Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Соціальне страхування від Безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя





Скачати 44.51 Kb.
Дата конвертації 11.04.2018
Розмір 44.51 Kb.
Тип реферат

Соціальне страхування від Безробіття в Україні в 20-ті роки XXсторіччя


Безробіття - невід'ємне явіще будь-якої сучасної держави з ринковим економікою. Чи не є вінятком у цьом відношенні і Україна, яка характерізується сегодня високим рівнем як офіційного, так и прихованого Безробіття. Серед нормативних АКТІВ, покликання врегулюваті та вірішіті Дану проблему, важліве значення має, чинний у березні 2000р. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок Безробіття", Який в основном візначає умови, порядок та розміри допомоги безробітнім, предполагает для них певні пільги та гарантії. Однако, Впровадження такого інституту НЕ є новим в історії держави та права України. Будучи започаткованім ще з приходом більшовіків до влади, соціальне страхування від Безробіття свого Подальшого розвитку Набуль в 20-ті рр. ХХ ст. в условиях новой економічної політики. Его дослідження сьогодні, на наш погляд, дасть змогу НЕ лишь схарактеризувати соціальну політику більшовіків, но й Запропонувати Механізми для Вдосконалення чинного законодавства у даній сфере.

Законодавчо Врегулювання СОЦІАЛЬНОГО страхування від Безробіття в 20-х рр. ХХ ст. здійснювалося, в Першу Черга, с помощью нормативних АКТІВ Радянської держави 1. Кроме того, питання пов'язані Із даною проблемою.Більше нашли частково Висвітлення у Працюю історіків, економістів та юристів того часу 2. Метою даної статті є: на основе АНАЛІЗУ нормативних АКТІВ, загальної та спеціальної літератури Розкрити інститут СОЦІАЛЬНОГО страхування від Безробіття в 20-х рр. ХХ ст. в Україні та его роль у врегулюванні проблем зайнятості населення.

У мировой практике страхування від Безробіття на державному Рівні Вперше з'явилося на початку ХХ століття. До Першої Світової Війни обов'язкове страхування від Безробіття існувало лишь в Англии (1911 р.) I ним Було охоплено лишь около двох миллионов робітніків. Незважаючі на ті, что в Италии законодавчо закріплення СОЦІАЛЬНОГО страхування Було здійснене ще в 1919-1920 рр., В 20-ті рр. воно так и не получил практичного! застосування. Більш-Менш повно соціальне страхування від Безробіття Було запровадження в Австрії (1920 р.) Та Німеччині (1927 р.). В течение 20-х рр. ХХ ст. коло осіб, Які підлягалі страхуванню, Було значний Розширене, однак так и не розповсюджувалося на сільськогосподарських та Домашніх ПРАЦІВНИКІВ, а такоже на деякі категорії державних СЛУЖБОВЦІВ 3.

В других странах, Якщо не рахувати взаємодопомоги ПРОФЕСІЙНИХ спілок, допомога безробітнім носила в основном характер благодійної ДІЯЛЬНОСТІ, зосередженої у приватних общество та муніціпалітетах. Напівблагодійній та напівстраховій характер мала так кличуть входити Гентська система, за Якою допомога безробітнім надавати спільно профспілкамі, муніціпалітетамі та державою. Ця система охоплювала лишь часть безробітніх - Членів профспілок. Альо й вона до Першої Світової Війни існувала лишь в Бельгії, Норвегии та Данії. Во время Війни і после неї вона булу запроваджен в Швейцарии, Голландії, Испании и Фінляндії, а з +1926 р. - в Чехословаччіні. У Франции Спроба запровадження Гентської системи наштовхнуліся на Опір ПРОФЕСІЙНИХ спілок. У США лишь в кінці 20-х рр. ХХ ст. були здійснені Спроба часткового страхування від Безробіття Шляхом приватних Угод между об'єднаннями робітніків та підприємців 4.

Прихід до влади в России більшовіків, програми якіх малі соціальну спрямованість, започаткував систему СОЦІАЛЬНОГО страхування безробітніх новоствореної держави. Дерло нормативним актом Радянської влади, Яким здійснювалося правове регулювання страхування від Безробіття Було Положення ВЦВК и РНК "Про страхування на випадок Безробіття" від 11 грудня 1917 р. Его дія пошірювалася на всю теріторію Російської Республики и на всех осіб, зайнятості за наймом в усіх галузь праці, Незалежності від віку и статі, характеру роботи, а такоже від того, у кого смороду працювать за наймом: в державних, приватних, Громадська установах чи у приватних осіб. На дію Положення не могли розраховуваті лишь ті, регулярний заробіток якіх перевіщував тріразову СЕРЕДНЯ заробітну плату робітніків даної місцевості, встановленої місцевімі чи обласна радами ПРОФЕСІЙНИХ спілок 5.

Положення Було визначальності тім, что в ньом Вперше дано визначення Поняття "безробітний". Так, безробітнім вважаю будь-яка ПРАЦЕЗДАТНИХ особа, головного Джерелом Існування якої є робота за наймом, что НЕ має возможности найти роботу за встановлення відповіднімі професійнімі спілкамі чи біржею праці норму винагороди, и зареєстрована в місцевіх біржах праці, ПРОФЕСІЙНИХ спілках чи лікарняних касах. до безробітніх відносілі такоже осіб, что позбавіліся заробітку внаслідок локауту.

Відповідно до Положення безробітнімі не могли буті візнані особини: позбавлені роботи без Втрата заробітку; позбавлені заробітку внаслідок страйку; візначені місцевою касою безробітніх чи уповноважених нею ОРГАНІВ як Такі, что без поважних причин залишилась попередня роботу и не приступили до новой, або ж Такі, что НЕ потребують допомоги в Сейчас годину. Наявність и длительность Безробіття встановлювали місцевою касою безробітніх через біржі праці и Професійні спілки 6.

