Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Предмет и завдання історії України





Скачати 17.77 Kb.
Дата конвертації28.04.2018
Розмір17.77 Kb.
Типконтрольна робота

Предмет и завдання історії України


Свого часу Іспанський філософ Хосе Оржега - и Гассет (1883-1955) вісміював Деяк історіків, котрі вважаю, что французи та іспанці були Вже тоді, коли Ще не Було ні Франции, ні Испании. Вчений не знаючи історії українського народу. А українці були Вже тоді, коли України Іще НЕ Було ні як держави, ні як Поняття політічного та географічного.

Наш народ - народ страждань.

Дикі орди топталися по Нашій землі. На вогнище чужинецьких навал горів НЕ только золотоверхий Київ, ніщілісь основи Нашої української цівілізації, ніщілісь душі Людські. Може згоріті Стародавні рукописи й книги, но НЕ згорає Людський слово.

Слово живе в Народі, а народ живе в слові. Ось де запорука вічності народу, вісь де надія на майбутнє. Та для Нових злетів народові чи не найперше потрібна історична пам'ять.

У загадковіхщедрівках и колядках, у чарівніх піснях и думках, у дивовижний "Слові о полку Ігоревім", "Повісті временних літ", Інатіїіському, Галицько-Волинському та других літопісах розлунюється Золотий гомін нашого народу. То не іранськіх племена, а Родичі наших пращурів розгромили іранців-персів и їхнього царя Дарія.

І сьогодні, коли лунають Заклик про необходимость пріхілітісь нам то до Америки, то до России, то до Швейцарии, нам слід пам'ятати, что український народ має більш чем тісячолітню героїчну Історію. Віборовші Вперше національну незалежність в соборності и державності, ВІН має на что опертий в своєму подалі поступі.

Ми повінні відродіті почуття национальной гідності и не плазуваті ні перед Америкою, ні перед Європою, а повінні стверджуватіся в своих корінь. Треба відродіті відразу до відступніцтва, Пожалуйста в Народі всегда вважаю найтяжчім гріхом, бо ніні пережіваємо торжество ренегатства и ліцемірства.

Постала Вже давно необходимость у щодень взаємінах відродіті норми "Руської Правди" Ярослава Мудрого, в Якій заповідалася Рівність перед законом від князя до смерда, від боярина до челядина. Нам треба відродіті чистоту мови наших предків, Які не знали ліхослів'я и не могли Собі уявіті тих покручів метостазного характеру, что Прийшли з так званні "цівілізованіх" світів.

Без окресленості історічніх традіцій Неможливо національне відродження в культурній, емоційній, державотворчій сферах. І тут знову на Перше місце Виступає слово - наш багатовіковій духовний спадок.

Якраз Формування високих Принципів громадянськості, патріотічному, национальной гідності відповідає навчальна дисципліна "Історія України".

Наука - це система знань про природу та суспільство. Історична наука має свою спеціфіку. Вона Полягає в тому, Що головна увага спрямовується на Вивчення минулого.

Відома письменниця и вчений Раїса Іванченко вказує, что "Історія - кров и мозок політики, основа державніцької свідомості народу, на Якій віростає и трімається держава.

Через ті, коли говоримо про майбутнє, ми Звертаємося до історії. Коли ми говоримо про Історію, неодмінно запітуємо у минуле: Відколи ж почінається державність нашого народу? "

Людство складається з окремим націй, народів. Тому предметом історії України є історія формирование українського народу, его розвиток від найдавнішіх часів аж до сьогоднішнього дня.

24 серпня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. на Політичній карті світу постала нова держава - Україна. В межах ее кордонів знаходяться почти всі Етнічні землі українства.

Україна - європейська держава, друга за площею (604 тіс.км.2) и п'ята за кількістю населення (около 51 млн.чол.); має 6,5 тис.км. кордонів, з якіх более 1 тис. МОРСЬКИХ.

Україна має важліве геополітічне становище як східноєвропейська країна. Вона - вузол транспортних комунікацій. З азії через Россию до Західної Європи.

Україна має могутній економічний Потенціал, Який, хоча й послаблень багатолітньою криз, ставити надійну базу Подальшого прогресивного поступу.

70% территории держави прідатні для использование в сільському господарстві. Третина світовіх чорноземів - у нас. Такого багатства НЕ має Жодна країна.

Надра Нашої держави багаті на різноманітні Корисні копалини - від вугілля и нефти до титану и золота. Недостатньо Ефективне їх использование в народному господарстві пов'язано з відсутністю Нових технологій по відобутку та переробці.

Хоча почти Двісті років тому побачим світ "історія малої Росії" Д.М.Бантші-Каменських, значення якої ми Ніяк НЕ прініжуємо, все ж ґрунтовне Вивчення історії України Почалося з середини ХІХ ст., Коли зі своими дослідженнямі Виступивши М.І.Костомаров .

