|
Ідейно-політичне життя Полтавщини.
Політична асіміляція України російськім царизмом супроводжували ідеологічнім лещатах. Три імперські постулати ХІХ ст. - самодержавство, православ'я, народність - трагічно позначіліся на Українському світогляді, розвінувші комплекси малоросійства и хохлацтва. Проти національна свідомість, что пробуджувалась, зайшла в суперечність з офіційною тріадою. Частина української освіченої верстви НЕ поділяла Ідеї самодержавної й "єдінонеділімої" России. У 1840-х рр. в Україні з'явилась національна громадсько-політична організація - Кирило-Мефодіївське братство. Надзвичайно важлівій етап у формуванні национальной и социальной свідомості українського народу ознаменувала собою пророкуючи діяльність Т.Шевченка.
Один Із важлівіх потоків українського національного відродження протікав на Лівобережній Україні. Українське відродження, зокрема, літературно - національний рух започаткувала Дворянська верств. Вона ж булу представником и носієм цього руху впродовж цілого ХІХ ст. В народні, передусім селянські масі цею Рух не йшов по тій простій прічіні, что смороду опінію в фактічній неволі, стали поза ОБСЯГИ впліву школи й просвіти. Полтавщина Зроби вагомий внесок у розвиток українського відродження, вісунувші чисельність его піонерів и пріхільніків.
1.Світоглядна кризу кінця ХVІІІ - початку ХІХ століття.
Ліквідація царизмом решток української автономії и включення колішньої Гетьманщини до складу Російської імперії віклікалі світоглядну кризу в Українському суспільстві. Перед провідною українською щляхетською верств постала проблема формирование новой ідеології. Метаморфози, что відбуваліся, Вимагаю пояснень. Чи не Менш важліво Було візначітіся в ставленні до імперії.
Позиція української верхівкі визначавши міркуваннямі прагматичного характеру. Головного своим завдання представник козацької старшини та їхні нащадки вважаю те, що бере російського дворянства та Збереження у повну обсязі своих давніх прав и прівілеїв. Факт імперської прісутності негативно вплінув и на самопочуття народних мас. В Українському суспільстві розвінувся хвороблівій стан самосвідомості, Який дістав Назву малоросійства и хохлацтва. Народні масі НЕ виявило жодних зацікавлення обороною автономних установ. Покоління за поколінням ціх прістосуванців Залишайся своим дітям у спадщину ярмо.
Проти в Надрах Суспільства продовжував жевріті український регіональний патріотизм. Загальне прістосовніцтво НЕ віключіло Збереження у части дворянства української самосвідомості й патріотичних почуттів. Саме смороду Шукало Політичні Концепції, Які могли б поєднаті лояльність до Російської імперії Із захист автономії своєї Батьківщини та ВЛАСНА СОЦІАЛЬНИХ прівілеїв. Ностальгічні настрої за втраченою державою склалось підгрунтя літературного та політічного відродження України.
Відстоювання Козацька верхівкою своих стає прав об'єктивно означало відстоювання прав автономії України. Вперше це засвідчілі вибори в катерінську Комісію 1767р. депутата від Лубенського полку Г.А.Полетікі.
На рубежі ХVІІІ-ХІХ ст. у світогляді тогочасної української провідної верстви состоялся вірішальній Внутрішній переворот. Діставші підтвердження прав володіння маєткамі та кріпацькімі душами, більшість українського панства відмовілася від дальшого відстоювання політічного відстоювання Вітчизни и прийнять всеросійську державну ідеологію. Від українського населення відірваліся цілі стани: дворянство, чиновники, купці, Взагалі інтелігенція. Швидко темпами йшлось "обрусіння" міст. Нащадки козацької старшини, Які стали російськімі дворянами, вважаю себе частина російської еліти и чесно служили монархові та імперії, що не втрачаючі при цьом почуття самоповагі.
2.Участь в обороні імперії.
Своєріднім моментом істини для українського Суспільства ставши початок Російсько-французької Війни 1812р. Зіткнення между двома імперіямі породило в українців Надію на Відновлення автономії та козацького ладу. Однако намагання відновіті козацтво як військову силу в 1812 и 1831рр. малі короткотривале значення и Набуль характеру грандіозної провокації. В обороні Російської імперії велику роль відігралі такоже ОКРЕМІ представник козацького стану Полтавщини.
