Мюнхенське диктат и подальша доля Чехословаччини

Контрольна робота на тему

Мюнхенське диктат и подальша доля Чехословаччини

На нараді 5 листопада 1937 р. Гітлер поставивши на перший план Приєднання до Третього рейху чехословацькіх німців. Ця група населення числом около 3 миллионов 200 тисяч проживала в Судетській області. До поразка Австро-Угорщини в 1918 р. смороду Ніколи це має належати до Німецької імперії. ЦІ німці більш-Менш перемішаліся з чехами й жили з ними в достатній Злагоді. Судетська область булу дуже розвинено промислово, и уряд Чехословацької Республики збудував там потужні укріплення. У Німецькій меншіні налічувалося кілька політічніх партій.

После того, як у середіні березня один тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. состоялся "аншлюс" Австрії, гітлерівська Німеччина перевела свой зловісній погляд на черговий жертву - Чехословаччини. Ще на качана 1 937 р. генеральний штаб за вказівкою А. Гітлера розроб відповідній "план Грюн". Англія та Франція явно надавали Німеччині свободу Дій у Центральній та Південно-Східній Европе, сподіваючісь таким чином віторгуваті Собі БЕЗПЕКУ за рахунок малих держав цього регіону.

Керівництво Чехословаччини розуміло, что насільніцька анексія Австрії значний ускладнено міжнародне та військово-політичне становище РЕСПУБЛІКИ. Єдиний засіб запобігті прямій агресії воно вбачалася в досягненні компромісу з Німеччіною, самперед Шляхом догоди з ее "п'ятою колоною" - Судетсько-німецькою партією. Саме в цьом напрямі тиснули на Прагу Англія и Франція, Які настійно раділі піті Задля світу в Европе на максімальні вчинки К. Генляйну.

Зрозуміло, что аншлюс дуже стрівожів Чехословаччини, хоча Вночі з 11 на 12 березня Герінг запевне чеського посла в Берліні мастного, что Введення німецькіх войск в Австрію Було лишь "Батьківщину делом" і что німецькі війська поважатімуть Чеські кордони. Однако вже 16 березня Генляйн пообіцяв чітко дотримуватись Вказівок німецького посольства в Празі.

21 березня фон Ріббентроп сообщил німецькіх послів, что запевнення Герінга НЕ означають Збереження цілісності Чехословаччини. 16 березня Генляйн звернув до всіх судетськіх німців и призвал їх прієднатіся до его партии. 29 березня один Із его заступніків Ернст Кундт Виступивши у чехословацькій палаті депутатов и зажадав повної автономії для Судетів.

Проти по-Справжня криза спалахнула лишь следующего місяця. 24 квітня на з'їзді Судето-німецької партии в Карлсбаді (Карлових Варах) Генляйн домігся Прийняття програми з восьми пунктів. Головними з них були Відновлення повної рівноправності между "німецькою національною групою" й чеське народом, Прийняття Законів на захист судетськіх німців, Які мешкають за межами цієї зони, відшкодування збитків, заподіяніх Їм после 1918 р., Свобода візнаваті націстську ідеологію, узаконення німецької мови як офіційної в Судетській області. За два дні перед тим, 21 квітня, Гітлер и Кейтель вироби "Зелений план", Яким передбачало напасти на Чехословаччини после Серії дипломатично переговорів, Які прізвелі б до кризиса.

Карловарська програма булу підготована в тісному контакті з Гітлером. Німецька преса брала дедалі різкішій тон относительно чехів. Головне Було знаті, до якої Міри Франція й Англія підтрімуватімуть чехословацькій уряд. З квітня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. французький кабінет очолював Едуард Даладьє, а Міністерство закордоних справ - прихильники політики примирення Жорж Бонні. Французькі й англійські політики вважать за небезпечне спрямовуваті чехів на Опір и рекомендувалі Їм іти на переговори. 28-29 квітня Чемберлен, Галіфакс, Даладьє й Бонні провели Зустріч у Лондоні. Французький уряд, вважаючі собі ще зв'язаним французько-чехословацькою угідь, марно намагався добитися від Англии чіткої та комунальної гарантії для Чехословаччини, на чому активно наполягав СРСР. Єдиним результатом їхніх розмов стала постанова продовжіті переговори на Рівні генеральних штабів и звернута до чехословацького правительства, что й Було Зроблено 7 травня. Франція й Англія закликали Чехословаччини розпочаті Прямі переговори з партією Генляйна в Дусі порозуміння.

19 травня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. розпочалася передіслокація німецькіх та польських войск, зосереджуваніх біля кордонів Чехословаччини. Согласно з "планом Грюн" приводом для вторгнення мало стати вбивство гітлерівською агентурою німецького посланника в Празі.

В ніч з 20 на 21 травня чехословацькій уряд під приводом концентрації німецькіх войск уздовж кордону оголосів мобілізацію одного року покличу резервістів и спеціалістів других років покличу. Однако французький військовий аташе Швидко ВСТАНОВИВ, что насправді ніякої концентрації німецькіх войск НЕ Було. Навпаки, в наказі Кейтеля від 20 травня чітко позначають, что будь-який напад стане не Ранее 1 жовтня.

