Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Фінансування інноваційних проектів





Скачати 20.29 Kb.
Дата конвертації01.08.2018
Розмір20.29 Kb.
Типреферат

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................... .. ... .3

1 Джерела і форми фінансування інновацій ........................... ...... 5

2 Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування ..................... 9

3 Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів .......................................................................................... 12

ВИСНОВОК ........................................................................... 16

СПИСОК ................................................ .18

ВСТУП

Сучасний науково-технічний прогрес немислимий без інтелектуального продукту, одержуваного в результаті інноваційної діяльності. Інновація являє собою матеріалізований результат, отриманий від вкладення капіталу в нову техніку або технологію, в нові форми організації виробництва праці, обслуговування, управління і т.п. Процес створення, освоєння і поширення інновацій називається інноваційною діяльністю або інноваційним процесом.

Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління, здійснюваного на вищому рівні організації. Інноваційний менеджмент має велике значення для розвитку інноваційної діяльності фірм і нормального функціонування їх в умовах ринкової економіки. В даний час слабкою ланкою організаційно - економічного механізму управління національною економікою є механізм управління інноваціями. В умовах ринкової економіки інновації повинні сприяти інтенсивному розвитку економіки, забезпечувати прискорення впровадження останніх досягнень науки і техніки у виробництво, повніше задовольняти споживачів в різноманітної високоякісної продукції та послугах.

Особливість сучасного етапу інноваційної діяльності - освіта в найбільших організаціях науково - технічних комплексів, що поєднують теоретичні розробки і процес виробництва. Створення цілісних науково-виробничо-збутових систем об'єктивно закономірно, обумовлено науково-технічним прогресом і потребами ринкової орієнтації організації. Успіх інноваційної діяльності в значній мірі визначається формами її організації та способами фінансової підтримки.

Об'єкт контрольної роботи - інноваційна діяльність.

Предмет контрольної роботи - фінансування інноваційної діяльності.

Мета роботи - повне вивчення фінансування інноваційної діяльності.

В процесі реалізації мети виділяють наступні завдання

1 Вивчити джерела і форми фінансування інновацій.

2 Розглянути інноваційну діяльність як об'єкт інвестування.

3 Вивчити можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів

У контрольній роботі були використані наступні методи: емпіричний, метод аналізу і синтезу

1 Джерела і форми фінансування інновацій

Джерелами фінансування інноваційної діяльності можуть бути підприємства, фінансово-промислові групи, малий інноваційний бізнес, інвестиційні та інноваційні фонди, органи місцевого управління, приватні особи і т.д. Всі вони беруть участь в господарському процесі і тим або іншим способом сприяють розвитку інноваційної діяльності. У розвинених країнах фінансування інноваційної діяльності здійснюється як з державних, так і з приватних джерел. Для більшості країн Західної Європи і США характерно приблизно рівний розподіл фінансових ресурсів для НДДКР між державним і приватним капіталом.

Принципи організації фінансування повинні бути орієнтовані на множинність джерел фінансування і припускати швидке і ефективне впровадження інновацій з їх комерціалізацією, що забезпечує зростання фінансової віддачі від інноваційної діяльності. На сьогоднішній стан інноваційної діяльності та інвестиційного клімату в Росії далеко від ідеалу. На сьогоднішній день зменшилися обсяги державного фінансування, брак власних коштів у підприємств і відсутність стратегічного мислення у їх керівників не заповнює припливом приватного капіталу. За видами власності джерела фінансування діляться на:

- державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти, кошти позабюджетних фондів, державні запозичення, пакети акцій, майно державної власності);

- інвестиційні, в тому числі фінансові, ресурси господарюючих суб'єктів, а також громадських організацій, фізичних осіб і т.д.

Це інвестиційні ресурси колективних інвесторів, в тому числі страхових компаній, інвестиційних фондів і компаній, недержавних пенсійних фондів. Сюди ж відносяться власні кошти підприємств, а також кредитні ресурси комерційних банків, інших кредитних організацій і спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків. На рівні держави і суб'єктів Федерації джерелами фінансування є:

- власні кошти бюджетів і позабюджетних фондів;

- залучені кошти державної кредитно-банківської та страхової систем;

- позикові кошти у вигляді зовнішнього (міжнародних запозичень) і внутрішнього боргу держави (державних облігаційних та інших позик).

На рівні підприємства джерелами фінансування є:

- власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові відшкодування, нематеріальні активи, тимчасово вільні основні і оборотні кошти);

- залучені кошти, отримані від продажу акцій, а також внески, цільові надходження;

- позикові кошти у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів.