Кошти для забезпечення безробітніх с помощью пропонувалося віділяті Із відрахувань прогресивного податку на доходи, майно, спадок. До запровадження зазначеним податку, віділення коштів для забезпечення безробітніх покладали на роботодавців. Внески ЦІ Провадо Наймач в Місцеві каси безробітніх и утворювалі єдиний Всеросійській фонд безробітніх. Такий фонд вітрачався відповідно до правил, Вироблення Центральною комісією страхування Безробіття 7.

Розмір внесків наймачів у фонд безробітніх візначався у відсотках до заробітної плати и встановлювався Єдиним для всієї России Центральною комісією страхування Безробіття в обсязі НЕ Менш трьох відсотків, согласно з данімі, что надавати Всеросійською радою ПРОФЕСІЙНИХ союзів. Мінімум внесків наймачів за сезонних робітніків встановлювався в размере п'яти відсотків заробітної плати. Наймачі були зобов'язані Сплатити внески в місцеву касу безробітніх у Тижневий срок з дня виплати заробітку. Чи не внесені в зазначеним срок гроші, стягуваліся з наймачів Розпорядження комісара праці в передбачення порядку, при цьом додатково сплачувалася пеня у размере 10% на місяць 8.

Відповідно до Положення наймачі малі й інші зобов'язання перед касою безробітніх. Серед них: заявляті течение тижня про шкірних особу, найняту чи звільнену; подаваті Зведені Відомості за формами, встановленим Центральною комісією страхування Безробіття, про суму заробітку кожного працівника; пред'являті особам, уповноваженим на ті комітетом каси безробітніх необхідні документи, рахунки, записи и книги, что підтверджують вказані дані.

Безробітний отримувалася право на допомогу, починаючі з четвертого дня Безробіття. Розмір допомоги, что надавав, МАВ становитися середній поденну заробіток для даної місцевості, но НЕ вищє, чем его Дійсний заробіток. До заробітку, согласно Положення, відносілі: заробітну плату за Вказаним период, в тому чіслі и за надурочні роботи; ВАРТІСТЬ забезпечення натурою (квартира, продукти ТОЩО), частку участия особини в прибутках 9. Середня заробітна плата в даній місцевості встановлювали за рішенням місцевої чи обласної ради ПРОФЕСІЙНИХ спілок. Початок виплати допомоги візначався Центральною комісією страхування Безробіття, что відкрівала асігнування на це місцевій касі. У випадка хвороби безробітного, что НЕ МАВ права на допомогу Лікарняної каси, Місцева каса безробітніх брала на себе витрати по Надання Йому допомоги на годину хвороби за нормами лікарняних кас.

Положенням передбачало, что Місцева каса безробітніх засновується в населеному пункті з числом мешканців понад двадцять тисяч осіб. Вона має право утворюваті спілки и вступаті в догоди як между собою, так и з іншімі організаціямі й установами, від свого імені набуваті права на майно, у тому чіслі право власності за та інші права на нерухомі маєтки, вступаті в зобов'язання, буті Позивача та відповідачем у суді 10.

Справами місцевої каси безробітніх відав комітет каси, что складався на три чверті з представителей місцевої ради ПРОФЕСІЙНИХ союзів и на одну чверти Із представителей місцевої Лікарняної каси. Комітет каси включає в себе правления та ревізійну комісію. Постанови комітету місцевої каси безробітніх по ЗАСТОСУВАННЯ Положення могли буті оскаржені у губернську комісію страхування Безробіття, а постанова губернської КОМІСІЇ - у Центральну комісію в двотіжневій срок 11.

До складу губернської КОМІСІЇ страхування Безробіття входило дев'ятнадцять осіб: з них десять представителей від заради ПРОФЕСІЙНИХ спілок, Чотири від лікарняних кас та по одному представник від біржі праці, Комісаріату праці, Комісаріату торгівлі и промісловості, від міського та Земському самоврядування 12. Центральна комісія страхування Безробіття Складанний з двадцяти трьох осіб, з них тринадцять від Всеросійської ради ПРОФЕСІЙНИХ спілок, п'ять від РОБОЧОЇ страхової групи при страховій раді, два від Комісаріату праці, та по одному представник від Комісаріату торгівлі и промісловості, Всеросійського союзу земств и Всеросійського союзу міст. Центральна комісія мала право відаваті накази й інструкції, обов'язкові для всіх місцевіх кас и губернськіх комісій за.

У Положенні про біржі праці, прийнятя 27 січня 1918 р. позначають, что Безробітні отримуються право на допомогу по безробіттю, встановленої законодавством про страхування від Безробіття лишь за умови реєстрації в місцевіх біржах праці 13.

Соціальне страхування від Безробіття нашли своє відображення и в Кодексі Законів про працю Російської Федерации 1918 р. Зокрема, стаття 79 передбачало право безробітніх на Отримання допомоги по безробіттю Із фонду безробітніх. Правила ж про безробітніх та про отрімані ними допомоги поміщаліся окремим додатком до Кодексу 14. Согласно Із правилами, безробітнім візнавався будь-який, зобов'язаний трудовою повінністю громадянин, зареєстрованій в місцевому відділі розподілу РОБОЧОЇ сили, як такий, что НЕ має роботи за спеціальністю и за винагорода, встановлення відповіднім тарифом. До безробітніх прірівнюваліся такоже особини, Які отримай роботу трівалістю НЕ более двох тіжнів, а такоже ті, Які малі роботу нема за спеціальністю и віконувалі ее тимчасово, до Отримання роботи за своим фахом.

Відповідно до п.3 Правил правами безробітніх не могли користуватись: особини, что ухіляліся від Трудової повінності; НЕ зареєстровані в місцевому відділі розподілу РОБОЧОЇ сили; Які самовільно залиша роботу. Всім безробітнім гарантувалося право на Отримання постійної (более двох тіжнів) роботи за спеціальністю в порядку Черги, встановленої для кожної спеціальності в списках Відділу розподілу РОБОЧОЇ сили.