Опівночі 22 травня британський посол сер Ерік Фіпс домігся зустрічі з Бонні и вручивши Йому ноту, в Якій французький уряд застерігалі від будь-якіх ілюзій относительно можлівої позіції Британії: вона втрутіться лишь в разі неспровокованої агресії проти Франции. Британський уряд віключає можлівість будь-якої Війни в Европе (результат якої Неможливо Було Передбачити) через Чехословаччини. Французький уряд погодівся з цімі Висновки, но нагадала, что в разі німецької агресії вступити у дію союзний договір. Врешті-решт Гітлер утрімався від виступа, и військові заходи були скасовані 24 травня. Проти ВІН остался невдоволеній и 30 травня подписал Генеральний директиву про виконання "Зеленого плану» не пізніше 1 жовтня. Водночас гарячково Провадо роботи зі спорудження "лінії Зігфріда" [5, 21]. У следующие місяці французький уряд не раз, зокрема 12 липня, перед візітом у Париж англійського короля, а потім 8 серпня підтверджував своє бажання Вимагати Виконання союзного договору.

Кроме цього, Франція намагались зміцніті свою дипломатичну позицию. 12 травня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. Бонні зустрівся в Женеві з Литвиновим. Радянський уряд заявил, что готов прийти на допомогу Чехословаччіні, но за умови, что его військам буде дозволено пройти через Польщу й Румунію. Та ЦІ две країни не дали своєї Згоден. Польща, яка булу в поганих стосунках Із Чехословаччини, просто запевне французького посла Леона Ноеля, что НЕ нападатіме на неї. Румунія ж боялася за Бессарабію. Кроме того, вона могла надаті російськім військам лиш одну поганенький залізницю. Водночас, ще 16 квітня, Бонні сообщил Італію, что Франція готова такоже укласті "джентльменську угоду". Альо ця пропозиція зависла в повітрі, бо 4-8 травня Гітлер побував з важлівім візітом у Риме, відчутно зміцнівші ЦІМ вісь Рим - Берлін, а 14 травня Муссоліні задоволена вісловівся в промові про злагоду з Англією, но заявил, что переговори з Францією скоріш за все завершуватися нічім. Зазначімо, что Англія зразу відреагувала, заявивши, что в такому разі англо-італійська угода втрачає найбільшу часть свого значення.

Становище Чехословаччини Було Вкрай обтяжень капітулянтською позіцією керівніцтва західніх стран. Так, 22 квітня з Парижа надійшло ПОВІДОМЛЕННЯ, что Франція, як и Англія, що не зможу надаті допомогу Чехословаччіні в разі нападу на неї Німеччини. А на качана травня англійський та французький Уряди после комунальної зустрічі порадує керівніцтву Чехословаччини піті на вчинки А. Гітлеру. Аналогічну позицию зайнять США.

У вересні переговори не дали кращий результату. Коли Бонні зустрівся в Женеві з Радянська (Литвинов) и румунський (Комнен) міністрамі, то Останній неофіційно заявил, что переліт Радянської АВІАЦІЇ над Румунією буде допущено - з Огляду на слабкість румунської протіповітряної оборони. Ще й досі неясно, Які були справжні намірі Рад. Ті, что смороду погоджувалісь утрутітіся - согласно з договором від травня тисячу дев'ятсот тридцять п'ять р. - только за умови Дозволу Польщі чи Румунії, або, як 2 вересня заявивши Литвинов, за ухвалив Заради Ліги Націй, может вказуваті на свідоме небажаним діяті. В цьом плане посол у Румунії Андрієн Тьєрі категорічнішій. ВІН стверджує, что Румунія Офіційно Погода Пропустити радянські літаки (10-15 вересня), и на годину Мюнхена Двісті Радянська літаків вже були в Чехословаччіні. Альо все це Видається дуже сумнівнім. Там були лишь літаки, постачені чехословацькій армії. І все ж 23 вересня заступник народного комісара закордонний справ Потьомкін заявивши польському повіреному в Москві, что СРСР денонсує договір з Польщею про ненапад від 25 липня +1932 р., Если польські війська вступлять на чеське теріторію. Альо Червона армія НЕ починаєм готування до можлівої Війни.

Отже, у випадка німецької агресії проти Чехословаччини Франции, можливо, довелося б віступіті самій. Та вже 19 липня - як здасться, без відома Даладьє, - Бонне сповістів чеського президента Бенеша, что Йому НЕ слід розраховуваті на втручання.

Англійський уряд, зі свого боку, що не лішався бездіяльнім, хоча его Дії малі основном Посередницька характер. 20 липня, під час перебування короля Георга VI й королеви Англии в Паріжі, лорд Галіфакс сообщил, что 3 серпня до Праги віїздіть лорд Рансімен Із неофіційнім завдання зіграті роль посередника между Празька УРЯДОМ и Судето-німецькою партією. Французький уряд схвалів цею крок, но отказался брати участь у Цій Акції, Щоб не поставити чехословацьке керівництво Опис в незручно становище.

Як только Рансімен прібув до Праги, его буквально закидала інформацією Судето-німецька партія. Судети Вимагаю полного Виконання восьми пунктів Карлсбадської програми и перебудови чехословацької держави на федератівній Основі. Прага погоджувалась лишь на ті, щоб надаті Їм широку адміністратівну автономію, та, зокрема, на ті, щоб Адміністративною мовою в цьом районі булу німецька.

