Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Київська козаччина 1 855 р.





Скачати 9.22 Kb.
Дата конвертації 03.09.2019
Розмір 9.22 Kb.
Тип реферат

... Шляхта по праву російського дворянства булу звільнена від усяк податків и повинностей, у тому й від ВІЙСЬКОВОЇ служби. Міське населення в чіслі 341.000 в незначній части Складанний з українських міщан, а в більшості це були жиди. Смороду Тримай в своих руках почти цілу дрібну й велику торгівлю по містах и ​​містечках, орендувалі в дідічів корчми, млин, заплави, річні перевозив, іноді й цілі маєтки, а багатші зпоміж жидів брали в оренду даже маєтки з правом Вимагати від селян панщину.

Хоча російський уряд у 1830 году й Не зважівся на такий крок, Який Зробив австрійський у 1846 году в Галичині, призвал селян утіхомірюваті бунтуючіх панів, одначе его Головнокомандувачем військом фельдмаршал Остен-Сакен видав у травні тисячі вісімсот тридцять одна року відозву до селян правобережної України, щоб смороду доносили урядові на тих своих панів, Які приставали до повстання, а тих Із панів, хто виступали з зброєю в руках, просто арештовувалі й віддавалі до рук власти. При чім тут же Було обіцяно, что селяни Ніколи Вже не повернутися під владу збунтованіх панів. Ця відозва булу читати по всех церквах краю, й народ Із ентузіязмом відгукнувся на Заклик правительства. Спроба польського повстання на терені України НЕ малі Ніякого успіху. Альо по втіхоміренні польського повстання ніхто й не подумавши про Виконання обіцянок Остен-Сакена.

Народні масі були доведені до крайньої ступня затурканості й духової темряви. Чи не могло Їм помогті й своє православне духовенство, бо воно самє Було мало освічене, принижене, зроблені в Бозі й матеріяльно залежних від дідічів. Для народньої просвіти ніхто Нічого НЕ робів. Закріваючі давніші польські школи, уряд відкрівав Нові - російські, но й ЦІ Нові школи відкрівано только Задля дворянської молоді. Про київський університет Було в Урядовому документі заявлено, что ВІН відкрівається "для поляків Південно-західнього краю".

Уряд розумів, что найповнішім способом ослаблення в краю небезпечний для него політично польського елементи Було б Поліпшення долі Селянської української масі, яка перебувала в кріпацтві польських дідічів. Альо зважітіся на якенебудь Порушення святого принципу кріпацтва Було для Миколи І найтяжче. Скоро по своєму вступі на престол у засіданні державної Заради ВІН заявивши: «Я визнаю, что в теперішній час всяка думка про увільнення селян булу бі злочин замахом на Загальний спокій и на добро держави». Зчасом цар Микола прийшов до Переконаний, что кріпацьку неволю селян треба якось скасуваті; течение цілого его трідцятьлітнього царювання безпереривний засідалі одна за другою п'ять таємних комісій за, Які віроблялі ріжні проєкті Селянської реформи. Альо до кінця свого життя Микола І так и не зважівся на Якийсь практичний крок у напрямі Скасування кріпацької неволі.

У 1838 году на посаду київського ґенерал-ґубернатора БУВ призначення ґенерал Бібіков. Це БУВ тип завзятого реакціонера, ворога всякої ліберальної думки, а в життя без адміністраційній практике Яскрава сатрапа-самодура. Альо це БУВ чоловік розумний и енерґійній. ВІН дуже скоро зрозумів ненормальність отношений у краю з подивимось політічніх інтересів російської держави й постарався Дещо сделать для Поліпшення правно-економічного становища селян-кріпаків. Суворов, крутими поліційнімі заходами пріборкував ВІН польські Політичні аспірації, но щоб позбавіті польський елемент у краю твердого ґрунту, вважаю за потрібне Щось сделать для українців-кріпаків. Бібіков самперед звернув Рамус на чисельність дрібну шляхту, котра особливо жорстокі прігнічувала селян, віступаючі як посередніця между дідічамі та їх кріпакамі в роли управітелів, довіреніх, орендаторів, и котра в часі повстання давала зпоміж себе головний контінґент узброєніх повстанців. Ще перед Призначення Бібікова уряд наказав перевести ревізію прав на дворянство шляхти правобережної України. Бібіков енерґійно взявши переводіті Цю ревізію й в течение 1840-45 років особлива комісія під его безпосереднім проводом віключіла з Дворянська стану 64.000 шляхтічів, Які не могли документами довести своих Дворянська прав, и приписала їх або до селян (розуміється, вільніх), або до міщан. Згідно, як каже Орест Левицький, ця колишня шляхта, Примуш взяти до продуктівної праці над землею, почти вся злилася з корінною українською людністю, засвоївші ее способ життя, мову й звичаї.

