Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Формування багатопартійної системи





Скачати 20.04 Kb.
Дата конвертації23.08.2018
Розмір20.04 Kb.
Типреферат

Реферат на тему:

Проблеми формирование багатопартійної системи в Україні.


Багатопартійність як один з елементів демократичної держави. Дискусія, яка точиться между відомімі вчений-партологія з приводу демократічності чи антідемократічності політічніх партій, має давню Історію. Ще в стародавні Риме відомій політик та оратор Ціцерон вживатися Поняття «партии» в негативному значенні, ототожнюючі їх з «неблагородних союзами». Негативних Ставлення до політічніх партій Було притаманне й «батькам-засновника» Конституції США Дж. Вашингтону, Т.Медісону, О.Гамільтону, а такоже для одного з ідеологів Французької революції маркіза Ж. де Лафайєта. Основоположники західноєвропейської партології Р.Міхельс та М.Острогорській, например, вважаю, что з'явилися будь-якої организации, в тому чіслі и Політичної партии, неминучий пов'язана з ВИНИКНЕННЯ олігархії, яка захіщає свои вузькопартійні Захоплення. Основна ідея їх праць зводу до того, что Виникнення політічніх партій породжує антідемократічні Тенденції в суспільстві.

Однако, такий підхід в історії політико-правової думки НЕ є домінуючім. Більшість зарубіжніх та вітчізняніх партологів розглядають багатопартійність як невід'ємній елемент Політичної системи демократичних стран світу. В цілому ж дискусія про корисність чи шкідлівість політічніх партій в жітті Суспільства є безперспективна. Вона втрачає свою Актуальність хоча б тому, что в багатьох странах світу поряд з парламентського партіями, Які діють у межах правового поля держави, існують авангардістські партии, для якіх характерні радікальні методи и засоби ДІЯЛЬНОСТІ, Які підчас суперечать існуючому законодавству. З цього приводу актуальною залішається думка відомого західноєвропейського партологія А. Лоуелл. У життя без фундаментальній праці «Уряди и Політичні партії» вчений вказує на ті, что будь-які Дискусії з приводу роли партій в суспільстві є штучними. Оскількі це теж саме, что вести Суперечка «... про Користь або шкоду вітрів чи прілівів. В дійсності Існування партій є факт и прояви его повінні буті вівчені як Такі ».

Політичні партії могут Виконувати як позитивні так и негативні роль. Це Залежить від різноманітніх умів, Які вплівають на їх діяльність (рівень Політичної культури Суспільства, наявність чи Відсутність традіцій партійного життя, законодавчо закріплення статусу політічніх партій и т.д.).

Особливості формирование багатопартійної системи в Україні. Демократичні процеси, Які відбуваються сегодня в Україні, неминучий пов'язані з формуваннями багатопартійної системи. Однако, та патенти, констатуваті тієї факт, что реальну участь у політічному жітті беруть далеко не всі партии. Переважно більшість політічніх партій НЕ віконують ті Функції, Які безпосередно на них покладені. Значний мірою це зумовлено несприятливим політико-правовими умів їх Існування.

По-перше, політична система, якові автоматично успадкувала Україна после Вихід з СРСР, що не передбачало Існування жодних, альтернативних КПРС, політічніх партій. Відповідно в суспільстві НЕ Було необхідніх механізмів, Які б регулювалися діяльність партій.

Як і друга, більшість населення своє негативних Ставлення до КПРС автоматично перенесла на всі інші партійні Утворення.

Як і Третє, Самі партии НЕ оволоділі в достатній мірі всіма тимі можливий, Які Їм належати як суспільному інституту. Ситуація ускладнюється ще й відсутністю достатньої законодавчої бази, яка б регулювалися діяльність партии.

Если Недоліки політічного характером могут буті усунуті в процесі Накопичення політічного досвіду, тобто це проблема часу, то Врегулювання недоліків в законодавстві та патенти здійсніті вже сьогодні. Можливо це и не вірішіть усіх проблем формирование багатопартійності в Україні, проти будут візначені правові Межі ДІЯЛЬНОСТІ партій.

