|
Про походження і перших роках життя волзького отамана Єрмака Тимофійовича (? - 1 585) нічого не відомо. Перші достовірні відомості про нього з'являються лише в кінці 70-х років XVI століття, коли його козачий загін був найнятий на службу багатющими купцями і промисловцями Строганова і прийшов в Орел-містечко (Кередін).
У той час почастішали напади на прикордонні землі загонів, які приходили з території Сибірського ханства, де правив тоді хан Кучум. Найбільших збитків набіги підвладних йому племен Хант і мансі наносили володінь Строганових, які перебували на східних кордонах Московської держави. Вони і почали наймати для боротьби з сибірськими татарами козачі загони. Командував цими дружинами отаман Єрмак Тимофійович, який прославився своїми походами проти ногаїв в Дике Поле, який встиг поучаствовавать і в Лівонській війні. Його найближчими помічниками були отамани Іван Кільце, Матвій Мещеряков, Микита Пан і Богдан Брязга. Завдяки козачим дружинам у війні стався перелом. Відчувши це Строганова вирішили завдати удару по ворогу на його території. Вони забезпечили козаків усіма необхідними припасами, зброєю, дали їм провідників, добре знали шлях до Сибіру. Цікаво, що організатори походу, що діяли в даному випадку на свій страх і ризик, викликали явне невдоволення царя, вже 16 листопада направив М.Я. і Н.Г. Строгановим так звану "гнівну" грамоту, в якій називав дії солепромисловців "крадіжкою" і "зрадою" і вимагав повернення війська Єрмака тому.
1 вересня 1581 загін Єрмака (за одними даними 840 осіб, за іншими - близько 1500 чоловік) виступив в похід. По річках Чусовая і Серебрянка козаки подолали Уральські гори. Навесні наступного року військо Єрмака, перезимували в побудованому козаками Кокуй-містечку, по річках Баранчук та Тагіл спустилося на стругах в річку Туру, де вже починалися володіння сибірських татар. Тут і відбулися перші зіткнення з противником. В ході одного з них в полон було захоплено знатний татарин Таузак, який повідомив Єрмаку докладні відомості про Сибірському ханстві і його збройних силах. Тоді то козачий ватажок і прийняв рішення йти на столицю Кучума місто кашлю, розташований на Іртиші в гирлі Тоболу. Перші ж бої з татарами продемонстрували колосальну перевагу козаків у озброєнні. Мали на озброєнні великокаліберні іспанські мушкети, воїни Єрмака легко розсіювали численні, але погано навчені і озброєні татарські загони. Козакам вдалося зайняти Епанчин-містечко (Туринськ), а потім стару столицю сибірських татар Чімгі-Туру, розбити війська Кучума в урочищі Бабсан. Коли струги з козаками підійшли до того місця на березі Тоболу, де знаходилося татарське військо (за деякими відомостями до 10 тисяч осіб), противник почав обстрілювати росіян з луків з високого берега річки. Щоб убезпечити подальший шлях по Тобол Єрмак наказав козакам пристати до берега і почати бій з татарами. Ледве струги пристали до берега, як ворог атакував козацьке військо. Але татари були зустрінуті рушничним і гарматним вогнем і втекли.
Стривожений успіхами російських Кучум зібрав велике військо, але не наважуючись вступити з козаками у відкрите зіткнення, вирішив зміцнити засіками берега річки Тобол, минути яку, двинувшийся до Кашлика Єрмак, не міг. Головне командування над армією, зосередженої у чуваської мису (Чувашія гори) Кучум доручив племіннику кращому своєму полководцю царевичу Маметкула.
Бій у чуваської мису (Чувашія гори) - головний епізод переможного походу Єрмака Тимофійовича в Сибір. Сталося воно 23 -25 жовтня 1582 р Оволодівши двома укріпленими містечками, що прикривали подальше просування до Кашлика - Карачинів та Атіка, військо Єрмака підійшло до добре укріпленого Чуваської мису, де за засіками і завалами сховалися загони Маметкула. Щоб підійти до цього місця козакам довелося прориватися через справжню засеку на річці. Скориставшись тим, що річка Тобол у Карсульского Яру звужується, татари влаштували поперек її загородження з пов'язаних між собою колод із загостреними суками. Наблизилися козачі струги противник обстрілював з луків. Єрмак змушений був відступити до місця, де берега були не настільки круті. Висадившись з більшою частиною війська на берег (на стругах залишилося близько 200 козаків), Єрмак зайшов татарам в тил і стрімкою атакою змусив бігти.
Наблизившись до місця розташування головного татарського війська, козаки пішли на приступ засіки на Чуваському мисі. Противник, переконавшись в нечисленності російського загону, сам, розібравши в трьох місцях загородження, атакував воїнів Єрмака. Козаки зайняли кругову оборону, вставши щільно зімкнутими рядами. Стрілянина велася майже безперервно. Вистріливши, козаки мінялися місцями з товаришами і, швидко перезарядивши пищаль або мушкет, поверталися в стрій. Незважаючи на щільний рушничний вогонь, несучи великі втрати, татари кілька разів проривалися впритул до росіян пищальникам і сходилися з ними в рукопашну. Під час однієї з цих атак був поранений царевич Маметкул. Бій тривав до вечора. Після настання темряви козаки відійшли в містечко Атік-Мурза. На ранок бій відновилося і тривало ще два дні. 25 жовтня 1582 р татари були остаточно розбиті. Підвладні Кучуму князі почали йти від нього зі своїми загонами. Залишившись з небагатьма воїнами, хан покинув свою столицю. 26 жовтня 1582 р переможний військо Єрмака вступило в Кашлик. Дізнавшись про це отаману підкорилися князь мансі Бояр і князі Хант Імбердей і Суклен, які надіслали козакам дари і ясак.
Не бажаючи миритися з поразкою, Кучум зібрав останні війська і кинув їх в бій проти Ерамака. Сталося воно біля озера Абалак. Незважаючи на відчайдушні атаки своїх кінних орд, хан знову був розбитий і втік до Барабинський степ. Однак опору він не припинив, продовжуючи турбує російських раптовими набігами.
Після підкорення столиці Сибірського ханства в Москву до царя Івана Грозного було направлено козацьке посольство на чолі з отаманом Іваном Кільце. Прибувши до столиці, козаки "вклонилися" великому государю Землею Сибірської і дарами, отриманими від місцевих князів. Зраділий першим за багато років успіхом цар щедро подарував посольство і прийняв зауральські володіння під свою високу руку. На допомогу Єрмаку було відправлено 300 стрільців під командуванням князя Семена Болховского, а рік по тому ще 700 стрільців на чолі з воєводою Мансуровим.
Незважаючи на загибель Єрмака, в ніч на 6 серпня 1585 року під час чергового раптового нападу Кучума потонув у річці Іртиш (у місця впадання в неї р. Вагай) під час несподіваного нападу Кучума, завоювання Сибіру було продовжено. В 1598 залишилися ще під рукою Кучума татарські війська були розбиті воєводою А. Воєйкова, майже вся родина його взята в полон, а сам хан ледве врятувався, відпливаючи вниз по річці Об. Згодом цей завзятий ворог Русі намагався знайти притулок в Ногайської орді, але був там підступно вбитий мурзами, які боялися гніву Москви.
|