|
Питання медичної термінології як складової части української лексики Досить широко. У своєму рефераті я зупини на історії розвитку української медичної термінології та проблемі ее использование на практике.
Розбудова незалежної держави требует от ее народу знання державної мови. Передусім це стосується наукових ПРАЦІВНИКІВ в тому чіслі медіків. Повсякдення вінікає потреба писати наукові праці, для викладачів Навчальних Закладів - читати лекції українською мовою, а для лікарів-практіків - спілкуватися з пацієнтамі та колегами. Фахова мовлення - це частина загальнонаціональної мови. Характерними особливо професійного мовлення медика є переплетення и взаємодоповнення наукового та ділового стілів мови, вживання мовних ЗАСОБІВ (фахових термінів) високого ступенів стандартизації, точність формулювань, зваженість, доречність и логічність викладу. Тому при вівченні лексічного складу фахового мовлення Основна увага пріділяється термінологічній лексіці.
Медична лексика є однією з найдавнішіх фахових темінологій. Вона формуван на власній мовній основі, засвоюючі все, что на годину ее творення вироби світова цивілізація. Наукова термінологія НЕ є стала система, вона живе, змінюється, прістосовується до потреб сучасності. Історія розвитку даної науки, зміна наукових поглядів, інтеграція та діференціювання наукових дисциплін, культурні зв'язки, Вплив лексико-семантічної системи мови - все це Відображається на стані як термінологічної системи, так и Окрема термінів. Історію розвитку медичної термінології краще простежуваті через з'явився медичний Словників.
Перші словники з медичної термінології начали з'являтися ще в XVI-XVII століттях. З медичний Словників того часу Варто звенуті Рамус на "Лексір" Зізанія-Тугтановського (1596р.) Та "Лексикон словенороській" П. Беринди (1627р.). Такоже Рамус прівертає "Лексикон греко-словено-латинський" середини XVI століття. Наявність в ньом грецький та латинський термінів посвідчує вживання в Науковій и практічній медицині ціх мов у тій период розвитку Нашої держави. Це - Показник високого уровня развития медичної науки. А наявність словенської медичної лексики свідчіть про дуже високий рівень розвитку медичної термінології у Цій мові.
Розподіл українських земель между сусіднімі державами спричинив Деяк занепад медичної науки и термінології в Україні. Шляхи розвитку медицини та медичної лексики в Нашій державі после Першої половини XVII ст. ще чекають своих дослідніків. Скоріше за все Русский термінологія булу штучно вітіснена з наукового ужітку, проти продовжувала існуваті у народному середовіщі та среди лікарів-практіків.
Деякі узагальнення, что стосують української медичної термінології Зроби члени Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Кроме цього, Утворення УНР спріяло организации ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ академии наук, в установах якої працювала Вчені над Створення медичного словника.
У 1920р. Видається "Латинська-український словник" М. Галина, у 1925 - за редакцією професорів Ф. Цешківського, О. Черняхівського та О. Курила Було Опубліковано "Nomina anatomica ukrainica", а в 1927р. академік О. Корчак-Чепурківській відає словник "Номенклатура хвороб" (латинська-українські назви хвороб та російський покажчик до них). До ціх видань можна Додати ще 2 словники. Зокрема у 1927 р. Вийшов "Медичний Російсько-український словник" В. Кісільова, а у 1931 - "Практичний словник медичний термінів" В. Крамаровського. Видання українських медичний Словників в условиях військового, а пізніше тоталітарного радянського режиму, коли українська мова всіляко прігноблювалась, Було величезне досягнені, что допомогло Збереження української медичної лексики до наших часів.
Аналіз ціх Словників засвідчує, что в них авторизованого Використана досвід Світової науки про переклад Медичний слів рідною мовою з латінської та грецької мов. Це вказує на високий рівень освіченності вчених, что Складанний ЦІ словники. У ціх Праця більшість Тлумачення - дуже вдалі, проти зустрічаються и незрозумілі вирази.
Значний внесок у розвиток медичної термінології Зроби видавнича спілка "Словник" при Львівському державному Університеті. Колектив спілки за 7 років опублікував 2 словники. У 1993р. Побачив світ "Орфографічний словник української медичної термінології" за редакцією професора Л. І. Петруха, доцента О. М. Головка и доцента О. М. Тамашівської. Словник містіть 29000 основних термінів, Які охоплюють почти всі Галузі и стосують 36 спеціальностей.
Цінність цього словника Полягає вісь у чому:
1. У дерло в Україні в такому обсязі наведені медичні Терміни, что задовольняють спожи науковців, лікарів, викладачів та студентів.
2. врахування авторами досвіду попередніків з адаптації правопису.
3. У підготовці словника брали участь завідуючі кафедрами, професори, доценти та викладачі Львівського Медичного Університету, что дозволило врахуваті спожи всех галузь медичної науки.
Інший словник за редакцією акад. М. П. Павловського, проф. Л. І. Петруха и доцента І. М. Головка став не только словником, а й фундаментальні наукових праць. Це - «Українсько-латинський-англійський медичний тлумачний словник", виданий "Спілкою" у 1995р ..
У передмові до праці наведено глибокий історичний аналіз видання Словників в Україні, особливо стану медичної термінології, а такоже Надано поради Стосовно Користування словником. Основна частина праці - тлумачний словник з перекладу українських термінів латинську та англійською мовами. Словник Вийшов у двох томах об'ємом 130 Видавнича аркушів, подано около 66000 слів.
У практічній чи Науковій работе часто доводиться користуватись російською літературою. Отже вінікає потреба у Російсько-Українському словнікові медичної лексики. Такий словник БУВ виданий у 1996р. Видавництво "Наукова думка". Це - "Російсько-український словник медичної термінології" за редакцією доцента НМУ О. К. Усатенко.
Вкрай потрібна книга Вийшла Якраз у тій годину, коли більшість учених-медіків читають лекції и пишуть праці українською мовою, но Досить часто не знають того чи Іншого українського терміну. Адекватно дослівній переклад російського терміну українською мовою НЕ всегда можливий. Ось тут и приходити на допомогу словник доцента Усатенко.
Цінність згаданого словника Полягає у кількох аспектах:
1. У ньом переклад 30000 медичний термінів, что широко Використовують Сучасний наукою.
2. До одного російського терміну наведено один український еквівалент. Если в українській мові зустрічаються сінонімі, смороду подаються у послідовності від нормативного, еквівалентного и найбільш уживання в мові до его варіантів.
3. У всех словах поставлено наголос, а у словах дефісального написання наголос поставлено над Обом частинами, что допомагає правільній вімові.
За наявності довгої історії Існування української медичної лексики та видання СУЧАСНИХ термінологічніх Словників логічно Було б прийти до висновка, что русский медична термінологія мусіть широко використовуват на практике. Але, на превеликий жаль, це не так. Вінікає Цілком справедливе питання: "Чому?" Спробуємо у цьом розібратіся.
Проблема Функціонування української мови у сфері медичної ДІЯЛЬНОСТІ Включає три аспекти: професійно-прикладний, національно-культурний и морально-патріотичний. Професійно-прикладний аспект реалізується Головним чином у Галузі практичної ДІЯЛЬНОСТІ лікаря, в процесі спілкування з пацієнтом. Незалежності від Успіхів технізації та роботізації в медицині живе слово лікаря Ніколи НЕ Втрата свого значення. Це слово має буті зрозумілім, проніклівім, переконливим, винне віклікаті Довіру.
Думка про можлівість розмежування мови практичної та Наукової медицини є помилковості. Функціонування национальной мови в Науковій медицині, забезпечуючі повнотіла мовно-професійного спілкування лікаря-практика, Несе національно-культурніцьке НАВАНТАЖЕННЯ. Розвиток медичної мови спріяє лексічному та семантичного збагачення национальной мови, ее Формування на Рівні мов цівілізованіх націй.
Щодо морально-патріотичного аспекту Функціонування української мови, то, обмінаючі результати глибокого мовно-психологічних та педагогічних ДОСЛІДЖЕНЬ про значення рідної мови в становленні й розвитку людської психіки, формуванні особистості, Досить наголосіті на тому, что любов и повага до рідної мови є Ознакою моральності, віхованості, інтелігентності. Це - Аксіома. Рідна мова в устах лікаря, під пером науковця значний мірою спріяє виховання грамадськіх почуттів, поєднанню в одній особі лікаря-професіонала и лікаря-громадянина.
Радикальна переміна соціально-політічного статусу України підвіщіла Актуальність Впровадження державної мови у сферу медичної ДІЯЛЬНОСТІ, дерусіфікацію останньої. Аджея у всех поважаючіх собі незалежних націй основною мовою спілкування та Наукова мовою є національна, державна, рідна мова.
Головна причина почти полного вітіснення української мови зі СФЕРИ практичної медицини и відсутності ее у сфері науково-медичної ДІЯЛЬНОСТІ Нашої країни - у цілеспрямованій державній політіці минуло років, спрямованій під різнімі ідеологічнімі масками, с помощью різніх ЗАСОБІВ и способів спрямованих на деукраїнізацію та русіфікацію державно-суспільного життя. Течение багатьох поколінь у лікарському середовіщі Було Вихована зневажліве Ставлення до использование української фахової лексики. Кроме того, викладання медичної справи та видання медичної літератури в течение 70 років велося російською мовою. Саме тому, більшість лікарів, викладачів и науковців у наш час не бажають користуватись українською мовою.
