Проголошення ЗУНР

РЕФЕРАТ

на тему:

"Проголошення ЗУНР.

Політичні превращение в Західній Україні "

18 жовтня 1918 p. українська Парламентарна Репрезентація скликала у Львові збори всех украинских послів австрійського парламенту, Галицького и Буковинського сеймів, представителей політічніх партій, духівніцтва та студентство Галичини та Буковини. Збори звертаючись Українську Національну Раду як політічного представника українського народу в Австро-Угорщині, ее головою (президентом) став Є.Петрушевіч.

Українська Національна Рада постановила взяти долю народу в свои руки. В ее рішенні було записати: І) всі українські землі під орудою Австрії становляться єдину етнографічну цільність; 2) тепер смороду представляються окрему Українську державу; 3) всі національні меншини ма ють віслаті до Української Национальной Заради своих делегатів; 4) Українська Національна Рада Прийма найближче годиною констітуцію новой держави; 5) Українська Національна Рада пріймає решение, что на Майбутній мірній конференции український народ презентуватімуть его Власні представніцькі органи, оскількі австрійська влада НЕ має права Говорити від імені незалежної України.

Це решение Було проголошено 19 жовтня 1918 p., И цею день є початком Існування ЗУНР.

До порядку денного Нарад Української Национальной Заради Було включення живлення про Злуки Галицьких земель з Наддніпрянською Україною. Альо на тій годину перемогла думка, что з цією делом слід зачекаті, бо, по-Перш, не знали, як поставити до України Антанта и чи візнає вона світ з німцямі в Бресті. Як і друга, державний уряд Наддніпрянщіні в усьому слухався німецької та австрійської окупаційної влади. Як і Третє, Політичні Тенденції тодішнього Гетьманська правительства в Наддніпрянщіні, спрямовані на федерацію з Москвою, суперечілі Українським національнім інтересам. Через непевне державно-правове становище гетьманської держави й ее залежність від сторонніх чінніків обережність Української Национальной Заради булу Виправдання.

Комітет по злуці українських земель решил направіті до Києва своих представителей. Гетьман Скоропадський Із задоволений спрійняв проголошення ЗУНР та ее Прагнення з'єднатіся з Наддніпрянською Україною. Альо Український національний союз, что готував повстання проти гетьмана, сообщил Львів, что Негайно злука Галичини й Буковини з Гетьманська державою небажана, бо вона піднесе престиж гетьмана в очах народу и закріпіть его режим, Який союз МАВ Намір поваліті.

Керівництво ЗУНР розуміло, что для новоствореної держави потрібні збройні сили, тому дерло акцією Української Национальной Заради Було якнайшвідше перебазування до Львова Легіону Українських січових стрільців, Який перебував тоді в Чернівцях. Січові стрільці підтрімалі зусилля Української Национальной Ради. 24 жовтня 1918 p. збори старшин Українських січових стрільців схвалілі Від'їзд до Львова, но водночас прийнять резолюцію, Якою вісловлювалісь за Негайно Злуки Львова и Киева.

31 жовтня 1918 p. Рада Міністрів Австрії теоретично признал право українського народу на самостійність, но Жаданом Української Национальной Заради НЕ Було задоволений, бо ніхто з міністрів НЕ погодівся з демаркацією кордонів територій, что малі Увійти до складу новоствореної держави.

Чи не гаялі годині й поляки. 28 жовтня 1918 р. у Кракові Було Створено Польсько ліквідаційну комісію, яка мала перейняті владу в усій Галичині від австрійськіх влади и Оформити перехід краю до Польської держави. Комісія оголосіла, что візнає владу только Варшавська правительства, й бачила наказ, щоб усі Державні органи Галичини здійснювалі свои Функції від імені польської держави. На 1 листопада 1918 p. вона призначила офіційну передачу влади польським властям, звертаючись місцем свого постійного урядування Львів.

У Львові на цею годину зосереділося много Військовослужбовців-поляків, Які утворювалі свои организации та формуван військові загони з Цивільного населення.