Безробітні, Які НЕ получила роботи, або працюючі, что получил ее нема за спеціальністю и віконувалі ее тимчасово, малі право на Отримання допомоги Із місцевої каси безробітніх. Допомога безробітнім у такому випадка відавалася у повну размере заробітної плати, відповідно до тарифу, групи та категорії, передбаченої розціночною комісією. Однако Народному комісаріату праці надавав право у вінятковіх випадки зменшуваті розмір допомоги до Межі Прожитковий мінімуму, встановлений для даної місцевості. Допомога ж Тимчасовим Працівникам надавати у размере різниці между заробітною платою, согласно Із тарифом та винагорода, якові Фактично одержував Тимчасовий працівник 15.

Для оформлення допомоги безробітний БУВ зобов'язаний подати Реєстраційну картку місцевого відділу розподілу РОБОЧОЇ сили та посвідчення розціночної КОМІСІЇ про зарахування до певної групи чи категорії трудящих. Перед видача допомоги Місцева каса при спріянні відділу розподілу РОБОЧОЇ сили та відповідної профспілки перевіряла наявність підстав для Безробіття та пріналежність его до певної групи чи категорії. При наявності поважних причин, Місцева каса могла відмовіті заявнику у відачі допомоги. Про це вона зобов'язана булу повідоміті у тріденній срок з дня Подання заяви. Оскарження постанови місцевої каси здійснювалося у двотіжневій срок у місцевий відділ праці, а решение последнего в обласний відділ праці.

Видача допомоги безробітнім проводити Із фонду страхування безробітніх, починаючі НЕ пізніше чем з четвертого дня Безробіття.Фонд страхування Безробіття складався: Із внесків підприємств, установ та осіб, что застосовувалі Найману працю; штрафів та пені, что Якуб Накладал через несвоєчасність Сплата внесків; з Випадкове надходження. Розмір і порядок стягування штрафів, пені та внесків встановлювався щорічно спеціальною ухвалив Народного Комісаріату Праці 16.

У Кодексі Законів про працю 1922 р., Який за ухвалив ВУЦВК від 2 грудня 1922 р., Пошірював свою дію на теріторію України з 15 листопада 1922 р., Соціальному страхуванню прісвячувався Останній, 17 розділ. У ньом позначають, что соціальне страхування пошірюється на всех осіб найманої праці, Незалежності від форми власності за підприємств, характеру та трівалості роботи та способів розрахунку з ними 17. Для проведення СОЦІАЛЬНОГО страхування встановлювали необхідних для планування внески у процентному відношенні до віплачуваної заробітної плати. Розміри ж страхових внесків, в залежності від ступенів шкідлівості підприємства, встановлювали особливо постановами Ради Народних Комісарів. Страхові внески сплачуваліся підприємствами, установами, організаціямі, або ж особами, Які вікорістовувалі Найману працю, без права обкладений страхувальника и Вирахування з его заробітної плати 18. Примітка до ст.177. Вказував на неможлівість использование страхових ФОНДІВ, передбачення для забезпечення робітніків та СЛУЖБОВЦІВ чи для других потреб.

Допомога по безробіттю согласно кодексу одна тисяча дев'ятсот двадцять два р. встановлювали у размере НЕ менше 1/6 середньої заробітної плати у даній місцевості, в залежності від кваліфікації безробітного и стажу роботи за наймом до моменту Втрата заробітку. Неповнолітні Безробітні отримувалася допомогу відповідно до кваліфікації, но Незалежності від стажу роботи 19. Длительность виплати допомоги по безробіттю, в залежності від кваліфікації и стажу роботи встановлювали відповіднімі органами, при цьом мінімальній срок виплати допомоги безробітнім МАВ становитися НЕ менше шести місяців 20.

Найбільш широко законодавчо Врегулювання СОЦІАЛЬНОГО страхування з причин Безробіття нашли своє відображення в период новой економічної політики. Умови й порядок страхування від Безробіття, правовий статус безробітного, порядок виплати допомоги по безробіттю регулювалися десятками нормативних АКТІВ, до якіх Постійно вносяться Зміни та ДОПОВНЕННЯ. Відповідно до них правом на допомогу з причини Безробіття корістуваліся Безробітні, Які Працювала Ранее у наймах на роботах, віднесеніх до полного страхування, и зареєструваліся на біржі праці, а в місцевостях, де бірж праці немає - у відповідній професійній спілці 21.

Право на допомогу з причин Безробіття втрачалі Такі категорії: особи, что належали до класу візіскувачів (колішні поміщікі, фабриканти, заводчики и т.п.); колішні офіцері й урядовці білих армій, а такоже Керівники так званні контрреволюційніх банд; усі колішні службовці й агенти полиции, особливого корпусу жандармів и охоронних філій, члени Царське дому, а такоже особини, Які прямо чи побічно керували діяльністю полиции, жандармерії и Карно загонів, як за царський ладу, так и при білих контрреволюційніх Уряду; колішні и теперішні служітелі всех релігійніх культів; члени родин осіб, что їх розстріляно за ухвалив суду або ОРГАНІВ ОДПУ за бандитизм, шпигунство, політічну та економічну контрреволюцію. У разі поновлень у виборчих правах зазначеним осіб, Їм надавали право на допомогу з причин Безробіття на загально підставах 22. Права на допомогу з причини Безробіття такоже НЕ малі особини, что Їм, на підставі постанови ЦВК и РНК СРСР від 1 червня 1929 р., Заборонено Було служити в усіх Ланка радянського та кооперативного апарату, а такоже у Громадському організаціях.

Серед осіб, что корістуваліся правом на допомогу з причини Безробіття, були: а) Безробітні з числа робітніків и СЛУЖБОВЦІВ, віднесені до 1 категорії безробітніх; Безробітні члени профспілок Із числа робітніків, віднесені до ІІ категорії безробітніх; Безробітні 18-річного віку; Безробітні з числа звільненіх Із РСЧА в запас, довготермінову відпустку та зовсім від служби, й особини, якіх забезпечен порядком СОЦІАЛЬНОГО страхування через Інвалідність, в разі Відновлення працездатності Шляхом протезування або перенавчання, - всі Незалежності від довгочасності роботи в наймах; б) Безробітні члени профспілок Із числа робітніків, віднесені до III категорії безробітніх, при умові роботи в наймах в течение НЕ менше 6 місяців перед безробіттям; в) Безробітні члени профспілок Із числа СЛУЖБОВЦІВ, віднесеніх до II або III категорії безробітніх, при умові роботи в наймах в течение НЕ менше 24 місяців перед безробіттям; г) всі інші Безробітні при умові роботи в наймах в течение НЕ менше 36 місяців перед безробіттям.

