|
план
Вступ
1 Основні відомості
2 Структура статуту
3 План
введення статуту
Список літератури
Вступ
Військовий статут Петра I - військовий статут, затверджений Петром I 30 березня 1716 року за Данцигу. Є одним з основних документів, покладених в основу реформ юридичної системи Російської імперії, що проводяться за Петра.
1. Основні відомості
Військовий статут складається з самого Статуту (68 глав), в якому викладені закони військово-установчі, і з наступних програм: Артикулвійськовий з коротким тлумаченням (209 статей; військово-кримінальний кодекс). Короткий зображення процесів чи судових тяжеб (3 частини і 14 глав). Про екзерціціі (або навчанні), про приготування до маршу, про звання та про посади полкових чинів (3 частини).
Створюючи регулярну армію за європейськими зразками, Петро Великий природно звернувся до вивчення західноєвропейських військових кодексів, закликавши до спільної роботи всіх видатних військових людей, що його оточували. Ще в дев'яностих роках XVII ст. генерал Адам Вейде посланий був до Угорщини для вивчення військової організації її і, повернувшись звідти, представив Петру 1698 р Військовий статут «як утримувати, такожде і статті або артикули, яке кому покарання за провини». Потім в цій роботі взяв участь Яків Брюс, а в 1701 р наглядач артилерії Андрій Виниус, який за наказом Петра почав «у військових правах працювати». Близько 1705 р видано було «Укладення або право військового поведінки» для армії Шереметєва, що діяла в Прибалтійському краї, а в 1706 р - «Артикул короткий, обраний з древніх християнських військових прав, іже про богобоязни і про покарання різних лиходіїв» - для кавалерії, яка перебувала під командою Меньшикова.
Потім до 1716 р були і інші артикули військові, корабельні та ін., І тільки після глибокого і всебічного вивчення іноземних джерел, після значного числа проектів, над виправленням яких Петро трудився протягом декількох років, його військове законодавство вилилося в остаточну форму Військового статуту 1716 р основу кожної частини покладені кращі зразки: імперські (в 1-ої частини), шведські (в артикул), саксонські (в процесах), французькі (в екзерціціі). На думку П. О. Бобровського, тільки з часу появи В. статуту слід вважати установа регулярного війська в Росії доконаним історичним фактом, тому що тільки з прийняттям до керівництва цього статуту військо отримало єдність, організацію і закони відповідно до вимог і умов воєнного мистецтва тодішнього часу . В. статут 1716 року є одним з найважливіших пам'ятників нашого законодавства не тільки за значенням своєму у військовій історії Росії, але головним чином тому, що він зробив безперечний вплив на розвиток нашого кримінального права. Що входить до складу статуту «Артикул військовий» поряд зі спеціальними постановами, які мали значення для війська, містить юридичні норми загального характеру, які знаходили собі застосування в загальнокримінальних судах. У наміри Петра входило дати цим артикулів широке застосування, для чого він велів розіслати В. статут не тільки в усі корпуси військ, а й по губерніях і канцеляріях.
Головним джерелом Військового артикулу послужив військовий артикул Густава Адольфа в доповненої, так званої новошведской, редакції 1683 р зробленої при Карлі XI. Складений для війська, В. артикул проводить і чисто військовий погляд на злочин. Злочин розглядається не з точки зору правопорушення, а як порушення субординації, невиконання наказаного, непослух; на внутрішню або моральну сторону діяння звертається настільки мало уваги, що зрада і замах на самогубство абсолютно рівні в очах законодавця і обкладаються одним і тим же покаранням - позбавленням життя. Покарання ж має своєю основною ідеєю - відплата, а найближчою метою - знищення злочинця і залякування. Звідси велика кількість жорстоких страт і покарань осрамітельних. Крім того, тут починають з'являтися покарання, що обіймають собою всю особистість злочинця, що вражають його у всіх сферах суспільного життя і виривають його назавжди з товариства. Такою була кара вічними каторжними роботами і шельмуванням (див. Вне закона). В. артикул поклав в Росії почало інституту позбавлення та обмеження прав, який глибоко проникає в каральну систему нині діючого російського законодавства. Порівняно з Укладенням царя Алексія Михайловича велика кількість членовредітельние і осрамітельних покарань, що не щадівшіх ні живих, ні мертвих, в В. статуті таке, що каральна система Уложення представляється і простіший, і більш людяною. В одному відношенні В. статут стоїть вище колишніх пам'ятників: він більш точним чином визначає склад кожного окремого злочину.
