Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Історія економічних вчень 18





Скачати 25.65 Kb.
Дата конвертації03.10.2018
Розмір25.65 Kb.
Типреферат

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ

Уральський державний економічний університет

Історія економічних вчень.

Роботу виконала:

Єкатеринбург 2010

Зміст

Вступ. 3

Економічні ресурси і фактори виробництва. 4

Споживання і заощадження: середня і гранична схильність до споживання; середня і гранична схильність до заощадження .. 12

Поняття безробіття. Природна норма безробіття .. 15

Використана література. 20


Вступ

Розвиток сучасного суспільство характеризується, з одного боку, глобальними змінами економічного життя, а з іншого - інформатизацією всіх сфер життєдіяльності людини. У цих умовах особливого значення набуває поглиблене вивчення особливостей економічного розвитку суспільства.



Економічні ресурси і фактори виробництва

Виробництво передбачає використання ресурсів.

Ресурси - це фактори, які використовуються для виробництва економічних благ. Під економічними ресурсами розуміються всі природні, людські та вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг [1].

Ресурси, залучені у виробництво, виконують роль факторів виробництва. Ресурси виступають в ролі факторів виробництва, якщо вони задіяні у виробництві, якщо є певний результат.

Ресурси поділяються на:

• економічні (функціонуючі);

• потенційні (Не залучені в господарський оборот).

Економічні ресурси включають:

природні ресурси;

• трудові (населення в працездатному віці);

• матеріальні (всі створені людиною засоби виробництва, які є результатом виробництва);

• фінансові (грошові кошти, які суспільство в змозі виділити на організацію виробництва);

• інформаційні (наукова, науково-технічна, проектно-конструкторська, статистична, технологічна, інформаційна інформація, а також ін. Види інтелектуальних цінностей, необхідних для створення економічного продукту) [2].

Природні ресурси - це елементи функціонування природних систем, які не створені працею людини, існують незалежно від нього, але в тій чи іншій мірі використовуються людиною [3]. Слід розрізняти природні умови і природні ресурси. Природні умови створюють можливості для виробничої діяльності людини. До них відносяться сонячне випромінювання, внутрішнє тепло Землі, рельєф, клімат, опади. На певному щаблі розвитку продуктивних сил природні умови перетворюються в природні ресурси. Наприклад, вітер використовується для отримання енергії. Природними ресурсами є ті сили, які можуть бути використані у виробничій і невиробничій діяльності людини.

Природні ресурси за характером використання поділяються на:

• реальні (залучені у виробничий процес);

• потенційні (в даний час не використовуються).

Природні ресурси поділяються на: вичерпні, невичерпні, замінні, незамінні.

Тут можна підійти до ресурсів як щодо і абсолютно обмеженим.

Вичерпні - це такі ресурси, які на якомусь етапі виробничої діяльності можуть бути повністю вичерпані.

Вичерпні ресурси:

• Не поновлювані ресурси (земельні угіддя, повітря, корисні копалини), абсолютно обмежені своєю кількістю;

• щодо поновлювані ресурси;

• відтворювані.

Невичерпні складаються з трьох груп:

• космічні (сонячна радіація, морські припливи і відливи);

• кліматичні (атмосферне повітря, енергія вітру, води);

• водні ресурси.

Замінні - це ресурси, які можна замінити іншими, економічно більш вигідними.

Незамінні - атмосферне повітря, питна вода. В економічному плані природні ресурси виконують роль засобів праці, предметів праці і умов життя людини [4].

Всі економічні ресурси, фактори виробництва володіють однією властивістю, вони є в обмеженій кількості. Ця обмеженість відносна і вона означає, що ресурсів, як правило, менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб при даному рівні економічного розвитку.

Внаслідок обмеженості ресурсів обсяг виробництва обмежений. Громадське виробництво не здатне виробити весь обсяг товарів і послуг, який суспільство хотіло б отримати. Обмеженість ресурсів відносна і тому, що історично певний рівень науково - технічного прогресу (НТП) визначає межі використання того чи іншого ресурсу (наприклад, глибина переробки нафти).

