Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


інтифада





Дата конвертації15.11.2019
Розмір2.51 Kb.
Типдоповідь

інтифада

Інтифада.

Війна 1982 року, не дивлячись на те, що Арафат таки покинув Ліван, мало сприяла миру в регіоні. Навпаки, вона сприяла зростанню радикальних мусульманських екстремістських організацій, вплив яких в палестинському рух опору стало сильнішим. Їх спочатку епізодичні випадки насильства стали більш скоординованими. Починаючи з 1987, ці групи (в основному фракції ООП, ХАМАС, Ісламський Джихад) організовують ряд демонстрацій, бунтів і терористичних актів, спрямованих проти Ізраїлю. Ці демонстрації і нападу стали відомі як інтифада.

Інтифада спалахнула 9 грудня 1987 серед палестинських арабів, що живуть на територіях окупованих Ізраїлем у Секторі Газа, на Західному березі і в Єрусалимі. Інтифада була викликана не тільки 20-річної ізраїльської окупацією зазначених територій, а й збільшенням безробіття серед палестинських арабів. Інтифада приймала різні форми: бойкоту ізраїльських товарів, напади на ізраїльських цивільних жителів і поселенців, демонстрацій на підтримку палестинської державності, закидання камінням арабської молоддю ізраїльських солдатів. Реакцією Ізраїлю на інтифаду стало збройне придушення повстання. Тільки за 1 рік інтифади більше 300 палестинців було вбито, більше 11 000 поранено, і ще більше число - заарештовано. Ізраїль закрив університети та школи, ввів комендантську годину однак був нездатний придушити повстання. На 1990 рік Міжнародний Червоний Хрест заявив що ізраїльськими силами безпеки було вбито більше 800 палестинців, ще 16 000 перебували у в'язницях. Інтифада негативно позначилася на економіці Ізраїлю, скорочення бюджету вело до істотної безробіття.

Однак в 1988 році Арафат і підконтрольні йому фракції ООП починають відходити від курсу спрямованого на знищення держави Ізраїль. На нараді Національної Ради Палестини, що проходила в Алжирі в 1988, були визнані резолюції ООН 2 242 і 338, які закликали Ізраїль очистити зайняті території. Незабаром Арафат оголосив про визнання права Ізраїлю на існування і відмовився від ведення терористичної діяльності, що дозволило розпочати мирний процес. Після того як 31 липня 1988 король Йорданії Хусейн відмовився від Західного берега і Східного Єрусалиму, 15 листопада 1988 ООП проголосив створення "Держави Палестина" зі столицею в Єрусалимі, 2.4.1989 Національна Рада Палестини обрав Арафата президентом палестинського квазі-держави.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.middleeast.narod.ru/



  • Список літератури