|
Соціальний лад давньоруського суспільства
У сучасній вітчизняній історичній науці переважає думка про те, що в Давньоруській державі абсолютна більшість населення становили вільні селяни-общинники, які об'єднуються в шнур (від мотузки, якою обмірювали земельні ділянки; шнур називали також сотнею, пізніше - губою). Їх з повагою називали люди, мужі. «Чоловік» Стародавньої Русі брав участь в сході громади, вибирав старосту, брав участь в судовому розгляді в складі своєрідною колегії присяжних - «дванадцяти кращих мужів», переслідував конокрада, палія, вбивцю, брав участь у збройному ополченні в разі великих військових походів і разом з іншими відбивався від нальоту кочівників. «Чоловік» Стародавньої Русі був безперечним військовозобов'язаним, учасником військових походів за рішенням народного віча.
Своєрідну громаду становило і населення міст, серед яких найбільший інтерес представляють Новгород з його вічовим ладом. У містах переважали ремісники, торговці і князівські слуги.
Залежними групами були рядовичі (ті, хто потрапляв під тимчасову залежність від господаря на підставі договору (ряду), укладеного з ним), закупи (ті, хто втратив своє майно і отримував в позичку (купу) від господаря невелику ділянку землі і знаряддя праці) . В результаті полону, самопродажу, продажу за борги або за злочини, через одруження чи заміжжя на холопа або холопці російські люди могли стати холопами. Право пана щодо холопа було нічим не обмежена. Рядовичи, закупи і холопи істотно обмежувалися в правах. Люмпен-пролетарями Стародавньої Русі можна назвати ізгоїв: селян, вигнаних з громади; збанкрутілих купців і навіть князів «без місця». При розгляді судових справ соціальний статус людини відігравав важливу роль, діяв принцип: «любо розсудіті за чоловіком дивлячись».
У ролі господарів залежних людей виступали землевласники, князі та бояри, які могли передавати землю у спадщину не тільки по чоловічій, а й по жіночій лінії. Особливу групу населення становили священнослужителі. За рішенням Володимира I Хрестителя на утримання церкви виділялося 10% від усіх доходів в державі. Центрами літописання, давньої російської культури були монастирі.
За вбивство вільної людини по «Руській Правді» штраф становив 40 гривень (8 кілограмів срібла), за рядовича - 12 гривень, за холопа - 5 гривень. За окрадений у вільної людини жмут бороди або ус передбачався штраф в 12 гривень. Вільні люди »Стародавньої Русі високо цінували свою гідність.
|