Оскільки наші потреби безмежні, а наші ресурси обмежені, ми не в змозі задовольнити всі наші потреби. Доводиться вирішувати якісь товари і послуги необхідно виробляти, а від яких в певних умовах слід відмовитися. Проблема обмеженості ресурсів: виробництво автомобілів в світі зростає з кожним роком, однак бажаючих придбати їх значно більше. Для збільшення виробництва автомобілів потрібно більше металу, гуми, двигунів, і т.д., а наявні ресурси обмежені. Всі види економічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні людства в цілому, окремих країн, підприємств, сімей, обмежені і в кількісному і в якісному відношенні. Їх свідомо недостатньо для задоволення всієї гами людських потреб. В цьому і полягає принцип обмеженості, рідкості ресурсів [5].

Проблема вибору складна тим, що, віддаючи перевагу одному виду благ, ми одночасно відмовляємося від споживання інших. Наприклад, людина, що зібрали гроші па купівлю відеомагнітофона, в останній момент вирішує, що напередодні зими краще купити собі шубу. Купивши її, він відмовляється від реалізації свого першого бажання. Питання про те, як розподілити наявні обмежені ресурси, стоїть не тільки перед кожною окремою людиною, а й перед підприємством, перед урядом будь-якої країни.

Економічна теорія констатує, що обмеженість ресурсів визначає альтернативність їх використання.

Історично суспільне виробництво пройшло довгий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва складних технічних систем, гнучких виробничих комплексів, обчислювальних машин. І все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими загальними рисами.

У ньому взаємодіють єдині виробничі ресурси або фактори. Цими поняттями в економічній теорії позначають сукупність різних елементів виробництва, які можуть бути використані в процесі створення благ і послуг.

Марксистська теорія в якості факторів виробництва виділяє три компонента: робочу силу людини, предмети праці і засоби праці, підрозділяючи їх на дві групи: особистий фактор і речовий фактор виробництва.

В якості особистого фактора виробництва завжди розглядається робоча сила - сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини до роботи. Предмети праці та засоби праці виступають як речовинний фактор виробництва, як засоби виробництва.

Неокласична теорія традиційно виділяє чотири групи чинників: працю, землю, капітал і підприємницькі здібності.

Праця як фактор виробництва представлений фізичної або інтелектуальною діяльністю, спрямованою на виготовлення благ і надання послуг. У міру розвитку суспільного виробництва змінюються характер і зміст праці. На ранніх етапах розвитку суспільства головну роль грали фізичні здатність людини до праці. У міру розвитку виробництва, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, усе більш високі вимоги пред'являються до розумових здібностей людини, до його інтелектуального рівня, науково-технічного вмінню, кваліфікації та іншим якостям.

Земля розглядається як природний чинник. Вона не є результатом людської діяльності. До цієї групи факторів виробництва відносять природні багатства: поклади надр, орні землі, ліси і т.д. Говорячи про землю, перш за все треба мати на увазі її використання в сільському господарстві. Для сільськогосподарського робітника (фермера) земля - ​​це головний засіб виробництва.

Капітал як фактор виробництва виступає у вигляді сукупності благ, які використовуються при створенні благ і послуг. Це різноманітні знаряддя праці, інструменти, механізми, приміщення, засоби зв'язку, шляхи сполучення та ін. У міру розвитку виробництва засоби праці розвиваються, удосконалюються, ускладнюються.

Крім сукупності благ, ряд економістів під капіталом розуміють знання, вміння людини, його енергію, які використовуються у виробництві товарів і послуг.