Бариту далі українцям Було не можна. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 p. Військовий комітет решил віступіті и взяти владу у Львові до своих рук. До ранку були зайняті всі стратегічно Важливі об'єкти міста - військові казарми, телеграф, пошта, будинок сейму, поліцейське управління, банки та ін.

Вранці 1 листопада у Львові з'явилися відозві Української Национальной Заради до мешканців столице и до українського населення всієї Галичини, де, зокрема, відмічалось: "Волею українського народу утворілася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава ... Найвищий властю Української держави є Українська Національна Рада. З нінішнім днем ​​Українська Національна Рада обіймає владу в столічнім городе Львові и на цілій территории Української держави ". Подібною за змістом булу й відозва до українського народу. Кроме того, вона інформувала про деякі заходи относительно Збереження новостворсної державу. Так, усі вояки української національності малі підлягаті только Українській Національній раді и наказам Створення нею Військових влади.

Формальна передача влади від австрійського намісніка відбулася 1 листопада 1918 p.

Того ж дня, подолано розгубленість, поляки начали готувати повстання проти української влади. Вже на качана з'ясувалося, что українці НЕ були до неї підготовлені. Вчініті переворот - це одна річ, а утріматі владу - зовсім Інша. Отже, боротьба за Львів превратилась в Справжня войну между Галичиною и Польщею.

З проголошенням ЗУНР вищу владу захопіла Українська Національна Рада. Саме з цього Вихід Основний Тимчасовий закон, чинний 13 листопада 1918 р. на Сесії Української Национальной Ради. У ньом, зокрема, говорилося: І) держава, проголошена Українською Національною Радою 19 жовтня 1918 p., Має Назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять всі українські етнографічні территории, что знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) ее сувереном є увесь народ, что обирає своих представителей до установчих зборів ЗУНР, а Українська Національна Рада и державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.

Прийнять такий закон, Українська Національна Рада взяла на себе компетенцію парламенту. З часом стало Зміни в структурі та персональному складі Української Национальной Ради. Так, 15 листопада на ее засіданні Було Прийнято закон про ДОПОВНЕННЯ ее складу делегатами з повітів та великих міст краю, тобто вірішено сделать ее більш представніцькім органом.

4 січня 1919 p. Українська Національна Рада прийнять кілька Законів, присвячений удосконалення ее власної структури. Одним з них вірішено утворіті Презідію у складі президента (голови) - Їм БУВ избран Є.Петрушевіч - и чотірьох его заступніків. Президент скликав Засідання Української Национальной Заради и головував на них.

На цьом засіданні Українська Національна Рада утворіла ще один важлівій орган - Відділ Української Национальной Ради. ВІН складався з президента (голови Ради) и дев'яти Членів та віконував Функції колегіального глави держави. До компетенції Відділу відносілось: призначення Членів правительства; оголошення амністії; затвердження и публікування Законів.

У березні 1919 p. Рада прийнять закон про скликання Сейму ЗУНР, а у квітні - виборчий закон. Однопалатний Сейм склікався президентом.

З обраних Сейму Українська Національна Рада мала пріпініті свою діяльність.

Право голосу надавав громадянамЗУНР з 21 року, а право буті обраних - з 25 років. Позбавляліся виборча права душевнохворі та засуджені судом за Вчинення злочинна.

Сейм складався з 226 послів. Согласно з національнім складом населення краю належало зверни 160 українців, 33 поляка, 27 євреїв, 6 німців, Відповідно до цього утворюваліся Виборчі округи. Избран таким чином Сейм МАВ буті скликання у червні 1 919 p. Проти розвиток воєнніх подій перешкоду як его скликання, так и проведенню самих віборів.

9 листопада 1918 p. Було Створено перший уряд ЗУНР - Державний Секретаріат у складі: К. Левицький - прем'єр; Л.Цеге-льській - внутрішні справи; В.Панейко - Закордонні справи;

С.Голубовіч - судові справи; О.Барвінській - освіта та віросповідання; Д.Вітовській - військові справи; С.Баран - земельні справи; А.Чернецькій - праця; І.Коровець - здоров'я; І.Мірон - шляхи; С.Федак - харчові справи; Я.Літвіновіч - торгівля и промисли; О.Пісецькій - пошта и телеграф; І.Макух - Громадські роботи.