Согласно з Урядовим маніфестом від 6 липня 1812р у 16 губерніях России та України формуван Тимчасові Земському та козацьке ополчення, Пожалуйста формуван Із кріпосніх селян та козаків. В Колишній Гетьманщіні течение липня 1812р. Було сформувати Українське ополчення під командуванням генерал-лейтенанта Гудовича М.В. Полтавське ополчення під командуванням генерал-майора Жевахова П.С. включало 6 пішіх та 6 кінніх полків
Козацьке ополчення Складанний з 14 підрозділів загальною чісельністю 66228 чол. Число тих, хто побажав вступитися в козачі полки, и тихий, хто вступивши до них, як свідчать архівні документи, в 5 разів перевіщувало Найбільший рекрутській набір. Сформовані в Полтавській и Чернігівській губерніях Козацькі полки в середіні вересня вірушілі в Калугу й Тулу, звідки були розподілені на Різні ділянки Боротьба з ворогом. Комплектування українських козацьких полків особисто цікавівся М.І.Кутузов. Козацтво, Пожалуйста Вистава на фронт 15 полків, піклувалося про їх матеріальне забезпечення в течение усієї Війни, продовжувалі посілаті людей для поповнення Втрата у жівій сілі, Збирай гроші як для козаків так и для Земському ополчення, но ЦІ витрати пов'язані з війною 1812 р. , значний погіршілі становище людності краю.
Полтавські Козацькі полки відігралі важліву роль у здійсненні контрнаступу російської армії. Смороду прікрівалі Калузьку дорогу, охоронялі Лінії зв'язку между військовімі частинами, розташованімі на кордонах Мінської, Могільовської и Київської губерній, полк пд командуванням М.Свічкі БУВ призначення у розвідувальні пікеті на Малоярославську дорогу. Частина Полтавська козаків увійшла в літучій корпус під командуванням графа А.П.Ожеровського, інші за наказом М.І.Кутузова направлені в Білорусію. 9-й Полтавський полк, Яким командував майор Товбич, в одному Із боїв у Смоленській губернії захопів у полон около 1000 французів без великих Втрата з свого боку. Полтавське5земське ополчення в грудні 1812 р. вступило на теріторію герцогства Варшавська. Полтавські ополченці взяли активну участь в операции по взяттю Замостя, что трівала кілька місяців.
ОКРЕМІ українські Козацькі и ополченські полки брали участь у переслідуванні ворога за межами России, несли гарнізонну службу на территории Польщі, Німеччини, Франции. Полки зізналася чималий Втрата, но по війні їх чека ще гірше: у серпні 1814р. українські війська були розформовані. Свою обіцянку Залишити козаків як постійне військо царський уряд НЕ виконан.
Ситуація в точності повторилася во время польського повстання 1831р., Коли українських козаків знову закликали до війська на тих самих условиях. Що й у 1812р. Малоросійській генерал-губернатор В.Г.Рєпін сформував 8 Козачі полків. Альо російський уряд знову НЕ виконан своєї Обіцянки. Князь Рєпін, что домагався поновлень козацтва на Україні, в 1834р. БУВ звільненій з посади генерал-губернатора, а ще через рік Скасований и самє генерал-губернаторство.
3. Опозиція царизму.
Царизм, природно, що не заохочували ідейно-політичні Дискусії. Російське видання слов'янофільство Було Позначення ідеєю особливого поступу России, тому уряд даже сімпатізував Цій течії. В Україні ж будь-які Порушення ідейного характеру забороняліся, что ставило українську політічну мнение в неспріятліві умови.
У Вищих кулях українського Суспільства залиша патріоти, Які негативно ставити до політики царизму в Україні. Зберігаючі в пам'яті державніцькі традиції, смороду намагались залішатіся вірнімі національно-політічному ідеалу, Який хітався между державною самостійністю и автономією в межах сусідніх держав. Опозіційні дворянські Акції до 1818р. веліся основном легально на офіційніх зібраннях у губернському центрі або во время неофіційніх зустрічей у місцевіх резіденціях, Які були своєріднімі малими політічнімі и культурною столицею України.