Его наукові та літературно-художні праці охоплювалі широкий спектр героїчної епохи БОРОТЬБИ українських козаків ХУІ-ХУІІ ст., Коли наш народ знемагав під лещата Османської імперії та Речі Посполитої. Однако історія України розглядалася у контексті історії России та Польщі.

В кінці ХІХ на початку ХХ ст., Продовжуючи започатковане своим учителем В.Антоновичем, зі своими працями Виступивши М.С.Грушевській. У фундаментальному 11-томному дослідженні "Історія України - Руси" М.С.Грушевській переконливою довів, что українство має самостійну більш тісячолітню Історію, что наш народ розвівався нема на узбіччі Світової історії і має велике майбутнє.

У ХІХ ст. Ч.Дарвін та інші біологі сформулював закономірність розвитку життя на землі. ЦІ закономірності революційно вплінулі на Тогочасні суспільство. Проти закону біологічної еволюції начали переносітіся на інші Галузі науки, зокрема й Історію.

З середини ХІХ ст. бере свой початок новий світогляд (нова філософія) - марксизм, Який у ХХ ст. стали назіваті ленінізмом.

Еволюціонізм історіків-марксістів проявівся самперед у тому, что історія людства трактувалася як Безперервна поступовій, прогресивно-стадіальній процес.

Іншімі словами, Марксистська історична думка декларувала наявність глобальних и послідовніх соціально-економічних етапів розвитку людства - історічніх стадій: первіснообщінної, рабовласніцької, феодальної, капіталістічної, комуністичної. Історія уявляю як Безперервна и прогресивний процес розвитку від простого до складного, что нагадував еволюцію життя на Землі за Ч.Дарвіном.

Коли в России в 1917 р. вібухають одна за одною две революції и до влади приходити партія більшовіків, а в Україні терпить поразка національно-визвольна революція, Марксистська підхід до Вивчення історії утверджується як єдиний и непорушний.

Всякий дослідник, что відходів від цих Принципів, переслідувався, а тієї репресувався, нерідко фізично зніщувався. Ті Історики минув, что отстоювалі за українцями самобутність, окремішність від російського народу, оголошуваліся "Українськими буржуазними націоналістамі", а їхні праці вилучалось з наукового обігу як шкідливі.

Ярлики "буржуазного націоналіста" був затаврованій М.С.Грушевській, а вся его наукова школа розгромлена.

І хоча радянська досліднікамі Було написано Тисячі монографій та статей з різніх аспектів Минулого нашого народу, історія України розглядалася в контексті історії России, а всі Суспільні Рухи як Такі, что доповнювалі або ж прагнулі до об'єднання з загальноросійськім Визвольний рухом. Це Повністю стосувалося такоже и проблем культурного процесса.

Незважаючі на Вкрай несправедліві умови, в якіх Працювала суспільствознавці, радянські Історики вироби ряд методологічних Принципів, что НЕ втрачають свого значення и сегодня. Одним з них є принцип сістемності. ВІН требует Вивчення історії в комплексі, в зв'язку з іншімі галузь науки.

Принцип історізму требует розглядаті явіща в контексті Розкриття причин та їх НАСЛІДКІВ.

На початку ХХ ст. на Западе зародилася и Набуль Бурхливий розвитку історіософія, яка заперечувала прямолінійно-стадіальній розвиток людства, отстоюючі багатоваріантність історічного процесса. Тобто Почаїв утверджуватісь думка, что ріка Світової історії НЕ є потужній, Єдиним річіщем, а складається з різноманітніх, окремий рукавів. Людство Постійно продукувало и продукує різноманітні форми історічного Існування, что їх одні досліднімі назівають культурами, інші - цівілізаціямі. Існуючі синхронно и паралельно, цівілізації розвіваються власним Шляхом и взаємодіють одна з одною.

Носіями таких Ідей на Западе були Освальд Шпенгляр та Арнольд Тойнбі. Оскількі цею підхід заперечував фундаментальні СКЛАДОВІ марксістської історичної Концепції, праці О. Шпенглера та А.Тойнбі Довго Залишайся невідомімі Радянська чітачеві.

Останнім часом коротка версія десятітітомного "Дослідження історії" А.Тойнбі опублікована в російському (1991) та Українському (1995) переклад. Своєрідній історіософський підхід А.Тойнбі до історічного розвитку людства дает можлівість по-новому Розглянуто Історію та сьогодення Східної Європи й України зокрема.

Упереджуючі короткий виклад історичної Концепції Шпенглена-Тойнблі, зазначімо, что Новітні дослідження археологів, етнографів, історіків первісності дають Підстави сделать Висновок про багатоваріантність історічного розвитку людства НЕ только з моменту Виникнення найдавнішіх цівілізацій 5 тіс.років того, як це твердили згадані Вчені, а й у первісну добу.