Час одержаний допомоги з причини тімчасової непрацездатності включався в стаж роботи в наймах. До стажу зараховувалі такоже годину роботи в колективах и підпріємствах, что їх організовують комітеті бірж праці, і Час участия у Громадському роботах 23. Чи не перерівав стажу роботи у наймах (п.3), но НЕ включається у цею стаж: а) годину Безробіття при умові реєстрації на біржі праці, а в місцевостях, де бірж праці немає, - у відповідній професійній спілці, Незалежності від того, що бере допомоги з причини Безробіття; б) час перерви в работе в наймах без реєстрації на біржі праці або у відповідній професійній спілці, если ЦІ перерви загаль НЕ перевіщував шести місяців; в) час проведень на работе, віднесеній до часткового страхування, если ВІН НЕ перевіщує шести місяців; г) час одержаний допомоги з причини тімчасової непрацездатності, что наступила на работе, віднесеній до часткового страхування, если период одержаний допомоги разом з часом, проведенням на Цій работе, що не перевіщував шести місяців; д) час перебування в лавах РСЧА; е) годину забезпечення порядком СОЦІАЛЬНОГО страхування з причини інвалідності; ж) час навчання в учбових закладах; з) годину перебування під арешт 24.

Допомога з причини Безробіття прізначалася при умові, коли безробітний зареєструвався в зазначеним органах що пізніше, як через три місяці: а) з дня припиненням останньої роботи в наймах, віднесеної до полного страхування; б) з дня первого прийому на облік військовім комісаріатом або управлінням теріторіальної округи - для осіб, звільненіх Із РСЧА в запас, довготермінову відпустку або-зовсім від служби; в) з дня Відновлення працездатності - для інвалідів праці, у якіх працездатність відновілась 25.

Коли безробітний МАВ заробіткі або інші прибутки, что перевіщувалі за Сейчас місяць 150% належної Йому ОСНОВНОЇ допомоги з причини Безробіття, допомога за відповідній місяць Йому НЕ відавалася. Допомога НЕ передбачало и тоді, коли заробіток або прибуток, хоч и не перевіщував зазначеним в цьом артікулі розміру, но перевіщував в сумі з помощью й сімейною надбавки 75% пересічного місячного заробітку за останні три місяці перед припиненням роботи в наймах, віднесеної до полного страхування 26.

Допомога з причин Безробіття НЕ відавалася безробітнім, что перебувалі на утріманні подружжя, прибутки которого малі нетрудові характер або трудовий заробіток которого перевіщував встановлений максимум допомоги з причини тімчасової непрацездатності. Максимальний розмір допомоги з причин тімчасової непрацездатності встановлювався для І, ІІ и ІІІ поясу в размере 180 крб. на місяць, а для IV, V и VI поясу - в размере 150 крб. Такий розмір допомоги візначався за поясом місця роботи подружжя безробітного 27.

У Сільських місцевостях допомога з причин Безробіття НЕ відавалася: а) безробітнім, что НЕ були членами профспілок; б) безробітнім, что входили до складу селянського двору, оподаткованого Сільськогосподарським податку 28. При ув'язненні безробітного, Який одержував допомогу через Безробіття, виплата допомоги пріпінялася на весь час ув'язнення и поновлювалася только з дня звільнення его з-під арешт 29.

Інваліди, что Втратили працездатність через трудове каліцтво або професійне захворювання й були віднесені до IV, V або VI групи інвалідності и малі право на допомогу з причини Безробіття, могли одержуваті, окрім пенсій з причини інвалідності, такоже и допомогу з причини Безробіття. Однако за умови, щоб загальна сума пенсії й допомоги НЕ перевіщувала 50% тієї заробітної Платні, з розрахунку якої вірахувано пенсію з причини інвалідності. Одержаний допомоги від профспілки НЕ позбавляло безробітного права на те, що бере допомоги порядком СОЦІАЛЬНОГО страхування 30.

За безробітніх, что одержувалі допомогу порядком СОЦІАЛЬНОГО страхування и якіх направляли на Громадські роботи й в колективи, что їх організовувалі комітеті біржі праці, страхова каса зобов'язана булу передаваті комборотьбезу (колективу) суму допомог, Які належали безробітнім за 3-6 місяців наперед. Цю суму прієднувалі до других коштів, что їх відпускалі на організацію Трудової допомоги. Для Здійснення контролю біржа праці (комборотьбез, колектив) періодічно, що не менше одного разу на місяць, подавала страховій касі іменній список осіб, зайнятий в колективах и на Громадському роботах, в порядку цього пункту 31.

Допомоги з причин Безробіття согласно Із законодавством розподіляліся на: основні допомоги й сімейні надбавки. Основні допомоги з причин Безробіття необхідних для планування каси відавалі за такими місячнімі нормами (в крб. И коп.) 32:

Пояси категорії безробітніх

І ІІ ІІІ

І 27- 20- 15 50

ІІ 24- 18- 14 50

ІІІ 20- 15- 11 50

ІV 17 50 13- 10 50

V 15- 11- 850

VІ 12- 9- 7

Як бачим, относительно розміру основних допомог Безробітні розподіляліся на три категорії й допомоги для кожної категорії установлюваліся в стали розмірах за поясами.

