Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


правило Міранди





Дата конвертації24.01.2019
Розмір6.87 Kb.
Типреферат



план
Вступ
1 Історія
2 Формулювання
3 Аналогічні вимоги в інших країнах
3.1 Австралія
3.2 Франція
3.3 Європейський союз
3.4 Росія

4 Цікаві факти

Список літератури

Вступ

Правило Міранди - юридична вимога в Сполучених Штатах Америки, згідно з яким перед допитом підозрюваний в скоєнні злочину повинен бути повідомлений про свої права. Названо за прізвищем злочинця-рецидивіста, який зіграв важливу роль в становленні цього правила.

1. Історія

Правило Міранди було введено рішенням Верховного суду США в 1966 році з метою забезпечення права не свідчити проти себе. З тих пір будь-яка інформація, отримана від затриманого в ході допиту до того, як йому були зачитані його права, не може вважатися допустимим доказом.

2. Формулювання

Судові рішення у справі «Справа Міранда проти Арізони» визначило тільки перелік прав, про які має бути повідомлено підозрюваному, залишивши вибір конкретного формулювання на розсуд посадових осіб правоохоронних органів, які здійснюють затримання.

Формулювання в різних штатах розрізняються, найбільш типовою є наступна:

Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що ви скажете, може і буде використано проти вас у суді. Ваш адвокат може бути присутнім при допиті. Якщо ви не можете оплатити послуги адвоката, він буде наданий вам державою. Чи розумієте ви суть всього сказаного?

У штатах, що межують з Мексикою (Техас, Нью-Мексико, Арізона, Каліфорнія) зазвичай згадують право зв'язатися з консулом для негромадян США:

У деяких штатах, наприклад Віргінії, додають рядок «... ви маєте право в будь-який момент відмовитися відповідати на питання.», Щоб показати, що згода на допит не означає відмову від прав, даних п'ятої поправкою.

Існують певні складності в реалізації правила Міранди щодо малограмотних і інвалідів по слуху і зору. Зокрема, в силу відмінностей в освітніх можливостях між глухими з народження і здоровими людьми, лише 10-15 відсотків перших достатньо освічені, щоб зрозуміти свої права. Був прецедент, коли глухого вбивцю довелося піддати лікуванню перед тим, як почати допит.

3. Аналогічні вимоги в інших країнах

3.1. Австралія

Право на мовчання в Австралії базується на нормах загального права.

Ви не зобов'язані нічого робити або говорити, якщо самі цього не хочете. Будь-які ваші слова або вчинки можуть бути використані як докази. Чи все вам зрозуміло?

За статистикою, правом на мовчання користуються тільки 4-9 відсотків обвинувачених.

3.2. Франція

У Франції затриманий повинен бути повідомлений про максимальний термін затримання, право повідомити родичам або роботодавцю про затримання, право на медичний огляд і консультацію адвоката. Обвинувачений у скоєнні злочину повинен бути повідомлений про своє право зберігати мовчання, робити заяви і відповідати на питання. Всі роз'яснення повинні бути зроблені на мові, зрозумілій обвинуваченому.

3.3. Європейський Союз

В Євросоюзі розглядається пропозиція про введення універсальної форми - друкованого повідомлення про права, яке діяло б на всій території країн-учасниць Євросоюзу. Проте, існують серйозні перешкоди на шляху цього нововведення. По-перше, законодавства європейських країн сильно розрізняються між собою. По-друге, сама форма не позбавлена ​​недоліків. Найсерйознішим з них, на думку противників, є відсутність права на мовчання, по суті, найголовнішого з прав.

3.4. Росія

Відповідно до ст. 223-1. КПК РФ [1] при залученні особи в якості підозрюваного воно повинно бути письмово повідомлено про це, причому в повідомленні повинна міститися опис конкретного злочину, в якому підозрюється дана особа. Крім того, при врученні повідомлення дізнавач зобов'язаний роз'яснити підозрюваному його права, зазначені в ст. 46 КПК РФ, які включають право на адвоката і право відмови від показань. Ці норми в певній мірі можна вважати аналогом «правила Міранди». Однак на ділі, роз'яснення прав підозрюваному найчастіше зводиться до прохання поставити підпис у протоколі, під словами: «зі ст. 46 КПК РФ ознайомлений ».

У той же час російська норма сформульована більш складно для розуміння, а сувора форма роз'яснення прав відсутня. Ст. 223-1 введена в КПК відносно недавно [2], а її норми стосуються тільки до попереднього розслідування у формі дізнання, яке провадиться в основному за злочинами невеликої тяжкості. Подібні норми є і в статтях, що описують процедуру попереднього слідства, однак сформульовані ще менш чітко. У кодексі не встановлено конкретні наслідки неналежного повідомлення підозрюваного про його правах, хоча існує загальна норма про неприпустимість використання доказів, отриманих з порушенням вимог закону (ст. 75, ч. 1) [1]. У ряді коментарів до КПК містяться твердження про можливість «спростування» порушень вимоги про належне повідомлення, якщо буде доведено, що відсутність цього повідомлення не вплинуло на добровільність дачі показань [3], що підтверджується і судовою практикою.

З іншого боку, КПК РФ передбачає фактичне право відмови обвинуваченого і підозрюваного від показань, даних під час досудового провадження у відсутності адвоката (ст. 75, ч. 2, п. 1) [1], тобто в російському кримінальному процесі частково діє протилежна зафіксованої в «правилі Міранди» норма, а саме: «не все, що буде сказано вами, може бути використано проти вас у суді». Однак закон не встановлює чіткого визначення щодо відмови від показань, отриманим від осіб в статусі свідка і лише пізніше перекваліфікованих в обвинувачених, а також на використання «вторинних» речових доказів, отриманих на підставі показань, отриманих з порушенням закону (наприклад, якщо підозрюваний, не будучи повідомлений про свої права, видав місцезнаходження схованки з викраденим або зі знаряддями злочину). В цілому норми російського законодавства, зовні схожі з «правилом Міранди», більшою мірою направлені на запобігання самообмови підозрюваних під психологічним або фізичним впливом в ході розслідування, ніж на формальне дотримання конституційного «права на мовчання», як в США.

4. Цікаві факти

· Завдяки фільмам американського виробництва, набув значного поширення оману, що права зачитуються при затриманні. Насправді, згідно з правилом Міранди, права повинні бути зачитані перед допитом.

Список літератури:

1. Кримінально-процесуальний кодекс РФ від 18.12.2001 N 174-ФЗ // Парламентська газета, N 241-242, 22.12.2001, Російська газета, N 249, 22.12.2001, Відомості Верховної РФ, 24.12.2001, N 52 ( ч. I), ст. 4921, Відомості Федеральних Зборів РФ, 01.01.2002, N 1, ст. 1.

2. Федеральний закон від 6 червня 2007 р № 90-ФЗ

3. Коментар до КПК РФ / Під ред. А. В. Смирнова. Спб., 2003

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Правило_Миранды


  • 3.4 Росія 4 Цікаві факти Список літератури