розвиток науки, освіти і культури.

Неухильно піднімався рівень народної освіти в республіці. У 1936 році у нас працювали 16 вищих і 83 середніх спеціальних навчальних закладів. До 1980 року в Казахстані було 55 вищих і 231 середню спеціальну заклад, в тому числі 2 університети. У великі вузівські центри, крім Алма-Ати, перетворилися міста Караганда, Джамбул, Цілиноград, Чимкент, Семипалатинськ.

У 1978 році, в Алма-Аті відбулася міжнародна конференція Всесвітньої органі-зації охорони здоров'я, в роботі якої брали участь предс-тавітелі 134 країн.

Республіка до цього часу мала економічні зв'язки з десятками країн світу. Різко розширилися зв'язки з країнами соціалістичної співдружності. З кінця десятої п'ятирічки республіка неодноразово демонструвала продукцію своїх підприємств на міжнародних виставках і ярмарках. Ці всі заходи проводилися по лінії РЕВ, республіка також надавала і науково-технічне сприяння, і медичну допомогу ряду держав Азії та Африки. З досягненнями республіки знайомилися парламентські та інші делегації соціалістичних і капіталістичних країн. Велике значен-ня мало проведення в республіці міжнародних конфе-ренція, виставок, симпозіумів по лінії РЕВ і ООН.

Соціально-економічні перетворення, що відбулися в республіці, викликали величезний інтерес за кордоном. До нас зачастили партійно-урядові делегації країн со-ціалістіческого співдружності, парламентських делегацій країн Європи, Азії, Африки, Північної та Латинської Америки. В Алма-Аті побували перші керівники Польщі, Монго-ща, Болгарії, НДР, Лаосу, Ефіопії та інших країн. Вони при-їдь і на власні очі переконувалися, як вагомі успіхи Казахстану, колись глухий і окраїнної провінції царської Росії ...

Далеко не повний огляд економічних досягнень Радянського Казахстану. Саме в ці роки в економічному потенціалі Казахстану відбулися глибокі якісні зміни, пов'язані з успішною реалізацією великомасштабних програм комплексного раз-витку народного господарства республіки. Також хочу відзначити, що шлях розвитку всіх галузей народного господарства за вка-занний період був далеко не гладким. Довелося вирішувати багато складних і важких проблем. Однак, відзначаючи поклади тільні зміни в житті республіки, треба особливо сказати про істотні проблеми, які нам вирішити, не вдалося і задумане не було здійснено.

Це, головним чином, стосується соціальних пи-сов.Величезні вкладення, виділені на будівництво шкіл, лікарень, дитячих садків, культурно-просвітніх установ, освоювалися в повному обсязі. Це відноситься, в ос-новному, до віддалених районів, де і зараз відчувається ост-раю нестача об'єктів соціально-культурного та побутового наз-чення і житла.

Сотні зустрічей, десятки виступів на нарадах, акти-вах, пленумах. Підготовка доповідей, керівництво бюро ЦК, участь в засіданнях Політбюро, мови на республіканських з'їздах колгоспників, письменників, комсомольців, учителів, жінок і т. Д. І т. П., Робота з поштою, прийом відвідувачів від робочих до міністрів, «гарячі» телефонні переговори з областями, ліквідація всіляких «НП», зустрічі з иност-охоронними делегаціями, з журналістами ... Це були робочі будні Кунаева Д.А. І жоден день не був схожий на інший. І навіть виїзди за кордон у складі або на чолі делегацій перетворювалися в низку нескінченних і вельми відповідальних справ.

Все це було. І важко уявити, що таке бурхливе життя може в один день зупинитися.

У 1974 році 15 квітня відбулися вибори нового президен-та Академії наук КазССР.

Після смерті Сатпаева президентом став Ш. Ч. Чокін, вчений-енергетик. Він був одним з головних авторів, обосновавших необхідність спорудження Капчагайська ГРЕС на річці Або і будівництва каналу Іртиш - Караганда. Чокін пропрацював недовгий термін і був звільнений від обов-занностей президента на його прохання.

Потім президентом АН КазССР був обраний Ш. Есенов, який працював заступником голови РМ КазССР, інженерні-нер-геолог, лауреат Ленінської премії.

Після відходу Ш. Есенова обрали президентом АН КазССР. А. Кунаева Він прора-ботал на цій посаді понад дванадцять років, все три терміни обирався при повній підтримці вчених Академії. Йому дваж-ди присуджувалася Державна премія СРСР і Державним-ються премії КазРСР. Його обрали членом-Кореспонд-те, а потім академіком АН СРСР.