Важливим фінансовим джерелом різних форм інноваційної діяльності є бюджетні асигнування, за рахунок яких виконуються цільові комплексні програми, пріоритетні державні проекти. Бюджетні асигнування формують російський фонд фундаментальних досліджень, а також на пайовій основі фінансують федеральний фонд виробничих інновацій тощо.

Основні організаційні форми фінансування інноваційної діяльності, прийняті в світовій практиці, представлені на малюнку 1 [4]

форма

можливі інвестори

Одержувачі позикових коштів

Переваги використання форми

Складнощі використання форми в умовах нашої країни

дефіцитне фінансування

Уряди інших держав. Міжнародні фінансові інститути. Підприємства та організації РФ

Уряд Російської Федерації

Можливість державного регулювання і контролю інвестицій

Нецільовий характер фінансування. Зростання зовнішнього і внутрішнього державного боргу. Збільшення видаткової частини бюджету

Акціонерне (корпоративне) фінансування

Комерційні банки. інституційні інвестори

Корпорації. підприємства

Варіабельність використання інвестицій у корпорації (підприємства)

Нецільовий характер інвестицій. Робота тільки на ринку цінних паперів, а не на ринку реальних проектів. Високий рівень ризику інвестора

проектне фінансування

Уряду. Міжнародні фінансові інститути. Комерційні банки. Вітчизняні підприємства. Іноземні інвестори. інституційні інвестори

Інвестиційний проект. інноваційний проект

Цільовий характер фінансування. Розподіл ризиків. Гарантії держав - учасників фінансових установ. Високий рівень контролю

Залежність від інвестиційного клімату. Високий рівень кредитних ризиків. Нестійкий законодавство і податковий режим

Малюнок 1 Організаційні форми фінансування

Як видно з наведеної вище таблиці, доступними формами фінансування інноваційної діяльності для окремих підприємств є акціонерне фінансування і проектне фінансування.

У переважній більшості випадків фінансуються проекти, що забезпечують випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Для успіху проекту рекомендується застосовувати усталену, відпрацьовану технологію, випускати продукцію, орієнтовану на досить ємний і перевірений ринок.

Високі шанси отримання фінансування і у інновацій - імітацій, в тому числі вдосконалюють, доповнюють, що заміщають і витісняють базову модель.

Таким чином, успіх інноваційної діяльності в значній мірі визначається формами її організації та способами фінансової підтримки.

2 Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування

При прийнятті рішення про реалізацію нововведення інвестор стикається з проблемою визначення нижньої межі прибутковості інвестицій, в якості якої, як правило, виступає норма прибутку.

Якщо в якості інвестора виступає сам ініціатор інновації, то при прийнятті рішення про інвестування він виходить з внутрішніх обмежень, до яких в першу чергу відносяться ціна капіталу, внутрішні потреби виробництва (обсяг необхідних власних коштів для реалізації виробничих, технічних, соціальних програм), а також зовнішні фактори, до яких відноситься ставка банківських депозитів, ціна залученого капіталу, умови галузевої і міжгалузевої конкуренції.

Керівництво компанії - інноватора стикається, як мінімум, з однією альтернативою інвестицій - вкласти тимчасово вільні кошти в банківські депозити або державні цінні папери, отримуючи гарантований дохід без додаткової високоризикової діяльності. Тому прибутковість інноваційних проектів повинна перевершувати ставку по банківських депозитах і прибутковість пред'явлених до погашення державних цінних паперів. Таким чином, ціна капіталу визначається як чиста прибутковість альтернативних проектів вкладення фінансових коштів.

Що стосується впливу конкуренції на визначення внутрішньої норми прибутку, то, встановлюючи норму прибутку за середнім значенням рентабельності її необхідно порівнювати з масштабами виробництва. Це пов'язано з тим, що середня галузева прибутковість може бути вище, ніж виробнича рентабельність інноватора. Іноді великі компанії навмисне занижують ціни, забезпечуючи достатній обсяг прибутку значними обсягами продажів.

Зовнішній інвестор, визначаючи норму прибутку інноваційного проекту, керується альтернативними вкладеннями коштів. При цьому порівнюється ризик вкладень і їх прибутковість: як правило, інвестиції з меншим ризиком приносять інвестору менший дохід. Тому прийняття рішення про фінансування інновації інвестор погодить зі своєю фінансовою стратегією (схильність до ризику, неприйняття ризику). Ризик інвестицій у фінансові інструменти оцінюють фінансові менеджери. Інвестори, які приймають рішення про фінансування інноваційних проектів, рівень ризику враховують як надбавку до очікуваної нормі прибутку.

Величина цієї надбавки може варіювати в дуже широких межах і в значній мірі залежить як від характеру проекту, так і від особистісних особливостей осіб, що приймають рішення про інвестування.

