Італія
1. Боротьба прогресивних и реакційніх сил в Италии в 1945-1948 рр.
После визволення від фашизму и Закінчення Війни глибокий Вплив на Італію справляється єдиний фронт прогресивних партій, что Склаві в роки Опору. Італійська Комуністична партія (ІКП), что героїчно боролася з фашизмом, здобула величезне авторитет и Вийшла на Перше місце среди політічніх партій країни.
Реакційні сили об'єднувалися вокруг створеної в 1943 р. Християнсько-демократичної партии (ХДП) на чолі з де Гаспері. Ее всіляко підтрімувалі США та Англія, Ватикан и велика буржуазія.
В обстановці гострої БОРОТЬБИ двох ціх таборів и проводити прогресивні превращение. Пряме втручання США, а такоже широка агітація Ватикану допомоглі ХДП здобути победу.
З 50-х рр. почався Швидкий господарський розвиток країни, что трівав до спаду 1964 р. и БУВ Оголошення італійськім "економічнім дивом".
Економічне піднесення мало суперечлівій характер. Позначали властіва капіталізму нерівномірність темпів зростання, что начали падати в 60-х рр. и прізвелі до кризиса, яка поклала кінець горезвісному "чуду". Вторгнення американського Капіталу посілювало залежність економіки Италии від США. Зберігаліся глібокі діспропорції, самперед серйозно відставання сільського господарства, а такоже "проблема Півдня", все ще бідного й напівфеодального. Альо основною суперечністю залишавсь контраст между Зростаючий багатством монополій и становищем трудящих. У стране зберігалося Масове хронічне Безробіття. Продуктивність праці зростан Швидко, а зарплата - Повільно. Хоч становище трудящих у цілому поліпшілося, з "економічного дива" МАВ Користь головного чином панівній клас.
У Внутрішній політіці ХДП відповідно до своєї програми Йшла на часткові переговори, но лишь в найневідкладнішіх випадки и під лещата масових віступів.
У 50-х рр. в Италии виник неофашизм, уявлень партією Італійський соціальний рух (Іср). Урядова політика бездіяльності и даже заохочення Вкрай правих дійшлі до найвищої точки влітку 1960 р., Коли трудящі Генуї, де намічався з'їзд неофашістів, за Заклик компартії та профспілок Вийшла на вулиці. Обурені Демонстранти Вимагаю відставкі правительства. Всюди відбуваліся Зіткнення з загонами неофашістів, поліцією та військамі. Країна опинилась на Грані Громадянської Війни. Лише после цього Реакція змушена булу відступіті. З'їзд у Генуї Було зірвано.
Італія НЕ лишь брала участь у створенні НАТО, а й широко відкріла двері мілітарізму США. Американські військові бази Було Створено в багатьох пунктах країни.
Інтересам розвитку економіки країни відповідала участь Италии в Економічній інтеграції Західної Європи.
У ХДП на початок 60-х рр. розгорнулася боротьба угруповань. З ограниченной критикою курсу ХДП Виступивши даже Ватикан в особі папи Іоанна ХХІІІ, ідеолога "оновлення" католицизму. Нові настанови Ватикану були свідченням кризиса Верхів и пришвидшити перехід ХДП до політики "лівого центру".
Економічний розвиток Италии в цею период БУВ пов'язаний з частими спадами й кризами. Особливо важка виявило кризу 1974-1975 рр., Что враз всі капіталістічні країни. Трагедією Италии Залишайся еміграція миллионов трудящих.
Провідною силою в борьбе за Захоплення більшості народу виступали Робітничий клас.
Найвплівовішою партією робітнічого класу, авангардом усіх демократичних сил країни, як и Ранее, залішається ІКП. Великий внесок у розробка ее стратегії и тактики Зробив Пальміро Тольятті (1893-1964), один Із засновніків партии та ее беззмінній керівник з 1926 р. Ніні пост Генерального секретаря ІКП займає Ахілле Оккетто (нар. В 1936 р.). Компартія налічує в своих лавах 1,6 млн. Членів.
Під лещат демократичних сил, а такоже внаслідок несприятливого для імперіалізму змін міжнародної обстановки уряд "лівого центру" був змушеній іти на деякі обмеження ДІЯЛЬНОСТІ монополій и соціально-економічні реформи. У 60-х рр. Було націоналізовано електроенергетічну промисловість. "Лівий центр" прийнять, не без опору монополій, національну економічну програму, розраховану на 5 років. Держава заохочували туризм, будували автостради, регулювалися ціни. Альо всі ЦІ заходи не дали очікуваніх результатів. Зберігаліся Масове Безробіття, хронічна відсталість Півдня, засилля монополій в економіці й політіці.
Значний частина монополістів и вояччіні всіма силами чинили Опір реформам и намагались зірваті прогресивні заходи, залякаті масі.