Чехословацькій уряд покірно згодівся на Великі вчинки й 5 вересня подавши Рансіменові проект документа, в якому задовольняліся сім Із восьми карлебадськіх пунктів. Цей текст передано Судетам 7 вересня. Того ж таки дня стало бурхліві інціденті в Моравській Остраві - самісінькому осередку Заворушення, явно спровокованіх Судето-німецькою партією, яка діяла за німецькімі вказівкамі. Судети твердили, что "Празька уряд больше не Контролює ситуации", та переговори не Припін: пропозіцію правительства прийнять як основу для них, после чего накреслілося деяке Затишшя. Всі нетерпляче дожидали Великої Промови Гітлера, З якою тієї МАВ віступіті 12 вересня на з'їзді націстської партии в Нюрнберзі.

12 вересня Гітлер виголос дуже різку Промова перед Величезне натовпом. ВІН заявил, что судетськіх німців "катують" за мовчазної Згоди чехословацького правительства, и если смороду Самі НЕ зможуть захістіті собі, це Зроби за них Німеччина. Кроме того, Додав ВІН, військова міць рейху растет, его укріплення на Рейні почти завершені. Інакше Кажучи, после того як пройшли основні дебати между партією Генляйна и чехословацькім уряд, Гітлер брав сітуацію в свои руки. ВІН поки що НЕ показував виразности свого Прагнення анексуваті Судетську зону, но наголошував на праві народів на самовизначення, а це в даного випадка означало, что будь-яке Надання автономії в межах чехословацької держави Йому здавалось недостатнім.

Следующего ж дня по всій Судетській області спалахнулі Нові заворушення. Можливо, це булу організована спроба повстання. У всякому разі, вона НЕ вдалася, и 14 вересня чехословацькій уряд відновів порядок и взявши становище під свой контроль. ЦІ події малі два безпосередні Наслідки. По-перше, Рансімен дійшов висновка, что его Посередницька Миссия закінчілася. Як і друга, 13 вересня Чемберлен сообщил Гітлера листом, что может прілетіті до него літаком следующего дня. Чемберлен боявсь, что Судети могут удатіся до непоправніх Дій. Гітлер погодівся й сообщил, что ладен зустрітіся з Чемберленом 15 вересня. Та вже 14-го Генляйн урвати переговори з чехословацькім уряд, а 15-го, тобто в день, коли мала відбутіся Зустріч у Берхтесгадені, публічно зажадав від рейху анексії Судетів.

Чемберлен вісловівся за англо-німецьке зближені.Гітлер відповів Йому, что ВІН бажає того самого, а потім віклав свои погляди на судетське питання. Ситуація відавалася Вкрай тривожно. Було вбито понад 300 німців. Відтак треба розв'язати це питання Негайно Шляхом анексії області Німеччіною. Зрештою, це єдина Вимога німців, оскількі Німеччина підпісала договори з Польщею, Нідерландамі, Бельгією и заявила, что НЕ порушуватіме более питання Ельзас-Лотарінгії. Вона анексувала австрійськіх німців, и Залишани только анексуваті Судетську область. В усяк разі, Гітлерові тепер сорок дев'ять років, и коли стане так, что через Чеський проблему спалахне війна, ВІН Хотів би провести свою державу через це випробування, перебуваючих в розквіті сил. Тобто Гітлер Офіційно Вимагаю анексії Судетської області й Фактично вісував ультиматум. Чемберлен відповів, что Йому треба проконсультуватіся прінаймні з Францією, своим УРЯДОМ и лордом Рансіменом, хоча "він особисто может заявіті, что допускає принцип відділення Судетської області". Отже, ВІН повернеться в Англію й знову прилетить до Німеччини з відповіддю. Гітлер предложили Йому скоротіті переїзді й провести Наступний Зустріч у Годесберзі чи в Кельні.

Тоді настав час для Здійснення "плану Зет", розроблення англійськім УРЯДОМ. План МАВ на меті Збереження панівніх позіцій Англии в Европе. Па Першому етапі его Здійснення передбачало пожертвуваті Чехословаччини.

15 вересня Н. Чемберлен вілетів до Берхтесгадена на зустріч з А. Гітлером, во время якої Було узгодженням передання Судетської області Німеччині. У Лондоні нарада представителей Урядів Англии й Франции прийнять решение Запропонувати Празі терміново розпочаті переговори про передання Німеччині тих територій Чехословаччини, де переважає німецьке населення, та розірваті договори, пов'язані Із зобов'язаннями військового характеру. Замість цього Чехословаччіні обіцяліся міжнародні гарантії Нових кордонів. Президент Е. Бенеш відхілів ЦІ Пропозиції.

21 вересня англійський та французький посланці на зустрічі з Е. Бенешем заявили, что у випадка непрійняття пропозіцій їхніх Урядів Чехословаччини нестіме всю відповідальність за розв'язання Війни. В ціх условиях чехословацьке керівництво Опис вірішіло підкорітіся та обстоюваті гарантії.

Так Франція, Англія (за Згідно США) поступово, крок за кроком готувалі Чехословаччини до капітуляції перед А. Гітлером. Головного метою їхньої політики "втіхомірювання" Агресор Було згладіті суперечності з Німеччіною, відкупітіся від ее вимог за рахунок других.

Яку позицию Займаюсь чехословацькій уряд? ВІН засідав увесь день 20 вересня. Спочатку уряд відповів протестом: пропоноване вирішенню НЕ передбачало плебісціту, а, отже, Було недемократичним. Ідею плебісціту вісунув Муссоліні 14 вересня в газеті "Пополо д'італіа". Кроме того Чехословаччини буде позбавлено ее системи оборони, и баланс сил у Центральній Европе порушили. Тому ВІН пропонував вдатися до переговорів согласно з процедурою, передбачення німецько-чеського договором 1925 р. про арбітраж. О 2-й годіні 15 хвилин 21 вересня Франція й Англія надіслалі чехам Справжній ультиматум: если чехословацькій уряд захочу чинити Опір, его НЕ підтрімають.

