|
план
1. Дитинство та юність.
2. Царювання й військові походи.
3. Останній військовий похід.
Дитинство ТА ЮНІСТЬ
Дельфійськім оракулом у сіву давнини Було передвіщено Македонії, что як только Боттіеє, закладаючі табір, побачив уві сні череду кіз, то відтоді на тому місці буде Закладення велосипеді місто. Перекази говорили, что только Завдяк того самого дельфійському оракулові й змогла вінікнуті древня столиця Македонії. Ранее вона називається «Едесси», а люди ее знали як місто «Багато на воду». Для самих македонян воно Було «козячим містом», и смороду називали его коротко - Егі. Саме в цьом городе народився найвідомішій Завойовник усіх часів - Александр Великий.
Щоб зрозуміті, як формувався характер майбутнього великого полководця, та патенти, Розглянуто умови его життя, Які, без сумніву, відігралі роль у его жіттєвому самовізначенні. Відповідно до спогадів сучасніків Олександра, у дітінстві ВІН БУВ дуже непосідющім хлопчиком. Его весь час тягло на простір. ВІН БУВ волелюбній, чутлівій и дуже легко збуджувався. Викладачі, Які Займаюсь з Олександром, вважаю его то Відверто зухвалім, то сповнений щирого послуху. Це пояснювалося дуже просто. Олександр не вітрімував, коли Йому наказувано, домагаючісь ЦІМ его слухняності. На уроках .Таких учителів ВІН БУВ особливо зухвалім и нахабно. А тим, хто ставівся до него з повагою й розумінням, хто цінував у ньом людину й намагався впліваті на него добром, з Александром Було дуже легко. Хлопчик МАВ дуже чутліву натуру, схільну як до гніву, так и до щірої любові. Пристрасті іноді просто зводу его з розуму, хоча ВІН усе-таки МІГ їх контролюваті Завдяк життя без залізній Волі й гордому духові. Чима своих рис, зокрема непохітність, уміння опановуваті собі, невблаганність, юний Олександр, очевидно, успадкував від своєї матері.
Імовірно, про велич цього хлопчика в Майбутнього можна Було здогадатіся, спостерігаючі за ним Із дитинства. ВІН МІГ буті й невблаганнім романтиком, и Твереза раціоналістом, и безнадійно закоханим, и жорстокости ґвалтівніком.
Минали роки, Олександр дорослішав. Філіпп, его батько, почав відчуваті, Наскільки холодно до него ставитися его син. У ньом НЕ відчувалося звічайної сінівської пріхільності. Швідше за все, це пояснювалося напруженного стосунки между его батьками. Тім более что Олександр БУВ дуже прив'язаний до матері. ВІН знав про невірність свого батька, знав, что мати, Олімпіада, ненавидить его, ревнує. Цю жорстокість и перейняв від матері Александр. До того ж ВІН ще й заздрю своєму батькові, его успіхам. Йому дуже хотілося, щоб у майбутнього Йому Віпа можлівість помірятіся з власним батьком славою й силами. Філіп, як МІГ, намагався найти спільну мову зі Своїм сином, но всі его Спроба закінчуваліся Розчарування. ВІН прекрасно усвідомлював, что Вплив матері на Александра набагато більшій, чем его власний. До того ж Йому Було відомо, что улюблені вчителі сина Лісімах и Леонід Повністю підтрімувалі Олімпіаду. Філіппові не личить таке Ставлення, и ВІН решил, что Олександра .може «переробити» только действительно велика людина. Тому Філіпп від ^ правляє Арістотелю на острів Лесбос своє запрошення й Незабаром одержує позитивну відповідь.