После 1818р., Коли додому повернулася з Європи російські окупаційні сили, в ДІЯЛЬНОСТІ опозиції настав период таємнічіх товариств: масонських, патріотичних, політічніх. В ціх організаціях українські діячі Фактично розчин в інонаціональному середовіщі. Видатний ідеологом масонська руху БУВ наш земляк С.І.Гамалія, посідаючі важлівій пост управителя канцелярії графа З.Г.Чернішова ВІН БУВ одним и порадник відомого масона М.Новикова, та належало до масонської ложі "Гармонія". За свідченнямі сучасніків, С.Гамалія БУВ головного "робочим елементом" среди масонів, а после смерти Й.Г.Шварца у 1784р. Фактично перебравши на себе керівництво Опис організацією. Як Знавець мов особисто робів переклади містічніх творів, Які друкувалися в таємних тіпографіях. После розгром новіковського "гуртка" у 1792р. его Номінальний керівник БУВ ув'язнений, декого з масонів Віслав в родові маєтки. Гамалія БУВ підданій легкому допиті, после чого НЕ БУВ даже притягнений до слідства. Сучасники називали його "Божою людиною", пізніше Історики порівнювалі Гамалію з праведниками дерло століть християнства.
З масонських ОРГАНІЗАЦІЙ найбільше значення мала полтавська ложа "Любов до істини", яка діяла з весни 1818р. до березня 1819р.і підпорядковувалась петербурзькій ложі "Астрея". Ее засновником БУВ М.М.Новіков Який у 1816-1820рр. посідав пост правителя канцелярії малоросійського генерал - губернатора М.Г.Рєпіна. Сам князь, як підозрюють, теж БУВ масоном. Полтавська ложа мала поставляти кадри для декабристського "Союзу благоденства", однак досліднікі НЕ віключають, что на базі ложі честолюбній Новиков планував утворіті таємне товариство. До складу ложі входило понад 30 осіб, у т. Ч. Чиновники з оточення генерал-губернатора, дворянські Маршала, офіцері розквартірованіх у Полтаві полків, діячі культури. Усього відбулося 21 Засідання ложі, тематика їх невідома, проти за Деяк свідченнямі, на засіданнях обговорюваліся питання, что стосуваліся політики російського правительства на Україні. Це віклікало занепокоєння у Петербурге, и за наказом царя ложа "Любов до істини" була закрита.
Дерло патріотічною організацією, что існувала на территории Полтавщини в І пол. ХІХ ст., Було малоросійське таємне товариство, очолюване В.Л. Лукашевичем. Головного метою цієї организации булу політична незалежність України. До складу товариства належали основном дворяни, деякі професори Ніжінської гімназії. Члени товариства налагодиться зв'язки з польськими таємнімі організаціямі, но Розгорнутим діяльність українські патріоти НЕ змоглі, Потрапивши під Слідство у делу декабристів.
З Полтавщини тісно пов'зана діяльність таємних політічніх ОРГАНІЗАЦІЙ декабристів. У 1818р брати Борисова організувалі у Решетілівці Товариство Першої Згоди, перейменоване потім у Тоаріство друзів природи. Ця організація стала основою для Утворення в1823р. Товариства з'єднаних слов'ян. Тісній зв'язок з Полтавська масонами МАВ відомій декабрист, брат російського генерал-губернатора М.Г.Рєпіна С.Г.Волконській. З Полтавська масонська організацією булу зв'язана діяльність відоміх діячів декабристського руху братів Муравйова-Апостолів. З метою Розширення ДІЯЛЬНОСТІ Південного товариства в 1821р. до Полтави пріїздів П.І.Пестель, в 1824р. в Лубнах побував С.І.Муравйов-Апостол, а В1825р. М.П.Бестужев-Рюмін відвідав Лубни и Лохвиця. Своєріднім осередком декабристського руху БУВ Хомутець Миргородська повіту, де знаходівся пологів маєток Муравйова-Апостолів. Серед 579 чоловік, прітягнутіх до слідства в делу декабристів, около 20 були уродженцямі Полтавського краю.
4. з'явилися Тараса Шевченка.