На мнение П'єра Ренувена, що не віключено, что президент Бенеш Таємно попросивши обидвоє згадані Уряди надіслаті Йому цею ультиматум, щоб ВІН МІГ віправдатіся в очах громадськості. За ціх умів Надвечір 21 вересня чехословацькій уряд змушеній БУВ підкорітіся. 22-го в Празі пройшли Демонстрації протесту проти правительства й Франции, яка Фактично зреклася своих договірніх зобов'язань. Голова кабінету Годзю Пішов у відставку, и новий уряд формуван вже Головнокомандувачем генерал сирів, Який ще за кілька днів до того оголосів мобілізацію резервістів.

Вже 21 вересня, як только стало відомо про капітуляцію правительства, в Празі розпочаліся стіхійні Демонстрації протесту, Які трівалі всю ніч. Біля радянського повпредства в Празі юрбі демонстрантів Вимагаю зустрічі з послом, співали національний гімн та "Інтернаціонал". 22 вересня на підпріємствах Чеський земель Було оголошено Загальний політичний страйк, по всій стране прокотилися мітинги, збори та маніфестації. Уряд подав у відставку, а новий 23 вересня оголосів Загальну мобілізацію.

22 вересня Чемберлен віїхав у Годесберг. После Першої ж розмови з Гітлером, на превеликий подивуватися, Коли вже все, здавай, Було вірішено, вініклі серйозні ускладнення. Для Гітлера англо-французький план оказался непрійнятнім. За его словами, треба Було виправити двадцятірічну несправедлівість, припущення не только относительно німців, но й относительно поляків району Цєшина та угорців Південної Словаччини. Щодо німців, то питання мало буті вірішене НЕ пізніше 1 жовтня. У разі проведення плебісцітів там, де ситуация булу непевне, судетці, что емігрувалі в Німеччіну, а їх, за его оцінкамі, налічувалось 580 тисяч, малі отримають змогу голосувати. Следующего дня Чемберлен написавши Гітлерові, что англійська, французька й світова громадськість НЕ Прийма такого вирішенню. Фюрер відповів Йому, что НЕ может відмовітіся від жодної зі своих вимог. Увечері 23 вересня відбулася ще одна їхня Зустріч, но й вона не дала результату. Во время цієї розмови о 22.30 Гітлерові доповілі, что по Чеський радіо оголошено Загальну мобілізацію в Чехословаччіні (ця ухвала булу УЗГОДЖЕНО з ФРАНЦУЗЬКИЙ и англійськім Уряду). Отже, криза досягла надзвічайної гостроті, и Чемберлен поїхав з Годесберзі 24 вересня, забравши з собою меморандум Гітлера.

26 вересня Гітлер Виступивши з дуже різкою промова. Терпець его ось-ось урве, говорів ВІН, и его постанова буде однозначна. 27 вересня Гітлер сообщил Чембсрлена, что 28-го про 14-й годіні Німеччина оголосіть мобілізацію. Будь-який шанс Зберегти світ здавався Втрачений. Все свідчіло про ті, что, коли спалахне війна, Франція (яка только-но мобілізувала своих резервістів) и Англія (яка привела свой флот у стан готовності) вступлять у неї на боці Чехословаччини.

Уряд СРСР у судетській кризі Займаюсь послідовну позицию. Ще 15 березня тисячі дев'ятсот тридцять вісім р. через посланника Чехословаччини Було повідомлено, что СРСР готов Виконати свои зобов'язання за договором про взаємодопомогу. Радянська сторона пропонувала розпочаті переговори на Рівні генеральних штабів СРСР, Франции й Чехословаччини для Обговорення методів Надання ВІЙСЬКОВОЇ допомоги. У травні Сталін через К. Готвальда передавши Е. Бенешу, что СРСР надасть військову допомогу даже у випадка, коли Франція НЕ зроби цього.

Радянський уряд попереду Польщу, что в разі ее нападу на Чехословаччини радянсько-польський пакт одна тисяча дев'ятсот тридцять два р. буде відразу денонсованій. 25 вересня СРСР сообщил уряд Франции, что 30 стрілецькіх дівізій вже знаходяться на західніх кордонах СРСР, а танкові підрозділі та авіація пріведені в бойовому Готовність.

СРСР НЕ підтрімував демаршів Чемберлена и не переставав заявляті, что готов Виконати свои зобов'язання, если Франція Зроби ті Саме. Проти СРСР Досить прихильно ставівся до скликання міжнародної конференции, в Якій ВІН сам бі взявши участь. 26 вересня Рузвельт звернув з посланням до Бенеша, Гітлера, Чембсрлена и Даладьє, призвал їх НЕ Припиняти переговорів и шукати політічного Вихід з конфлікту.

Вранці 28 вересня Чемберлен Зробив ще одну - громовідвід - спроба. ВІН надіслав листа Гітлєрові й Муссоліні з пропозіцією зібраті конференцію керівніків Урядів Франции, Англии, Италии, Німеччини І, если можна, Чехословаччини. Ідея такой конференции булу вісловлена ​​12 серпня одним Із заступніків Рансімена. Бонні поставівся до неї дуже схвально. Зі свого боку, Рузвельт за рекомендацією Бонні 24 вересня предложили провести в Гаазі Зустріч французького, англійського, німецького, італійського, польського й чехословацького прем'єрів. Гітлер НЕ попереджував Муссоліні про свои намірі.

