|
Зміст
Вступ
1. Розвиток військово-Морського флоту Радянського Союзу на початкових етапі Другої Світової Війни
2. Військово-морський флот в условиях оборони боїв з націстською армією в 1941-1942 роках
3. Військово-морські сили СРСР у наступальніх операціях 1943-1945 років
Висновки
Джерела і література
Вступ
Актуальність теми дослідження зумовлена особливо сучасного етапу розвитку історичної науки та Реформування українського Суспільства. В ціх условиях перед досліднікамі постала Нагальне проблема в переосмісленні історічного процесса та створенні Нових праць, в якіх смороду на основе глибокого АНАЛІЗУ та неупередженого Ставлення, з Використання недоступних Ранее документальних матеріалів, дали б правдиву, віважену оцінку подіям та явіщам вітчізняної історії. Такий підхід зумовленій переорієнтацію історичної науки з ідеологічного обслуговування на суто наукове дослідження.
Дослідження бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово - Морського флоту Радянського Союзу в 1941 - 1945 роках є складового Частина Вивчення проблеми участия Збройних сил СРСР у Великій Вітчізняній війні. На прікладі даного дослідження показується важлівість Внески Військово - Морського флоту у Загальну победу Радянського Союзу над фашисткою Німеччіною и ее союзниками. З розпад Радянського Союзу, и здобуттям Україною незалежності, актуальною, на мнение автора є спроба більш детального дослідження значення бойової ДІЯЛЬНОСТІ Чорноморського флоту. Ще раз, в условиях НЕ найкращого становища флоту на сучасности етапі, прігадаті Славетні Сторінки его истории.
Об'єктом дослідження є Військово-морський флот СРСР, як складового частина Збройних сил Радянського Союзу.
Предметом дослідження є підготовчі заходи та бойовий діяльність Військово-Морського флоту Радянського союзу напередодні та в роки Великої Вітчізняної Війни, а такоже у війні проти Японії.
Методологічну основу дослідження складають ЗАГАЛЬНІ принципи логіки, історізму та об'єктивності, система загальнонаукові дослідніцькіх методів системного та структурно - функціонального аналіз, а такоже історичний, логічний, порівняльній методи.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 30 грудня 1937 року, коли БУВ Створений наркомат ВМФ СРСР и розпочалась активна стадія будівництва флоту по 2 вересня 1945 року, коли Військово - морський флот завершивши останні Бойові операции, что були пов'язані з участю СРСР у війні проти Японії.
У теріторіальному плане дослідження ґрунтується на территории Радянського Союзу, де в безпосередніх бойовий діях брав участь Військово - морський флот. Самперед це акваторії та при Берегові территории Чорного, Балтійського, Баренцового морів та Тихого океану.
Степень дослідження проблеми. В українській історіографії відсутні СПЕЦІАЛЬНІ праці, Які б конкретно стосувалісь тими даної курсової роботи. Проти питання, пов'язані з темою роботи стали предметом Вивчення дослідніків.
Значний Кількість Загальна та спеціальніх праць присвячений бойовій ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту СРСР в роки Великої Вітчізняної Війни, опублікованіх в радянський период, потребують історіографічного АНАЛІЗУ в СУЧАСНИХ условиях, что может візначіті недостатню розробка багатьох аспектів теми.
Висвітлення тих чи других проблем ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту Радянського Союзі Фактично розпочалось з випуску у 1944-1945 роках 6 томів Звернення Радянська інформбюро. Альо Звичайно, це НЕ булу спеціальна праця з даної проблеми. Лише ОКРЕМІ Звернення стосувалісь бойової ДІЯЛЬНОСТІ флоту. До того ж много Звернення, як відомо малі більш агітаційне, чем інформатівне значення.
Взагалі в период Війни і дерло повоєнніх років НЕ Було Опубліковано жодної узагальнюючої праці, яка б стосувалась Великої Вітчізняної Війни в цілому, чи конкретно Військово-Морського флоту. Видані в цею период роботи в переважній більшості мало оброблені, Занадто заідеологізовані. Зібраній в них материал НЕ піддавався Глибока та об'єктивному АНАЛІЗУ.
Дерло Спроба в загально рісах вісвітліті діяльність Військово-Морського флоту в роки Війни стала невелика за ОБСЯГИ праця, что Вийшла в 1953 - "Героїчний подвиг радянських моряків ...". Слід Зазначити, что дана праця булу опублікована на два роки Ранее, чем перша праця, что намагались Узагальнити події Великої Вітчізняної Війни в цілому - Нарис історії Великої Вітчізняної Війни. У 1 956 году були опубліковані Перші шірокі дослідження ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту. Праця являла собою збірник статей, шкірні з якіх вісвітлювала конкретну військову операцію на Флоті, чи окремий период Війни. Статті були напісані офіцерамі флоту - безпосереднімі учасниками бойовий Дій. Цього ж року Вийшла перша праця, присвячено бойовому діям в якіх взявши участь Чорноморський флот. Дослідження проведені автором праці - К.В.Пєнзінім стали основою для подалі ДОСЛІДЖЕНЬ даної проблеми. До 1960-го року були опубліковані и інші праці, Які стосувалісь окремий подій на МОРСЬКИХ театрах в роки Великої Вітчізняної Війни.
У 1957 году Було Прийнято решение про написання 6-томної історії Великої вітчізняної Війни. Перший том, что БУВ присвячений подіям напередодні Війни Вийшов у 1960 году. Наступні томи Вийшла в світ до 1965 року. Це булу перша велика узагальнююча праця присвячено Великій вітчізняній війні. У праці були ОКРЕМІ розділи, прісвячені Бойовий діям на МОРСЬКИХ театрах, и оскількі праця вважаю вісвітленням офіційної позіції тогочасної Радянської історіографії, на неї орієнтувалісь всі следующие досліднікі, Які Займаюсь проблемою.Більше як Великої Вітчізняної Війни в цілому, так и бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту зокрема .
60-і роки стали часом виходом як узагальнюючіх праць, так и праць, присвячений окремим Морський театрам. Досить змістовною в контексті Даних праць є робота історика Б.А.Вайнера, Який спробував сделать детальний аналіз операцій проведених Північнім флотом. Альо и вона Звичайно НЕ булу позбавлено тогочасної ідеологічніх нашарувань. До 60-х років відносіться и вихід Першої книги мемуарів наркому ВМФ Радянського Союзу - Адмірала М.Г.Кузнєцова. У праці, що не Дивлячись на ее мемуарного характеру навідні деякі конкретні данні, что стосують підготовчіх ЗАХОДІВ сторон до майбутньої Війни.
Найбільш пліднім делу дослідження проблеми бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту в роки Війни є период 70-х років. В цей час даній тематіці Було присвячено ряд монографій, статей та мемуарних праць. Вихід багатьох праць БУВ пов'язаний з річніцямі качана и Закінчення Війни. Праця В.І.Ачкасова булу присвячено НЕ только подіям Великої Вітчізняної Війни а і іншім аспектам ДІЯЛЬНОСТІ Радянського військового флоту. Стосовно ж Військових Дій, то праця здебільшого підсумовує Вже відомі матеріали, без Залучення Нових Даних. Виходять в 70-і роки и Нові мемуари наркома ВМФ М.Г.Кузнєцова. Дані праці Вже прісвячені подіям безпосередно Великої Вітчізняної Війни.
Найбільш ґрунтовнім Досліджень 80-х років, на мнение автора є праця В.А.Басова. З наведенням у праці таблиць и схем можна Дізнатись про стан Військо-Морського флоту СРСР напередодні Війни. Такоже в даній праці подаються матеріали, относительно подготовки фашістської Німеччини до наступити на СРСР, керівній склад радянського флоту та безпосередні шляхи вирішенню флотами завдання во время Війни. Альо недоліком цієї праці, окрім постійного підкреслення Внески комуністичної партии, є такоже Розгляд даного питання роблячі Занадто великий акцент на стратегії и тактіці ведення БОРОТЬБИ на МОРСЬКИХ театрах. Такий характер праці можна поясніті спеціалізованім призначення даної праці - передусім для Військових.
У 80-і роки були Виданих й інші праці, что стосувалісь даної тематики. Зокрема значний частина праць булу присвячено конкретним військовім операціям на окремий МОРСЬКИХ театрах.
Розпад Радянського Союзу, розрив з тоталітарнім минулим відкрілі Нові возможности для Вивчення багатьох сторон історії Радянської доби. В цьом плане перегляду и переосмислені потребує и тема ДІЯЛЬНОСТІ Військово Морського флоту. Однако й досі ця проблема не Знайшла суттєвого Висвітлення в українській історіографії.
Підсумовуючі історіографічній огляд літератури, Варто Зазначити, что хоча у Великій масі опублікованіх робіт аналізуються деякі аспекти бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту СРСР, проти в більшості ЦІ праці характеризуються однобічнім напрямком дослідження, продиктованих офіційною комуністічною ідеологією, а тому не дають об'єктивного та комплексного Висвітлення цієї проблеми.
Віходячі з застарілості розробок в історичній науке даної проблеми, автор поставив перед собою мету: дати об'єктивний аналіз бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту СРСР та, навівші прикладом Невдалий Військових операцій, что недостатньо вісвітлені в Радянській історіографії, Показати НЕ только успіхі, а й прорахункі Які були допущені військовім керівніцтвом во время Війни. Ця мета реалізується Шляхом розв'язання таких завдання:
- показ стану Військово-Морського флоту напередодні Великої Вітчізняної Війни, процесів подготовки обох сторон до майбутньої Війни, змін что відбулісь в керівному складі ВМФ СРСР.
- історична реконструкція подій початкових ПЕРІОДУ Війни на всех МОРСЬКИХ театрах.
- Висвітлення подій 1943-1945 років на МОРСЬКИХ театрах Війни, участия Тихоокеанського флоту и амурської флотілії у війні з Японією.
- Аналіз значення участия Чорноморського флоту у Великій Вітчізняній війні.
Наукову новизну даної роботи візначає, самперед, новий підхід до дослідження з врахування СУЧАСНИХ концептуальних засад, что дозволить відійті від панівної в Радянській історіографії схеми показу проблеми, ее різнобічній Розгляд и більш критична оцінка подій, что розглядалісь.
Теоретична и практична Цінність курсової роботи Полягає в тому, что ее матеріали могут буті вікорістані історікамі, політологамі, військовімі у подальшій Науковій та практічній розробці проблем Вивчення історії Військово-Морського флоту СРСР и зокрема Чорноморського Військово-Морського флоту.
Джерельна базу дослідження склалось опубліковані документи і матеріали, Які стосують в цілому історії Великої Вітчізняної Війни.
Зі збірніків документів и матеріалів "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" і "Повідомлення Радянського Інформбюро", что Вийшла в радянські часи були вікорістані деякі конкретні дані, прісвячені бойовій ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту. Альо Розуміючи, что джерельна база та статистика тих років НЕ всегда відображала Дійсний стан речей автор критично Підходить до использование згаданіх документів для Висвітлення історічніх процесів минулого.
Такоже Джерелами до курсової роботи стали ряд монографій, что вісвітлювалі як бойовий діяльність Військово-Морського флоту в цілому, так и Бойові Дії окремий флотів на окремий МОРСЬКИХ театрах.
Ще одним важлівім Джерелом до даної роботи стали мемуари безпосередніх учасников Військових Дій. Особливе значення малі мемуари тодішнього Народного комісара ВМФ - М.Г.Кузнєцова.
Достовірність результатів дослідження забезпечується опорою на провідні методологічні положення, использование широкого та різноманітного дослідніцького матеріалу,! Застосування комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті и завдання дослідження.
Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ присвячений Загальне стану Військово-Морського флоту СРСР напередодні Великої Вітчізняної Війни. В іншому розділі досліджуються Бойові Дії, что проводили радянські ВМС в период 1941-1942 років. Третій розділ вісвітлює Бойовий діяльність флотів в период 1943-1945 років.
1. Розвиток військово-Морського флоту Радянського Союзу на початкових етапі Другої Світової Війни
Для більш ґрунтовного и цілісного розуміння ДІЯЛЬНОСТІ військово - Морського флоту СРСР безпосередно во время бойовий Дій на фронтах Другої сітової Війни є необхіднім проаналізуваті, что є собою флот напередодні Війни, хто відігравав ключовими роль в его керівніцтві и Які заходи прийомів за для Посилення обороноздатності країни на морі.
30 грудня 1937 року ухвалив ЦВК и РНК СРСР БУВ Створений наркомат ВМФ СРСР, Який з березня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять року Очола М.Г.Кузнєцов. 23 квітня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім року булу Створ головний Військова рада ВМФ. Ее керівніком ставши такоже нарком ВМФ. Напередодні и во время Війни членами Головної ВІЙСЬКОВОЇ заради ВМФ були секретар ЦК ВКП (б) А. А. Жданов, перший заступник наркома ВМФ и начальник Головного Морського штабу (ДМШ) Л.М.Галлер, заступник наркома и начальник головного управління Політичної пропаганди ВМФ (з 22 липня 1941р. - Головного політічного управління ВМФ) І.В.Рогов. заміснікі наркома адміралі І.С.Ісаков и Г.І.Левченко, начальник управління Військово - повітряних сил ВМФ генерал - лейтенант АВІАЦІЇ С.Ф.Жаворонков.
Головна Військова рада и Наркомат ВМФ розроблялі Пропозиції по будівництву ВМФ, Пропозиції по оперативно - стратегічному Використання флотів в разі Війни. Передбачало, что плани использование військово - МОРСЬКИХ сил у війні буде розробляті Генеральний штаб - вищий орган управління Збройних сил країни. Альо на практике Було так, что Генеральний штаб и штаби Приморськ округів з залучених штабів флотів розроблялі плани прикриття и комунальної оборони Узбережжя, тобто использование ВМФ для оборони Приморськ напрямків від вторгнення ворога на теріторію країни.
Согласно з основними положеннями Радянської ВІЙСЬКОВОЇ доктрини флот повинен БУВ НЕ только прікріваті пріморські фланги сухопутних войск від ударів з моря, но й буті готова до ведення активних Дій. Тому согласно з директивами наркома ВМФ Кожний флот розроб плани дерло самостійніх Дій.
З самого качана Війни решение про использование флотів прийомів Ставка Головного Командування Збройних Сил СРСР, яка булу Створена 23 червня 1 941 року. До ее складу увійшлі народний комісар оборони С.К. Тимошенко (голова), І.В. Молотов, начальник Генерального штабу Г.К. Жуков, Маршал Радянського Союзу К. Є. Ворошилов, С.М. Будьонний, народний комісар військово-Морського флоту адмірал М.Г. Кузнєцов.
Взагалі найбільші важелі управління флотом знаходится в М.Г. Кузнєцова. Народний комісар військово-Морського флоту відрізнявся нерадянською ініціатівністю и працьовітістю. Прикладом прінціповості М.Г. Кутузова может служити Вже післявоєнній випадок, коли І.В. Сталін предложили розділіті Балтійський флот на два окремий, на что М.Г. Кузнєцов чітко вислови Власний позицию, заявил, что считает Такі Дії недоречнімі. За наказом І.В. Сталіна це питання Було розглянемо на засіданні Головної військово - морської заради, мовляв, не Дивлячись на підтрімку Сталіна, М.Г. Кузнєцов НЕ отказался от своих поглядів. После цього відношення І.В. Сталін і М.Г. Кузнєцова погіршіліся, а в 1948р. ВІН даже БУВ відданій під суд ВІЙСЬКОВОЇ Колегії Верховного суду и розжалуваній до контр-Адмірала. Альо цею професіонал БУВ Потрібний І.В. Сталіну, и коли во время суперечностей Стосовно Балтійського флоту, М.Г. Кузнєцов заявил, что если его думка неважливо, нехай его звільнять, І.В. Сталін заявивши. Що: "Вас звільнять, но тоді коли це буде нужно".
34 - річний М.Г. Кузнєцов ставши наймолодших наркомом в СРСР; дерло моряком на Цій посаді (Ранее наркомами були комісар Смірнов и чекіст Фріновській) Зробив великий внесок в укріплення послаблення чистками 30-х років флоту. Взагалі тема репресій на Флоті Довгі роки, зі зрозуміліх причин булу закритою. До даної проблеми начали повертатісь лишь в роки перебудови. Як виявило масштаби репресій були вражаючімі. Була фізично ліквідована Переважно частина верхівкі флоту.
Під репресії у 1937 году попал керівник Морського відділу академии генерального штабу Едуард Самуїловіч Панцержанській. Який БУВ відповідальний за підготовку керівніх кадрів оперативних з'єднань фронтів. Такоже в цею рік Було розстріляно керівника и військового комісара військово-морської академии, флагмана флоту 1-го рангу Іван Мартинович Лудрі.
В Наступний 1 938 году розстрілялі начальника головного управління суднобудівної промісловості нарковмважкпрому, а з 1936 року замісніка наркому оборонної промісловості Ромуальда Адамовича Муклевич, которого назівають одним з тих хто поклали початок будівництву Радянська бойовий кораблів на вітчізняніх суднобудівніх заводах. У цьом ж году розстрілялі замісніка наркому оборони по військово-морська силам, флагмана флоту 1-го рангу Володимира Митрофанович Орлова та людину яка 10 років очолювала Балтійський флот а в останні роки життя булу керівніком військово-МОРСЬКИХ сил робоче-Селянської червоної армії, флагмана флоту 1-го рангу Михайла Володимировича Вікторова.
Були репресовані и командуючі Чорноморського та Північного флотів Іван Кузьмич Кожанов та Костянтин Іванович Душенов відповідно.
Трагічній список репресованіх керівніків радянського військово-Морського флоту можна продовжіті іменамі члена ВІЙСЬКОВОЇ заради МОРСЬКИХ сил Далекого Сходу, армійського комісара 2-го рангу Г.С. Окунєва, Адмірала Л.М. Галлера, репресованого Вже после Війни, Який помер в тюрмі міста Казань у 1 948 году та багатьма іншімі. Альо очевидним постає тією факт, что жорстока політика сталінської репресівної машини найгіршім чином вплінула на стан військово-Морського флоту напередодні Військових Дій, позбавівші флот цінних ПРОФЕСІЙНИХ кадрів.
В ціх условиях перед М.Г.Кузнєцовім стояло важка завдання подготовки флоту Фактично на новій кадровій Основі. Народний комісар військово-Морського флоту провів низьку навчань, особисто відвідав найбільші кораблі, ставши ініціатором Відкриття Нових МОРСЬКИХ училищ и МОРСЬКИХ спецшкіл (у Майбутнього нахімовськіх училищ). За его участия були прійняті Дисциплінарні и корабельні устави ВМФ.
Оскількі ВМФ БУВ окремим наркоматом и не підлягав наказу Тимошенко і Жукова від 21 червня тисячі дев'ятсот сорок одна року про недопущення "йти на провокації". Кузнєцов зумів своим наказом від того ж 21 червня 1941р. привести всі флоту и флотілії до стану бойової готовності.
На сегодня становится дедалі очевідніше, что керівництво Опис СРСР и безпосередно І.В. Сталін добре розумілі значний вірогідність радянсько - німецької Війни і вели підготовку до неї. М.Г. Кузнєцов говорів: "Для мене Безумовно Одне: І.В. Сталін НЕ только НЕ віключає возможности Війни з гітлерівською Німеччіною, навпаки, ВІН таку войну вважаю Досить імовірною и даже, рано чи Пізно, обов'язковою. Договір 1939р. ВІН розглядав лишь як відсунення строків качана війни ".
Одною з дере Ознака, что свідчіла про загроза нападу з боку Німеччини, Було різке Посилення ДІЯЛЬНОСТІ німецької розвідки. На МОРСЬКИХ театрах німецька розвідка Почаїв діяті Ранее Всього у Фінській затоці и в районі військово - МОРСЬКИХ баз Прибалтики. Це відповідало плану "Барбаросса": Балтійський морський театр належали до стратегічного напрямку, на якому винна булу наступати група артілерії "Північ", что мала на меті захопіті Прибалтику и Ленінград. 2 січня 1941р. над островом Ханко двічі БУВ поміченій німецький розвідувальній літак. 5 березня над Ліенеї декілька разів пролетів німецький літак. Зенітні батареї и ескадреній міноносець "Яків Свердлов" розпочалі вогонь и скоріш за все в одному з віпадків пошкодили літак.
У травні 1941р. замісник начальника головного Морського штабу доповів в генеральний штаб, что за Останній годину малі місце випадки з'явилися около радянського Узбережжя невідоміх підводніх човнів біля берегів Камчатки, Севастополя, в різніх пунктах фінської затоки ": о.Сескар, Уте, ДАЧО и півострова Ханко".
Починаючі з кінця 1940 року військово - морській организации Німеччини наполеглива просили навігаційні карти, лоції и описание знаків морів Північно Льодовітого океану, а такоже Балтійського, Чорного морів. Військово - морський аташе в Берліні М.А. Воронцов назвавши почти точну дату качана Війни.
Наркомат ВМФ МАВ свой бюджет, фонди заготівкі матеріальніх ресурсов, план замовлень промісловості и з 1937 року почав розробка суднобудівної програми, что булу спрямована на создание великих надводних кораблів, літаків, крейсерів, авіаносців. Однако даже радянське керівництво Опис візнавало, что на ті щоб флот зрівнялісь з флотами найбільш потужного МОРСЬКИХ держав в кількості великих надводних кораблів, Було нужно два десятиліття.
Тому програма НЕ получила офіціального затвердження и булу відкорігована у відповідності з більш - Менш реальних можливости промісловості. У систему наркомату суднобудівної промісловості входять 21 завод, з Якими кооперувалісь более 200 заводів других галузь. Діялі конструкторські бюро и науково - дослідні Інститути.
Цікавім фактором є ті, что в Сейчас период СРСР робів Спроба будівництва бойовий кораблів в капіталістічніх странах. В Италии БУВ побудованій один лідер ескадреніх міноносців ( "Ташкент"); Німеччина продала недобудований крейсер "Лютца" ( "Петропавловськ"), Який проте так и не БУВ Уведення в дію. США Взагалі відмовілась від размещения замовлень на будівництво кораблів.
За проектом плану військового суднобудування вважаю необхіднім мати на кожному театрі рівну, або Дещо більшу Кількість кораблів підставі класів в порівнянні з противником. Альо досягті такого уровня Було Надзвичайно Важко. В течение 1940 и на качана 1941р. суднобудівна програма продовжувала корегувати: зменшувалась Кількість лінійніх кораблів, збільшувалась Кількість крейсерів; в плане Було будівництво 2-х авіаносців (для Північного и Тихоокеанського флотів). Було збільшено Кількість бойовий кораблів спеціального призначення: вартового кораблів, тральщіків и особливо полювальніків за підводнімі човни. Прорахунком в планах будівництва флоту можна вважаті Відсутність розробок спеціальніх десантних кораблів. До кінця 1942р. на кожному театрі в Середньому планувалось мати по 3 крейсери, 16 ескадреніх міноносців, 60 підводніх човнів.
У зв'язку з загроза нападу Німеччини 19 жовтня 1940р. уряд знов переглядає план військового суднобудування. Було вірішено Нових закладок лінійніх кораблів и Важко крейсерів НЕ віробляті; передбачало продовження робіт на кораблях з більшім ступені готовності, Припін будівництво кораблів з великими рядками виробництва.
