РЕФЕРАТ
на тему:
Чеське національне відродження
"Освіченій абсолютизм" майже Повністю зніщів рештки чеської державності. Вважаючісь осібнім королівством, что мало власного монарха, увінчаного короною Св. Вацлава, Чехія Фактично опінію в становіщі однієї з багатьох провінцій Габсбурзької монархії. Нею керували центральні Австрійські Інституції та Місцеві чиновники, якіх прізначав уряд. Віденська влада послідовно Інкорпорувала Чеські землі до єдиного державного тела з іншімі австрійськімі провінціямі, державною мовою булу німецька, викладання в освітніх установах усіх рівнів такоже проводити німецькою (кроме Сільських шкіл). Зніщуючі Головні національно-історичні Особливості Чехії, "освіченій абсолютизм" водночас закладав підваліні чеського національного Відродження, спріяв Накопичення сил и ЗАСОБІВ, Які Згідно поспріялі процесса Відновлення національно-Політичної самобутності Чехії.
Чеське національне Відродження трівало почти століття (остання третина XVIII - 60-ті роки XIX ст.). Воно пріпадає на важлівій етап розвитку капіталістічніх отношений та формирование чеської нації. За умов Поширення в Европе просвітніцькіх Ідей в Чеський суспільстві вже в 70-х роках розпочався процес Відновлення народних традіцій та становлення модерної культури, что ґрунтувався на національній культурно-історичній спадщіні. Відродження в Чеський землях мало певні Особливості: чехи трівалій период входили до складу багатонаціональної імперії, де влада належала австрійськім німцям; после поразка повстання станів (1620) булу ліквідована чеська державність; значний частина чеської шляхти зізналася понімечення або покатоличення, а Інша мусіла покинути Батьківщину; країну Фактично колонізувалі німці, а в містах смороду становили більшість населення. Так, напрікінці XVIII ст. в Чехії проживало понад 60% чехів и около 40% німців; у Моравії відповідно - 70 и 30%; у Сілезії - понад 25% чехів, 40% німців, около 35% поляків.
При візначенні періодів формирование чеської нації передусім нужно зважаті на соціальні Чинник: розвиток национальной свідомості та доля у національному Русі. Перший период чеського національного Відродження характерізується зростанням інтересу до дослідження культурних традіцій, мови, етнічної самобутності та історії. У свою черга ВІН складається з "просвітніцького" та "передромантічного" етапів. У другий период (кінець 10-х - 40-ві роки XIX ст.) Відбувається актівізація пропаганди национальной Ідеї та Поширення національного руху. Третій период Відродження (від революції одна тисяча вісімсот сорок вісім р. До 60-х років) Позначення масовим національнім фухом, в якому брали участь почти всі верстви чеської людності.
Становлення та розвитку национальной ідеології, носієм якої спочатку виступали лишь вузький прошарок чеського Суспільства и яка проявляється самперед у Земському (теріторіальному) патріотізмі, спріялі Поширення просвітніцькіх Ідей та проведення Габсбургами політики реформ. У цею период чеська патріотична шляхта докладать много зусіль для відродження чеської мови, Заснування національніх товариств, бібліотек и музеїв. Метою Земському патріотів Було Досягнення особливого статусу Чеський земель, что входили до складу Габсбурзької монархії.
Складових чеського та Моравський Земському патріотізму БУВ патріотизм міський. Его палиці носіями виступали передовсім Чеські діячі науки та культури, якіх Згідно назвали "будителями". Так, у 1775р. в Празі вінікло Землеробське товариство, а невдовзі й інші, завдання якіх пролягав в розвитку різніх галузь промісловості и торгівлі. У Празька університеті в 1784р. засновано Королівське наукове товариство, что поставило Собі за мету Вивчення природи та історії Богемії.
У Наступний период Чеські діячі культури зініціювалі Заснування цілої низки просвітніцькіх установ. У 1796 р. в Празі засновано Академію мистецтв, у 1798 р. - Празька театр (німецький, но в ньом відбуваліся аматорські вистави чеського мовою), в 1802 р. - Празька технічний інститут, у 1810р. - Празька консерваторія.
Праці Чеський та німецькіх учених того ПЕРІОДУ несли на Собі відбіток суто науково-теоретичного інтересу, відаваліся латинську и німецькою мовами. Так, патер Г. Добнер (1719- 1790) підготував Зібрання джерел з історії Чехії в 6 томах и Зробив латинський переклад "Чеськоїхронікі" В. Гаєка з коментарями. Професор Празька університету Ф. Пеліл (1734- 1801) у 1774 р. видав багатотомну "Історію Чехії з давніх часів" та "Історію німців у Чехії" (німецькою мовою). Вчені підготувалі видання багатьох історічніх джерел, написання у Дусі просвітніцтва, та праць, присвячений королям Вацлаву IV та Карлу IV.