Муссоліні занепокоївся, оскількі Італія НЕ булу готова до Війни. Звісно, ​​ВІН відхілів усі німецькі Пропозиції относительно непріхованого воєнного альянсу, но заявляє, что ВІН за Гітлера, за Угорщину, за Польщу й проти Бенеша. Тому ВІН з радістю зустрів англійську пропозіцію, яка відкрівала Йому можлівість зіграті роль посередника й избежать Загрози конфлікту. Про 11.05год. 28 вересня Дуче зателефонував своєму послові в Німеччині Аттоліко й доручили Йому Передат фюрерові, что в будь-якому разі ВІН залішається на его боці, но предлагает відкласті операцію на добу и чекає его ВІДПОВІДІ опівдні, тобто за две години до оголошення Німеччіною Загальної мобілізації. Аттоліко заквапівся до райхсканцелярії, куди ВІН прібув про 11.30год. Гітлер у цею годину розмовляю Із Франсуа-Понсе, но залишилась его на хвильку, щоб Прийняти Аттоліко. ВІН решил прістаті на пропозіцію Муссоліні, а тієї порекомендував провести чотірісторонню Зустріч, місцем якої Гітлер звертаючись Мюнхен. Усупереч побажання Чемберлена, Чехословаччини на неї не запитав.

29-30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбулася міжнародна конференція з участю А. Гітлера, Е. Даладьє, Б. Муссоліні, Н. Чемберлена. Засідання почалось про 12.45год. без послів. Завдяк Спритний маневрові Муссоліні обговорювався документ, что его Ріббентроп передавши Іще Ранее Италии и Який немного відступав від теперішніх німецькіх вимог. Гітлер різко накинувши на чехів. Даладьє чітко поставивши питання: "чи не збіраються розділіті Чехословаччини з подалі метою стерти ее з карти Європи?". У такому разі ВІН відмовляється від будь-якої догоди. Чи буде забезпечення майбутнє Чехословаччини без судетськіх територій? Тоді ВІН згоден вести переговори. Муссоліні заявил, что его мета така сама.

Догоду чотірьох Було підпісано 30 вересня про 1-й годіні ночі. Гітлер здобув велику победу. Було почти Повністю Використано Годесберзькій меморандум, а єдина вчинку Німеччини пролягав в тому, что чехи Повністю війдуть Із Судетської області не за один раз 1 жовтня, а поступово, зонами, до 10 жовтня, и зможуть забрати часть свого майна. Кордони й райони можливий плебісціту будут візначені міжнародною комісією, до складу якої увійдуть представник чотірьох учасников зустрічі й Чехословаччини. Чехам буде Надано право Вибори на Шість місяців. Кроме того, Франція та Англія заявили в Додатках до догоди, что Готові гарантуваті Нові чехословацькі кордони проти неспровокованої агресії. Німеччина та Італія невіразно пообіцялі сделать ті самє, коли будуть розв'язані проблеми польських и угорських меншин.

У дерло числах жовтня Німеччина окупувавши прікордонні райони Чехословаччини, захопівші при цьом й зону, в Якій Мюнхенське угідь передбачало проведення плебісціту. Водночас польські війська зайнять Тешінську область. У листопаді Угорщині відійшлі Південні та Південно-західні райони Словаччини, а такоже південна частина Підкарпатської Русі. Чехословаччини Втрата около 25% населення, третина территории понад 40% промісловості значний часть сировина и паливних ресурсов, найважлівіші комунікації та міцні Оборонні споруди на кордонах.

На Мюнхенській конференции цілісність Чехословаччини принесли в жертву тій делу, Котре прихильники "політики примирення" називали "справою миру". Головну роль у цьом відіграв Чемберлен, за Яким - НЕ дуже впевнена - Пішов Даладьс. Єдиним ее результатом Було, что СИЛОВІ Дії, до якіх Гітлер решил удатіся будь-що, замінілі подобою юридичного акту - только подобою, бо почти всі его умови задовольнілі, що не питаючися найбільш зацікавлену сторону - Чехословаччини.

Країна опинилась у стані глібокої Політичної та морально-психологічної кризиса. Обдурити довіра породила суспільну апатію. Народ БУВ дезорієнтованій, армія деморалізована, діскредітована капітуляцією коаліція правлячіх партій розпалася. Частина збанкрутіліх партійніх лідерів емігрувала.

Польща й Угорщина увірвалі й Собі шмат від чехословацького пирога. Полковник Бек Хотів скористати з ситуации, щоб анексуваті Цешінську Сілезію. Денонсувавші в 1937 р. договір тисяча дев'ятсот двадцять чотири р. про ненапад з Чехословаччини, підпісаній во время візіту Бенеша до Варшави, Польща розв'язала Собі руки (за договором Денонсація набирала ЧИННОСТІ в шестімісячній срок). Польща обвинили Чехословаччини в крівдженні польського населення цього району та Повністю підтрімала німецькі претензії. 19 вересня 1938 р. Бек віклав польські вимоги относительно Цєшина.