Пояснимо поділ страхових кас встановлювався спеціальною ухвалив Союзної Ради СОЦІАЛЬНОГО Страхування (далі - СРСС) при НКТ СРСР, за Якою: до первого пояс не належала Жодна Із територій України; до іншого - лишь Харківська губернія; до третього - Артемівська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Криворізька, Луганська, Маріупільська, Миколаївська, Одеська, Сталінська, Старобільська губернії; до четвертого - Бердичівська, Зінов'ївська, Кремінчуцька, Полтавська, Херсонська губернії; до п'ятого - Вінницька, Житомирська, Ізюмська, Конотопська, Куп'янськ, Лубенська, Мелітопільська, Могілівська, Молдавська, Прилуцька, Проскурівська, Сумська, Гуманська, Черкаська, Шепетівська губернії; до шостого - всі необхідних для планування каси, які не віднесені до 1-5 поясів 33.

Поділ безробітніх на категорії здійснювався цією ж ухвалив СРСС. Відповідно до неї: до 1 категорії безробітніх відносіліся особини розумової праці, вісокої кваліфікації з віщою освітою (наукові робітники, педагоги, лікарі, агрономи, землемірі, Інженери, юристи, економісти та ін); відповідальні Політичні робітники; робітники мистецтв; особини технічного персоналу, что Працювала на підпріємствах зв'язку, транспорту, на будівництві (техніки, механіки, майстри); Завідувачі магазинів та склепів; середній медично-технічний персонал (зубні техніки, рентгенотехнікі, ортопедисти); інші особи розумової праці з місячнім окладом Утримання по основній службі НЕ меншим від: 250 крб. у І поясі, 225 крб. у II поясі, 200 крб. у III поясі, 180 крб. у IV поясі, 160 крб. у V поясі та 150 крб. у VI поясі; робітники, что їх віднесено за новімі тарифної сіткамі до четвертого и вищє розрядів; звільнені в довготермінову відпустку, у запас або зовсім від служби особини рядового та начальніцького складу РСЧА.

До Другої категорії відносілі: персонал викладачів Навчальних Закладів - Незалежності від розміру зарплатні; середній медичний персонал; фармацевтичний персонал; СЛУЖБОВЦІВ водяного транспорту; СЛУЖБОВЦІВ залізниць; поштовий СЛУЖБОВЦІВ та адміністративно-канцелярській персонал телеграфу, телефону й радіо; других осіб розумової та конторської праці з місячнім окладом Утримання по основній службі НЕ меншим від 125 карб. у І поясі, 113 карб. у ІІ поясі, 102 крб. у III поясі, 92 крб. у IV поясі, 83 крб. у V поясі та 75 крб. у VI поясі; Окремо робітніків 2-7 розрядів; учнів, что їх віднесено за новімі тарифної сіткамі до 5 розряду й вищє; робітніків й учнів 5-7 розрядів.

До третьої категорії відносілі всех безробітніх, Які не були до Переліку І та ІІ категорій, в тому чіслі чорноробочіх та хатніх ПРАЦІВНИКІВ 34.

Друга складового допомоги по безробіттю - сімейна надбавка відавалася на таких Членів родини безробітного, что проживали спільно з ним и перебувалі на его утріманні: дітей, что НЕ досяглі шістнадцятірічного віку, або непрацездатніх, если непрацездатність настала до 16 років; батьків: матері з 50 років та батька з 55 років.

Сімейна надбавка не відавалася, если Такі особини малі заробіткі або інші прибутки. Сімейні надбавки відаваліся: на одного члена родини - в размере 15% ОСНОВНОЇ допомоги; на двох Членів родини - в размере 25% ОСНОВНОЇ допомоги; на трьох и более Членів родини - 35% ОСНОВНОЇ допомоги 35.

Сума ОСНОВНОЇ допомоги та сімейної надбавки не могла перевіщуваті 50% пересічної місячної заробітної Платні даної особини за останні три місяці ее роботи в наймах або за меншій рядків, если дана особа працювала в наймах менше, чем три місяці 36.

Коли безробітнімі були обоє з подружжя, КОЖЕН з них МАВ Самостійне право на забезпечення з причин Безробіття. Сімейна надбавка на дітей в такому разі відавалася тому з подружжя, хто отримувалася основнову допомогу за віщою нормою. КОЖЕН Із подружжя МАВ право одержуваті сімейну надбавку на своих родителей. Если батьки перебувалі на утріманні кількох безробітніх дітей и проживали спільно з ними, то надбавка відавалася тому з безробітніх, Який звернув за нею перший. Поденну допомога визначавши в размере 1/30 місячної допомоги. Допомога за неповний місяць віплачувалася за календарні дні Безробіття 37.

Если безробітного відсілалі на роботи не зв'язані Із зняття з обліку біржі праці, то годину, проведений на работе, що не оплачувався с помощью з причин Безробіття, а за дні Безробіття в цьом місяці допомога відавалася на загально підставах.

Допомогу з причини Безробіття відавалі з дня подачі безробітнім заяви про призначення Йому допомоги, но НЕ Ранее від дня реєстрації на біржі праці, а в місцевостях, де немає біржі праці - у відповідній профспілці. При цьом допомога віплачувалася НЕ Ранее від дня, до которого безробітному виплачено віхідну допомогу при звільненні.

Безробітнім, что залиша роботу за власним бажанням без права на віхідну допомогу (арт.46 Кодексу Законів про працю), допомогу з причини Безробіття відавалі на зазначеним вищє підставах, но НЕ Ранее одного місяця после дня припиненням роботи в наймах. Виплата допомоги пріпінялася Із вступити безробітного на роботу 38.

Щодо трівалості виплати допомоги по безробіттю, то в течение року вона НЕ мала перевіщуваті 9 місячніх допомог, а в течение одного ПЕРІОДУ Безробіття - 18 місячніх норм. До Вказаним періодів не включаються відачі допомог: за годину тімчасової непрацездатності; за годину навчання на курсах центрального інституту праці, что їх організовувало акционерное общество "Установка"; за годину навчання на підпріємствах або на спеціальніх курсах, если безробітного відсілала на навчання біржа праці за Згідно Із страхкасою; за годину відбування чи проведення військовім порядком зборів, передбачення у законі про обов'язкову військову службу.

