|
план
Вступ
1 Біографія
2 Твори
3 Видання Луї Арагона російською мовою
Вступ
Луї Арагон (фр. Louis Aragon, уроджений Louis-Marie Andrieux, Луї-Марі Андріё, 3 жовтня 1897 Париж 24 грудня 1982, Париж) - французький поет і прозаїк, член Гонкурівської академії; політичний діяч комуністичного спрямування, лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1957).
1. Біографія
Луї Арагон народився 3 жовтня 1897 року в Парижі. Він був позашлюбним сином Маргарити Тука, яка записала його як прийомного сина своєї матері і вітчима, політичного діяча Андріё. Згодом Луї вибрав собі псевдонім Арагон за назвою іспанської історичної області.
З 1915 року навчався на медичному факультеті в Парижі. Брав участь у Першій світовій війні санітаром.
В молодості був близький до кола дадаїстів і сюрреалістів.
У 1927 поет вступив до Французької комуністичної партії і почав активно займатися журналістикою.
В серпня 1932 Луї Арагон відвідав СРСР у складі інтернаціональної бригади письменників, що вивчала новобудови соціалістичного Уралу, в тому числі - міста Магнітогорськ, Челябінськ і Кабаковск, нині Сєров. Свої враження від поїздки Арагон відбив в написаному по гарячих слідах циклі віршів «Ура, Урал!».
У 1929 році одружився на письменниці Ельзі Тріоле (сестрі Лілі Брик), якій присвячував багато свої вірші.
Під час Другої світової війни Арагон брав участь в русі Опору.
У 1957 став лауреатом Ленінської премії за зміцнення миру між народами. Редагував газету «Les Lettres françaises». У наступні роки різко виступає проти авторитаризму радянського комунізму. Засуджує процеси проти письменників в СРСР, зокрема справу Синявського-Даніеля в 1966 році. У 1968-му різко протестує проти введення військ до Чехословаччини.
Поет помер 24 грудня 1982 р Парижі.
2. Твори
· Збірку віршів «Феєрверк» (Feu de joie, 1920),
· Повість «Аніс» (Anicet ou le panorama, 1921)
· Роман «Паризький селянин» (Le Paysan de Paris, 1926)
· «Трактат про стиль» (Traité du style, 1928)
· Повість Лоно Ірени (Le Con d'Irène, 1928)
· Поема «Червоний фронт» (Front rouge, 1931) - викликала судові переслідування
· Роман «Базельські дзвони» (Les Cloches de Bâle, 1934)
· Роман «Багаті квартали» (Les Beaux Quartiers, 1936)
· Роман «Мандрівники на імперіалі» (Les Voyageurs de l'Impériale, 1941)
· Збірник поезії «Ніж у серце» (Le Crève-cœur, 1941)
· Збірник поезії «Очі Ельзи» (Les Yeux d'Elsa, 1942)
· Збірник поезії «Паноптикум» (Le Musée Grévin, 1943)
· Роман «Орельєн» (Aurélien, 1944)
· Роман «Загибель всерйоз» (La Mise à mort, 1965)
· Історичний роман про Ста днями Наполеона «Страсний тиждень» (La Semaine sainte, 1959)
· Історія СРСР (Histoire de l'URSS)
· Роман «Анрі Матісс» (Henri Matisse, 1971).
3. Видання Луї Арагона російською мовою
· Арагон Л. Собр. творів, т. 1-11, М., 1957-61.
· Арагон Л. Література і мистецтво. Вибрані статті і мови, М., 1957,
· Арагон Л. Незакінчений роман. Ельза. Поеми, М., 1960.
· Арагон Л. Лоно Ірени // Арагон Л., Батай Ж., Луїс П., Жене Ж. Чотири кроки в ятрить: Французька маргінальна проза першої половини ХХ ст. [: Зб.] / Перекл., Сост. і предисл. М.Клімовой і В.Кондратовіча. Вид. 2-е, испр. СПб .: Гуманітарний проект, 2002. - ISBN 5-93762-001-1
література
· Луї Арагон. Біобібліографічний покажчик, 2 вид., М., 1956
· Коган Р. Луї Арагон на шляху до соціалістичного реалізму. Л., 1957.
· Трущенко Е. Ф. Луї Арагон. Критико-біографічний нарис. М .: Держлітвидав, 1958.
· Ісбах А. Луї Арагон. Життя та творчість. М .: Радянський письменник, 1962.
· Козлова Н. Творчість Луї Арагона. М .: Дитячий світ, 1963.
· Балашова Т. Творчість Арагона. До проблеми реалізму XX століття. М .: «Наука» АН СРСР, 1964.
· David Bosc, Ombre portée: notes sur Louis Aragon et ceux qui l'ont élu, éditions Sulliver, 1999..
· Pierre Daix, Aragon, éditions Taillandier, 2005.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Луи_Арагон
|