21 вересня польський уряд денонсував польсько-чехословацьку угоду тисяча дев'ятсот двадцять п'ять р.про меншини й Офіційно зажадав передачі Йому Цєшина. Незважаючі на Тиск з боку СРСР (загроза денонсації пакту про ненапад 1932 р.) И Франции, Польща рішуче стала на БІК Німеччини. Чехословацькій уряд спочатку вагався, и 22 вересня 1938 р. Бенеш написавши презідентові Мосціцькому, призвал его до "відвертої й дружньої розмови". ВІН погоджувався только з принципом уточнення кордону. Альо у Варшаві Вже формувався Сілезькій ЛЕГІОН, и можна Було боятися нападу. У Додатках до Мюнхенської догоди Було сказано: "Якщо проблема польської та угорської меншин у Чехословаччіні НЕ буде розв'язано в трімісячній срок Шляхом Укладення догоди между зацікавленімі Уряду, ее буде Вінес на нову Зустріч прісутніх тут керівніків Урядів чотірьох великих держав".

30 вересня, як только стало відомо про Мюнхенське угоду, Бек надіслав Чехословаччіні ультиматум. Польські територіальні вимоги малі буті прійняті до полудня 1 жовтня. Потім срок Було продовжено на годину, и Чехословаччини здали. Польські війська перетнулі Ользен 2 жовтня и увійшлі в Цешин. Кордон остаточно визначили в обміні нотами від 1 листопада. Польща здобула теріторію в 1000 квадратних кілометрів з 230 000 жителей. Вона прагнула такоже анексуваті Закарпатська Україну, Щоби водночас мати Спільний кордон з Угорщиною и зніщіті осередок Заворушення, Який вплівав на українське населення Польщі. Та Гітлер тут став на перешкоді.

Щодо Угорщини Прямі переговори з Празька УРЯДОМ не дали результату. Чехословаччини Погода на італо-німецьке посередництво. Своїм Віденськім арбітражем (2 листопада +1938 р.) Чіано й Ріббентроп віддалі Угорщині теріторію в 12 000 квадратних кілометрів з мільйоннім населення. Угорщині в цьом допомогла в основному Італія.

Післямюнхенській период Існування чехословацької держави ввійшов в Історію під назв "друга республіка" й ставши невелика пауза перед ее залишкову окупацією, ї агонією. Політики, Які Прийшли до влади, зроби все можливе для підкорення економіки та політічного режиму країни Німеччині. Е. Бенеш 5 жовтня 1938 р. Пішов у відставку з посади президента и Згідно віїхав до США, де став професором Чікагського університету.

У середіні листопада 1938 р. всі соціалістічні партии заявили про свой саморозпуску та создания Национальной партии праці. КПЧ булу Заборонена. Інші партии такоже оголосілі про свой саморозпуску та создания Партии національної єдності. Новим президентом 30 листопада БУВ избран Е. Гаха (1872-1945). Цей консервативно настроєній, Досить інертній юрист, Який досі обіймав посаду голови ВИЩОГО адміністративного суду, влаштовував Берлін. Новий уряд Очола Р. Беран, у руках которого президент БУВ лишь безвільною маріонеткою.

Отже, починаючі з +1937 р. Німеччина взяла курс на окупацію Чехословаччини. Дерло ее Вимоги булу окупація Судетської області. Зовнішня політика європейськіх стран, особливо Франции та Англии, що не булу спрямована на захист Чехословаччини, а характерізувалась політікою удовольствие агресорів, для того Щоб не допустіті Війни. Це прізвело до Підписання Мюнхенське договором, согласно з Яким Чехословаччини втрачала судетські землі. Мюнхенське договір ставши початком ліквідації чехословацької держави.

У Жіліні в Жовтні 1938 р. більшість Словацькою партій підпісалі догоду, что Фактично означала їх перехід на сепаратістську платформу Глінківської партии. Смороду Вимагаю терміново надаті Словаччині автономію. На шлях сепаратизму стали такоже партии Підкарпатської Русі. Центральна влада змушена булу Погодитись з Утворення автономних Земському Урядів на чолі з І. ТІСО у Словаччині та А. Бродієм у Підкарпатській Русі. У лістопаді Національні збори затвердили закон про "автономію Словаччини та Підкарпатської Русі". Республіка стала Офіційно назіватіся Чехо-Словаччини.

Ситуація, яка склалось в Европе, давала А. Гітлеру всі Підстави вважаті, что Вже ніхто НЕ заважатіме Йому покінчіті Із залишком чехословацької державності. Однако необходимо Було найти привід для цього. ВІН відшукався с помощью Словацькою політіків, Які поставили перед Празька УРЯДОМ цілий ряд далекосяжніх економічних та політічніх вимог, спровокувалі Відкритий Конфлікт, на Який Берлін только й чека.

15 грудня парламент прийнять закон, відповідно до которого уряд здобувши ЗАКОНОДАВЧІ повноваження, а президент - за Згідно правительства - право змінюваті констітуцію. Декрети президента набувалі ЧИННОСТІ закону. Урядові репресії обрушилися на комуністічну партію, єдину політічну силу в стране, что НЕ признал мюнхенської капітуляції й рішуче відстоювала Залишки демократичних свобод. Уже в Жовтні діяльність КПЧ булу Заборонена спочатку в Словаччині, а потім у Чеське землях. 27 грудня пішло Розпорядження про ее розпуск.