Одним з основних завдання ДІЯЛЬНОСТІ правительства ЗУНР Було об'єднання Західноукраїнської Народної Республики зі Східною Україною. 10 листопада Було схвалено резолюцію про ті, что Державний Секретаріат має Вжити ЗАХОДІВ относительно об'єднання усіх українських земель в одній державі. Проти боротьба з Польщею продовжувалася, но булу НЕ під силу Галицьким військам, Які залишились Львів. 5 листопада 1918 р. до Києва Було направлено делегацію, яка мала просити гетьмана подати військову допомогу, а самє - направіті під Львів корпус січових стрільців під командуванням полковника Є.Коновальця. Гетьман погодівся на це.

Український національний союз, что готував повстання проти гетьмана, довідавшісь про его плани надіслаті до Галичини січових стрільців, усіма засоби вплівав на них, щоб смороду залишились на місці, бо це булу єдина Надійна військова частина, на якові могли покласти повстанці.

Важко сказати, Який бі перебіг прийнять події. Коли б ідейній и дісціплінованій ЛЕГІОН Українських січових стрільців з'єднався з січовімі стрільцямі Є.Коновальця, польський Опір у Львові Було б локалізовано. Як і друга, без участия січових стрільців Український національний союз навряд чи наважівся розпочаті повстання проти гетьмана, а це збільшіло б можлівість порозуміння между соціалістічнімі партіями и гетьманом.

21 листопада 1919 p. Українська Національна Рада уповноважіла Л.Цегельського та Д.Левіцького поїхаті до Києва для переговорів про об'єднання Галичини зі Східною Україною. Проти, там уже палахкотіла громадянська війна, тому 14 грудня у Фастові Було підпісано так звань Передвступній договір з Діректорією УНР, шо включав Такі пункти: 1) ЗУНР виявило бажання об'єднатися з Великою Україною як складового частина цілого; 2) обидвоє Уряди ма ють подбаті Про здійснення цього; 3) ЗУНР прітрімує свою теріторіальну автономію; 4) цею договір буде Опубліковано за Згідно Діректорії УНР та Державного Секретаріату ЗУНР.

Гетьман Скоропадський зрікся влади 14 грудня 1 918 р., Тому договір БУВ Укладення НЕ з тодішнім Уряди Україні, а лишь з представником повстанців, что воювали проти гетьмана. З цього видно, что в тій годину настрої галичан схіляліся у БІК республіканців.

Перший уряд ЗУНР саморозпустівся, и Було Створено новий під проводом С.Голубовіча.

Перша сесія доповненої Української Национальной Заради прийнять Передвступній договір про об'єднання всех украинских земель в одній державі за умови, что до скликання установчих зборів Найвища влада в Галичині Належить Українській Національній раді та ее Виконавчому органу - Державному Секретаріату. Сесія звертаючись делегацію у складі 65 чоловік для участия в святкуванні проголошення соборності. Ця Делегація мала засідаті в Трудовому конгресі, что БУВ Всеукраїнськім передпарламентом. Акт соборності состоялся 22 січня 1919 р. в Києві на Софійській площади, де Було проголошено Універсал: "Відніні воєдино зліваються століттямі відірвані одна від одної части єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) й Наддніпрянська Велика Україна. Відніні є єдина незалежна Українська Народна Республіка" *.

После проголошення Акту соборності Галицька держава получила Назву Західна область Української Народної Республики. Проти фактічної злуки НЕ відбулось: організація влади ЗУНР НЕ змінілася й обідві держави Твір Кожна свои ОКРЕМІ місії за кордон.

Согласно з Розпорядження Української Национальной Заради від 1 листопада 1918 р.у всех місцевостях старі органи влади і управління належало ліквідуваті. Замість них слід Було утворіті Нові, українські. Такими органами власти малі дива міські та повітові ком'ісарі з дорадчих органами при них - Національними радами.

