|
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ податкової служби
Контрольна робота з предмету "Історія України".
Тема: "революційні події 1905-1907 р.р."
Варіант № 80
Виконала:
студентка групи ПБЗ - 11
Рощенко Руслана
викладач:
Цимбал Т.Я.
Ірпінь 2001
1.Початок, характер та рушійні сили Першої російської революції. Революційні події в Україні 1905р. Становлення політічніх партій до революції.
Рубіж XIX и XX ст. - Це не только период суттєвіх соціально-економічних змін, а й годину радикальних Суспільно-політічніх зрушень, значний мірою зумовленіх революційнімі подіямі 1905-1907 рр. Зволікання з залишкової вірішенням аграрного питання, Посилення ЕКСПЛУАТАЦІЇ робітнічого класу, об'єктивна зацікавленість буржуазії в ее залученні до вирішенню важлівіх державних проблем, національний гніт, Відсутність демократичних свобод ТОЩО створювалі ґрунт для стіхійного Вибух невдоволення народних мас. Проти можлівість виступа стала реальною лишь Завдяк появі та зміцненню напрікінці XIX - на початку XX ст. широкого спектра політічніх партій, розширенню СФЕРИ їхніх Дій, посилений впліву на масі; втраті авторитету та частково послаблення царизму в зв'язку з поразка у Російсько-японській війні 1904-1905 рр.
Качаном революції стали події 9 січня 1 905 р. в Петербурге. Саме цього дня булу розстріляна за наказом правительства 150-Тисячна мирна Робітнича Демонстрація, учасники якої намагались Передат цареві петіцію про свои нужди. Звістка про Загибель 1 200 робітніків та поранених 5 тис. осіб Швидко облетіла країну та віклікала хвилю Обурення, крісталізувалася у загрозліве для царату гасло "Геть самодержавство!" Тільки в січні у Російській імперії страйкувало почти 440 тис. осіб, тоді як у Попередній период страйкуючіх налічувалося 43 тис. осіб на рік. Держава вступала в добу революції.
Якісно новим явіщем, спеціфічною особлівістю Суспільно-політічного життя доби революції стали взаємовплів та взаємопронікнення робітнічого, селянського та національно-визвольних рухів, что значний посілювало антисамодержавного фронт и спріяло появі Іншого нового явіща - шірокомасштабності народних віступів, основними параметрами якої є масовість, територіальна пошіреність, длительность, доля різніх СОЦІАЛЬНИХ верств. Лише в течение квітня-серпня 1905 р. в Україні відбулося понад 300 робітнічіх страйків, у якіх взяло участь понад 110 тис. осіб. Тільки жовтневий політичний страйк підняв на боротьбу почти 2 млн. Жителей Російської імперії, з них в Україні - 120 тис. Червневі Виступи українських селян 1905 р. охопілі 64 Із 94 повітів. За масштабами селянського руху Україна Займаюсь Одне з дере Місць у Російській імперії.
Повстання на броненосці "Потьомкін" (червень 1905 р.), Збройні Виступи у Севастополі під керівніцтвом П. Шмідта (листопад 1905 р.), У Києві на чолі з Б. Жаданівськім (листопад 1905 р.) Та в других містах свідчілі про Поширення революційніх настроїв среди солдатів та матросів. Помітна нестабільність, Ваганов селянства та армії, что традіційно підтрімувалі або ж прінаймні лояльно ставить до самодержавства, теж були новим Суспільно-політичним чинником, Який відіграв Надзвичайно важліву роль у політічному розвитку подій, особливо у вірішальному 1917 р.
Революційну хвилю жовтня 1905 р. царізмові НЕ удалось прідушіті силою, и ВІН змушеній БУВ піті на вчинки. Наслідком широкомасштабного Жовтневого політічного страйку стало Підписання Миколою II 17 жовтня Маніфесту, у якому народові обіцялі Громадянські свободи (недоторканість особи, свободу Совісті, друку, зборів, союзів), декларувалося скликання російського парламенту - законодавчої державної думи Із залучених до віборів усіх верств населення. Цей документ МАВ Надзвичайно Важливі Наслідки.
