|
до Б. Кервін. Завдяки його допомоги парламентарям вдалося цілими і неушкодженими прой-ти весь шлях. Їх тричі зупиняли гітлерівці і навіть намагалися застосувати зброю. Котра супроводжувала групу німецьких офіцерів довелося рішуче стати на захист парламентарів. У підземному бункері, де розташовувався командний пункт генерала Ляша, підполковника Яновського і його товаришів зустрів начальник штабу оточеного угруповання полковник фон Зускінд. Йому і був вручений один екземпляр ультиматуму. Через Не-скільки хвилин до кімнати зайшов Ляш. Він уважно прочитав документ і коротко відповів, що згоден з його вимогами. Як і те додав, що йде на цей крок, щоб зберегти життя ста ти-сячам жителів, що залишилися в місті. Парламентарям було ясно, що не одна турбота про мирне населення, а реальна загроза знищити-вання німецько-фашистських військ, що знаходяться в кільці окруже-ня, змусила прийняти рішення про капітуляцію.
Тут доречно навести дві заяви, зроблені генералом Ляшем. 4 квітня в своєму зверненні по радіо до військ і населення-ня Кенігсберга він говорив: «Для того, щоб розраховувати на будь-якої успіх штурму, росіяни повинні будуть стягнути величезна кількість військ. Слава богу, вони практично не в змозі цього зробити ». А в ніч з 9 на 10 квітня, вже будучи в полоні, гені-ра зізнався: «Це неймовірно! Надприродно! Ми оглухли і осліпли від вашого вогню. Ми мало не зійшли з розуму. Такого ніхто не витримає ... »
Ось як підполковник Яновський згадує подальше роз-нення подій. «Після того, як Ляш дав згоду на капітуляцію, ми перейшли в його кабінет і приблизно о 21 годині 30 хвилин почали переговори щодо практичної реалізації прийнятого рішення. Ляш і його оточення розраховували, що ми полон їх і безпечно до-ставимо в штаб радянських військ. Я і мої товариші погодитися з цим не могли, оскільки кинуті напризволяще війська таїли в собі небезпеку ведення хоча і розрізнених, але пов'язаних з поті-рямі бойових дій. Консультуватися було ні з ким, і ми взяли ініціативу в свої руки. Визначили порядок здачі в полон німецьких військ, де складати легка зброя, як припинити з-опір всіх військ і повсюдно, як довести до штабів годину-тей і з'єднань рішення коменданта і навіть як забезпечити без-небезпека його самого і офіцерів штабу оборони.
Я зажадав від Ляша написати підлеглим військам пись-менний наказ і з кур'єрами офіцерами зв'язку якомога швидше доставити в частині. Спочатку Ляш під різними приводами намагався відмовитися від такого кроку. А коли наказ все ж був написаний, то під ним стояв підпис тільки начальника штабу полковника Зускінда. Нам довелося зажадати, щоб свій підпис поставив і сам комендант. До речі, під час переговорів у штабі лунали телефонні дзвінки, командири частин запитували про те, що їм робити. Офіцери штабу віддавали їм усні розпорядження припинити вогонь і здаватися в полон, не чекаючи письмового наказу. Командири так і вчинили.
Під час переговорів відбулося і така подія. До бункера Ляша підійшла група озброєних есесівців, очолювана на-чальник одного з відділів нацистської партійної канцелярії в Кенігсберзі підполковником Фндлером. Ці фашистські фанати-ки горіли бажанням перервати переговори, розстріляти парламенті-рів і самого Ляша. Але охорона бункера відтіснила нацистів, і ми продовжили роботу. Цей епізод розбурхав більше німецьке командування, ніж нас, знали, на що йшли і які могли бути наслідки. Відома була гірка доля наших парламентарів в Будапешті, убитих гітлерівськими фанатиками. Більш того, я раз-вирішив бранцям до переходу лінії фронту мати при собі лич-ве зброю. Чи не парадокс - ми, беззбройні парламентарі, вели збройних бранців ».
У штабі угруповання вирішено було залишити начальника опера-тивного відділу для контролю за виконанням наказу коменданта. Лінію фронту наші парламентарі і полонені перейшли знову на ділянці 27-го стрілецького полку. До штабу дивізії парламентарі разом з полоненими дісталися близько першої години ночі. Там радісні то-варіщі повідомили їм, що годину тому в 24.00 дев'ятого квітня Моск-ва салютувала доблесним військам 3-го Білоруського фронту, ов-ладевшім містом і фортецею Кенігсберг, двадцятьма чотирма артилерійськими залпами із трьохсот двадцяти чотирьох знарядь. У своєму наказі Верховний Головнокомандувач дякував участ-ників штурму. Згодом всі вони були нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга».
