Реформи Солона и Клісфена та Перікла в Афінах

Реформи Солона и Клісфена та Перікла в Афінах

Напрікінці VII - качана VI ст. до н. е. Афіни роздірало противостояние арістократії, что зосереділа у своих руках владу, а такоже більшу часть земель, и більшості населення, обтяжень боргами, через что много хто попал в становище гектеморіїв, тобто найманими робітніків, что обробляємих землі знатних за шосту часть врожаю, тобто Досить незначна Частка. Много хто за Боргі попал в особисту кабалу, Дехто БУВ проданий за кордон. Нарешті, у руках евпатрідів знаходится Цілком і управління, и суд. Кроме багатої знаті и прініженої масі бідняків, існував уже Досить чисельність середній клас, Створений новімі економічнімі Чинник: торгівлею и промісловістю. Цей клас, разом з біднякамі, БУВ зацікавленій у реформах - и на него МАВ спіратіся Солон, так само як и на найблагорозумнішу часть евпатрідів. Соціальна ворожнеча погрожувала Небезпечна боротьба, результатом якої могла стати тіранія. За переказом, деякі переконувалі Солона прагнуті до тіранії, но ВІН отказался, тому что «тиран гине сам и губити свой дім» - мотив відмові, дуже характерний для грецької моралі того часу.

Близько 594 до н. е. афіняні звертаючись Солоні правителем и архонтом и нада Йому повноваженя на проведення політічніх и економічних реформ (можливо, втім, что реформи Солона малі місце двадцятьма рокамі пізніше). Реформи були Досить радікальні. Солон почав з сейсахфії: скасував Борги, что забезпечуваліся землею або особою боржника (Дехто считает, что були зніщені усі Взагалі Борги, но це сумнівно), домігся звільнення тих, хто Вже попал у рабство за Борги, и запретили надалі делать позики під заставу особістої свободи. Солон Наживо ЗАХОДІВ и до того, щоб повернути на Батьківщину по возможности всех, хто за Боргі БУВ проданий за Межі Аттики: їх вікуповувалі, но на Які кошти - невідомо. Сейсахфія розчістіла ґрунт для подалі реформ. Сейсахфія булу Єдиною радикально мірою Солона; у всій іншій реформаторській ДІЯЛЬНОСТІ ВІН віявляє Схильність до «золотої середини», до помірності, до можливости примирення Нових вимог зі збереженням старого. Законодавчо діяльність Солона НЕ обмежена сейсахфією и реформою державного устрою: Він реформував все афінське право, за вінятком карного. Що стосується управління, Солон встановивши в Афінах тімократічну систему, зв'язавши права громадян на участь у ВИБОРИ и участие в Політичній діяльністю з їхнім доходом. Пентакосіомедімні (1-й клас) и вершники (2-й клас) могли засідаті в раді и посідаті найбільш Високі посади. Зевгіті (3-й клас) могли посісті ніжчі посади и входити в Раду (буле), у тій годину як найбідніші громадяни, або фети (4-й клас), могли брати участь только в народних зборах. Рада (відома за назв Заради чотірьохсот) такоже являла собою Одне з нововведень Солона; члени Ради щорічно оббирають чотірма афінськімі філамі, по 100 чоловік від кожної філі. Солон Створив и АПЕЛЯЦІЙНИЙ суд, гелією, что булу Фактично народними Зборами з кворумом у 6000 чоловік, де розглядаліся оскарження віроків [1].

Солон впровадів Зміни у сімейне и Родове право (закони про сиріт-спадкоємців, дуже важлівій закон про Спадкування, что дозволило при відсутності дітей Розпорядження майном за Заповітом, чим нанесений БУВ удар родової замкнутості, и ін.). ВІН обмежена придбання землі (щоб перешкодіті скупченню ее в Деяк руках), регулювалися отношения сусідів по землеволодінню (напр., Заборонено затінюваті посадками На межі землю сусіда), Користування Джерелами води, встановивши деякі правила, что стосують торгівлі (Заборона вивіз з Аттики сільськогосподарських продуктів , кроме Олії), ввів нову систему вагів и мір, а такоже почав карбування монети, что успешно конкурувала з монетою других грецький держав (ввів в Афінах евбейську систему), дозволив свободу зібрань для релігійніх, торговельних и других цілей, прийомів Міри проти розкоші (і зокрема проти розкоші жінок). Інші економічні реформи заохочували розведення в Аттіці оливи, а такоже стімулювалі виробництво и торгівлю в Афінах (для чого іноземним реміснікам надавати афінське громадянство).

З других Законів Солона важліве значення МАВ Дозвіл кожному складаті Скарги на несправедлівість, заподіяну даже особі, зовсім сторонній для Скаржник, и Вимога, щоб во время хвілювань и міжусобіці Кожний прімікав до однієї з партій; хто НЕ віконував цього, піддавався атімії, позбувався Громадянських прав (спрямування цього закону - охороніті місто від тріваліх смут и від Захоплення влади енергійною меншістю, что спірається на політічну індіферентність масі).

Закони Солона були напісані на дерев'яних таблицях (кірбах), Укладення у рами, что Обертан на осі. Справжній текст ціх Законів НЕ зберігся, тому Важко беззаперечна вказаті, Які з них Дійсно були Виданих Солоном и Які лишь Згідно пріпісані Йому. Реформоване Солоном право виявило більш живучим за встановлений ним політичний лад и вплінуло на деякі пізніші законодавства (напр., На рімські закони ХІІ таблиць). Солон призначила видання ним законам столітній (за іншімі звісткамі - десятілітній) срок и віїхав з Афін під приводом торгових справ. ВІН Бажана избежать НАСЛІДКІВ невдоволення, что ВІН збуд у багатьох своими реформами: в Уривки однієї з елегій ВІН сам говорити, что много хто були незадоволені ним, тому что ВІН НЕ Зробив переділу всієї землі, на якові смороду сподіваліся; інші (знатні) вважать, что и так ВІН Зайшов Занадто далеко. Плутарх цітує вісловлення Солона: «Важко у великих справах для догодіті Одразу всім».

После Падіння тіранії Пісістратідів афінську демократію Очола Клісфен, что належали до роду Алкмеонідів. З ім'ям Клісфена пов'язана подальша демократизація афінського політічного ладу. Клісфену довелося вітримати напруженного боротьбу з реакційнім угрупованням землевласніцької знаті, очолюваної Ісагором, сином Тісандра.

Спіраючісь на шірокі кола, Клісфен предложили реформи, Які повінні були остаточно підірваті панування родової знаті. Ісагор НЕ користувався Достатньо підтрімкою среди населення й звернув по допомогу до Спарти. Спартанці зажадалі відалення з Афін Клісфена під тім приводом, что ВІН належали до «проклятого» роду Алкмеонідів, предки якіх святотатственно порушили клятву, розправіліся Із Прихильники Кілона.

Спроба відродіті в Афінах аристократичний лад за помощью спартанців, таким чином, призвела до повстання народу. Родова арістократія зізналася поразка, и Клісфен ставши на чолі держави [2].

Прийшовши до влади (508 р. До н.е.), ВІН пріступівся до проведення реформ, Які повінні були закріпіті победу демосу й назавжди покінчіті з небезпеки відродження власти родової арістократії. Найважлівішою реформою Клісфена Було введення нового адміністративного поділу Аттики, побудованого на чисто теріторіальному прінціпі, что Було покликали замініті древні родові розподілі. Поділ цею пролягав в Наступний: Аттика розчленовувалася на три територіальних округи:

1) місто Афіни Із передмістямі,

2) внутрішня центральна смуга,

3) Берегова смуга.

Кожний округ складався з десяти рівніх частин - трітій. Три трітії, по одній з кожного округу, поєднуваліся у філу, и в такий способ Складанний десять територіальних ФІЛ. Отже, клісфеновські філі являли собою об'єднання локально розділеніх цівільніх груп, что з'єднуваліся во время Голосування. Метою реформи Було змішаті населення, роз'єднаті роди й тім самим послабіті силу вплівовіх їхніх Членів, тобто евпатрідів. Старі філі з їх філобасілеямі Залишайся, но зводу до простих культових об'єднань. Нові філі такоже здобувана сакральну санкцію й були названі по іменах древніх атічніх героїв.

Трітії розпадаліся на дрібні сільські одиниці - деми; в Аттіці за часів Клісфена налічувалося 100 демів; Із часом їх стало больше. Дем являв собою одночасно господарську, адміністратівну, культові, військову й політічну одиниць. З демом Кожний афінянін БУВ зв'язаний від дня народження. Коли Йому віконувалося 18 років, віборній демарх (староста) заносив его в цівільні й військові списки, и после проголошення клятви вірності афінській державі молодий афінянін зараховувалася в ефеби для проходження ВІЙСЬКОВОЇ служби, а такоже одержував право віступаті на суді. З 20 років ВІН здобувана всі цівільні права. За конституції Клісфена, права громадянство визначавши пріналежністю до того або Інший дему, а не роду. «Залиш в спокої філі й роди» - говорила афінська приказки, породжена в часи Клісфена. При складанні Списків демотів (цівільніх Списків) у них Було включено много метеків и вільновідпущеніх, Завдяк чому Кількість афінськіх громадян збільшілося.

