|
план
Вступ
1 Передісторія
1.1 Боротьба християнства з язичництвом
2 Історичні джерела
2.1 Месропа Маштоца
2.2 «Даниїловим письмена»
3 Створення алфавіту
3.1 Експедиція в Месопотамію
4 Дослідження
4.1 Історія досліджень
4.2 Сучасні дослідження
5 Найдавніші пам'ятки на листі Месропа
6 Датування створення вірменського алфавіту
6.1 Відомості з першоджерел
7 Поширення писемності в V столітті
8 Концепція відтворення вірменської писемності
Список літератури
13 Історичні джерела
Історія створення вірменського алфавіту
Вступ
Історія створення вірменського алфавіту - стаття про створення вірменської писемності на початку V століття.
Після прийняття християнства в Вірменії виникла необхідність в створенні національного алфавіту. Це завдання за дорученням вірменської церкви здійснив Месропа Маштоца приблизно в 405 році. Деякі історики схиляються до висновку, що Маштоц не винайшов заново вірменський алфавіт, а використовував несохранившиеся до теперішнього часу древнеармянскіе письмена [1]. Вдало відображаючи фонетику вірменської мови, алфавіт Маштоца сприяв не тільки поширенню християнства в Вірменії, але також розвитку вірменської літератури і поезії з раннього Середньовіччя.
1. Передісторія
Пам'ятна монета «До 1600 річчя створення вірменського алфавіту»
1.1. Боротьба християнства з язичництвом
У 301 році держава Велика Вірменія офіційно прийняла християнство як державну релігію ще до того, як воно було зрівняно в правах з язичництвом імператором Костянтином Великим в Римській імперії [2]. Нове віросповідання, залишаючись релігією правлячого класу, поширювалося серед простого народу повільно. Біблія була на чужому народу грецькому і сирійському (арамейською) мовами.
У 387 році Вірменія була розділена між християнською Римською імперією і зороастрійської ( «язичницької») Персією. При ослабленні вірменського царства вірменське язичництво, колишнє близьким до персійскому зороастризму, знову посилився [3]. До кінця IV століття створення вірменського письма і переклад на нього Біблії стали необхідністю для збереження християнством статусу панівної релігії в Вірменії [4].
13. Історичні джерела
Головне джерело виявлення історії створення вірменської писемності є праця «Житіє Маштоца» Корюна, який був учнем і біографом Месропа Маштоца [5]. Праця написана відразу після смерті Маштоца в 440-рр., За дорученням католікоса Вірменії Іовсепа Вайоцдзорці.
Наступним важливим першоджерелом є «Історія Вірменії» Мовсеса Хоренаци, написаний в 480-490-рр. Хоренаці також був учнем Маштоца, пише як очевидець і безпосередній учасник подій.
Важливі наповнення їх відомостями робить Лазар Парпеци - останній з історіографів V століття. Парпеци був учнем Агана Арцруни - одного з учнів Маштоца.
Існують також ранньосередньовічні джерела (наприклад «Історії святого патріарха Саака і вардапета Маштоца», IX століття [6]), відомості яких в основному повторюють авторів V століття і історичною наукою в цілому не розглядаються як основні першоджерела.
2.1. Месропа Маштоца
Святий Месропа Маштоца, рукопис 1651 року.
Виходець із селянської родини Месропа Маштоца (бл. 361-440) присвятив своє життя поширенню християнства на території Вірменії. Один зі старших учнів Маштоца Хоренаці відзначає проблему, з якою зіткнувся Маштоц в ході проповідей:
«Однак під час свого проповідництва блаженний Месроп відчував чимало труднощів, бо він був одночасно і читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача. Тому він замислив винайти письмена для вірменської мови і, цілком віддавшись цій справі, тяжко працював, перебираючи різні способи »[7].
Маштоц відправляється в Вагаршапат, де незабаром при католікоса Саака Партева збирається спеціальний церковний собор [8] [9] [10], - «скликання ради блаженних братів, що печуться про країну (вірменської) щоб створити алфавіт для вірменського народу», - пише Корюн.
2.2. «Даниїловим письмена»
Достовірно відомо, що до створення вірменської писемності за наполяганням спеціального церковного собору, організованого Католикосом і Маштоцем, до Вірменії були привезені так звані «Даниїлові письмена» [11] [12]. У зв'язку з вигнанням Іоанна Златоуста перський цар доручає вірменському царю Врамшапуха відправитися в Месопотамію, де той і дізнався про наявність «Даниїловим письмен».
Щодо цих подію Хоренаці пише:
«У ті часи Аркадій захворів, і в Візантії через Іоанна Великого мали місце великі хвилювання і пожежі; Грецьке держава занурилося в смути, війська билися між собою і з персами. Тому врамя повелів нашому царю Врамшапуха спуститися в Месопотамію, навести там порядок і розсудити посадових осіб двох сторін. Той вирушив і привів все в порядок, але зазнав чималі труднощі через секретаря, так як з тих пір, як Месроп залишив царський двір [13], там не було жодного досвідченого писаря, бо застосовувалося перське лист. З цього приводу царю представився якийсь священик на ім'я Абел і обіцяв добути для вірменської мови письмена, пристосовані його другом єпископом Даніелем. Цар не звернув на це уваги, але, прибувши до Вірменії, застав всіх єпископів присутніми у Саака Великого і Месропа ... Тому він послав як вісника одного з поважних чоловіків нашої країни, близького йому людини з роду Хадуні, на ім'я Вагріч. Відправившись разом, вони міцно засвоїли від Даніела написаний в давні часи ряд букв, розташований в порядку грецького (алфавіту) та вручили його після повернення Сааку і Месропу »[14].