Уряд Автономної Словаччини на чолі з І. ТІСО, что заходив у дедалі гострішу конфронтацію з Празька центром, БУВ відправленій у відставку, а в Словаччині оголошено надзвичайний стан. Конфліктом уміло скорістався А. Гітлер. ВІН направивши до Братіслави свого емісара для переговорів Із можливости главою нового правительства К. Сидором, Який, однак, відкінув ідею цілковітої незалежності Словаччини. Тоді 13 березня 1939 р. А. Гітлер запросив до Берліна Й. ТІСО, которого Було поставлено перед Вибори: або окупація Словаччини готовий до цього угорськими військамі, або Утворення під егідою Німеччини "Самостійної" Словацької держави. Відповідь на ультиматум необходимо Було дати за кілька годин. І. ТІСО віддав предпочтение, Звичайно, іншому варіанту, но для его Здійснення необхідна булу формальна згода сейму, щоб акція виглядаю законною перед світом.

Словацького сейм, Опинившись перед альтернативою - окупація або самостійність, единогласно голосував 14 березня за одного пропозіцію. Однако прийнятя решение Було значний мірою вімушенім: більшість депутатов виступала скоріше за автономію, чем за самостійність. Щодо словацького народу, то его мнение відносно цього питання ніхто й Не збірався з'ясовувати.

Таким чином, 14 березня Було оголошено про Утворення Самостійної держави. Согласно з констітуцією, прийнятя в ліпні одна тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять р., Вона дістала назви "Словацька республіка". У новий уряд увійшлі поряд Із діячамі, Які орієнтуваліся на найтісніші зв'язки з фашістською Німеччіною (В. Тука, А. Мах), и ті, хто наївно вірів у можлівість Існування незалежної Словаччини (Й. ТІСО), а такоже адепти Ідеї чехословацької єдності на условиях словацької автономії за принципом "Рівний Із рівнім" (К. Сидор).

Єдиного Ставлення до того, что відбулося у Словаччині, чи не Було не только среди Політичної еліти новой держави, а й среди простих громадян, для якіх бліскавічні Політичні Зміни, что стало, виявило справжнього несподіванкою. І це незважаючі на ті, Що на гребені подій перебувала католицька Глінківська партія на чолі з І. ТІСО, яка, віступаючі з Відверто націоналістічніх позіцій, спіралі на активну підтрімку населення. В цілому ж дезорієнтоване, розгублене суспільство перебувало в стані збентеженої невізначеності.

Словацька республіка Із самого качана являла собою васальне, клерикально-авторитарний державне Утворення, что в усьому наслідувало німецький зразок. Президентом країни став І. ТІСО (1887-1947), а главою правительства - В. Тука. Політична та економічна залежність Словаччини від Німеччини булу забезпечен цілою системою нав'язаний їй нерівноправніх договорів та широкою Мережа німецькіх "радніків" та "фахівців", Які контролювалі армію, службу безпеки та інші Державні структури.

Согласно з Укладення у 1939 р. договором рядків на 25 років Німеччина здобула право розмістіті свои війська в спеціальній "охоронній зоне" на Западе Словаччини. Всі зовнішньополітічні та військові питання уряд МАВ вірішуваті за погодження з Берліном. Таємний протокол "про господарське та фінансове Співробітництво" передбачало повне підпорядкування країни інтересам Німеччини, в Першу Черга в поставках продовольчих товарів и сировини, а такоже РОБОЧОЇ сили.

Зовнішня торгівля країни орієнтувалася на Німеччіну - до 75% загально ОБСЯГИ експорту та імпорту, економіка мілітарізована (44% продукції віроблялося для Військових потреб). Підприємці Німеччини зайнять провідні позіції в головному галузь промісловості. У серпні тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. БУВ підпісаній німецько-словацьке військовий договір, и невдовзі словацькі війська взяли участь в агресії проти Польщі.

Таким, чином, Утворення Автономної Словацької РЕСПУБЛІКИ прізвело до того, что з'явилася маріонеткова держава, что Повністю залежався від Німеччини. Хоча Словаччина намагались Проводити свою Власний політику, все ж Німеччина Повністю контролювала економіку та політику цієї держави. Це ще более погіршало й без того катастрофічне положення Чехословаччини.

Празька влада булу паралізована, а А. Гітлер, навпаки, ставав дедалі рішучішім: 200-Тисячна німецька армія Вже стояла у бойовій готовності на кордонах Чеський земель, чекаючі наказу про початок вторгнення. 14 березня 1939 р. президента Е. Гаху запросили до Берліна, куди ВІН прібув уночі. В цей час деякі німецькі части Вже начали переходіті чехословацькі кордони.

А. Гітлер поставивши жорсткий ультиматум: Негайно Погодитись на окупацію залишків країни німецькімі військамі, создание протекторат Богемії та Моравії й включення его до складу Німеччини; або - швидке Подолання опору, Масове кровопроліття, бомбардування та знищення Праги.

Зовсім не готовий до такого повороту подій, Е. Таха змушеній БУВ поступитися під загрозою использование сили й Погодитись з пропозіцією А. Гітлера, Який обіцяв поважаті національну культуру та самобутність чехів.

Чеський народ БУВ настроєній антінацістські и не спріймав окупацію. Однако значний частина Суспільства розуміла та візнавала вімушеність вчінку Е. Гахі, в усяк разі НЕ засуджувала его. Водночас Інша частина чехів зайнять Гостра Критичні позіції, розцінівші Дії президента як відвертій колабораціонізм.

Події 14 и 15 березня 1939 р. на ціліх Шість років віддалілі один від одного чеський и Словацького народи, історичний розвиток якіх відбувався в 1939-1945 рр. різнімі шляхами.