Пор. додавання Неклюдова до перекладеного їм «Підручника карного права» Бернера (вип. 1, СПб. 1865); Розенгейма, «Нарис історії військово-судних установ в Росії до смерті Петра Великого» (СПб., 1878); Бобровський, «Військове право в Росії при Петрові Великому. Артикул Військовий »(2 вип., СПб. 1882-1886); його ж, «Вейде і його військовий статут 1698 г.» (СПб., 1887); його ж, «Петро Великий, як військовий законодавець» (СПб., 1837); його ж, «Військові закони Петра Великого в рукописах і першодруків виданнях. З додатком знімків справжньої рукописи Артикула військового, з поправками Петра »(СПб., 1887); Філіппов, «Про покарання за законодавством Петра Великого» (М., 1891).
2. Структура статуту
Статут Петра Великого включає сам Військовий статут і 3 додатка до нього. Таким чином, можна виділити 4 частини:
1. Військовий статут, складається з 68 глав.
2. «Артикул військовий» - виданий 25 квітня 1715 року військово-кримінальний кодекс (без загальної частини, в основному викладав покарання за військові злочини). Складається з 209 статей-артикулів.
3. «Короткий зображення процесу або судових тяжб», виданий в 1715 році військовий кримінально-процесуальний кодекс.
4. Про екзерціціі (або навчанні), про приготування до маршу, про звання та про посади полкових чинів.
зміст статуту
Статут визначав порядок військової служби, правила взаємовідносин військовослужбовців, військово-кримінальну систему, систему військових чинів, судову систему і багато інших питань. Хоча спочатку (і за назвою) статут був призначений для застосування в армії, відразу ж після його прийняття, указом від 10 квітня 1716 року він був визначений як основний документ для вирішення справ в загальному судочинстві. Як загальне закону статут не відміняв раніше діяли уложення, а застосовувався одночасно з ними.
Статут являє собою компілятивну роботу, виконану на підставі багатьох джерел. По всій видимості, основою для нього послужили шведські військові артикули, в які були внесені багато власні зміни, додані елементи, запозичені з німецьких, голландських, датських і французьких законодавств. Вважається, що перший варіант статуту був складений німецькою мовою, потім його перевели на російську, після чого проект піддався виправлення кабінет-секретарем Макаровим і особисто Петром. Далі було його твердження Сенатом.
Принциповим моментом у прийнятті даного Статуту було те, що він вперше в російській праві поставив на перше місце не моральне і релігійне зміст злочинних дій, а протиріччя волі держави. У Статуті були введені покарання за багато діяння, які взагалі не охоплювалися раніше діючим законодавством, різко стала жорсткішою відповідальність за злочини. Статут ввів в явному вигляді формальну силу доказів, визначаючи набір необхідних для доказу свідчень і доказову силу кожного з них.
Основним принципом системи покарань Статуту було залякування потенційних порушників прикладом, для чого були посилені багато колишні покарання і введені нові. Як покарань могло застосовуватися членоушкодження. За масова втеча, самовільне трактат або капітуляцію, здачу фортеці могла бути використана децимація [1] .Наказанія в Статуті ділилися на 5 груп:
· 1. Звичайні тілесні покарання (зокрема, скутість в залізо, ходінням по дерев'яних кілків, биттям батогами).
· 2. Жорстокі тілесні покарання (наприклад, шпіцрутенами, клеймением залізом, обрізанням вух, відсіканням пальців або руки, каторгою).
· 3. Покарання смертні (розстрілом (аркебузірованіе), відсіканням голови, шибеницею, колесуванням, четвертованием, спаленням, залиттям горла металом, повішенням за ребро на гак).
· 4. Легкі покарання честі (зниження в посаді, звільнення без платні, висилка з держави)
· 5. Важкі покарання честі (прибиті імені на шибениці, переломлення шпаги (шельмування), оголошення злодієм (шельма)).
Серед злочинів, які вимагали смертної кари, фігурували і такі, як чарування (чорнокнижництво), богохульство, непристойне міркування про монарха, лайка про генерала або фельдмаршалі, блуд близьких родичів, крадіжка понад двадцять рублів, псування прибитого указу, приховування.
Особливою жорстокістю відрізняється розділ про тортури ( «будеже все злочинці в рівному з'являться підозрі, і між ними ж батько з сином або чоловік із жінкою знайдеться, тоді сина або дружину наперед до тортур привесть»). Проте, Статут намагається обмежити тортури і враховує, що під тортурами невинна людина може обмовити себе або інших. Від катувань звільнені дворяни, чиновники, люди похилого віку, діти, вагітні жінки (за винятком державних справ і вбивств).
Список літератури:
1. Глава 15, артикул 119
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Воинский_устав_Петра_I
|