Відсутність правової бази дозволяє сьогодні, з одного боку, втручатісь державі в справи партійні, віддаючі Преимущества тій чи іншій партии, з Іншого боку, и самим партіям займатіся харчування, Які Виходять за Межі їх правового статусу.

У більшості стран світу правовий статус політічніх партій візначається як констітуцією, так и Окрема законами. Если в конституції визначаються основні принципи Функціонування партій, то в Законі про Політичні партії їх правовий статус Визначення більш детально. Подібна практика існує и в Україні. Разом з тим, у вітчізняному законодавстві є ряд неузгоджень и пробілів, Які необходимо ліквідуваті.

Констітуціалізація політічніх партій. Процес Конституційного закріплення статусу партій розпочався з моменту відміни статті 6 конституції УРСР тисячу дев'ятсот сімдесят вісім року, яка проголошувалися КПРС «керівною и спрямовуючою силою радянського Суспільства» 3. Відповідно до статті 7, якові Було включено в нову редакцію Конституції України, Політичні партії могли брати участь у розробці и здійсненні політики республікі4. За суті, ця стаття закладала Конституційні основи багатопартійної системи в Україні. Ще більш детальніше статус політічніх партій БУВ визначеня в Конституції України від 26 червня 1 996 року. У статті 36 цієї Конституції зазначається, что членами політічніх партій могут буті лишь громадяни України и обмеження даного правила візначається Виключно Констітуцією та законами Україні5.

В Конституції України містіться ряд норм, Які встановлюються обмеження в ДІЯЛЬНОСТІ партій, а такоже присутности норма, согласно з якої Заборона політічніх партій здійснюється лишь в судновому порядку6. Если порівняті Констітуцію України І, зокрема, статті, Які визначаються статус політічніх партій з відповіднімі статтей констітуцій демократичних держав Західної Європи, то можна прийти до висновка, что смороду відповідають всім вимоги міжнародної практики в даного пітанні.

Законодавчо інстітуціоналізація політічніх партій. У вітчізняному законодавстві існують певні проблеми относительно законодавчо регулювання ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій. Пов (язані смороду Перш за все з тим, что до цього часу так и не Прийнято Закон про Політичні партії, а діючий сегодня Закон України «Про об (єднання громадян» від 16 червня 1992 року Вже застарів и не відповідає об (єктівнім процесам, что відбуваються в політічному жітті держави. Ситуація Дещо Покращена после Підписання Президентом України 24 вересня 1997 року Закону України «Про вибори народних депутатов України». Відповідно до цього Закону Політичні партії є повноправнімі учасниками Виборчий процес. Половина (225) депутатов парламенту обіраються а списками кандидатів у депутати від політічніх партій та виборчих блоків партій у Багатомандатний загальнодержавного виборча окрузі на основе пропорційного представництва.

Однако цього НЕ достаточно для нормального Функціонування партій. Назріла потреба Прийняття нового Закону про Політичні партії. Це питання набуває ще більшої актуальності у зв (язку з тім, что Прийняття даного Закону - одна з вимог Ради Європи до України. Зупинимо детальніше на Деяк важлівіх моментах, Які необходимо врахуваті законодавцю при прійнятті Закону про Політичні партії.

Поняття політічніх партій. У статті 2 Закону України «Про об (єднання громадян» записано: «Політичною партією є об (єднання громадян - пріхільніків певної загальнонаціональної програми розвитку, Які ма ють головні метою доля у віробленні державної політики, формирование ОРГАНІВ власти, місцевого и регіонального самоврядування и представництво у їх складі »7. Даючі визначення Поняття« політична партія »в новому Законі слід взяти до уваги, что стрижневі для партии, ее метою, є здобуття або Утримання Політичної власти и Вже як наслідок цього - Вироблення державної політик , Формирование державної влади ТОЩО. Наголос на цьом ми тім самим легалізуємо діяльність опозіційніх партій, Які проводять свою політику в межах правового поля держави. Доречі, статус опозіційніх партій в ряді стран світу закріплюється в окремий пункті чи даже окремим законом (Великобританія). Цей досвід Було б доцільно врахуваті и вітчізняному законодавцю.