После сурової розправі з Дворянська революціонерамі налякані Полтавські дворяни звернули до царя з Проханов підтвердіті їхні права и прівілеї. Прохання Було задоволений спеціальною жалуваною грамотою в 1829р. Однако аж до качана 40-х рр. ХІХст. дворяни все ще віконувалі роль лідера українського національного визвольного руху, и поряд з "вірнімі слугами" були непоборні борці, Які не дали ворогам цілковіто зніщіті Україну, Кращі представник Дворянська класу творили нову українську культуру. У 1840 р. в коло української еліти увірвався кріпацькій син Тарас Шевченко. Особливе роль в его жітті відігралі Полтавський край та полтавці. Важліву роль у візволенні талановитих юнака з кріпацької в 1838р. неволі відігралі українці І.Сошенко, А.Мокріцькій, В.Григорович, Росіяни К.Брюлов, В.Жуковській, О.Венеціанов та інші. Перший "Кобзар" Т.Шевченка Вийшов у Санкт-Петербурге в 1840р коштом Полтавського поміщіка П.І.Мартоса, редактором Збірки БУВ пирятинець Є.П.Гребінка. Тираж Склаві 1000 прімірніків и включає 8 творів, почти всі смороду малі Присвятої, а после Арешт поета в 1847р.кнігу запретили.
Одним з дере ілюстраторів творів Т.Шевченка ставши уродженець полтавської губернії Яків Петрович де Бельмен, Який разом з художником М.Башилова проілюстрував рукописний "Кобзар", поеми "Гайдамаки" та "Гамалія".
На территории Полтавської губернії Шевченко перебував Тричі: у 1843-1844рр., 1845-1946рр., 1859р., Відвідавші загаль понад 50 населених пунктів и зав'язалася десятки знакомств. На Полтавщині Кобзар знайшов щирих друзів, котрі поділялі его подивись й настрої. Тут ВІН написавши ключові твори Збірки "Три літа". На Полтавщині Т.Шевченка відкрів своє особливе призначення и БУВ упізнаній сучасниками як пророк українського народу, тут же частка звелено его з двома жінкамі, Які залишились глибокий слід у йог серці - Г.І.Закревською та княжною В.М.Рєпіною.
Серед компонентів, Які создали українського національного пророка Т.Г.Шевченка, досліднікі відзначають: багатогранній природний талант; бажання и вміння учитися; перебування у вісококультурній столічній атмосфері. Діалектічне спілкування зі своєю Читацький аудіторією доповнено вістражданій Ранее досвід и обумовіло Відкриття поетом свого особливого призначення: вступитися в боротьбу з людським неправдою на ґрунті пісні, своєї справжньої стіхії. Освідомлення цього сталося на Полтавщині, де спалахнула творча енергія Т.Шевченка и у всій велічі розкрівся его геній. Доказ цього є написання в течение неповна трьох місяців 1845р.вершінніх творів, что склалось ядро циклу "Трьох літ". Український пророк Шевченко звернув до свого занімілого народу, щоб розбудіті его з невільничих сну и надіхнуті до візвольної Дії. Подібно біблійному Єремії, Тарас заговоривши як тієї, хто має владу и силу, хто стоит над усім. Прозорліві Сучасники, Які розумілі біблійну сімволіку, Одразу впізналі в Шевченкові пророка українського народу. Тож Цілком закономірно, что в 33 роки поетові судилося пережито власне розп'яття, а потім 10-річну солдатських каторгу. После цього его особа и его натхненні поезії виросла до Вселенський масштабів у масовій свідомості.
Своєю поетична творчістю и Політичною діяльністю Шевченко оформивши новітнє українство. Особа поета, его поезії справляли величезне враження, віклікалі національне піднесення, збуджувалі думки про вільну Україну. Серед тих, хто зазнається сильного впліву поезії й особистості Т.Шевченка, були учасники Кирило-Мефодіївського братства.
5. Капніст, Безбородько, Кочубей, Прощінській.
Напрікінці ХVІІІ - на початку ХІХ ст. "Завидного положенія" досяглі Чима полтавців. Віщою точкою автономістського руху останньої чверті ХVІІІ ст. булу Таємна Миссия наших земляків братів Копністів до Прусії в 1791р. На аудієнції в королівського канцлера Герберта смороду запитувана, чи могут розраховуваті на протекцію Прусії на випадок, если смороду спробують збройно скинути з себе "російське ярмо".
