Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


ІДПУ Століпінська аграрна реформа





Дата конвертації13.12.2017
Розмір7.52 Kb.
Типреферат

СТОЛІПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА ТА ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ.

Ц

арській уряд, Який прагнув Зберегти за поміщікамі землі и панівну роль у державі, в тій же година змушеній БУВ Сприяти буржуазному розвіткові країни. "Століпін, писав В.І.Ленін, - намагався ... старе самодержавство переробити в буржуазну монархію ..." Щоб відвернуті селян від боротьбу за поміщіцькі землі, зміцніті в них Відчуття пріватної власності за и спріятті розвіткові капіталізму руським шляхом, а такоже создать Собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскількі селянська маса в цілому его опорою буті не могла, царський уряд решил здісніті нову аграрну реформу, головним провідником якої став Століпін.

9 листопада 1906 року цар подписал підготовленій Століпінім указ, за ​​Яким КОЖЕН домохазяїн, что володів землею на общинному праві, МІГ в будь Який час зажадаті закріплення за собою в особисту власність належної Йому части землі. Домохазяїн, что закріпів у приватну власність землю, МАВ право Вимагати від сільської громади звесті ее в одну ділянку - "відруб", а если селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називається "хутором".

После обумовлених й одобрения законопроекту Державною Радою, ВІН БУВ ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів царем и ставши законом від 14 червня 1910 року. Если указ 9 листопада 1906 року давав селянам только можлівість віходити з громад и закріпляті землю у приватну власність, то закон 14 червня 1 910 року Зробив цею вихід и превращение всех Селан-общінніків на приватність власніків обов`язкових у тих Сільських громадах, де небуло переділів з годині наділення землею и переходу на викуп. Нова аграрна політика передбачало здіснення троьх груп Законів:

1. Зруйнювання громад й закріплення за селянами землю у приватну власність.

2. насаджень на селі хуторського и відрубного господарства.

3. Переселення селян.

Проводячі нову земельну політику, царський уряд самперед зберігав у цілості всі поміщіцькі землі І, по-друге, створював умови для збирання в руках куркульства селянських земель, бо значний частина селян, особливо бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній господарство и змушена булу продавати ее куркулям. "Це, - писав В.І.Ленін - другий великий крок масового селянства над селянством в інтересах капіталізму. Це дуга поміщіцька "чистка земель" для капіталізму ".

Здіснення аграрної реформи Було покладаючи на губернські повітові землевпорядкувальні КОМІСІЇ, что за своим складом були поміщіцько-чіновніцькімі. Оскількі малоземельні селяни розумілі, что руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до полного розорення їх, и виступали проти ціх ЗАХОДІВ, царські власті здебільшого проводили реформу примусове.

У цілому по семи губерніях України (без Волині и Поділля) з 1906 року по 1 травня 1915 року Вийшла з общини 468 тисяч дворів, Які закріпілі в особисту власність 2794 тисячі десятин землі, что становило 30,2% від Загальної кількості общінної надільної землі. За окремий регіонах з обшіни віділіся: на Правобережжі - 48% дворів, на Півдні - 45% дворів, на Лівобережжі - 2,5% дворів. В наслідок цього на Правобережжі и Полтавщині громади землеволодіння зникло почти зовсім, на Чернігівщіні стало переважаті особисте землеволодіння, а на Півдні и Харківщіні воно охоплювало около половини Сільських дворів.

Важлівою Ланка століпінської аграрної політики Було відділення селян на хуторі и відрубі. Зведення земель в Одне ціле у відрубі и Заснування хуторів заможніх селян. Століпін планував утворіті міцну верств багатших господарів - куркулів, Які служили бі опорою самодежавства на селі. З іншого боку розпорошених селян по хуторах и відрубах ВІН намагався роз`єднаті селянські масі и пріпінті їх революційну боротьбу. Альо досягті поставленної мети царізмові НЕ удалось. На Україні на початок 1916 року на землях сіьськіх громад Було Створено 440 тисяч хуторськіх и відрубніх господарств, что становило примерно 13% Загальної кількості селянських дворів.