Українська Національна Рада 16 листопада 1918 p. бачили "Тимчасовий закон про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республики". Значне місце в ньом посідалі питання организации та компетенції місцевіх ОРГАНІВ власти.

Основним представником влади у повіті БУВ повітовій комісар, которого прізначав державний секретар внутрішніх справ. ВІН прізначав у села и Містечка Громадського Комісарів, если Такі Ще не були обрані населенням; де були обрані - затверджував кандидатури. ВІН МАВ право оголосіті розпущенімі Місцеві Громадські ради и прізначіті до них Нові вибори.

В усіх повітах Шляхом віборів слід Було утворіті повітові національні ради (что на практике в більшості віпадків Вже Було Зроблено Ранее), а у громадах та містах - Громадські и міські ради. Вибори до них проводилися на засадах загально и Рівного виборча права.

До обов'язків повітових Комісарів належало: 1) берегти Захоплення української державності та протідіяті будь-Якім Спроба завдаті їй шкоду; 2) прійматі присягу від СЛУЖБОВЦІВ повітових служб и адміністрації; 3) прійматі решение з усіх вопросам, если колішні Австрійські службовці відмовляються служити; 4) затверджуваті Розпорядження адміністратівніх повітових влади Загальне характеру; 5) давати Дозвіл на носіння оружия цивільному населенню;

6) Здійснювати нагляд за діловодством усіх державних інституцій и службових осіб у повіті.

У справах для Громадської безпеки повітовому комісару підпорядковуваліся повітові військові коменданти и комендант жандармерії. У господарських справах для повітові комісарі повінні були співпрацюваті з повітовімі харчових комітетамі.

После проголошення ЗУНР у багатьох повітах и ​​населених пунктах Було ліквідовано колишня австрійську жандармерію. Замість неї Місцеві комісарі начали на добровільніх засідках формуваті, так званні, народну милицию. Альо така система не могла Забезпечити надійної охорони порядку в усій державі. Тому 6 листопада 1918 p. Українська Національна Рада прийнять решение про Утворення корпусу української державної жандармерії. До него набирали добровольців, в Першу Черга з числа Військовослужбовців. Державна жандармерія підпорядковувалась спочатку Державному секретарству Військових справ, но з часом булу відокремлена від ВІЙСЬКОВОЇ власти.

Незабаром в усіх повітах Було утворено станіці державної жандармерії, Які очолювалі жандармські повітові коменданти. Смороду Повністю підпорядковувалісь повітовім комісарам, а по службовій Лінії - команді державної жандармерії, а остання - відділу Громадської безпеки секретарства внутрішніх справ.

Система державної жандармерії, яка склалось на практике, получила законодавчо закріплення в Спеціальному законі Української Национальной Заради від 15 лютого 1919 p. Що стосується народної міліції, яка утворілась в багатьох населених пунктах, то вона й надалі продовжувала діяті як орган самооборони.

За основу организации СУДОВОЇ системи Було взято попередня, австрійську. Усіх Суддів, Які НЕ скомпрометувалі собі антинародний, антіукраїнською діяльністю и Які зобов'язували служити Українському народові и українській державі та склалось про це відповідну присягу, власті ЗУНР залиша на своих місцях.

Незабаром Державний Секретаріат розгорнув активну діяльність относительно перебудови СУДОВОЇ системи. У Першу Черга на территории ЗУНР Було Створено 12 суден округів и 130 СУДОВИХ повітів *.

У січні 1919 p. Було проведено реорганізацію армії. У війську Української и Галицької армії у травні 1919 p. налічувалося понад 100 тис. чоловік.

З найважлівішіх Законів ЗУНР цього ПЕРІОДУ БУВ закон від 15 лютого 1919 р. про українську мову в державних установах, но водночас ВІН дозволяє національнім меншинних користуватись своєю рідною мовою у взаємовідносінах з державною владою. 8 квітня Було схвалено закон про українське громадянство, за Яким особини других національностей до 20 травня малі заявіті, чи хотят смороду дива Громадянам Української держави. Если смороду цього НЕ зроби, то вважаю чужінцямі и за Бажанов могли віїхаті з України. КОЖЕН, хто заявивши себе громадянином України, вважався за такого на усій территории ЗУНР.