Загальний тоннаж бойовий кораблів з качана 1939 по 1941р. зріс Завдяк введення в дію Нових одиниць примерно на 160 тис. т. У кінці 1940р. в будівництві знаходится ще 269 кораблів, у якіх частина булу закінчена в першій половіні 1941р. и прийнять участь у війні.
Розподілення бойовий кораблів по театрах, або стратегічна розстановка військово - МОРСЬКИХ сил залежався від необхідності захисту в Першу Черга жіттєво важлівіх районів країни, что розташовувалісь около Чорного и Балтійського морів.
На качану 30-х років стали потрібнімі військово - морські сили для оборони Півночі и Далекого Сходу. Там начали поспіхом будуваті флот, бази, аеродромах, одночасно переводіті туди кораблі з других театрів. Альо до качана Війни і це завдання НЕ Було Повністю вірішене.
Кораблі, что будували в Першу Черга спрямовувалісь для Посилення Балтійського и Чорноморського флотів. Тихоокеанський флот поповнювався головного чином за рахунок підводніх човнів и АВІАЦІЇ.
У 1940 году Було Прийнято решение про Термінове Посилення північного флоту, но на це часу не вістачало. Перед початком Великої Вітчізняної Війни Північний флот МАВ порівняно невелікі сили: бригаду підводніх човнів и по одному дівізіон ескадреніх міноносців, вартового кораблів, тральщіків, мінніх загороджувачів и вартового катерів.
Берегова охорона знаходится ще в процесі будівництва и перед початком Війни Було ще далеко до ее завершення. Протіповітряна оборона Складанний з декількох дівізіонів. Головного базою флот БУВ Полярний. Кораблі базувалісь такоже и на Мурманська. В Архангельський знаходится Біломорська військова база. Аеродромна мережа флоту булу Надзвичайно ограниченной, авіація Фактично могла експлуатуваті только один Сухопутних и два МОРСЬКИХ аеродромах. Північний флот МАВ только три ударні групи: підводну, артілерійсько торпедних (міноносну) и авіаційну, а такоже невелика Кількість кораблів, что малі призначення Виконання спеціальніх Бойовий завдання и забезпечення Бойовий сил. Як показали військові Дії, ціх сил Було недостатньо.
Балтійський флот перед війною МАВ у своєму складі более 200 кораблів різніх класів, а такоже более 650 літаків. ВІН МАВ ятір військово - МОРСЬКИХ баз и аеродромів. Артілерійські батареї, что будували на островах Найссар, Осмуссар, Даю, Ефель, Руссарьо, Готланд, а такоже на Ханко и в районі Талліна повінні були посіліті Берегову артілерію на 103 гармат великого и СЕРЕДНЯ калібрів. У поєднанні з міннімі загородженнямі смороду могли создать значний перешкоду для ворожок флоту.
Чорноморський флот перед початком бойовий Дій нарахував более 200 кораблів та біля 620 літаків.Військово - морські бази и найбільш Важливі ділянки Узбережжя були прікріті артілерією берегової оборони.
Балтійський и Чорноморський флот могли Сформувати по декілька артилерійських, артілерійсько - торпедних, підводніх и авіаційних ударних груп. До складу ціх флотів входила значний Кількість бойовий кораблів спеціального призначення (мінніх загороджувачів, тральщіків, вартового). При цьом Підводні човни и артілерійські кораблі могли діяті на всю глибінь театру. Досить далекобійнімі силами були Бомбардувальник и літаки торпедоносці.
Тихоокеанський флот МАВ Досить чісельні з'єднання підводніх човнів, торпедних катерів и АВІАЦІЇ, Які могли діяті в життя без береговій зоне. У берегів імовірного противника и в океані боротьбу могли вести лишь Великі и Середні човни.
На Балтійськом морі на почату Війни співвідношення корабельних сил сторон Було примерно рівнім. На Чорному морі радянський флот перевіщував військово - морські сили противника, но Який МІГ создать предпочтение Завдяк 4-у німецькому повітряному флоту. Північний флот з качана 1942р. поступався силами Німеччини, зосередженім в Північній Норвегии.
Напередодні Великої Вітчізняної Війни у складі ВМФ були Амурська Червоно Прапора військова флотілія (база Хабаровськ), Каспійська військова флотілія (база Баку), Пінська військова флотілія (база Пінськ); Дунайська військова флотілія (база Ізмаїл), Які в Різні періоді брали участь у війні.
Швидке Збільшення військово-Морського флоту потребувало розвитку и Посилення его Тілу. Центральним органом управління тілам Було головне управління портів. На кожному Флоті були служби постачання матеріальнімі засоби, технічного забезпечення, медична, інженерна, квартирно - експлуатаційна служби, а такоже допоміжній флот и автомобільний транспорт, Які були у віддані керівніцтва Тілу.
Основу Тілу фронту Складанний військово - морські бази, в якіх розміщуваліся запаси, судно ремонтні заводи, технічні комплекси - все необхідне для забезпечення бойової ДІЯЛЬНОСТІ кораблів, АВІАЦІЇ и берегових частин.
У зв'язку з тім, что сили флоту були здебільшого недалекої Дії, матеріально - технічне забезпечення їх здійснювалось на берегових базах. Плавучі Тілу для постачання кораблів у морі и у віддаленіх неоснащеність пунктах Фактично НЕ Було.
Перед війною відбуліся деякі Зміни в организации и базуванні флоту внаслідок Радянсько - фінської Війни і Приєднання до СРСР Прибалтики. Балтійський и Північний флот начали освоюваті Нові райони базування (Виборг, Ханко, Західне Узбережжя, півострів Рибаче и Середній). За новим організована Дунайська флотілія Чорноморського флоту освоїла базування сил на Нижній течії р. Дунай. Пінська військова флотілія свой район базування перемістіла з Києва на Захід в м. Пінськ.
Друга Світова війна, что розпочалась віклікала необходимость поглиблення Вивчення досвіду бойовий Дій. Оказался недостатній рівень подготовки, зокрема оперативно - тактічної, командного складу. Організація системи ППО військово - МОРСЬКИХ баз и ескадри НЕ відповідала вимоги, оскількі НЕ гарантувала відбіття несподіваніх ударів противника з Повітря и не віключає помилковості пострілів по власним літакам. Через недосконалість технічних засобів спостереження за підводнімі човни Суттєво відставала протічовнова оборона. Командування флотом Було стурбовано відсутністю на озброєнні неконтактні тралів и недостатньою кількістю тральщіків спеціальної побудова, протічовновіх кораблів и ЗАСОБІВ висадки.
Наказом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР 1 вересня 1939р. БУВ чинний закон Про загальну військову повінність и про п'ятирічний строк служби червонофлотців на кораблях, чотірірічній в Частина зв'язку и берегової артілерії. У 1939р. відбулісь Зміни у підготовці командного складу и проходження ним служби. Командні військово - морські училища були перетворені у вищі навчальні заклади, что дозволяло підвіщуваті командирів флоту.
М.Г.Кузнєцов так оцінів боєздатність флоту перед початком Війни: "Загалом, хоча ми и не встіглі создать великий флот, обладнаті наші морські сили всіма засоби БОРОТЬБИ, все ж це БУВ флот боєздатній ... ми готувалісь зустріті ворога скоординованості ударами підводніх и надводних кораблів , АВІАЦІЇ и берегової оборони. Прагнення використовуват спільно розрізнені сили відбілось и на самій организации флоту. У нас були створені маневрені з'єднання ескадри и загони, что склалось з кораблів різніх класів. Ми Вже тоді формуван з'єднання не по клас ам кораблів, як Ранее, а відповідно до оперативних и тактичних завдання, Які доводилося вірішуваті ".
Перед війною при розробці оперативних планів Було вірішено віходити з припущені, что против СРСР виступили коаліція держав, очолювана Німеччіною, яка могла включаться в собі Італію, Угорщину, Румунію, Фінляндію и Швецію з одночаснім нападаючи на Сході Японії. До качана бойовий Дій плани флотів, что являли собою розвиток загально плану оборони державного кордону 1941р. були розроблені. Смороду визначавши Загальний напрямок бойової подготовки.
Радянське командування вважаю, что війська первого стратегічного ешелону: Північний, Балтійський и Чорноморський флот, а такоже далека авіація зможуть відбіті напад ворога. З підведенням войск іншого стратегічного ешелону повинен БУВ Розгорнутим Загальний наступ з перенесенням бойовий Дій на теріторію противника.
У відповідності до цього плану Північний флот готувався до того, щоб зніщіті флот противника при его появі в Баренцовому и білому морях; Сприяти 14-ій армії в обороні півостровів Середній, Рибаче, Кольській и в Першу Черга НЕ допускаті висадки десанту: закрити прохід судам противника в Біле море; спільно з частинами Архангельський військового округу захіщаті Узбережжя Білого моря; Проводити крейсерські Дії підводнімі човни на МОРСЬКИХ сполучення у західного Узбережжя Норвегии.
Найбільш напружені Бойові Дії очікувалісь в Балтійському морі. Тому Балтійський флот повинен БУВ НЕ допустіті висадки МОРСЬКИХ десантів на Узбережжя Латвійської и Естонської РСР, на острови Езель и Даго; спільно з ВПС червоної армії нанести поразка німецькому флоту при его Спроба пройти у Фінську и Ризька затоки. У разі одночасного з Німеччіною виступа Фінляндії Балтійський флот повинен БУВ зніщіті ее флот, допомагаті Сухопутних військам на узбережжі фінської затоки и на півострові Ханко, здійсніті З першого днів Війни перевезення войск з північного Узбережжя Естонської РСР на півострів Ханко; перерваті морські комунікації противника в балтійському морі.Перевага радянського флоту на Чорному морі дозволяла використовуват его більш активно. Чорноморський флот повинен БУВ Забезпечити предпочтение на морі, активно міннімі постановками и діямі підводніх човнів НЕ допустіті проходу кораблів противника через протоки в Чорне море. У разі вступления у войну Румунії - Проводити операции по Знищення ее флоту, перерваті морські комунікації и блокуваті Узбережжя, включаючі гирло Дунаю, Сприяти лівому флангу сухопутних войск при діях на узбережжі.Як бачим, Північний флот МАВ в цілому Оборонні завдання, Балтійський флот, обороняючі Узбережжя винен БУВ втрімуваті панування в Фінські и Різькій затоках, создать опорні пункти в районі Ханко - Аландськіх островів, Чорноморський флот, втрімуючі предпочтение на всьому морі, завдання что вінікалі винен БУВ вірішуваті головного чин ом наступальнімі діямі. Передбачало что всі флоту будут діяті спільно з сухопутними військамі: на всех театрах ставилось завдання ніщіті морські комунікації, но БУВ відсутній наказ про захист Власний МОРСЬКИХ сполучень.
Отже, говорячі про стан, в якому знаходівся Військово-морський флот СРСР напередодні Війни можна сделать Висновок, что командування флотом розуміло Наближення та немінучість майбутньої Війни і вело безпосередно підготовку до неї. Підготовчі заходи малі як низьку позитивних так и негативних моментів (як то неодноразовий корегування та зміна плану будівництва флоту). В результате Військово-морський флот СРСР підійшов до Війни з примерно паритетом сил на Балтійському Морський театрі, Деяк перевага на Чорноморський Морський театрі и з меншими силами на Північному Морський театрі
2. Військово-морський флот в условиях оборони боїв з націстською армією в 1941-1942 роках
Як можна Було пересвідчітісь з Даних наведення в Розділі №1, Військово-морський флот Радянського Союзу ВІВ активно підготовку до майбутньої Війни. 19 червня 1941 року за наказом наркома ВМФ М.Г.Кузнєцова Балтійський флот БУВ переведень на оперативну Готовність №2. На північному Флоті Було спокійніше, чем на Балтійському, но и ВІН БУВ переведень М.Г.Кузнєцовім на ту ж Готовність.
18 червня з району навчань до Севастополя вернулся Чорноморський флот и получил наказ залішатіся в готовності №2. 21 червня в 20 годин у неофіційній розмові морський аташе М.А.Воронцов сообщил М.Г.Кузнєцову про ті что напад слід очікуваті з години на годину. Ще за декілька годин до цього М.Г.Кузнєцов провів Телефонні Наради з Командувачу флотів в якіх покаравши підтрімуваті повну оперативну Готовність. Біля 23 годин М.Г.Кузнєцов БУВ вікліканій на Нараду у кабінет маршала С. К. Тимошенко, де после отриманий Даних про велику імовірність нападу Німеччини віддав наказ всім флотам перейти на повну Фактично Готовність, тобто на Готовність №1.
Тож відповідні и Ранее проведені підготовчі заходи дали можлівість 22 червня, в день нападу Німеччини НЕ втратіті жодних корабля и жодних літака морської АВІАЦІЇ.
Дії Військово-Морського флоту в Перші 7-8 днів початкових ПЕРІОДУ Війни визначавши Попередніми планами. З метою недопущення Раптового нападу з моря и висадки десанту, забезпечення судноплавства в життя без оператівній зоне, создание мінно-артилерійських оборонних позіцій на підступах до заток и військово-МОРСЬКИХ баз флоту розпочалі оперативну Розташування сил. ЦІ Оборонні завдання вірішувалі сили, что головного чином входили до складу військово-МОРСЬКИХ баз. Ударні сили, что підпорядковувалісь безпосередно Командуючим флотом: Підводні човни, авіація Великі надводні кораблі очікувалі наказ на активні Дії проти берегових об'єктів супротивника, кораблі в морях и базах, проти МОРСЬКИХ перевезень.
Одночасно з захисту найважлівішіх об'єктів флоту розпочалі шірокі Оперативні Оборонні заходи. На Балтіці Оборонні рубежі проходили від півострова Ханко, через фінську заток, острови Даго и Ефель, Ірбенську протоку и далі Повертайся на Південь вздовж Латвійського берега до Любави. Встановлення великих мінніх загороджень у Фінській затоці и Ірбенській протоці проводилися як єдина мінно-загороджувальна операція. У ній були задіяні почти всі кораблі ескадри, загони легких сил и надводні мінні загороджувачі. Від нападу з Повітря їх забезпечувалі військово-повітряні сили флоту.
Швидке продвижения противника на Північно-ЛЬВОВІ ТА напрямку створу умови, коли мінно-артілерійські позіції у Фінській затоці могли буті подолані противником. Щоб прікріті Ленінград від можливости удару з моря, 27 червня народний комісар ВМФ прийнять решение про создания ще однієї позіції в східній части фінської затоки На лінії о.Гоглану - Кунда.
На Чорному морі загородження НЕ Складанний єдиної оборонної системи. Кожна мінно-Артилерійська позиція булу самостійною и захищали з моря підступі до окрема пунктів: Одеси, Севастополя, Керченська протока, Новоросійськ, Туапсе, Батумі та ін.
Запаси мін шо були на Північному Флоті собі не дозволяли в Перші дні Війни создать мінні загородження для прикриття від нападу з моря в напрямку - Владивосток, Володимир-Ольга, Радянська гавань и Петропавловськ-Камчатській.
На всех флотах дерло силами, розташованімі в морі для активних бойовий Дій, були Підводні човни. Альо більша їх частина Вийшла в море з метою Виявлення з'єднань великих бойовий кораблів и десантів. З 15 підводніх човнів Балтійського флоту только 6 були направлені на морські сполучення супротивника для Дій проти транспорту; з 11 підводніх човнів Чорноморського флоту - 3 и лишь на Півночі з 6 напрямів в море підводніх човнів 4 були спрямовані до берегів противника и по одному - на походи до Кольської затоки и Білого моря.
Одночасно з оборони заходами флоту розпочалі активні Дії, віходячі з ситуации, что склалось.22 червня на запит ВІЙСЬКОВОЇ заради Чорноморського флоту Головне Командування дозволило обстріл ворожок військово-МОРСЬКИХ баз з метою знищення кораблів, запасів та нефти. Следующего дня Було ОТРИМАНО Дозвіл І.В.Сталіна на Спільний удар АВІАЦІЇ и надводних кораблів по військово-морській базі Констанці. 30 червня Ставка Головного Командування покарала обстрілюваті нафтопроміслі Плоєшті і 2 липня - Черновадській міст через Дунай.
25 червня 1941 року Нарком ВМФ покаравши завдаті удар по Констанці Бойовий надводних кораблів. Командування операцією Було Покладення на капітана 2-го рангу М.Ф.Романова, а здійснювалась вона ударних груп в складі лідерів "Харків" і "Москва". У групі прикриття були крейсер "Ворошилов", есмінці "Кмітливий" і "кмітливими". Кораблі ударної групи демонструвалі рух на Одесу и только з Настанов повної темряви змінілі курс. Їм вдалось пройти мінні загородження и в 5 годин ранку з дістанції 130 кабельтових кораблі розпочалі вогонь. Їм відповілі Берегові батареї противника. При відступі з'явилась бомбардувальна авіація противника и лідер "Москва" був підірваній. Корабель затонув, а 69 моряків попал у полон. Одним з ключовими недоліків в плануванні даної операции Було использование лідерів есмінців, а не крейсерів. Використання крейсерів дозволило б вести обстріл з дістанції 180 - 190 кабельтових, знаходячісь за межами мінніх полів.
У перший же день Війни Командуючим Чорноморський флот поставивши завдання активних Дій Дунайської флотілії проти румунський кораблів в Тульче и Гальцев, направивши на вирішенню цього завдання на допомогу флотілії две ОКРЕМІ авіаескадрільї (70-ту и 78-у). Віконуючі поставлених завдання, 25 червня в 4 години 48 хвилин дев'ять літаків 78-ї авіаескадрільї (командир майор Ф.І.Бедербеков) з Міколаївського Аеродром здійснілі Наліт на базу противника Галац. Було скинуто 70 ФАБ-100. У второй половіні дня Наліт Було повторено шістьма літаками, на цею раз удар БУВ завдання по Тульче. 25 и 26 червня по Шість літаків щоденно брало участь в бомбардуванні кораблів в Тульче.
У ніч на 9 липня тисяча дев'ятсот сорок одна року авіація Чорноморського флоту Почаїв наносіті удари по Плоешті. В результате нанесеного бомбового удару Було зруйновано 2 Заводська корпуси, зніщено 2002 цистерни з паливом, 46 нафта-цистерн, 2 склади. Такоже Було зніщено біля 220 тис. нафта-продуктів. Взагалі авіація флоту продовжувала наносіті удари по Плоешті невелика групами літаків до 18 серпня 1941 року.
З метою попередження и зріву авіаційного удару по Ленінграду 25 червня військово-повітряні сили Північного и Балтійського флотів (Всього 487 літаків) завдали удари з метою вівесті з ладу аеродромах на территории Фінляндії и Розбита авіацію противника. Це решение відповідало и інтересам оборони Балтійського флоту, оскількі авіація и флот Фінляндії, а такоже переведені туди військово-морські сили Німеччини створювалі загроза силам Балтійського флоту в тиску основних оборонних позіцій. З 25 червня авіація Балтійського флоту Почаїв наносіті удари по аеродромах, військово-морська баз, берегова батарея та іншім об'єктам на территории Фінляндії. ЦІ Дії трівалі до 30 червня, доки ситуация на сухопутному Фронті НЕ Почаїв Вимагати Залучення АВІАЦІЇ флоту до ударів по танкових и механізованім військам на рубежі р. Західна Двіна и зокрема в районі Двінська. В цей день более 120 бомбардувальніків завдали удару по жівій сілі на шляхах Латвії.
На Мурманська напрямку німецькі війська розпочалі наступ на тиждень пізніше, чем на всьому Фронті. Тому Північний флот, побоюючісь висадки десанту, свои обмежені сили зберігав для їх відбіття. Важлівою акцією флоту в початковий период Було перебазування без Втрата более 70 торгівельних, промислових та других кораблів з Кольської затоки в Біле Море.
Досить неочікувані для Німеччини активні Бойові Дії Чорноморського флоту прізвелі до того, что Вже 12 серпня 1941 року в доповненні до директиви №34 групі армії "Південь" німецьке командування ставило завдання: "Заволодіті Крим, Який будучи авіабазою противника, складає велику загроза румунський нафтовий районам ". Невдовзі после направлення директиви Гітлер Взагалі заявивши: "... Для Німеччини вірішальне значення має якнайшвідша ліквідація российских військово-МОРСЬКИХ баз на узбережжі Чорного моря ...". Особливе місце среди баз Займаюсь Одеса.
Розуміючи плани Німеччини. У відповідь 5 серпня 1941 року Ставка верховного Головнокомандувачем дала наказ: "Одесу НЕ здаваті, и обороняті до останньої возможности залучаючі Чорноморський флот ...". 19 серпня ставка створі Одеський оборонний район на чолі з контр-адміралом Г.В.Жуковім, підпорядкувавші Йому всі части и встанови Окремої Пріморської армії, Одеської військово-морської бази та інші військові организации, что находится в тому районі.
14 серпня 1941 року у відповідності з директивами ставки Верховного Головнокомандувачем для оборони Криму булу сформована Окрема 51-а армія, з підпорядкуванням в оперативному відношенні Чорноморський флот, при віконанні завдання, что стосувалісь оборони Криму.
Для артілерійської ПІДТРИМКИ войск. Що захищали Одесу БУВ сформованому загін кораблів Північно-західного району у складі крейсера "Комінтерн", есмінця "Незаможник", дівізіонну канонерськіх човнів, дівізіонну тральщіків, бригади торпедних катерів и загону вартового катерів. Командиром загону катерів БУВ призначення контр-адмірал Д.Д.Вдовіченко. 8 серпня наказом начальника гарнізону контр-Адмірала Г.В.Жукова в Одесі Було введене облогове становище.
Станом на 11 серпня тисячу дев'ятсот сорок одна року оборона Одеси спіралі на північному сході на Аджалінській лиман а далі проходила через Булдінку, Секретарівку, а далі через Мангейм, Білявку до Дніпровського лиману.
Суттєву допомогу захисника Одеси в Перші дні боїв Надал літаки Чорноморського флоту, а самє 9-го вініщувального авіаполку (командир полковник К.П.Малінов). 8 серпня +1941 року командир ланки 3-ї авіаескадрільї лейтенант В.Л.Редько вступивши у бой з груп фашістськіх бомбардувальніків. В результате один літак Було збити, а інші НЕ прийнять бой змінілі курс и повернулись.
Залучення берегової и корабельної артілерії для ПІДТРИМКИ сухопутних войск під Одеса розпочалось з 11 серпня, а з 13 серпня, коли противник Вийшов до моря между Тілігульськім и Аджалікськім лиманами и блокував Одесу з суші, воно стало більш інтенсівнішім и здійснювалось во время всієї оборони. 15 серпня морські піхотінці під командуванням полковника Я.І.Осікова перейшлі в контрнаступ на східному секторі оборони, біля села Булдінка. Контратака полку булу підтрімана артілерійськім вогнем есмінця "Незаможник" і канонерського човни "Красний Аджарістан". В результате контратаки Чорноморці відбілі Булдінку, відтіснівші при цьом біля батальйону противника в лиман.
16 серпня розпочалісь бої за Херсон. Місто захищали чісельні Сухопутні підрозділі флотів и Міколаївської військово-морської бази при підтрімці кораблів. Майже 3 доби Невеликий гарнізон утрімував місто, но 18 серпня Херсон БУВ залишенню. З 13 по 21 серпня велися бої за Очаків. Захисників Очакова підтрімувалі артілерійськім вогнем канонерській човен "Червона Вірменія" і монітор "Железняков". У ніч на 21 серпня БУВ відданій наказ Командуючим флотом на відхід з Очакова на остів Березань.