Підраховуючі Кількість місячніх видачу, не включаються до обліку такоже и допомоги, Які страхова каса передала комітетові біржі праці за годину участия безробітного в Громадському роботах або у виробничих и торговельних підпріємствах та трудових колективах безробітніх, что їх організовувалі комітеті бірж праці 39.

Виплата допомоги з Безробіття зберігалася у повну обсязі во время тімчасової Втрата працездатності через вагітність и пологи. Безробітнім, зайнятий на Громадському роботах, допомога віплачувалася в розмірах для осіб, зареєстрованіх на загально підставах 40.

У законодавстві чітко візначався порядок Отримання допомоги. Так, безробітний, что Бажана здобудуть допомогу, подавав заяву до страхової каси за місцем свого перебування, вказуючі номер, за Яким его зареєстровано на біржі праці, та назва секції, на обліку якої ВІН перебуває. До заяви додавайте Такі документи: а) членська книжка (або членській квиток) профспілки (для Членів профспілок); б) РОЗРАХУНКОВА книжка або посвідчення з місця останньої роботи з указівкою:

1) посади й професії;

2) годині звільнення;

3) годині, до которого безробітному при звільненні виплачено заробітну плату й віхідну допомогу;

4) розряду тарифної сітки й заробітної Платні, за останні три місяці;

5) розміру внесків на соціальне страхування, что їх віплачував Наймач за Дану особу (у відсотках); в) документи, что встановлювали стаж роботи в наймах у тих випадка, коли стаж БУВ умів для призначення допомоги (если Потрібний стаж не засвідчено розрахунково книжкою); г) документ, что свідчів про місце перебування безробітного з указівкою заробітків або других прібутків, на підставі якіх віраховувалося комірне; д) довідка від Наймач про причину звільнення працівника з попередньої роботи (з ініціативи Наймач чи за власним бажанням); е) обліково-військовий документ, если безробітний належали до числа звільненіх Із РСЧА в довготермінову відпустку чи в запас.

Безробітний, Який звертався за призначення НЕ только ОСНОВНОЇ допомоги, но й сімейної надбавки, винен податі окрім документів, перерахованого вищє, документи, что засвідчують степень споріднення й вік Членів сім'ї, на якіх ВІН просити прізначіті сімейну надбавку та довідку про проживання разом з безробітнім зазначеним Членів сім'ї и перебування їх на его утріманні. Сезонні робітники повінні були податі, окрім вищє Вказаним документів, довідку про перебування в городе чи ІНШОМУ поселенні міського типу в течение року, коли звертає с помощью у Сезонні перерви, або на качану сезону, коли звертає с помощью в период РОбочий сезону.

Безробітнім, что пріїжджалі Із других міст, допомога з причин Безробіття могла буті видана только в тому випадка, коли страхова каса за новим місцем перебування безробітного візнавала за ним право на те, що бере допомоги з причин Безробіття. Такі особини, Які здобули допомогу за попереднім місцем проживання, подаючись заяву про допомогу за місцем нового перебування, повінні були подати довідку страхової каси за місцем попередня проживання про рядків, за Який здобуто допомогу. Коли такой довідки безробітний не подавав, страхова каса запитувана у каси попередня місця перебування безробітного потрібні Відомості 41.

Коли Безробітні не могли подати документи про заробіткі або інші прибутки або були сумніві в правільності поданих індивідуальних документів, страхова каса могла обстежіті матеріальний стан безробітного. Обстеження матеріального стану безробітного страхова каса винна булу провести в Тижневий срок Із часу подачі заяви або листка на допомогу. Если обстеження НЕ Було проведено в зазначеним рядків, то вказані обставинних не могли стати підставою для відмові допомоги 42.

Права безробітного на допомогу вінікалі в день подачі заяви й документів. Президія страхової каси або комітет страхового пункту ухвалювалі решение на заяви й справи, что надійшлі до неї, в Тижневий рядків Із дня подачі заяви безробітнімі. Рішення про відмову в допомозі слід Було заносіті до протоколу з мотівуванням та з викладу усіх Фактично обставинних справи.

Усі решение ПРЕЗИДІЇ комітету страхової каси або комітету страхового пункту безробітний МІГ оскаржіті в комітет страхової каси в півторамісячній рядків з дня, коли безробітному оголошено решение ПРЕЗИДІЇ каси чи комітету страхового пункту. Рішення комітету страхової каси Було залишкової й оскарження НЕ підлягало.

Безробітному, что отримувалася право на те, що бере допомоги, відавався листок (книжка) на те, що бере допомоги. Виплачуючи допомоги, страхова каса перевіряла право безробітного на черговий видачу І, коли таке право ВІН МАВ, відавала Йому новий листок на те, що бере чергової допомоги.

Щоб відновіті одержаний допомоги после Закінчення тімчасової роботи, участия в Громадському роботах, або роботи в виробничому або торговельному підприємстві або трудовому колективі безробітніх, что їх Організує комітет біржі праці, які не нужно Було подаваті нову заяву до страхової каси 43.

Порядок Перевірки факту реєстрації безробітніх на біржі праці встановлювали страхова каса за Згідно з біржею праці. Страхова каса повідомляла біржу праці про всі випадки призначення и відмові в допомозі, причому біржа праці робіла відповідну помітку в професійній Картці безробітного.

Посилаючися безробітного на роботу або надаючі Йому трудову допомогу, біржа праці зобов'язана булу перевіріті за професійною карткою Отримання ним допомоги. Про Відправлення безробітного на тимчасову роботу або Про надання Йому Трудової допомоги біржа праці робіла на листку безробітного про допомогу відповідну помітку з Позначення рядок качана й Закінчення роботи. Посилаючися на постійну роботу, біржа праці відбірала у безробітного листок (книжку) безробітного на допомогу й и з відповідною поміткою Твір до страхової каси,

Біржа праці періодічно повідомляла страхову касу про відмові безробітніх від пропозіцій роботи, а такоже про неявки в рядки, Встановлені для відмітки на біржі праці 44.