На XVI з'їзді КПК він піддався незаслуженої і необ'-єктивні кріктіке. Це зачепило його самолюбство, і він звернувся з проханням звільнити його від роботи. Прохання було задовольнив Рена. Президентом АН став молодий вчений М. А. Айтхожін.

Життя республіки ши-роко висвітлювалася засобами масової інформації. Республіка працювала. Працювала напружено, злагоджено, на якихось дільницях домагалася круп-них і малих успіхів, не обходилося, звичайно, без збоїв і помилок. Щодня преса, телебачення, радіо повідомляли про введення в дію нових заводів і фабрик, про сотні новосіль, про відкриття шкіл, лікарень, клубів.

У ті роки широко відзначали історичні дати в житті країни і республіки. Не спостерігалося тільки релігійні празд-ники. Ми, комуністи, часто-густо були атеїстами, і наша віра не дозволяла приймати іншу. Сьогодні релігійні свята - складова частина духовного вдосконалення народу. Зараз деякі діячі укази-вають, що за часів так званого «застою» тільки проводили ювілеї і свята. Це не так. Трудові колектив-тиви напружено працювали і широко відзначали свята. І в наш час не було ні Нагірному Карабаху, ні Баку, ні Тбілісі, ні Узеня, ні сотень тисяч біженців. Тому що кожне свято ставив своєю головною метою: служити сплоіт-ню народів.

Було святкування 250-річчя приєднатися-ня Казахстану до Росії в 1982 році. Засоби масової інфор-мації, весь ідеологічний актив республіки задовго до зна-менательной дати провели колосальну роботу серед населе-ня, і це свято стало бажаним і близьким для всіх казахстанців. Для участі в урочистостях прибули делегації з усіх кінців нашої батьківщини. Святкування цього ювілею прохо-дило і в Москві, Ленінграді, Ярославлі, Ульяновську, Орен-бурге, Новосибірську та інших містах Росії.

Потім в доповіді Кунаев зазначив, що з висоти нашого часу особливо чітко видно глибинна значимість присое-нання казахського трудового народу до народів Росії. Істо-річеская зумовленість цього єднання йде від сивої давнини, від часів Київської Русі, Дмитра Донського, Іва-на Грозного, Петра Першого. Тільки в особі прогресивної Росії казахський народ бачив надійний захист і військового союзника. Тільки Росія могла, кажучи словами Валиханова, «надати реальну допомогу і заступництво». У доповіді був показаний історичний шлях розвитку Радянського Казахстану. На закінчення було сказано, що разом з російським народом ми пройшли шлях, рівний епох.

Кунаєву доводилося неодноразово виїжджати на празднова-ня ювілейних і святкових дат, також відзначаються в інших республіках Союзу РСР. Він в Грузії, Азербай-Джані, Вірменії, Україні, Узбекистані. Всі святкові заходи, що проводяться в цих республіках, сприяли зміцненню нашої дружби, відігравали велику роль в інтерна-національному вихованні ...

Клопітку, що охоплює всі сторони життя респуб-лики роботу іноді доводилося на певний час залишати-лять. Хоча - де б не перебував, все думи були про рідне Казахстані.

У розвитком науки в Казахстані і оснащенням передовою технікою ряду великих підприємств. Коли в Алма-Аті проходила виставка новітнього обладнання західних фірм для народного господарства, Андропов дозволив по Кунаева прохання виділити валютні кошти для закупівлі современ-ної техніки, призначеної для промислових підпри-ємств та наукових установ.

Біля витоків створення казахської опери і драматичного мистецтва стояли такі майстри сцени, як К. Жандарбеков і К. Байсеітов.

Відомі далеко за межами нашої республіки мас-тера оперної сцени - Бібігуль Тулегенова, Ермек Серкебаев, Ришат Абдуллін, визнані і улюблені народом Р. Джаманова і Р. Багланова, народні артисти республіки Б. Досимжанов, X. Каліламбекова, Р. Жубатурова, Н . каража-гітови, X. Єсимов, С. Тиништигулова, Н. Нусіпжанов; дра-тичних - К. Бадиров, К. Кармисов, А. Молдабеков, Н. Жантурін.