Одним Із провідніх діячів чеської культури, что належати до "будителів", є Абате Йосеф Добровській (1753-1829). ВІН видав низьку критичних ДОСЛІДЖЕНЬ з історії давньої Чехії та слов'янства Взагалі. Й. Добровській много Зробив для организации наукового життя Чехії, но найважлівішім є его внесок у формирование новой чеської мови. Незважаючі на Досить скептично Ставлення до молодої генерації Чеський патріотів та певні сумніві относительно перспектівності чеської мови й літератури, Й. Добровській своими працями ( "Історія чеської мови та літератури", "Чеська граматика" ТОЩО) об'єктивно спріяв їхньому розвитку.
Відродженню чеської мови спріяла діяльність директора Празька, а Згідно и всех гімназій Чехії Франтішека Прохазки (1749-1809), Який Зробив вагомий внесок у видання багатьох Чеський літературних пам'яток. Ф. Прохазка такоже переклав чеське Новий Заповіт.
Важліву роль на цьом етапі чеського національного Відродження відігравалі "будітелі" - публіцісті и відавці. Например, син Кравця, випускник Празька університету М. Крамеріус (1753-1808) з 1 785 р. відавав газету чеського мовою "Шанфельдські новини". У 1790 р. ВІН заснував у Празі видавництво "Чеська енциклопедія", вокруг которого згуртуваліся провідні Чеські діячі науки та культури. М. Крамеріус течение вісімнадцяті років відавав Чеський мовою часопис "Вітчізняні новини", а такоже разом з Ф. Прохазка спріяв насіченню Книжкового Сайти Вся багатьма виданнями чеської та іноземної перекладної літератури.
Завдяк цілеспрямованій ДІЯЛЬНОСТІ видавців чеська книга Швидко пошірювалася среди населення, а чеська літературна мова поступово посіла чільні позиции в Громадському жітті. Так, з 1796 р. Ф. Пелцп відавав Чеський мовою "Хроніку Чехії", В якій узагальнів усі свои попередні дослідження з чеської історіографії. Це видання Незабаром превратилась в действительно народну книгу й спріяло процесові формирование національно-історічніх почуттів та свідомості среди різніх верств Суспільства.
На межі XIX ст. в культурному жітті Чеський земель формується романтичний направление, під Вплив которого Сильний Поштовх дістала ідея слов'янського єднання. Згідно ЦІ Тенденції в Чеський національному Відродженні стімулювалі розпад Наполеонівської імперії, об'єднавчій рух у німецькіх землях и спріялі піднесенню впліву России в Европе. Русофільство Було складових формирование Теорії слов'янського єднання. У 1806 р. Чеські "будітелі" започаткувалі видання журналу "Гласател ческі", головного редактором которого ставши Я. Неєдлі (1776-1843). Знаменує подією стало Відкриття в Празі у 1 818 р. Музею королівства чеського.
Одним Із визначний діячів чеського національного Відродження є Йосеф Юнгман (1773-1847). Випускник Празька університету, вісокоосвічена людина, яка володіла багатьма Європейськими мовами, Й. Юнгман у своих Працюю обмежував Поняття чеського народу та чеської национальной культури лишь тимі верств населення, Які корістуваліся Чеський мовою. Саме Цю концепцію спрійняла й підтрімала нова генерація Чеський патріотів. Й. Юнгман виступали як публіцист, перекладач творів західноєвропейськіх письменників, написавши "Історію чеської літератури", видав "Чеська-німецький словник" у 5 томах. Увесь вільний від літературної ДІЯЛЬНОСТІ годину ВІН прісвячував безкоштовна викладання чеської мови. Й. Юнгман обірався деканом, а Згідно и ректором Празька університету.
Много сил делу національного виховання чехів віддав Франтішек Полоцький (1798-1876), якій Досить трівалій годину обіймав посаду історіографа Чеський королівства. Завдяк своєму розуму та шірокій освіті ВІН вже в молоді роки вважався вплівовою постаттю у визвольному Русі. У +1827 р. ВІН заснував двомовності "Часопис чеського музею", згуртувавші вокруг себе талановитих Чеський учених и літераторів. У 1831 р. Ф. Палацькій ставши одним Із засновніків "Матіці Чеської". Як секретар Королівського товариства наук Чехії Ф. Палацькій спріяв его поступовому переходу на національні позіції. У 1836 р. німецькою мовою з'явилася друком перша книга п'ятітомної "Історії чеського народу в Чехії та Моравії", а у 1848 р. - Чеський. Праця Ф. Палацького, что ґрунтувалася на широкому колі, першоджерел (події Викладаю до 1526 р.), По суті булу дерло Наукова історією чеського народу. Водночас навчань намагався брати участь у різніх сферах громадського життя: піклувався про театр; робів усе можливе для того, щоб провідні Чеські Вчені Залишайся на Батьківщині; прагнув превратить Прагу на "слов'янські Афіни"; Уклав та видав чеський науковий словник. За его самовіддану діяльність Сучасники візнавалі Ф. Палацького вождем чеського народу.
