Франція в 20 столітті
Однак в цілому перемога в 1 світовій війні посилила французький імперіалізм і висунула його на перше місце в Західній Європі. Після поразки Німеччини Франція виявилася найсильнішою військовою державою на Європейському континенті.
Таким чином під впливом першої світової війни в економіці Франції відбуваються великі структурні зрушення. Уряд, активно використовуючи механізм державного регулювання господарством і роблячи кроки по відновленню промисловості, розрядці соціальної напруженості, приділяло особливу увагу важкої індустрії, виведення країни з кризового становища.
Економічний розвиток Франції в період між двома світовими війнами носило вкрай нерівномірний характер. Періоди пожвавлення, підйому і стабілізації економіки змінювалися економічними потрясіннями, які різко погіршували економічну та соціально-політичну обстановку в стра-ні. У цих умовах економічна політика правлячих кіл була спрямована на посилення державного втручання в народне господарство Франції. Державне регулювання допомогло французької буржуазії знайти виходи з найскладніших соціально-економічних ситуацій н уникнути катастрофи за допомогою реформування та модернізації капіталізму.
Після закінчення другої світової війни Франція зіткнулася з низкою економічних і політичних проблем. З метою виходу з ситуації, що склалася в країні була проведена часткова націоналізація, збільшився приплив капіталовкладень в національну промисловість. До кінця 40-х рр. економіка країни була відновлена. Франція приєдналася до "плану Маршалла", що певною мірою обмежило її суверенітет, але дозволило модернізувати виробничий потенціал.
Розвиток французької економіки йшло під впливом науково-технічної революції. Посилилися тенденції державно-монополістичного капіталізму, визначальну роль став грати промисловий капітал. Змінилася структура економіки, були модернізовані її основні галузі. Активну участь Франції в економічній інтеграції дозволило значно інтенсифікувати зовнішньоторговельні зв'язки. Обсяг зовнішньої торгівлі в 4 рази перевищив довоєнний рівень. До 1965 р Франція ліквідувала свою заборгованість США і знову стала країною-кредитором, займаючи третю (після США і Англії) позицію в Мірена експорту капіталу.
У 70-і рр. економічне становище Франції у світі, якщо судити за основними статистичними показниками, частці в світовому виробництві та торгівлі, залишалося відносно стабільним і не зазнало радикальних змін. Країна міцно увійшла в п'ятірку найбільших капіталістичних держав і в економічному відношенні зайняла положення другий після ФРН західно-європейської держави.
На початку 80-х рр. в ряді розвинених капіталістичних країн загострилася економічна ситуація, що не могло не позначитися на становищі французьке економіки. Зліт долара в 1981-1982 рр. привів до зростання торгового дефіциту Франції, що склав в 1981 р 65 млрд франків, а в 1981 р - понад 92 млрд. Різко погіршився платіжний баланс країни, похитнулися позиції франка. Криза зумовив зростання безробіття і цін на споживчі товари, загострилися багато соціальних проблем.
У жовтні 1981 року уряд П.Моруа змушене було девальвувати франк на 3%, в червні 1982 року - ще на 10% по відношенню до західнонімецької марки і на 5,75% по відношенню до більшості інших валют Європейської валютної системи.
Перебудова виробничої структури Франції на початку 80-х рр. спиралася не тільки на націоналізований сектор, а й на створення значного числа порівняно невеликих приватних підприємств, що використовують новітні технології. Їх фінансування і пов'язаний з ним ризик повинні були взяти на себе націоналізовані банки.
Остання частина ліберальних реформ - дерегламентірованіе різних сфер економічної діяльності. З початку 1987 року всі підприємства промисловості і сфери послуг отримали право самостійно встановлювати ціни на свою продукцію, орієнтуючись на ринкові умови.
Всього в короткий термін новий уряд підготував приблизно 30 законопроектів, позитивно вплинули на стан економіки Франції в другій половині 80-х рр. У 1986-1989 рр. в країні спостерігався економічний підйом. Щорічний приріст валового внутрішнього продукту склав в середньому близько 3%, промислового виробництва - 4%.
Однак до початку 90-х рр фактори росту вичерпали себе. Перші ознаки уповільнення підйому намітилися вже навесні 1990 г. З-за різкого зменшення інвестиційного попиту підприємств, уповільнення зростання особистого споживання населення та експорту продукції в європейські країни криза з весни 1992 р ще більш посилився. Восени 1992 року економічна ситуація в країні знову погіршилася через зниження світових цін на деякі товари її експорту.
Тільки з остаточно 1993 року економічна ситуація стала поліпшуватися. Урядом була розгорнута програма пожвавлення економіки, яка передбачала, зокрема, розширення громадських робіт, житлове будівництво, заходи щодо стимулювання зростання виробництва і запобігання збільшення безробіття.
В результаті в 1995 р збільшилися темпи зростання внутрішнього валового продукту, капіталовкладень, особистого споживання. Зросла кількість робочих місць, інфляція зменшилася до 1,8% в рік.
Великий вплив на економічний розвиток Франції зробило її участь в Європейському економічному співтоваристві.
При підготовці цієї роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru