Акт проголошення Незалежності України

Вступ

Актуальність цієї тими нельзя переоцініті, вона Полягає в тому, что проблема здобуття незалежності - це вічна проблема. Шлях до Утворення незалежної и суверенної держави Україна БУВ дуже тернистим. Ще в далекому некогда український народ прагнув ні від кого не залежаться: боровся за свою свободу, незалежність и Визнання в мире.

За часів Київської Русі слов'яни малі свою державу, свого правителя, мову (старослов'янську), Християнсько віру; відбіваліся від нападніків и знали за що боролися и что захищали. Пізніше козаки боролися за незалежність и создание своєї держави, проти кріпацтва и неволі, проти насадження чужої віри и мови. Ще пізніше, на початку XX століття, українці, Шляхом революції проголосує Українську Народну Республіку, но тоді Росія не давала повної автономії Україні.

Отже, почти в течение всієї історії український народ прагнув до незалежності, и вісь ВІН здобув Цю довгожданну незалежність. Ось чому ця тема так актуальна.

Мета цього реферату Полягає в тому, щоб дослідіті тієї шлях, Яким ішла Україна до здобуття незалежності, етапи создания незалежної суверенної держави, посіліті Відчуття гордості за свою державу, відродіті патріотизм в душах українців.

Завдання реферату:

- з'ясувати причини и Наслідки здобуття Україною незалежності;

- проаналізуваті етапи создания незалежної держави Україна;

- віясніті зовнішньополітічні подивись України после становлення незалежності;

Огляд літератури:

Для написання реферату автор вікорістовує ряд статей, в якіх розповидаеться про становлення незалежності України. Зокрема в статті Левка Лук'яненка розповідається про безпосередні події 19-24 серпня 1 991 року - так звань путч. У статті Миколи Плав'юка розглядається співвідношення становища України перед и после проголошення незалежності України. У статті з журналу «Історія України» за серпень 2001 року, розповідається про ті, як відбувалося становлення незалежності України, число віборців, Які проголосувало на референдумі 1 грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто один року за ті, щоб Україна булу Незалежною та інші факти з історії України.

1. Кінець перебудови, передумови проголошення незалежності України

1.1 Декларація про державний суверенітет України - основа послідовного Утворення ее незалежності

У зв'язку з обговорених Декларації про суверенітет України в парламенте вінікла кризу. Влітку 1990 р. новообрані парламенти союзних республік один за одним проголошувалися декларації про державний суверенітет. У Цій ситуации М. Горбачов, избран Позачергове з'їздом народних депутатов СРСР у березні того ж року Президентом СРСР, предложили укласті новий союзний договір, что передбачало Збереження єдиної держави. Народна рада Вимагаю рішуче декларуваті Намір України стати Незалежності.

На тій годину кілька десятків депутатів-комуністів відбулі до Москви на XXVIII з'їзд КПРС, что поставило під загрозою наявність потрібної кількості людей для прийняття постанов. На вимогу опозиції 6 липня Верховна Рада решила відклікаті до Києва всех народних депутатов, де б смороду НЕ перебувалі, у тому чіслі й В. Івашка, Який БУВ головою редакційної КОМІСІЇ на з'їзді КПРС.

9 липня В. Івашко несподівано подавши у відставку, заявивши, что ВІН НЕ бачіть у Верховній раді «надійної опори для Здійснення програми економічного, СОЦІАЛЬНОГО и культурного відродження України». (Незабаром ВІН БУВ избран заступником Генерального секретаря ЦК КПРС). Депутатська більшість залишилась без лідера. Скоріставшісь ЦІМ, опозиція перейшла у наступ, и Декларація про державний суверенітет України булу прийнятя 16 липня в редакции, на якові Ранее Важко Було розраховуваті. На позицию українських парламентарів вплінуло й ті, что кількома днями Ранее аналогічній документ прийнять Верховна Рада РРФСР.

Декларація проголосила «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повнотіла и неподільність влади РЕСПУБЛІКИ в межах ее территории та незалежність и рівноправність у зовнішніх зносинах», верховенство Конституції та Законів РЕСПУБЛІКИ на життя без территории, Виключно право народу України на володіння, Користування и Розпорядження національнім багатством України. Декларація Складанний з преамбули и 10 пунктів.

Великі Суперечка віклікало питання про майбутнього армію України. Врешті-решт Було Прийнято формулювання: «Українська РСР має право на Власні збройні сили». У Декларації записано, что «громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на территории РЕСПУБЛІКИ и не могут використовуват у Військових цілях за ее межами без Згоди Верховної Ради Української РСР». Проголошувався Намір У РСР дива в Майбутнього Постійно нейтральної держави и Дотримуватись трьох неядерних Принципів: чи не прійматі, що не віробляті и не набуваті ядерної оружия. Щодо громадянство У РСР Прийнято Було компромісне формулювання: «Українська РСР має своє громадянство и гарантує кожному громадянину право на Збереження громадянство СРСР». Народній раді удалось внести в Декларацію кілька поправок, зокрема, про самовизначення української нації як основу суверенітету України, про призначення Генерального прокурора РЕСПУБЛІКИ Українським парламентом, про Визнання Всього економічного и науковотехнічного потенціалу, створене на территории України, власністю ее народу.

За Декларацію проголосувало 355 народних депутатов, проти - 4. здавай, Відкрився шлях до консолідації різніх сил у парламенте. Альо следующие події показали, что противостояние зберігається. Зокрема, Верховна Рада відхіліла пропозіцію надаті Декларації силу Конституційного закону, что снова загостріло стосунки между більшістю й опозицією.

Логічнім продовження Декларації про державний суверенітет ставши закон «Про економічну самостійність Української РСР», чинний 2 серпня 1990 р. Головними принципами економічної політики України Було признал:

власність народу на ее національне багатство та національний дохід;

Різноманітність и рівноправність форм власності за та їх державний захист; децентралізацію власності за и роздержавлення економіки; повну господарську самостійність и свободу підприємництва усіх юридичних и фізичних осіб у рамках Законів України;

Введення национальной грошової одиниці, самостійність регулювання грошового обігу;

національну митниця, захіщеність внутрішнього Сайти Вся.

Економічний суверенітет передбачало такоже взаємовігідні зв'язки з іншімі республікамі, вступ України у міжнародні економічні и фінансові организации й співтоваріства, право создания на власній территории вільніх економічних зон ТОЩО.

Протистояння между «демократами» та «партократами» продовжено во время віборів нового Голови Верховної Ради. На Цю посаду Було вісунуто 27 кандидатур. Серед них перший секретар ЦК КПУ С. Гуренко та другий секретар ЦК КПУ Л. Кравчук від більшості, І. Юхновський, Л. Лук'яненко, В. Яворівський, Л. скоро, С. Хмара від опозиції. Тепер вже не только опозиція, а й Депутатська більшість решила скористати парламентських трибун для пропаганди своих поглядів. Напередодні Голосування більшість кандидатів дружно зняла свои кандидатури. Залиш п'ятеро претендентів. После іншого туру Голосування переміг Л. Кравчук, за которого Було подано 239 голосів.

1.2 Спроба державного перевороту 19-21 серпня тисячі дев'ятсот дев'яносто одна року

Вранці 19 серпня 1991 року о шостій годіні ранку почти в усіх містах по радіо люди дізналіся про ті, что в Москві Створено Державний Комітет Із надзвичайного стану. До складу комітету (незаконного, бо его создания НЕ Було предусмотрена тодішньою Констітуцією Радянського Союзу) увійшлі віце-президент СРСР Геннадій Янаєв, прем'єр-міністр СРСР Валентин Павлов, голова КДБ СРСР Володимир Крючков, министр оборони Дмитро Язов, министр внутренних дел Борис Пуго , заступник голови Ради оборони СРСР Олег Бакланов, президент Асоціації державних підприємств та об'єднань промісловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков, голова Селянської спілки СРСР Василь Стародубцев. Цей комітет БУВ Створений для того, щоб усунуті від влади Президента СРСР М. Горбачова. Для Надання своим діям відімості легітімності путчисти заявили, что Президент СРСР Михайло Горбачов не может Виконувати свои обов'язки за станом здоров'я. Его Функції Було покладаючи на віце-президента Янаєва. До Москви Було введено війська, а Горбачова заблокували на дачі в Криму. Заборонялася діяльність опозіційніх КПРС Громадський об'єднань и випуск демократичної преси, відновлювалася цензура. У «Постанові №1 ДКНС» Було перераховано ПЕРЕЛІК ЗАХОДІВ, Якими буде порятовано країну:

1. По-перше, оголошуваліся Недійсними закони та решение ОРГАНІВ власти та управління союзних республік, что суперечілі законам СРСР. Це БУВ сигнал Літві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Молдові та Україні, котрі Вже ухвалено Декларації про державний суверенітет.

2. По-друге, прізупінялася діяльність політічніх партій, громадсько ОРГАНІЗАЦІЙ та масових рухів, «що чинять перешкоду нормалізації ситуации». Це БУВ «привіт» народний фронт та Рухам, зокрема, й Народному Руху України.

Керівництво Російської Федерации на чолі з Президентом РРФСР Борисом Єльцінім, маючі підтрімку росіян, дере за все, москвічів, вчинити Опір путчистам. У зіткненнях Із введенням до Москви військамі погибли 3 людини. Реакція на путч у різніх республіках булу неоднаковою. Лідери Литви, Латвії та Естонії НЕ признал ДКНС НЕ только тому, что ВІН НЕ відповідав Радянська Основному Закону, а й тому, что больше не вважаю себе частина СРСР. У ЦІ дні дінамічно розвиватись події на Україні. Ранком 19 серпня Кабінет Міністрів УРСР прийнять ухвалу «Про создания тімчасової КОМІСІЇ для Запобігання ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ сітуаціям», якові подписал перший віце-прем'єр Костянтин Масик. За всіма ознака, Перші решение українського правительства були пропутчістськімі. У всех Виступ державних посадовців України 19-20 серпня проходила турбота «про врожай». На цьом, зокрема, наголошував у віступі по республіканському телебачення тодішній голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук. Однозначно и Негайно засудили московських заколотніків політики та партии з націонал-демократичного та націоналістичного таборів: НРУ, УРП, Союз українського студентство, «Меморіал», Товариство Лева, СНУМ. Учасників подій підтрімалі Донецькі шахтарі, Які такоже вирішили не візнаваті Розпорядження ДКНС, оголосілі про безстроковій політичний страйк, вімагаючі Заборона КПРС та КПУ. Підтрімалі путчістів лишь партійні функціонері ЦК КПУ.

20 серпня ввечері после дводобового Засідання Було ухвалено решение, за Яким постанови ДКНС на территории України НЕ візнаваліся. За ЦІ две доби стало зрозуміло, что ДКНС НЕ спромігся взяти під контроль СИЛОВІ Структури й оволодіті становищем. Тільки 23 серпня, коли путч Було остаточно повалено, політбюро ЦК компартії України опублікувало заяву, в Якій засуджувалася «авантюрна спроба антидержавний переворот», но тоді ж в пріміщенні Львівського облвіконкому КПУ були вілучені документи, Які засвідчувалі, что партійній апарат БУВ обізнаній з планами перевороту .

2. Народження незалежної суверенної держави - України

2.1. Безпосередні події 24 серпня и проголошення Акту про незалежність України

24 серпня на позачерговій Сесії Верховної Ради з доповіддю про політічну сітуацію Виступивши Л. Кравчук. Спільну Доповідь Зроби народні депутати О. Мороз - від більшості, та І. Юхновський - від опозиції.

У Доповіді й співдоповідях вісловлювалася єдина думка про необходимость Вжиття рішучіх ЗАХОДІВ относительно захисту суверенітету України. Йшлось про Структури суверенітету та Механізм его практичної реализации. Голова Верховної Ради предложили создать Раду оборони України та Національну Гвардію. Пропонувалось ухваліті закон про статус войск, розташованіх на территории України, вірішіті питання про департізацію правоохороних ОРГАНІВ РЕСПУБЛІКИ, Вжити ЗАХОДІВ относительно забезпечення економічного суверенітету. Зокрема, уряд МАВ організуваті перехід у власність України підприємств и ОРГАНІЗАЦІЙ союзного підпорядкування.

У серпні ЦІ заходи означали утвердження незалежного статусу України.УРСР пріпіняла своє Існування, народжувалася самостійна Україна. Щоб надаті цілковітої легітімності ЦІМ доленосною рішенням, І. Юхновський від імені Народної ради предложили проголосіті акт, в якому МАВ буті зафіксованій новий державний статус України, а потім підтвердіті цею акт на Всенародному референдумі. Одночасно Народна рада Виступ з Вимогами забороніті діяльність комуністичної партии України.

У второй половіні дня Верховна Рада проголосила Акт незалежності України.

«Віходячі зі смертельної небезпеки, яка нависла булу над Україною у зв'язку

з Державним переворотом в СРСР 19 серпня +1991 року, - позначають в цьом документі, - Продовжуючи тісячолітню традіцію державотворення в Україні, віходячі з права на самовизначення, передбачення Статутом ООН та іншімі міжнародно-правовими документами, здійснюючі Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістічної Республики урочистих проголошує незалежність України та создания Самостійної Української держави - України. Територія України є неподільною и недоторканною. Відніні на территории України ма ють Чинність Виключно Конституція и закони України ».

Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України МАВ відбутіся 1 грудня 1991 р. одночасно з Вибори Президента України.

КПРС як державна партія поділялася на две принципова Різні относительно держави структури: керівну номенклатуру й рядові членську масу - «Передавальний пас» від населення до партійного керівніцтва. Переважно частина номенклатури в 1990 - першій половіні тисяча дев'ятсот дев'яносто один р. - вже зрозуміла, что владу можна утріматі, лишь повернувшись Обличчям до власного народу. Криза влади у Москві погліблювалась, и апаратник відверталіся від загальносоюзного центру. «Коли відбулісь Перші Вільні вибори в Республіці й партійні діячі зізналася на них поразка, я зрозумів, - пояснював Л. Кравчук заступнікові головного редактора газети« Московские новости »Л. Телень свою позицию, - что система похітнулася». КПРС перестала буті потрібною ЦІМ партапаратнікам, тому что смороду перейшлі до Радянська Владніл структур й Не Збирай более картає партійнім комітетам.

Прагнення центрального керівніцтва КПРС за всяку Ціну Врятувати Радянський Союз остаточно підірвали позіції республіканськіх компартійніх ОРГАНІЗАЦІЙ у тих республіках, де з особливими силою розвівався національно-визвольний рух. Путч, у якому взяли участь секретарі ЦК КПРС, превратилась Цю партію на «п'яту колону» в очах миллионов громадян України. Залішатіся в ній для «суверен-комуністів» Було небезпечний. І смороду з легким серцем ПІШЛИ НА Заборона КПРС.

26 серпня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. Президія Верховної Ради ухвалено указ про ТИМЧАСОВЕ припиненням ДІЯЛЬНОСТІ компартії України. 26 серпня состоялся Останній пленум ЦК Компартії України, на якому Було Прийнято решение «про повну самостійність Компартії України». На період Тимчасова припиненням ДІЯЛЬНОСТІ партійніх структур компартії пленум доручили репрезентуваті ее Захоплення народних депутатів України Є. Мармазова, С. Дорогунцова, В. Петренку, В. Курашик, І. Бойку, В. Трізні, С. Камінчуку, Г. Харченку, В.Лісовенку, К. Продану. У засоби масової информации цею пленум назвали напівлегальнім, або ж підпільнім, представник низькі партій обвинили комуністів у порушенні Законів України. І Це дійсно Було так, если не брати до уваги такой деталі: Л. Кравчук сам предложили Секретареві ЦК компартії України В.Лісовенку якнайшвідше провести пленум, повідомівші, что до цього ВІН утрімається від Підписання зазначеним указом, а зроби це по закінченні пленуму. Вихід, что жодних юридичних перепони для его проведення не Було.

30 серпня Президія Верховної Ради України ухвалено указ про Заборона ДІЯЛЬНОСТІ компартії України, внаслідок чого значний група людей булу віведена за Межі Політичної й соціальної гри, а це прізвело до Зміни розстановкі політічніх сил у суспільстві. Розслідування, проведене правоохороних органами, які не ВСТАНОВИВ складу злочини в діях КПУ та ее керівніків усіх рангів, про что свідчіть постанова про відмову в порушенні крімінальної справи относительно посадових осіб ЦК компартії України, обкомів, міськкомів та райкомів партии. Повторна перевірка підтверділа Цю ухвалити. Рішення про Заборона компартії України Було зустрінуто неоднозначно, зокрема юристами. Например, голова КОМІСІЇ Верховної Ради України по вопросам законодавства й законності О. Коцюба ВНІС пропозіцію скасуваті це, з его Подивимося, незаконне решение. Министр юстиції України В. Бойко заявил, что Заборона ДІЯЛЬНОСТІ компартії України суперечіть правовим нормам и створює небезпечний прецедент, Який «дозволити надалі забороняті в такий же способ діяльність других партій або Громадський об'єднань». ВІН позбувся посади, натомість ті, хто доводив зворотнє, маніпулюючі при цьом законами, зроби бліскавічні кар'єри.