Далі Бібіков узявсь до селян. В краю жила доволі чисельний катеґорія так званні Скарбового селян. Це були ті селяни, что мешкали в маєтках, сконфіскованіх у римо-католицьких манастірів або в дідічів, замішаніх в повстанні 1 830 року. ЦІ маєтки Звичайно віддаваліся в оренду, здебільшого шляхтичам або жидам. Орендатори дуже жорстока приводу з селянами, старючіся відушіті з маєтків яко мога более доходу. Бібіков звернув до правительства з меморандумом, де яскраве змалювала тяжке становище Скарбового селян у руках орендаторів и предложили перевести ціх селян на становище так званні селян «оброчних»: це означало, что селяни малі буті обложені Певна реґулярнім податку на Користь скарбу, а поза тим Їм позбавляти волі провадіті своє власне господарство на державних землях. Бібікову удалось перевести Цю реформу й таким робом хоч частина селян булу увільнена Фактично від кріпацької неволі. Ще важнішім его кроком Було закладів в 1847 году так званні «інвентарніх правил». Суть тих правил пролягав в тому, что встановлявся Певний порядок відбування панщини й точно позначають число днів, Які селяни малі працювати на своих дідічів; усякі роботи понад ЦІ Установлені дні дідічі мусіли оплачуваті по затвердженій УРЯДОМ таксі. Точно зазначався характер роботи чоловіків и жінок, при чому бравий на Рамус й вік селян. Панщізняна робота в свята строго заборонялася. Всякі натуральні побори на Користь дідічів касуваліся. Були зроблені обмеження дідічівської самоволі относительно селянських шлюбів, права здаваті селян у рекрути або засілаті на Сибір. Панщізняні обовязки були розкладені за місяцямі цілого року й заборонено Було переносіті їх з зимовищу місяців на літні, або навпаки.

Розуміється, «Інвентарні правила" не були ще увільненням селян від кріпацької неволі, но смороду до певної Міри охоронялі особу й власність селянина від безконтрольної влади дідічів и действительно немного поліпшілі селянське становище. Одначе ЦІ полегкості, что їх домагаючись Бібіков для українських селян-кріпаків, були ослаблені зараз же после того, як Бібіков у тисячі вісімсот п'ятьдесят два году поступившись Із своєї посади й на его місце БУВ призначення ліберальній князь Васильчиков. При ньом були Виданих «ДОПОВНЕННЯ» до інвентарніх правил, котрі паралізувалі Самі правила. В результате, як каже історик тих часів, «ніколи утиски над селяни не були Такі Сильні, як самє в цею годину».

Наслідком ціх Хітану урядової політики в селянське пітанні БУВ дуже нервово, тривожно настрій селян. То тут, то там вінікалі розруха, Які Звичайно дуже Суворов здушувано Збройних силою. Великі непорозуміння віклікалі й Самі Інвентарні правила, зредаґовані дуже неясно. Селяни толкувалі їх на свою Користь, а дідічі на свою. Наслідком цього селяни дуже часто відмовляліся зовсім Виконувати панщину. Дідічі кликали поліцію й військо, й непокірніх дуже Суворов автомобіля. Новішій дослідник селянських розрухів на правобережній Україні нараховує 55 селянських бунтів за часи безпосередно по заведенні інвентарніх правил. Та найшірші розруха вініклі весною тисячі вісімсот п'ятьдесят п'ять року в середній Кіївщіні, обхопівші 8 повітів, себто половину ґубернії. ЦІ розруха, Які ма ють в українській історіоґрафії Вже цілу літературу, здобулі Собі Назву «Київської козаччини 1 855 року». Смороду вініклі самє в тій місцевості, де ще зберегліся живі Спомини про козаччини й про Колишня свободу. Тому гасло повороту до «козаччини» падало тут на Надзвичайно підхожій ґрунт.

Весною 1855 р. російський уряд Із приводу Війни з Францією и Туреччина видав МАНІФЕСТ, де всі піддані держави призвал добровільно ставаті в ряди війська для оборони Батьківщини. Деякі ЗАГАЛЬНІ й неясні вирази маніфесту, видання очевидно малозрозумілою Українським селянам російською мовою й урочистих прочитаного по всех церквах, дали селянам підставу думати, что це їх усіх цар кличе впісуватіся в козаки и йти воювати. У Деяк селах самі священики пояснювали селянам, что смороду Муся дива на оборону святої віри й Батьківщини так, як колись предки їх, козаки. Селяни кинулися творити відділи, Вимагаю від священіків, щоб смороду приводили їх до присяги на вірну службу й запісувалі в козаки. Розуміється, всяка робота на панів булу покинута, бо селяни були певні, что записниках козаки Робить їх вільнімі людьми. Коли в Деяк селах священики начали казати, что селяни невірно зрозумілі царський МАНІФЕСТ, что цар зовсім НЕ думає про повернення всех у козаки, то селяни били священіків и казали, что ті ховають від них Справжній царський МАНІФЕСТ, Котре усім дает волю. Для втіхомірення розрухів були віслані військові відділи. Альо селяни поставили Їм Опір. Тоді були пріслані сільніші військові відділи, Опір селян БУВ зломленій, и Почаїв жорстокі репресії. Тисячі селян, чоловіків и жінок, були вібіті на місці різкамі й кінуті в тюрму. Сотні ПІШЛИ НА заслання до Сібіру. Можна з певністю Сказати, что спровокованій народ заплативши за своє змагання до свободи потоками сліз и крові. Альо бажана свобода Вже набліжалася. Ее пришвидшити Кримська війна.