На закріпленніх в особисту власність землях, на хуторах и відрубах вести господарство могли в основному лишь заможні селяни - куркулі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свои наділі й перетворюватіся на безземельних пролетарів. За России Із 2 миллионов селян, что закріпілі за собою землю, продали свои наділі 1200 тисяч чоловік. На Україні за 1907-1913 р.р. 263 тисячі бідняцькіх господарств продали 744 Тисячі десятин закріпленної за ними землі. Ее скуповувалі, часто за безцінь, куркулі. Значний роль у насадженні хуторів и відрубів відводілася Століпінім Селянська поземельному Банкові. Цей банк скуповував поміщіцькі землі, а потім за бульш скроню цінамі розпродавав їх окремий ділянкамі селянам. За годину з 1906-1909 р.р. через банк помішікі продали 385 тисяч десятин землі. Вся діяльність Селянське банку булу спрямована на Розширення й Зміцнення куркульськіх господарств. Если біднакі й купували в банку землі, то чи не маючі змогі віплачуваті щорічні внески й проценти, зовсім розоряліся, а земля поветралася в банк.

Проводячі аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селя на окраїні - до Сібіру, ​​Середньої азії, на Кавказ. Цім ВІН намагався послабіті земельну тісноту в центральних районах і "розрідіті" атмосферу в России, постаратся збуту якомога более неспокійніх селян у Сибір. Найбільше переселенців до Сібіру дала Україна. За 1906-1912 р.р. туди віїхало около 1 млн. чоловік, з Полтавщини й Чернігівщини - понад 350 тисяч чоловік.

Альо царські власті Вкрай погано організувалі переселення: переселенці Їхали туди в вантажних вагонах, що не були забеспечені харчами, медичної домігся НЕ Було налагоджено, нові місця переселення НЕ були підготовлені ТОЩО. Через что смертність среди переселенців досягла в окремий випадки 30-40%. Много з них зовсім Розора, повертаюсь на попередні місця проживання. У 1911 году на Україну повернулася около 70% переселенців.

Століпінська аграрна реформа проводилася после Скасування кріпосного права тисячу вісімсот шістьдесят один року. Наступний кроком на шляху превращение России в буржуазну монархію: вона пріскорювала развиток капіталістічніх отношений на селі: внаслідок руйнування общин створювалася буржуазна земельна власність, усувалося черезсмужжя, посілювався процес концентрації земель у руках куркульства, збільшувалося! Застосування с / г машин, добрив, пдвіщувалася врожайність и товарність сільського господарства, діференціацією селянства розшірювався Внутрішній ринок ТОЩО.

Альо в цілому аграрна політика Століпіна НЕ досягла поставленної мети - НЕ забеспечіла создания твердого буржуазного ладу на селі, бо зберегла економічну основу кріпосніцькіх пережітків - поміщіцьке землеволодіння. Вона НЕ створі для царизму шірокої, міцної, соціальної опори на селі в особі куркульства, бо поряд Із збільшенням куркулів на протилежних боці віростала велика маса розорення селян-бідняків, и соціальні суперечності на селі НЕ послаблюваліся, а загострював, боротьба селянства посілювалася. У период Реакції в 1907-1910 р.р. на Україні відбулося 1400 селянських віступів. Було спалено понад 500 поміщіцькіх маєтків и Куркульський господарств.

Чи не розв`язавші жодних завдання буржуазно-демократичних Перетворення, століпінська аграрна політика НЕ ​​змогла запобігті наростання революційної кризиса и закінчілася крахом. "Над цією" великою реформою ", - писав В.І.Ленін, - віє подих смерти. Ця реформа стала останнім клапаном, Який "можна Було Відкрити, що не експропріюючі Всього поміщіцького землеволодіння.