Погляди економістів на капітал різноманітні, але всі вони єдині в одному: капітал асоціюється зі здатністю приносити дохід. Розрізняють капітал основний і оборотний. Капітал матеріалізований в будівлях, спорудах, верстатах, функціонує у виробництві кілька років і його вартість переноситься на готовий продукт у міру зносу частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Це основний капітал. Інша частина капіталу, яка включає сировину, матеріали, енергетичні ресурси, використовується (споживачем) повністю за один виробничий цикл, втілюючись в виробленої продукції. Це оборотний капітал. Гроші, витрачені на оборотний капітал, повертаються після реалізації продукції.

Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу представленого діяльністю по координації і комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і послуг. Специфіка цього різновиду людського ресурсу полягає в умінні і бажанні в процесі виробництва на комерційній основі упроваджувати нові види продуктів, технологій, форм організації бізнесу в умовах ризику зазнати збитків.

В сучасних умовах, крім вище названих, виділяють інші ресурси: організація і технологія виробництва, наука і інформація, інфраструктура та інші.

Перш за все, необхідно відзначити організацію і технологію виробництва. Саме завдяки їм досягається раціональне взаємодія робочої сили і засобів виробництва.

Організація виробництва - це певний пристрій внутрішніх виробничих зв'язків, які забезпечують єдність і впорядкованість всього процесу виробництва.

Технологія виробництва являє собою конкретні способи обробки предметів праці, певний порядок виробничих процесів.

Наука - це теоретично систематизовані знання. У потоці сучасних наукових досліджень можна виділити три основні напрямки:

фундаментальні дослідження - з метою отримання нових знань і виявлення закономірностей досліджуваних явищ;

прикладні дослідження - дослідження, які використовують досягнення фундаментальної науки для вирішення практичних завдань.НДДКР - науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки - забезпечують з'єднання науки з виробництвом.

Найважливішим ресурсом і чинником виробництва стала інформація. Інформація являє собою потік тих чи інших відомостей і різних сигналів. Інформація забезпечує: функціонування техніки; оптимальну організацію самого виробництва і контроль за його ходом; можливість швидкої перебудови виробництва; підвищення рівня знань і кваліфікації працівників; швидке поширення передових ідей і технологій.

Інформаційні ресурси - це окремі документи і окремі масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних та інших інформаційних системах).

Особливу роль в сучасній економіці відіграє і такий фактор як інфраструктура.

Інфраструктура - сукупність всіх галузей і сфер діяльності, які створюють загальні умови для виробництва. Інфраструктура включає дві підсистеми: виробнича - це допоміжні галузі, які безпосередньо обслуговують виробництво (транспорт, зв'язок, матеріально-технічне постачання, складське господарство тощо) соціальна (або невиробнича) - це сфера, яка забезпечує необхідні соціально-культурні умови життя людей (житлове та комунальне господарство, торгівля, служба побуту, освіту, охорону здоров'я і т.д.).

Підводячи підсумок аналізу факторів, необхідно відзначити, що виробництво можливе тільки при введенні в виробничий процес всіх факторів. Виробництво певного блага або послуги вимагає також певного набору факторів, головними з яких є робота, земля, капітал і підприємництво. Вони діють взаємопов'язано і доповнюють один одного. Відсутність одного з них веде до руйнування системи і унеможливлює виробничий процес. [6]



Споживання і заощадження:
середня і гранична схильність до споживання; середня і гранична схильність до заощадження

Дж. М. Кейнс, аналізуючи функції сукупної пропозиції та сукупного попиту, приходить до висновку, що розміри суспільного виробництва і зайнятості визначаються не факторами виробництва, як вважали класики, а факторами платоспроможного попиту. Він ввів в свою теорію поняття ефективного попиту, під яким розумілося значення попиту в точки рівноваги. Ефективний попит, тобто сукупний платоспроможний попит, що визначає ступінь зайнятості, залежить від очікуваного рівня споживання і інвестицій (тобто він включає дві складові - споживчий та інвестиційний попит).