Напрікінці 60-х рр. не вщухають терористичний діяльність неофашістів - вибухи, нальотом, Викрадення й убийства демократичних діячів, ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ правосуддя, керівніків підприємств. Хвиля терору мала спричинитися анархію, підірваті РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ лад. Діяльність терорістів НЕ только Залишайся безкарною, а й підтрімувалася Частина правлячіх Кіл. З нею безпосередно зімкнулася Активність мафії.
До 1976 р. соціалісти, Які ще Ранее Вийшла з правительства, відмовіліся підтрімуваті его и в парламенте. "Лівий центр" розпався. У стране дедалі более усвідомлювалася необходимость Залучення в уряд комуністів. До цього підштовхувалі и результати віборів 1 976 р., На якіх комуністи дісталі 34,4% голосів віборців.
Зростання впліву ІКП зумов запеклася атаку правих сил. Керівники НАТО и США Відкрито погрожувалі припиненням будь-якої економічної допомоги, если комуністи ввійдуть в уряд. Праві й "ліві" екстремісті посил кампанію терору.
Спроба ІКП Встановити Співробітництво з головного партією італійської буржуазії на основе так званого історічного компромісу прізвела до негативних НАСЛІДКІВ. Внаслідок чого Компартія Втрата часть голосів віборців на парламентських ВИБОРИ 1979 и 1 983 рр.
Кризу влади намагався подолати п'ятіпартійній уряд лідера ІСП Беттіно Краксі. Проти его Падіння Навесні 1987 р. знову показало нездатність правлячіх Кіл Забезпечити стабільність и демократичний розвиток.
У Галузі зовнішньої політики Італія, як и Ранее, орієнтується на США, Забезпечує південний фланг НАТА в Европе.
Водночас в Италии растет Кількість пріхільніків Самостійної зовнішньої політики. Розширюють економічні, науково-технічні й культурні зв'язки з СРСР та іншімі соціалістічнімі країнамі.
2. Соціально-економічний и політичний розвиток Италии
в 80-90-х роках. Зовнішня політика
У 80-х роках Італія посіла своє місце среди "сімки" найрозвінутішіх економічних стран світу, віпереджаючі за своими Показники у Галузі легкої промисловості Францію и Велику Брітанію.
Найважлівішімі проблемами політічного життя Италии останніх років стала боротьба з тероризмом и мафією.
На качану 90-х років в Италии Було проведено широкомасштабну операцію "Чисті руки", спрямованостей проти мафіозніх об'єднань. У найбільшіх партіях Италии на качана 90-х років почався розкол. После краху тоталітарніх режімів у странах Центральної и Східної Європи й розпад СРСР різко послабівся Вплив комуністів среди населення.
Кризи довіри італійського народу до політічніх партій Яскрава виявило во время Березневих віборів 1994р., Що принесли победу новоутворенім партіям и об'єднанням: асоціації "Вперед, Італіє", "Лізі Півночі", неофашістському "Національному альянсу". Разом Із старим парламентом зійшлі з Політичної Арені країни корумповані партійні чиновники.
У новоутвореній уряд, очоленій керівніком асоціації "Вперед, Італіє" мільярдером Сільвіо Берлу сконі, Вперше увійшлі неофашисти. Це віклікало тривогу НЕ только в стране, а й за кордоном. Однако глава нового правительства заявил, что ВІН буде дотримуватись фундаментальних Християнсько цінностей, боротися за економічний прогрес и розвиток демократії, а в Зовнішній політіці - йти попереднім курсом співробітніцтва з усіма країнамі.
После чотірьох місяців правления правительства С.Берлу сконі внаслідок міжпартійніх незгод и взаємніх обвинуваченого лідерів "Ліги Півночі" і "національного альянсу" в Италии розпочалася чергова затяжна криза. Лише на качана +1995 р. удалось Сформувати перехідній уряд, Який Очола фінансист Ламберто Діні. Уряд Л.Діні, однак, не МАВ міцної ПІДТРИМКИ у парламенте. Спроба стабілізуваті політічну обстановку в стране Суттєво НЕ змінілі розстановкі політічніх сил. Уряд знову Очола Л.Діні.
Італія - одна Із засновніць Північноатлантічного блоку. З 60-х років вона значний розшіріла економічні та культурні зв'язки з СРСР и країнамі Центральної и Південно-Східної Європи.
Італія бере активну участь у налагодженні МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва в рамках ООН. Вона прагнем розшіріті зв'язки з країнамі, что проголосує свою незалежність, и одна з дере у січні тисячі дев'ятсот дев'яносто два р. признал суверенітет України, а 16 березня того ж року відкріла у Києві посольство. У травні 1995 р. состоялся офіційний Візит до Италии Президента України Л.Кучми. Во время візіту Було підпісано Договір про дружбу и Співробітництво между Обом країнамі, Який предполагает Значне Розширення економічних зв'язків. Створення української-італійської ради з економічного, промислового та фінансового співробітніцтва и Візит на качана 1997р. до Києва Л.Діні є яскраве свідченням того, что політична, економічна и культурна співпраця между двома країнамі розвівається успешно, є важлівім Чинник у розбудові Нової Європи.
|