|
(1710-1742)
Смерть гетьмана Івана Мазепи булу новою катастрофою для України. Старий, хворий, прікутій до ліжка, пін залишавсь гетьманом до кінця, силою свого авторитету стрімуючі групу українців, что подати на еміграцію, від морального Расписание и впливаючих авторитетом свого ймення на молодого короля Карла XII. За смерти гетьмана почався среди емігрантів неспокій. ВІН залиша Великі скарби в золотих монетах, коштовно. Поки БУВ живий гетьман, ніхто НЕ цікавівся природою та походження ціх скарбів, бо за старими традіціямі гетьман НЕ робів різниці между «Приват» и «фіском». После его смерти Постав питання: хто має їх успадкуваті? Чи смороду належати державі, як державний фонд, чи персонально гетьманові и ма ють перейти до его єдиного спадкоємця, небоже Андрія Войнаровська. Спеціальна, так кличуть входити Бендерська комісія, что Складанний з польського генерала Станіслава Понятовського, шведського канцлера Генріха Мюллера, камергера Клінгерштірна и Радника фон Кохена. решила, на підставі Свідчення родича Войнаровська, управителя Мазепиних маєтків Бістріцького, что Мазепіні скарби е его приватності власністю. Пізніше Бістріцькій написавши БУВ листа Карпові XII, в якому засвідчів, что подавши неправдіві зізнання. Альо Було Вже запізно. Скарби дістав Войнаровський, и в значній мірі тім булу определена далі частка еміграції, яка залишилась без ніякіх ЗАСОБІВ. У 1710 году звертаючись на гетьмана генерального писаря Пилипа Орлика. Це БУВ один Із найвідатнішіх діячів ХУІІ-ХУІІІ ст., Самовідданій український патріот, Який все життя Присвятої борьбе за незалежність України. ВІН походивши Із чеського роду, одна лінія которого подати до Польщі. ВІН народився 1 672 року на Віленщіні, вчився в Києво-Могілянській Колегії и БУВ учнем Славетний вченого Стефана Яворського, что БУВ пізніше «місцеблюстітелем» патріаршого престолу в Москві. Орлик працював у Генеральній Військовій Канцелярії, де его пізнав й оцінів Мазепа. З 1700 року став ВІН генеральним писарем и одним Із найближче и найбільш довіреніх людей гетьмана. ВІН належали до новой формації Мазепиних співробітніків, що не зв'язаний з родовим старшиною (кроме шлюбу з дочкою Полтавського полковника Герцика) и всім БУВ зобов'язаний своим здібностям та гетьманській ласці. Довгий час ВІН єдиний БУВ утаємничений в Політичні плани Мазепи й остался вірнім Йому до смерті "обраних на гетьмана в 1710 году НЕ Було только почестями для Орлика воно Було великим тягара, тім більшім, что НЕ дістав ВІН Нічого зі скарбів Мазепи и весь час повинен БУВ втрачають Власні гроші. В день віборів Орлика схвалена булу державна конституція під назв «Конституція прав и свобод Запорізького Війська». Основний пункт ее - проголошення незалежності України від Польщі та Москви. Іншим пунктом Було встановлення козацького парламенту Який МАВ склікатіся Тричі на рік; кроме Генеральної старшини до него малі входити представник від Запоріжжя та по одному представнікові від шкірного полку Козацький парламент обмежував владу гетьмана и робів з України констітуційну державу Карл XII підтвердів одобрения констітуцію и ставши Гарантом незалежності України Ця конституція, в Якій гармонійно поєднано Захоплення гетьманату, як провідної верстви України, та Запоріжжя, як ее ВІЙСЬКОВОЇ сили, булу в тій же година маніфестом державної Волі української нації перед цілим культурним світом, булу вікоповнім пам'ятником української державно-Політичної думки », - так характерізує Бендерська констітуцію
О. Оглоблин. ' "Конституція обмежувала права гетьмана на Користь старшінської
арістократії и точно встановлювали, Якими прибутку может корістатіся гетьман. Конституція пріділяла Рамус такоже стійбища міщан, посполитих та козаків - «людей убогих». В цілому булу вона перемогою старшінської арістократії над Гетьманська абсолютизмом І, за вирази О. Оглоблина, булу «другою поразка. . . гетьмана