В рамках теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнс аналізує поведінку споживачів (тобто скільки вони мають намір витрачати). Аналізуючи розподіл наявного особистого доходу на споживання і заощадження (Y = C + S), він прийшов до висновку, що в суспільстві діє основний психологічний закон: «люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання з ростом доходу, але в меншій мірі, ніж зростають доходи ». Зростання доходів спонукає людей робити заощадження, а зростання заощаджень призводить до зниження попиту і, як наслідок, скорочення виробництва. Тому заощадження є благом для кожної окремої людини, але злом для національної економіки в цілому. У цьому полягає «парадокс ощадливості». Компенсацією зниження попиту на предмети споживання може служити тільки зростання інвестиційного попиту, інакше неминучі падіння темпів зростання національного доходу і зростання безробіття.

Дж. М. Кейнс досліджував взаємозв'язок між заощадженнями та інвестиціями і звернув увагу на те, що рішення про заощадження й інвестиції приймаються різними економічними агентами - домашніми господарствами і фірмами (бізнесом) - і з різних мотивів, тому масштаби заощаджень та інвестицій можуть не збігатися. Так, немає ніяких гарантій, що фірми будуть більше інвестувати, коли населення стане більше заощаджувати. Посилення ощадливості означає скорочення споживання, що позначиться на майбутніх інвестиціях: підприємці не зможуть розширювати виробництво в умовах зростання нереалізованих товарних запасів. Ключовим фактором у процесах заощадження та інвестування є норма відсотка. З одного боку, відсоток може розглядатися як винагорода за відмову від зберігання багатства в його ліквідної (грошової) формі. В цьому випадку його розмір залежить від переваги ліквідності (бажання зберігати заощадження в готівковій формі). З іншого боку, він виступає індикатором доцільності інвестування, коли фірми зіставляють його величину з граничною ефективністю капіталу (тобто тією нормою прибутку, яку очікує отримати підприємець від додаткових інвестицій). Ясно, що зростання інвестицій відбувається тоді, коли норма прибутку вище ставки відсотка.

Особистий наявний дохід домогосподарства витрачають на споживання (C) і на заощадження (S):

Y = C + S. Останні в свою чергу розпадаються на зберігання заощаджень у вигляді активів приносять дохід і у вигляді ліквідних активів (готівки) S = B + M. Крім того, на відміну від представників класичної школи Дж. М. Кейнс розглядав заощадження як функцію немає від процентної ставки i, а від розмірів доходу, тобто S = S (Y), так само як і споживання: C = C (Y). Така залежність випливає з основного психологічного закону. Аналізуючи процеси споживання і заощадження, Дж. М. Кейнс використовує такі поняття: середня і гранична схильність до споживання і заощадження.

Середня схильність до споживання (APC) - це відношення розмірів споживання до величини доходу (частка доходу, що йде на споживання).

Середня схильність до заощаджень (APS) - це відношення суми заощаджень до величини доходу (частка доходу, яка зберігається).

Гранична схильність до споживання (MPC) - це співвідношення між зміною споживання і викликав його зміною доходу.

Гранична схильність до заощадження (MPS) - це співвідношення між зміною величини заощаджень і викликав його зміною доходу.

Очевидно, що інвестиції в будь-яку галузь тягнуть за собою зростання зайнятості, збільшення доходів і споживання не тільки в даній галузі, а й у сполучених з нею галузях.



Поняття безробіття.
Природна норма безробіття

Проблема безробіття - одна з найскладніших. Вона отримала в літературі найрізноманітніші трактування. Наприклад, такі:

1. Безробіття - це частина населення країни, що складається з осіб, які досягли працездатного віку, які не мають роботи і знаходяться в пошуку роботи протягом певного за законодавством періоду часу.

2. Безробіття - соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві. Це циклічне явище, що виражається в перевищенні пропозиції праці над попитом на нього.