Розквіт казахської опери та симфонічної музики пов'язаний з іменами композиторів А. Жубанова, Е. Брусилівського, Л. Хаміді, Г. Жубанової, Е. Рахмадіева, в національну хореографію вагомий внесок вніс Б. Аюханов.

Необхідно відзначити майстрів образотворчого ис-кусства, народних художників СРСР А. Кастеєва, К. Тельжанова, С. Мамбеева, М. Кенбаева, Г. Ісмайлову, А. Галім-Баєву; скульпторів X. Науризбаева, Т. Досмагамбетова, Е. Мергенова та інших.

У казахській літературі з'явилися чудові про-винищення, які стали відомі всесоюзному читачеві, - це романи І. Есенберліна, Т. Ахтанова; твори російських письменників - І. Шухова, Дм. Снегина, І. Чепуруни-хіна, М. Сімашко, популярних поетів - А. Тажібаева, X. Ергаліева, X. Бекхожіна, А. Сарсенбаєва, М. Макатасва, Г. Каїрбекова, К. Мирзаліева, Ф. Унгарсиновой, Т. Абдрахманово, М. Хакімжановой і багатьох інших.

Успішний виступ багатьох представників молодого покоління художній-ної інтелігенції Казахстану. У республіці і за її преде-лами добре відоме ім'я чудового співака, народно-го артиста СРСР А. Днішева, а також Р. Римбаевой, М. Жунусова, Н. Усенбаевой, скрипачок А. Мусаходжаевой і С. Бісенгалісвой, піаністок Ж. Аубакирова і Г. Кадирбековой, балетмейстера Р. Бапова, першого керівника і організатора естрадного ансамблю «Гульдер» Г. Галієв і інших талановитих представників творчої молоді, артисти отримали заслужене визнання, б-вая на гастролях у багатьох країнах Європи, Азії та Амері-ки, які завжди проходили з великим успіхом.

За ці роки динамічно розвивалася культура Уйгурському-го, узбецького і татарського народів, радянських корейців, німців, дунган, чеченців, інгушів, представників інших народів, які проживають в Казахстані. У зв'язку з цим хотілося б відзначити творчість композиторів - народного артиста СРСР уйгури К. Кужамьярова і дунганіна Б. Баяхунова.

Набрав чинності процес культурного взаємозбагачення народів Казахстану з представниками культур союзних республік. Цьому сприяло проведення декад і днів літератури та мистецтва братніх народів в нашій республі-ке. Ці декади включали в себе широку програму, поки-викликаючи кращі зразки національної культури, і способст-вовали зміцненню дружби між народами. До цього ж можна віднести регулярні приїзди на гастролі в Алма-Ату провідних театральних колективів Москви і Ленингр-да: Великого театру СРСР, Малого театру, Большого дра-тичних театру під керівництвом Г. Товстоногова, Театру сатири, «Современника», Театру Моссовета, Театру ім. Є. Вахтангова, Театру на Таганці, МХАТу і багатьох інших.

Розширення мережі установ мистецтва в республіці завжди приділялася особлива увага. Тільки за останні роки створені театри і філармонії в Аркалику, Джезказга-ні, Шевченко, Теміртау, Талди-Кургані, Кокчетаве. Побудовано будівлі Державного музею мистецтв Казахської РСР, виставкового залу Спілки художників в Алма-Аті, Будинку художників в Чимкенте, побудований Будинок видавництв в Алма-Аті, відкриті нові книжкові видавництва «Жалин», «Онер», нові музеї в Алма-Аті, Семипалатинську та інших містах.

Значною подією в культурному житті респуб-лики була організація Казахського музею народних музи-Кальний інструментів. Спочатку він розміщувався в старому особняку на вул. Панфілова, а потім був переведений на Про-летарскую вулицю в відреставровану будівлю колишнього Офіцерського зібрання. Музей користується великою попу-лярностью, і його відвідують численні закордонні гості, які приїжджають в Алма-Ату.

Була утворена Головна редакція Казахської Советс-кою енциклопедії, яка випустила в світ «Казахську Радянську енциклопедію» в дванадцяти томах та інші видання такого плану.

висновок

12 січня 2002 року минуло 90 років від дня народження Д.А.Кунаева. Все менше залишається живих свідків його діяльності, людей, яким випало щастя зустрічатися з ним, працювати поруч і спілкуватися по життю. Тому ми, живі, зобов'язані, не втрачаючи часу, взятися за перо. Бо кожне нове спогад про нього, кожна нова книга ще ширше розкриють і доповнять цей образ - образ політика, державного діяча і просто людини.