Грецький патріарх Іоанн Златоуст (бл. 347-407) був остаточно позбавлений влади і вигнаний з Константинополя на початку червня 404 року [15] [16]. Відразу після цього, дійсно, згоріли церква і будинок Сенату [17], були спалені будинки знаті [18], про що Хоренаці пише: «мали місце великі хвилювання і пожежі». З усіх цих даних випливає, що вірменський цар вирушив у Месопотамію для примирення сторін не раніше літа 404 року. Там цар дізнався про «Даниїлові письмена», однак цей алфавіт, як повідомляє Хоренаци, був доставлений до Вірменії після повернення Врамшапуха - цілком ймовірно, в тому ж 404 році [19]. З цією метою з царською грамотою в північну Месопотамію був відправлений спеціальний посланник царя - князь Вагріч Хадуні [20]. Останній зустрічається з наближеним єпископа Данила якимось ієреєм Абелем за допомогою якого вдається придбати Новознайдені письмена [21].
Цар Врамшапух наказав ввести в країні новий алфавіт і вести навчання за цими письменам [20]. Маштоц отримав звання «вардапета» (вчителі). Біограф Маштоца пише:
«Потім блаженні дбайливці, взявши раптово знайдені (письмена), попросили ще у царя отроків, щоб мати можливість застосувати (на ділі) письмена. І коли багато хто з них засвоїли, наказав (цар) всюди навчати цими ж (письменами). Тим самим блаженний (Маштоц) був удостоєний прекрасного звання вардапета. Близько двох років він займався викладанням і вів (заняття) цими письменами. »
Однак через деякий час виявилося, що «Даниїлові письмена» не здатні служити фіксації вірменської мови і в цьому сенсі неповноцінні [20] [22]. Корюн пише: "з'ясувалося, що ці письмена недостатні, щоб висловити (все) силабо-склади вірменської мови ..." [23]. Хоренаці додає: "... прийшли до переконання, що цієї писемності, з її отриманими як милостиню буквами, недостатньо для точного вираження звуків, що вимовляє в вірменської мови "[14].
Про походження "Даниїловим письмен" в історичній науці були озвучені різні думки. Так, в 1892 році І. Арутюнян в своєму дослідженні запропонував ідею згідно з яким "Даниїлові письмена" доводять існування оригінального алфавіту у древніх вірменів в епоху язичництва [24]. У статті "Про питання домаштоцевской вірменської літератури" Г. А. Абрамян підтримує цю думку [25] посилаючись на ряд відомостей історичних джерел. Лео [26] і Г. Ачарян [27] відкидають концепцію існування домаштоцевской вірменської писемності. Німецький вчений-арменовед Йозеф Маркварт вважав можливим, що "Даниїловим письменами" свого часу могли бути створені пам'ятники писемності і роблені переклади [28], що було критикувати М. Абегяном [29]. Деякі сучасні вчені вважають за можливе, що «Даниїлові письмена» були засновані на семітському листі, в якому голосні звуки були ясно позначені. «Даниїловим письмена», на їхню думку, не могли висловити багату приголосну структуру вірменської мови а також деякі голосні звуки. Таким чином Месропа Маштоца був змушений особисто відправиться в північну Месопотамію для створення повноцінного алфавіту [30].
3. Створення алфавіту
3.1. Експедиція в Месопотамію
Месропа Маштоца, рукопис 1776 року
Після провалу спроби використання "Даниїловим письмен" Маштоц за дорученням вірменського царя Врамшапуха [31] і католікоса Саака з групою учнів відправляється в північну Месопотамію, в міста Амід, Едесса, потім в Самосата [20] [32]. Згідно Хоренаци, він також зустрічається з єпископом Данилом, однак безрезультатно. У Аміда зустрічається з єпископом Акакием. В Едессі Маштоца приймає єпископ міста Бабілас, він прибуває в Едесское бібліотеку, де зустрічається з її власником, таким собі ритором Платоном, який вказує йому іншого ритора - Епіфанія (останній виявився померлим) [33].
Хоренаці повідомляє:
"Він вказав йому на іншого досвідченого чоловіка, на ім'я Епіфаній, його колишнього вчителя, який потім забрав в архіві Едесси праці мудреців і, віддалившись, прийняв християнство".
Після довгих наукових пошуків, вивчивши різні алфавіти і письмові системи в Едессі [20], до 405-406 років [34] [35] [36] [37] Маштоц створює 36-літерний [38] вірменський алфавіт [39] [40] . Відомо, що в ході свого візиту Маштоц побував в Едесское книгосховище [41], де, за припущеннями, вів основні наукові роботи [42]. У роботі над створенням алфавіту Маштоц використовував як грецьку, так і інші системи письма [43]. Науковий питання, поставлене перед Месропа Маштоца, був дійсно складним. При наявності декількох десятків діалектів необхідно було визначити фонетичні норми для загального літературної мови (7 букв передавали голосні звуки, а 29 - приголосні [44]); вибрати один з видів письма, зокрема, - зліва направо (як в грецькому) або справа наліво (як в ассірском); мати чи окремі літери для голосних звуків або створити діакритичні знаки для їх позначення і так далі [45]. Після цього Маштоц відправився в місто Самосата, де з грецьким писарем і каліграфом Ропаносом закінчив технічне накреслення вірменських письмен "відповідно до складностей еллінського (грецького) алфавіту" [46].
"Так зазнав він багато поневірянь в (справі) надання доброї допомоги своєму народу. І йому було даровано таке щастя Всемилостивого богом святий правицею своєю, він, як батько, породив нове і чудове дитя - письмена вірменської мови. І там він, поспішно написав, дав назви і розставив (письмена по порядку), розташував (їх) по силабо-складах "[47].
