|
Наталія Дубова
У 1988 році на ЗІЛі була випущена перша партія робочих станцій «Беста»
У Радянському Союзі робили суперкомп'ютери та міні-ЕОМ, досягли успіху у випуску універсальних машин Єдиної Серії, в середині 80-х взялися за виробництво персональних комп'ютерів. Про все це останнім часом досить часто згадують в різних комп'ютерних виданнях. І майже нічого не вдалося розшукати мені в паперових і мережевих комп'ютерних ЗМІ про першої радянської Unix-станції. А така розробка була, і цілком успішна. У 1988 році на створеному спільними зусиллями Академії наук СРСР і ЗІЛа новому виробництві була випущена перша партія робочих станцій «Беста-88».
Початок цієї історії було покладено в кінці 70-х, коли група співробітників Московського університету в рамках госпдоговірних робіт на ЗІЛі стала активно займатися завданнями машинної графіки. Використовувалася в той час на заводі система прочностного розрахунку методом кінцевих елементів не надавала жодних засобів візуалізації не тільки результатів, але навіть вихідних даних. Доводилося вводити десятки тисяч цифр, що неминуче породжувало помилки. Тому першим завданням, за яку взялися програмісти-математики, була розробка графічного визуализатора. Ефект впровадження нової системи був настільки вражаючим, що розробники з ентузіазмом продовжили роботи. Володимир Борисович Бетелін, член-кореспондент РАН і директор академічного НДІ системних досліджень, який очолив розробку «Беста» з боку Академії, згадує, що саме цей перший успіх послужив поштовхом тому процесу, який в кінцевому підсумку привів до створення робочих станцій.
Рішення проблем візуалізації вихідних даних і результатів моделювання поступово перейшло в роботи по САПР. Поворотний для всієї країни 1985 рік виявився вирішальним і для спільної діяльності ЗІЛа, МДУ та Академії наук. У 1985-го після візиту на завод щойно обраного Генеральним секретарем ЦК КПРС Горбачова було прийнято рішення створити на базі ЗІЛа зразкове підприємство по системах автоматизації проектування. До кінця літа в напруженому режимі пророблялися різні варіанти реалізації цієї ідеї. Для задоволення потреб заводу в САПР потрібні були 400 робочих місць типу VAX-70 (графічний дисплей з роздільною здатністю в 1 млн. Пікселів і швидкодією 1 млн. Операцій в секунду). Коли, виходячи з цих вимог, прорахували варіант реалізації на машинах ЄС і СМ, виявилося, що знадобляться кошти, вдвічі перевищують основні фонди ЗІЛа.
Середина 80-х - час появи в світі перших графічних робочих станцій. Техніко-економічне обґрунтування проекту для ЗІЛа на базі подібних машин показало, що таке рішення буде оптимальним. Навіть за умови створення спеціального заводу для складання власних робочих станцій такий проект обійдеться значно дешевше, ніж використання існуючої вітчизняної обчислювальної техніки. Бетелін розповідає, що втілення цієї ідеї в життя стало можливим завдяки активній підтримці академіка Велихова, який в ті роки був віце-президентом АН СРСР, очолював в Академії Відділення інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації і курирував роботи на ЗІЛі.
З боку ЗІЛа розробкою і виробництвом робочих станцій керував Олександр Ілліч Ставицький. Навесні 1988 року станція, що отримала назву «Беста», була продемонстрована на загальних зборах Академії наук. Перші десять машин збиралися напівручному способом. Роботизація нового виробництва, автоматизація тестування систем - все це було ще попереду.
Задумуючи виробництво «Беста», її творці керувалися ідеєю використовувати на заводі високоякісне імпортне обладнання, кращі західні виробничі технології і найкращі доступні на західному ринку ліцензійні компоненти. А кінцева мета - випуск сучасних робочих станцій з хорошим показником ціна / продуктивність і високим рівнем напрацювання на відмову. Була поставлена (і досягнута) майже фантастична на той час планка - 10 тис. Годин безперебійної роботи.
За словами Велихова, це стало реальністю в наступному, 1989 році, коли на території ЗІЛа під суворим особистим контролем директора заводу Сайкина для виробництва станцій було побудовано спеціальне приміщення, впроваджені роботи і повний цикл тестування. За словами Велихова, що вийшов в результаті компактний завод цілком відповідав світовим стандартам і ніяк не поступався виробництва Apple, наприклад. А Бетелін не без гумору згадує, що організація кожного елемента нового виробництва представляла собою міні-епопею, цілком наукову проблему, гідну академічних умів: «Коли стабільно пішов процес, це сприймалося нами як неймовірна перемога».
Довго обмірковує вибір операційної системи для «Беста». Зупинилися на Unix, причому знову пішли з нетипового для тих часів шляху легального перенесення ліцензійної версії від AT & T. Правильність вибору підтвердилася через пару років, коли перша графічна робоча станція радянського виробництва проходила апробацію в німецькому відділенні корпорації Control Data. «Беста» з успіхом функціонувала в мережі Ethernet, і CDC офіційно підтвердила, що радянська розробка є стандартною Unix-станцією. «Беста» будувалася на цілком сучасному для тих років процесорі Motorola 68020. Як магістральної шини була взята VME, яка до сих пір залишається індустріальним стандартом. Опора на стандартні технології дозволяла розгортати на «Бесті» різноманітні програмні системи, накопичені в світі Unix.
Створення «Беста» не зводилося тільки до розробки якоїсь екзотичної апаратури або програмного забезпечення. Це була комплексна проблема побудови робочої станції, на якій можна розгорнути САПР і потім вбудувати систему в процес проектування на конкретному підприємстві. Хоча, звичайно, застосовувалася «Беста» не тільки на ЗІЛі. Всього міні-завод випустив кілька тисяч робочих станцій. З власного досвіду знаю, що це була дійсно гарна машина. Ще зовсім недавно «Беста», наприклад, працювала у видавництві «Відкриті системи».
Пошуки західного партнера в 1990-1991 роках були пов'язані з надіями творців «Беста» зробити своє дітище більш масштабним. Але економічні зміни початку 90-х, що породили серйозні проблеми для ЗІЛа, і відкриття нашого ринку для західних виробників RISC-комп'ютерів поставили під сумнів перспективи подальшого виробництва «Беста». З 386-ми персоналками «Беста» завдяки більш потужної шині ще могла конкурувати, але змагання з появою на російському ринку сучасних комп'ютерів НР і Sun в той час не представлялося реальним. Тому було прийнято рішення переорієнтувати виробництво на більш вузькі ніші зароджується комп'ютерного ринку.
Розробка робочої станції сприяла появі сильної команди, в яку крім програмістів-математиків поступово влилися інженери-практики з МІФІ. Оволодівши сучасними технологіями проектування, вони навчилися робити якісну серійну продукцію. Накопичений досвід став у нагоді в подальшому, коли створений для «Беста» завод перейшов на випуск спеціалізованих систем на базі шини VME. Ця діяльність триває і донині.
|