Великі люди не вмирають. Вони йдуть поруч з нами, беруть участь в повсякденних справах, якщо народ зберігає про них пам'ять.
І як би не був прекрасний і величний день суверенного Казахстану, він потребує опори на матеріальні і духовні цінності, залишені попередниками.

Внесок Д.А.Кунаева в економіку і культуру Казахстану величезний. Своїми діяннями він прославив Батьківщину, обезсмертив своє ім'я і на віки вічні увійшов в історію країни, ім'я якої - Казахстан.

Перебуваючи понад 30 років на посаді голови уряду і першого секретаря ЦК Компартії Казахстану, де сходилися всі нитки партійного і господарського управління, він багато зробив для процвітання Казахстану, розвитку його продуктивних сил, підвищення добробуту народу.
Досить зазначити, що обсяг промислового виробництва в 1985 році в порівнянні з 1955 роком в Республіці зріс в 8,9 рази, сільського господарства - в 6,2 рази, будівництва - майже в 8 разів. Таким чином, за цей період за своїм економічним потенціалом у нас як би утворилося сім нових Казахстані. За багатьма показниками темпи розвитку народного господарства Республіки були одними з найвищих в СРСР. На необжитих просторах за останні десятиліття виникли тисячі населених пунктів, серед них 68 районних селищ і 43 міста, в тому числі такі великі адміністративні та промислові центри, як Шевченко, Аркалик, Екібастуз, Рудний, Кентау, Жанатас і інші. Прискорено розвивалися наука, культура, освіта, охорона здоров'я і мистецтво. З року в рік зростали грошові накопичення трудящих. Казахстанці наяву відчували зміни в житті на краще.

У народі кажуть, що очі - дзеркало душі людської.У цього високого, стрункого людини було просте натхненне обличчя і живі ясні очі. Вони завжди доброзичливо і привітно дивилися на друзів, з увагою і співчуттям - на тих, хто прийшов за допомогою, строго і вимогливо на людей недбайливих і "слизьких".

Зовнішністю - вагомий, зримий і привабливий - він як би заповнював весь горизонт і виділявся серед інших своєю простотою, інтелігентністю.
Дімаш Ахмедович був уважним і чуйною людиною. Він характеризувався високою культура, добросердечність, порядність, товариськість. Доброта і підтримка ініціативи поєднувалися у нього з високою вимогливістю, доступністю, винятковою увагою до керівним працівникам усіх рангів і до тих, хто стояв біля верстатів, працював в поле, на фермі, будівництві або в лабораторії.

Д.А.Кунаев надавав особливу ціну слову і якщо щось обіцяв, то обов'язково виконував. Його слову вірили. Кунаев сказав - і не треба було більше ніяких папірців, ніяких письмових гарантій. Він по праву знайшов репутацію творця.

Володіючи величезною владою, Дімаш Ахмедович ніколи не підміняв вимогливість грубістю. У цьому дусі виховував і нас. Він строго ставився до тих керівників, які хамили і принижували людську гідність, усував їх від роботи.

Він не був скупий на заохочення, але заслужити їх могли лише люди думаючі, ініціативні, точні і бездоганні в роботі. Найважча робота під його керівництвом для багатьох з нас: казахів, росіян, українців, німців і людей інших національностей - була не в тягар, а в радість і завжди йшла добре. Він не засмучував підлеглих особистою опікою, надаючи широкий простір для ініціативи і творчості.
Дімаш Ахмедович приділяв велику увагу піднесенню сільського господарства республіки. Він постійно цікавився, як іде технічне переозброєння агропромислового комплексу, питаннями племінної справи і насінництва, впровадженням у виробництво новітніх технологій, перебудовою села і побутом сільських трудівників. Часто запрошував до себе міністрів, що відповідають за АПК, радився з ученими, фахівцями і передовиками виробництва.

Завдяки ударній праці сільських трудівників, які постійно відчували турботу і підтримку Д.А.Кунаева, республіка перетворилася в найбільшу зернову і тваринницьку базу Радянського Союзу.