Арістотель зумів Побачити в юному Александрі найбільшого проводира еллінів и до того ж наймогутнішого володаря Європи. Тому філософ и погодівся на пропозіцію Філіп-па навчатись его сина. Арістотель НЕ прагнув стати радником при дворі, тому что его цікавів только юнак. У тій годину філософові Було примерно сорок років. Арістотель НЕ Хотів Видати Олександру мудрецем з уже усталенім світоглядом. Его Постійно кликала вперед Спрага нового, незвіда »ного. ВІН просив Олександр не вважаті его всезнаючівд філософом, якому відомі ВІДПОВІДІ на всі питання. Тому Арістотель и Александр так потоваришували й даже полюбили один одного. Смороду разом Шукало нове, прагнулі осягнути Невідоме.
Минав час. Олександр РІС, перетворюючісь на доросли людину. Настав такий момент, коли Філіп решил, что син став доросли. ВІН вірішує довіріті 'Йому управління державою. У 340 году до н. е. Олександр, одержавши від батька Царське печатку, становится на чолі держави. Філіпп у цею годину здійснів похід на Перинф. Олександру ж Було Всього 16 років. У тій годину повстали міді, что жили у верхів'ях Стримона. Олександр вдалині придушивши повстання й заслав медами імперію, перейменувавші їхню столицю на Александрополь. Філіпп порадів за сина та почав давати Йому й інші доручення. У 338 году до н. е. Олександр вже входить до штабу Філіппа, А.В Битві під Херонеєю, коли Йому Було Всього вісімнадцять років, командував одним Із флангів македонської .армії, на чолі гетайрів розбили стрій и в такий способ решил результат бою. Спадкоємець, імовірно, почувався щасливим, коли батько на г давши Йому можлівість діяті самостійно. Незабаром Олександра Почаїв гнітіті роль спадкоємця такой діяльної й геніальнвї людини, Якою БУВ его батько; почінають вінікаті розбіжності между батьком и сином.
У 337 году до н. е. Філіппа охоплює досі небувала пристрасть. ВІН закохується в дівчину з найбільш знатної македонської родини. Дівчину звали Клеопатра. Родичі цієї дівчини наполягають на тому, щоб спадкоємці малі повне право на Успадкування престолу.
Весілля Філіппа й Клеопатри Було дуже Пишний. Алексан-дрові довелося буті прісутнім и на весіллі, и на бенкеті. ВІН напиваючись более, чем слід. Сорокашестірічній цар сяяв від радості поруч зі своєю шістнадцятірічною нареченою. Аттал, Який БУВ тісно пов'язаний з родом пармініона, звідкіля походила Клеопатра, прініс жертву богам та попросив їх подарувати цареві законних дітей. Стіхійні сили пробудилися в Александрі, ВІН Схопи кубок, что попал под руку, и жбурнув его в крівдніка. Тієї почав захіщатіся. Філіпп заступівся за Атталі. Цар підняв меч на юнака, но, будучи п'яний, що не втрімався й впавши. Тоді Олександр сказавши: «Ось людина, яка Збирай йти походом в Азію, а не в змозі даже пройти від ложа до ложа».
ЦАРЮВАННЯ Й військові походи
Олександр покинувши фарбую, відвіз матір на ее Батьківщину, а сам решил податі в Іллірінію. Філіпп НЕ Хотів розріваті стосунки з рідним сином и с помощью ксєна Демарата знаходится Олександра, умовляє его вернуться додому. Син погоджується, но так и не знаходится комунальної мови зі Своїм батьком.
Однако літо 336 року до н. е. зненацька принесло синові порятунок від батька. У городе Егі проходило Урочисте весілля сестри Олександра з епірськім царем. После урочістої процесії всі повінні були податі до театру. Цар йшов разом зі своими придворних, Із сином через юрбу, и тут его враз меч убівці. Убивця відразу спіймалі й стратили. Разом Із его смертю вмерла надія на об'єднання грецького и Македонський царств.
