|
план
Вступ
1 Структура
2 Бойовий склад
3 Техніка і озброєння
4 Розпізнавальні знаки
4.1 Еволюція розпізнавального знака ВПС США
5 Знаки відмінності
5.1 Генерали та офіцери
5.2 Сержанти і солдат
Список літератури
Військово-повітряні сили США
Вступ
Військово-повітряні сили Сполучених Штатів Америки (англ. United States Air Force (USAF)) - один з видів Збройних сил Сполучених Штатів Америки. За чисельністю особового складу і кількості літальних апаратів є найбільшими військово-повітряними силами в світі.
Станом на 30 вересня 2007 року, чисельність ВПС США становила 328,6 тис осіб на дійсній службі. Крім того, 117 497 осіб значилося в резерві, а 106,7 тис осіб - в ВПС Національної гвардії. На озброєнні було 4093 пілотованих літальних апарати (а також 1 289 в ВПС Національної гвардії і 396 в резерві), близько 156 безпілотних літальних апаратів, 2130 крилатих ракет повітряного базування, 450 міжконтинентальних балістичних ракет [1].
Середній час експлуатації літаків тактичної авіації - 20 років [2].
У сучасному вигляді ВПС США були сформовані 18 вересня 1947, незабаром після завершення Другої світової війни. До цього моменту вони перебували в складі Армії США.
Організаційні структури, що передували ВПС США:
· Повітроплавне відділення Корпусу зв'язку США (Aeronautical Division, US Signal Corps) (1 серпня 1907 - 18 липень 1914)
· Авіаційна секція Корпуси зв'язку США (Aviation Section, US Signal Corps) (18 липня 1914 - 20 травня 1918)
· Відділення військового повітроплавання (Division of Military Aeronautics) (20 травня 1918 - 24 травня 1918)
· Авіаційна служба Армії США (US Army Air Service) (24 травня 1918 - 2 липня 1926)
· Повітряний корпус Армії США (US Army Air Corps) (2 липня 1926 - 20 червень 1941)
· Військово-повітряні сили Армії США (US Army Air Forces) (20 червня 1941 - 17 вересень 1947)
1. Структура
Адміністративне і політичне керівництво військово-повітряними силами здійснює державний секретар ВПС США (з 2008 р - Майкл Б. Данлі), а безпосереднє оперативне керівництво здійснює начальник штабу ВПС (з 2008 р - генерал Нортон Шварц). Управління військово-повітряними силами здійснюється через штаб ВПС, розташований в Пентагоні (Вашингтон).
Штабу ВПС підкоряються командування ВПС і частини безпосереднього підпорядкування.
Командування ВПС поділяються на повітряні армії (Air Forсes), окремі крила (wings) та інші окремі частини.
Крила складаються з груп (оперативної, технічного забезпечення, тилового забезпечення, медичної), кожна з яких включає кілька ескадрилій (squadrons), що складаються в свою чергу з декількох ланок (flight).
Командування ВПС:
· Бойове авіаційне командування (Air Combat Command) (штаб - авіабаза Ленглі, штат Віргінія). Включає 1-ю, 8-ю, 9-ю, 12-ю повітряні армії і центр бойового застосування ВПС (Air Force Warfare Center).
· Навчальний авіаційне командування (Air Education and Training Command) (штаб - авіабаза Рендольф, Техас). Включає 2-у повітряну армію (технічної підготовки), 19-у повітряну армію (льотної підготовки), військово-повітряний університет (Air University), служба рекрутування ВВС і окремі частини.
· Командування повітряних перевезень (Air Mobility Command) (штаб - авіабаза Скотт, Іллінойс). Включає 18-у повітряну армію і Експедиційний навчально-науковий центр.
· Командування матеріально-технічного забезпечення (Air Force Material Command) (штаб - авіабаза Райт-Паттерсон, Огайо). Включає виробничі, дослідницькі та логістичні центри.
· Командування резерву ВПС (Air Force Reserve Command) (штаб - авіабаза Робінс, Каліфорнія). Включає 4-ю, 10-ю і 22-ю повітряні армії.
· Космічне командування (Air Force Space Command) (штаб - авіабаза Петерсон, Колорадо). Включає 14-ю і 20-ю повітряні армії, центр космічних розробок та інновацій, центр космічних і ракетних систем.
· Командування ВПС в зоні Тихого океану (Pacific Air Force) (штаб - авіабаза Хікем, Гаваї). Включає 5-ю (Японія), 7-ю (Республіка Корея), 11-ю (Аляска) і 13-ю (Гаваї) повітряні армії.
· Командування ВПС в Європі (US Air Force in Europe) (штаб - авіабаза Рамштайн, Німеччина). Включає 3-ю і 17-ю повітряні армії.
· Командування спеціальних операцій ВПС (Air Force Special Operations Command) (штаб - Херлберт, Флорида). Включає 23-у повітряну армію.
· ВВС національної гвардії (Air National Guard) (Вашингтон).
· Глобальне ударне командування (Air Force Global Strike Command) (штаб - авіабаза Барксдейл, Луїзіана). Створено в серпні 2009 р об'єднає під єдиним командуванням стратегічні ядерні сили ВВС. 20-а повітряна армія (міжконтинентальні балістичні ракети) увійде в підпорядкування командуванню в грудні 2009 р, а в лютому (за іншими даними - в квітні) 2010 року - 8-а повітряна армія (стратегічні бомбардувальники). [3]
2. Бойовий склад
Бойовий склад станом на початок 2009 р (наведені тільки з'єднання та військові частини, які мають в своєму складі літальні апарати і міжконтинентальні балістичні ракети). [4]
3. Техніка і озброєння
Станом на початок 2010 року на озброєнні ВПС США знаходиться наступне озброєння [5]:
4. Пізнавальні знаки
· Пропорція
· Розпізнавальний знак ВПС
· Знак на кіль [6]
· Варіант зменшеної видимості
4.1. Еволюція розпізнавального знака ВПС США
·
5. Знаки відмінності
Генерали і офіцери Сержанти і солдат
Список літератури:
· Англо-російського лингвострановедческого словника «Американа» / Americana English-Russian Encyclopedic Dictionary за редакцією професора Г. В. Чернова
джерела
1. The Search Engine that Does at InfoWeb.net
2. Володимир Іванов. Невдалий проект літака 5-го покоління. Незалежна газета (1 жовтня 2008).
3. Air Force Global Strike Command activated
4. http://www.airmanonline.af.mil/shared/media/document/AFD-090413-047.pdf
5. The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. - Nuffield Press, 2010. - С. 40. - 492 с. - ISBN 9781857435573
6. Наноситься не на всі типи самoлётов.
7. USAF Grade & Insignia
8. Англо-російського лингвострановедческого словника «Американа» / Americana English-Russian Encyclopedic Dictionary за редакцією професора Г. В. Чернова
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Военно-воздушные_силы_США
|