За роки освоєння цілини Казахстан 9 раз продавав країні понад мільярд пудів хліба, а в десятій п'ятирічці майже щорічно. Валове виробництво зерна досягало 27-28 мільйона тонн, а в окремі роки - 34 мільйонів тонн. На душу населення вироблялося від 1500 до 2000 кілограмів зерна. Для порівняння: в СРСР цей показник в 1984 році становив 712 кілограмів, в США - +1331 кілограм, у Франції - 1075, у ФРН - 448 кілограмів. Поставки в державні ресурси сильних сортів пшениці сягали 70 відсотків від загальних обсягів заготівлі цієї культури в цілому в СРСР.

Поголів'я великої рогатої худоби на 1 січня 1987 року досягла 9,5 мільйона голів, овець - 36,5 мільйона голів. Росли обсяги виробництва і заготівель м'яса, молока, яєць вовни та іншої продукції.
Незмірно зросли масштаби капітального будівництва на селі, куди було вкладено в 7 разів більше коштів, ніж в усі народне господарство Казахстану в усі роки, що передують підйому цілини. Якщо в 1940 році в республіці було 194 радгоспу, то в 1985 їх стало більше 2 тисяч. Витрати на освоєння цілини окупилися з лишком.

За досягнення високих виробничих показників сотні тисяч передовиків сільського господарства були нагороджені орденами і медалями СРСР, а багато хто з них удостоїлися звання Героя Соціалістичної Праці.
Дімаш Ахмедович мав чисто свій, "кунаевскій", стиль роботи, володів рідкісним даром "схоплювати" головне в складному господарському механізмі республіки, швидко орієнтуватися в обстановці, завжди передбачав, у що може вилитися ту чи іншу прийняте рішення, умів розвивати намічені успіхи, які обіцяють великі вигоди державі.
Жодна ділянка народного господарства республіки не залишався без його уваги. Питання економіки, промисловості, будівництва, освіти, охорони здоров'я, культури, ідеології завжди були в центрі його діяльності, а також Бюро ЦК і уряду Республіки.

Дімаш Ахмедович дуже дбайливо ростив і цінував кадри, володів добрим серцем, був завжди справедливим, не терпів чванливості, верхоглядства, поспіху і формалізму. Дуже цінував порядність, працездатність, відданість.

Д.А.Кунаев дуже цінував час і ретельно його планував. Часто їздив в області. Зустрічався з людьми і завжди виступав перед ними без "папірця". Його мова відрізнялася лаконічністю, ясністю думки, стислістю і легко засвоюється слухачами. Тільки на офіційних заходах він користувався текстом, над яким працював сам. Велику допомогу в цьому йому надавали керівники відділів ЦК і його помічники А.Б.Бекежанов і В.В. Владимиров. Це були висококваліфіковані, грамотні й віддані працівники, з якими у мене склалися хороші ділові товариські відносини.

Як керівник найбільшої республіки Дімаш Ахмедович наполегливо і ефективно вирішував найскладніші питання в союзних органах з багатьох проблем господарського будівництва в Казахстані. І, як правило, знаходив підтримку. Разом з тим йому як члену Політбюро ЦК КПРС важко було протистояти центру, Москві і доводилося проявляти такт, гнучкість, а іноді і поступливість. Вони щиро любили і поважали свого лідера. Він користувався великим авторитетом за кордоном і в радянській державі.

Член Політбюро ЦК КПРС, депутат Верховної Ради СРСР, тричі Герой Соціалістичної Праці, кавалер восьми орденів Леніна, академік - ось заслужена данина його праці, таланту, розуму і відданості справі, якій він присвятив своє яскраве життя.

Як справжній інтернаціоналіст, Д.А.Кунаев не тільки добре знав свій багатонаціональний народ, а й любив його, високо цінував його патріотизм, працьовитість, самопожертву і духовну велич.
Як про Людину, який в останні роки життя необгрунтовано було піддано жорстокій критиці і відданий забуттю.

Як і багатьох інших людей Землі Казахської, радує, що прості люди як і раніше люблять його, що уряд країни присвоїло його ім'я вулицям, школам, підприємствам і університетам, а президент Н.А.Назарбаев покладає квіти до пам'ятника Дімаш Ахмедовича в день його народження .
Не зробивши цього, ми опинилися б Іванами не пам'ятають споріднення, поганими моральними наставниками для молодого покоління, якому доведеться будувати нове життя в своїй країні.

Дімаш Ахмедович вів дружбу з видатними діячами культури, музикантами, композиторами, художниками, архітекторами. Добре знав літературу, мистецтво. Чи не переставав захоплюватися іменитими казахстанцями. Багато хороших і добрих слів їм було сказано про поета Олжас Сулейменова, артистів К.Байсеітовой, Б.Тулегеновой, Е.Серкебаеве, А.Ашімове, архітекторі Ю.Г.Ратушном і багатьох інших відомих людей.