3. Безробіття - це відсутність зайнятості з економічних причин у певній, більшою чи меншою в кожен даний момент, частини робочого населення країни, здатної і що хоче працювати. У теоретичному плані безробіття є соціально-економічну категорію, що виражає відношення між найманими працівниками і роботодавцями з приводу здійснення основоположного, природного права людини - права на працю, реалізації його здатності до праці, причому не тільки в плані забезпечення засобів до існування, необхідних для збереження і відтворення самого життя, але і в плані реалізації у трудовій діяльності достоїнств і якостей людини як особистості, його даної від природи потреби в праці як фор ме життєдіяльності.

Існують різні види безробіття, кожен з яких породжується своїми причинами.

Сьогодні економісти вважають за краще говорити не про безробіття взагалі, а виділяти її специфічні види:

· фрикційна

· структурна

· циклічна

· сезонна

· добровільна

Фрикційне безробіття існує навіть у країнах, які переживають бурхливий економічний розквіт. Її причина полягає в тому, що працівникові, звільненому з свого підприємства або залишив його за своєю волею, потрібен якийсь час для того, щоб знайти нове робоче місце. Воно повинно влаштувати його і за родом діяльності, і за рівнем оплати. Навіть якщо на ринку праці такі місця є, знайти їх вдається зазвичай не відразу.

Одні люди відчувають себе здатними виконувати складнішу і високооплачувану роботу і шукають її, інші переконуються, що не відповідають вимогам на своєму робочому місці і повинні пошукати роботу з оплатою нижче. У вільному ринковому суспільстві завжди є певна кількість людей, які з різних причин шукають для себе більш відповідну роботу

Крім того, на ринку праці завжди існують безробітні, які шукають роботу в перший раз (молодь, жінки, які виростили дітей, і ін.). Такі люди також враховуються при визначенні рівня фрикційного безробіття.

Ці процеси сприяють підвищенню ефективності використання трудових ресурсів, більш раціонального їх розподілу.

Економічна наука вважає фрикційне безробіття явищем нормальним і не викликає тривоги. Більш того, фрикційна безробіття просто неминуча в нормально організованою економіці.

Зростання фрикційного безробіття може викликати ряд причин:

1) Необізнаність людей про можливості знайти роботу за своєю спеціальністю і з влаштовує рівнем оплати в конкретних фірмах;

2) Фактори, об'єктивно знижують мобільність робочої сили. Наприклад, людина не знайшов роботу в своєму місті, але не може переселитися в інше місто, де така робота є, через нерозвиненість ринку житла або відсутність прописки. Така ситуація характерна для Росії, що невигідно відрізняє вітчизняний ринок праці від ринку праці західних країн.

3) особливості національного характеру і способу життя. Фрикційне безробіття вище в тих країнах, громадяни яких вважають за краще жити все життя в одному і тому ж населеному пункті, тобто відрізняються зниженою мобільністю. При такому способі життя (характерному і для багатьох росіян) скорочуються перетікання робочої сили між регіонами.

Структурне безробіття. Структура виробництва не може залишатися незмінною. В результаті науково-технічного прогресу, технологічних змін, змінюється і структура попиту на робочу силу. Потреба в одних видах професій скорочується, а інші спеціальності зникають зовсім. Зате з'являється попит на нові професії. Раніше не існували.

Таке безробіття вже куди болючіше для людей, ніж фрикційна.

Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії, уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес весь час народжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп'ютерів, лазерних дисків і волоконної оптики). В результаті сильно змінюється структура попиту на робочу силу. А люди з непотрібними більше в колишньому кількості професіями виявляються не при справах, поповнюючи ряди безробітних.

Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також може не хвилювати країну, але лише в тому випадку, якщо загальне число вільних місць не поступається числу людей, що шукають роботу, хоча і мають інші спеціальності.

Якщо робочих місць взагалі менше, то це означає. Що в країні виникла третя, найнеприємніша форма безробіття - циклічна.

Циклічна безробіття властива країнам, що переживають загальний економічний спад. В цьому випадку кризові явища виникають не на окремих, а практично на всіх товарних ринках. Труднощі переживає більшість фірм країни, а тому масові звільнення починаються майже одночасно і повсюдно. У підсумку загальна кількість вільних робочих місць в країні виявляється менше числа безробітних. У фазах пожвавлення і підйому з'являються нові робочі місця, і безробіття розсмоктується.