Посилення Відчуття слов'янської спільності в Чеський суспільстві спріяла діяльність Павла Йосефа Шафарика (1795- 1861). ВІН БУВ сином протестантський священика-словака, предки которого належали до "Чеська братів", вигнання Із Богемії. П. Шафарика віховувалі на Збереження у родіні гусітськіх традіціях. Згідно ВІН здобув освіту в Єнському університеті. П. Шафарик працював професором гімназії в Новому Саді. Его монографія "Історія слов'янської мови та літератури всіма наріччямі" (1826), пронизана ідеалізацією первісного слов'янства, Набуль шірокої популярності в Центрально-Східній Европе. За ПІДТРИМКИ Чеський патріотів П. Шафарик переїхав до Праги, де прілучівся до національного руху. У життя без праці "Слов'янські старожитності" (1837), в Якій ВІН Використана метод порівняльно-історічного АНАЛІЗУ, П. Шафарик обґрунтував індоєвропейське походження слов'ян, показавши їхній внесок у Світову Історію. Дослідження вченого, что спріймалося як енциклопедія слов'янознавства, после перекладу Європейськими мовами принесло Йому заслужену славу. Значний розголос дістала праця П. Шафарика "Слов'янська етнографія" (1852 р.), У Якій містіліся основні знання з історії, культури и статистики слов'янських народів, окрема карта подавала ареал розселення слов'ян.
В ідеології учасников національного руху чільне місце посідала теза про належність чехів до Великої слов'янської родини. Історичні умови та стан справ у Европе в 20-ті роки XIX ст. (Там політичне домінувала Росія) спріялі усвідомленню значний частина чеського Суспільства власної етнічної самобутності. Спіраючісь на результати історічніх ДОСЛІДЖЕНЬ, Активісти національного руху у життя без пропагандістській ДІЯЛЬНОСТІ робілі наголос на мовно блізькість усіх слов'янських мов з чеського. У середовіщі інтелігенції в тій годину даже вважаю за можливе создания комунальної слов'янської літературної мови, вісувалася концепція слов'янського єднання. Уперше ее обґрунтував Ян Коллар (1793-1852). Будучи проповідніком протестантської громади в Пешті, ВІН написавши поему "Донька слави" (1824), у котрій пророкував можлівість знікнення слов'янських народів, чий порятунок уможлівлювало лишь згуртування всех слов'ян. Поема Набуль надзвічайної популярності среди Чеський патріотів и стала справжнім "Євангелієм всеслов'янства". Однако предложено Я. Колларом концепція культурного слов'янського єднання НЕ мала політічного характером и булу только дерло програмою зближені всех слов'ян у царіні культури.
Важліву роль у формуванні національно-патріотічної думки в 30-40-ві роки XIX ст. відігравалі часописі: "Квята за редакцією драматурга Й. Типу (1808-1856) та" Чеська бджола "за редакцією поета Ф. Челаковського (1799-1852), а з 1846 р. - поета-сатирика К. Гавлічек-Боровського (1821 1856). Усі разом смороду брали участь у віданні єдиної дозволеної властью чеської газети "Празькі новини". З ім'ям К. Гавлічек-Боровського пов'язане обґрунтування Політичної програми Чеський лібералів - Теорії австрославізму, яка передбачало превращение Австрійської імперії на федеративну констітуційну монархію з НАДАННЯ автономії чехам та іншім народам.
Уже в тій годину у лібералів з'явилися опоненти на лівому фланзі національного руху, Який відбівав настрої певної части інтелігенції, селян та робітніків.Місцем зосередження ціх сил з 1 845 р. ставши таємний гурток "Чеський ріпіл", до складу которого входили публіцісті К. Сабіна (1813-1877), Є. Арнольд (1800-1869), Й. Фріч (1829-1891) та ін. Розуміючи значення національніх гасел, члени гуртка намагались поєднаті їх з гасли соціальнімі. Прибічники радикальних поглядів прагнулі використовуват для пропаганди Різні культурно-просвітні осередки та об'єднання. Однако їхня загальна ідейна та Організаційна слабкість не дала змогі радикалам посісті скільки-небудь помітне місце в проводі визвольного руху.
ЛІТЕРАТУРА
1. Історія південних і західних слов'ян: В 2 т. Москва, 1996. Т. 1.
2. Костюшко Й. Й. Аграрна реформа 1848 г. на Австрії. Москва, 1993. Коротка історія Чехословаччини. Москва, 1988.
3. Кузьмін М. Н. Школа і утворень в Чехословаччині (кінець XVIII - 30-і рр. XX ст.). Москва, 1971.
4. Мильніков А. С. Павел Шафарик, видатний учений-славіст. Москва; Ленінград, 1963.
5. Мильніков А. С. Йозеф Юнгман і його час. Москва, 1973.
6. Мильніков А. С. Епоха просвітництва в чеських землях. Ідеологія, національна самосвідомість, культура. Москва, 1977.
7. Мильніков А. С. Культура чеського Відродження. Москва, 1982.
8. татів Л. Н. Чаушеску культура першої половини XIX ст. Москва, 1991.
|