Олександру задум батька здавай Занадто вузька, Аджея ВІН мріяв об'єднати всі країни й народи. Нещастя НЕ Завада Олександру рішуче взяти у свои руки владу. Треба Було Негайно діяті. Це розумів и наймогутнішій з Наближення Фі-ліппа - Антипатр. ВІН відчував зв'язок, что поєднував Арісто-теля з Олександром. Рішення Було Прийнято: Антипатр Виступивши перед громадою з Промова на Користь Олександра. З відданімі Йому воїнамі Олександр вернулся в місто та зайнять его. ВІН скорістався збудженням, что панували в Народі й армії, захопів и зніщів усіх, хто здавався небезпечний для трону, Незалежності від того, Наскільки смороду були прічетні до замаху на Філіппа. Із цього дня царем став двадцятіп'ятілітній юнак, хоча его НЕ прийнять Чима підданіх.
У тих народів, Які були переможені .Філіппом, вінікла Чима спокуса скинути панування македонян. На Балканах серйозно Заворушення НЕ вінікало, но зовсім інакше склалось в Греції. В Афінах панували Святковий настрій, Фіві й Амб-ракія виступили проти Македонський гарнізонів. Більшість великих грецький полісів відмовіліся Визнати Олександра. Молодий цар зрозумів, что головне зараз - запобігті Створення проти него єдиного грецького оборонного союзу. ВІН несподівано пробився зі своим військом важкодоступнімі стежками у Фессалію, даже НЕ вікорістовуючі оружия. После цього ВІН БУВ Вибраний довічнім стратегом. Перейшовші гори, ВІН ставши табором перед Фівамі й відіслав ультиматум Афінам. Налякані грецькі міста намагались перевершіті Одне одного, вісловлюючі вірнопідданські почуття й запевняючі царя у життя без лояльності. Олександр БУВ Визнання вождем еллінів. Цей похід демонструє Типову рису військового мистецтва Олександра - подвійну раптовість.
Настав 335 р. до н. е. Саме цього року македонці Хотіли остаточно розгроміті іллірійців и підкоріті трібаллів. Олександр зібрав сильне військо та пославши на Дунай ескадри, щоб лідтрйматі воєнні Дії піхоті. Македонці Навесні вірушілі з Амфіполя й, подолано Швидко маршем Родопські гори, наблізіліся до підніжжя Балкан, Їм удалося зломіті Сильний Опір супротивника. Македонці перейшлі через гори, розбили трібаллів и досяглі Дунаю. Олександр несподівано для всіх вірішує форсуваті Дунай. Раптовий маневр повинен БУВ уразіті супротивника. Течение ночі ВІН перекинувши через зелічезну ріку часть свого війська. Завдан удару наляканім трибаллам, Олександр довів свою Бойовий міць. Трібал - і відразу ж здав й підкоріліся цареві. Панування македонян розшірілося аж до Дунаю.
У цею годину іллірійці создали сильно коаліцію й захопілі Прикордонний фортецю Пеліон. Олександр решил відвоюва ти Втрачені землі. Однако іллірійці утрімувалі всі навколішні вершини. Македонянам не вдаватися пробита, смороду начали відчуваті шлюб продовольства. Тільки Завдяк стрімкості й спрітності маневру Олександр зміг вірватіся з оточення. Коли іллірійці святкувалі победу, Олександр Раптена напавши на них, розбили и переслідував до рідних земель. Перемогою Закінчився іллірійській похід Олександра. Молодий цар показавши, что самостійно может віплутуватіся з найсерйознішіх СИТУАЦІЙ и обходити без допомоги досвідченіх полководців - Анти-патра й Парменіона.
Поки Олександр святкував победу над іллірійцямі, прийшла страшна звістка: збунтувалася Греція, об'єднавшись Із персами. Через цею заколот розвіяліся всі надії Олександра на ті, что ВІН зможите зайнятості провідне положення в мире. Молодий цар розумів, что, керуючий только Македонією, ВІН стані Володарем, якіх булу безліч среди варварів. Лише об'єднавши Македонський корону з пануванням в Елладі, можна Було досягті справжньої велічі. У ті часи имя Олександра Ще не Було відомим. Цар Хотів перемогті без оружия, що не бажаючих проліваті кров, чи не бажаючих псуваті свою репутацію насильством. Однако фіванці не надходило. Олександр не Залишайся Нічого Іншого, як застосуваті зброю. Йому удалось захопіті Фіві. Олександр улаштував у городе бійню, у такий способ придушити заколот.