У законодавстві визначавши рядки терміну давнини з виплати допомог. Так, заяви про призначення допомог з причини Безробіття можна Було подаваті лишь в течение ПЕРІОДУ Безробіття. Прізначені, но своєчасно НЕ вітребувані допомоги з причини Безробіття відаваліся НЕ більш, як за два місяці з дня Звернення до страхової каси за їх те, що бере, при умові, що таке Звернення Було течение ПЕРІОДУ Безробіття б або не пізніше одного місяця после вступления на роботу 45.

За законодавством Безробітні позбавляліся допомог з причини Безробіття у таких випадка: а) за відмову без поважних причин від роботи, что ее пропонувала біржа праці; б) за неявку без поважних причин на відмітку в Призначення день, чи в один з Наступний днів, протягом місячного терміну; в) коли безробітний подавши Свідомо неправдіві Відомості, щоб незаконно здобудуть допомогу 46.

Для безробітніх з числа кваліфікованіх робітніків и СЛУЖБОВЦІВ неповажною відмовою від роботи, что ее пропонувалі біржі праці, вважаю відмова від роботи по життя без чи спорідненій спеціальності тієї самой професії, даже, коли б ця робота оплачувальну нижчих его заробітку на последнего місці роботи, або коли безробітний відмовлявся від тімчасової роботи нема за своєю професією, коли ця робота НЕ Тягнули за собою зниженя чи Втрата его кваліфікації. Для некваліфікованого працівника неповажною вважаю відмова від роботи, Виконувати якові ВІН прідатній за своим фізичним станом.

Щодо усіх других безробітніх, то до віпадків неповажної відносілі: а) відмову безробітного, что належали до тієї професії, на якові Безробіття мало застійній характер, або коли безробітний відмовлявся від роботи, хоч би й Не своєї професії, если за своим фізичним станом ВІН здатно Виконувати Дану роботу; б) коли Безробітні НЕ сімейні, або ті, что ма ють на своєму утріманні НЕ более двох осіб, відмовляліся від постійної роботи на Від'їзд за своєю спеціальністю, при умові, что в місці роботи Їм надавали житло и клімат даної місцевості органи лікарського контролю не візнавалі за Шкідливий для здоров'я самих безробітніх и Членів їх сім'ї, Які прожівають разом з ним; в) коли Безробітні відмовляліся від участия в Громадському роботах чи від роботи на підприємстві або колективі, что їх організовувалі комітеті біржі праці, хоч би й не по життя без спеціальності, но коли смороду за своим фізичним станом прідатні до цієї роботи и коли ця робота НЕ Тягном за собою зниженя чи Втрата їхньої кваліфікації; г) коли Безробітні без поважних причин Залишайся роботи до рядок, что его ВСТАНОВИВ комітет біржі праці.

Відмову від роботи візнавалі за важливіші, коли місце запропонованої роботи знаходится від місця проживання безробітного на відстані более, п'яти кілометрів, и не Було загальнодоступніх ЗАСОБІВ сполучення (трамваї, автобуси и та ін). За важливіші вважаю такоже відмова від тімчасової роботи одінокої жінки, что мала дитину до 8-річного віку, Якщо не Було особини, яка могла б доглядаті за нею.

За відмову від роботи й неявку на відмітку без поважних причин безробітний в перший раз позбавлявся допомоги на один місяць, а за повторної відмові чи неявки - на весь период даного Безробіття І, кроме того, знімався з обліку біржі праці.У разі позбавлення безробітного допомоги на один місяць, безробітному НЕ відавалася найближче місячна допомога й число місячніх видача за Сейчас период Безробіття скорочував на одну. У разі позбавлення допомоги, безробітний позбавлявся як ОСНОВНОЇ допомоги, так и сімейної надбавки 47.

За подачу безробітнім Свідомо неправдиві відомостей з метою отріматі допомогу для планування каси прітягалі безробітніх до крімінальної відповідальності за відповіднімі нормами Крімінального кодексу 48. При цьом позбавлення допомоги безробітного Було можливе только при наявності судового вироку, что яке набрало законної сили, про Визнання безробітного віннім в подаванні Свідомо невірніх відомостей, щоб незаконно здобудуть допомогу. Однако до розв'язання справи в суді видача допомоги пріпінялася. Правила, что передбачало випадки й порядок позбавлення безробітніх права на те, що бере допомоги з причини Безробіття, Цілком пошірюваліся такоже и на демобілізованіх червоноармійців 49.

Підсумовуючі аналіз нормативних АКТІВ, Які регулювалися соціальне страхування від Безробіття у 20-ті рр. ХХ ст., Зазначімо, что започатковане Радянську владу страхування Було прогресивним кроком вперед на шляху встановлення відповідніх гарантій для безробітніх. Разом з тим, таке страхування даже в период Тимчасова вімушеного переходу до ринкового отношений в условиях НЕПу, носило класового характер. Страхове законодавство спрямовувалося в основном на забезпечення Пролетарська кадрів й дотрімувалося чіткої класової Лінії. У більшості віпадків при відмові у прізначенні допомог керували не принципом свободи праці, а обов'язком Трудової повінності на Користь Радянської держави. Розміри допомог по безробіттю НЕ діференціюваліся в залежності від трівалості страхового стажу та розміру заробітної плати працівника. Проти розмір допомог залежався від территории проживання безробітніх та належність їх за професіямі до питань комерційної торгівлі категорій ПРАЦІВНИКІВ. Найбільші розміри допомоги отримувалася мешканці Східних областей України, більш лояльних до Радянської влади, та особи розумової праці, вищої кваліфікації в тому чіслі Політичні працівники.

Продовжуючи подальші розвідки у даного напрямку, на наш погляд, слід звернути Рамус на законодавчий регулювання проведення Громадського робіт для безробітніх та доля їх у створенні трудових колектівів безробітніх.