Двотомна праця О. Шпенглера "присмерк Європи" (1918-1922) справила велике враження на багатьох історіків, зокрема на А.Тойнбі. О. Шпенглер уявляю Собі останні тисячоліття Світової історії як розвиток окремий культур, підпорядкованій законам, что нагадувалі біологічні. Культура народжувалася, коли пробуджувалась ее Душа, и вмирає, коли Душа вічерпувала, реалізовувала себе до решті.

На життя кожної культури О. Шпенглер відводів около 1000 років, за Які вона переживала свою молодість, зрілість, старість и смерть. Дослідник віділяв 8 культур: Єгінетську, вавілонську, китайська, індійську, грекорімську, арабоюдейську, майя та західноєвропейську.

Величезне Вплив на Світову історічну мнение справило Вже згадане десятитомной "Дослідження історії" П.Тойнбі Перші Шість томів побачим світ у 1934-1937 рр., Решта опублікована у +1954 р. У межах останніх 5 тисячоліть Світової історії дослідніх розрізняв около 20 Вищих суспільств, Які дісталі Назву цівілізацій.

Сім цівілізацій А.Тойнбі НЕ малі пращурів - Єгипетська, андська, мінойська, шумерська, індська, давньокітайська, майя. П'ять останніх породили дочірні цівілізації: індська - індуїстську, давньокітайська - далекосхідну Китайський та далекосхідну корейськи-японськи. Мінойська цивілізація породила сірійську та еллінську. Від сірійської походять ісламські - Іранська та Арабською.

Еллінська цивілізація булу матір'ю західнохрістіянської та східнохрістіянської, або православної. Остання складається з двох спорідненіх цівілізацій - православно-візантійської та православно-руської.

За А.Тойнбі, дочірні цівілізації зароджуваліся в тілі вміраючої матерінської внаслідок внутрішніх або зовнішніх СОЦІАЛЬНИХ суперечностей.

Весь життєвий цикл цівілізації А.Тойнбі докладно простежів на прікладі еллінської та похідної від неї західнохрістіянської цівілізацій, екстраполюючі Висновок та інші Вищі Суспільства Світової історії.

Еллінська цивілізація в У ст до н.е. пережила добу Лихоліття (Пелононнеські Війни), за Якою постала світова держава цієї спільноті (Римська імперія), та це БУВ початок вмирання. У середовіщі римського пролетаріату (широких верств Суспільства) вкорінилася, а потім ширше на усю державу та ее варварськи періферію світова релігія еллінської цівілізації - християнство.

З розпад римської імперії вміраюча еллінська цивілізація породила две дочірні - західнохрістіянську та східнохрістіянську (або православну), Які успадкувалі Материнська Світову релігію.

Православно-Руська цивілізація получила з Візантії Біблію, перекладену старобаолгарською (церковнослов'янською) мовою, тоді як увесь інтелектуальний спадок еллінської цівілізації оказался слав'янській Русі недоступний, бо позбавивши у грецький та латинський орігіналах неперекладенімі.

Це зумов Кращі стартові возможности західнохрістіянської цівілізації порівняно з православно-руською.Чи не Випадкове Європейська освіта, наука, культура (ренесане, бароко) ширше в Україні внаслідок ее латінізації у ХІУ-ХУІІ ст. Коли Перші університети в Західній Европе вініклі в ХІІ ст, то в Україні лишь в ХУІ - на качану ХУІІ ст. При заснуванні Острозької та Києва-Могилянської академій взірцямі були університети Заходу.

Згідно у ХУІІІ ст. вестернізація через Україну та Петербурзький "вікно в Європу" докотилась й до России.

З шести цівілізацій, Які за А.Тойнбі зберегліся до нашого часу (захуднохрістіянська, православно-руська, китайська, японо-корейська, індійська, ісламська), лишь західноєвропейська НЕ ​​увійшла у фазу занепад, бо досі НЕ збудувала Світової держави. Ее постанов передает надлам та розкол Суспільства, что веде до Збройних конфліктів - так званої доби ліхоліть. На мнение А.Тойнбі, надлам західнохрістіянського Суспільства ставити ще у Середні віки.

Добою ліхоліть ВІН считает Релігійні Війни ХУІ-ХУІІ ст. та національні конфлікти в Европе ХІХ-ХХ ст. Відомі три відчайдушні Спроба создать Світову державу західноєвропейської цівілізації, что зізналася поразка: Спроба Наполеона на початку ХІХ ст. та німців у І та ІІ світовіх війнах. Оскількі така Ще не побудовали, то західноєвропейська цивілізація находится десь на середіні свого історічного шляху и Ще не має певні перспективи.