У демах же відбувався набір гоплітів и оббирали за лошат члени суду присяжних. Кроме того, шкірних Із громадян МІГ буті избран у члени знов створеної заради п'ятисот (буле), что замінювала колишня раду чотірьохсот. Нова рада Складанний з 500 чоловік, обраних по 50 від кожної філі. Усередіні філі голоси розподіляліся відповідно велічіні демів. Таким чином, основним осередком и в цьом випадка залишавсь дем.

Нарешті, Клісфен Створив колегію з десяти стратегів - проводірів афінського ополчення, Які надалі по черзі віконувалі Функції головнокомандуючіх. Щоб охороніті державу від можливости політічніх потрясінь и Захоплення влади тираном, Клісфен встановивши екстраордінарній «суд черепків» - остракізм.

Щороку Навесні скликати екстрені народні збори, что визначавши Голосування, чи нужно вдатися до остракізму, тобто чи немає среди громадян когось небудь, небезпечна для ЦИВІЛЬНОЇ Волі. Если Такі виявляв, то збори Збирай раптом, и тоді Кожний громадянин писав на глиняному черепку (остракін) имя того, хто, на его мнение, загрожував цівільній Волі. Засуджений більшістю голосів віддалявся за Межі Аттики на десять років (без конфіскації майна), после Закінчення якіх ВІН повертався в Афіни й одержував всі свои цівільні права [2].

Демократизація політічного ладу Афін віклікала невдоволення в тих грецький державах, де у власти ще стояла Родова арістократія. Проти Афін Виступ коаліція, у якові входили Спарта, Фіві, Халкіда й Егіна. У пошуках союзніків афінській уряд звернув до Персії. Персі ПОГОДИЛИСЯ підтримати афінян за умови, если Афіни візнають Верховну владу перських царя. Афінське посольство, очолюване Алкмеонідамі, Погода на Цю Вимоги. Альо договір з персами НЕ БУВ учет народними Зборами. Таким чином, афінянам довелося поодінці боротися Із силами коаліції. У 506 р. до н.е. війська союзніків вторглися в Аттику. Однако у результате розбіжностей среди спартанського командування коаліція Незабаром розпалася. Афіняне зумілі завдаті ніщівної поразка халкідянам и фіванцам. Слідом за ЦІМ афінське військо переправилося на Евбею й захопило Халкіду. На территории, віднятої в халкідян, Було поселено Чотири Тисячі афінськіх клерухів. Таким чином, похід спартанців в Аттику НЕ увінчався успіхом: афіняне НЕ только відбілі всі Спроба союзніків вторгнутися на теріторію Аттики, но зміцнілі й розшірілі свои володіння. Афінській уряд відхілів такоже Вимоги персів відновіті в Афінах владу Гіппея. Зміцнення внутрішньополітічного й МІЖНАРОДНОГО становища Афін значний мірою пояснюється успіхамі реформаторської ДІЯЛЬНОСТІ Клісфена.

Законодавство Клісфена зіграло дуже велику роль в історії афінського поліса як заключний етап реформ, початий Солоном. Самі греки вважаю Клісфена родоначальником грецької демократії. «После Клісфена, - читаємо в« Афінської політті »Аристотеля, - Афінська держава Зроби значний демократічнішою, чим воно Було, например, при Солоні».

Сучасна наука - НЕ только історія, но й політологія - з великою УВАГА ставитися до історічного досвіду древніх афінян. Особливо цікаво поетапна формирование держави в заключний століття архаїкі.

VІ ст. до н.е. - століття держави знаті в Греції й у тій же година це период БОРОТЬБИ проти держави. На чолі держави стоятиме, переміняючі один одного, члени найбільш знатних и багатших родів. Смороду діють у Власний інтересах, бажаючих затьмаріті інші роди Вплив и пішністю. Їх життєвий ідеал - військові подвиги, перемоги на загальногрецькіх змаганнях, посідання влади в полісі, важліва роль у культових церемоніях, коли демос МІГ наочно переконатіся у велічі й благочесті представителей даного роду. Чудове мистецтво VІ ст. до н.е. - живе відбіття цього ідеалу, а монети й Вазова живопису свідчать про боротьбу знатних родів один з одним.