Заборона компартії України, як и заява компартійної групи депутатов Верховної Ради про саморозпуску, означала, что комуністи Зниклий з політічного життя України. 26 жовтня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. кілька колішніх партійніх діячів и рядові члени компартії України організувалі у Києві установчо з'їзд новой партии. Вона Залишайся на комуністічній платформі, хоч булу названа Соціалістічною партією України. Лідером СПУ став О. Мороз.

14 травня 1993 р. Президія Верховної Ради України ухвалено Постанову такого змісту: «Розглянувші питання про указ ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради України від 26 и 30 серпня 1991 р. «Про ТИМЧАСОВЕ припиненням ДІЯЛЬНОСТІ Компартії України», «Про заборонено ДІЯЛЬНОСТІ Компартії України», Президія постановила:

1. Громадяни України, Які були членами Компартії України (КПРС), які не могут без решение суду візнаватісь прічетнімі до державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. и зазнаваті будь-якіх обмежень через свою колишня належність до КПРС.

2. Громадяни України, Які поділяють комуністічні Ідеї, могут утворюваті партійні организации відповідно до чинного законодавства України ».

Таким чином, вирішили не знімала Заборона на діяльність компартії України. Другий ее пункт Взагалі БУВ Зайве: право громадян утворюваті об'єднання гарантується законом.

У березні 1993 р. в Макіївці Донецької області відбулася Всеукраїнська конференція комуністів, делегати якої відкінулі мнение про создания новой компартії, а схвалілі решение про підготовку черговий з'їзду компартії України. Хоча у формулюванні про Відновлення ДІЯЛЬНОСТІ компартії зусилля народного депутата України О. Коцюби Було зауважено, что відновлюють свою діяльність члени компартії України. А Вже 19 червня комуністи України провели свой з'їзд у Донецьку й Офіційно заявили, что діяльність КПУ відновлено. Лідером комуністів з'їзд звертаючись колишня іншого секретаря Донецького обкому компартії України П. Симоненка.

2.2 Референдум и Президентські вибори 1 грудня один тисячу дев'ятсот дев'яносто один року

Коли 24 серпня тисячі дев'ятсот дев'яносто один р. депутати Верховної Ради УРСР зібраліся на ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ сесію, представник від громадськості внесли у приміщення парламенту Величезне синьо-жовтий стяг як символ розріву з тоталітарнім Московський центром. А через кілька днів, 4 вересня, Було ухвалено Постанову про Підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора. Цім започатковувалася відмова держави, что народжувалася, від Радянської сімволікі.

Найбільшою заслугою комуністів Із числа колішніх Радянська керівніків УРСР Було встановлення контролю над розмішенімі в Україні силовими структурами та загальносоюзнімі установами й відомствамі. Чи не удалось лишь Встановити контроль над Чорноморський флот. Внаслідок цього флот на Довгі роки ставши болючі проблемою.Більше в українсько-российских відносінах.

9 вересня тисячі дев'ятсот дев'яносто один р. булу ухвалено постанова про запровадження з следующего року купонів багаторазове использование. Цім започатковувався вихід України з рубльової зони. 8 жовтня з'явився Закон України «Про громадянство України», 7 листопада - «Про державний кордон». Отже, ще до референдуму, Який затверджував «Акт проголошення незалежності» були підготовлені передумови для превращение України Із союзної РЕСПУБЛІКИ на самостійну державу.

После Акта проголошення державної незалежності все Суспільно-політичне життя в Республіці Було підпорядковано Всеукраїнському референдуму, на якому 1 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто один р. виборцям належало відповісті на запитання, чи підтверджують смороду Акт проголошення незалежності України. Політікам, котрі стояли на позіціях повної незалежності України, це Було необходимо для того, щоб переклесліті результати референдуму 17 березня.

За підтвердження Акта проголошення незалежності України голосувалі 90% громадян, что брали участь у референдумі. А брали участь 84% тих, хто МАВ таке право. Отже, за незалежність України вислову 76% усіх дієздатніх ее громадян. Проти несерйозно Було б Уважати, что всі смороду були Переконаний ее Прихильники. Ніхто НЕ спромігся ще заперечіті вісновків аналітіків, что ця цифра з'явилася внаслідок унікального збігу обставинні. Наляканій рішучімі заходами російського керівніцтва относительно Зменшення впліву КПРС, українська номенклатурна Верхівка спішно пвдтрімала ідею державної незалежності й кинула на пропаганду ее всі підконтрольні засоби. Вперше дісталі простір для фронтального пропагандистсько настане «демократи»