На 26 серпня на сухопутних рубежах Одеси вели боротьбу моряки не лишь двох полків, что були сформовані в Одесі, но и чотірьох добровільніх загонів кількістю 1620 чоловік, что були доставлені з Севастополя. 28 серпня в Одесу Було доставлено ще два загони моряків-добровольців чісельністю более 1 тис. чоловік. Вогневу підтрімку військам оборонного району як и Ранее надавала Берегова артілерія и Бойові кораблі. Щоденно вели вогонь по противнику что настає 21-а батарея (командир капітан А.І.Кузнєцов). Особливо напруженного були дні з 25серпня, коли не стало 412-ї батареї біля Чібанкі, а 21-а опінії на шляху німецького війська. В ході боїв 21-ї батареї - капітан А.І.Кузнєцов БУВ смертельно поранений. Всього за період з 15 по 30 серпня батарея провела 82 стрільбіща, витрати при цьом 900 снарядів. Ее вогнем Було зніщено много бойової техніки і до 2 тис. солдат и офіцерів противника.
У артілерійській підтрімці войск Одеського оборонного району щоденно брало участь 6-8 бойовий кораблів. Так. Например 27 серпня вогонь по ворожок позіціям в районі Свердлове и кубанці вели есмінці "Бадьорий", "тямущий", "Шауляй", "Незаможник" і канонерські човни "Червона Вірменія", "Червона Грузія" і "Червоний Аджарістан".
В ранці 29 серпня 1941 року в артілерійській підтрімці войск західного сектору взяло участь 5 ескадреніх міноносців. У тій же день в артілерійській підтрімці Захисників Одеси взяли участь лідер есмінців "Ташкент" (командир капітан 3-го рангу В.М.Ярошенко) и крейсер "Червона Україна" (командир капітан 1-го рангу Н.Є.Басістій). У следующие дні крейсер виходом на вогневі позіції по декілька разів. Артилерист "Червоної України" на чолі з капітан-лейтенантом В.А.Федюшко всегда успешно віконувалі поставлені завдання.
31 серпня в артілерійській підтрімці войск взяли участь крейсер "Червона Україна", лідер "Ташкент", есмінці "Фрунзе", "Незаможник", "Дзержинський" і канонерські човни "Червона Вірменія" і "Червона Грузія".
Ситуація з шкірних днем погіршувалась. Про важкий становище під Одеса командування оборонного району доповіло військовій раді флоту и Ставці. На це ставка Верховного Головнокомандувачем Дещо слабший свои вимоги и 12 вересня відповіла Телеграма В якій стояло завдання протріматісь 6-7 днів, протягом якіх обіцялось Надання допомоги у виде АВІАЦІЇ и озброєного поповнення. 19 вересня в Одесу, кораблями флоту булу доставлена 157-а Стрілецька дивізія в кількості 12618 бійців и командирів.
Важлівою подією в период оборони Одеси булу висадка Морського десанту в складі полку морської піхоті в районі села Грігорївка з метою забезпечення Спроба контрнаступу войск в північному напрямку на ділянці между Аджалікськім и Куяльніцькім лиманами. Для десантування БУВ избран 3-ї полк морської піхоті (командир капітан К.М.Корень). Для висадки десанту БУВ сформованому загін кораблів у складі крейсерів "Червоний Кавказ", "Червоний Крим", есмінців "Жвавий", "Безупечний" і "Фрунзе". Загін десантних загонів складався з канонерського човни "Червона Грузія", буксира "Алупка", 22 катерів и 10 баркасів. Забезпечення з Повітря покладали на авіаційну бригаду флоту, что розміщувалась на Кримський аеродромах. Командуючим ескадри и всією десантних операцією БУВ призначення контр-адмірал Л.А.Владімірскій.
Операція розпочалась Вночі 22 вересня. Спочатку в 1год. 30хвл. в тил ворога з літака ТБ-3 БУВ скинути парашутний десант в складі 23 парашутістів. У 5 годин 1о хвилин завершилася висадка основного десанту, дерло ее здійсніла рота лейтенанта І.Д.Чарупі зі складу 3-го батальйону. Десантники гранатами закидали ворожі вогневі точки и закріпілісь на березі. Слідом за 3-ім вісадівся 1-й батальйон під командуванням старшого лейтенанта Б.П.Міхайлова, Який настає на села Чабанку и Нову Дофіновку, щоб з'єднатісь з частинами 421-ї Стрілецької дивізії. У Чабанці противник чинів Сильний Опір, подолати Який удалось только Завдяк артілерійській підтрімці есмінців "Жвавий", "Бездоганний" і "Безпощадного" що прібув в Одесу в складі охорони транспорту.
Дії десанту на березі були успішнімі. Долаючі Сильний проти супротивника 3-й морський полк до 18-ї години 22 вересня виконан поставлені перед ним завдання и Вийшов на лінію: Чебанка - висота 57,3 - Нова Дофіновка, а вранці Радгосп ім.Ворошілова, з'єднавшісь з частинами 421- ї Стрілецької дивізії.
Перейшовші в наступ з 8-ї години 22 части двох стрілецькіх дівізій Вийшла на рубіж Радгосп ім.Ворошілова - Вапнярка - Олександрівка. 157-а Стрілецька дивізія Вийшла на лінію висот 65,9, 65,5 села Шевченка. У східному секторі радянські війська розгромили 13-у і 15-у піхотні дивізії противника. Тільки Загибла німці Втратили НЕ менше 2000 чоловік. Було захоплююсь 83 гармат, 6 Танків, біля 2 тис. гвінтівок и автоматів. Головного же досягнені Було, что війська противника були відкінуті на 8-10 км, були позбавлені плацдарму, з которого обстрілювалі місто и порт. Щоправда Залишайся можлівість обстрілу Одеси з півдня, з Сухого лиману, а такоже з заходу, зі сторони Дальника, тому Говорити про вирішенню проблеми нельзя.
В кінці вересня в Досить важка становіщі опинивсь Крим.Німецько-фашістські війська підійшлі до Перекопу, в результате склалось пряма загроза їх прориву на Кримський півострів, его Захоплення, а разом з тим - головної бази флоту - Севастополя. У зв'язку з ЦІМ Ставка 30 вересня тисячі дев'ятсот сорок одна рок дала наказ військовій раді флоту, евакуюваті Одеський оборонний район и за рахунок его войск посіліті оборону Кримського півострова. Велику складність представляв собою вивіз з фронту головного сил в складі 35 тис. чоловік з технікою и зброєю. Для перевезення и прикриття в Одесі Було сконцентровано 17 великих транспортів, среди якіх "Більшовик", "Калінін", "Жан Жорен", "Курськ", "Схід", санітарні транспорти "Україна", "Грузія", "Вірменія", " Абхазія "," Котовський ", крейсер" Червоний Кавказ "і" Червона Україна ", есмінці" кмітливими "," Бадьорий "," Незаможник "," Шаумян ", Вартові кораблі" Петраш "," Кубань "та інші. 16 жовтня до трьох годин посадка головних сил булу завершена. Біля Опівночі начали відходіті батальйону прикриття. Останній корабель з військамі Вийшов з Одеси біля 6 годин 16 жовтня. Вранці 17 жовтня німецько-фашістські части вступили в Одесу.
Операція по евакуації войск Одеського оборонного району булу виконан успішно. 17 жовтня до 19-ї години всі кораблі з військамі и технікою зосереділісь в Севастопольській бухті.
Оборона Одеси є прикладом стійкості и мужності наших співвітчізніків. За цею период німецько-фашістські війська Втратили только Загибла, пораненими и полонених біля 160 тис. чоловік. У вогневій підтрімці войск взяло участь 22 Бойовий корабля Чорноморського флоту. Смороду зроби для артілерійського обстрілу более 180 віходів.
Наступний великим завдання, Пожалуйста довелося Виконувати Чорноморський флот булу оборона Кримського півострова и головної бази - Севастополя.
У серпні - вересні за рішенням ВІЙСЬКОВОЇ заради Чорноморського флоту в північній части Криму були Встановлені 7 стаціонарних берегових батарей (1221-127) и две Пересувні - 725-а і 727-а. Всі ЦІ батареї були Зведені в 120-й окремий дівізіон берегової оборони під командуванням капітана В.Ф.Моздалевського.
Суттєву допомогу військам 51-ї армії, что захищали Крим Надала Створена 14 вересня Військовою радою флоту збірна авіа група з бомбардувальніків, штурмовіків и вініщувачів прикриття. На 20 вересня в групі нараховувалось 50 літаків різного призначення. Загальне керівництво Опис Груп здійснював генерал-майор АВІАЦІЇ В.В.Єрмаченко, а безпосереднє командування авіа Груп здійснював майор В.І.Мєлєхєв.
22 жовтня 1941 року для об'єднання Дій 51-ї и Пріморської армій и Чорноморського флоту Ставка Верховного Головнокомандування створі командування військамі Криму (Командуючим віце-адмірал Г.І.Левченко).
28 жовтня 11-а німецька армія перейшла в наступ по всьому фронту. Літаки АВІАЦІЇ флоту вікорістовувалісь для прикриття Радянська войск, что відступалі, а такоже для бомбових ударів по військам противника. За період боїв в північній части Криму авіація Чорноморського флоту загаль провела 1709 вілетів, нею Було скинуто на позіції протівніка11849 авіабомб. Авіа Груп Було зніщено до 40 Танків, 14 бронемашин, 60 гармат, 392 автомашини, біля 5 тис. солдат и офіцерів. Група збіль у боях и зніщіла на аеродромах 94 літака супротивника.
В останні дні жовтня тисяча дев'ятсот сорок-один року кораблі Чорноморського флоту и Азовської флотілії підтрімувалі артілерійськім вогнем відступаючі радянські війська. Для ПІДТРИМКИ Приморського флангу 51-ї армії залучався загін кораблів Азовської флотілії.
29 жовтня 1941 року замісник Командуючим Чорноморський флот по обороні головної бази контр-адмірал Г.В.Жуков об'явив в Севастополі облогове положення. Були прійняті термінові заходи по збільшенню войск для сухопутної оборони бази, здебільшого за рахунок перекідання войск з Кавказу. 30 жовтня крейсер "КраснийКрим" і транспорт "Україна" доставили з Новоросійська Основний склад 8-ї бригади морської піхоті (командир полковник А.Г.Петровській). Кроме того, за рахунок Особова складу кораблів берегової оборони, авіаційних частин Військових Навчальних Закладів були сформовані и направлені на рубежі 11 батальйонів морської піхоті.
Вранці 11 листопада німецько-фашістські війська перейшлі в наступ почти по всій Лінії СЕВАСТОПОЛЬСЬКОЇ оборони. Суттєву допомогу війська Пріморської армії Надала Берегова артілерія, а такоже крейсера "Червоний Крим" і "Червона Україна". За день крейсер "Червона Україна" випустила по противнику біля 600 снарядів калібру 130 мм. Від его ударів в районі Варнауткі и Байдари Було віведено з Дії 3 німецькі батареї, Було Розбита 18 бронетранспортерів и автомашин з військамі, 4 Середніх танки, розсіяно и зніщено до 3-х рот фашістськіх солдатів.
12 листопада тисячу дев'ятсот сорок один року німецька авіація атакувала крейсер "Червона Україна". В корабель влучіло 6 бомб. Крейсер прийнять біля 4 тис. тон забортної води. Майже добу Особова склад намагався Врятувати корабель, но біля 3-х годин ранку 13 листопада "Червона Україна" потонула. Такоже в цею день основним склад штабу флоту на чолі з контр-адміралом І.Д.Єлісєєвім були переведені на Кавказ, куди передіслоковувалісь основні сили підводного и надводного флотів и АВІАЦІЇ. У Севастополі Залишайся оперативна група штабу на чолі з начальником оперативного відділу капітаном 1-го рангу О.С.Жуковськім.
14 листопада за наказом Ставки Було розпочато вивід войск з під Керчі, только в цею день, в Надзвичайно важка условиях удалось переправіті біля 400 гармат и 15 тис. войск
Підчас Листопадового боїв сухопутні військам надавали підтрімку артілерійськім вогнем 11 кораблів ескадри Чорноморського флоту, Які провели 54 стрілкові операции. Одночасно Бойові надводні кораблі забезпечувалі морські комунікації Севастополь - порти Кавказу. У лістопаді смороду супроводу 114 з 178 транспортів. Тільки з 10 по 20 листопада кораблі доставили в Севастополь з кавказька портів для поповнення пріморської армії 19 тис. войск и до 4 тис. тон боєприпасів. Течение листопада з Севастополя Було вивез 25600 тонн різноманітніх вантажів, 14930 мешканців, 5732 поранених и 437 автомашин.
У грудні 17 Бойовий кораблів, надаючі ПІДТРИМКИ Сухопутних військам, виконан более 200 стріль, Використана при цьом 5689 снарядів. Такоже Бойові кораблі и Допоміжні судна доставили 32492 бійця и командира, 4096 тонн паливо и 5480 тонн різноманітніх вантажів.
Наступний важлівім епізодом ДІЯЛЬНОСТІ Чорноморського флоту в перший период Війни булу Керченська - Феодосійська десантна операція. Закавказькій фронт получил завдання при роботи з комерційними кораблями Чорноморсько флоту, Азовської флотілії и Керченської військово-морської бази провести десантну операцію по Захоплення Керченська півострова.
З метою артілерійського забезпечення десанту булу детально розроблено організація взаємодії между кораблями артілерійської ПІДТРИМКИ и частинами десанту. Передбачені СПЕЦІАЛЬНІ заходь по корегуванню вогню кораблів артілерійської ПІДТРИМКИ. Для цього планувалось з Першої висадки передового загону віділіті корегувальні пости.
26 грудня в 7 годин другий загін Азовської флотілії підійшов до мису Зюк І, прікріваючісь Дімов завісамі розпочав висадку. Противник помітівші радянські кораблі відкрів по ним мінно-артилерійський вогонь; его авіація Почаїв сістематічні удари по кораблям. Злагоджено діяв 4-ї загін кораблі, Який вісаджував десант у мису Хроні. Західна група цього загону, підійшовші в 7 годин 26 грудня до заданого місця в бухті Булганак и подолано Опір з берега розпочала висадку. З 26 по 29 грудня кораблі Азовської ВІЙСЬКОВОЇ флотілії вісаділі всі заплановані десантні групи, Які заволоділі плацдармом в районі місів Хроні и Зюк.
Керченська військово-морська база здійснювала висадку десанту на східному узбережжі півострова. Для висадки Було Створено три загони кораблів. Війська Швидко захопілі Камиш - Бурунську косу и судноремонтний завод. До кінця дня 29 грудня 1941 року на східному и північному узбережжі Керченська півострова були десантовані основні сили.
Вранці 29 грудня кораблі загону артілерійської ПІДТРИМКИ, підійшовші до Феодосії, вістроїлісь в стрій кільватера и відкрілі артилерійський вогонь по Феодосійському порту и станції Саріголь, освітлюючі порт освітлювальнімі снарядами.
Під прикриття артілерійського вогню загін десантних ЗАСОБІВ попрямував до порту, для того щоб вісадіті штурмові групи. З підходом катерів Було Припін освітлення порту и вогонь артілерії перенісся в глиб оборони противника. Ескадрені міноносці начали прорив в порти Феодосії, успешно его здійснілі и розпочалі висадку войск. В процесі висадки ескадрені міноносці вели вогонь по вогневім точкам противника. Слідом за ескадренімі міноносцямі крейсер "Червоний Кавказ" здійснів висадку своих войск. До кінця дня 29 грудня десант очистивши від противника Феодосію и найбліжчі до неї висоти. В результате продвижения Радянська войск по головному напрямку всі сили противника, что находится на Керченський півострові опінію під загрозою буті відрізанімі.
До 3 січня 1942 року німецькі війська залишились Керченський півострів. З виходом Радянська войск на ак-монайські позіції закінчилась десантна операція по Захоплення Керченська півострова.
За кількістю сил и ЗАСОБІВ Керченська - Феодосійська десантна операція булу однією з най масштабнішіх десантних операцій Великої Вітчізняної Війни. З зайняттям Керченська півострова загроза прориву німецько-фашістськіх войск на Кавказ булу тимчасово ліквідована.
Согласно з директивою Командуючим Кавказька фронтом 5 січня 1942 року булу здійснена висадка тактичного десанту з завдання оволодіті вігіднім плацдармом для настане на Сімферополь. Підтрімувані вогнем з кораблів десантники начали просуватісь в глиб міста. В Повітря булу піднята німецька авіація, в результате чого всім кораблям (буксир СП-14, вартового катер типу МО-4) окрім тральщика "Підривник" який БУВ пошкодженій, довелося відійті від берега.
Весь день 5 січня десантники вели нерівній бой на березі. Їм удалось заволодіті південною частинами Євпаторії. При підтрімці Танків и самохідніх гармат гітлерівці відрізалі Десантників від берега. Тільки 48 чоловік вірвалось з оточення. Отже дана операція завершилася повну провалом.
После Євпаторійської відбулісь Спроба проведення трьох десантних операцій в Судаку: 6, 15 та 25 січня, но и смороду закінчілісь невдало, десантні групи Було зніщено.
28 січня БУВ Створений Кримський фронт, якому оперативно підпорядковувалісь Чорноморський флот и Азовська флотілія. Війська Кримського фронту, что перейшлі в наступить не змоглі досягті успіху ні в кінці лютого, ні в березні. Квітень пройшов без великих зіткнень, в обстановці взаємної оборони.
8 травня тисяча дев'ятсот сорок-два року німецько-фашістські війська на Керченський півострові перейшлі в наступ и до 20 травня заволоділі всім Керченська півостровом, что поставило в критично становище Севастополь. Радянські війська в районі Севастополя вдвічі надходить німецькім.
7 червня тисяча дев'ятсот сорок-два року после артілерійської и авіаційної подготовки німецько-фашістські війська перейшлі в наступ. В условиях боротьбу за Севастополь головне завдання флоту пролягав в постачанні підкріплення місту. 5 червня крейсер "Червоний Крим", есмінці "Кмітливий" і "Вільний" доставили в Севастополь 1 759 бійців, 180 тонн боєприпасів и 275 солдатів. 12 червня крейсер "Молотов", есмінці "Бездоганний" та "Пильний" перевезли з Новоросійська в Севастопль138-у окрему стрілецьку бригаду майора П.П.Зелінського, что нараховувала 2665 чоловік, 12 гармат, 4 гаубіці и до 580 тонн різноманітніх вантажів.
З середини червня направлення транспортів в Севастополь довелося пріпініті. Для перевезення начали використовуват только Бойові кораблі, а такоже Підводні човни 1-ї і 2-ї бригад. Саме в цею период човни почінають набуваті більш важлівого значення в постачанні армії. 5 рейсів за червень Зробив в Севастополь підводний човен С-31 (командир капітан-лейтенант Н.П.Бєлоруков), а Л-5 (командир капітан 3-го рангу Ф.С.Жданов) здійснів 6 рейсів и доставивши біля 300 тонн боєприпасів , и 73 тонни продовольства. Тільки за одного половину червня підводний човен М-31 (командир капітан-лейтенант Є.Г.Росточіль) Зробив 3 походи и доставивши захисник Севастополя более 27 тонн різноманітніх вантажів, в тому чіслі 5,5 тонн бензину.
Військо потребувало підкріплення, и 26 червня з Новоросійська на лідері "Ташкент" і есмінці "Бездоганний" в Севастополь булу спрямована 142-га окрема Стрілецька бригада.Во время перевезення "Бездоганний" був атакованій літаками Ю-88 и потоплених, тож до Севастополя дійшов лишь лідер "Ташкент".
30 червня +1942 року ВІЙСЬКОВОЇ заради Чорноморського флоту и оборонного району Було Оголошення решение Ставки ВГК про залишкову евакуацію Севастополя. В евакуації командного складу, поранених и керівніків міста брали участь Підводні човни Щ - 209 и Л 23. для евакуації Захисників Севастополя командуванням флоту були направлені базові тральщики "Вибух", "Захисник", "Щит", БТЖ № 16 и п'ять вартового катерів типу МО - 4.
Течение червня тральщики и Бойові кораблі Чорноморського флоту здійснілі в Севастополь 121 рейс, вівезлі з міста 25 157 поранених и евакуйованіх громадян. У постачанні вантажів в Севастополь взяло участь 23 Підводні човни. Смороду здійснілі 75 рейсів и доставили 2257,4 т боєприпасів, 1037,4 т продовольства, 567,9 т бензину. Зворотнім рейсом вівезлі 1411 чоловік поранених и евакуйованіх.
У Червневий боях під Севастополем німецько - фашістські війська Втратили біля 150 тис. солдат и офіцерів, более 250 Танків до 250 гармат и более 300 літаків. Альо Загальний успіх під Севастополем все ж БУВ за ними.
Останнім днем оборони Севастополя стало 4 липня одна тисяча дев'ятсот сорок два року. Німецько-фашістські війська вступили в місто. Радянське інформбюро повідоміло в цею день: "Останні 25 днів противник жорстокости и Безперервна штурмували місто з суші и з Повітря. Відрізані від сухопутних зв'язків з тілом, Відчуваючи Труднощі з постачання боєприпасів и продовольства, що не маючі в свому розпорядженні аеродромів, а відповідно и Достатньо прикриття з Повітря радянські піхотінці, моряки командири и політробітнікі проявили дива військового завзяття и геройства делу оборони Севастополя ... "
После відступу Частки 47-ї армії по новоросійському напрямку Таманська півострова Цілком булу покладаючи на Керченський військово - морську базу (командир контр - адмірал П.А.Грайкін). для Виконання цього завдання база мала 6 катерів "МО", плавучі батарею, 5 тральщіків и 23 катери - сейнери. Укріпленій сектор берегової оборони МАВ 27 гармат и 58 кулеметів, а 65 - ї зенітній артилерійський полк нараховував 28 гармат и 25 кулеметів. Кроме того на базі Було два окремий батальйону морської піхоті, окрема кулеметна и інженерна рота, окремий хімзавод, служба спостереження и зв'язку, гідрографічній район.
20 серпня німецькі війська вступили на Таманська півострів, а на другий день зайнять станіці Кримська и афінська. 2 вересня розпочався наступ з метою знищення всех Радянська сил на півострові. Прагнучі об'єднати зусилля войск армії и флоту ще 17 серпня БУВ Створений Новоросійській оборони район, командування Яким Було Покладення на генерал - майора Г.П.Котова. оборона міста з моря покладали на берегову артілерію, кораблі ВМБ и авіацію флоту (87 гармат берегової артілерії, 2 канонерські човни, 26 кораблів, 17 торпедних катерів, 112 літаків морської АВІАЦІЇ). Разом з частинами 47-ї армії на сухопутних рубежах Новоросійського оборонного району змагає моряки Азовської флотілії и Чорноморського флоту.
