|
план
Вступ
1 Дитинство і юність
2 Революційна діяльність і посилання
3 Літературна кар'єра
4 Публіцистика і громадська діяльність
5 Ставлення до революції
6 Сім'я
7 Творчість
7.1 Основні твори
7.2 Інші твори
7.3 Видання творів
7.4 Екранізації творів
7.5 Цитати
8 Музеї
9 Увічнення пам'яті
Список літератури
Вступ
Володимир Галактіонович Короленко (15 (27) липня 1853 Житомир - 25 січень 1921 року, Полтава) - російський письменник українського походження, журналіст, публіцист, громадський діяч, який заслужив визнання своєю правозахисною діяльністю як в роки царського режиму, так в період громадянської війни і радянської влади. За свої критичні погляди Короленко піддавався репресіям з боку царського уряду. Значна частина літературних творів письменника навіяна враженнями про дитинство, проведене на Україні, і засланням до Сибіру.
Почесний академік Імператорської Академії наук по Розряду витонченої словесності (1900-1902).
1. Дитинство і юність
Короленка народився в Житомирі (Україна) в сім'ї повітового судді. Батько письменника походив з козацького роду. Суворий і замкнутий, але разом з тим і непідкупний і справедливий Галактіон Опанасович Короленка (1810-1868) зробив величезний вплив на формування світогляду сина. Згодом образ батька був відображений письменником в його знаменитої повісті «В поганому товаристві».
Короленка почав вчитися в Житомирській гімназії, а після смерті батька завершив середню освіту в Рівненському реальному училищі. У 1871 році вступив до Петербурзького технологічного інституту, але через матеріальні труднощі змушений був його покинути і перейти в 1874 році на стипендію до Петровської землеробської академії в Москві.
2. Революційна діяльність і посилання
З ранніх років Короленко приєднався до революційного народницького руху. У 1876 році за участь в народницьких студентських гуртках він був виключений з академії і висланий в Кронштадт під нагляд поліції.
У Кронштадті молодій людині довелося заробляти собі на життя власною працею. Він займався репетиторством, був коректором у друкарні, перепробував ряд робітничих професій.
Після закінчення терміну заслання Короленка повернувся до Петербурга і в 1877 вступив до Гірничого інституту. До цього періоду відноситься початок літературної діяльності Короленка. В початку 1879 в петербурзькому журналі «Слово» була надрукована перша новела письменника «З життя шукача». Але вже навесні 1879 по підозрою в революційній діяльності Короленко знову був виключений з інституту і висланий в Глазов Вятської губернії. 3 червня 1879 року разом з братом Іларіоном Короленка в супроводі жандармів були доставлені в місто Глазов. 25 жовтня 1879 року Короленко відправлений исправником в Бісеровського волость з призначенням проживання Березовський починок, де він пробув до кінця січня 1880 року.
Після відмови підписати покаянну вірнопідданську петицію новому царю Олександру ІІІ в 1881 році, Короленка перевели на заслання до Сибіру (він відбував останній термін заслання в Якутії в Амгинской слободі). Однак суворі умови життя не зломили волі письменника. Важкі шість років заслання стали часом формування зрілого письменника, дали багатий матеріал для його майбутніх творів.
3. Літературна кар'єра
У 1885 році Короленко дозволили оселитися в Нижньому Новгороді. Нижегородське десятиліття (1885-1895) - період найбільш плідної роботи Короленко-письменника, сплеску його таланту, після якого про нього заговорила читаюча публіка всієї Російської імперії. У 1886 році вийшла його перша книга «Нариси й оповідання», в яку увійшли сибірські новели письменника. У ці ж роки Короленка публікує свої «Павловські нариси», що стали результатом неодноразових відвідувань села Павлова в Горбатовська повіті Нижегородської губернії. У творі описується важке становище кустарів-металістів села, задавлених убогістю.
Справжнім тріумфом Короленко став вихід в 1886-1887 роках його кращих творів - «В поганому товаристві» (1885) і «Сліпий музикант» (1886). У цих повістях Короленко з глибоким знанням людської психології по-філософськи підходить до вирішення проблеми взаємини людини і суспільства. Матеріалом для письменника послужили спогади про дитинство, проведене на Україні, збагачені філософськими і соціальними висновками зрілого майстра, що пройшов важкі роки посилань і репресій. На думку письменника повноту і гармонію життя, щастя можна відчути, тільки подолавши власний егоїзм, ставши на шлях служіння народу.
У 1890-і роки Короленка багато подорожує. Він відвідує різні регіони Російської імперії (Крим, Кавказ). У 1893 році письменник присутній на Всесвітній виставці в Чикаго (США). Результатом цієї поїздки стала філософсько-алегорична повість «Без мови» (1895). Короленка отримує визнання не тільки в Росії, але і за кордоном. Його твори виходять на іноземних мовах.