Згідно біографу Маштоца Корюн експедиція тривала близько одного року [48]. Після повернення до Вірменії, за повідомленням Парпеци, католікос Саак надає Месропу Маштоцу групу вчених-ченців, разом з якими Маштоц остаточно визначає фонетичні та орфографічні норми вірменської мови [49].
Після створення вірменського фонетичного алфавіту на вірменську мову стали перекладатися як церковні книги [50], так і історичні, філософські та інші праці [18] [35] [51]. Створивши вірменський алфавіт, Маштоц став основоположником вірменської національної писемності [52].
Автори академічної "Всесвітньої історії" високо оцінюють результати історико-лінгвістичної діяльності Маштоца:
"Він [вірменський алфавіт] був заснований на досить тонкому розумінні фонетики мови, для якого створювався.Алфавіт Маштоца майже без змін існує до цих пір. ... Вірменія отримала систему писемності, не лише відмінну від іранської, а й значно більш доступну для народу, ніж іранська; остання внаслідок своєї складності була цілком зрозуміла лише професійним переписувачам. Цим частково і пояснюється багатство вірменської літератури в порівнянні з среднеперсідской "[39]
4. Дослідження
4.1. Історія досліджень
Академік Грачья Ачарян - автор декількох дослідженні присвячених історії створення вірменської писемності.
Проблемою датування часу створення вірменського алфавіту історики та лінгвісти займалися з кінця XVIII століття. Перше наукове дослідження з цього питання належить М. Чамчяну, венеціанському мхітаристів, який в своєму капітальним праці "Історія Вірменії" (т. 1-3, 1784-1786) в якості дати створення вірменського алфавіту запропонував 408 рік. В середині XIX століття французький орієнталіст-лінгвіст і історик М. І. Броссе назвав періодом створення вірменського алфавіту проміжок 408-410 років [53]. У XIX - початку XX століття вчені Адонц [54], Манандян Яків Амазаспович, Маркварт [55], Абегян [56], Тер-Мкртчян [57], Акінян [58] та ін. Запропонували датування в діапазоні між 382 і 416 рр. На початку XX століття загальновизнаною датою був запропонований армяноведом Г. Тер-Мкртчяном 412-416 рр. [57]. У 1912 році навіть зазначалося 1500-річчя створення вірменського алфавіту [59].
У 1925 році професор М. Адонц в статті "Невідомі сторінки життя Маштоца і його учнів" [54] відкинув датування Тер-Мкртчяна, грунтуючись на творах патріарха Фотія. В одному з розділів праці "Бібліотека" говорилося про якийсь Мастубіосе (грец. Μαστούβιος) з Вірменії, для якого Феодором Мопсуестского був написаний Церква трактат [60] [61]. Використовуючи відомі біографічні дані [62] Феодора Мопсуестского, Адонц прийшов до висновку, що передбачувана зустріч (в північній Месопотамії) між Маштоца і Мопсуестского повинна була відбутися не пізніше 383-392 рр. У 1937 році на підставі більш широких досліджень Адонц відмовився від своєї початкової концепції, запропонувавши датування 405 м [63].
Значний внесок у розглянутий питання вніс академік Я. А. Манандян Яків Амазаспович. У своїх дослідженнях [64] [65] [66] рукописів пізнього періоду Манандян Яків Амазаспович підтримав попередню думку Адонц, концентруючись на періоді 391-392 рр. Однак критичний аналіз цих рукописів [67] показав їх неточність і недостовірність. Пізніші дослідження також відзначили протиріччя в зазначених працях Манандян Яків Амазаспович [68].
На підставі нових досліджень першоджерел історики та лінгвісти з середини XX століття визначають дату створення вірменського алфавіту як 405-406 рр. [34] [69] [70] [71] [72].
У праці "Історія алфавіту" (1899 г.) англійський дослідник Іс. Тейлор зазначає, що при створенні алфавіту Маштоц головним чином використовував грецький алфавіт [73].
4.2. сучасні дослідження
Алфавіт Маштоца кожного звуку ставить у відповідність одну букву [74]. Вірменська мова точно відображався 36 фонетичними одиницями, з яких тільки 7 були голосними. Древнеармянскіе історики залишили мало відомостей про те, за якою системою і яку писемність використовував Маштоц в своїй роботі. Згідно Хоренаци, "він створив наші письмена, надавши спільно з Ропаносом остаточну форму готовим месроповим буквах, за допомогою налагодження вірменських знаків відповідно до складностей еллінського алфавіту" [75]. Лінгвіст Т. Гамкрелідзе припустив наступний шлях, по якому Маштоц створював алфавіт для вірменської мови.
Як і інші алфавітні системи письма, розроблені для християнських писемностей, в якості зразка була взята грецька система письма. Кожному знаку грецького алфавіту по порядку Месроп поставив фонетично відповідний звук вірменської мови. Але, так як вірменську мову відрізняється від грецького великою кількістю консонантних фонем (приголосних звуків), то для відображення специфічно вірменських звуків були додані нові символи. Ці додаткові знаки, починаючи з 8-го, Месроп досить випадковим чином вставив в різні місця алфавітного ряду, в цілому наступного за грецьким. Також з грецького алфавітного ряду усунені фонетичні одиниці, чужі вірменській мові.