Течение дере днів боїв всі дрібні загони моряків були переформовані в 1-й (майор Н.О.Красотченко). 3-й (майор І.Г. Пораспок), 4-й (капітан - лейтенант А.С. Шерман) и 6-й (старший лейтенант П.І. Іванов) батальйону морської піхоті. Такоже під Новоросійськ Було переведень окремий батальйон піхоті Керченської ВМБ (командир - майор Ф.І. Шитов) и укомплектування за рахунок Азовської флотілії 14-й батальйон морської піхоті (командир майор А.Л.Хлябіч). Шлях противника на відрізку Неберутаєвська - Новоросійськ перекрівала 1-а бригада морської піхоті (командир підполковнік Д.В.Гордєєв).
У період з 1 по 5 вересня радянські війська вели важкі бої з чисельного силами противника. Частини 1-ї зводної бригади морської піхоті відбівалі безперервні атаки противника з боку Неберутаєвської 5 вересня противник збив з зайнятої позіції 83-тю бригаду морської піхоті и зайнять селище Борисівка, Федотівка, Василівка, підійшовші на 8-10 км до Новоросійська. Командування базою терміново формуван Нові підрозділі и части. 6 вересня булу сформована 2-а бригада морської піхоті (командир полковник М.П.Кравченко).
7 вересня німецько-фашістські війська захопілі залізничний вокзал, потім елеватор и порт. Військова рада флоту звільніла генерал - майора Г.П.Котова від керівніцтва військамі 47 армії и Новоросійського оборонного району. Новим Командуючим БУВ призначення генерал - майор А.А.Гречко. но все ж 9 вересня більша частина Новоросійська булу захоплююсь.
Найбільш ефективна в обороні Новоросійська проявила себе Берегова артілерія. Загаль з 19 серпня по 11 вересня 1942р. Берегова артілерія провела 286 Бойовий стрільб, Використана 6471 снаряд. Нею Було зніщено 3500 солдатів и офіцерів, 12 артилерійських и мінометніх батарей, 12 Танків, 212 автомашин.
Оборона Новоросійська булу последнего великою операцією в период стратегічної оборони, в Якій БУВ задіяній Чорноморський флот. Надалі до переходу радянсько войск у наступ головне завдання Чорноморського флоту пролягав в захісті МОРСЬКИХ сполучень на Чорному морі.
Важліву роль в обороні діях Радянської Армії на початкових етапі Великої Вітчізняної Війни відігралі й інші флоти, зокрема Балтійський. Бойові Дії в Прібалтіці, як и на всьому радянсько - німецькому Фронті розпочалісь 22 червня +1941 року. головне завдання, Пожалуйста Було поставлене на качана Війни перед балтійськім флотом, пролягав у тому, щоб прікріті дальші підступі до Ленінграду з моря и помочь Радянська військам, что вели Оборонні бої в Прібалтіці. Такоже перед Балтійськім флотом стояло завдання зірваті морські перевезення противника, не допустіті постачання фронту через Ригу.
Повітряні сили фронту наносили Масові удари по німецькім портам: Віндава, Любава, Рига, Пярну та іншім портам розвантаження транспортів зазнаватися систематичність ударів бомбардувальної АВІАЦІЇ. Так, 30 червня у Віндаві и Ірбенській протоці були пошкоджені два міноносця и втоплені два тральщика противника. 12 липня авіація Балтійського флоту атакувала конвой противника (более 50 транспортів, барж и вартового кораблів) в Ірбенській протоці. Одночасно конвой обстріляла 180-мл. батарея, встановлен на півострові Сірве. Следующего ж дня цею самий конвой БУВ атакованій торпедних катерів та Бомбардувальник. В результате спільніх атак, лишь за 12-13 липня Було зніщено 18 транспортів, барж і кораблів охорони, а 14 різноманітніх судів получил пошкодження. Дії АВІАЦІЇ и легких сил флоту проти конвоїв поєднувалісь з встановлення активних мінніх загороджень на форматорах противника.
У серпні 1943 р. ескадрені міноносці провели декілька успішніх обстрілів портів Агнаті, Росія, Мерсрагс, Салацгріва, Які вікорістовувалі німці для розвантаження транспортів.
Дерло великим завдання, Пожалуйста довелося Виконувати Балтійському флоту на качана Війни булу оборона Талліна - головної військово - морської бази Балтійського флоту. Для оборони планувалось Залучення всех бойовий кораблів, берегової артілерії, зенітної артілерії и части АВІАЦІЇ флоту.
20 серпня 1941 року німецькі війська розпочалі атаки на Таллін. На допомогу сухопутним військам для оборони головної бази з суші були мобілізовані всі внутрішні резерви - Особова склад кораблів, частин и Управлінь флоту. Авіація флоту завдавала удари по скупченням войск в Тапа, Раквере та других пунктах.
27- тисячний гарнізон бази (Командуючим адмірал В.Ф.Трібду, член воєнної ради - дівізійній комісар Н.К.Смірнов), підтрімувані корабельних и берегової артілерією течение трех тіжнів втрімувалі Тиск чотірьох піхотніх дівізій ворога (до 60 тис. Чол.) З великою кількістю Танків и літаків. Ала все ж, коли всі возможности Утримання міста були вічерпані, захисні бази були посаджені на судна и евакуйовані в Кронштадт и Ленінград.
З евакуацією Талліна на перший план Вийшла оборона других баз Моонзундськіх островів и Ханко. У обставинних что склалось даже ТИМЧАСОВЕ Утримання островів архіпелагу мало велике значення, оскількі це відволікало часть сил противника, что настає на Ленінград, перешкоджало діям его ВМС в Різькій Фінській затоках. Керували обороною острова комендант Берегової оборони Балтійського району генерал- лейтенант А.Б.Єлісєєв. До качана настане противником Було споруджено 260 дотів и дзотів, встановлен 23,5 тис. мін и фугасів, а на підступах до островів Було встановлен 180 мін. Артілерія нараховувала 213 гармат. На острові базувалось 6 торпедних катерів, 17 трапельщіків, та інші плавзасобі. На аеродромах о. Сарема знаходится 12 вініщувачів. Гарнізон острова нараховував более 24 тис. чоловік.
Фашисти віділілі для Захоплення архіпелагу 61-у і 217-у піхотні дивізії. Загальна Кількість угрупування Складанний более 50 тис. чоловік. Дії сухопутних войск підтрімувалі з моря 3 крейсера и 6 міноносців.
6 вересня вогнем берегової батареї о.Осмуссар булу відбіта спроба противника вісадіті десант. Однако 8 вересня Йому вдалось вісадіті десант на о. Ворсі и после запеклася боїв до 11 вересня заволодіті ним. Гарнізон відійшов на о.Хіума. 14 вересня німці розпочалі висадку на о. Муху. Захисники острова утрімувалі его Чотири дня. Одночасно вогнем берегової артілерії и торпедних катерів булу зірвана висадка двох МОРСЬКИХ и одного повітряного німецькіх десантів на о.Серема. 17 вересня после Важко боїв гарнізон залиша о. Муху, но продовжено наполеглива оборонятісь на о. Сірве и утрімуваті Оборонні рубежі до 30 вересня. Захисників підтрімувалі вогнем Берегові батареї, торпедні катери противника, что обстрілювалі позіції Радянська войск. 30 вересня Бійці, что захищали півострів відійшлі в Середньому его часть де оборонялися до 3 жовтня. У ніч на 4 жовтня часть гарнізону острова вдалось на торпедних катерах перевезти на о. Хіума.
12 вересня німецькі війська при підтрімці берегової артілерії, артілерії кораблів одночасно в декількох пунктах начали висадку на о. Хіума. Чи не Дивлячись на чисельного більшість ворога и блок боєприпасів, гарнізон о.Хіума Шість днів ВІВ запеклі бої. 18 жовтня Військова рада Балтійського флоту віддала наказ про евакуацію гарнізону на півострів Ханко и о.Осмуссар, яка закінчилась 22 жовтня.
У боях за Моонзунські острови з 6 вересня по 22 жовтня німці Втратили более 26 тис. чоловік и более 20кораблів и суден, 41 літак. Альо и после взяття островів шлях противника в Фінську затоку перекрівала берегова батарея півострова Ханко и о. Осмуссар.
Система оборони Ханко включала в себе два Оборонні рубежі. На найближче до Ханко островах створювалісь опорні пункти, Які входили в Загальну систему оборони. Для відбіття Морського и повітряного десантів район бази поділявся на Бойові ділянки. Для создания більш сприятливі умов оборони півострова Ханко були вісаджені морські десанту, что зайнять 18 найближче островів. Важліву роль в обороні Ханко відіграла авіація бази. У Надзвичайно важлівіх условиях вона підтрімувала Дії войск и висадку десантів, вела розвідку, завдавала удари по кораблям, батареям и аеродромах противника. У період з 22 червня по 28 серпня авіа група бази збіль 24 німецькіх літака, що не Втрата жодних власного. Велику допомогу Ханко надавала такоже авіація Балтійського флоту, что базувалась на аеродромах Прибалтики. Пілоті - Харківці капітан А.К.Антоненко и лейтенант П.А.Брінько дерло на Балтіці збіль ворожок літак и получил звання Героя Радянського Союзу.
После залишенню Талліна становище гарнізону Ханко, что опинивсь у глибокій Тілу ускладнено. Наближення льодосплаву створі додаткові Труднощі для оборони бази и ее зв'язку з базами Балтійського флоту. Ситуація, что склалось під Ленінградом не дозволяється віділіті підкріплення и боєприпаси для оборони бази, тому за рішенням Ставки ВГК з 26 жовтня по 2 грудня гарнізон Ханко БУВ евакуйованій. Чи не Дивлячись на важкі умови (обидвоє Узбережжя фінської затоки були в руках противника, активно діялі его флот і авіація, були Встановлені міцні мінні загородження), 9 конвоїв зумілі доставіті в Ленінград и Кронштадт более 23 тис. чоловік, Озброєння, техніку и продовольство. В результате запеклася бойовий Дій за пріморські райони літом и восени 1941р. Балтійський флот, діючі спільно з сухопутними військамі відіграв важліву роль у зріві німецько-фашістського планом "миттєвої" Війни. Обороняючі Таллін, Моонзундські острова и Ханко балтійці відволіклі до 100 тис. солдат и офіцерів противника, Які ВІН НЕ МІГ використовуват у вірішальніх битвах під Ленінградом.
Ще одним завдання у вірішені которого безпосередно брав участь Балтійський флот булу оборона Ленінграду.Во время запеклася боїв війська Ленінградського флоту при роботи з комерційними Балтійськім флотом зірвалі наступ німецькіх войск на Ленінград у серпні 1 941 року. німецькі війська були зупінені перед Червоно гвардійськім укріпленім районом. На іншій ділянці фронту до кінця серпня війська посил атаки, в результате якіх Їм удалось захопіті Чудово, Любань, Тосно, Мгу, Шлісьбург и тім самим підійті до Ленінграду зі сходу. З першого днів вересня 1941 року, коли бої ж йшлі на бліжніх підступах Ленінграду, кораблі Балтійсьго флоту, а особливо лінкорі "Марат" і "Жовтнева революція" вели вогонь по танковій колоні ворога. Роблячі пострілі з великою точністю лінкорі завдавалі фашистам великих проблем своими 305 міліметровімі снарядами. Чи не Випадкове на ЦІ кораблі були кінуті Великі з'єднання АВІАЦІЇ. "Марат" получил Перше пошкодження від крупної бомби 16 вересня, коли стояв на вогневій позіції и робів пострілі по ворожок колонам. Альо за свідченнямі очевідців самий великий Наліт на цею лінкор состоялся 21-23 вересня. Тоді ВІН стояв Вже у Петровській гавані Кронштадта. Корабель получил суттєві пошкодження. Вся носова частина, перша башта и МІСТОК були зруйновані. "Марат" сів на міліну, но замінені неушкодженімі три башти через два місяця знову продовжувалі стріляті.
21 вересня виявило Невдалий для лінкора "Жовтнева революція". У 12 годин дня, коли лінкор знаходівся в Морське каналі, підтрімуючі своим вогнем Сухопутні частині, важка бомба попала в новий відсік корабля и зруйнувалися всю верхню палубу, но все ж лінкор остался в строю и продовжував діяті.
Для сприяння військам, что обороняли місто були створені три групи артилерійських кораблів. Перша група зайнять позіції на Неві в самому місті, друга група на Неві в районі Іванівськіх кораблів и третя в районі Кронштадта. Кораблі зайнять Бойові позіції з таким розрахунком, щоб найбільш успешно використовуват свою артілерію для ПІДТРИМКИ сухопутних войск. Була розроблено система укріплень кораблів и берегової артілерії, Вибравши вогневі позіції для кораблів и берегових батарей, побудовані Берегові батареї, організована Взаємодія морської артілерії з сухопутних, а такоже з авіацією и Сухопутних військамі, Створена мережа спостережу вальних и корегувальніх постів.
Для Надання ПІДТРИМКИ Приозерне флангу Радянська войск, Які вели бої з фінамі на Карельському и Олонець кому перешійках, а такоже для забезпечення сполучення на Ладозькому озері булу Створена Ладозька воєнна флотілія.
Черговий масовий штурм Ленінграду розпочався 12 вересня. Захисники міста, кораблі, Берегові батареї і авіація в тісній взаємодії відбілі и цею штурм міста. Особливо важкі Втрата наносила ворогові артілерія Балтійського флоту, яка зніщіла сотні Танків и Тисячі солдатів на різніх ділянках флоту. Виключно роль в ціх боях відігралі бригади морської піхоті, Які були сформовані з особливого складу флоту.
Балтійський флот віділів часть сил для протідії флоту противника. При вході у Фінську затоку на шлях імовірного руху противника були поставлені Підводні човни, а в районі Ханко - торпедні катери і авіація. Німецький флот так и не наважівся прорватісь у Фінську затоку и после провалу даного настане відійшов на свои бази. 18 вересня військамі флоту Було проведено низьку контрударів, Які Дещо Покращена радянські позіції.
Активну участь в обороні взяла Ладозька флотілія. До вересня одна тисяча дев'ятсот сорок один року флотілія допомагать Сухопутних військам у відбітті атак противника на Карельському перешійку. Во время Вереснева настане на Ленінград, Ладозька флотілія артілерійськім вогнем и висадка десанту спріяла військам у відбітті атак противника у районі Шкінельбурга. Одночасно кораблі флотілії артілерійськім вогнем підтрімувалі Сухопутні війська на східному узбережжі Ладозького озера.
На качану вересня, коли німецькім військам вдалось війта до Неві и перерізаті всі шляхи, что з'єднувалі з тілові районами, головні завдання Ладозької флотілії стали постачання Ленінграду, фронту и Балтійському фронту всіх видів спорядження, перекид резерв, авіація населення Ленінграду и Заводська обладнання. До качана льодоставу флотілія перевезла на Західний берег озера более 40т. різноманітніх вантажів.
В Жовтні склалось загроза виходом противника через Волков и Тіхвін на р.Сверь и создание іншого кільця блокади. Щоб паріруваті удари супротивника нужно Було терміново провести рокіровку войск фронту з заходу на Схід. Для цього Балтійський флот перевіз з Ленінграду через Ладозьке озеро на Посилення 54 -ї армії, что вела Оборонні бої на волхівсько - тіхвінському напрямку 44-у і 19у стрілецькі дивізії, 6-у бригаду морської піхоті (біля 21тіс. Чоловік). У тій же година біля 15 тис. чоловік Було Знято з островів фінської затоки и перевезені для поповнення частин на оранієнбаумському плацдармі.
Німецькі війська, перейшлі до блокади, начали вести посилений обстріл міста; почастішалі Масові бомбардування авіацією. В ціх условиях контр-батарейних боротьба стала одним з найважлівішім завдання артілерії Взагалі, а морської зокрема. Морська артілерія мала велику дальність стрільбі, сильно руйнівну дію снарядів І ШВИДКО направила батареї ворога. Тому основні завдання контр батарейної БОРОТЬБИ були покладені на морську артілерію.
Ведучи контр-батарейних боротьбу, артілерія флоту в тій же година прийнять активну участь и в підтрімці войск, что розгорнулі наступальні Дії з метою відволікті сили противника з району на Схід від Ленінграду. При підтрімці морської артілерії війська завдали удари від Неві до Червоно гвардійська (Ям, Жора, Коліно), на Іванівському (Усть - Тосно) и мгінсько - Синявський напрямку. В результате ціх ударів війська Дещо Покращена свои позиции, розшірілі плацдарм на східному березі Неви, відволіклі на собі значні сили, Які супротивник не МІГ перекинути в район Тіхвін - Волков.
Одночасно з діямі по підтрімці войск артілерійськім вогнем сили флоту 3-8 жовтня вісаділі десант в район Стрельні. Ця висадка на захоплень ворогом Узбережжя довела, что оборона березі супротивника Ще не обладнала. Під вплива висадки цього и Наступний невеликих десантів противник почав поспіхом будуваті протідесантну оборону на всьому узбережжі фінської затоки и на островах, відволікаючі для цього Великі сили з головного напрямку.
На качану зими 1941-1942 років з'явилась необходимость создания зімової оборони Ленінграду з моря для попередження Спроба противника здійсніті наступ по льоду. Силами и засоби флот булу організована Зимня оборона західної части міста в з боку моря, підступів до Кран штату и островів в східній части фінської затоки. Було поставлено велику Кількість оборони споруд, підготовлені загороджувальні вогні, поставлено велику Кількість мін.
У Надзвичайно важка условиях блокадної зими моряки с помощью ленінградськіх робітніків відремонтувалі більш як 200 кораблів, у тому чіслі лінкор "Жовтнева революція", 2 крейсери, 6 есмінців. Це посил артілерійські удари по ворогові.
Одночасно з організацією оборони Узбережжя и островів силами флоту булу про лаштована льодова дорога, по Якій підтрімувався зв'язок з островами у східній части фінської затоки и здійснювалась їх Постійна оборона. Особливо відповідальне завдання Було Покладення на Ладозьку флотілію. У важкий условиях кораблі Ладозької флотілії розвозілі в Ленінград продовольство и військове спорядження. Допомога блокованому місту значний Зросла коли силами войск, гідрографічної служби, Балтійського флоту и Ладозької флотілії, за актівної ПІДТРИМКИ населення Ленінграду, по льоду Ладозького озера булу проклад військово - автомобільна дорога з виходом до залізнічної магістралі, названа ленінградцямі "дорогою життя".
У січні тисячі дев'ятсот сорок дві р. силами Ленінградського фронту за ПІДТРИМКИ артілерії кораблів флоту німецькім військам Було завдан на любансько-тосненському напрямку. В ціх боях Корабельна артілерія продовжувала Виконувати вогневі завдання по обороні міста, вела контр батарейних боротьбу и підтрімувала наступальні Дії войск. Частина морської піхоті при підтрімці АВІАЦІЇ и артілерії розгорнулі наступальні Дії по льоду проти островів Гоглану, Великий и Малий Тютерс у Фінській затоці.
У літню Компанію 1992 року перед Балтійськім Флотом, як и Ранее стояло завдання актівної оборони Ленінграду з моря и Надання ПІДТРИМКИ військам в обороні міста з суші. Слід Зазначити, что Умова для ДІЯЛЬНОСТІ фронту в 1942 году значний погіршілісь. Німецько - фашістські війська получил завдання заблокуваті Балтійський флот в Східній части фінської затоки и Забезпечити свои шляхи сполучення у Балтійському морі. Для Досягнення цієї мети основні сили фінського и німецького флотів були зосереджені в районі Ханасарськіх шхер. Флот противника здійснював Масові мінні постановки. Радянська підводнім човни довелося долаті чісельні мінні загородження, поставлені у Фінській затоці. Такоже німцям були створені потужні рубежі проти - човнової оборони в районі островів Готланд, Великий Тютерс и в районі Найссар, Порікала-Уду.
ВРАХОВУЮЧИ важлівість обстановки, формирование підводнімі човни протічовнової оборони ворога в східній части фінської затоки забезпечувалось авіацією и кораблями флоту. Авіація флоту бомбардувала протічовневі и мінні загородження, прітрімувала тральщики. Малі кораблі вікорістовувалісь для знищення мін контр Вибух.
З Настанов весни Ладозька військова флотілія продовжено вірішуваті своє головне завдання - Здійснювати перевезення войск, Військових вантажів и огородження для Ленінграду. За літо 1942р. силами флотів через Ладозьке озеро в Ленінград и з Ленінграду Було перевезено більш одного миллиона тон вантажів и біля 800 тис. чоловік.
Війська Ленінградського фронту при підтрімці АВІАЦІЇ и артілерії Балтійського флоту в період з 20 по 24 липня нанесла потужній удар в район Урицького та Старо - Паново, в результате которого радянські війська Покращена свои позиции. У серпні радянські части перейшлі в наступ в напрямку на Тосно и на Схід від Колпіно. В цьом районі бої трівалі до вересня. У вересні радянські війська просунулися на Невський напрямку и при підтрімці важкої артілерії флоту захопілі плацдарм на лівому березі Неви - біля московської Дубровки.
Ладозька військова флотілія течение літа и осені наносила удари по кораблях противника, что намагались перерваті сполучення Ленінградського фронту з тілом. Так, например 1 жовтня 17 десантних кораблів супротивника намагались війта на трасу Радянська конвоїв, но їх атаки були відбіті силами флотілії. 9 жовтня кораблі флотілії вели бої з 16 - ю десантних судами і 7 катерами противника и заставил їх відступіті.
22 жовтня німецько-фашістська флотілія у складі 16 десантних барж під прикриття літаків підійшлі до о.Сухо и вісаділі на него ПЕРЕДОВІ загони десанту. Чи не Дивлячись на погань погоду в районі бою, авіація Балтійського флоту завдала удару по десантному кораблі супротивника, по десанту что вісадівся на о.Сухо и відрізала атаки АВІАЦІЇ противника, яка намагались прікріті свои кораблі. В результате злагодженіх ударів АВІАЦІЇ флоту, гарнізону о.Сухо і кораблів флотілії німці Втратили 13 десантних судів, 5 десантних катерів и озброєній пароплав. У повітряних боях Було збити 14 літаків. Кроме того, 2 десантні судна, десантний катер і 4 літака получил пошкодженню. Спроба противника захопіті о.Сухо булу зірвана.
Окрему сторінку займає діяльність Балтійського флоту на МОРСЬКИХ сполучення противника. Систематичний рух німецькіх конвоїв, Який включає як правило 3-5 транспортів, 4-6 самохідніх барж и охоронні кораблі, розпочався на Балтійському морі ще з липня 1941 року.
Бойові Дії Радянська сил на МОРСЬКИХ сполучення противника в Балтійському морі відбувалісь у важкий условиях. У початковий период Війни значний чисельного перевага німецької АВІАЦІЇ над авіацією Балтійського флоту, а такоже важка мінна обстановка на театрі не дозволяється широко використовуват надводні кораблі для Боротьба з німецькімі перевезених, до того ж радянські надводні кораблі вікорістовувалісь головного чином для сприяння Приморськ флангах сухопутних войск в обороні операціях. В результате надводні кораблі залучалісь до ДІЯЛЬНОСТІ на МОРСЬКИХ сполучення лишь епізодічно.
Відповідно в условиях, что склалось, основними силами, что діялі на німецькіх МОРСЬКИХ сполучення були Підводні човни флоту.Підводні човни завдавали удари по Морське сполучення на всьому театрі; авіація и Підводні човни - на підступах до Ірбенської протоки, торпедні катери, авіація, Берегові батареї а іноді и ескадрені міноносці - в Ірбенській протоці; авіація, ескадрені міноносці и торпедні катери - в Різькій затоці.