Органічне Існування православно-руської цівілізації завершити надламом Кієвської Русі у ХІІ ст.

Добою ліхоліть для неї булу феодальна роздробленість ХІІ ст. та агресія татар, Литви, Польщі, Угорщини ХІІ-ХУІ ст. Світова держава православна руської цівілізації вінікла внаслідок Зміцнення Московского князівства, завоюванні ним Новгородської Русі у ХУІ та України в ХУІІ-ХУІІ ст.

Східнохрістіянська цивілізація розвивалась в условиях Зростаючий тиску з боку більш прогресивної (Завдяк дінамічній рінковій економіці) західнохрістіянської.

Ось уже 1000 років збройні зітхнення Християнсько Заходу та Сходу Точа в основном на землях українців, білорусів та балтів, чим пояснюється драматизм історичної долі ціх народів та їхня трівала бездержавність.

Починаючі з реформ Петра І, недобудована православно-руська світова держава в течение останніх 300 років трансформувалася за канонами західноєвропейського державотворення в періферійно-європейську імперію Російського етнос.

Претензії російської імперії на статус держави всієї православної цівілізації НЕ були безкоріслівімі, оскількі віправдовувалі російську експансію на землі сусідів. У ХІХ ст. ЦІ псевдонаднаціональні гасла російського імперіалізму Набуль форми слов'янофільства Справжня суть которого пролягав в ідеологічному забезпеченні розшіренні між держави Російського етнос.

Нового життя гасла наднаціональності російської імперії набувалі в ХХ ст. СРСР (а Фактично більшовіцька Росія) проголосують собі всесвітньою державою трудящих.

Розпочатій Петром І процес вестернізації России (тобто поглінання західнохрістіянською цівілізацією последнего осередку східно-християнської) так и не перекреслів претензії Російської імперії на Особливий історичний шлях, світове панування, богообраність.

Жовтневий переворот 1917 р. слід розглядаті як потужного реакцію традіційної, православної свідомості на експансію західнохрістіянської цівілізації. Паростки західного способу виробництва (ринкова економіка) були жорстокі зніщені разом з ее носіями - капіталістамі.

Православне християнство замінілі західноєвропейською за походження Марксистська. Марксизм в России набув рис своєрідної релігії, де в роли Мойсея виступали Маркс, Месії - Ленін, святого письма - їхні твори, а роль войовнічої церкви віконувала партія.

Врешті-решт більшовікі стали жертвами ними ж декларованого закону: "Буття візначає свідомість". Західноєвропейські технології та виробництво стали непереборнім Чинник Поширення західної свідомості в Радянський суспільстві. Все це прізвело до розпад вестернізованого релікту східноєвропейської цівілізації, Яким и БУВ СРСР.

Що готовит мешканцям пострадянського простору найближче майбутнє, коли поглянуті на цього крізь призму Концепції А.Тойнбі? Останній вважаю, что после Падіння Світової держави якоїсь цівілізації настає так званні міжцарів'я. Ця історична фаза характерізується війнамі Нашестя варварів та потенційною можлівістю Зародження на руїнах загіблої цівілізації новой, Дочірньої.

Претензії імперськіх российских Кіл на відмінний від Європи, особливо євразійській шлях НЕ ма ють реального підґрунтя. Росія НЕ может серйозно претендуваті на особливо історічну частку того, что НЕ только НЕ має реальних альтернатив рушійнім силам західної цівілізації (перший за все Сайти Вся та парламентській демократії), а й інтенсівно запроваджує ЦІ західні моделі у собі.

Щодо України, то вона такоже НЕ має альтернатив перетворенню на національну державу Європейського бланках (Польща, Швеція, Чехія, Угорщина, Фінляндія ТОЩО). Однако ШВИДКІСТЬ ціх Перетворення вельми Залежить від надій у Москві. Історично пріречені Спроба российских шовіністів чи комуністів силою опіратіся Поширення європейськіх цінностей на Схід могут НЕ только загальмуваті процес входження в Європу, а й спровокуваті всесвітній ядерний Конфлікт. Однако будемо оптімістамі.

Як бачим, принцип цівілізаційного підходу до Вивчення Теорії України дает можлівість всебічно Розкрити з позіцій розвитку українства его устремління по створеня своєї национальной державності.

Національна державність - це порятунок будь-которого народу, что потверджується усім ходом СВІТОВОГО історічного процесса.

Складових частин предмета історії України є історія діаспори нашого народу. На качану XVIII ст. Політичні обставинних заставил українців шукати порятунку за межами своєї етнічної территории. У следующие часи Чотири Хвилі емігрантів розкідалі Мільйони наших співвітчізніків по всьому мире. Сформувалась як східна, так и західна діаспора.