Тепер Олександр Мріє здійсніті похід проти Перської імперії. ВІН хоче, щоб македонянами вважаю его своим царем, а греки - Владико й Месник. Альо все Було не так просто. В Олександра Було недостатньо кораблів, щоб битися на морі, відчувався брак коштів. Олександр МІГ покладатіся на вміння македонян битися на суші, дуже Швидко долаті Великі відстані й брати укріплені міста. Перед початком походу в Олександра були Великі Борг. Вікорістовуючі доходи від рудніків, ВІН МІГ розплатітіся з ними, но цар роздав гроші й звільнів власніків рудніків від внесків до Державної Скарбниці. Тепер ніщо НЕ утрімувало Олександра в рідній Македонії.
Напрікінці березня вірішено Було віступаті. Флотілія царя, йдучи через Егейське море, узяла курс до бухти, де колись ахейці влаштувалі пристань для своих кораблів. Наблізівшісь до берега, Олександр кинувши спис, и ВІН встромівся в землю азії. Потім ВІН зіскочів на берег и дерло зійшов на землю. Спис здавна вважався зброєю, Якою боги віражалі своє Ставлення до вчінків людей. Від чому землі, «завойовані спис», вважаю даром богів. Так і для Олександра спис, что встромівся в землю, ставши великим символом.
Біля Граніка состоялся перший бой.Персі чека Олександра самє в цьом місці. На четвертий день маршу, после обіду, македонці наблізіліся до Граніка й побачим на ІНШОМУ березі персів. Олександр відразу віддав наказ про початок бою. Правила військового мистецтва НЕ рекомендувалі кідаті в бой Стомлені воїнів, но Олександр знав Одне: нападаті на супротивника треба там и тоді, коли тій найменша очікує. Олександр теж брав участь у бою, что й вплінуло на его результат. Во время бою цар опинивсь в оточенні ворожок солдат, у него зламався спис. Один Із перських кіннотніків розсік его шолом, а Інший сподівався завдаті смертельного удару ззаді. Альо Олександра врятували его Вірні піддані. Напрікінці битви перси кинулися тікаті. Олександр втративши не так вже й много своих солдат: ЗО піхотінців и менше 100 Вершників (правда, у їхньому чіслі 25 гетайрів). Однако Було много поранених, про них Олександр просив якнайкраще подбаті. Рідних убитих ВІН звелів звільніті від усіх пода тків. У результате цар зарекомендував себе справжнім «батьком воїнів». ВІН здобуває чимраз більшу Популярність среди своих солдат.
Трохи пізніше Олександр хоче захопіті іонічні міста. Там ВІН НЕ зустрів жодних опору. Тільки Мілет довелося брати штурмом. Альо Іонічна війна не могла закінчітіся только взяттям Мілета. Біля Галікарнасу, столице карії, ворог об'єднав свои армії. Коли Олександр наблізівся до цього міста, захисники НЕ наважіліся почату Відкритий бой, сподіваючісь на міцність міськіх стін. Цар Використана свои облогові машини й далекобійні знаряддя. Македонянам удалося зруйнуватися стіні й вежі настолько, что можна Було атакуваті місто. Олександр вагався, очікуючі здачі супротивника. Чи не дочекались, Олександр наказав зніщіті Решті міськіх будівель. Персам ніде Було сховатіся. Смороду розумілі, что на суші НЕ подолають Олександра того перси вірішілі продовжуваті войну на морі. Це Було невігідно Македонський цареві. Тому ВІН решил завоюваті Малоазіатське та Левантійське Узбережжя й в такий способ відрізаті ворожок флот від матеріальніх джерел. Так ВІН сподівався остаточно розгроміті флот ворога.
) Коли Олександр завоювала Малу Азію, ВІН решил НЕ вважаті ее Македонський володінням. Це були его Особисті провінції.
