|
«Privilegium Minus» - патент про особливі права Австрії і її правлячої династії, виданий 17 вересня 1156 р Фрідріхом I, імператором Священної Римської імперії, який заклав основи незалежності Австрійської держави. Назва патенту (у перекладі з латині - «Мала привілей») виникло як протиставлення «Privilegium Maius» ( «Великий привілеї»), підробленим документом кінця XIV століття, згідно з яким права і свободи Австрії розширювалися майже до повної незалежності від імперії.
Патент «Privilegium Minus» був виданий імператором Фрідріхом I з метою врегулювання тривалого конфлікту між династіями Вельфов і Бабенбергов за владу над Баварією. Імператор в 1156 р передав Баварію чолі будинку Романових Генріху Льву, а в якості компенсації Генріху II Язомирготт затвердив особливі права для австрійських володінь останнього.
Згідно «Privilegium Minus» Австрія, раніше колишня маркграфство, підвищувалася до статусу герцогства. Визнавалося, що Австрія є спадковим володінням дому Бабенбергів, причому в разі відсутності спадкоємців чоловічої статі австрійські землі дозволялося передавати по жіночій лінії. Це право було для того часу винятковим: згідно салічний, прийнятому в більшості князівств імперії, жінки виключалися з права спадкування. Більше того, «Privilegium Minus» визнавала за герцогами Австрії право призначення собі спадкоємця.
Патент також оголошував Австрію незалежної від Баварії і розширював її права в імперії. Герцогу дозволялося не відвідувати імперські Рейхстагу, крім тих, які скликаються в Баварії. Надання військової допомоги імператорам обмежувалася тільки випадками, коли військові дії ведуться поблизу австрійських кордонів.
Право спадкування австрійських земель жінками, надане «Privilegium Minus», зіграло важливу роль в боротьбі за корону Австрії, що розгорнулася після смерті 1246 р герцога Фрідріха II, останнього Бабенберга. У цій боротьбі брав участь Герман VI, маркграф Баденський, і Пржемисл Отакар II, король Чехії. Зрештою австрійський престол дістався Габсбургам.
У XVIII столітті на основі «Privilegium Minus» була видана знаменита «Прагматична санкція» 1713 р оголошує спадкоємицею австрійських земель Марію Терезію. Вступ Марії Терезії на престол в 1740 р викликало війну за австрійську спадщину.
література
· Heinrich Appelt: Heinrich der Löwe und die Wahl Friedrich Barbarossas In : Alexander Novotny, Othmar Pickl (Hrg.): Festschrift Hermann Wiesflecker, Graz 1973 S. 39-48
· Heinrich Appelt: Privilegium minus. Das staufische Kaisertum und die Babenberger in Österreich. Wien 1973 2. Aufl. тисячу дев'ятсот сімдесят-шість
· Heinrich Büttner: Das politische Handeln Friedrich Barbarossas im Jahre 1156. In: Blätter für deutsche Landesgeschichte 106, Wiesbaden 1970, S. 54-67
· Wilhelm Erben: Das Privilegium Friedrich I. für das Herzogtum Österreich. Wien 1902
· Heinrich Fichtenau: Von der Mark zum Herzogtum. Grundlagen und Sinn des "Privilegium minus" für Österreich. München 1958
· Otto von Freising, Rahewin: Die Taten Friedrichs. In: Rudolf Buchner (Hrsg.): Ausgewählte Quellen zur Deutschen Geschichte des Mittelalters (= Freiherr von Stein-Gedächtnisausgabe; Band XVII). Darmstadt тисяча дев'ятсот шістьдесят-п'ять
· Erich Schrader: Zur Gerichtsbestimmung des Privilegium minus. In: Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte (ZRG), Band LXXXII, Weimar 1952 S.371-385
· Michael Tangl: Die Echtheit des österreichischen Privilegium Minus In: Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte (ZRG), Germanistische Abteilung, Bd. 25 = 38 (1904), S. 258-286 (Digitalisat)
· Erich Zöllner: Das Privilegium minus und seine Nachfolgebestimmungen in genealogischer Sicht . In: Mitteilungen des Instituts für Österreichische Geschichtsforschung (MIÖG), Band LXXXVI, Wien 1978, S. 1-26
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Privilegium_Minus
|