Месроп застосував зовсім іншу, відмінну від грецького алфавіту, графічну систему накреслення літер. Вірменські букви, які виражають еквівалентні звуки в грецькому, нічим не нагадують відповідні знаки в грецькому алфавіті. Завдяки такому графічному зображенню букв Древнеармянская систему письма безуспішно намагалися вивести з семітської, среднеперсідской, арамейською писемностей. Дослідники відзначають, що найбільш близькі графічні зв'язку древнеармянское лист проявляє з ефіопської писемністю [76]. Зокрема це виражається в додаванні до основного знаку елемента, щоб утворити інший знак для позначення фонетично близького звуку. Одним із прототипів для нової писемності, також, ймовірно, послужив арамейська алфавіт [77].
Говорячи про графічному зображенні алфавіту, Корюн пише, що Маштоц: "остаточно накреслив все відмінності письмен [букв] - тонких і жирних, коротких і довгих, окремих і подвійних" [47]. Більшість дослідників під неясними термінами Корюна "тонкі і жирні, короткі і довгі, окремі і подвійні" бачать каліграфічні подробиці в зображенні окремих частин букв або різні шрифти [78]. Так, К. Кафадарян вважає, що Маштоцем були створені три шрифту: а) круглястий статут; б) прямолінійний статут; в) нотргір. Іншої думки Г. Севак, який вважає, що терміни Корюна мають відношення до фонетики вірменської мови [79].
Питання графічного походження месроповскіх букв особливо розглядаються в монографіях Г. Ачарян [80] і Г. Севака [81]. Американський лінгвіст Чарльз Фергюсон відзначає, що Маштоц при створенні алфавіту прагнув добитися помітного графічного відмінності і від грецького і від сирійського алфавітів використовувалися сусідніми народами [82].
Згідно з чеським лінгвістові Ч. Лоукотка, алфавіт Маштоца був "самим досконалим фонетичним листом свого часу" [83].
5. Найдавніші пам'ятки на листі Месропа
Вірменська напис-мозаїка з Єрусалиму. Датується 2-й половиною VII століття.
Найбільш ранні пам'ятники на вірменському алфавіті дійшли до нашого часу у вигляді манускріптних фрагментів і церковних написів, що датуються 2-й половиною V століття [84]. Ранні пам'ятники вірменської писемності виявлені також в Назареті і Синаї [85]. Найбільш ранні збереглися манускрипти на вірменському з точною датуванням відносяться до IX століття [85]. До розвитку рукописів, який вимагав зміни в формі букв з метою спрощення письма, існували лише великими літерами з прямим шрифтом. Одним з найдавніших точно датованих пам'яток на цьому листі є напис, зроблений Католикосом Комітаса на західній стіні храму Рипсиме в 618 році.
Каліграфічний форма писемності, створена Месропа Маштоца, називається "Еркатагир" [86] або "Месропян Еркатагир" і використовувалася аж до XII століття. З раннього Середньовіччя графіка букв змінилася від квадратних форм до більш округлим, з'явилися види писання "грчагір", "нотргір", "шхагір", "болоргір".
6. Датування створення вірменського алфавіту
Відомості з першоджерел дозволяють встановити точну дату створення вірменської писемності як 405/406 роки, якщо прив'язуватися до часу повернення Месропа Маштоца з експедиції в Месопотамію. Метою експедиції була розробка вірменського алфавіту, і повернення Маштоца приймається за успішне завершення цієї місії:
"Місія Маштоца - справжня наукова, можливо, перша в світі, лінгвістична експедиція, яка поставила собі за мету вироблення алфавіту" [87].
6.1. Відомості з першоджерел
Сторінка рукописи "Історії Вірменії" Хоренаці
Хоренаці повідомляє: "По смерті Аркадія на престолі його змінив його син, названий Феодосією Малим ... У цей час повернувся Месроп з письменами нашої мови ..." [88]. Як час скинення грецького патріарха Іоанна Златоуста, так і хронологія правління візантійських імператорів в науці чітко узгоджені і конкретизовані. Імператор Феодосій II прийшов до влади в травні 408 року. Однак слід враховувати, що Хоренаці традиційно прив'язується до хронології правління візантійських імператорів, що досить приблизно дозволяє зв'язати події (повернення Маштоца і зміна імператорів) протягом декількох років.
Повідомлення Корюна дозволяє уточнити час створення сучасного вірменського алфавіту. Так, він прямо вказує: "... а вірменська писемність бере початок своє з восьмого року Іазкерта" [89]. Дати правління парфянських царів добре уточнені в історичній науці. Достовірно відомо, що цар Язкерт (Іездігерд) I очолив парфянське царство в 399 році [90], в такому випадку 8-й рік його правління падає на 406 рік. Це дата підтверджується іншим зазначенням Корюна: "... а з дня (створення Маштоцем) вірменської писемності до кончини Святого (Маштоца) - тридцять п'ять років, що слід підрахувати наступним чином ... і в першому ж році царювання Іазкерта другого, сина врамя, помер блаженний ... "[89]. Хоренаці точно вказав дату смерті Маштоца: "І сталося в кінці шести місяців після смерті святого Саака, тринадцятого (числа місяця) мехекана (лютий) в місті Валаршапате відійшов від цього світу і блаженний Месроп" [91]. З цієї хронології Маштоц помер 17 лютого 440-го року [92]. Віднявши від 440 року 35 років (включаючи рік його кончини), знову виходить 406 рік як час створення вірменської писемності.
406 рік, як дата створення Маштоцем вірменського алфавіту, підтверджується ще одним зазначенням Корюна: "Благополучно проїхавши багато поселень, з радісною душею прибув (Маштоц) в країну Вірменію, в краю Айраратское області в межі Нор Калака (Вагаршапат), в шостому році (царювання ) Врамшапуха, царя Великої Вірменії ". Згідно "Аркаяцанку" - списку вірменських царів, Врамшапух правил з 400 року [93]. Шостий рік його царювання буде 405 (якщо 400-й рік прийняти в якості 1-го) або 406 рік [94]. Біограф Маштоца повідомляє, що викладання так званими "Даниїловим письменами" велося "близько двох років" (з 404 року). Це повідомлення фактично підтверджує вищезгадану історичну дату [95].