У 1895-1900 роках Короленка живе в Петербурзі. Він редагує журнал «Русское багатство». У цей період публікуються чудові новели «Марусина заїмка» (1899), «Мить» (1900).
У 1900 році письменник переїжджає на Україну, куди завжди прагнув повернутися. Він оселився в Полтаві, де і прожив до своєї смерті.
В останні роки життя (1906-1921) Короленко працював над великим автобіографічним романом «Історія мого сучасника», який повинен був узагальнити все, що він пережив, систематизувати філософські погляди письменника. Роман залишився незавершеним. Письменник помер, працюючи над четвертим томом свого твору. Помер від запалення легенів.
4. Публіцистика і громадська діяльність
Популярність Короленка була величезна, і царський уряд був змушений рахуватися з його публіцистичними виступами. Письменник привертав увагу громадськості до найгостріших злободенних питань сучасності. Він викривав голод 1891-1892 років (цикл есе «У голодний рік»), привернув увагу до «Мултанскому справі», викривав царських карателів, жорстоко розправлялися з українськими селянами, які борються за свої права ( «Сорочинський трагедія», 1906), реакційну політику царського уряду після придушення революції 1905 року ( «Побутове явище», 1910). У 1911-1913 роках Короленко активно виступав проти реакціонерів і шовіністів, роздмухують сфальсифіковане «справа Бейліса», він опублікував понад десяти статей, в яких викривав брехню і фальсифікації чорносотенців. Ця діяльність характеризує Короленка як одного з видатних гуманістів свого часу.
У 1900 році Короленко був обраний почесним академіком Петербурзької академії наук, але в 1902 покинув її в знак протесту проти виключення Максима Горького.
5. Ставлення до революції
У 1917 році багато на питання, кому бути першим президентом Російської Республіки, відповідали: Короленко. [1] Після Жовтневої революції Короленко відкрито засудив методи, якими більшовики здійснювали будівництво соціалізму. Позиція Короленко-гуманіста, засуджував звірства громадянської війни, що став на захист особистості від більшовицького свавілля, відображена в його «Листах до Луначарського» (1920) і «Листах з Полтави» (1921).
В. Ленін писав М. Горькому в 1919 році: «..." Інтелектуальні сили "народу змішалися з" силами "буржуазних інтелігентів неправильно. За зразок візьму Короленка ... Короленка адже кращий з "околокадетскіх", майже меншовик. ... Жалюгідний міщанин, полонений буржуазними забобонами! .. Ні. Таким "талантам" не гріх посидіти ще тижнів три в тюрмі, якщо це треба зробити для попередження змов (на кшталт Червоної гірки) і загибелі десятків тисяч ... »[2]
6. Сім'я
Був одружений на Євдокії Семенівні Іванівській. Двоє дітей: Наталя і Софія. Сестра дружини П. С. Івановська і брат дружини В. С. Іванівський - були революціонерами-народовольцями.
7. Творчість
7.1. Основні твори
· Історія мого сучасника. 1906-1921.
· У поганому товаристві. З дитячих спогадів мого приятеля. 1885.
· Сліпий музикант. 1886.
· Сон Макара. 1883.
· Сказання про Флору, Агриппе і Менахема, сина Ієгуди. 1886.
· Річка грає. Ескізи з дорожнього альбому. +1891.
· Чудна (нарис з 80-х років). 1880.
7.2. Інші твори
· Яшка. 1880.
· Убивец. 1882.
· Ад'ютант його превосходительства. Коментар до недавнього події. Тисячі вісімсот вісімдесят чотири.
· Соколінец. З розповідей про бродяга. 1885.
· Федір безпритульності. 1886.
· Ліс шумить. Поліська легенда. 1886.
· Омоллон. 1886.
· Символ. 1886.
· За іконою. 1887.
· На затемненні. Нарис з натури. 1887.
· Прохор і студенти. Повість зі студентського життя 70-х років. 1887.
· На заводі. Дві глави з незакінченою повісті. 1887.
· Станочники. 1888.
· Вночі. Нарис. 1888.
· Черкес. 1888.
· Птахи небесні. 1889.
· Павловські нариси. 1890.
· Судний день ( «Иом-Кіпур»). Малоросійська казка. 1890.
· Тіні. Фантазія. 1890.
· У пустельних місцях. З поїздки по Ветлузі і Керженцев. 1890.
· Таланти. 1890.
· Спокуса. Сторінка з минулого. +1891.
· Ат-Даван. Тисяча вісімсот дев'яносто дві.
· Парадокс. Нарис. 1894.
· Без мови. 1895.
· Фабрика смерті. Ескіз. 1 896.
· У хмарний день. Нарис. 1 896.
· Художник Алимов. З розповідей про зустрічні людей. 1 896.
· Колечко. З архівних справ. 1 896.
· Необхідність. Східна казка. Одна тисячі вісімсот дев'яносто вісім.
· Стій, сонце, і не рухаємося, місяць! Одна тисячі вісімсот дев'яносто вісім.