Перебуваючи біля керма республіки, він відчував свою відповідальність перед країною і народом, був чесний перед ними, ніколи не зловживав владою в особистих, корисливих цілях, оберігав себе і членів своєї сім'ї від "доброзичливців", які могли завдати шкоди його авторитету.

Він пішов з життя, від нас, зробивши все, що було в його силах, і ще багато чого понад те, віддавши своє серце на благо відновлення і перетворення землі казахської, на благо народу, що живе на ній.

Пам'ять народна буде берегти ім'я Дімаш Ахмедовича Кунаева в ряду найславетніших імен казахського народу. І це найкращий пам'ятник великому, мудрої людини - созидателю.

I. Роботи загальнотеоретичного характеру

Назарбаєв Н.А. На порозі XXI століття. Алмати, Онер, 1996.- 288 с.

Назарбаєв Н.А. П'ять років незалежності. - Алмати: Казахстан, 1996. -624с.

Назарбаєв Н.А. Євразійський союз: ідеї, практика, перспективи. 1994-1997. - Москва: Фонд сприяння розвитку соціальних наук, 1997. - 480 с.

Назарбаєв Н.А., Казахстан - 2030. Процвітання, безпека і покращення добробуту всіх казахстанців: Послання Президента країни народу Казахстану. - Алмати: Онер, 1997. - 270 с.

Назарбаєв Н.А. У потоці історії. - Алмати: Атамура, 1999. - 296 с.

Назарбаєв Н.А. Стратегія трансформації суспільства та відродження європейської цивілізації. - Москва: Економіка, 2000. - 544 с.

Назарбаєв Н.А. Епіцентр світу. - Алмати: Елорда, 2001. - 294 с.

Нурсултан Назарбаєв: Моя мета - побудувати нормальне демократичне суспільство // Казахстанська правда. - 2002. - 7 лютого.

Про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики на 2003 рік. Послання Президента народу Казахстану Астана, квітень 2002 р .// Казахстанська правда. - 2002. - 2 травня.

Назарбаєв Н. А. Критичне десятиліття. - Алмати: Атамура, 2003. - 240 стор.

Назарбаєв Н.А. Послання президента народу Казахстану. Основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики на 2004 рік // Казахстанська правда від 4 квітня 2003 року.

Токаєв К.К. Зовнішня політика: Час роздумів, час дій. // Казахстан і світова спільнота. - 1995 року, №2

Токаєв К.К. Під стягом незалежності. Нариси зовнішньої політики. Алмати: Бiлiм, 1997.- 736 с.

Актуальні проблеми зовнішньої політики Казахстану. Збірник статей під редакцією Токаєва К.К. Підготовлено МЗС Республіки Казахстан. М .: Русский Раритет - 1998 г., 450 с.

Токаєв К.К. Зовнішня політика Казахстану в умовах глобалізації. Алмати: Сак, 2000. - 584 с.

Токаєв К.К. Дипломатія Республіки Казахстану. Алмати: Елорда, 2001. - 552 с.

II. джерела

Статут Організації Об'єднаних Націй (Сан-Франциско, 26 червня 1945 г.)

Заява мюнхенського відділення міжнародного демократичного комітету з прав людини «Алма-Ата - Гельсінкі - Париж» // Мюнхен, 4 серпня, 1991 р

Казахська РСР: короткий історико-економічний нарис. - Москва, 1958.

Кунаев Д.А. В. І. Ленін і національно-визвольний рух, в збірці: Проблеми національно-визвольного руху. Матеріали міжнародного симпозіуму, присвяченого 100-річчю від дня народження В. І. Леніна.- А.-А., 1969, М., 1970;

Кунаев Д.А.Ленінская національна політика в дії, в збірці: Питання історії Компартії Казахстану, в. 7, - А.-А., 1970.

Матеріали XXIII - XXVI з'їздів КПРС і відповідно XII - XVI з'їздів КПК.

Матеріали XXIII з'їзду КПРС. М .. 1966.

Матеріали XXIV з'їзду КПРС. М .. тисяча дев'ятсот сімдесят одна

Матеріали XXV з'їзду КПРС. - М., 1976.