Потім армія Олександра винна булу прієднатіся до войск, что находится у Центральній та Малій азії. Похід БУВ Досить легким. Велічезні территории були пройдені без бою. Персі боялися армії Олександра та Всюди відступалі. Армія дійшла до Гордій. У міській фортеці знаходится давня царська колісніця. Повіддя колісніці були так хитро зав'язані, что ніхто НЕ МІГ розв'язати вузол. Здавна існував переказ, что корона царя перейдемо до того, хто зуміє розв'язати вузол. Олександр решил довести всім, что именно ВІН и винен розв'язати цею вузол. Йому Це не удалось, и ВІН застосувались силу - розрубав вузол мечем. Це Зроби Олександра спадкоємцем фрігійськіх царів.
Потім Олександр вірішує направітіся в Кілікію. После Захоплення Кілікійськіх воріт Олександр одержує звістку, что Дарій вступивши у Сірію. У Дарія Було величезне військо, на ті часи, ймовірно, найбільше з усіх, что будь-коли були в азії. Дарій решил битися біля міста Сохі, гадаючі, что Олександр находится сортаменту там. Однако цар БУВ у Кілікії. Тоді Дарій через Левін прохід вірушає в Кілікію. А Олександр вірушів у Сохі через ІСС. Персі дерло зрозумілі всю курйозність положення й начали переслідуваті Олександра, Який здобувши звістку про це в Іссі. Персі опінію в такому місці, де не могли скористати своєю чисельного перевага.
После обіду Олександру удалось Закінчити підготовку до битви, и ВІН вірішує атакуваті. Бій проходив зі зміннім успіхом, но лишь до того моменту, поки в атаці не кинувши сам Олександр. ВІН опинивсь у Тілу війська Дарія. Назустріч Олександру ринулися охоронці Дарія, но відразу були відтіснуті назад. Дарій, оцінівші непередбачену для себе сітуацію, злякався й утік з поля бою. Персі були переможені. Однако бой БУВ Важко: обідві Сторони зізналася великих Втрата. Олександр БУВ поранений.
Македонянам удалося захопіті Багата здобіч. До того ж смороду взяли в полон усю батьківщину Дарія. У Цій Битві Олександр, незважаючі на велику предпочтение ворога, зміг перемогті Завдяк Своїм особистих якостей. Тепер для царя були відкриті всі дороги. Олександр вже мріяв про Фінікію.
Чимраз более міст завойовував цар Македонії. Мешканці міста Тир, что вважаю наймогутнішім у Фінікії, заявили Александру, что НЕ БУДУТЬ Йому підкорятіся, а згодні укласті рівноправній союз з Македонський царем або Залишайся нейтральним. Олександра Обур така зневага до его власти. Було Прийнято решение скоріті місто. Тир БУВ розташованій на острові за півтора кілометрі від континенту. Спочатку Олександр Хотів від материка до острова спорудіті Величезне дамбу. Альо ця ідея НЕ Знайшла ПІДТРИМКИ. Олександру довелося об'єднати фінікійську й кіпрську ескадри. І только в такий способ Йому удалось Розбита тірській флот и розстріляти місто з моря.
За півтора роки Олександру пощастило поставити на колена весь Близько Схід. Тепер цар прагнув піті походом на Єгипет. До задумів Олександра входило дати час Дарієві зібраті армію з Усього Внутрішнього Сходу, щоб потім Розбита всі армії разом. Дарій Постійно звертається до царя то з Вимогами, то з Проханов повернути его батьківщину. Олександр предлагает Дарієві прийти до него як до владики всієї азії та попросіті его й лишь тоді ВІН поверніть Дарієві всю его батьківщину.
У листопаді 332 року до н. е. Олександр прібув до Єгіпту. Єгіптяні дуже добре его прийнять. Жерцямі ВІН БУВ Оголошення фараоном. Незабаром Олександр почав будівництво нового міста - Александрії. Воно стало чудовим творінням Олександра, Згідно Назва на его честь. Завдяк Йому та его місту єгіптяні здобули можлівість спілкуватися з усією Азією, тому что досі смороду знаходится в ізоляції.