Інноваційні ризики (ризики інноваційних проектів) пов'язані з інноваційною діяльністю, головною метою якої є забезпечення конкурентоспроможності за рахунок реалізації інновацій. Інноваційний ризик є результатом сукупної дії всіх факторів, що визначають різні види ризиків: науково-технічних, економічних, політичних, підприємницьких, соціальних, екологічних та ін.

В процесі реалізації інноваційного проекту здійснюється операційна діяльність, інвестиційна діяльність та фінансова діяльність.Всі види діяльності пов'язані з типовими ризиками будь-якого інвестиційного проекту. До специфічних ризиків інноваційних проектів можна віднести: науково-технічні ризики; ризики правового забезпечення проекту; ризики комерційної пропозиції.

При прийнятті рішень про фінансування того чи іншого інноваційного проекту інвестор враховує цілий комплекс чинників, серед яких провідна роль відводиться очікуваного рівня прибутковості на вкладений капітал. Очікуваний рівень прибутковості складається з трьох основних компонентів: ціни капіталу (відповідає рівню чистої прибутковості альтернативних проектів вкладення фінансових коштів), рівня премії за ризик і очікуваного рівня інфляції.

Емпірично встановлена ​​залежність: чим на більший успіх розраховує підприємець в майбутньому, тим до більших витрат він повинен бути готовий в сьогоденні.

3 Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів

Для організації та управління фінансуванням інноваційної діяльності існують так звані донорські організації, які можуть бути як фондом, приватною особою, так і державною установою або компанією і які безоплатно надають кошти для здійснення конкретного інноваційного проекту.

В якості однієї з можливостей залучення донорського фінансування інноваційної діяльності можна виділити бюджетні асигнування. Урядом передбачено виділення коштів федерального бюджету на фінансування високоефективних інвестиційних проектів за умови розміщення цих коштів на конкурсних засадах. При цьому в залежності від напрямку інноваційного проекту форми і розміри бюджетних інвестицій мають суттєві відмінності.

Право на участь в конкурсі мають комерційні високоефективні інноваційні проекти, пов'язані в першу чергу з розвитком економіки, за якими інноватор вкладає не менше 20% власних коштів і термін окупності яких не перевищує двох років. Проекти на конкурс надаються до Міністерства економіки РФ і повинні містити: бізнес-план і висновку державної екологічної експертизи, державної позавідомчої або незалежної експертизи.

Ще однією альтернативою для фінансування інноваційного проекту є грант. Грант (grant) - кошти, безоплатно передані спонсором організації або приватній особі для здійснення конкретного інноваційного проекту.

У Росії існують і працюють як свої національні, так і міжнародні донорські організації. Кожен донор працює за своїми правилами, з якими треба рахуватися і поважати, оскільки мова йде про надання грошей і інвестор піклується про те, щоб вони не були витрачені даремно.

У кожної донорської організації існують свої пріоритети, які можуть включати певні напрямки діяльності, кращі типи грантозаявітелей, а також регіональні переваги.

Ще одна складність полягає в тому, що посилюється конкуренція за отримання доступу до донорських джерел фінансування, оскільки найчастіше кошти фондів-грантодавців є єдиним джерелом надходження нових фінансових коштів для багатьох інноваційних проектів.

Жодна з організацій не отримує від фондів-грантодавців кошти на реалізацію своїх програм автоматично, тільки тому, що є хорошою організацією, що робить важливу справу. Щоб отримати грант, необхідно виконати велику роботу.

Починайте процес пошуку грантових коштів в наступній послідовності:

1 Визначаються цілі, завдання та очікувані результати діяльності, а також обсяг необхідних ресурсів і виділення тих, що вже є.

2 Пошук можливих джерел донорського фінансування.

3 Попередньо відбираються донори, яких може зацікавити проект.

4 Налагодження контакту з представниками обраного донора.

5 Складання попередньої заявки на фінансування та надання її в донорську організацію.

6 Очікування отримання підтвердження інтересу донора до проекту.

7 Надання остаточного пакету заявки донору.

У практиці зустрічаються випадки, коли заявка, яка готувалася протягом декількох місяців і вже була рекомендована до фінансування філією донорської організації в Росії, з невідомих причин в результаті так і не була профінансована. Так що потенційний інтерес донора ще не говорить про те, що вдасться отримати грант. Збір інформації про донорські організації є дуже важливою частиною процесу отримання гранту. Необхідно зібрати якомога більше інформації про потенційних грантодавців.

При виборі донорської організації Вам необхідно врахувати наступні моменти:

1. Більшість грантодавців обмежує свою діяльність певними регіонами, країнами. Але в силу того, що іноземні фонди порівняно недавно почали свою діяльність на території Росії і число таких організацій стає дедалі більше, не слід абсолютно виключати ті з них, які раніше ніколи ще не видавали грантів Росії.