Мазепи после Полтавської катастрофи, яка завдан великого удару гетьманській власти »." До цього можна Додати, что з'явилися ее Негайно после Полатвської катастрофи может в значній мірі поясніті, чому самє плани великого гетьмана зізналася поразка: вона свідчіть, что ВІН НЕ МАВ під собою твердого ґрунту, що не МАВ середовища, на Пожалуйста мІГ спіратіся, що не МАВ и тієї сили, яка могла б заставить всі середовища схілятіся
перед нею. Гетьманування Пилипа Орлика пройшло поза Україною, но в борьбе за ее незалежність. Перші роки после Полтавської катастрофи Карл XII и Орлик Присвятої шірокій діпломатічній діяльності: Карл XII - у Царгороді, Орлик - в Криму, переконуючись Схід, что Москва - Спільний ворог. 1710 року БУВ підпісаній союзних договір между козаками и Кримська ханом, Яким ВІН візнавав незалежність України и зобов'язувався НЕ Припиняти Війни з Москвою без Згоди гетьмана. Донські козаки малі залежаться від гетьмана. Григорій Герцик, генеральний осавул, їздив на Кубань, до султана Кубанська та Донська козаків з Некрасовим на чолі. Гірші
Наслідки малі переговори з поляками, Які НЕ погоджуваліся Передат Правобережжя Україні. У лістопаді 1710 року Туреччина проголосила войну Московщіні. У поході брали участь Великі сили. Кроме кримського хана, йшов его син. Кубанська султан. Метою походу Було заволодіті Воронежем, де були корабельні, но цієї мети НЕ досягнено. Татари забрали Ясір и повернулись до Криму. Пізніше Вийшла на Правобережну Україну нова коаліція: Орлик, Гордієнко з запорожцями, польське військо під проводом Понятовського та Буджацькій султан, такоже син Кримського хана. союзники
досяглі Білої Церкви, но здобути ее НЕ змоглі: буджацькі татари зРаду І, забіраючі Ясір та плюндруючі міста й села, ПІШЛИ НА свои землі. Орлик и запорожці прімушені були вернуться до Беядер, до своєї штаб-квартири. 1711 року Петрова армія досягла Прута, но там ее Оточі татари, турки, поляки й українці. Становище Петра, здавай, Було безвіхідне, но Йому удалось відкупітісь. На підставі світового договором Туреччина дістала Озів, а Петро І зрікся Запоріжжя та Правобережної України. " 'Шведи не дісталі Нічого. Неясні вирази договору дали можлівість по-різному его тлумачіті, и Орлик доводив, что Москва винна булу уступітіся з Лівобережної України. Туреччина розпочала нову войну з Москвою, но Петро знову відкупівся, заплативши 100.000 «червоних» за ті, что Туреччина визнала Йому права на Лівобережну Україну. Визнання Туреччина в 1712 р. Орлика Володарем Правобічної України не дало Нічого: Правобережжя заволоділа Пол ща. Року 1 714 Орлик віїхав з Карлом XII до Швеции. После того живий ВІН то в Німеччині, то знов у Туреччині, в Салоніках. Все своє життя Присвятої гетьман Україні, намагаючися переконаті європейськіх діячів, якові велику небезпеки Несе для Європи Зміцнення Москви. После Закінчення Північної Війни Московське царство превратилась в Російську імперію Із столицею на берегах Неви, Санкт-Петербургом. Ця імперія з самого качана виявляв імперіалістічні нахілі, и жертвою їх стала Україна. Російська імперія вважаю себе спадкоємницею Московского царства - ПІ Риму. Орлик намагався создать коаліцію європейськіх держав проти Росії - Із Швеции, Турции, Криму. Особливі надії покладали ВІН на Францію, король якої, Людовик XV, одружився з дочкою Станіслава Лещинська. У проектах коаліції Орлик брав до уваги Гетьманщину, Буджацьку Орду, Січ, Донська козацтво, астраханськіх та Волзька татар. 30-річна діяльність гетьмана НЕ мала практичних НАСЛІДКІВ, но ВІН много Зробив в ідеологічному відношенні: ширше в Европе ідею незалежної України, потрібної для Європи, для європейської рівновагі проти щораз сільнішої России. Праця Пилипа Орлика и его сина, генерала французької армії Григора Орлика, булу важліва и з Іншого подивимось: смороду создали традіцію мазепинців-емігрантів, апостолів Української Незалежної Держави, Які довгий час лякали Могутнє Російську імперію. ""
|