Тих, хто НЕ підтрімав незалежність України, Цілком достаточно, щоб спонукати далекоглядніх політіків прідівітіся до них уважніше та проаналізуваті, чим їхні соціальні характеристики й орієнтації відрізняються від характеристик и орієнтацій пріхільніків незалежності. Політичне значення такого АНАЛІЗУ актуалізує нерівномірність розподілу голосів, что були подані «за» та «проти» незалежності України в різніх ее регіонах. У чотірьох областях - Харківській, Луганській, ДОНЕЦЬКІЙ та Одеській, - де прожіває понад чверти населення України, Акт підтрімалі загаль менше двох третина від тих, хто має право голосу (62,5%), а в Криму - более однієї третина (35, 5%).

Позитивним наслідкам референдуму спріяла передвіборча Президентський кампанія, учасники якої единогласно виступали за незалежність України, хоча побічнім результатом ее ставши розкол у демократичному таборі щонайменш на три течії (відповідно на послідовніків Л. Лук'яненка, В. Чорновола та І. Юхновський).

Центральною виборчо комісією Було зареєстровано 7 осіб, котрі вибороли право стати кандидатами на Президентський посаду. Кожного з них підтрімалі своими підпісамі понад 100 тис. віборців.

На ВИБОРИ 1 грудня голоси віборців розподіліліся так: за В. Гриньова - 4,17%, Л. Кравчука - 61,59, Л. Лук'яненка - 4,49, Л. Табурянського - 0,57, В. Чорновола - 25 , 27, І. Юхновський - 1,74%.

Отже, в результате більш чем переконлівої Перемога Перше Президентом України став Л. Кравчук.

Альо річ утім, что кандидати, як правило, Свідомо кажуть неправду. Малоймовірно, что для Л. Кравчука президентство стало можливіть Завдяк его Програмі з п'яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра.

Відомій литовський політик А. Бразаускас считает, что «тут Нічого дивного немає. Люди голосують не було за колишня комуніста чи антікомуніста, а за нінішню особистість, живу людину. Зважають, як ВІН поводиться, як Діє, як відповідає опонентові ... Чому ВІН так упевнена переміг на ВИБОРИ? А тому, что народ України НЕ Побачив Йому альтернативи. Альтернативи его досвіду,

знанням, віваженості, Політичній мудрості. Аджея робота в ЦК - це велика школа. А коли ще політичний діяч є патріотом, вміє аналізуваті, враховуваті реалії, делать правильні Висновки - успіх Йому забезпечен. Сьогодні люди Вже НЕ вірять ні затяганім гасли комуністів, ні істерічнім Заклик націонал-радікалів. Смороду йдут за тимі, хто зрозумів, что часи ідеології, Політичної балаканіні давно минули ... і я, и Кравчук давно Вже переступили через комуністічні догми. Ми - політики-реалісті, політики-прагматики ».

5 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р. на урочистих засіданні Верховної Ради України Л. Кравчук Склаві присягу Президента України, вислови Програмні орієнтірі своєї політики в новій якості. «Президент, - Наголос ВІН, - одержавши владу від народу, має служити Йому и Забезпечити его достаток, права и свободи кожної людини».

Відразу ж после присяги Президент пріголомшів народних депутатов пропозіцією зверни Голову Верховної Ради, а заодно предложили, щоб ним став І.Плющ. Цей бліскавічній натиск забезпечен Бажанов для него результат: практично без Обговорення І. Плющ піднявся на вищий щабель у парламенте, здобувші 261 голос «за».

2.3 самоствердження України, як незалежної держави. Утворення СНД

Проголошення України, як незалежної держави увінчало всю попередня Історію українського народу. Розтягнуті на Довгі роки візвольні змагання за вільне життя на власній землі Нарешті Переможне справділіся.

Вихід України на історічну авансцену як незалежної держави поставивши ее керівництво Опис перед необхідністю розв'язання складних проблем Із багатьма невідомімі. Перша й чи не найголовніша з них - Ставлення до Союзу. Несмотря на наполягання М. Горбачова, 25 лістопада1991 р. Попередня Підписання Союзного договору НЕ відбулося. Лідери республік відмовіліся це сделать, погода лишь Відправити документ до парламентів для Обговорення, Української делегації при цьом НЕ Було, республіка готувалася до референдуму. После него Л. Кравчук получил Підстави, щоб заявіті: Україна НЕ піде в Союз, Позаяк грудневий референдум перекреслює Березнева. У розмові з кореспондентом «Аргументів і фактів» ВІН вісловівся так: «До Біловезької пущі я прівіз мандат, за Яким 92% мешканців РЕСПУБЛІКИ проголосувало за незалежну суверенну Україну и я діяв відповідно до Волі свого народу».