26 липня +1941 року в Ірбенській протоці Груп бомбардувальніків и торпедних катерів БУВ атакованій німецький конвой, Який нараховував 2 транспорти и 6 кораблів охорони. В результате Спільного удару Було потоплено два транспорти и два корабля охорони. 21 серпня 1941 року радянські ескадрені міноносці, повертаючісь з мінної постановки, виявило в Різькій затоці конвой у складі трьох транспортів в супроводі кораблів охорони. Ескадрені міноносці ПІШЛИ НА зближені з конвоєм и відкрілі вогонь по транспортам. Транспорти виявило озброєні 105-мм гармата и з центрального транспорту БУВ завдання вогонь у відповідь. В результате прямих влучань два німецькіх транспорти и два охоронних катера затонули.
2 вересня 1 941 року в районі мису Колкасрагс торпедні катери завдан удар по невелика. Альо з гарним охороною конвою противника у складі одного транспорту. Підтрімувані артілерійськім вогнем берегової батареї з мису Сірве, радянські катери атакувалі кораблі супротивника. В результате атаки БУВ потоплених міноносець, транспорт и катер.
У Надзвичайно важка условиях довелося діяті підводнім човни Балтійського флоту. Перед війною флот нараховував 66 підводніх човнів. З Втрата прібалтійськіх баз, щоб Войти в балтійське море, на комунікації противника, смороду повінні були подолати потужні протічовневі рубежі, створені у гирла фінської затоки. Чи не Дивлячись на це Підводні човни діялі чоловікова и досяжними успіху. Човен Щ-323 під командуванням капітан-лейтенанта Ф.І.Іванцова, форсуючі мінні загородження в Фінській затоці, затопили в Жовтні +1941 року два ворожок транспорти і ще один в лістопаді +1941 року. Вона дерло на Балтіці в січні тисячі дев'ятсот сорок дві року получила орден Червоного знамені.
Бригада підводніх човнів капітана 1-го рангу А.М.Стеценко у важкий условиях блокади зумілі підготуваті човни до Бойового Дій на комунікаціях німців. Досвідчені командири - підводнікі Я.П.Афанасьєв, Є.Я.Осіков и І.М.Вішневській, командир дівізіону підводніх човнів В.А.Єгоров та інші провели свои човни через чісельні мінні поля Слідом за тральщиками, над Якими почти Безперервна вісіла німецька аіація. Підводнікам нелегко Було подолати порівняно невелика відстань від Кронштадта до острова Лавансарі, но ще важчім оказался перехід від Лавансарі на Захід. Відстань цього переходу перевіщувала 250 миль и все ж човни первого ешелону Вийшла на комунікації ворога. Більше 40 діб провів у морі підводний човен Щ-406 Євгенія Осікова. За повернення командир човни получил звання Героя Радянського Союзу, а човен - Червоно-знаменного.
До червня 1942 року Кількість мін, поставлених у Фінській затоці перевіщувала 15 тис. Дерло в цьом місяці форсував затоку підводний човен Щ-304 під командуванням капітана 3-го рангу Я.П.Афанасьєва. Човен потопивши ворожок транспорт, но потім БУВ Тричі обстріляній артілерією, 7 разів атакованій з Повітря. 14 разів его переслідувалі протічовневі кораблі, двічі атакувалі німецькі Підводні човни, 22 рази човен перетінав Лінії мін. Противник скинувши на Щ-304 41 серію Глибинне бомб. З 664 годин проведених на позіції, 606 човен знаходівся під водою, що не маючі возможности заряджатися акумуляторні батареї.
Відомімі є такоже Дії підводного човни "Лем біт" під командуванням капітан-лейтенанта А.М.Матіясевіча. 4 вересня човен торпедував ворожок транспорт, 14 вересня потопивши два з трьох транспортів, что прямувалі з охороною вартового катерів, после чего попал под масовані атаки протічовневіх кораблів. Човен получил пошкодженню: Вийшла з ладу рація, вінікла пожежа, много Членів екіпажу Було поранено и получил контузії. 15 вересня човен попал под Нові атаки и БУВ закіданій Глибинне бомбами, и только 17 вересня відірвавшісь від переслідування зміг віплесті біля острова Лавенсарі.
Оцінюючі Дії даного човни, Командуючим флотом адмірал В.Ф.Трібуц позначають: "У військовій історії немає примеров подібної мужності підводніків в таких Важко умовах".
У 1942 году КОЖЕН підводний човен Балтійського флоту в течение одного Бойового походу в Середньому 48 раз пересікав лінію мінніх загороджень, 4 рази потрапляв під атаки ворожок кораблів и АВІАЦІЇ. Підводнікі потопили за цею годину 39 транспортів. На мінах поставлених ними німці Втратили 9 транспортів и один підводний човен.
Як позначають, КОЖЕН вихід підводніх човнів БУВ Надзвичайно ризикованості. Чи не сі човни повернулися на бази: чи не вернулся в Кронштадт підводний човен Щ-317, поблизу острова Сікар загінув човен Щ-405 та інші.
Активні Бойові Дії в Південно-західній части Балтійського моря проводили Підводні човни Л-3 и Д-2. Так, знаходячісь на позіції на Захід від о.Борнхольм командир підводного човни Д-2 виявило конвой противника в складі двох поромів з охороною, допоміжного крейсера й 5 вартового кораблів. На поромі знаходится війська норвезького Легіону. Пором йшлі курсом на Траллеборг. Прорвавши охорону, підводний човен Д-2 атакував головний пором "Дейчланд". В результате потрапляння торпеди "Дейчланд" получил суттєві пошкодження.
Активно діяла на МОРСЬКИХ сполучення противника такоже авіація Балтійського флоту. У 1942 году бомбардувальна авіація залучалась до нанесення ударів по портах и баз, а такоже під силу протічовневої оборони противника з метою забезпечення мінніх постановок торпедних катерів, мінно-торпедного авіацією и форсування підводнімі човни рубежів протічовневої оборони у Фінській затоці. У второй половіні 1 942 року для Дій на МОРСЬКИХ сполучення противника булу віділена група літаків мінно-торпедної АВІАЦІЇ. Одним з вдалих примеров ДІЯЛЬНОСТІ торпедоносців Було потоплення ними транспорту противника водовміщенням 6000 тонн 25 жовтня одна тисяча дев'ятсот сорок два року в районі острова Великий Тютерс. У 1942 году окрім Дій торпедоносців на МОРСЬКИХ сполучення авіація залучалась до встановлення мін на підступах до військово-МОРСЬКИХ баз и на шхерних форматорах.
За 1942 рік льотчика-балтійці здійснілі біля 30 тис. Бойовий вілетів. В ціх польоти брали участь и пілоті відомого полку Є.Н.Пріображенського. что дерло бомбардувалі Берлін. У крейсер них польоти особливо відзначілісь А.З.Пятков. К.СДеревяніх, Г.Я.Червоноокій.
Отже, Одне провідніх Місць в обороні діях Радянського Союзу в период 1941 - 1942 років належало Балтійському флоту. Его діяльність НЕ обмежувалась операціямі на морі, а пролягав такоже в діях на суші и у повітрі.
Ще одним театром бойовий Дій Великої Вітчізняної Війни булу Північ - зона ДІЯЛЬНОСТІ Північного Військово-Морського флоту.
Німецько-фашістське командування планувало провести в даного РЕГІОНІ операцію силами армії "Норвегія" (біля 150 тис.), Якові підтрімувала авіація 5-го повітряного флоту и групи ВМС "Північ". Операція пролягав в захопленні Кольського півострова з портом Мурманська, ізоляції Заполярря від країни и позбавлення Радянського Союзу зовнішніх зв'язків через Північні порти.
29 червня 1941 року в 4 години 20 хвилин после артілерійської подготовки и ударів 120 бомбардувальніків гірничо-Стрілецький корпус "Норвегія" під прикриття вініщувальної АВІАЦІЇ перейшов у наступ на Мурманська напрямку, де оборонялася 14-а Стрілецька дивізія. Підтрімуваній вогнем берегової и корабельної артілерії Північного флоту, 135-й Стрілецький полк 14-ї Стрілецької дивізії зупинили противника на перешійку півострова Середній, що не допустивши его продвижения на радянську теріторію.
З підходом 52-ї Стрілецької дивізії, якові підтрімувалі кораблі і авіація Північного флоту и посиленої частинами морської піхоті, БУВ Створений рубіж оборони на р. Західна лиця. Велику роль у перешкоді німецькому настане відігралі морські Десанти ВМФ, Які були вісаджені по флангу противника. В результате запеклася боїв лінія фронту стабілізувалась до кінця вересня +1941 року.
Спроба німецько-фашістськіх войск захопіті гору Кандалакша з тім, щоб відрізаті Кольській півострів від країни и перерізаті Кіровську залізницю в районі Лоухі, були зірвані 104-ю и 122-ю стрілецькімі дівізіямі 14-ї армії. Важліву роль в обороні Заполярря відігралі Спільні Дії Північного флоту и 14-ї армії, в якові були включені загони Прикордонників і "Полярна дивізія" народного ополчення (пізніше 186-а Стрілецька дивізія).
В Жовтні німецько-фашістські и фінські війська в Заполяррі перейшлі до оборони. Німецька авіація и Підводні човни намагались ізолюваті Заполярьє від зовнішніх зв'язків. З метою зріву МОРСЬКИХ перевезень з стран - союзніків СРСР по антігітлерівській коаліції фашістське командування з 14 січня 1942 року організувало масовані нальотом АВІАЦІЇ на Мурманська и Кіровську залізницю. Місто постраждало від пожеж, но моряки и мешканці міста зумілі Забезпечити Функціонування порту.
Для зріву німецького настане на Мурманська 14-а армія при підтрімці Північного флоту провела наступальну операцію, в ході якої 28 квітня тисяча дев'ятсот сорок-два року Північнім флотом БУВ вісадженій тактовно десант в районі мису Пікшуєв в складі 12-ї особлівої бригади морської піхоті (6250 чоловік). 12-13 травня десант, что віконував завдання БУВ зняти.
Для укріплення оборони півостровів Рибаче и Середній, Які прікрівалі вхід в Кольську затоку и Приморський фланг фронту 12 липня 1942 року ставка ВГК БУВ Створений Північний оборони район в складі Північного флоту.
Окремим видом бойової ДІЯЛЬНОСТІ Північного флоту в роки Війни боротьба на МОРСЬКИХ комунікаціях. Вона включала в себе Порушення ворожок і захист Власний комунікацій. За північнім комунікаціям фашістська Німеччина отримувалася для своєї промісловості метал, руду, деревина з Швеции, Норвегии и Фінляндії, а такоже постачала всім необхіднім армію "Норвегія". Через порти Мурманська и Архангельський Радянський Союз підтрімував Зовнішні морські зв'язки з портами Великобритании, Канади, США. За внутрішнім комунікаціям, что зв'язували порти Кольської затоки и Білого моря з Арктики здійснювалісь військові и Великі народногосподарські перевезення. За комунікаціям на Балтійському морі Німеччина отримувалася до 80% стратегічніх вантажів.
Головну ударну силу флоту на морі Складанний загін з 15 підводніх човнів. Бойовий рахунок флоту відкрів 14 липня +1941 року човен Щ-402, Яким командував старший лейтенант М.Г.Столбов. Перейнявшись на рейд порту Хоннігсвог ВІН потопивши транспорт противника.
Ще більш смілівімі були прориви підводніх човнів "крихіток" в порт Лінамахарі, что розташовувався в печенізькій затоці. На качана серпня в цею порт з розвідувальною метою проник човен М-174 під командуванням капітан-лейтенанта М.Г.Єгорова. 21 серпня в затоку ввійшов човен М-172, Яким командував капітан-лейтенант І.І.Фісановіч. ВІН атакував німецький транспорт и с помощью гідроакустічніх приладів в підводному положенні безперешкодно покинув затоку. 13 вересня в Лінахамері прорвався човен М-171 під командуванням старшого лейтенанта В.Г.Старікова. Противник, посильний до цього часу протічовневу оборону порту, атакував човен Глибинне бомбами. Пролежавши на ґрунті 4 години, човен, дочекайся Зручне моменту вернулся на базу.
Активні Дії Радянська підводніків заставил противника застосовуваті для Боротьба з ними Нові сили и засоби. Зокрема були віставлені протічовневі мережі. Зо вересня одна тисяча дев'ятсот сорок один року в таку ятір попал човен М-176, Яким керували старший лейтенант І.Л.Бондаревіч, но все ж Йому вдалось віплутатісь з мережі.
Найбільш успешно в 1941 году діяв підводний човен Д-3 під командуванням капітан-лейтенанта Ф.В.Константінова. У бойовому походах у вересні-Жовтні ВІН потопивши 4 ворожок транспорти и ще одне судно в лістопаді. Цей човен дерло на Північному Флоті БУВ нагородження орденом Червоного Знамені, а 3 квітня 1 942 року получил звання гвардійського.
Разом з торпедами Підводні човни вікорістовувалі мінну збою, а такоже артілерію. Найбільш потужного артілерію (две 100-мм и две 45-мм гармата) малі Підводні човни типу "К". Дерло на Північному Флоті успешно застосувались ее 12 вересня човен К-2 Яким командував капітан 3-го рангу В.П.Уткін. ВІН виявило транспорт, что йшов без охорони и потопивши его.
Човен М-171, что здійснів вій 15-й бойовий похід, 23 травня 1 942 року потопивши ворожок транспорт, но БУВ Виявлення.В течение 6 годин переслідував его, скинувши 102 глибинні бомби. Альо човни вдалось Врятувати. У 1941-1942 роках Підводні човни Північного флоту потопили 77 транспортів и 27 кораблів противника, что склалось примерно 60% вантажів втрачених ним на північному Морський театрі.
Північний флот активно залучався до захисту союзніцькіх конвоїв. Союзніцькі конвої формуван в портах Шотландії и Ісландії, а пунктами розвантаження транспортів були Мурманська и Архангельський. В конвой як правило входило 15-20 кораблів охорони.
З качана 1942 року інтенсівність руху конвоїв Зросла и розміри конвоїв збільшілісь (в квітні в Середньому - 20, в травні - 30, в вересні - 40 транспортів).
Починаючі з конвою PQ-12, что Вийшов з Ісландії 1 березня, безпека кожної парі конвоїв (что йшов в СРСР и повертався в Ісландію) забезпечувалась Шляхом спеціальної операции якові провівши флот Ісландії и Радянський Північний флот. Північний флот посілював охорону конвоїв починаючі з мерідіану 20 ° 00 (Тромсе), розгортаючі Підводні човни для перехоплення Важко надводних кораблів.
Перші Спільні комбіновані атаки різнорідніх сил в течение п'яти днів німці наносили по конвою PQ-15, Який Вийшов 26 квітня з Ісландії в складі 25 транспортів. Зі складу конвою німцям вдалось потопити 4 транспорти. Відбулісь чісельні бої в результате якіх Бойові кораблі обох сторон получил пошкодженню.
Черговий конвой PQ-16 (34 транспорти, в тому чіслі 5 Радянська) Вийшла з Ісландії 21 травня тисячі дев'ятсот сорок дві року. Течение шести діб на него здійснювалісь атаки літаків и підводніх човнів, в результате Було втрачено 7 судів. З 26 травня по 2 червня Північний флот провів операцію по захисту конвоїв, Використана при цьом 67 різноманітніх бойовий кораблів и более 250 літаків. В ході операцій ескадрені міноносці и Вартові кораблі посілювалі безпосередно охорону конвою, Підводні човни діялі на шляху руху великих кораблів противника, бомбардувальна авіація наносила удари по его аеродромах и базах, а винищувачі прікрівалі конвой з Повітря при підході їх до берега и в місцях стоянок. Авіація флоту за цею годину здійсніла более 2 тис. вілетів. В результате Сейчас конвой НЕ МАВ Втрата.
27 червня з Ісландії Вийшов конвой PQ-17 в складі 35 транспортів, 2 танкерів и 24 кораблів безпосередньої охорони. На его суднах знаходится 297 літаків, 594 танка, 4246 вантажних автомашин, 156 тонн різноманітніх вантажів. Щоб Забезпечити конвой від нападу надводних кораблів БУВ виділений загін найближче прикриття (крейсер и 3 ескадреніх міноносця) и сили далекого прикриття (2 лінійніх корабля, Авіаносець, 3 крейсера, 14 ескадреніх міноносця). На виход з баз и шхер Північної Норвегии Було Розгорнутим 14 підводніх човнів, в тому чіслі 5 Радянська. На аеродромах Кольського півострова Радянське командування зосереділо 287 Бойовий літаків и 191 вініщувачів, 69 бомбардувальніків и 27 літаків розвідки.
Цих сил Було Цілком достаточно для забезпечення успішного переходу конвою з мінімальнімі Втрата. Однако англійське адміралтейство вважаю потоплення німецького лінійного корабля "Тірпіц" важлівіше безпеки конвою. Адміралтейство планувало відволікті Великі Підводні кораблі, особливо "Тірпіц", вівесті їх подалі від бази и зніщіті. Вказані обставинних и визначили трагічну долю конвою PQ-17.
З 1 липня +1942 року в течение чотірьох діб Підводні човни, Бомбардувальник и торпедоносці ворога переслідувалі конвой, но всі атаки успешно відбівалісь. 4 липня німецькому підводному човни вдалось потопити перший транспорт. Чотири транспорти получил пошкодженню від влучання авіаційних торпед. Англійське командування 4 липня дало наказ конвою розсіятісь и самостійно слідуваті в радянські порти, а крейсерам прикриття и кораблям безпосередньої охорони на повній швідкості відійті на Захід на з`єднання з лінійнімі силами.
Ескадри на чолі з "Тірпіцем" Дійсно виходом в море, но скоро повернулась на свои бази. 5 липня про 18 годіні на Північ о.Інгей ее виявило и атакував радянський підводний човен "К-21" під командуванням М.А.Луніна. Інформація про це, спрямована командуванням Північного флоту, булу перехоплена и розшіфрована противником. Вважаючі, что его намірі розкріті и прагнучі НЕ різікуваті великими надводними кораблями, німецьке командування дало наказ ескадрі лі повертатіся в норвезькі шхери.
Невелікі групи и поодінокі транспорти виявило беззахіснімі и стали жертвами атак німецькіх літаків и підводніх човнів. На поиск и прикриття транспортів командування флоту направило почти всі кораблі и авіацію. Альо це Було Вже марно, з того моменту, коли конвой розпався ВІН Втрата 21 транспорт. Тільки 11 судам вдалось дійті до Радянська портів. 24 втомлену судна Вантаж біля 143 тис. тон забрали з собою 3350 автомашин, 430 Танків, 210 бомбардувальніків и біля 100 тис. тон різноманітніх вантажів.
После Розгром конвою РQ - 17, Чергові конвої в Радянський Союз були затрімані. На качану вересня после Довгих Ваганов з Ісландії БУВ напрямків конвой РQ-18 у складі 40 транспортів. Окрім безпосередньої охорони, ВІН МАВ потужного Ближнє прикриття - крейсер и 16 ескадреніх міноносців. Вперше в его склад БУВ включень Авіаносець. Як и Ранее Північний флот віділів для забезпечення конвою почти всі кораблі и біля 300 літаків. На аеродромах в район Кольської затоки прібулі такоже з Великобритании 24 торпедоносця.
Гітлерівське командування направило проти конвою РQ-18 Підводні човни, более 300 літаків (в тому числі 92 торпедоносця и 133 Бомбардувальник). Дерло 12 вересня начали атакуваті Підводні човни. На другий день Почаїв Масові нальотом торпедоносців. Німцям вдалось потопити 13 транспортів (10-авіацією и 3-підводнімі човни). Значні Втрата зізналася и противник - 4 Підводні човни и 41 літак. Радянська авіація зніщіла біля 20 літаків на аеродромах. Англійське командування вважаю, что операція проведена в далечінь, но все ж відправки черговий конвою булу відкладена.
Отже, в 1941-1942 роках Північному флоту довелося Виконувати різноманітні операции, но провідне місце среди них Займаюсь боротьба на МОРСЬКИХ комунікаціях і захист конвоїв союзніків.
Говорячі про діяльність Радянського Військово - Морського флоту у Великій Вітчізняній війні нужно Сказати и про Дії, Які вели ОКРЕМІ флотілії. Ранее Вже говорилося про важліву роль, якові відіграла Ладозька військова флотілія у роботи з комерційними Балтійськім флотом.
Пінська флотілія у зв'язку з загально відступом Радянська войск на Схід 11 липня 1 941 року розділена на три загони кораблів: Березенська и Пріп'ятській, Які взаємодіялі з військамі Південного крила Західного флоту и Дніпровський загін, Який діяв спільно з військамі Південно - Західного флоту .
У серпні зі складу флотілії БУВ виділений загін кораблів и напрямків на р. Десну. Флотілія брала участь в обороні Києва до 19 вересня 1941 року. Виконаю завдання, моряки зірвалі кораблі и создали два загони морської піхоті, прікрівалі відступ войск 37-ї армії з міста.
Дунайська флотілія до 20 липня вела бої на Дунаї, после чого відійшла на р. Південний Буг, де брала участь у бойовий діях до середини серпня 1941р., А потім в Нижній течії Дніпра до 25 вересня. У середіні жовтня 1941р. вона відійшла в Керченська протока и прієдналась до Азовської флотілії. Восени з ее складу для бойовий Дій на р. Дон БУВ виділений окремий загін кораблів и літом 1942р. флотілія направила загін кораблів на р. Кубань.
Восени 1941р. булу Створена Волзька флотілія, яка спочатку мала завдання готувати Бойові кораблі для Військових Дій на других ріках и озерах. Альо літом 1942р. вона сама стала діючою, вступивши в Боротьба з ворогами на середній и Нижній течії Волги.
Створені флотілії малі в своєму складі в основном бронекатери, катери - тральщики и канонерські човни, переобладнані з судів річніх пароплавів. Загаль в складі озерних и річніх флотілій во время Війни діяло более 2 тис. Бойовий кораблів, катерів и допоміжніх судів.
Основним змістом бойовий Дій флотілії булу підтримка сухопутних войск, забезпечення переправи Власний войск и Боротьба з переправами противника. Велике значення мала Артилерійська підтримка сухопутних войск при обороні міст (Ізмаїл, Київ, Херсон, Ростов, Сталінград). Для Волзької флотілії з вересня по грудень 1942р. перевезення войск и вантажів в Сталінград Було головного завдання. В период оборони Бойові кораблі и Допоміжні судна перевезли в Сталінград более 62 тис. бійців и командирів и более 15 тис. т. вантажів, біля 500 автомашин. Волзька флотілія такоже вірішувала завдання протімінної и протіповітряної оборони річної комунікації. У ліпні - Жовтні 1942р. по Нижній Волзі Було перевезено более 2 млн. т. нефти и нафтопродуктів. Отже, дерло два роки Війни виявило найважлівішімі для Військово-Морського флоту, як и загаль для Радянської Армії. Період, что в Радянській історіографії має Назва - стратегічної оборони, ставши годиною найзапеклішіх боїв та найбільшіх Втрата Військово - Морського флоту. Чи не Дивлячись на запеклася боротьбу на всех МОРСЬКИХ театрах Військово - Морський флот, як и інші радянські війська БУВ змушеній вести Оборонні, відступні бої.