Існують інші, непрямі дані, що уточнюють історичний проміжок діяльності Месропа Маштоца в північній Месопотамії. Відомо, що в ході своєї місії Маштоц мав зустрічі з деякими представниками культурно-духовної еліти Аміда, Едесси і Самосата. Корюн і Хоренаці повідомляють, що в Едессі Маштоц мав зустріч з єпископом Бабіласом [96]. Едеський єпископ Пакіда (Paquida), він же Бабілас в вірменських джерелах [97], служив у церкві з 23 листопада 398 по 1 жовтня 409 р [98] [99] [100]. Інший єпископ, з яким Маштоц мав зустріч, був амідскій єпископ Акакій, який займав цей пост в 400-425 рр [98].
7. Поширення писемності в V столітті
Буква Ա (А) вірменського алфавіту, його каліграфічні види писання ( "еркатагир", "грчагір", "нотргір", "шхагір", "болоргір") і їх історичні зміни з V століття.
Відразу по завершенні робіт над створенням вірменського алфавіту Маштоц з групою учнів, частина яких залишилася в Едессі вивчати асірійську писемність, а інша була відправлена в Самосату для вивчення грецької писемності, повертається до Вірменії. Корюн пише: "Благополучно проїхавши багато поселень, з радісною душею прибув в країну Вірменію, в краю Айраратское області в межі Нор Калака (Вагаршапат)" [101]. Як і раніше, Маштоц мав сильну підтримку з боку держави (царська влада в Східній Вірменії існувала до 428 року). За повідомленням біографа Маштоца
"Незабаром (Маштоц) отримав наказ царя почати (навчання) з диких (жителів) країв Маров, які були важкодоступні не тільки через диявольською-сатанинських жахливих звичаїв, але також через вельми ламаного і грубого мови. "[102].
В країні розвинулося величезне культурно-просвітнє рух [35].З різних кінців Вірменії прибували в новооснованном Вагаршапатскую семінарію [103]. Маштоц ж продовжував просвітницьку місію на околицях Вірменії. Він знову відправляється в Голтн, в своє колишнє маєток в Нахічевань [104], де свого часу твердо вирішив створити вірменські письмена для перекладу Біблії на рідну мову [35]. Слідом за тим він перебуває в Сюнік. По завершенні візиту в Іберії і деякі області Східної Вірменії [105] з групою учнів і соратників відправляється в Візантію для заснування вірменських шкіл в західних областях Вірменії, які перебували під візантійським пануванням.
Точний час поширення нового вірменського письма в Західній Вірменії уточнено істориками, що має досить важливе значення з точки зору побудови достовірної хронології вірменської писемності і культури. Аналіз історичних першоджерел показує, що просвітитель Месропа Маштоца зміг заснувати вірменські школи і поширювати писемність в західній частині Вірменії (в V столітті, тільки провінції Цопк і Бардзр Айк) не раніше 420-х років [106] [107]. Так, поширення вірменської писемності в Західній Вірменії Хоренаці чітко пов'язує з часом смерті Язкерта (Іездігерда) I і вбивства його сина - ставленика в Вірменії Шапуха. Хоренаці пише:
"... він (Шапух) негайно вирушає в дорогу ... Але ледве встиг Шапух досягти Ктесифона, як його батько Язкерт помер ... У той же день і сам він був там же зрадницьки убитий придворними ... У ці ж дні в Персії запанував врамя".
За відомостями історіографа, Вірменія залишалася "на три роки в стані безвладдя, який супроводжувався великими заворушеннями і хвилюваннями, піддалася розрусі і запустіння" [108]. Парфянський цар Язкерт I помер в 420/421 році і влада успадкував Варахран V. Маштоцу довелося в ці важкі для Вірменії часи відправиться до Візантії, щоб отримати від імператора Феодосія II дозвіл відкрити школи і поширити новий алфавіт для "іншої половини вірменського народу, яка перебувала під владою імператора ромеїв "[109]. Як завжди найближчим сподвижником Маштоца був католікос Саак. Хоренаці продовжує: "Коли Саак Великий побачив всі ці лиха, що охопили перський доля (смерть Шапуха і Язкерта, безвладдя в Вірменії) ... він посилає Месропа і свого онука Вардана до Візантії до царя Феодосію" [110]. На кордоні Маштоц зустрічається з воєначальником візантійських військ в Західній Вірменії Анатолієм [111], який листом повідомляє імператору про його наміри. На шляху до Константинополя Месроп залишає групу учнів в м Меліта у єпископа Акакія [112], і з онуком католікоса Варданом Маміконяном відправляється в Константинополь. Там Маштоц отримує остаточне вирішення у імператора Візантії Феодосія II (408-450) "зі скріпленими печаткою імператорськими грамотами", і у грецького патріарха Аттика (405-425) [113]. Від візантійських властей він отримав також титул "акум", був висвячений "екклесіастіком", записаний в числі перших наставників [114]. Хоренаці пише: "Месроп і стрателат Вардан після прибуття застали полководця Анатолія поблизу нашого кордону ... Негайно почалося викладання, і дуже скоро навчили західну сторону подібно східній" [115].