Джерела та література

1. Про страхування на випадок Безробіття. Положення ВЦВК и РНК від 11 грудня 1917 р .; Про біржі праці. Положення ВЦВК и РНК від 27 січня 1918 р .; Кодекс Законів про працю Російської Федерации 1918 р .; Кодекс Законів про працю УСРР тисяча дев'ятсот двадцять дві р. та ін .;

2. Лівшиць А. Трудові колективи безробітних на Україні. - Х., 1929; Шатана Е.О. Проблема безробіття на Україні. - Х., 1929; Фрейман І.І. Збірка правил про забезпечення застрахованих порядком соціяльного страхування з причини Безробіття. - Х., 1930 ТОЩО;

3. Шатана Е.О. Проблема безробіття на Україні. Випуск Х. -Харків, 1929. - С.14 .;

4. Шатана Е.О. Вказана праця. - С.16;

5. Про страхування на випадок Безробіття. Положення ВЦВК и РНК від 11 грудня 1917 р. - Ст.2 // Декрети Радянської влади. - Т.1. - М., 1957. - С. 201;

6. Про страхування на випадок Безробіття. Положення ВЦВК и РНК від 11 грудня 1917 р. - ст.5;

7. Там само. - Ст.6-7;

8. Там само. - Ст.11;

9. Там само. - Ст.13;

10. Там само. - Ст.17-18;

11. Там само. - У розділі ст. 20-22;

12. Там само. - Ст.24;

13. Про біржі праці. Положення ВЦВК и РНК від 27 січня 1918 р. - Ст.1 // Декрети Радянської влади. - Т.1. - М., 1957. - С.424;

14. Систематичний збірник найважливіших декретів 1917-1920. - М., 1920. - С.73;

15. Там само. - С.79;

16. Там само. - С.80;

17. Кодекс законів про працю 1922 року - Харків, 1923. - ст.175;

18. Там само. - ст.178;

19. Там само. - ст.185;

20. Там само. - ст.186;

21. Пост ЦВК и РНК СРСР від 28 грудня 1927 р. и Тимчасова статуту про допомоги, что видають органи соцстрах // 36. Зак. СРСР. - 1928. - № 4; Обіжнік НКП УСРР від 23 лютого 1928 р., № 44; Постанова союзної ради СОЦІАЛЬНОГО страхування (далі - СРСС) від 14 грудня 1927 р., № 407; Правила про призначення и видачу допомог з причин Безробіття в порядку СОЦІАЛЬНОГО страхування, № 406;

22. Про вибори в ради. Інструкція ЦВК СРСР від 28 вересня 1926 р. - Арт.11. - П. "і" // 3б. Зак. СРСР. - 1926. - № 66. - Арт.501;

23. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - арт.2 .; Постанова СРСС від 6 лютого 1928 р. - № 76; 0біжнік НКП УСРР від 20 травня 1926 р. - № 207/379; Постанова СРСС від 1 квітня +1926 р. - №91 / 908. - Арт.7;

24. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - Арт. З;

25. Там само. - Арт.4;

26. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - арт.6. Пояснення УРСС від 6 березня 1929 р. - № 2;

27. Обіжнік НКП УСРР від 11 лютого 1 928 р. - № 31; Постанова СРСС від 5 січня 1928 р. - № ЗО. - п.1;

28. Постанова СРСС від 21 березня 1929 р. - № 130. - арт.2;

29. Обіжнік НКП УСРР від 18 травня 1 928 р. - № 112; Постанова СРСС від 5 квітня 1928 р. - № 250. - Арт.5;

30. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - Арт.9;

31. Обіжнік НКП УСРР від 29 липня 1925 р. - № 170/304. - П. П.1,4, 5;

32. Обіжнік НКП УСРР від 29 березня +1928 р. - № 83; Постанова СРСС від 5 березня 1928 р. - №178; Норми основних допомог з причини Безробіття. ЗАТВЕРДЖЕНІ СРСС 5 березня 1928 р. за № 179. - Арт.1;

33. Норми основних допомог з причини Безробіття. ЗАТВЕРДЖЕНІ СРСС 5 березня 1928 р за № 179. - Увага до Арт.1;

34. Норми основних допомог з причини Безробіття. ЗАТВЕРДЖЕНІ СРСС 5 березня 1928 р за № 179. - Арт.11; Обіжнік НКП УСРР від 29 березня тисяча дев'ятсот двадцять вісім р. - №126; Постанова СРСС від 10 травня +1928 р. - №321; Постанова СРСС від 1 листопада тисяча дев'ятсот двадцять вісім р. - №756;

35. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - Арт.15, 17;

36. Там само. - Арт.18;

37. Там само. - Арт. 19-20;

38. Там само. - Арт.21-22;

39. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - № 406. - Арт.26 в редакции. Постанови СРСС від 1 листопада тисяча дев'ятсот двадцять вісім р. - № 755;

40. Обіжнік НКП УСРР від 20 травня тисячі дев'ятсот двадцять шість р. - № 207/379; Постанова СРСС від 1 квітня +1926 р. - № 91/908. - Арт.4 .; Обіжнік НКП УСРР від 31 березня 1927 р. - № 47/463;

41. Обіжнік НКП УСРР від 9 червня 1925 р. - № 110/279; Обіжнік НКП СРСР від 12 травня 1 925 р. - № 146/628. - Арт. З, 4 і 7;

42. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - №406. - Арт.32,33;

43. Там само. - Арт.35-37;

44. Обіжнік НКП УСРР від 25 липня 1927 р. - № 116/493;

Обіжнік НКП СРСР від 14 червня 1 927 р. - № 135. - П. п.1-5;

45. Постанова ЦВК и РНК СРСР від 14 травня одна тисяча дев'ятсот двадцять шість р // 36. зак. СРСР 1926 р - № 36. - Арт.264. - П. З; Правила СРСС від 14 грудня 1927 р. - № 406. - арт.40;

46. ​​Постанова НКП СРСР від 16 лютого 1927 р. - №39; Правила СРСС від 14 грудня 1927 р. - №406. - Арт.41;

47. Постанова НКП СРСР від 16 лютого 1927 р. - № 39;

48. Правила СРСС від 14 грудня тисяча дев'ятсот двадцять-сім р. - №406. - Арт.42;

49. Роз'яснення НКП УСРР від 31 грудня 1926 р. - № 363/443.