Если вождь роду захопів владу, ВІН з підозрою й ворожнечею дивиться на можливий суперніків, готов удатіся до будь-которого засоби для їхнього Усунення.Немає підстав шукати в діях ціх арістократів прінціпові мотиви: сьогодні смороду ворогують Із одним, завтра підпісують Із ним же союз, щоб зваліті ще більш небезпечний претендента. На знаті (як и на демосі) відбіваються умови перехідного ПЕРІОДУ. Знатні роди прагнуть розшіріті зв'язки з Головними релігійнімі центрами, підкресліті проходження прадідівськім звичаєм, но в тій же година и в їхньому жітті й ​​Політичній ДІЯЛЬНОСТІ позначається віяння нового часу, часу Посилення актівності широких верств населення й політічніх переворотів.

Родові зв'язки давно Вже поєднувалі не всі населення, а лишь вищий его куля. Если в Далекі часи це населення и являло собою сукупність родів, то в VІ ст. до н.е. роди, про Які нас повідомляють джерела, становляться лишь Особливий прівілейованій клас, міць и Вплив которого ґрунтуються на багатстві, пов'язаному значний мірою з новою Економічною кон'юнктурою й Політичною сітуацією, на володінні землею, на вікорістанні торговельних и зовнішньополітічніх зв'язків, на залежності й безправним положенні масі населення, на одержанні «добровільніх» дарунків від полісів як компенсації за «послуги» та інше [4].

Влада керівніх угруповань знаті в Аттіці VІ ст. до н.е., як и в других областях еллінського світу, переміняється властью демосу. Демос у соціальному відношенні неоднорідній, но об'єднаний Прагнення добиться політічніх прав. Неспокійній и вимогливий, ВІН ще перебуває під властью стародавніх звічаїв; сповнений ворожнечі до знаті, что гнітіла его, ВІН проти готів надаті своим вождям - віхідцям з тієї ж знаті - традіційну головну роль у політічному жітті. Це життя после бурхливих зіткнень VІ ст. до н.е. входити у нове русло. Державний устрій, что Склаві в результате реформ Клісфена, Надав Верховну владу демосу.

Ріст класового антагонізмів приводити до оформлення державної организации. Це оформлення - трівалій процес, Особливості которого не могли не позначітіся на Політичній практике й у период Подальшого розвитку держави. До Клісфена головного класового антагонізмом в Аттіці БУВ антагонізм между знаття й демосом. Рабство не могло мати такого значення, як Згідно. Перші остаточно сформовані в Греції держави були державами рабовласницького, но навряд чи можна думати, что держава Вже в процесі свого Виникнення представляет Із самого качана організацію для придушенням масі рабів: Аджея маса могла скопітіся лишь тоді, коли економіка грецький полісів Зроби подалі крок у своєму розвитку .

Шляхи розвитку держави були різноманітні, и до складу панівного класу, что візначався характером Структури Суспільства додержавного ПЕРІОДУ, щаблі и особливо пережітків родової организации, природно, входила родова знать, что в течение Певного годині могла втрімуваті владу даже и тоді, Коли вже розвивалась й одержувалі все более значення Нові класові антагонізмі [3].

В історії Аттики VІ ст. до н.е. відому роль зіграла тіранія, что зміцніла Центральну владу. Все-таки це булу система хіткої рівновагі, коли права й сваволя «особливого прівілейованого класу» були якоюсь мірою обмежені тираном, а Майбутній панівній клас Афін, тобто повноправне громадянство, что протістоїть рабам и метекам, щє не Було допущено до влади. Кінець VІ в. до н.е. знаменує й повний розвиток держави в Аттіці, а разом з тим і встановлення класового ладу, Заснований на застосуванні підневольної праці.

Перікл (495 до н. Е. - 429 до н. Е.) - державний діяч, стратег, оратор и полководець у Стародавніх Афінах. Подробиці життя Перикла відомі почти Виключно за працею Плутарха «Порівняльні жіттєпісі».

После убийства Ефіальта афінську демократію Очола Перікл - виходець зі знатного афінського роду, обдарований політик.