Завісу над тім, что відбулось у Біловезькій пущі, Дещо підняв Л. Кравчук в інтерв'ю кореспонденту французького журналу «Парі матч». Его Було Опубліковано у Збірнику промов и віступів Л. Кравчука «Є така держава - Україна», Який Побачив світ у Києві тисяча дев'ятсот дев'яносто дві р. На Відміну Від французького журналу, інтерв'ю публікувалося в Україні з купюрами. У статті О. Карпичева «грудневий поворот», надрукованій Московська «Правдою» 25 січня +1992 р. наводитися відповідь Президента України на запитання: «Коли Було Прийнято решение про необходимость їсторічної зустрічі 7-8 грудня, яка поклала кінець існуванню СРСР?» Вона булу такою: «примерно 15 листопада. Мінськ предложили Україна. Це найменша з трьох столиць і місто, в якому таємниця Нашої зустрічі мала найбільше шансів буті Збереження ».

Суть ВІДПОВІДІ пояснює причини купюр в Українському варіанті Публікації. Президенти России та України й Голова Верховної Ради Білорусії ще боялися загальносоюзного центру, хоч тієї вже агонізував. У їхніх діях явно наблюдается елемент змов. Цей факт не впісувався в ту Історію, про якові пишуть у ювілейніх виданнях, но ВІН Досить промовістій. Радянський Союз розпадався за силовим сценарієм, так само, як ВІН утворювався,

Унікальний збіг обставинні: союзником України в діях, спрямованостей на звільнення від Павутиння загальносоюзного центру, стала Росія. ЦІ протіпріродні з подивимось традіційніх національніх Інтересів России Дії провівши Б.Єльцін. Керувався ВІН, звісно, ​​абсолютно егоїстічнімі мотивами, борючісь за утвердження особістої власти.

Справедливість требует Зазначити. что Б.Єльцін и Л. Кравчук турбуваліся про Зміцнення влади, яка дісталася Їм абсолютно легітімно, в результате всенародного волевіявлення. Агонізуючі, імперська Росія напрікінці XX ст. Зроби крок у напрямку демократичних Перетворення західного бланках. Мабуть, у цьом пролягав головний національний Інтерес для ее народу. На жаль, даже тепер среди населення сусідньої країни Чима таких, хто поділяє погляди радикальних політіків типу Баркашова та Жириновського.

Тут слід згадаті, что напередодні організованого М. Горбачова референдуму на підтрімку Союзу 17 березня тисяча дев'ятсот дев'яносто одна р. Керівники России, України, Білорусії та Казахстану відправілі своих представителей на зустріч (до речі - такоже у Мінську), щоб Розглянуто та обговорити Пропозиції относительно создания об'єднання, Пожалуйста віключає б Існування загальносоюзного центру. Зустріч відбулася в лютому 1991 р. Уже после цього референдуму розгорнуліся конкретні Дії в цьом напрямку. Ініціатором виступали Г. Бурбуліс, довірена особа Б.Єльціна. «1991 року, в квітні, - згадувать ВІН, - ми приступили до Вироблення чотірістороннього договору в межах старого Союзу: Росія, Україна, Білорусія, Казахстан. Горбачов уживаються усіх ЗАХОДІВ, щоб ВІН НЕ состоялся. Грудневий угода у Біловезькій пущі булу Певного мірою повторенням цієї Спроба ».

Цікаву мнение вислови после всех подій (1993 р. Во время візіту до Києва) президент Литви А. Бразаускас. В інтерв'ю газеті «Киевские ведомости» (1993, 24 липня) ВІН заявивши: «Ініціатором СНД безпосередно БУВ М. Горбачов, Аджея самє ВІН ще у 89-му году давши Певний Поштовх - потрібна федерація з новим змістом. А що таке «новий Зміст»? При цьом Поняття «конфедерація» Було Ледь НЕ лайлівім и Обговорення НЕ підлягало ». Про 10-й годіні ранку 8 грудня президенти та прем'єр-міністри трьох стран сіли за стіл переговорів и Самі склалось залишкової текст угідь про создания Співдружності Незалежних Держав. Сторони заявили, что Радянського Союзу, як держави, больше не існує, внаслідок чого діяльність его ОРГАНІВ на территории трьох держав пріпіняється. Сфери та комунальної ДІЯЛЬНОСТІ в рамках СНД малі реалізуватіся на рівноправній основе через відповідні коордінуючі Інститути. До сфер комунальної ДІЯЛЬНОСТІ були віднесені Такі:

- коордінація зовнішньополітічної ДІЯЛЬНОСТІ;

- Співробітництво у формуванні й розвитку Спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського рінків, у Галузі митної політики;

- Співробітництво у розвитку систем транспорту та зв'язку;

- Співробітництво у Галузі охорони навколишнього середовища, участьу створенні всеохопної міжнародної системи екологічної безпеки;

- боротьба з організованою злочінністю.

Кожна зі сторон Залишайся за собою право пріпініті дію угідь або окремий ее статей, заздалегідь повідомівші про це других учасников угідь. Сторони заявляли, что гарантують Виконання міжнародніх зобов'язань, Які віплівалі для них Із договорів и Угод колишня СРСР. Угода про Утворення СНД оголошувалася відкрітою для Приєднання всех держав - Членів колишня СРСР, а такоже других держав, Які поділялі цілі та принципи цієї угідь.

После того як Угода булу підпісана, Б.Єльцін зателефонував до Вашингтона презідентові США Дж. Бушу, а С. Шушкевич - М. Горбачову. Обох попереду, что Радянського Союзу больше не існує.

21 грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-один р. Керівники 11 з 15 колішніх союзних республік підпісалі в Алма-АТІ Протокол до угідь, в якому фіксувалось Утворення на рівноправніх засідках Співдружності Незалежних Держав. Смороду кож ухвалено Декларацію, яка НЕ ​​лишь підтверджувала Головні цілі та принципи СНД, а й внесла низьку істотніх уточнення. За суті, на зустрічі 21 грудня +1991 р. в казахстанській столице відбулося повторне утвердження Співдружності в Розширення складі.

Час, что минувши відтоді, показавши: регулярні зустрічі лідерів пострадянськіх республік поперемінно в різніх столиці не забезпечен стійкої жіттєздатності СНД.

Рано чи Пізно буде підраховано й подано суспільству вірогідній баланс досягнені та Втрата, пов'язаних Із державною незалежністю, точніше - з тимі варіантамі, за Якими вона утверджувала. Проти очевидної є ті, что за роки, Які минули после розпад Радянського Союзу, ситуация в Україні погіршувалася швидше, чем в России.

Висновки

Я з'ясувала, что головного причиною здобуття Україною незалежності Було Прагнення до повноцінного життя на життя без землі, у життя без стране, а наслідкамі цього стало погіршення економічного стану, Збільшення проблем країни, а в наш час Україна пережіває економічну кризу.

Незалежність України встановлювали не за один день. Незалежність створювалася в течение століть. Та я в життя без работе описала це поетапна: спочатку Прийняття декларації про державний суверенітет, потім державний переворот, тоді поступово Україна наблізілася до проголошення незалежності.

Ставши Незалежною державою, Україна опинилась перед необхiднiстю візначіті свои геополiтічнi прiорітеті. Перед нею постала альтернатива: або Залишити безпосереднім вплива Росiї, або ж заявіті про свою Захiдно орiєнтацiю. Перший варiант означав, что Україна приречена, як i ранiше, позбавлять об'єктом геополiтікі, другий вiдкрівав можливiсть входження до свiтовому спiвтоваріства в якостi суб'єкта геополiтікі. Як показує практика прiорітетнім ставши другий варiант.

Список використаної літератури та джерел

1. Плав'юк М. Перед и после проголошення незалежності України // Пам'ять століть. - 2002. - №3. - С. 3-17.

2. Лук'яненко Л. Акт про незалежність України: події 19 - 24 серпня 1991 року // Кур'єр Кривбасу. - 1998. - №1. - С. 3-11.

3. Литвин В. Проголошення незалежності України / Декларація про державний суверенітет України. Союзний договір. Путч 19 - 21 серпня 1 991 року. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто один року. Утворення СНД // Історія України. - 2001. - №31-32. - С. 2-6.

4. Кульчицький С. Утвердження незалежної України: Перше десятиліття (1) // Український історичний журнал. - К., «Наукова думка», - 2001. - №2. - С. 3-22.

5. Литвин В. самоствердження України: нелегкий поступ // Український історичний журнал. - К. «Наукова думка», - 2003. - №1. - С. 3-22.