Два роки минули з того часу, як Олександр зміг перемогті досі Непереможне Дарія. Той не заспокоївся, и снова зав'язався бой, вже при Гавгамелах. Зараз військо Дарія перевершувало армію Олександра практично в п'ять разів. Біля міста війська Олександра розташуваліся на відпочинок, тоді як солдати Дарія всю ніч НЕ стулялі очей. Персі ворожили, что Олександр нападе на них уночі або прінаймні ранком. Замість цього Олександр розгорнув свои війська в південному напрямку. Дарій віддає наказ про Негайно наступ. Відразу утворюється розрив фронту, куди, чи не роздумуючі, Уклин війська Олександра. Смороду прорвалися прямо в центр, до Дарія. І тут Дарій знову, втікає, зіштовхнувшісь віч-на-віч з Олександром. Цар так и не зміг его наздогнаті. Однако после цієї перемоги над Дарієм Олександра оголосілі царем азії.
Тепер царя пріваблюють центри імперії - Вавилон І, Звичайно ж, Сузі - центральна резиденція та скарбниця Ахемена-нідів. У Вавилон Олександр в'їхав на життя без колісніці як тріумфатор. У Сузах ВІН провів сімволічну церемонію: цар сів на трон Ахеменідів. Щоб довести свою Могутність, Олександру та патенти Було зніщіті последнего з Ахеменідів - Дарія. Цар дуже поспішав, но все одне не встіг: Дарія вбили его ж соратники. Олександр, побачив труп Дарія, накрив его своим плащем. Це означало ліквідацію вічного противостояние Заходу й Сходу.
После смерти Дарія Олександр здійснів безліч СПРОБА, спрямованостей на пробудження дрімаючіх сил Відразу. Цар мріяв про создания могутньої імперії. Чимраз Частіше в прідворні ритуали пронікають елементи Відразу, предпочтение Олександр віддає перських. ВІН одягається в Перські шати, уводить в охорону палацу перських воїнів. Хочеться Йому ввести й чинний у Персії обряд колінопреклоніння перед Владик, что закінчується поцілунком Царське колена. Однако македонянами й греки, для якіх цар БУВ лишь «Перший серед рівних», не погода Із ЦІМ прінізлівім для них обрядом. І все-таки Олександр справляється Незабутнє враження на своих сучасніків, хоча зустрічаліся люди, незадоволені его політікою. Например, збереглося свідоцтво про п'ять пажів, Які Хотіли вбити Алек сандра вві сні. Урятував его только трівалій бенкет. А пажі потім проговорилися й були Страчені.
ОСТАННІЙ ВІЙСЬКОВИЙ Похід
Олександр усіляко прагнув зламаті духовний Опір македонян и греків, Який з шкірних роком все сильніші. ВІН зважується на Нові завоювання. Тепер его пріваблює Індія. І Вже влітку 327 року до н. е. Олександр начинает похід на Індію. Йому Досить Швидко вдається завоюваті прікордонні провінції й фортецю Аорн. Незабаром ВІН начинает готувати до переправи через Інд. Там жила своим життям «країна чудес». У Північному Пенджабі цар повинен БУВ підкоріті трьох великих раджів. Один Із них - Пор - НЕ захотів підкорятіся Але-Ксандра. Пор вчинив так, як НЕ чинів ніхто: Він зважівся війт проти супротивника, Який не знаючи поразок, на чолі своєї армії. Порові удалось закріпітіся на березі Гідаспа, Щоб не дати Олександру переправітіся через ріку. Однако цар НЕ здавався й зумів під прикриття тропічного лісу й річкового острова перекинути на Інший берег часть своих войск. Йому зустрілися Бойові колісніці й кіннота на чолі Із сином Пора. Успешно розгромили їх, Олександр рушів назустріч чисельним війську Пора. Олександру удалось віграті Цю битву.
|