З его ім'ям пов'язують НЕ только проведення реформ, но й розробка Нових Принципів управління суспільством, в Основі якіх - Вимога політічного професіоналізму й формирование новой соціальної філософії. Перікл, что беззмінно обірався стратегом в 444 / 443-429 р. до н.е., згуртував вокруг собі союз однодумців, своєрідну політічну й інтелектуальну еліту афінського Суспільства, за підтрімкою якої ВІН здійснював всі свои зовнішньополітічні й внутрішньополітічні заходь [8].

Аристотель пов'язує з ім'ям Перікла два найважлівішіх закону: про цівільні права й про оплату посадових осіб. Самперед, булу уведена плата суддів. Народний суд, Заснований ще при Солоні, стає основою всієї демократичної системи афінської держави. До середини V століття до н.е. геліея поєднувала 6 тисяч афінськіх громадян, Які повінні були засідаті в різніх СУДОВИХ комісіях, відріваючісь від своих повсякденного справ. Роль суду булу багатогранності: Він вірішував безліч вопросам як между самими афінськімі Громадянам, так и между союзниками Афін по Морське союзу, перетворюючісь одночасно в найважлівішій інструмент контролю над ними.

Отже, Уводячи таке нововведення, як оплата праці чіновніків, Перікл відкрівав дорогу для участия в державних справах для самого широкого кола афінськіх громадян, у тому чіслі - малозабезпеченіх. Аристотель у творі «Афінська політія» опісував це в такий способ: «Платні одержує народ за рядові народні збори - по драхмі, а за Головні - по 9 оболів. Потім у судах одержують по 2 обол; члени Ради - по 5 оболів, притани - по 6, архонти - по 4. »

У тісному взаємозв'язку з початком виплат Платні чиновникам перебувала й Інша проведена Периклом реформа - цивільна. Відповідно до ее вимог, громадянином Афін МІГ вважатіся лишь тієї, Чиї мати й батько були афінянамі. Значення цього нововведення досліднікі оцінюють по-різному. Відповідно до Аристотеля, воно Було наслідком Занадто сильно розгалуженої ЦИВІЛЬНОЇ громади, а тим часом громадянство древні всегда розглядалі як найважлівішу умову успішного Функціонування державного організму. Отже, цивільна реформа Перикла мала на меті формирование найбільш оптимального по чісельності Цивільного колективу, у чому в тій период БУВ особливо зацікавленій афінській демос [7].

Кроме того, як сообщает Аристотель, Перікл відняв деякі права в ареопагів й «особливо рішуче наполягав на розвитку в держави морської сили ...,» что по великому Рахунку такоже Було, самперед, в інтересах Середніх шарів афінського Суспільства.

Таким чином, у период правления Перикла відбувається більш чіткій поділ влади: законодавчий належала народних Зборів, виконавча - раді 500 и магістратам, судова - геліеї. Одночасно принцип Жеребкування пошірюється на більшість віборніх посад, что такоже свідчіть про Зміцнення демократичних початків у керуванні.

У цілому ж можна Сказати, что реформи Перикла завершили процес формирование системи афінської рабовласніцької демократії, забезпечен Механізм ее успішного Функціонування. Шірокі кола громадян поліса здобули можлівість брати участь у державній ДІЯЛЬНОСТІ - як через избрания посад, так и через участь у работе Народних зборів. Право буті обраних пошірювалося на всех громадян без обмеження. Введення плати за виконання суспільніх функцій створювало реальну можлівість для Політичної ДІЯЛЬНОСТІ малозабезпеченіх громадян. Був Визнання и ставши реальністю для будь-которого афінського громадянина принцип свободи слова.

1.Батир К.І. Історія держави і права зарубіжних країн. - М., 1996.

2.Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн (Держава і право епохи Станово-кастового Суспільства): Навчальний посібник для студентів, курсантів, слухачів. - Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000..

3.Зельін К.К. Боротьба політічніх угруповань в Аттіці в VІ ст. до н.е. М., 1994. С. 249

4.Історія держави і права зарубіжних країн. Частина 1. Під ред. проф. Крашінінніковой Н.А. і проф. Жидкова О.А. - М., 1996.

5.Курс лекцій по історії держави й права закордонний стран / Под ред. Кузнєцова, Алексєєва й ін. - М. Юрайт, 1998..

6.Страхов М.М. Історія держави та права зарубіжних країн: Підруч. Для студ. юрид. спец. вищ. навч. зал. - 2 - ге вид., Переробл. та допов. - К .: Концерн «Видавничий Дім« Ін Юре », 2003. - 584 с.

7.Черніловскій З.М. Загальна історія держави і права. - М., 1996.

8.Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжніх країн.-К., 1994.