Було Створено окрему комісію Української Национальной Заради для опрацювання земельного закону, чинний на Сесії 14-15 квітня 1919 p. Цей закон націоналізував поміщіцькі, монастірські, єпархіальні, церковні землі, а такоже землі установ. З них МАВ буті Створений земельний фонд ЗУНР, Який розподілявся обласна, повітовімі и Громадського комісіямі за встановлення державою ценам. Ліси малі перейти під оруду держави, а наділення землею мало буті вірішене майбутнім Сеймом. Самовільне Захоплення землі каралося.

Західноукраїнська Народна Республіка НЕ ​​поспішала остаточно об'єднатися з Наддніпрянською Україною, и на ті були поважні причини. У січні 1919 p. обідві РЕСПУБЛІКИ послали спільну делегацію на мирну конференцію до Парижа, де обстановка у чотірьох частин України розглядалася окремо. Найкращий Було становище Галичини, бо з Розпад Австрії всі народи, что входили до ее складу, дісталі право на розбудову власного життя у власній державі.

На практике сталося інакше. Уряд ЗУНР Негайно, в лістопаді

1918 сообщил президента Вільсона про своє оформлення и просив захисту проти намагань Польщі анексуваті Галичину. Польський комітет народовій, представник Польщі на мірній конференции, вжився ЗАХОДІВ, щоб донести Світові, что українські війська перебувають під командою німецькіх старшин и что создание України в інтересах Німеччини та Австрії.

Напрікінці лютого 1919 p. мирна конференція направила місію до правительства ЗУНР для переговорів з приводу перемир'я з Польщею. Члени місії виявило повне нерозуміння взаємовідносін Галичини и Польщі, и, поставивши Вимоги Негайно пріпініті воєнні Дії, предложили демаркаційну лінію между Галичиною та Польщею. Третина Східної Галичини зі Львовом та Дрогобицька районом (нафта) Залишайся за Польщею. Уряд ЗУНР цієї Пропозиції НЕ прийнять, и війна з Польщею продовжувалася. Внаслідок Скарга правительства ЗУНР до мірної конференции 4 квітня 1919 p. Було Віслав іншу комісію під головуванням генерала Боти. Новий міжнародний проект українсько-польської догоди БУВ більш сприятливі. За Галичиною залишавсь Дрогобицький повіт. Уряд ЗУНР .прійняв цею проект. У квітні

1919 р. до Польщі Із Франции прібула добро озброєна армія генерала Галлера. Вона булу призначила Антанти Виключно для БОРОТЬБИ проти більшовіків, но польський уряд спрямував ее проти Галицької армії. Перед переважаючімі силами французів війська Галицької армії відступілі.

На качану червня, щоб запобігті падінню дисципліни, Було. проведено реформу: презідентові Є.Петрушевічу Надано права диктатора, ВІН Створив Раду уповноважених (С.Голубовіч, С.Вітвіцькій, В.Курмановіч, І.Мірон). Диктатура спріяла заспокоєнню у війську й Припін анархію. Внаслідок цього галицька армія мала успіхі, но смороду були нетрівкі.

У середіні липня 1 919 p. Українська галицька армія перейшла р. Збруч, щоб об'єднатісь з військамі У HP. Альо об'єднати два Уряди Було Неможливо - Цьом перешкоджалі ідеологічні та персональні Чинник.

С.Петлюра и весь провід УНР вважаю Є.Петрушевіча диктатором недемократичним и незаконним, а Є.Петрушевіч и провід ЗУНР вважаю перебування С.Петлюри на чолі армії шкідлівім для справи.

Так Закінчився короткий и Глибока трагічній период истории ЗУНР, яка дала много примеров национальной солідарності та розуміння державних інтересів.

Використана література

1. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття - С. 159-160.

2. Дорошенко. Історія України. - К., 1999..

3. Слюсаренко А. Г., Томенко М.В. Історія української конституції, К, 1993. -С. 125.

4. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.

5. Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-1923 pp. Коломия, 1993. - С. 19.