По-перше, вій Суттєво розшірів Межі легальної Політичної та культурної ДІЯЛЬНОСТІ, помітно ее пожвавів та урізноманітнів. У 1905 р. в Лубнах вінікає перша в Російській імперії україномовна газета "Хлібороб". Незабаром газети українською мовою начали віходити у Катерінославі, Одесі, Полтаві, Харькове та других містах. Засновуються Перші українські Суспільно-політичні журнали - "Дзвін", "Українська хата", "Рідний край", "Посів", "Село" ТОЩО. Всього в течение 1905-1907 рр. Вихід 24 україномовних видання. У Києві, Катерінославі, Одесі, Чернігові, Ніжіні та других містах, вінікають осередки культурно-освітньої організації "Просвіта". До середини 1907 р. їх налічувалося 35. Концентруючі у своих лавах цвіт української еліти, ЦІ об'єднання вели активну культурніцьку роботу - засновувалі бібліотеки, проводили вечори, відавалі українською мовою літературу.
Як і друга, нового імпульсу Було Надано процесові масової самоорганізації Суспільства, тобто Утворення партій, радий, профспілок та других суспільніх ОРГАНІЗАЦІЙ. Саме цього ПЕРІОДУ відбувалося формирование та становлення провідніх політічніх сил, Які визначили характер та дінаміку Суспільно-політічніх подій в Україні 1917-1920 рр.
Актівізація національно-визвольного руху в Україні на початку XX ст. створі ґрунт для Виникнення політічніх партій. Перша з них - Революційна українська партія (РУП) вінікла 11 лютого 1900 р. у Харкові, ее організаторамі були діячі студентських громад Д. Антонович, П. Анд-рієвській, М. Русов, Л. Мацієвіч, Б. Камінський та інші. РУП порвала з Українським аполітічнім культурніцтвом. Спочатку ее основною програмнного Вимоги булу «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Першочерговою метою проголосує «повернення нам прав, відзначеніх Переяславська констітуцією 1654 р.». Згідно гасло Самостійної України Було замінене Вимоги культурно-Національної автономії в межах Російської імперії.
До РУП входили в основном студенти та учні Середніх Навчальних Закладів. В Харькове, Киеве, Полтаві, Чернігові та Деяк других містах вона мала Місцеві осередки, что називається «вільнімі громадами». З 1903 р. Фактично керівніком РУП ставши М. Порш. Рупівці пошірювалі відозві, листівки, прокламації, в якіх проповідувалі в основному мірні форми Дій.
В условиях наростаючого революційного руху РУП не могла Довго проіснуваті без змін. У 1902 р. від неї відкололася Народна українська партія (НУП) - організація націоналістичного напрямку, якові очолював М. Міхновський. Так звання «10 заповідей» партии проголошувалися самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традіцій. После 1907р. діяльність НПП занепали. У 1917р. колішні ее члени создали Українську партію соціалістів-федералістів.
У грудні 1904 р. з РУП Вийшла и створі Українську соціал-демократичну спілку група, якові очолював М. Меленевській. Вона стала на меншовіцькі позіції и Незабаром влилася до меншовіцького крила РСДРП.
Члени РУП, Які залишились после виходом з неї «Спілки», у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменувалі РУП в Українську соціал-демократичну робітнічу партію (УСДРП), ее лідерамі стали В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич та інші. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави, проповідувала поділ соціал-демократичних партій за національною ознакою. УСДРП проголосила себе представником «українського пролетаріату». Спроба об'єднання з РСДРП були Невдалий. Каменем спотікання стало національне питання. Російські соціал-демократи, нехтуючі Національними проблемами, які не Хотіли Погодитись на Визнання УСДРП Єдиним захисником українського пролетаріату І, відповідно, федеративного устрою УСДРП. Для российских соціал-демократів ідеалом булу унітарна держава, в Якій нібіто Із розв'язанням СОЦІАЛЬНИХ проблем знікне національний розбрат. Практичне Здійснення цієї догми дорого обійшлося народам колишня СРСР, зокрема Українському.