Капніст Василь Васильович - співає, драматург, освітній и громадський діяч, народився 12 лютого 1758р. в с.Обухівка Миргородська повіту. Належали до українського шляхетського роду. З 16-річного віку перебував на військовій службі, однак на качана 1780р. Вийшов у відставку з наміром присвятитися собі літературній праці. Повернувшись в рідну Обухівку, взявши активну участь в громадсько-політічному жітті, користувався великим авторитетом среди українського шляхетство. Залішаючісь вірнім слугою монарха, невтомно борони українські Захоплення. У1783р написавши знамениту "Оду на рабство", В якій Виступивши проти ліквідації козацьких полків и запровадження кріпацтва. У 1787р. разом з іншімі автономістамі підготував проект Відновлення козацького війська, Який БУВ відхіленій російськім УРЯДОМ. У 1798р.опублікував поему "Ябеда", В якій критикувалися російську колоніальну політику на українських землях. В.В.Капніст входить до Петербурзька літературно - мистецького гуртка, БУВ Знайомий з багатьма культурними діячамі того часу, виступали як лірик и перекладач, відзначаючісь вимогливий ставлені до Власний поетичний Спроба. Маєток в Обухівці БУВ одним Із осередків просвітніцтва на Україні в тій годину.
Безбородько Олександр Андрійович - державний діяч, дипломат, царедворець, Дійсний таємний радник, державний канцлер, граф, - народився 14 березня 1741р. на Переяславщіні. На протязі 1765 - 1796рр. Зробив карколомну кар'єру від правителя канцелярії графа П.Румянцева, до секретаря Катерини ІІ завдячуючи своим непересічнім здібностям и вражаючій працездатності. О.Безбородьком складені всі царські маніфесті 1776-1792рр., Напісані 387 іменніх указів, ВІН ВІВ листування Катерини ІІ, БУВ ее щоденно доповідачем з найважлівішіх справ. З 1780р.він Фактично керували зовнішньою політікою імперії. ВІН Складанний Важливі діпломатічні документи, супроводжували імператріцю в поїздках, ВІВ переговори з іноземними Володар. После смерти Катерини ІІ, маючі Вплив на імператора Павла І, Безбородько добився Відновлення в Україні Генерального військового суду та Деяк других установ Гетьманщини. Деякі Історики вважають его одним Із гіпотетічніх авторів "Історії Русів". О. Безбородько БУВ одним з найбагатшіх поміщіків Російської імперії, як меценат спріяв Багата літераторам и художникам.
Кочубей Віктор Павлович - державний діяч, дипломат, Дійсний таємний радник, граф, - народився 11 листопада 1768р. Походивши з відомого козацько-старшинському роду, Навчався в Петербурге, Швеции, Франции. Перебував на діпломатічній службі в Швеции, Великобритании, Туреччині, БУВ одним Із ініціаторів реформ Олександра І, обіймав в Російській імперії Високі Державні пости. Чи не пріховував, что считает кріпосне право "гігантськім злом", но НЕ пріховував и своєї боязні потрясінь. В своїй політіці дотрімувався правила: ні в чому НЕ послаблюваті існуючого порядку. У тій же година любив свою Полтавську Батьківщину, збудував в родовому маєтку в Діканьці розкішній палац. В его маєтку Вперше в России були застосовані сільськогосподарські машини.
Трощінській Дмитро Прокопович - державний діяч, меценат української культури, Дійсний таємний радник, - народився 26 жовтня 1754р. в с. Яреськи Миргородський полк. Походивши з старовинного козацького роду, закінчив Київську академію. З 1784 по 1806рр. Зробив стрімку кар'єру від полкового писаря до міністра уділів. У 1812р БУВ избран Полтавська губернськім маршалом, а в 1814-1817рр. обіймав посаду міністра юстиції и фінансів. Належали до найбагатшіх поміщіків краю, утрімував своим коштом виховний заклад для дітей незаможних дворян у Полтаві. Свій маєток превратилась в Значний осередок української культури, Кібінці даже прозівалі "малоросійськімі афінамі".
Перебуваючих більшій годину на службі в Російській імперії, українці все ще вважаю "Малоросії" своєю Батьківщиною, причому для них не існувало суперечності между "велікоросійськім" і "малоросійськім" патріотізмом. У ХІХ ст. віхідці з Полтавської губернії стали своими людьми в усіх імперськіх структурах.
|