· Смиренні. Сільський пейзаж. 1899.
· Марусина заїмка. Нарис з життя в далекій стороні. 1899.
· Двадцяте число. Зі старої записної книжки. 1899.
· Вогники. 1900.
· Останній промінь. 1900.
· Мить. Нарис. 1900.
· Мороз. 1901.
· «Государеві ямщики». 1901.
· Пугачевская легенда на Уралі. 1901.
· Пішов! Розповідь про старого знайомого. 1902.
· Софрон Іванович. З розповідей про зустрічні людей. 1902.
· Чи не страшне. Із записок репортера. 1903.
· Феодали. 1904.
· Обривок. Етюд. 1904.
· В Криму. 1907.
· Наші на Дунаї. 1909.
· Легенда про царя і декабриста. Сторінка з історії визволення. 1911.
· Нірвана. З поїздки на попелищі Дунайської січі. 1913.
· З двох боків. Розповідь мого знайомого. 1914.
· Брати Мендель. Розповідь мого знайомого. 1915.
7.3. видання творів
· Зібрання творів у 6-ти палітурках. СПб, 1907-1912.
· Повне зібрання творів в 9-ти томах. Петроград, 1914.
· Зібрання творів у 10-ти томах. М., 1953-1956.
· Зібрання творів у 5-ти томах. М., 1960-1961.
· Зібрання творів у 6-ти томах. М., 1971.
· Зібрання творів у 5-ти томах. М., 1989-1991.
· Історія мого сучасника в 4-х томах. М., 1976.
· Була б жива Росія. Невідома публіцистика 1917-1921 рр. -, 2002.
7.4. екранізації творів
· Сліпий музикант (СРСР, 1960, режисер Тетяна Лукашевич).
· Серед сірих каменів (СРСР, 1983, режисер Кіра Муратова).
· Поліська легенда (СРСР).
7.5. цитати
· «Людина створена для щастя, як птах для польоту, тільки щастя не завжди створено для нього» ( «Парадокс»).
· «Насильство харчується покірністю, як вогонь соломою» ( «Сказання про Флору, Агриппе і Менахема, сина Ієгуди»).
8. Музеї
· Будинок-музей «Дача Короленка» знаходиться в селищі Джанхот, кілометрах в 20 на південний схід від Геленджика. Основна будівля була побудована в 1902 році за кресленнями письменника, а господарські приміщення і будівлі добудовувалися протягом декількох років. У цій резиденції письменник жив в 1904, 1908, 1912 і 1915 роках.
· У Нижньому Новгороді на базі школи № 14 функціонує музей, в якому зібрані матеріали по нижегородському періоду життя письменника.
· Музей в місті Рівне на місці Рівненської Чоловік гімназії.
· На батьківщині письменника, в місті Житомирі, в 1973 відкрито його будинок-музей.
· У місті Полтаві функціонує Музей-садиба В. Г. Короленка в якій він прожив останні 18 років життя.
9. Увічнення пам'яті
У 1977 році мала планета 3835 була названа Короленко.
У 1973 році на батьківщині письменника в Житомирі встановлено пам'ятник (скульптор В. Вінайкін, архітектор Н. Іванчук).
Ім'я Короленка присвоєно Полтавському педагогічному інституту, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам в Полтаві та Житомирі, Глазовського державному педагогічному інституту.
У 1990 році Союз письменників України заснував літературну премію імені Короленка для кращого російськомовного літературного твору України.
Ряд вулиць у багатьох містах колишнього СРСР названий на честь Короленко. Вулиця Короленка є в Тель-Авіві.
література
· Бялий Г. А. В. Г. Короленка. - М., 1949.
· В. Г. Короленка в спогадах сучасників. - М., 1962.
· Глазов в житті і творчості В. Г. Короленка / Глазов. держ. пед. ін-т; сост. і науч. ред. А. Г. Татаринцев. - Іжевськ, 1988.
· Короленко С. В. Книга про батька. - М., 1968.
· Миронов Г. Короленка. - М., 1962.
· Негрет П. І. В. Г. Короленка: Літопис життя і творчості. 1917-1921. - М., 1990..
· Шаховська Н. Д. В. Г. Короленка: Досвід біографічної характеристики. М .: видавництво К. Ф. Некрасова, 1912.
· Шаховська Н. Д. Молоді роки Короленка. М., 1931.
· "Короленко В. Г.« ... Що написано - незаперечно »-« ... Що написано - неспростовне »/ Володимир Короленко. - К .: ДП" Видавничий дім «Персонал», 2010. 468 с. (Бібліотека українознавства; вип. 18). - Рос., Укр.
· В. Г. Короленка в Удмуртії / Буня Михайло Іванович. - Іжевськ: Удмуртія, 1995
Список літератури:
1. Парадокс - Книжковий магазин «галерея книги Ніна»
2. Б. Корчанова. ЖИВА СОВІСТЬ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Короленко,_Владимир_Галактионович
|