У візначенні Політичної партии необходимо такоже сделать деякі уточнення правового характеру про ті, что це не просто про (єднання громадян, а про (єднання, Які зареєстровані органами державної влади у встановленому законом порядку.

Членство в Політичній партии. Дані питання потребує такоже правового регулювання. Проблема Полягає у тому, что окремим категоріям громадян заборонено буті членами політічніх партій, что виробляти до необгрунтованого обмеження політічніх прав громадян. Ситуація ускладнюється ще й тим, что у вітчізняному законодавстві існують норми, что суперечать одна одній. Так, согласно з Констітуцією України: «Громадяни України ма ють право на свободу об (єднань у Політичні партії та Громадські организации для Здійснення и захисту своих прав и свобод ...». Кроме цього, «... ніхто НЕ может бути ... ограниченной у правах за належність чи не належність до політічніх партій чи Громадського ОРГАНІЗАЦІЙ »8. у розділі« Правосуддя »(стаття127) предусмотрена Конституційне обмеження прав на членство в політічніх партіях та участь у Політичній ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ Суддів. Закон України« Про статус суддів »9 и «Про Конституційний Суд Укр аїні »10 такоже передбачають обмеження относительно членства у політічніх партіях.

Всі інші обмеження цього права закріплені в різніх Законах України. Перелік ціх Законів Досить великий, тому назвемо деякі з них. Так, Закон України «Про милицию» від 20 грудня 1990 року, візначає одним з Принципів ДІЯЛЬНОСТІ - позапартійність11. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1 991 року вказує на ті, что «співробітнікі прокуратури не могут належати до будь якіх політічніх партій чи рухів» 12. Це ж стосується співробітніків Служба безпеки Україні13, військовослужбовців14, Гвардійців Национальной Гвардії Україні15 ТОЩО.

Таке обмеження політічніх прав окремий категорій громадян є НЕ зовсім Виправдання. Про це свідчіть и міжнародний досвід. Так, например у Конвенції МОП №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію» предусмотрена, что всі без вінятку трудящі и підприємці ма ють право на создание за своим Вибори ОРГАНІЗАЦІЙ, а такоже вступаті у них. Лише в статті 9 Конвенції зазначилися, что національне законодавство винне візначіті В якій мірі гарантії, передбачені ЦІМ документом, застосовуються до Збройних сил и поліції16. Подібним чином це питання врегульованим и в Міжнародному пакті «Про Громадянські и Політичні права» від 16 грудня 1966 р. Відповідно до статті 22 цього документу «Кожному людина має право на свободу асоціації з іншімі ... Ця стаття НЕ перешкоджає запровадження законних обмежень Користування ЦІМ правом для осіб, что входять до складу Збройних сил та полиции».

Таким чином, можна прийти до висновка, что в міжнародно-правовій практике НЕ має жорсткий обмежень относительно членства в політічніх партіях. Віключення становляться військовослужбовці та поліція. Що стосується Суддів, на якіх відповідно до українського законодавства накладені найбільш жорсткі обмеження на членство в партіях, то в більшості стран світу смороду відсутні. Для прикладу, в Австрії членство в партии НЕ перешкоджає громадянину перебуваті на посаді судді, но при цьом параграф 9 Закону про Судоустрій предполагает, что «жодні Політичні Преимущества НЕ повінні проявлятіся в практічній работе Суддів».

У чому ж причина таких обмежень. На мою думку це стало результатом відсутності в Україні чіткої Концепції побудова державних ОРГАНІВ. Відмовівшісь від тоталітарного Минулого и ставши на демократичний шлях розвитку ми автоматично здійснілі перехід від однієї крайності - злиттів КПРС и державних ОРГАНІВ, до Іншої - необгрунтоване розріву взаємозв (язків между державою та партіями в усіх сферах суспільного життя. У Законі про Політичні партії слід застосуваті більш віваженій підхід относительно обмеження права членства громадян у ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій, Який повинен спіратіся на розробки фахівців з даного питання.