3. Військово-морські сили СРСР у наступальніх операціях 1943-1945 років
Чи не Дивлячись на Втрата Чорноморський флот в 1942 году основних баз и перебазування на погано обладнані для великих кораблів порти Туапсе, Поті и Батумі, район Бойовий Дій Чорноморського флоту як и Ранее охоплював всі Чорне море. Чорноморський флот на початок 1 943 року МАВ в своєму складі 1 лінійний корабель, 4 крейсери, лідер, 7 ескадреніх міноносців, 2 вартового корабля, 3 канонерськіх човни, 31 тральщик, 67 торпедних катерів, 29 підводніх човнів. Військово - повітряні сили флоту нараховувалі 280 Бойовий літаків.
Головного завдання всех сил Чорноморського флоту булу всебічна підтримка Радянська войск у наступі, велике значення в цьом відводілась висадка МОРСЬКИХ десантів, підтримка їх вогнем корабельної артілерії, забезпечення всім необхіднім. Важлівім Було такоже продовжуваті інтенсівну боротьбу на МОРСЬКИХ комунікаціях противника, перешкоджаючі его військовім перевезених, наносіті удари по кораблям в портах, по Приморськ флангах его сухопутних сил.
Масштабною операцією Чорноморського флоту булу десантна операція проведена в лютому 1943р. в районі Північно - Кавказька фронту в розгромі новоросійського угрупування противника и звільнення міста и порту Новоросійськ. У даній операции взяли участь основні сили флоту: гвардійські крейсера "Красний Кавказ" і "Красний Крим", лідер міноносців "Харків", есмінці "Безпощадній", "кмітливість", "Железняков" і "Жвавий", канонерські човни "Червона Грузія" , "Червона Абхазія", "Красний Аджарістан". Разом з великими кораблями флоту в десантній операции діялі тральщики, торпедні и Вартові кораблі. До складу десанту входили стрілецькі з'єднання, танкові, артілерійські и мінометні части. У підтрімці десанту разом з корабельних артілерією брала участь и Берегова артілерія. При десантуванні на ЛЬВОВІ ТА узбережжі Цемеської бухти, в районі Станічкі, особливо відзначівся 4-й дівізіон вартового катерів під командуванням старшого лейтенанта М.І.Сінягіна. При підтрімці флоту и артілерії Новоросійської військово-морської бази катери несподівано вісаділі десант и забезпечен Захоплення важлівого плацдарму. После висадки десанту противник посил Дії своих торпедних катерів в цьом районі, намагаючися перерваті постачання Десантників морем. Розпочалісь чісленні и напружені бої Радянська торпедних катерів варти з ворожими таборами. Вартові катера и морські полювальнікі, сейнери и мотоботів в условиях запеклої Боротьба з німецькою берегової артілерією, авіацією и торпедних катерів, а такоже за умов Великої мінної небезпеки более 7 місяців Безперервна постачала всім необхіднім армійські частині, что закріпілісь на плацдармі, підтрімувалі їх артілерійськім вогнем, Вивезення поранених.
Кораблі Чорноморського флоту доставили 78,5 тис. бійців, біля 600 гармат и мінометів, десятки тисяч тон боєприпасів, продовольства и спорядження.
Вдалині діялі Легкі сили Чорноморського флоту при візволені Новоросійська.Стрімкою атаки торпедні катери зруйнувалися загородження ворога при вході у порт, а потім вісаділі три великих Десанти безпосередно на его причали. ЦІ Десанти відігралі вірішальну роль в дезорганізації німецької оборони. Смороду несподіванім ударом захопілі найважлівіші опорні пунктах противника и допомоглі військам Червоної Армії, что наступила з суші, звільніті місто. Подалі висадки десантів на фронтах відступаючіх з Тамані німців Чорноморський флот и відновлена в квітні 1943 року Азовська військова флотілія Полеглих Сухопутних військам спочатку ліквідацію Таманська плацдарму противника а потім вихід до Керченської протоки.
Во время боїв за Новоросійськ радянські війська розгромили 73-ю піхотну, 4-у і 101-у гірничо-стрілецьку дівізію румун, 16-у і 18-у командіровку морської піхоті німців.
Велику допомогу Надав восени 1943 року Чорноморський Флот и Азовська військова флотілія військам Північно - Кавказька фронту в захоплені плацдармів в Криму. Для проведення десантної операции на Керченський півострові Було віділено 17 бронекатерів, 25 торпедних катерів, 40 вартового катерів, 29 катерів - тральщіків и до 200 дрібніх транспортних судів. Кроме того в операции брали участь військово - повітряні сили флоту.
Готуючі наступ проти кримського угрупування Ставка В.Г. решила нанести по ній удари з півночі и відразу військамі 4-го Українського и Північно - Кавказька фронтів. Північно - Кавказька фронт повинен БУВ форсуваті Керченська протока з півночі и півдня від Керчі, заволодіті містом и портом и Забезпечити переправу через протоку, розвіваті удар на Захід з метою очищення від противника Керченський півострова.
Керченська група войск німців Складанний з 5-го армійського корпусу 17-ї армії и мала в своєму складі 98-у німецьку піхотну девізію, 3-ю гірничо - стрілецьку и 6-у кавалерійську румунські дивізії, окрему Бойовий групу чісельністю до 85 тис. войск, 175 гармат, до 50 мінометів, 23 батареї зенітної артілерії и одну танкову групу (до 40-60 Танків). До Дії на Керченський напрямку противник залучав до 70% АВІАЦІЇ, что находится в Криму.
Створена во время операции "Керченська переправа", очолювала Командуючим Азовської флотілії контр - адмірал С.Т.Горенковім, забезпечувала Безперервна постачання Окремої Пріморської армії, сформованої з переправленням на півострів частин и з'єднань. У важкий условиях Боротьба з міннімі загородженнямі противника, долаючі его артилерійський вогонь, здійснюючі плавання при льодоході, кораблі Азовської флотілії, рібацькі и транспортні судна в течение декількох місяців доставляли через Керченська протока все необхідне для Радянська войск.
Загаль за 1943 рік Чорноморський флот здійснів разом з Азовського військовою флотілією 8 тактичних и 3 оперативних десантів, что відігралі велику роль в створені плацдарму на Керченський півострові, а такоже что забезпечен звільнення північного Узбережжя Азовського моря, Таманська півострова и міст Таганрога, Маріуполя, Осіненко, Талгані, Тамрюка.
Чорноморський флот віконував и інше своє завдання - забезпечено захист МОРСЬКИХ сполучень вздовж Кавказька Узбережжя. За цьом шляху, Який МАВ відстань біля 550 кілометрів, перевозилися сотні тисяч тон різного паливо для фронту з Поті и Батумі доставлялися в порти Північного Кавказу війська, боєприпаси, продовольство.
Переходь великих танкерів и особливо великих вантажів планувалісь як особливі операции. Так, для переходу в червні танкера "Й.Сталін" з Батумі в Туапсе и назад Було Залуччя 15 Бойовий кораблів и велика Кількість літаків. Даже невелікі конвої часто атакувалісь великою кількістю літаків противника. Так, в ніч на 25 березня 1943 року вартового катер МО-065 супроводжували з Туапсе в Геленджик транспорт "Ахіллеон" і три шхуни з боєпріпасамі. Авіація розпочала атаки спочатку силами 8 літаків, а потім їх Кількість буза звільнена до 20. Вогнем берегової зенітної артілерії діямі вініщувачів и вогнем катерів атаки були відбіті.
Черговий Наліт німці здійснілі в середіні дня, коли транспорт Вже стояв на прічалі. 30 бомбардувальніків групами по 2-3 літаки Скидан бомби на транспорт и кораблі охорони. Альо и ЦІ атаки були відбіті, а пошкодженню зізналася лишь центральний катер охорони.
Чи не Дивлячись на велику Активність бомбардувальної АВІАЦІЇ противника, Єдиним ее успіхом в 1943 году Було потоплення в кінці лютого одного радянського транспорту.
Під захистом флоту только в течение дере трьох місяців 1943 року коли відбувалісь найбільш напружені бої на Північному Кавказі в Чорноморську групу войск Було перевезено морем более 150 тис. солдат и офіцерів. Кроме того, Було доставлено 387 Танків, 463 гармат, 106 мінометів, біля 3 тис. тон боєприпасів и 52 тис. тон продовольства, 15 тис тон нафтопродуктів та других вантажів. Загаль ж за 11 місяців 1943р. между Кавказька портами Було перевезено біля 330 тис. бійців и чверти миллиона тонн Військових та других вантажів. Кораблі Чорноморського флоту здійснілі біля 4,4 тис віходів для супроводу транспортів з військамі и ВАНТАЖ.
Весною 1943 року Вперше на Чорному морі були проведені Спільні Дії АВІАЦІЇ и підводніх човнів. У середіні квітня на німецькі комунікації Вийшла Підводні човни "С-33", "Щ-209", "М-35" та інші. 20 квітня підводний човен "С-33" під командуванням капітана Б.А.Алєксєєва виявило конвой противника в складі транспорту и ескадреного міноносця. После короткого маневру човен атакував и потопивши транспорт "Сучава" водовміщенням біля 7 тис. тон. Одразу ж после атаки човен почав переслідуваті німецький ескадреній міноносець, Який скинувши на него 20 Глибина бомб. Альо все ж, без суттєвіх пошкодженню човни вдалось відірватісь.
Розвідувальна авіація наводила човни на ворожі судна. 6 липня 1943 року командира бригади підводніх човнів капітан 1 рангу А.В.Крестовській получил радіограму від літака розвідки, в якому повідомлялось, что з Суліна в Севастополь рухається великий конвой противника. ВІН Одразу ж про це інформував командирів підводніх човнів "Щ-201", "С- 33" і "Щ-203", Які знаходится на підступах до Севастополя. Човен "Щ -201" під командуванням капітана - лейтенанта П.І.Парамошкіна опінію в середіні німецького конвою, Який складався з трьох транспортів, двох ескадреніх міноносців, тральщика і 4 вартового кораблів и атакував его. Через декілька годин німецький транспорт БУВ добитий Радянська Бомбардувальник на підступах до Севастополя.
Чітка Взаємодія з авіацією спріяла и успіху підводного човни "Д-4" під командуванням капітана лейтенанта Б.В.Гремяко, что потопивши німецькі транспорти "Бій Федерсон", "Санта - Фе" і "Варна" Загальна тонаж более 13 тис. тон.
Вдалині діялі и інші Підводні човни, особливо "М-112" - командир капітан - лейтенант С.Н.Хаханов і "М-111". 28 серпня підводний човен "М-111" під командуванням капітан - лейтенанта Я.К.Іосселіані, атакувалі около мису Лукул німецький конвой, потопивши великий транспорт "Гайнбург". Противник виявило човен и переслідуючі его, скинувши в течение трех годин біля 60 Глибина бомб. Бомби Скидан відразу з декількох катерів, что переслідувалі човен. Загаль човен переслідувало одночасно більше 10 полювальніків за підводнімі човни. Чи не Дивлячись на пошкодженню, "М-111" успішно повернулася на базу.
Підводні човни Чорноморського флоту в 1943 году здійснілі 139 Бойовий віходів на комунікації противника и потопили 26 транспортів Загальна тоннажем біля 67 тис. тон. Кроме того, смороду зніщілі 10 німецькіх десантних барж и пошкодили 3 транспорти.
На МОРСЬКИХ сполучення противника такоже продовжувалі діяті надводні кораблі Чорноморського флоту, головні чином торпедних катери, Які базувалісь в Туапсе и Геленджику. 21 квітня на комунікації противника в район Анапи Вийшла торпедні катері 1-ї бригади №73 и №93 під командуванням капітана - лейтенанта К.Г.Кочієва. виявило 2 десантні баржі противника під охороною двох торпедних катерів радянські катери з блізької відстані випустили торпеди и потопили баржі.
Загаль во время операции торпедних катерів на німецькіх комунікаціях Було потоплено 13 барж и декілька катерів противника. Кроме того, катери проводили мінування ворожок комунікацій. Тільки в ліпні и серпні 1943р. 1-а бригада торпедних катерів, Якою командував капітан 1 рангу А.М.Філіпов, поставила біля 500 мін.
Поряд з діямі на ворожок комунікаціях кораблі Чорноморського флоту и его авіація Неодноразово обстрілювалі аеродром в Анапі. У обстрілах брали участь лідер міноносців "Харків", ескадрені міноносці "Железняков", "Жвавий", Вартові кораблі "Шторм" і "Шквал" і торпедні катери. Тільки в червні торпедні катери 2-ї бригади, озброєні ракетними установками, завдали 12 ударів по порту и аеродром Анапа.
Напруженного Бойовий діяльність на комунікаціях противника вели кораблі Азовської флотілії. Лише за літо кораблі флотілії здійснілі более 50 віходів для Дій проти МОРСЬКИХ перевезень ворога.
Провідну роль в борьбе на МОРСЬКИХ сполучення противника відігравала авіація Чорноморського флоту. На неї перепадає біля половини всех Знищення транспортних ЗАСОБІВ противника. Військово - повітряні сили флоту вели розвідку на комунікаціях противника, завдавали удари по его кораблям и найбільш важлівім портам. Авіація проводила такоже мінування районів найбільш інтенсівного руху німецькіх судів.
Піхота АВІАЦІЇ Чорноморського флоту в 1943 году потопила 65 транспортів Загальна водовміщенням 85тіс. тон и пошкодили 38 судів, что Складанний загаль более третина німецького транспортного флоту на Чорному морі. Кроме того авіацією Було зніщено декілька десятків Бойовий и допоміжніх кораблів противника.
До качана 1944 року стратегічна ініціатива Вже Повністю перейшла до рук Радянська Збройних сил. Однако на Чорноморський театрі німецькі війська продовжувалі ще активно діяті. Збільшілась Кількість конвоїв, что здійснювалі переходь между портами західного Узбережжя Чорного моря и Криму. У лютому їх Було 20. в березні-44, в квітні-141 и за-12 днів травня-110.
Бійці Чорноморського флоту брали участь в Березневих 1944 року боях за Миколаїв. В ніч з 25 на 26 березня в районі елеватора БУВ вісадженій десант моряків під командуванням старшого лейтенанта К.Ф.Ольшанського. Десант складався з 67 моряків. Проти цього порівняно невеликого десанту німці направили три батальйони піхоті, два Середніх танки, Чотири Гармата та вогнеметі. Загін відбив 18 атак противника вбівші и поранити до 700 німецькіх солдатів. З 67 Десантників погибли 57.
Одною з ключовими операцій в Якій військам 2 і 3-го українських фронтів допомагать Чорноморський флот, булу проведена з 26 березня по 14 квітня 1944 року Одеська наступальна операція.
Для Дій на комунікаціях противника в Північно - західній части Чорного моря нужно Було перебазуватися в Скадовськ торпедні катері. 6-7 березня булу перебазована перша група з 9 торпедних катерів. Катери під керівніцтвом командира бригади капітана 2 рангу В.Т.Проценко пройшли відстань 475 міль, что в 5 разів перевіщувало їх оперативний ресурс. Це стало можливіть того, что смороду у відкрітому морі були заправлені з двох катерів и додатково взяли томліво у ємкостях. Далі в Скадовськ булу переведена и одного група з 6 катерів. Ее перехід очолював командир дівізіону капітан 3 рангу А.П.Тууль.
У Березнева наступі боях за визволення Міколайкова разом з армією діяв 384-й окремий батальйон морської піхоті Чорноморського флоту (командир - майор Ф.Є.Котанов). Такоже в боях за Миколаїв брав участь 23-й окремий штурмовий авіаційний полк флоту (командир майор І.І.Трушін).
У боях за Одесу безпосередно брали участь 384-й окремий батальйон морської піхоті. Катери 2-ї Новоросійської бригади, Чорноморські льотчика и моряки - підводнікі.
Катери з Складовська виходом на комунікації, но поиск ворожок конвоїв БУВ Невдалий. Тоді командування бригади вірішіло направіті катери групами до Тендровської коси, щоб звідті діяті на комунікаціях противника. Вдалині були виходи 5 квітня +1944 року. Торпедні катери №106, 105 і "АКА - 86" під командуванням лейтенанта І.П.Шетура Вийшла з Тендровської затоки курсом на Одесу. У районі порту Чорноморці виявило 4 Вартові катери противника и вступили у бой. Ракетних снарядів БУВ потоплених німецький катер. Потім радянські катери підійшлі максимально около до порту и артілерійськімі снарядами обстрілялі его, после чего відійшлі в напрямку острова Березань. 9-10 квітня Було Здійснено 9 віходів катерів в район АН - Мечеть, Тарханкут, но только катерам лейтенанта Г.І.Ксенофонтова удалось атакуваті и потопити десантних баржу з німецько - фашістськімі військамі.
В период подготовки и качана операции на німецькіх комунікаціях діялі Підводні човни флоту.Ще 31 січня 1 944 року "М-117" (командир капітан - лейтенант А.Н.Кесаав) в 12 милях від мису Тарханкут потопивши транспорт противника. 10 лютого "Щ - 216" (командир капітан 3 рангу Г.Є.Карбовській) в 22 милях на південний Захід від Тарханкуту 4 торпедами потопив транспорт "Петер", что йшов під охороною двох вартового катерів, а 27 березня "Щ-215" (командир капітан 3 рангу М.В.Гренмков) потопили невелікійтранспорт.
У 1944 году значний актівізувала свою діяльність на театрі авіація флоту. У Першому кварталі Було Зроблено 5068 вілетів, в результате чего Було потоплено 6 транспортів, 16 десантних барж, 6 барж, на аеродромах зніщено 8. а в повітряних боях збити 122 літака противника. Безпосередно во время Одеської операции найбільшого успіху досяглі піхоті 5-го гвардійського мінно - торпедного авіаполку (командир майор М.І.Буркін). 9 квітня 6 літаків під прикриття вініщувачів атакувалі конвої противника в морі. Були потоплені транспорт и вартового катер противника. Следующего дня пілотамі даного авіаполку Було потоплено ще 2 транспорти.
В Одеській операции Чорноморський флот, діючі Частина Власний сил, потопивши 6 транспортних судів и пошкодили два Бойовий корабля противника.
Ще однією Надзвичайно важлівою операцією, де БУВ задіяній Чорноморський флот булу операція по звільненню Криму. Чорноморський флот головного завдання Було Блокування Криму з моря, нанесення ударів по комунікаціям противника и сприяння сухопутним військам на Приморський флангах.
Операція по звільненню Криму розпочалась 8 квітня 1944 рок. Разом з військамі Пріморської артілерії, а потім 4-го Українського фронту вели боротьбу Чорноморці 83-ї (командир полковник П.А.Мурашов, а з 27 квітня полковник І.А.Власов) бригади морської піхоті. Смороду пройшли з боями шлях з плацдарму північніше Керчі до Севастополя.
Авіація флоту спріяла Сухопутних військам в проріві ворожої оборони, а такоже наносила удари по базах противника Феодосії и Судака. Так, например, 8 квітня 1944р. 46 - Іл.-2 23-го штурмового авіаполку на чолі з командиром майором І.І.Трушкінім, під прикриття 25 вініщувачів 11-го гвардійського полку штурмували Вузли проти, батареї и танки противника в районі Вірменії. В результате Було зніщено 4 танка, 7 автомашин, 2 Гармата и придушень вогонь 14 польових и 6 зенітніх батарей ворога.
11 квітня, літаки 11-ї штурмової АВІАЦІЇ під командуванням підполковніка Д.І.Манжосова, здійснівші декілька ударів по скупченню плавучих ЗАСОБІВ ворога в Феодосії, потопили тральщик "Р-204", две десантні баржі и сейнер, пошкодили две баржі, три катери и Підводне обладнання. Спроба німців почату евакуацію з Феодосії булу зірвана.
Загаль, во время Кримської операции авіація Чорноморського флоту провела 4506 вілетів. В результате Було зніщено 65 и пошкоджено 55 транспортних судів, кораблів и катерів охорони.
Активно діялі в Крімській операции Підводні човни. За період з 11 квітня по 13 травня 1944р. 13 підводніх човнів ( "Щ-201", "Щ-202", "Щ-215" ,, "Л-4", "Л-6", "С-31", "С-33", "А- 5 "," М-54 "," М-55 "," М-62 "," М-11 ") здійснілі 22 бойовий походу. Во время Кримської операции Підводні човни загаль зніщілі 8 транспортних судів й 5 кораблів охорони, пошкодили 2 транспорти и бойовий корабель противника.
Проявили себе під час Кримської операции и торпедні Катар, зокрема 2-ї бригади під командуванням капітана 2 рангу В.Т.Проценко. смороду здійснювалі систематичний поиск противника на підступах до Євпаторії, Ак - Мечеті и Севастополя. У ніч на 16 квітня на підступах до Севастополя смороду потопили десантних баржу и декілька вартового катерів противника. Загаль торпедні катери за годину операции потопили більше 20 плавзасобів противника, здебільшого невеликого водовміщенням.
Если в Одеській операции Чорноморський флот діяв порівняно невелика частина своих сил, то во время звільнення Криму и Севастополя діялі різнорідні сили флоту.
В результате Дій різнорідніх сил флоту противник з 9 квітня по 12 травня Втрата более 100 судів, кораблів и катерів, а біля 60 его судів і кораблів Було пошкоджено.
После звільнення Криму и північного Узбережжя Чорного моря перед Чорноморський флот постав завдання порушуваті комунікації и зніщуваті транспортні засоби ворога вздовж західного Узбережжя. Бойові кораблі, транспортні судна и баржі німці відвелі в румунські порти, самперед в Констанцу и Суліну декілька ударів, здійснівші для цього 687 вілетів. В результате Було потоплено и пошкоджено более 50 Бойовий кораблів и допоміжніх судів. Много кораблів получил Сильні пошкодження за наказом німецького командування були віведені на рейд и затоплені.
Завдяк успішнім діям АВІАЦІЇ флоту німецькі и румунські кораблі и їх бази Фактично Вийшла з ладу. Це полегшало в подалі висадку десантів в порти Румунії и Болгарії. Загаль течение 1944 року Чорноморський флот зніщів 104 транспортних кораблів Загальна водовміщенням 135 тис. тон и 105 Бойовий и допоміжніх кораблів різніх класів.
Последнего Бойовий операцією в Якій брав участь Чорноморський флот булу боротьба за звільнення Болгарії.
З метою сприяння військамі флоту у вірішені поставлених завдання Чорноморський флот нужно Було вісадіті морські десант біля Варни и Бур гас. 8 вересня на два гідролітака, пілотованіх капітанамі Ш.Л.Агегьяно и К.І.Кузнецовім в Констанції Було Прийнято 60 МОРСЬКИХ піхотінців 393-го окремий батальйон морської піхоті під командуванням старшого лейтенанта А.Воробьйова, Які успешно були доставлені у Варну про 18: 30 того ж дня и розпочалі операцію.
9 вересня у Варну такоже булу доставлена 83-тя бригада морської піхоті кількістю в 700 бійців, яка теж розпочала операцію. Того ж дня в Бур гас були доставлені 92 Чорноморця зі складу 384-го окремий батальйон морської піхоті на чолі з старшим лейтенантом С.Я.Ганенко. до 8 годин 9 вересня всі кораблі, что находится у Варненська порту були захоплені Радянська моряками.
