|
план
Вступ
1 Історія створення
2 Архітектура павільйону СРСР
3 Оцінки радянського павільйону
Список літератури
Вступ
Павільйон СРСР на Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв - виставковий павільйон СРСР на Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв 1925 року в Парижі, спроектований видатним архітектором-модерністом К. С. Мельниковим. Павільйон СРСР був одним з перших здійснених новаторських творів як в радянській, так і в світовій архітектурі XX століття [1].
1. Історія створення
У листопаді 1924 року, після встановлення 28 жовтня 1924 дипломатичних відносин між СРСР і Францією, Радянському Союзу надійшло запрошення взяти участь у Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв, відкривається в Парижі навесні 1925 року. Виставка оцінювалася в СРСР як вельми важливе політичне захід, так як це був перший виступ країни на міжнародному огляді, пряме і наочне зіставлення з іншими країнами [1].
Підготовка радянського розділу виставки проходила в гранично стислі терміни. 18 листопада 1924 року Виставковий комітет Радянського відділу оголосив закритий конкурс на проект павільйону СРСР, в якому взяли участь архітектори В. А. Щуко, І. А. Фомін, брати Весніни, Н. А. Ладовский, Н. Докучаєв, В. Ф. Крінскі, І. А. Голосів, М. Я. Гінзбург, К. С. Мельников та група випускників ВХУТЕМАСа. Програма конкурсу вимагала від конкурсантів, щоб радянський павільйон «був спроектований в дусі чисто сучасної архітектури, а ідеологічно відбивав ідею СРСР як робітничо-селянського трудового держави і як братнього союзу окремих народностей» [2]. Через місяць, 28 грудня, журі під головуванням А. В. Луначарського та за участю В. В. Маяковського [3], розглянувши всі представлені на конкурс проекти, визнало проект К. С. Мельникова кращим і доручив йому виконання його в натурі. Другу і третю премії конкурсу отримали Н. А. Ладовский і М. Я. Гінзбург.
В середині січня 1925 Мельников виїхав до Парижа для будівництва павільйону СРСР.
Глибоко вразив мене Париж своєю красою і життєвою молодістю, - згадував К. С. Мельников, - але скоро і ми вразили Париж теж красою, але суворою, оголеною, що виникла в нашому житті [1].
Проект павільйону відразу привернув увагу архітектурної громадськості і організаторів виставки. Головний архітектор виставки Бонье зазначив своєрідність і сміливість задуму Мельникова. Одна з найбільших в той час будівельних фірм «Брати Перре» запропонувала свої послуги з будівництва, так як порахувала це для себе оригінальною і цікавою рекламою [1].
У березні 1925 року в Париж прибув А. М. Родченко, який був введений до складу Виставкового комітету і спрямований на виставку для здійснення інтер'єру «Робочого клубу» і оформлення радянської експозиції. 17 квітня павільйон за проектом Родченко був пофарбований червоним, сірим і білим кольорами [1].
Я, Родченко, Маяковський поїхали в Париж показувати вперше з'явилося Казкове царство. - писав Мельников, - Грошей на будівництво <...> я привіз п'ятнадцять тисяч рублів - вийшов кіоску не кіоск, а завзяттю ... [1].
10 червня відбулося урочисте відкриття Радянського павільйону, в якому взяли участь посол СРСР у Франції Л. Б. Красін і міністр культури Франції Де Монзей. За спогадами А. Родченко, церемонія відкриття швидко вилилася в стихійний мітинг французьких робітників, які зустрічали Красіна вигуками «Хай живуть Ради!» І «Інтернаціоналом». Поліція попросила Красіна зайти в павільйон і розсіяла натовп [1].
Після офіційного відкриття всієї виставки Президент Франції Гастон Думерг першим відвідав радянський павільйон [1].
Після закриття виставки Радянський павільйон був знесений, але в 1926 році відновлений на новому місці. Відновлене будівля служило профспілковим клубом і було втрачено під час Другої світової війни. Будівля займала частину ділянки (Place du Colonel Fabien), на якому в 1966-1971 роках було зведено будівлю ЦК Французької компартії [1] (архітектор Оскар Німейєр).
2. Архітектура павільйону СРСР
Територія, виділена організаторами виставки під будівництво радянського павільйону, була не тільки мала (29,5 на 11 метрів), а й незручна для будівництва. Через площадку проходили трамвайні колії, які за умовами паризьких властей прибирати заборонялося. Тому павільйон був обмежений не тільки горизонтально, але і вертикально: підводити під будівлю фундамент було неможливо [3]. Разом з тим, в деяких сучасних джерелах стверджується: що «наш павільйон розкинувся з істинно радянським розмахом і зайняв одну шосту частину виставкової території: адже було необхідно розбити і справжні юрти з Туркменії, і чуми народностей Крайньої Півночі» [4].
Павільйон був легку каркасну двоповерхову споруду, виконану з дерева. Велика частина площі зовнішніх стін павільйону була засклена. Прямокутна в плані будівля перерізав по діагоналі ведуть на другий поверх відкритої сходами, на якій було споруджено оригінальне перекриття у вигляді похилих перехрещуються дерев'яних плит. Праворуч від сходів була споруджена вишка-щогла, увінчана серпом і молотом і буквами СРСР [3].
3. Оцінки радянського павільйону
Ле Корбюзьє, за проектом якого на виставці був побудований павільйон «Еспрі нуво», говорив, що радянський павільйон - це єдиний павільйон, на який варто дивитися [1]. У радянській пресі вважалося, що Ле Корбюзьє врахував у своєму проекті успіх павільйону СРСР. Високу оцінку Радянського павільйону, за словами І. Еренбурга, який перебував під час проведення виставки в Парижі, дав відомий французький живописець Фернан Леже [1].
Сучасні дослідники з усього різноманіття виставкової архітектури XX століття особливо виділяють чотири павільйони: Павільйон СРСР К. Мельникова і павільйон «Еспрі нуво» Ле Корбюзьє на Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв, павільйон Німеччини Л. Міс Ван дер Рое на Всесвітній виставці 1929 року в Барселоні і павільйон (Pavilion for Blueprint Magazine) Захі Хадід під дахом гігантського залу в Бірмінгемі в 1995 році [5].
Результатом популярності [6] Мельникова, яку принесло йому будівництво павільйону СРСР для Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв у Парижі, стало замовлення проекту гаража для Парижа місткістю в тисячу машин. Мельников розробив два альтернативних варіанти: напівпрозорий скляний куб зі стоянками в десять поверхів і підняте над рівнем землі будівля з консольно-підвісними конструкціями. Паризьким проектам не судилося реалізуватися, проте ряд виникли при їх проектуванні архітектурних ідей був використаний К. Мельниковим при будівництві гаражів в Москві.
посилання
· Павільйон СРСР на Міжнародній виставці декоративно-прикладного мистецтва в Парижі Проект І. Голосова
Англійською
· Starr, S. Frederick Melnikov: Melnikov: Solo Architect in a Mass Society. - Princeton University Press, 1978. - ISBN 0-691-03931-3.
· Pare, Richard Die verlorene Avantgarde. - Schirmer / Mosel Verlag Gm, 2007. - ISBN 9783829602990
· MacEl, Otakar, Fosso, Mario Konstantin S. Mel'Nikov аnd the Construction of Moscow. - Skira, 2001. - 312 p. - ISBN 9788881185399
Французькою
· Starr, S. Frederick K. Mel'nikov: Le Pavillon Sovietique - Paris, 1925. - L'Equuerre Paris, 1981
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Павильон_СССР_на_Международной_выставке_современных_декоративных_и_промышленных_искусств
|