Порядок создания та реєстрації політічніх партій.У Законі необходимо Передбачити порядок создания політічніх партій. На Першому етапі винна буті Створена ініціатівна група, яка готуватіме програму партии, статут та установчо з'їзд. Другий етап - це установчо з'їзд, на якому пріймаються решение про создания партии, ее програма та статут, обіраються керівні органи партии. Третій етап - державна реєстрація (легалізація).

Відповідно до Закону України «Про об (єднання громадян» легалізацію Політичної партии проводити Міністерство юстиції України (частина фахівців считает, что легалізуючім органом винна статі Центральна виборча комісія). Місцеві осередки партии ма ють реєструватіся відповіднімі управліннямі юстиції.

Дискусії между фахівцямі Точа з приводу статті 15 Закону України «Про об (єднання громадян», согласно З якою заяву про реєстрацію партии повінні підтримати 1000 громадян України. Частина фахівців считает - для того щоб дана Вимога не стала простою формальністю ее необходимо ускладніті, впровадівші норму про збір підписів у більшості областей України. Однако и в цьом випадка дана норма залішається бюрократичною перешкоду, якові легко буде подолати, хоча це и вімагатіме Додатковий коштів (оплата праці збірачів підписів, ВАРТІСТЬ паперу, транспорт и витрати ТОЩО). Причем, достаточно буде зібраті по одному підпісу в 12 регіонах України, а решта в м. Києві, щоб Виконати вимоги. кроме цього, дана норма Закону суперечіть констітуційному праву на свободу об (днання громадян у Політичні партії. Аджея, согласно з статью 64 Конституції України обмеження Конституційного права может мати місце у випадках, передбачених Констітуцією. Таких обмежень у ній немає.

Прихильники Впровадження цієї норми вказують на ті, что відміна вимоги про збір підписів Тисячі громадян может прізвесті до Виникнення Великої кількості політічніх партій. Однако, цею аргумент є непереконлівій. Наявність Великої кількості партій НЕ є злом. Так, в Японії зареєстровано около 10 тисяч політічніх партій и це нікому НЕ заважає. Аджея даже невелика за чісельністю партія, яка Знайшла для себе нікім НЕ зайнятості політічну нішу, спріяє зростанню Політичної свідомості та Волі народу. Як слушно Зазначає професор З. Ромовська, «біда України не в кількості політічніх партій, а в тому, что їх Керівники, вікорістовуючі Важко економічне становище держави, прагнуть монополізуваті право на відстоювання інтересів народу не всегда з благими намірамі».

Принципи Політичної ДІЯЛЬНОСТІ. В окремий розділі необходимо візначіті основні принципи ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій. Серед якіх: добровільність, рівноправність Членів, демократічність, законність, гласність, тощо. Окремим пунктом необходимо Включити Вимоги Стосовно невтручання держави в справи партійні. Державні органи влади могут обмежуваті діяльність політічніх партій лишь у випадка, если їх Програмні цілі або Дії спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну Конституційного ладу насільніцькім шляхом, Порушення суверенітету и теріторіальної цілісності державної влади, пропаганду Війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права и свободи громадянина.

Окремим пунктом необходимо Зазначити, что забороняється діяльність політічніх партій НЕ зареєстрованіх у встановленому Законом порядку. Заборона ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій та патенти Здійснювати в судновому порядку.

Проблема державного фінансування політічніх партій. Согласно статті 22 Закону України «Про об (єднання громадян» політичним партіям забороняється одержуваті кошти від державних ОРГАНІВ, підприємств та ОРГАНІЗАЦІЙ кроме віпадків передбачення Законами України. Отже, ця норма, в прінціпі, пріпускає таке фінансування партій, но відповідно до Закону.Тому доцільно Було б у Законі про Політичні партії Передбачити можлівість фінансування з державного бюджету партій Які на ВИБОРИ до парламенту получил НЕ менше 4 відсотків голосів віборців. Така практика зокрема існує в странах Західної Європи (ФРН, Швеція, Італія). Так, на мнение німецькіх фахівців, державне фінансування політічніх партій дозволяє избежать можлівої «купівлі» партій мафіознімі структурами, что Надзвичайно актуально сегодня для України.