Матеріали XXVI з'їзду КПРС. М., 1981

Матеріали XXVII з'їзду КПРС. М., 1986.

Нариси історії Компартії Казахстану. - А-А., 1984. с. 22-308

Постанова про увічнення пам'яті Д.А.Кунаева від 24 лютого 1994 року // Казахстанська правда, від 24 лютого 1994 року.

Постанова Президії Верховної Ради Казахської РСР про висновки і пропозиції комісії з остаточною оцінкою обставин, пов'язаних з подіями в місті Алма-Аті 17-18 грудня 1986 року // Алма-Ата, від 24 вересня 1990 р

Висновки і пропозиції комісії Президії Верховної Ради Казахської РСР по остаточній оцінці обставин, пов'язаних з подіями в місті Алма-Аті 17-18 грудня 1986 року // Алма-Ата, від 24 вересня 1990 р

Звернення до народних депутатів казахської РСР, до всіх жителів Казахстану і країни // А., 28 вересня 1990 р

Збірник найважливіших документів з міжнародного права. М. 1996-1997рр.

Стратегія Асамблеї народів Казахстану на середньостроковий період (до 2007 року) // Затверджено Указом Президента Республіки Казахстан від 26 квітня 2002 року, № 856

Телеграма Президентам // Президент Демократичного Комітету з прав людини «Алма-Ата - Гельсінкі - Париж» - Народний депутат СРСР М. Шаханов

III. Монографії та статті

Абилхожін Ж. Нариси соціально-економічної історії Ка-захстан. - Алмати, 1997..

Аристанбекова А.Х. Об'єднані нації і Казахстан. - А .: Дайджест-Пресс, 2002 г. - 432 с.

Бєлоусов Я. Невидане интерьвью. // Алмати Континент, 2002 №1. - с. 30-31.

Богатуров А. Без змін не обійтися. // Азія і Африка сьогодні, №3, 1991.

Велика Радянська Енциклопедія. - М., 1976 р.

Борисов Ю.В. Шарль Моріс Талейран-Перигор. - Москва: Наука, 1987.

Бурлацкий Ф.М., Галкін А.А. Соціологія, політика міжнародних відносин. - М.

Видова О. Нурсултан Назарбаєв. Портрет людини і політика. - А., 2000 г.

Історія Казахстану в особах: Політичні портрети / під ред. Григор'єва В.К. і Кусаінова А.К. - Акмола, 1999. - 128 с.

Лялечка Ю. Проблеми теорії міжнародних відносин. - М., 1980.

Кунаев Д.А. Про мій час: Спогади. - Алма-Ата: Деуiр, МП «Интимак, 1992. - 312 с.

Кунаев Д.А. Від Сталіна до Горбачова (в аспекті історії Ка-захстан) .- Алмати, 1994.

Кунаев Д.А. Дослідження можливості переходу з підземних робіт на відкриті гірничі роботи на Миргалимсайскому родовищі свинцево-цинкових руд. Алма-Ата, 1950.

Кунаев Д.А. Науково-технічні основи електрифікації гірничодобувних машин на рудниках. Алма-Ата, 1985.

Кунаев Д.А. Розвиток відкритих гірських робіт в Казахстані. Алма-Ата, 1964.

Кунаев Д.А. Розробка Коунрадського родовища мідних руд. А.-А., 1949;

Мейіржан Маша Д.А. Кунаев - Історія в портретах (особистості в історії) - А., 1999..

Рибников А.П. До 90-річчя від дня народження Д.А.Кунаева. Колишній член Бюро, секретар Компартії Казахстану А.П.Рибніков // Простір, 2002 №1.

Савицька Н. «... Розбавте брудом» // Бірлесу, 27 вересня, 5, 18 жовтня 1990 року.

Відбулося засідання за «круглим столом» на тему «Д.Кунаев і його соратники» // Казахстанська правда від 26.09.2002 16:27

Тарле Е.В. Твір в XII тт .: т.XI. - Москва, 1961.

Толмачов Г. 50 зустрічей з Д.А. Кунаева: спогади. - Алма-ти, 1997..

Турсинов А. Дінмухаммед Кунаев. Людина, який побудував наш будинок. // Алмати Континент, 2002 №1. - с. 26-29.

Циганков П.А. Теорія міжнародних відносин. - М., 2003 р

Шбінтаев Р. Наш Дімаш // Експрес К. Ленінська зміна N 6 (14919) від 12.01.2002