Десант что БУВ вісадженій в Бургасі взявши під контроль порт, а такоже морський аеродром міста. А в 13 годин 9 вересня в Бур гас під прикриття АВІАЦІЇ прібув загін кораблів під командуванням капітана 2 рангу А.М.Ратнера з 370-ю бійцямі 384-го окремий батальйон морської піхоті Які допомоглі Сухопутних військам остаточно зайнятості місто.
Зі взяттям Варни и Бургаса всі військово - морські бази и псуй на румунський - болгарська узбережжі, а такоже Залишки фронту опінію під контролем радянського командування. Отже з Другої половини вересня +1944 року Бойові Дії на Чорному морі Припін.
Підводячі підсумок бойової ДІЯЛЬНОСТІ Чорноморського флоту роки Великої Вітчізняної Війни, слід Сказати что від ударів флоту противник Втрата более 800 Військових и транспортних кораблів, а более 500 кораблів Було пошкоджено. Кроме того, Чорноморська авіація зніщіла 2149 німецько - фашістськіх літаків. За роки Війни різнорідні сили Чорноморського флоту забезпечен и взяли участь у більш як 40 різноманітніх десантних операціях. Бойові кораблі та транспортні судна перевезли за период Війни біля 2 млн. Чоловік 1720 Танків, более 7500 артилерійських гармат, 40 тис. автомашин, 320 тис. тон боєприпасів и 1,5 млн. тон Військових и господарських вантажів.
У період з 1 943 року продовжував у важкий условиях діяті Балтійський флот. Основні сили флоту, Які Складанний з 2 лінкорів, 2 крейсерів, 11 ескадреніх міноносців, 6 вартового кораблів, 33 підводніх човнів, 57 тральщіків, 29 торпедних катерів, 75 малих кораблів, базувалісь в Кран штаті и Ленінграді. Військові повітряні сили флот на початок тисяча дев'ятсот сорок три року склалось 280 літаків. Ся Бойовий діяльність Балтійського флоту булу спрямована на захист міста Ленінграду. Флот такоже Надав підтрімку військам Ленінградського флоту, здійснював перевезення в східній части фінської затоки.
После прориву блокади в січні 1943 року німці посил артілерійські обстрілі Ленінграду и Кронштадту. На кораблі Балтійського флоту, а такоже на его Берегову артілерію, что нараховувала біля 150 батарей, Було покладаючи завдання контр батарейної БОРОТЬБИ. В ОКРЕМІ дні проводилося до 150-170 стрільб по 35-40 об'єднанням з вітраченням до 1,5 тис снарядів. Тільки артілерія берегової оборони в 1943 году провела проти батареї противника более 14 тис. стрільб.
Командуванням Ленінградського фронту на Балтійський флот Було покладаючи такоже завдання безперервної роботи Льодовий трас на Ладозькому озері и в східній части фінської затоки.
Першочерговім завдання для Балтійського флоту були Дії на МОРСЬКИХ комунікаціях противника, по Яким йшлось постачання німецької групи армії "Північ". За літо 1943 року підводнімі човни и авіацією флоту Було потоплено 54 німецькіх транспорти. За рік бойовий Дій авіація флоту спільно з авіацією Ленінградського фронту зніщілі більше 1000 літаків противника.
13 травня 1943 року успешно завершилася перша спроба Радянська підводніх човнів пройти через потужні гогландську и поркала - удуську позіції. Дерло це Зробив підводний човен "Щ-303" під командуванням капітана 3-го рангу І.В.Гравніні. но були в Цій операции и Втрата. Підводний човен "Щ-408" під командуванням капітан - лейтенанта П.С.Кузьміна три доби вела боротьбу з ворожими кораблями, но все ж булу потоплена.
Перший транспорт противника в 1943 году БУВ потоплених літаками торпедоносцями флоту 28 травня. Проявили себе в польоти 1943р. капітан В.А.Балебін, старший лейтенант А.І.Розгонін, капітан А.П.Чернішов, что потопили за рік Кожний по 5-8 транспорті и Бойовий кораблів.
З великим успіхом діялі на ворожок МОРСЬКИХ комунікаціях торпедні катери. Смороду віконувалі різноманітні завдання: вели поиск ворожок конвоїв, атакувалі и зніщувалі їх, ставили міні, вісаджувалі розвідувальні групи, охоронялі Власні конвої, підтрімувалі сполучення между Кронштадтом и передових базами на островах фінської затоки. 23 серпня 1943 року група торпедних кораблів під командуванням капітан - лейтенанта В.П.Гуманенко БУВ потоплених великий фінській корабель "Ріхарті", что рухався під охороною двох вартового кораблів. Загаль малі кораблі Балтійського флоту в 1943 году провели біля 30 боїв.
Літом и восени 1943 року силами Балтійського флоту Було проведено 585 конвоїв. При цьом Втрата були незначна - буксир, баржа и один катер.
Продовжувала успешно діяті Ладожська військова флотілія. Для сприяння військам Ленінградського фронту флотілія віділіла дівізіон артілерії, Який во время прориву ленінградської блокади провів 140 стрільб. Кораблями Північно - Західного пароплавство під охороною Ладозької флотілії Було перевезено 240 тис. тон різноманітніх вантажів и 162 тис. чоловік, а такоже доставлено для Ленінграду 856 тис. кубометрів деревини.
У 1943-1944 рр. командування Балтійського флоту організувало спеціальну операцію по захисту перевезень войск 2-ї ударної армії з Ленінграду на оранієнбаумській плацдарм. Коротка комунікація знаходиться в зоне Дії потужного угрупувань німецької артілерії и АВІАЦІЇ. Тому кроме транспортної групи кораблів забезпечення, були створені артілерійські и авіаційні групи знешкодження противника, група кораблів - тральщіків, а такоже передбачені заходи по ретельному маскуванню. Операція булу здійснена прихована и почти без Втрата з 5 листопада 1944 по 21 січня 1944 року.
Наступ войск Ленінградського фронту розпочався 14 січня 1944р. з оранієнбаумського плацдарму. Потужні удари артілерії и АВІАЦІЇ фронту і кораблів Балтійського фронту по опорним пунктам оборони противника вітіснілі его з стратегічного плацдарму. Особливо ефективна діяла артілерія лінійніх кораблів "Жовтнева революція", "Марат" ( "Петропавловськ"), крейсерів "Максим Горький", "Кіров" і ескадреніх міноносців. За дерло п'ять днів настане 33 укріпленіх пункту противника, в 537 випадки надійно накрила ворожі батареї.
Над Невського Затока розгорнулась запекла боротьба за панування у повітрі. Течение березня - травня 1944 року військово-повітряні сили флоту, Якими командував генерал - лейтенант АВІАЦІЇ М.І.Самохін, провели біля 200 повітряних боїв. Тільки 2і 5 червня 1944 року при спробі німецької АВІАЦІЇ нанести удари по тральщикам Було збити 26 літаків. За німецькімі данімі, только в червні їх флот Втрата 2 тральщика і 2 артілерійські десантні баржі, 13 кораблів Було віведено з ладу.
У дні боїв за Віборг и острова Віборзької затоки німці спробувалі прорватісь шхерами в затоку, на допомогу гарнізонам, что опінію в облозі.Авіацією флоту в ніч на 20 червня БУВ потоплених торпедний катер "Тайстон -1" і Суттєво пошкодженій човен "Аунус", тральщик "М-29", Артилерійська баржа "АФ-49". Такоже були потоплені мінні загороджувачі "Оттер" і "Паргас". Остання спроба прорватісь у Виборзька затоку булу здійснена німцямі 5 липня одна тисяча дев'ятсот сорок чотири року. загін, что Склаві з канонерськіх човнів, десантних барж, транспортів и катерів (більше 20 одиниць), двічі намагався пробита до островів зайнятості Радянська військамі. Торпедні катери і авіація Балтійського флоту потопила канонерській човен, десантні баржу и пошкодили декілька кораблів, после чого німецькі кораблі відійшлі на попередні позіції.
З виходом Фінляндії з Війни німецьке командування поставило завдання утріматі острови у Фінській затоці, Щоб не допустіті Вихід Радянська кораблів у Балтійське море. З цією метою в ніч на 15 вересня более 35 німецькіх кораблів вісаділі на острів Сурмарі десант чісельністю 1600 чоловік з гармат и мінамі. За Проханов фінської оборони в оборонних боях взяла участь авіація Балтійського флоту. В течение доби 9-а і 11-та штурмові авіаційні дивізії штурмових ударів потопили біля острова Сурмарі 4 десантні баржі, вартового корабель и буксирний пароплав, что відійшлі на Захід, залиша свой десант без ПІДТРИМКИ.
Масштабні засоби провів Балтійський флот в Жовтні +1944 року для забезпечення безпеки комунікації Ленінград - Хельсінкі- Турку - Стокгольм. З метою захисту комунікації по всьому північному узбережжі затоки були розгорнуті сили: на Аландськіх островах - бригада шхерних кораблів и 6-й дівізіон малих полівальніків и в Порккала - Удд булу сформована військово - морська база, сили якої забезпечувалі судноплавство у фінськіх шхерах від Ханко до Коткі , на Схід від Коткі БЕЗПЕКУ плавання забезпечувала Кронштадтська військово - морська база. Щоб не допустіті німецькі Підводні човни в Ботнічеську затоку, в протоці Седра-Кваркен БУВ Створений протічовновій рубіж, Який охоронялі радянські и фінські сили. Радянська авіація вела систематичний поиск підводніх човнів. В результате вжитися ЗАХОДІВ в лістопаді 1944 - січні 1945 з 160 транспортів, что пройшли по даній трасі, загінув только один.
В течение 1944 року Німеччині, силами Балтійського флоту були нанесені суттєві Втрата и кораблі і авіація флоту потопила 123 транспортних корабля, загально водовміщенням 273 тис. тон. Позитивним моментом в 1944 году стали регулярні військові перевезення в Таллін и на Моонзундські острова. Флот забезпечен охорону переходу 1514 транспортних кораблів, на якіх Було перевезено біля 315 тис. тон вантажів и біля 42 тис. чоловік. Важко завдання флоту Було такоже знешкодження МОРСЬКИХ мін. Кораблі - тральщики в течение 1 944 року знешкоділі 3151 міну. Чи не Дивлячись, на ті что в складі флоту нараховувалось 220 тральщіків смороду з великими складностями забезпечувалі БЕЗПЕКУ плавання конвоїв.
5 січня 1 945 року Народний комісар ВМФ поставивши Балтійському флоту завдання ввести в дію торпедні катери, Підводні човни, штурмову авіацію и перекриття постачання курляндської групи німецькіх войск. Для Виконання цього завдання біля Вентенінса и вздовж східного Узбережжя до Поляранської бухти Було Розгорнутим 5-6 підводніх човнів, а на найближче аеропортах Було зосереджено біля 400 літаків.
Підводні човни систематично виходом на поиск и знищення транспортів противника. Так 7 січня підводний човен "Щ-310", Яким командував капітан 3 рангу С.Н.Богорад, Дійсно атакував біля Ліекаї німецький конвой и двома торпедами пошкодили головний транспорт. 9 січня в цьом ж районі човен "Щ-307" під командуванням капітана 3 рангу М.С.Калініна атакував німецький транспорт з положення під водою и потопила его. Найбільшого успіху досяг човен "С-13" під командуванням капітана 3 рангу А.І.Марінеско, Який 30 січня потопивши німецький лайнер "Вільгельм Густав" на борту которого находится более 6 тис. чоловік. А 9 лютого цею ж підводний човен "С-13" потопивши пароплав "Генерал Штойнбен".
Чи не Дивлячись на певні успіхі окремий підводніх човнів, катерів и літаків, что потопили декілька транспортів и Бойовий кораблів противника, Балтійському флоту в Сейчас период НЕ удалось Повністю блокуваті курляндській плацдарм. Загальний відсоток Втрата німецького фронту БУВ незначна.
Успішній наступ Радянська войск у Східній Прусії и Померанії дозволив Балтійському флоту перенести Бойові Дії на Південь и на південний Захід. Ситуація Вимагаю зосередіті основні сили флоту в березні и на качана квітня проти транспортних ЗАСОБІВ и Бойовий кораблів в Данціській бухті, а в кінці квітня и на качана травня - в Померанській бухті. 3 березня боротьба на комунікаціях стала більш ефективного. В цей период авіація флоту, Якою командував генерал - полковник М.І.Самохін, відіграв головну роль в борьбе на німецькіх комунікаціях. Активно діяла 8-а мінно - торпедного авіаційна дивізія під командуванням полковника М.А.Курочкіна, 9-та штурмова авіаційна дивізія під командуванням Д.І.Манжосова, 1-а гвардійська вініщувальна авіаційна дивізія під командуванням полковника В.С.Корешкова.
Особливе значення малі повітряні атаки на порти вантаження. Найбільш потужні удари були нанесені по портам Піллау, Данциг, Гриня, Хель. У березні - квітні за спеціально розроблення плану 8-а мінно - торпедного и 9-а штурмова авіаційні дивізії нанесли 24 масових бомба - штурмових ударів по Піллау, здійснівші 2023 вілетів. Було зніщено 24 транспортних корабля, біля 40 малих Бойовий допоміжніх кораблів.
Загаль в 1945 году авіація Балтійського флоту здійсніла 11774 вілетів. В останні 4 місяця ввійшлі при роботи з комерційними фронтових авіацією, вона потопила 96 транспортних судів загально водовміщенням более 270 тис. тон. Кроме того Було потоплено 2 лінійніх корабля, 3 ескадреніх міноносця, підводний човен, 6 вартового кораблів, 16 тральщіків и декілька десятків дрібніх допоміжніх кораблів.
Починаючі з березня 1 945 року бойовий діяльність підводніх човнів такоже стала більш ефективного. Успіхів досяглі Підводні човни "Л-3", Який 17 квітня потопивши Теплохід "Гойя", "Щ-310", Який діючі біля Ліепас потопивши два транспорти та "К-52", Який во время походу, Який трівав з 17 по 30 квітня Тричі успешно атакував противника. 3 січня по травень 1943 року Підводні човни Балтійського флоту потопили 13 транспортів Загальна водовміщенням 73 тис. тон.
После Захоплення 25 квітня Радянська військовімі порту Піллау Залишки німецькіх войск відійшлі на косу Фріше-Нерунг. Відповідно до решение Командуючим 11-ї гвардійської армії в ніч на 26 квітня на косу Було вісаджено два десантних загони: зі сторони Донцігської бухти на торпедних катерах - 600 чоловік и зі сторони затоки Фрішес-Хафф на бронекатери, тральщики и допоміжніх плавзасобах - біля 1300 чоловік . В результате запеклася боїв німецькі війська були розбіті.
На качану травня флот розпочав підготовку од десанту на острів Боріхольм. Починаючі з 5 травня 1 945 року авіація флоту завдала удари по бойовому кораблям и транспортам в портах Боріхольма, в результате до десяти кораблів Було потоплено и пошкоджено. У день капітуляції Німеччини торпедні катери вісаділі на острів Невеликий десант. Німці не чинили Йому опору и склалось зброю.
Остаточно операции на Фріш-Нерунг и Борнхольм були завершені до 9 травня 1 945 року, з ними завершилися Бойові Дії Балтійського флоту у Великій Вітчізняній війні.
На правому фланзі фронту продовжував діяті наймолодших з Радянська флотів - Північний. На одна тисячу дев'ятсот сорок три рік в складі Північного флоту 1 лідер міноносців, 8 ескадреніх міноносців, 22 підводніх човни, 7 вартового кораблів, 16 тральщіків, 20 малих поливальник, 13 вартового и 6 торпедних катері, 15 катерів-тральщіків. Кроме того, Біломорська військова флотілія, что входила до складу Північного флоту (командир - контр-адмірал С.Г.Кучеров) мала 15 вартового кораблів, 20 тральщіків, 43 вартового катера, 28 катерів-тральщіків. Авіація Північного флоту нараховувала до 290 літаків.
Характерною особлівістю ДІЯЛЬНОСТІ Північного флоту, починаючі з 1943 року Було Значне Розширення районів его бойовий Дій. ВРАХОВУЮЧИ Зростаючий значення Північного Морського театру, Державний Комітет Оборони прийнять решение посіліті Північний флот, перекинувшись до его складу 12 підводніх човнів, з них 6 - з Владивостока. Подолано біля 17 тис. миль и пройшовші через 6 морів і 2 океани, п'ять з ціх човнів під командуванням капітана 1-го рангу А.В.Тріпольського прібулі на Північ. Шостий човен під командуванням капітан-лейтенанта Д.Ф.Гусарова НЕ досяг пункту призначення: Неподалік від Сан-Франциско ВІН БУВ потоплених невідомім підводнім човни.
Основною Бойовий діяльністю як и Ранее Залишайся боротьба підводніх човнів на МОРСЬКИХ комунікаціях противника. Підводнім човни М-172 під командуванням капітана 2-го рангу І.І.Фісановіча, яка здійсніла до 1943 року 13 Бойовий походів, только в течение одного місяця Тричі (22 січня, 1 лютого и 23 лютого) Займаюсь позицию на бойовому сполучення противника. Значного успіху досяг такоже екіпаж підводного човни З-101 під командуванням капітана 3-го рангу П.І.Єгорова, Який зніщів три транспорти и вартового корабель противника. 28 серпня З-101 потопивши німецький підводний човен V-639, Який повертався з Карського моря.
Швидко прістосувалісь до Нових умов и успешно діялі Підводні човни, что прібулі зі складу Тихоокеанського флоту. Один з них, С-55 під командуванням капітана 3-го рангу Л.М.Сушкіна потопивши 29 квітня 2 німецькіх транспорти и успешно Пішов від переслідування, во время которого Було скинуто 90глібінніх бомб. В одному з Наступний походів С-55 потопив великий транспорт "Амерланд" з ціннім військовім ВАНТАЖ. Загаль Підводні човни Північного флоту за период 1943 року потопили 49 транспортів и 19 Бойовий кораблів. Кроме того, на мінах, поставлених підводнімі човни підірваліся ще 3 німецькіх великих транспорти.
На комунікаціях противника продовжувалі діяті и надводні сили Північного флоту. У січні 1943 року Командуючим флотом давши наказ атакуваті ворожок конвой. Що рухався з Тромсе на Схід. Для удару були віділені лідер міноносців "Баку" під командуванням капітана 3-го рангу Б.П.Бєляєва и ескадреній міноносець "розімніть" під командуванням капітан-лейтенанта Н.І.Нікольського. В результате операции БУВ потоплених один великий транспорт и зізналася пошкодженню Інший.
У 1943 году поліпшіла ефективність своих Дій військова авіація флоту, яка як правило діяла спільно з авіацією Карельського фронту. В кінці вересня авіація Північного флоту провела успішну операцію по Знищення літаків противника на базі в Луостарі. В операции взяло участь 90 літаків. Перша група штурмовіків и винищувачі провела полив Аеродром вогненебезпечною рідіною и обстріляла ворожі літаки з гармат и кулеметів. Друга група завдала по Аеродром бомбовий удар и третя - бомбово-штурмовий удар. Весь аеродром охопіла пожежа. Було зніщено 20 літаків, підірваній склад з боєпріпасамі. Загаль в 1943 году авіацією флоту Було потоплено 61 транспорт и 12 Бойовий кораблів противника; 19 транспортів Було пошкоджено.
З 1943 року Частіше стала застосовуватісь тактика комбінованого удару по конвою авіацією, торпедні катери и підводнімі човни. Зокрема 14 вересня булу проведена комбінована атака на німецький конвой, в Якій брало участь 20 штурмовіків, 18 вініщувачів, підводний човен Щ-404 и торпедні катери №13 и №14. В результате спільніх Дій різнорідніх сил флоту Було зніщено 2 великих танкерів противника, 2 транспорти, пошкоджено два вартового корабля. У повітряних боях Було збити 13 німецькіх літаків. Втрата з радянського боку склалось 5 літаків-штурмовіків и 3 Винищувач.
Традіційнім завдання Північного флоту в 1943 году Залишайся забезпечення успішніх переходів конвоїв союзніків в порти Радянського Союзу. 15 лютого з шотландського порту Лох-Ю Вийшов союзніцькій конвой JW-53, Який складався з 22 транспортів, корабля протіповітряної оборони. 12-та ескадреніх міноносці, 4-х корветів и тральщика. Майже одночасно на зустріч конвою Вийшла кораблі Північного флоту. Частина ескадреніх міноносців и вартового кораблів Північного флоту прієдналісь до основного конвою. При підході союзніцькіх транспортів до Радянської территории винищувачі надійно прикрили кораблі з Повітря. Конвой БУВ успешно проведень до місця призначення в Мурманська и Северодвінськ.
Вдалині завершівся и перехід последнего союзніцького конвою 1943 року JW-55А, на Який німецьке командування спрямувало лінійний корабель "Шарнгорст", Який спробував здійсніті две атаки на конвой, но БУВ потоплених англійськім лінійнім кораблем "Дюк оф Йорк".
Загаль течение 1 943 року моряки Північного флоту провели 432 конвої (з них 6 союзніцькіх), потопили 180 транспортів і кораблів противника Загальна водовміщенням біля 400 тис. тонн, пошкодили 43 корабля.
У 1944 году Північний флот продовжував діяльність на німецькіх МОРСЬКИХ комунікаціях. Найчастіше флот діяв у Варнгер-фьорді. Тут удари по противнику наносила вся авіація, Підводні човни, торпедні катери, а вхід у Петсамо блокувалі з півострова Середній Берегові батареї.
Військово-повітряні сили флоту наносили масовані удари по портам противника. Так, з 17 червня по 4 липня на порт Кіркенес Було Здійснено три потужного нальотом, в кожному з якіх брало участь по 100-130 літаків.
На німецькіх МОРСЬКИХ комунікаціях продовжувала діяті бригада підводніх човнів під командуванням Героя Радянського Союзу капітана 1-го рангу І.А.Калініна. 20 червня у далечінь операцію здійснів підводний човен С-104 під командуванням капітана 3-го рангу В.А.Тураєва. Во время операции були потоплені транспорт, тральщик и вартового корабель. Великих Успіхів досяглі Підводні човни В-4 під командуванням Героя Радянського Союзу капітана 3-го рангу В.П.Каланіна і S-103 під командуванням капітана 3-го рангу М.П.Нечаєв, шкірні з якіх потопила по три-чотири ворожок корабля .
Для АВІАЦІЇ Північного флоту в 1944 году були характерні масовані удари по конвою супротивника різноріднімі силами. Например, в 6 таких ударах проведення з 23 квітня по 17 червня 1944 року, брало участь 779 літаків, в тому чіслі 70 торпедоносців, 174 Бомбардувальник, 113 штурмовіків и 422 Винищувач. Всі смороду діялі тактовно групами, в Кожній з якіх були винищувачі прикриття.
Діяльність Північного флоту на МОРСЬКИХ сполучення особливо актівізувалась перед проведенням Петсамо-Кіркенської операции. Так, 15 вересня удар по конвою завдали 8 торпедних катерів и біля 150 літаків, а 16 жовтня 4 підводніх човнів и более 100 літаків.
Підчас подготовки Петсамо-Кіркенської операции силами північного флоту Було перевезено 28729 солдат и офіцерів, 169 гармат, 138 Танків и бронемашин, 361 автомашина, 25871 тонн боєприпасів, продовольства та других вантажів. Силами флоту, Які безпосередно брали участь в операции були 5 ескадреніх міноносців, 7 підводніх човнів, 20 торпедних катері, 22 катери-полювальніка, более 400 літаків (Що здійснілі 3590 вілетів) та 2 бригада морської піхоті.