Католикос Саак Партев
- З листа грецького патріарха Аттика до вірменського католікос (Хоренаці, III, 57):
"Повелівши розглянути лист, ми дізналися зміст викладеного тобою і тяжко звинуватили тебе за те, що ти всім серцем віддався цареві язичників, а нам не вважав за потрібне представитися навіть письмово. І в ще більшому ступені при здоровому глузді тобі в провину те, що, нехтуючи мудрецями нашого міста, ти звернувся за науковими відкриттями до якихось сирійцям. Тому ми були задоволені тим, що наші піддані знехтували таким вченням ... Але так як Месроп розповів нам, що своїм виникненням це мистецтво зобов'язане благодаті понад, то ми розпорядилися, щоб навчалися (йому) з повним запалом ... "
Всі витрати та інші витрати повинні були оплачіватся з візантійської царської скарбниці. Політична обстановка в Вірменії з приходом до влади в Персії врамя V починає стабілізіроватся, що безумовно допомагає подальшому поширенню в різних куточках країни вірменської писемності. Хоренаці також свідчить: "... Тоді Саак Великий став отримувати послання від багатьох нахараров з проханням прибути до них і згуртувати їх всіх воєдино ... На прохання нахараров він (врамя V) призначає царем Вірменії Арташес". Таким чином, історик дослівно вказує, що просвітницька місія Маштоца в Західній Вірменії відбулася в момент приходу до влади в Персії врамя V і тривала до призначення їм царя Вірменії Арташес IV-го. Це випливає також з назви відповідної глави його «Історії» -
«Про навчання наших західних країв і запровадженні загального миру; про вступ на престол Арташира ».
Отже, повідомлення першоджерел не залишає ніяких сумнівів, що в Західній Вірменії вірменські школи були відкриті між 420-422 рр [106].
8. Концепція відтворення вірменської писемності
Інститут стародавніх рукописів Матенадаран імені Св. Месропа Маштоца
До теперішнього часу є дискусійним питання про те, чи придумав Месропа Маштоца накреслення і структуру вірменського алфавіту, або ж скористався невідомими сучасним дослідникам Древнеармянская письменами, втраченими за часів Месропа в самій Вірменії [1].
Передбачається, що (як і у випадку з кирилицею і грецьким алфавітом) прототип маштоцевского алфавіту вживався в Вірменії задовго до Месропа Маштоца як варіант древнесемитского листи. Існує гіпотеза, що його скасували з прийняттям християнства як «язичницький», а Маштоц був ініціатором його відновлення і одержавлення. З цього приводу вкрай примітне повідомлення залишив Хоренаці, цитуючи лист вірменського католікоса до імператора Візантії:
«Вони навіть не прийняли письмен, які, чимало поклавши на це праць в Сирійській країні, знайшов той самий чоловік (Маштоц), якого я направив вашому добродію».
Для створення вірменського алфавіту Месропа Маштоца відправився в північну Месопотамію, на що звертають увагу прихильники концепції відновлення храмових письмен. Для винаходу алфавіту Маштоцу не обов'язково було вирушати на чужину. Він, згідно із цією концепцією, шукав збереглися зразки древнеармянсікіх письмен. Феодосій II в листі до вірменського католікос писав:
«І в ще більшому ступені при здоровому глузді тобі за провину те, що, нехтуючи мудрецями нашого міста, ти у якихось сирійців шукав дар мудрості».
Нерідко робляться посилання на першоджерела, в яких йдеться про явні пошуках Маштоца серед видних учених і мудреців. Хоренаці пише:
«Він вказав йому на іншого досвідченого чоловіка, на ім'я Епіфаній, його колишнього вчителя, який потім забрав в архіві Едесси праці мудреців і, віддалившись, прийняв християнство. "Знайди його, (сказав він), і твоє бажання здійсниться" ... бо Єпіфаній вже помер і залишив учня, дивно вправного в еллінському писцовой справі, по імені Ропанос, усамітнився на Самосі (Самосати). Месроп, відвідавши його, і тут також нічого не добившись, звертається до молитов ».
На території Вірменії виявлено античні фрагментарні написи, що повністю повторюють месроповскій алфавіт [116].
Список літератури:
1. Herouni, PM Armenians and Old Armenia. Archaeoastronomy. Linguistics. Oldest History. - 2004. - С. 81-87.
2. E. Glenn Hinson. The church triumphant: a history of Christianity up to 1300. - Mercer University Press, 1995. - С. 223 .: "In Armenia, the first nation officially to adopt Christianity, the instruction of the populace in Christian faith continued steadily throughout the fourth century. "
3. Хоренаці, кн. III, гл. 47: «Язичницька єресь, приховано таїлася тут з часів Трдата і до тих пір, знову пожвавилася при ослабленні Вірменського царства.»
4. James Minahan. Miniature Empires. - С. 6.
5. Richard G. Hovannisian. The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century. - Palgrave Macmillan, 2004. - Т. I. - С. 200.
6. Вірменські житія і мучеництва V-VII ст. Переклад з древнеармянского, вступні статті та примітки К. С. Тер-Давтян. - Єреван: Наірі, 1994. - С. 34-46.
7. Хоренаці, «Історія Вірменії», кн. III, гл. 47
8. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 424.
9. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 32.
10. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 251-252.
11. М. Абегян. Історія древнеармянской писемності. - 1944. - С. 80-83.
12. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Ер .: +1984.
13. Ок. 395-396 рр., Див. Merriam-Webster's Encyclopedia of Literature, p. 756
14. Хоренаці, кн. III, 52
15. Біографія св. Іоанна Златоуста
16. Історія Візантії. - М .: Наука, 1967. - Т. 1, гл. 8.
17. Православ'я. ру
18. Внутрішня і зовнішня політика Візантії і народні рухи в першій полавіне V ст. // Історія Візантії. - Т. 1, гл. 8.
19. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 7. - С. 472.
20. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 425.
21. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 34.
22. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 35-37.
23. Корюн, 6; від грецького "sillabh" - "сіллабё", що так само означає склад
24. І. Арутюнян. Вірменські письмена. - Тифліс: 1892. - С. 261.
25. Е. А. Півазян. До питання про домаштоцевской вірменської писемності та літератури // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 294.
26. Лео. Месропа Маштоца. - Ер .: 1962. - С. 71.
27. Г. Ачарян. Месропа Маштоца // журнал «Ечміадзін». - 1954. - № 12. - С. 31.
28. В. С. Налбандян. Життя і діяльність Месропа Маштоца // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 36.
29. М. Абегян. Месропа Маштоца і початок вірменської писемності і словесності // Радянська література: Ж. - Ер .: 1941. - № 1. - С. 49.
30. Richard G. Hovannisian. The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century. - Palgrave Macmillan, 2004. - Т. I. - С. 202 .: "Naturally enough Daniel's alphabet was based on a Semitic script . The latter, as used for Hebrew and Syriac, had twenty-two letters, which rendered the consonants, but the vowels were not clearly indicated. The structure of the Semitic languages does not make this too grave a disadvantage . But Daniel's system - no trace of which has survived - was inadequate to cope with the richer consonantal structure of Armenian ; nor could it render vowels, whose patterns in an Indo-European tongue are less predictable than in Semitic. So that attempt came to naught, and Mashtots went himself to Syria "in the fifth year of Vramshapuh", according to Koriun (1964). But since the beginning of Vramshapuh's reign has been variously dated, from 389 to 401, the precise date in uncertain. "
31. Irene A. Bierman. Writing signs: the Fatimid public text. - University of California Press, 1998. - С. 17.
32. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Ер .: 1968. - С. 115-127. (Арм.)
33. Хоренаці, III, 53. Можливо Єпіфаній Кіпрський (бл. 315 - 403); см. також Історія св. патріарха Саака і вардапета Маштоца
34. Armenian alphabet // Encyclopædia Britannica.
35. В. С. Налбандян. Винахід вірменського алфавіту. Становлення літератури // Історія світової літератури: в 9 т.. - М .: 1983-1994. - Т. 2. - С. 285-288.
36.M. Chahin. The Kingdom of Armenia. - С. 265.
37. Вірменське лист - стаття з Великої радянської енциклопедії
38. K. Katzner. The Languages of the World. - С. 121.
39. Вірменія в III - IV ст. // Всесвітня історія. - Т. 2, гл. XXV.
40. Закавказзі і суміжні країни між Іраном і Римом. Християнізація Закавказзя. // Історія Стародавнього світу. - С. 201-220.
41. Хоренаці, III, 53
42. Е. Агаян. Месропа Маштоца // Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер .: 1982. - С. 11-12.
43. Henri-Jean Martin. The History and Power of Writing. - С. 39.
44. George L. Campbell. Concise Compendium of the World's Languages. - С. 33-34.
45. Е. Агаян. Месроповскій алфавіт і орфографія // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 57-84.
46. Корюн, 8; Хоренаці, кн. III, гл. 53
47. Корюн, 8
48. За повідомленням Корюна, Месропа Маштоца відправився в Месопотамію в п'ятому році царювання царя вірменського Врамшапуха, повернувся в шостому році (гл. 7, 9)
49. Парпеци, кн. I, гл. 10
50. Benjamin W. Fortson. Indo-European Language and Culture. - С. 338.
51. DT Irvin, S. Sunquist. History of the World Christian Movement. - С. 206.
52. A. Kent, H. Lancour, JE Daily. Encyclopedia of Library and Information Science. - С. 468.
53. Brosset (Marie-Félicité, M.). Histoire de la Géorgie depuis l'antiquité jusqu'au XIX siècle. - St.-Pétersbourg: Impr. de l'Académie impériale des sciences, 1858. - С. XL .: "En l'année 408 ou 410 S. Mesrob, après avoir fixé l'alphabet arménien, voulut rendre le même service à l'Ibérie. "
54. Н. Адонц. Невідомі сторінки з життя Маштоца і його учнів по иностран. джерелами // Журнал «Андес амсоря». - С. 531-535.
55. J. Marquart. Über den Ursprung des armenischen Alphabets. - Wien: 1917.
56. М. Абегян. Історія древнеармянской літератури. - 1944.
57. Г. Тер-Мкртчян. До 1500 річчя вірменських письмен // Журнал «Арарат». - 1912. - С. 499-514.
58. Г. Акінян. Св. Вардапет Маштоц. - Відень: тисяча дев'ятсот сорок дев'ять.
59. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 104.
60. Photius, Bibliotheca or Myriobiblion, 81: "Read three short treatises by Theodore On Persian Magic and wherein it differs from Christianity , dedicated to Mastubius, an Armenian and suffragan bishop. "
61. Migne. Patrologie graeca. - Т. 103. - С. 281.
62. Феодор Мопсуестского - стаття з "бібліологічну словника" Олександра Меня
63. Н. Адонц. Вірменська Біблія і його історичне значення // Журнал «Анаіт». - № 3. - С. 16.
64. Я. А. Манандян Яків Амазаспович. Месропа Маштоца і боротьба вірменського народу за культурну самобутність. - 1941.
65. Я. А. Манандян Яків Амазаспович. Критичний огляд історії вірменського народу. - 1957. - Т. 2, ч. 1.
66. Я. А. Манандян Яків Амазаспович. З приводу питання датування створення вірменського алфавіту // «Вісник» АН Арм. РСР. - 1952. - В. VI. - С. 41-57.
67. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 111-113.
68. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 116-117.
69. Glanville Price. Encyclopedia of the languages of Europe. - 2000. - С. 14.
70. Вірменське лист // Велика радянська енциклопедія.
71. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 131.
72. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 6. - С. 173.
73. Isaac Taylor. History of the Alphabet Aryan Alphabets. - 1899. - С. 280.
74. Е. Агаян. Месропа Маштоца // Видатні діячі вірменської культури (V-XVIII століття). - Ер .: 1982. - С. 12.
75. Хоренаці, кн. III, гл. 53
76. Севак 1962; Olderogge 1974
77. Britannica. Alphabet. "The Aramaic alphabet was probably also the prototype of the Brāhmī script of India , a script that became the parent of nearly all Indian writings . Derived from the Aramaic alphabet, it came into being in northwest India. The Armenian and Georgian alphabets, created by St. Mesrob (Mashtots) in the early 5th century ad, were also based on the Aramaic alphabet. "
78. Корюн, "Житіє Маштоца", прим. 12
79. Праці кабінету І. Я. Марра. - Єреванський. Госунта, 1947. - № 2.
80. Г. Ачарян. Вірменські письмена. - Відень: 1928.
81. Г. Севак. Месропа Маштоца і створення вірменських письмен і словесності. - Ер .: тисяча дев'ятсот шістьдесят два.
82. Charles Albert Ferguson. Language structure and language use: essays. - Stanford University Press, 1971. - С. 207 .: "In some cases, however, the originator of the new alphabet had reasons for wanting to emphasize the distinctiveness of the new writing system . A good example of this was the creation of the Armenian alphabet by St. Mesrop in the fifth century . St. Mesrop clearly felt that the Armenian people needed an alphabet that would not only be adequate to represent the sounds of their language but would also be distinctly different from the Greek and Syriac alphabets in use by the surrounding peoples. "
83. Ч. Лоукотка. Розвиток письма. - Ер .: 1955. - С. 182. (арм.)
84. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 304-305.
85. ME Stone. The New Armenian Mosaic from Jerusalem.
86. Florian Coulmas. The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems. - Wiley-Blackwell, 1999. - С. 24.
87. Д. А. Ольдерогге. З історії вірмено-ефіопських зв'язків (Алфавіт Маштоца) // Стародавній Схід: Сб.1. - М .: 1975. - С. 208.
88. Хоренаці, кн. III, 54
89. Корюн, 29
90. Yazdegerd I - стаття з Encyclopædia Iranica. A. Shapur Shahbazi (англ.)
91. Хоренаці, III, 67
92. Ed. Dulaurier. Recherches sur la chronologie arménienne. - Paris: 1859. - С. 135-136.
93. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 124.
94. За іншою концепції Врамшапух правил приблизно з 389-го, однак дана неточність ніяк не заважає уточнення історичної дати створення вірменського алфавіту іншими відомостями.
95. Корюн, 6; Існує думка, що наявні рукописи праці Корюна сягають дефектному манускрипту, в якому при переплетенні відбувся зсув аркушів. Тому насправді слід вважати, що Маштоц, отримавши "Даниїловим письмена" і виявивши їх ущербність, сам приступив до створення вірменського алфавіту і тільки після його винаходу став викладати, отримавши через два роки почесне звання вардапета (Матевосян 1990; цит. За: Юзбашян 2001: 138). І. Арутюнян висловився за виправлення "рік" (ամ) на "місяць" (ամիս). Цю ж точку зору захищає С. Коланджян на підставі фрагмента з рукопису "Історії" М. Хоренаци. Вважається малоймовірним використання "Даниїловим письмен" протягом двох років.
96. Хоренаці, III, 53, Корюн, 7
97. А. Г. Абрамян. Датування створення вірменського алфавіту // Месропа Маштоца. Збірник статей. - Ер .: 1963. - С. 116-120. (Арм.). У текстах вірменських історіографів існує невеликий анахронізм. Назва "ԲԱՔԻԴԱՍ" спотворено як "ԲԱԲԻՂԱՍ" ( "Ք" → "Բ" і "Դ" → "Ղ")
98. O. Braun. Das Buch der Synhados. - Stuttgard, Wien: 1900. - С. 9.
99. Hallier. Untersuchungen über die Edessinische Chronik. - Lepzig: 1892. - С. 105-106.
100. B. Harris Cowper. Journal of Sacred Literature and Biblical Record, April 1864 to July 1864. - С. 33-34.
101. Корюн, 9
102. Корюн, 10
103. Корюн, 12
104. Корюн, 5, 13; Хоренаці, 47
105. Корюн, 16; Хоренаці 54
106. Історія вірменського народу. - Т. II. - С. 10, 427. (арм.)
107. Вірменська радянська енциклопедія. - Т. 11. - С. 314. (арм.)
108. Хоренаці III, 56
109. Корюн, 16
110. Хоренаці III, 57
111. Воєначальник візантійських військ в Західній Вірменії 416-421 рр. за Сократом Схоластику (Hist. Eccles., VII, 18), див. прим. 124
112. Єпископ Меліта ок. 419-425 рр., Див. Прим. 129
113. Хоренаці, кн. III, гл.57-58; Корюн гл. 16
114. Корюн, 16, Хоренаці, III, 57-58. "Акумом" (грец. Άxουμήτης) - грец. - пильнує, вічно чуйний, "екклесіастікос" - проповідник (І. X. Дворецький. Древнегреч. Словник. - М .: 1950. - С. 65.).
115. Хоренаці, III, 58
116. Ինչի 1600-ամյակն ենք մենք տոնում
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/История_создания_армянского_алфавита
|