Всю ніч і весь наступний день відбувалася здача в полон не-мецкіх військ. До нашим солдатам зі словами подяки подхо-дили люди в цивільному. Це ті, хто був викрадений з різних країн в фашистську неволю і тепер звільнений радянськими військами.
висновок
Штурм Кенігсберга - не просто один з яскравих епізодів Вели-кою Вітчизняної війни. Це щось більше, що змушує нас серйозно задуматися про багато проблем сьогоднішнього дня.
Так, безумовно, це прекрасно, талановито задумана і мас-терських виконана великомасштабна військова операція. Вся, від початку бойових дій на території Східної Пруссії до взя-ку військово-морської фортеці Піллау, до переможного визволення цього краю від фашистських військ. Як не згадати про це сьогод-ня, коли всі ми стали свідками того, якою високою ціною оп-лачівается на війні полководческая бездарність окремих висо-копоставленних військових чиновників.
Звичайно, в короткому хронікальному оповіданні про штурм Кеніг-сберга упущені багато важливих сторінок битви, вони більш детально висвітлені в інших виданнях, присвячених цій битві. Окремо можна і потрібно говорити про залізничних військах, які забезпечили безперебійне постачання йдуть на штурм боєприпасами, продовольством, іншими необхідними ма-лами. Це вони в найкоротші терміни поклали, перешили і ввели в дію 552 кілометри залізничних колій, побудували 64 моста. Успішний штурм Кенігсберга був би неможливий без са-моотверженного ратної праці інженерних і саперних військ. Ні-оценіма роль Балтійського флоту в штурмі Кенігсберга і Пиллау. Кораблі і підводні човни перерізали морські комунікації противника, а морська авіація безпосередньо брала участь в штурмі, підтримуючи наземні війська.
Не можна забувати, що удари по Кенігсберга крилом до крила з нашими авіаторами наносили французькі льотчики полку Нор-Манді - Німан, що завершив на цій землі свій бойовий шлях. Хочеться згадати і про тих, хто вніс свій незримий внесок в від-ходили події. Це група німецьких антифашистів - солдат, офіцерів і генералів з комітету «Вільна Німеччина», кото-які через гучномовні радіоустановки, висунуті в перші лінії атакуючих, зверталися до своїх співвітчизників з при-зивом не підтримувати фашистський режим. А деякі з анти-фашистів, прекрасно розуміючи, чим це загрожує, знову одягали по-енную форму і йшли через лінію фронту до обложеного Кенігсберг, щоб нести у ворожі окопи слово правди про війну, раз-в'язаної гітлерівцями.
Але, що найважливіше, штурм Кенігсберга ще раз довів вели-кую силу патріотизму. Підійдіть до братських могил, і по фамі-ліям загиблих ви побачите, що перемогу кували сини всіх народів Радянського Союзу, ніколи не називали свою Батьківщину «цією країною». Дотик до їх подвигу вчить нас любити свою стра-ну, пишатися її славною історією. І марні вживаються окремими колами спроби переінакшити підсумки другої світової війни, применшити роль в ній радянського народу, який здобув велику перемогу над агресором, що врятував світ від фашистської чуми.
Ні, штурм Кенігсберга не канув в історію. Приходячи на братс-кі могили, кожен повинен задати собі питання - а чи вартий він святий жертви, принесеної нашими батьками і дідами. Бо не заради себе, а заради своїх нащадків йшли вони без коливання в притулку-ву битву з фашизмом. Ось чому наше життя, діяння і помис-ли свої ми зобов'язані узгоджувати з величчю їх безсмертного під-віга. У цьому велике значення Перемоги.
Світлі образи героїв не тільки назавжди залишилися в нашій па-мяти, вони і сьогодні повинні допомогти нам визначити вірні кричи-ентіри в життя.
Список використаної літератури
1. Галицький К.М. У боях за східну Пруссію / К.Н.Галіцкій. - М., 1970. - 492с.
2. Дарьялу А. Кенігсберг: Чотири дні штурму / А. Дарьялу. - Калінінград., 1995. - 64с.
3. Медведєв Л.С. Штурм Кенігсберга / Л.С.Медведев. - Калінінград., 1985.-429с. ...........
|