Іноді до категорії безробітних відносять (хоча і не цілком правомірно) сезонних працівників.Вони залишаються без роботи через те, що деякі види діяльності можуть здійснюватися тільки в певні періоди року.

Найбільш характерним прикладом є сільськогосподарські робітники, зайняті в період збирання врожаю, а в інший час перебиваються випадковими заробітками.

Добровільне безробіття викликане тим, що в будь-якому суспільстві існує прошарок людей, які по своєму психічному складу або з інших причин не хочуть працювати. Також вона виникає в тих випадках, коли працівник звільняється за власним бажанням, якщо він незадоволений рівнем оплати його праці, умовами роботи, або якимись іншими обставинами.

Вивчаючи проблеми безробіття, економічна наука прийшла до висновку: фрикційна і структурна безробіття - явища нормальні і не представляють загрози для розвитку країни. Більш того, без них розвиток просто неможливо. Адже якщо всі працівники зайняті, то, як створювати нові фірми чи розширювати виробництво товарів, які користуються на ринку підвищеним попитом, крім того, наявність безробіття змушує людей побоюватися втрати свого робочого місця і спонукує їх трудитися більш продуктивно і якісно. З цих позицій безробіття цілком можна назвати стимулом до кращої роботи. Ось чому під повною зайнятістю в більшості розвинених країн світу розуміють відсутність циклічного безробіття при існуванні безробіття фрикційного і структурного. Тобто коли безробіття в країні відповідає своїй природній нормі.

Відповідно, рівень повної зайнятості визначається рівнянням:

Повна зайнятість = робоча сила Х (1 природна норма безробіття)

Для кожної країни природна норма безробіття складається по-своєму, і єдиного значення для неї не існує. Наприклад, в середині 70-х років американські економісти вважали, що для їхньої країни ця норма становить близько 4%. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що пов'язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін.


Використана література

1. Введення в ринкову економіку. - М .: Вища школа, 1994 - 345 с.

2. Камаєв В.Д. Підручник з основ економічної теорії. - М .: ВЛАДОС, 1994 - 384 с.

3. Кейнс Дж.М. Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей // Вибрані твори. М, 1993.

4. Сучасна економіка / За ред. О.Ю. Мамедова. - Р-на-Д., 1998 -256 с.

5. Фінанси, грошовий обіг і кредит: Підручник / За ред. В.К. Сенчагова, А.І. Архипова - М .: «Проспект», 2001 - 496 с.

6. Економіка: Підручник / За ред. А.С.Булатова - М .: МАУП, 1999 - 896 с.

7. Економічна теорія: підручник / Под ред. В.І.Відяпіна, А.І. Добриніна, Г.П. Журавльової, Л.С. Тарасевича - М .: ИНФРА-М, 2000 - 714 с.


[1] Сучасна економіка / За ред. О.Ю.Мамедова. - Р-на-Д., 1998.-256 с.

[2] Фінанси, грошовий обіг і кредит: Підручник / За ред. В.К. Сенчагова, А.І. Архипова - М .: «Проспект», 2001 .- 496 с.

[3] Введення в ринкову економіку. - М .: Вища школа, 1994 - 345 с.

[4] Сучасна економіка / За ред. О.Ю.Мамедова. - Р-на-Д., 1998 - 256 с.

[5] Економіка: Підручник / За ред. А.С. Булатова.-М .: МАУП, 1999 - 896 с.

[6] Кропив'яний Іван Васильович, доцент, кандидат економічних наук http://www.ereport.ru/articles/macro/macro10.htm


  • Історія економічних вчень.
  • Підприємницькі здібності
  • Організація виробництва
  • Середня схильність до споживання (APC)
  • Гранична схильність до заощадження (MPS)