2. Фонди в основному фінансують проекти чітко визначеної тематики або, принаймні, обмежують типи заходів, які вони готові фінансувати.

3. Як правило, спонсори обмежують і тип одержувача гранту, як-то, наприклад: індивідуальний дослідник, студент, неурядова екологічна організація і т.д.

4. Деякі великі грантодавці, які мають представництва в Росії (фонди Сороса, Євразія та ін.), Як правило, приймають заявки, написані по-російськи. Інші грантодавці (наприклад, фонд Ноу-Хау, ТАСІС та ін.), Можуть зажадати заявки російською та англійською.

Подібна загального плану інформація зазвичай міститься в будь-якому описі діяльності фонду і є доступною. Її може бути недостатньо для того, щоб визначити, чи точно вам підходить той чи інший фонд, але її цілком вистачить, щоб виділити ті з них, де проект не пройде.

Кожна донорська організація зазвичай вказує найбільш прийнятну до себе форму звернення. Деякі фонди вимагають подання повної заявки, інші вважають за краще зустрітися або поговорити по телефону з потенційними заявниками. Але більшість донорів, як правило, пропонує надіслати запит з коротким викладом проекту та описом заявника.

Кожен фонд працює за своїми правилами і надає фінансування після розгляду конкурсною комісією заявок певного зразка. У практиці було безліч спроб створення уніфікованих форм заявок. Всі вони дозволяють зібрати більшу частину інформації, необхідної для подачі заявок в більшість фондів. Але відзначимо, що всі уніфіковані або типові форми заявок стосуються заявок на фінансування громадської діяльності. Заявки ж на фінансування наукової діяльності, як правило, більш специфічні.

ВИСНОВОК

Успіх інноваційної діяльності в значній мірі визначається формами її організації та способами фінансової підтримки. Джерелами фінансування інноваційної діяльності можуть бути підприємства, фінансово-промислові групи, малий інноваційний бізнес, інвестиційні та інноваційні фонди, органи місцевого управління, приватні особи і т.д. Всі вони беруть участь в господарському процесі і тим або іншим способом сприяють розвитку інноваційної діяльності.

Основні організаційні форми фінансування інноваційної діяльності: дефіцитне, акціонерне і проектне. Доступними формами фінансування інноваційної діяльності для окремих підприємств є акціонерне фінансування і проектне фінансування.

У переважній більшості випадків фінансуються проекти, що забезпечують випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції.

При прийнятті рішення про реалізацію нововведення інвестор стикається з проблемою визначення нижньої межі прибутковості інвестицій, в якості якої, як правило, виступає норма прибутку. Прибутковість інноваційних проектів повинна перевершувати ставку по банківських депозитах і прибутковість пред'явлених до погашення державних цінних паперів. Ціна капіталу визначається як чиста прибутковість альтернативних проектів вкладення фінансових коштів.

Інноваційні ризики (ризики інноваційних проектів) пов'язані з інноваційною діяльністю, головною метою якої є забезпечення конкурентоспроможності за рахунок реалізації інновацій. Інноваційний ризик є результатом сукупної дії всіх факторів, що визначають різні види ризиків: науково-технічних, економічних, політичних, підприємницьких, соціальних, екологічних та ін.

Для організації та управління фінансуванням інноваційної діяльності існують так звані донорські організації, які можуть бути як фондом, приватною особою, так і державною установою або компанією і які безоплатно надають кошти для здійснення конкретного інноваційного проекту.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Балабанов, І. Т. Інноваційний менеджмент [Текст]: навчальний посібник для вузів / І. Т.Балабанов.- ПІТЕР, 2001. - с.304.- ISBN 5-31800054-1.

2. Інноваційний менеджмент [Текст]: навчальний посібник / під ред. Л. Н. Оголева. - М.: ИНФРА-М, 2001. - с.238. - ISBN5-16-000546-3.

3. Мединський, В. Г. Реінжиніринг інноваційного підприємництва [Текст] / В.Г.Мединскій.- М .: ЮНИТИ, 1999.- с.414.- ISBN 5-238-00021-0.

4. Морозов, Ю. П. Інноваційний менеджмент [Текст] / Ю.П.Морозов.- М .: ЮНИТИ, 2000.- с.446.- ISBN 5-238-00197-5.

5. Фатхутдінов, Р. А. Інноваційний менеджмент [Текст] /

Р. А.Фатхутдінов.- М .: ЗАТ «Бізнес-школа« Інтел-Синтез », 2000.- с.615.- ISBN 5-87-057-151-01.