Перехід на українську мову у сфері медичної науки требует от значної части медіків більшіх або менших зусіль (термінологія, стереотип Наукової думки в ее словесному виразі, спожи літературного викладу думки). І тому, незважаючі на возможности віступаті, публікуватіся українською мовою, корістуються нею дуже мало. Журнал "Лікарська справа. Лікарська справа "впродовж 3-х років друкувалися статті мовою орігіналу. І ось на третій, 1992 рік таких можливіть Із 414 публікацій (49 Було з поза меж України) україномовних виявило 15,7%. Із 65 україномовних публікацій Із східного регіону надійшло 69,2% (із Загальної кількості 358), Із західного - 30,8% (із загальгної кількості -56). Если Із Східних областей сатті українською мовою подали 12,5% авторів, то Із західніх - 35,7%. Отже, даже Із західного регіону, де почти всі крістуються українською мовою, україномовних публікацій Надходить третина.
До 1990 року видавництво "Вища школа" літератури з медицини та охорони здоров'я українською мовою НЕ друкувалися. У 1990 году в таких серійніх виданнях видавництва "Здоров'я", як "Бібліотека практичного лікаря", "Бібліотека середня медична працівника" не числом жодної україномовної книжки. З 28 науково-популярних видань україномовних Було 15. В плане видавництва "Вища школа" на 1 993 рік в Галузі медицини Із 22 видань україномовних Було 17. Видавництво "Здоров'я" запланувало україномовних видань одну третина від Загальної кількості. Із 26 запланованіх підручніків 22 Було видано українською мовою. Видавництво пріймає рукописи, які не діктуючі умів. Альо могло б ... принаймі, Публікації україномовних праць повінні мати пільги як для авторів (черга, гонорар), так и для видавництва (Зменшення податку, забезпечення папером, тощо).
Вища Атестаційна комісія України видала Розпорядження публікуваті автореферати та дисертації лишь українською мовою. Скоро дисертант будут зобов'язані державною мовою захіщаті дисертації. Справедливо. Альо біда в тому, что українська мова авторефератів та дисертацій дуже часто жахлива. Автор реферату чи дисертації та вчений рада, яка Несе відповідальність за видання, ма ють ВІДПОВІДАТИ и за мовно-граматичний бік праці.
Противники української мови, ділячісь додатково своими думками, вісловлюють протест проти насільніцької українізації (де вона?), Мотівують безперспектівність дерусіфікації шлюбом української термінології (безпідставно), вважають, что є проблеми важлівіші.
Так, міра важлівості соціально-державних ЗАХОДІВ змінюється в часі, но Ставлення до розвитку духовної культури, а, отже, й до становища мови, продиктованих почуттям патріотізму, що не мінуче. Если б Ми не втрачалі цього почуття, то, может б, жили сегодня по ІНШОМУ.
Дуже важлівою причиною байдужим негативного Ставлення лікарів до української мови є Відсутність патріотізму, национальной самосвідомості, даже інтелігентності, незнання історії та культури свого народу. Додам, что ЦІ Чинник, помножені на соціально-професійне самоусвідомлення, повінні сделать лікаря НЕ лишь Прихильники, но й пропагандистом української мови. І даже, если цею лікар НЕ українець, но лікар - громадянин, ВІН має збагнуті свой обов'язок перед народом, среди которого и для которого ВІН працює, обов'язок перед державною мовою.
література:
1. Литвиненко Н. П., Міснік Н. В. Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря - Київ - 2000.
2. Пиріг Л. А. Українська мова в лікарському середовіщі. Сучасний стан і перспективи. - Новини стоматології - 1995. - №1-2 / 2-3 /. С. 10-14.
3. Пиріг Л. А. Русский медична термінологія - багатоаспектність проблеми. - Медична газета України - 1996 - №29 (серпень). - с. 1-2.
4. Чекман І. OPUS LAUDAT ARTIFICEM - По работе пізнаті майстра: Українська медична термінологія. Стан справ. - Ваше здоров'я. - 1998 - 4 лютого - с.7.
Національний Медичний Університет ім. акад. О.О. Богомольця
Кафедра української мови
МЕДИЧНА термінологія
ЯК складових ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОЇ лексики
реферат
Студентки І курсу
фармацевтичного факультету
Групи № 3
Поболь Анни Аркадіївні
Науковий керівник:
Литвиненко Ніна Павлівна
Київ - 2000
|