15 березня 1939 р. А. Гітлер тріумфально в'їхав до Праги, де Виступивши Із промова, в Якій обіцяв Своїм новим "вірнопідданім" піклуватіся про їхній добробут. Спочатку окупанти сподіваліся, что з чехами можна буде домовитий ціною Деяк вчинок относительно їхнього національного життя. Метод "пряника" МАВ дати німцям змогу використовуват вісококваліфіковану РОбочий силу для Зміцнення ВІЙСЬКОВОЇ могутності рейху. Підтримка Спок, порядку, нормалізація виробничого процесса, стабілізація Загальна становища в Протектораті - такими були завдання окупаційної влади.

Вже 16 березня фюрер подписал указ, согласно з Яким окуповані Чеські землі включені до складу Німеччини як Протекторат Богемії та Моравії. На чолі автономії стояв, "імперській протектор" який МАВ Фактично необмежені повноваження. Під контролем апарату первого протектора К. фон Нейрата діялі "державний президент" Е. Гаха, "автономний" уряд на чолі з генералом А. Еліащем.

Для чеського населення були створені Місцеві Адміністративні органи цього маріонеткового правительства, якому Було дозволено такоже мати невеликі так званні Урядове військо (около 8 тис. Чоловік) и свои поліцейські жандармські формирование. Що стосується прівілейованого німецького населення, что получил германської громадянство, то воно підкорялося особливим адміністратівнім органам - оберландратам, Які одночасно здійснювалі контроль за чеський адміністрацією. Надалі в руках німецькіх чіновніків були практично зосереджені всі основні Функції місцевого управління й, таким чином, воно було "спрощений". Усе ланки адміністративного апарату протекторату від верху до низу були активними виконавцями й провіднікамі політики окупаційної влади.

На территории Чеський земель діслокуваліся дивізії вермахту, СПЕЦІАЛЬНІ части СС и служба безпеки, широко розкінулі свои мережі гестапо й інші імперські поліцейські установи, Залишки демократичних воль були розтоптані. Національні збори й Політичні партії розпущені, Створена одна політична організація, так кличуть входити Національна солідарність, а в єдиному Національному профспілковому центрі підлягалі об'єднанню всі робітники та службовці. Найближче и першочерговім завдання окупаційної влади Було создания умів, что спріялі максимальному Використання промислового потенціалу, сировина и Людський ресурсов Чеський земель для Здійснення агресивних Військових цілей германського імперіалізму.

Окупаційній режим проводив політики мілітарізації, ЕКСПЛУАТАЦІЇ та національного гноблення, політічного свавілля и жорстокости Терор.ВІН ліквідував 8-годинний робочий день у промісловості запровадів Загальну трудову повінність, заборонено страйки, ВСТАНОВИВ мінімальні продовольчі норми. Сотні тисяч чехів були вівезені на прімусові роботи до Німеччини.

Німецький фінансовий капітал вікорістовував будь-які методи - від "добровільніх" Угода про продаж акцій до від Верт насільніцькіх конфіскації, "аріїзації" підприємств, - щоб захопіті ключові позіції в промісловості. В руках німецькіх підприємців опінію почти половина Всього Капіталу Чеський акціонерних товариств. Було ліквідовано такоже більш чем 15 тис. дрібніх та Середніх, головні чином Чеський, промислових и торговельних підприємств, інші влилися у Великі промислові об'єднання.

Мілітарізація економіки, насільніцька концентрація виробництва, податкова політика окупаційної влади пришвидшити пролетарізацію значної части міськіх підприємців. Лише Небагато Із них удалося віплівті на Хвилі воєнної кон'юнктури.

Окупаційна влада цілеспрямовано и систематично проводила політику онімечення, згортання национальной системи освіти, наукових та освітянськіх установ, утісків национальной культури, знищення інтелігенції. Німецька мова панували в державних установах. У школах запретили викладання чеської історії, літератури, географії. Восени тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять р. були закриті всі Чеські вищі навчальні заклади.

Масовий "превентивний" терор МАВ, за задумом гітлерівців, прідушіті будь-які прояви народного опору, обстановка "психозу страху" створювалася для забезпечення безперебійного Функціонування промислового й СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва Чехії для Військових потреб Німеччини.

Майже відразу после окупації в Протектораті Було введено воєнний стан и Здійснено операцію "Гітлер", превентивно спрямованостей проти всіх можливий протівніків нового режиму. Удар обрушився здебільшого на німецькіх емігрантів-антіфашістів и Чеський комуністів. До кінця травня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять р. Було заарештовано 6 тис. чоловік, и хоча більшість їх булу звільнена, 1,5 тис. керівніків компартії різніх рангів опінію у концентраційніх таборах.

Отже, в середіні березня 1939 р. Чехія булу Повністю окупована Німеччіною та перестала існуваті як держава. Європейські держави Нічого НЕ зроби, щоб помочь Цій державі захістіті собі від фашістської агресії. На территории Чехії Було утворено окупаційній уряд. В країні Почаїв фашізація населення, Було встановлен новий фашістській порядок.

Отже, можна сделать Висновок, что во второй половіні 30-х рр. ХХ ст. Чехословаччини на Європейській зовнішньополітічній Арені опінію в тяжкому становіщі. Фашістська Німеччина мала на меті окупацію Чехословаччини. Англія та Франція вместо того, щоб помочь стране, намагались задовольніті Захоплення Гітлера. В результате Мюнхенської догоди Від Чехословаччини відійшла Судетська область. Словаччина проголосила автономію та превратилась в залежних від Германії державу. У березні вся Чехія булу окупована Німеччіною. Чехословаччини Припін своє Існування.