Петсамо-Кіркенська операція булу проведена з 7 жовтня по 1 листопада 1944 року и вважається найбільшім успіхом Північного флоту у 1944 году. В Жовтні авіація и кораблі Північного флоту провели самостійну операцію по порушеннях МОРСЬКИХ сполучень супротивника и потопили 26 транспортів, 30 вартового катерів и десантних барж. Була порушена евакуація німецько-фашістськіх войск морем через порти Заполярря.
В течение 1944 року німці Втратили на Барінцевому морі 77 транспортних суден Загальна водовміщенням біля 190 тис. тонн. Кроме того Було потоплено 38 Бойовий и допоміжніх кораблів.
У второй половіні 1944 року ескадри Північного флоту (за віключенням лінійніх кораблів и крейсера) вікорістовувалісь для охорони МОРСЬКИХ сполучень. Завдяк цьом Втрата на комунікації Англія - Радянський Союз були невеликим. У найбільш важка тисяча дев'ятсот сорок дві году по Цій комунікації пройшло в обох Напрямки 422 транспорти и 236 кораблів охорони. Втрата за рік склалось 69 транспортів й 5 кораблів охорони. У 1944 году з 506 транспортів и 425 кораблів охорони, что прямувалі в обох напрямку. Було потоплено ворогом лишь 6 транспортів и 3 корабля охорони.
У січні тисяча дев'ятсот сорок п'ять року німецьке командування спробувало здійсніті операцію малими підводнімі човни типу "бібер" з метою зніщіті лінкор "Архангельський" і транспортів, что стояли в Кольській затоці. 5 січня три великих підводніх човни. Що несли на Собі малих типу "бібер" Вийшла з Тромсе. На підступах до Кольської затоки малі човни повінні були відокремітісь від великих, проникнуті в затоку и атакуваті кораблі що там стояли. Альо радянські літаки, что патрулювалі у повітрі над Затока Неодноразово змушувалі човни уходіті під воду и врешті заставил німців відмовітісь від операции.
За Чотири останніх місяці Війни кораблі и літаки Північного флоту скинули на німецькі човни 6300 Глибина и 250 тонн авіаційних бомб. Альо Повністю очистити зону руху конвоїв НЕ удалось. 17 лютого в Англію БУВ напрямків конвой RA-64, что складався з 30 транспортів, 4-х танкерів, крейсера, 2-х авіаносців, 10 ескадреніх міноносців і 2-х корветів. У тій же день ВІН БУВ атакованій німецькімі підводнімі човни. Німецький підводний човен торпедував англійський корвет "Ларк". На допомогу корвету підійшов малий полювальнік №434 під командуванням старшого лейтенанта В.Ф.Кондрашова. Більшість Членів екіпажу Було Врятована, а корвет Було Відправлено у Кольську затоку. Такоже підчас даного конвою, 17 лютого БУВ атакованій и пошкодженій транспорт "Томас Худоба".
Німецькі Підводні човни продовжувалі вести боротьбу на Радянський МОРСЬКИХ комунікаціях до дня капітуляції Німеччини. Так, в кінці квітня, на підступах до Кольської затоки куди прібув з Англии великий конвой Було Розгорнутим 14 підводніх човнів. Одному з них вдалось потопити англійський корвет "Гудал". Авіація Північного флоту атакувала підводний човен U-716 на шляху до Кольської затоки. Завдала їй суттєві пошкодження и заставил вернуться на базу. Ескадреній міноносець "Карл Лібкнехт" під командуванням капітан-лейтенанта К.Д.Старіціна, что знаходівся в охороні конвою JW-66, 22 квітня виявило и потопивши підводний човен U-286. Ще один підводний човен U-307 потопили англійські ескадрені кораблі.
З 1січня по 23 травня 1 945 року з Англии в Кольську затоку и псуй Білого моря прібуло 5 конвоїв в складі 136 транспортів и 90 ескадреніх човнів. За тієї годину в Англію Було Відправлено 5 конвоїв у складі 141 транспорти и 89 ескадреніх кораблів. Для безпосередньої охорони конвоїв Північний флот провів более 100 віходів кораблів и более 600 вілетів літаків. Підводнім човни противника удалось потопити лишь три транспорти й 5 кораблів охорони. За внутрішнім Морський комунікаціям в 1945 году Було проведено 70 конвоїв в складі 155 транспортів и 20 допоміжніх кораблів. Для ескортування ціх кораблів Бойові кораблі Північного флоту Зроби 599 віходів.
Підсумовуючі Бойовий діяльність Північного флоту нужно Сказати, что загаль за роки Війни Втрата противника від Дій Північного флоту склалось более 200 кораблів и допоміжніх судів, более 400 транспортів (более 1 млн. Тонн) и біля 1300 літаків.
У Військових операціях Радянської армії 1943-1945 років як и на попередня етапі продовжувалі брати участь річкові флотілії. Зокрема важліве и відповідальне завдання в 1943 году віконувалі військові Волзької (Командуючим контр-адмірал Ю.А.Пантєлєєв) и Каспійської (Командуючим контр-адмірал Ф.С.Сєдєльніков) військові флотілії. Смороду забезпечувалі Безпека руху по Волзька-Каспійській магістралі. За Цій комунікації перевозилося біля 60% всех вантажів, что доставлялися по внутрішнім водним шляхам Радянського Союзу. Тільки нефти и нафтопродуктів за 7 місяців 1943 року Було перевезено 6 млн. Тонн.
Німецьке командування створі спеціальну авіаційну групу в складі 100 літаків 4-го повітряного флоту для мінування Волги. Для Боротьба з мінамі Волзька флотілія застосовувала як традіційній засіб - тралення, так и інші, зокрема в районі постановки мін Скидан глибинні бомби від вібухів якіх відбувалась детонація самих мін. В результате за всю літню навігацію по Нижній Волзі пройшло более 8 тис судів, з якіх підірвалось на мінах - 20.
Річні и озерні флотілії брали участь в багатьох наступальніх операціях 1944-1945 років: Свірсько-Петрозаводській, Віборгській, Таллінській, Білоруській, Ясно-Кішенівській, Белградській, Будапештській, Віденській и Берлінській. Смороду залучалісь до ПІДТРИМКИ сухопутних войск, яка пролягав в артілерійському обстрілі річніх флангів, забезпеченні форсування рік, вісадці десантів
Десантні Дії флотілій Займаюсь важліве місце підчас наступальніх операцій (Було вісаджено более 40 десантів). Десанти вісаджувалісь в якості передових загонів при форсуванні водних перешкоду, для Захоплення берегових опорних пунктів и вузлів зв'язку.
Значний Успіхів досягла Дунайська флотілія при участия в операціях войск 2-го и 3-го Українських фронтів, что наступали вздовж Дунаю від его гирла до Відня (з вересня 1 944 року по квітень 1945 року). Надаючі підтрімку військам ціх фронтів, флотілія вісаділа 20 десантів, успешно здійсніла артілерійську підтрімку флангах сухопутних войск, в условиях мінної небезпеки забезпечен перевезення войск по Дунаю. Кораблі флотілії перевезли по Дунаю декілька сот тисяч войск, Тисячі Танків, Гармата, мінометі, автомашини, десятки тисяч тонн різноманітніх вантажів. За цею годину кораблі Дунайської флотілії пройшли по Дунаю біля 200 км. Через Румунію, Югославію, Угорщину, Чехословаччини и Австрію.
Дніпровській флотілії ставилося завдання Головними силами підтрімуваті наступ войск 1-го Білоруського фронт во время звільнення Білорусії. Своєчасне вирішенню флотілією поставлених перед нею завдання во время Бобруйської операции дозволило військам фронту набраті високий темп настане. У даній операции кораблі флотілії прорвали укріплену річну позицию німців и вісаділі десант в районі Здудічів, зірвавші переправу войск противника в районі Паричей.
За три дні форсування р.Березіна (з28 по 30 червня тисяча дев'ятсот сорок-чотири року) кораблі флотілії переправили через Річку декілька десятків тисяч войск. Біля 1500 гармат та сотні автомашин. Швидке переправляння войск на правий берег дозволило пріскоріті ліквідацію угрупування противника в районі Бобруйська и дала можлівість військам 1-го Білоруського фронту в Швидко темпі переслідуваті противника, что відступав.
Чи не Менш успешно діялі сили Дніпровської флотілії розгорнуті на річці Прип'ять. Наступ лівого крила 1-го Білоруського фронту вздовж Прип'яті розпочався в кінці червня 1944 року прориву річніх кораблів в район Новосьолок. Вийшовши до місця бойовий Дій фронту. Сили флотілії забезпечен перевезення войск з правого на лівий берег Прип'яті. В подалі, взаємодіючі з військамі лівого крила фронту, підтрімуючі їх вогнем, вісаджуючі тактічні десанту (в районі населеного пункту Малі Балки и міст Петриков и Дорошевічі), кораблі флотілії спріялі оточенню и Знищення окремий груп противника. У дерло числах липня кораблі флотілії переправили через Прип'ять з'єднання сухопутних войск, что наступали з півдня на Північ. Підтрімуючі артілерійськім вогнем війська, кораблі флотілії зніщілі переправу противника около Ляхова, а з виходом в район моста залізниці Лупінець-Сарни спріялі перевезених Нових з'єднань войск на лівий берег Прип'яті. Частина сил флоту, разом з військамі фронту прорвалися в Пінськ и вісадівші десант взяли участь у звільнені міста.
Серпень 1945 року став для Радянська моряків останнім місяцем чотірьохлітньої Війни. Саме в цею годину безпосередні Бойові Дії ВІВ Тихоокеанський флот, что брав участь у війні з Японією.
Японський військово-морський флот до 9 серпня 1945 року МАВ у своєму складі более 640 кораблів різніх класів, в тому чіслі лінійні кораблі, авіаносці и крейсера. А в цілому чисельного переважав над Тихоокеанський флотом, особливо за великими кораблями.
У заяві радянського правительства від 8 серпня говорилося: "Після Розгром и капітуляції гітлерівської Німеччини Японія виявило Єдиною великою державою, яка все ще Виступає за продовження Війни. Вимога трьох держав - сполучення Штатів Америки, Великобритании и Китаю від 26 липня про беззастережну капітуляцію японських Збройних сил були Японією відкінуті ... Через це радянський уряд оголошує, что з 9 серпня Радянський Союз буде вважаті собі у стані Війни з Японією ... ".
У бойовому діях проти Японії брали участь Забайкальський фронт, 1-й Далекосхідній фронт, 2-й Далекосхідній фронт, Тихоокеанський флот и Амурська флотілія. За обставинних что склалось Тихоокеанський флот взаємодіяв з 1-м і 2-м Далекосхіднімі фронтами, а Амурська флотілія - зі з'єднаннями 2-го Далекосхідного фронту.
Тихоокеанський флоту окрім захисту власного Узбережжя від ДІЯЛЬНОСТІ флоту Японії ставилося завдання ізолюваті Квантунську армію від островів власне Японії, висадка МОРСЬКИХ десантів Сприяти лівофланговім з'єднанням 1-го Далекосхідного фронту, что наступали вздовж Узбережжя Кореї на Південь, и частина сил Сприяти військам 2-го Далекосхідного фронту у візволенні Південного Сахаліну и Курильський островів.Амурська флотілія винна булу допомагаті військам 2-го Далекосхідного фронту у форсуванні водних перешкоду и в наступі на сунгайському напрямку.
З 13 по 16 серпня 1945 року силами Тихоокеанського флоту булу проведена Сейсінська десантна операція. Метою операции Було оволодіті ВМБ Сейсін (Чхонджин) на узбережжі Північної Кореї, для того щоб позбавіті противника возможности використовуват ее для евакуації войск в Японію. Задум Командуючим Тихоокеанський флотом Адмірала І.С.Юмашева передбачало несподіваною висадки передового загону оволодіті причальних лініямі порту, а потім вісадіті основні сили десанту, зайнятий місто и утрімуваті его до підходу войск 25-ї армії.
У складі десанту були віділені 355-й окремий батальйон морської піхоті, 13-а окрема бригада морської піхоті и 335-а Стрілецька дивізія, а такоже Підрозділ розвідки и Посилення. У забезпеченні висадки и у вогневій підтрімці десанту брали участь 60 кораблів и авіа-група з 261 літака. Десантом командував командир 13-ї окремої бригади морської піхоті генерал-майор В.П.Трушін.
После бомбардування авіацією Тихоокеанського флоту оборони споруд противника в Сейшні, 13 серпня на причали порту з торпедних катерів були вісаджені розвідувальні загони старшого лейтенанта В.Н.Лєонова, а за ним передових десант. Вранці 14 серпня Вартові кораблі и тральщики вісаділі в порт перший ешелону десанту, а 15 серпня - другий ешелону загальною кількістю 6 тис. чоловік.
15 серпня 1945 року десант зайнять більшу часть міста, а следующего дня разом з частинами 393-ї Стрілецької дивізії 25-ї армії заволоділа Сейсінською ВМБ и вийшовши на комунікацію японської 3-ї армії відрізалі Японські війська від Морського Узбережжя. У боях за Сейсін противник Втрата більше 3 тис. чоловік.
17 серпня 1945 року командування Квантунської армії звернули з Проханов до радянського командування про припиненням Військових Дій. Ставка ВГК дала наказ пріпініті Дії на тих ділянках, де Японські війська Здаються у полон. Для прискореного капітуляції були вісаджені повітряні десанти в Харбіні, Чаньчуні, Мукден (Шеньян), Цзіліні (Гірін), Янцзи, Які начали роззброєння гарнізонів. 20 серпня авангард 15-ї армії 2-го Далекосхідного фронту БУВ вісадженій в Харбіні з кораблів Амурської флотілії.
19 серпня японський командування заявило про капітуляцію Квантунської армії. Щоб запобігті можливий спротив японців були вісаджені повітряні десанти в Порт-Артур (Люйшунь) и Дайрене (Далянь). 24 серпня БУВ звільненій Пхеньян. У Вонсан, зайнятий 22 серпня десантом Тихоокеанського флоту 25 серпня увійшлі війська 25-ї армії.
Японія булу змушена Прийняти умови Потсдамської декларації союзних держав. 2 вересня 1945 року БУВ підпісаній акт про капітуляцію Японії.
Отже, період з 1943 по 2 вересня +1945 року для Військово-Морського флоту СРСР. Як и загаль для Радянської Армії ставши переломним и завершівся залишкову перемогою у війні. Основним змістом бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту булу підтримка войск Радянської армії в наступальніх операціях на Приморський напрямку, захист Власний та Порушення ворожок МОРСЬКИХ комунікації. На всех МОРСЬКИХ театрах боротьба завершилася повну поразка німецько-фашістського флоту. А останнім акордом стала перемога над японська армією, у досягненні якої безпосередно доля взяли Тихоокеанський військово-морський флот та Амурська військова флотілія.
Висновки
Важлівім Чинник перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчізняній війні булу Бойовий діяльність Військово-Морського флоту. У війні якові ВІВ Радянський Союз проти фашістської Німеччини и ее союзніків основні цілі досяжні армією на сухопутному Фронті, однак перемога НЕ булу б можлива без ПІДТРИМКИ, что надававши Військо-морський флот.
Характер использование Військово-Морського флоту візначався з одного боку сітуацією на сухопутному Фронті а з Іншого - діямі військо-МОРСЬКИХ сил противника на Радянський театрах.
Головного призначення флоту Було сприяння сухопутним військам. Всі інші завдання: знищення сил флоту противника, Порушення ворожок МОРСЬКИХ комунікацій, захист Власний МОРСЬКИХ сполучень віконувалісь головного чином в інтересах сухопутних войск, что віплівалі з планів и ходу стратегічніх операцій.
В период 1941-1942 років СПІЛЬНЕ з сухопутними військамі Утримання обширних Приморськ районів Складанний основу бойової ДІЯЛЬНОСТІ флоту. Бойові Дії Військово-Морського флоту в обороні баз и Узбережжя много в чому спріялі стійкості Приморськ флангів Радянська войск. Флот жодних разу не допустивши, щоб противник атакував фланги Радянська войск ударами з моря. Це БУВ найважчій период для Військово-Морського флоту, як и загаль для Радянської Армії, во время которого відбувалісь найзапекліші бої, наслідком якіх були найбільші Втрата. В результате зріві плану міттєвого розгром Радянська Збройних сил німецькому військово-морська командуванню на жодних з МОРСЬКИХ театрів, де розгорталісь військові Дії НЕ удалось зніщіті сили радянського Військово-Морського флоту.
1943 рік став здебільшого годиною боротьбу за вітіснення противника з окремим районів, в якіх повінні були відбутісь наступальні операции. Свої Головні зусилля флот зосереджувалися на прікрітті Узбережжя, в Першу Черга Приморськ флангів сухопутних войск и на спріянні Їм у наступальніх операціях. Північний, Балтійський и Чорноморський флот, Біломорська, Ладозька, Азовська, Волзька и Каспійська флотілії своими діямі спріялі червоній армії в досягненні так званого корінного перелому на всьому радянсько-німецькому Фронті.
У 1944-1945-х роках флоту вікорістовувалісь для сприяння сухопутним військам у розгромі Приморськ угрупувань ворога. При цьом найбільш активною формою сприяння були морські Десанти и Дії флоту по порушеннях МОРСЬКИХ комунікацій ізольованіх на узбережжі угрупувань противника. Саме в цею период ОКРЕМІ части флоту переносячи свою Бойовий діяльні за Межі Радянського Союзу.
Особливе завдання Пожалуйста довелося Виконувати Військово-Морський флот в 1945 году булу допомога Радянській сухопутній армії у війні проти Японії. Дана сторінка ДІЯЛЬНОСТІ флот досліджувалась Виключно з Радянська позіцій и має много білих плям. Тому вона винна статі обов'язковим предметом подалі ДОСЛІДЖЕНЬ.
Хвілюючі Сторінки вписали моряки у визволення Новоросійська и Керчі, Севастополя и Одеси, Ленінграда, Прибалтики и Заполярря. Переслідуючі противника смороду вели чоловікова боротьбу в складі Військових флотілій, брали участь у візволенні Белграда, Будапешта, Відня та других міст.
Результатами бойової ДІЯЛЬНОСТІ Радянська підводніків, МОРСЬКИЙ льотчіків, артілерістів и мінерів надводних човнів в роки Війни стали потоплення 1200 кораблів и допоміжніх судів, более 1300 транспортів та других транспортних ЗАСОБІВ противника.
Особливе місце для сучасної української історії займає бойовий діяльність Чорноморського флоту и Взагалі Сейчас морський театр. Свідченнямі запеклої и безкомпромісної БОРОТЬБИ Чорноморського флоту, Пожалуйста НЕ потребує Зайве коментарів є події героїчної оборони Одеси. Яка трівала более двох місяців та Севастополя, что Вісім місяців утрімував натиск німецькіх войск.
Завдання подалі ДОСЛІДЖЕНЬ в контексті даного питання повінні дива деякі статистичні данні Радянської історіографії. Потрібно критично віднестісь до информации, что стосується Бойового операцій військово-Морського флоту, їх здобутків и Втрата, что були завдані радянські стороні, порівняті офіційні данні з Вже відомімі архівнімі матеріалами та проаналізуваті реальну Цінність та значення проведення операцій.
Подальша робота з архівнімі матеріалами может пролито світло и на НЕ найкращі Сторінки бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту, невдалі операции, події якіх недостатньо вісвітлені в Радянській історіографії.
Отже, незважаючі на Досить високий рівень дослідження проблеми бойової ДІЯЛЬНОСТІ Військово-Морського флоту Радянсько Союзу в роки Великої Вітчізняної Війни Радянська історіографією, сучасні умови ставлять завдання переосмислені багатьох подій Минулого з принципова Нових позіцій. Вікорістовуючі сучасні Критичні підході дослідження. Тому є Доречний ще раз підкресліті Актуальність даної проблеми и наголосіті на необхідності ее подалі ДОСЛІДЖЕНЬ.
Джерела і література
1. документальні Публікації
· Ніхто не забутий нічого не забуто. Сборнікдокументов і матеріалов.-М., 1971.
· СообщеніеСоветскогоІнформбюро. У 6т., Т.3.- М., 1944.
2. Мемуари
· Басистий Н.Є. Море і берег.- М., 1970.
· Кузнєцов Н.Г. Курсом до победе.- М., 1972.
· Кузнєцов Н.Г. Накануне.- М., 1966.
· Кузнєцов Н.Г. На флотах бойова тревога.- М., 1971.
· Мартинов В.А. Повість про крейсере.- М., 1969.
3. Монографії
· Арзуманян А. Адмірал.- Єреван, 1973.
· Ачкасов В.І. Радянське військово-морське мистецтво у Великій Вітчизняній войне.- М., 1975.
· Басов О.В. Флот у Великій Вітчизняній війні, 1941-1945.- М., 1980.
· Бойовий шлях СоветскогоВоенно-морського флота.- М., 1964.
· Ванєєв Б.А. Чорноморці у Великій Вітчизняній войне.-М., 1964.
· Вайнер Б.А. Північний флот у Великій Вітчизняній войне.- М., 1964.
· В'юнки Н.П. Чорноморський флот у Великій Вітчизняній войне.- М., 1967.
· Головко А.Г. Разом з флотом.- М., 1960.
· Дмитрієв В.І. Атакують подводнікі.- М., 1973.
· Дорохов А.П. Морські льотчики в обороні Одесси.- Одеса, 1982.
· Іосаліані Я. В битвах під водой.- М., 1959.
· Ірвінг Д. Розгром конвою PQ-17.- М., 1971.
· Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. У 6т. М., 1960.
· Історія Другої Світової війни. 1939-1945 В 6т.- М., 1974.
· Історія Військово-морського мистецтва.- М., 1969.
· Кірін Н.Г. Чорноморський флот в битві за Кавказ.- М., 1958.
· Козлов І.А. Червонопрапорний Балтійський флот у героїчній обороні Ленінграда.- Л., 1976.
· Козлов І.А. Північний флот.- М., 1966.
· Кононенко В.М. Керченсько-Ельтегенская десантна операція.- М., 1954.
· Червонопрапорний Балтійський флот в завершальний період Великої Вітчизняної війни.- М., 1975.
· Підлокітник І.І. Волзька флотилія у Великій Вітчизняній войне.- М., 1974.
· Новиков А.А. У небі Ленінграда.- М., 1970.
· Пензин К.В. Чорноморський флот в обороні Одесси.- М., 1956.
· Перічнев Ю.Г. Радянська бойова артіллерія.- М., 1976.
· Свердлов А.В. На море Азовском.- М., 1982.
· Радянські збройні сіли.- М., 1978.
· Черокі В.С. Для тебе Ленінград.- М., 1978.
4. Періодичні видання
· Павлович Н.Б. Стратегіческіеплани використання ВМС Німеччини в початковий період війни. // Військово-історичний журнал 1959.- №6.
· Аммон Г.А. Досвід початкового періоду Великої Вітчизняної війни. // Військово-історичний журнал.-одна тисяча дев'ятсот шістьдесят два. - №11.
· Кузнєцов Н.Г. Крутиеповороти. // Військово-історичний журнал.-1 993. -№1.
· Героїчна оборона Одеси. // Морскойсборнік. 1969. -№12.
|