Одночасно з Впровадження державного фінансування та патенти Передбачити санкції относительно партій, Які отримуються фінансування з за кордону. Як засвідчілі останні вибори до Верховної Ради України, данє питання недостатньо врегульованим законодавством. У статті 22 Закону України «Про об (єднання громадян» та статті 37 Закону України «Про вибори народних депутатов України» від 24 вересня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім року хоча и забороняється іноземним юридичним та фізичним особам делать внески до виборчих ФОНДІВ політічніх партій та виборчих блоків партій, однак НЕ передбачається санкцій за Порушення даної норми. Тому необходимо Включити до Закону про Політичні партії следующие вимоги: по-перше, Встановити правила Фінансової звітності політічніх партій про надходження та витрати коштів; по-друге, Передбачити відпові ні санкції за Порушення даного Закону у форме попередження, адміністративного штрафу, або заборонено ДІЯЛЬНОСТІ Політичної партии.

Юридична відповідальність політічніх партій. Окремий розділ Закону повинен регулюваті питання юридичної відповідальності політічніх партій. Серед відів юридичної відповідальності та патенти Передбачити окрім заборонено ДІЯЛЬНОСТІ Політичної партии Такі види відповідальності як попередження, штраф, тощо.

Ще одне питання Пожалуйста віклікало діскусію среди фахівців - до компетенції которого суду винне буті віднесене вирішенню Суперечка про Заборона Політичної партии? Відповідно до Закону України «Про об (єднання громадян" - це компетенція Конституційного Суду України. Однако Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість року не включивши вирішенню даної Суперечка до компетенції Конституційного Суду. Правовій колізії має покласти край Закон про Політичні партии. Дані питання повінні вірішуваті суди Загальної юрісдікції.

Хоча законодавчо регулювання статусу політічніх партій и не вірішіть усіх проблем формирование багатопартійності в Україні, однак воно стані міцнім фундаментом для подалі демократичних процесів у суспільстві.

література:

1. Міхельс Р. Соціологія політичної партії в умовах демократії // Діалог.- 1990.- №3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 18; Острогорский М. Демократія і політичні партії.- М., 1927.- Т.3.- с.250.

2. Лоуелл Ф. Уряду і політичні партії в державах Західної Европи.- М., 1905.- С.УІ.

3. Конституція (Основний Закон УРСР 1978р .// Історія Української Констітуції.- Упорядник - 3СлюсаренкоА. Томенко М. К.-1997.-С.238.

4. Конституція незалежної України.-К, 1995.- С. 83-84.

5. Конституція України.-К., 1996р.

6. Закон України «Про об (єднання громадян» від 16 червня 1992р .- // Відомості Верховної раді.О-1993р.-№34.

7. Конституція України.-К., 1996р.

8. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року. // Відомості Верховної Ради .- 1993р. №8.-С. 56.

9. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року .// Відомості Верховної Ради .- 1996р. №30.-С. 142.

10. Закон України «Про милицию» від 20 грудня 1 990 року .//Відомості Верховної Ради .- 1991р. №4.-С. 20.

11. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада тисяча дев'ятсот дев'яносто один року. // Відомості Верховної Раді.- 1991р.- №53. З 793.

12. Закон України «Про Службу Безпеки України» від 25 березня 1992 року .// Відомості Верховної Раді.- 1992р. - № 27.-С. 382.

13. Закон України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 р .// Відомості Верховної Раді.- 1992р. - № 9.- С.108.

14. Закон України «Про Національну Гвардію України» від 4 травня тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р .// Відомості Верховної Раді.- 1992р. - № 1.-С. 1.

15. Права людини. Міжнародні договори України. -К., 1992. С.161-162.

16. Судді в зарубіжних країнах. Оглядова інформація законодавства зарубіжних країн. -М., 1991. Вип.2. С.2.

17. Ромовська З. Закон України «Про Політичні партії». (Буті чи не бути? Бути! Альо Якими?) // Право України.-1999.-№8.- С. 56.