Напередодні революції 1905 р. в Україні актівізуваліся ліберальні сили. 1904 р. смороду создали в Києві Українську демократичну партію (УДП). Ее лідерамі були О. Лотоцький, Є. Тимченко, Є. Чикаленко. Восени 1904 р. ОКРЕМІ члени УДП, Які Вийшла з неї, поклали початок новій - Українській радікальній партии (УРП).
2. Революційна боротьба в Україні 1906-1907 р.р. Причини поразка революції та ее значення.
Національно-визвольний рух українського народу посілівся в 1905-1907 рр. Народні масі України Вимагаю Скасування будь-якіх національніх прівілеїв і встановлення рівноправності всех народів, вільного розвитку української мови й культури, безперешкодного навчання українською мовою у школах, права вільного Користування нею в судах та других адміністратівніх установах, Заснування культурно-освітніх гуртків и товариств, видання літератури, газет и журналів українською мовою.
Під могутнім революційнім натиском царизм змушеній БУВ послабіті національний гніт українського народу. Законом від 21 листопада 1905 р. дозволяли відаваті літературу Національними мовами, віпускаті газети й журнали, створюваті культурно-освітні товариства и Відкривати національні театри.
В Україні у ряді СІЛ Учителі починаєм вчитись учнів українською мовою. У багатьох містах - Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Катерінославі, Кам'янці-Подільському та других и Деяк селах вініклі культурно-освітні товариства «Просвіти». Активну участь у їх работе брали видатні діячі української культури Леся Українка, Панас Мирний, Д. Яворницький. У ряді міст відкрівалі українські клуби, музично-Драматичні гуртки, наукові товариства.
З кінця 1905 р. начали відаваті газети й журнали українською мовою. В цілому у 1906 р. їх налічувалося 18, а в течение 1905-1907 рр. Вихід 25. дерло щоденно по-русски газетою стала «Громадська думка» (пізніше «Рада»). Остання Вихід з 15 вересня 1906 р. по 2 серпня 1914 р. Загальну лінію газети визначавши діячі Товариства українських поступовців. Із нею співробітнічалі провідні діячі української культури, зокрема М. Грушевський, І. Франко, О. Олесь, В. Винниченко та інші. Щоденні газети «Громадська думка», «Рада», «Нова громада» утрімував щедрий меценат Є. Чикаленко.
Переломний момент революції настав на качана 1906 р., Коли вчинки царату спричинилися до розкол среди революціонерів. Задовольнівшісь гарантіямі Конституційного правления, ліберали ПОГОДИЛИСЯ взяти участь у ВИБОРИ до Думи. Альо радикал вірішілі їх бойкотуваті, стверджуючі, что соціалістична революція Ще не закінчілася. Внаслідок цього Такі найсільніші українські партии, як «Спілка» та УСДРП, своих кандидатів НЕ вісунулі, обраних виявило лишь жменька українських лібералів. Проти значний Кількість українців звертаючись за мандатами российских парті. Ь 497 Членів І Думи депутація України включала 63 українців, 22 росіян, п'ятьох поляків, чотірьох євреїв и одного німця. Коли зібралася Дума, українці Швидко організувалі Парламентський клуб Із понад 40 депутатов для обстоювання своих інтересів.
Українці в Думі добивалися самперед більшої автономності для своєї країни. Українське селянство Дещо несподівано всім серцем підтрімало Цю Вимоги. Чи не Менш популярну булу Вимога української освіти, особливо на початкових Рівні. Альо уряд, Відчуваючи себе дедалі впевненіше, відкінув їх. Его представник вважаю, что Надання українцям більшої автономії розпаліть у них апетит до незалежності.
3 червня 1907 р.були опубліковані царський Маніфест про розпуск II державної думи и новий закон про вибори до III Думи, відповідно до которого 80% населення Російської імперії позбавлялося виборчих прав. Фактично Було Здійснено державний переворот, Який НЕ только відкрівав новий период - период Реакції, а й підводів ризику під революційнімі змагання 1905-1907 рр. Перша російська революція зізналася поразка.
Отже, різке обострения економічних, політічніх, СОЦІАЛЬНИХ та національніх проблем, посилений поразка царизму в Російсько-японській війні 1904-1905 рр. прізвело до стіхійного Вибух народного незадоволення - Першої російської революції. Ця революція пройшла у своєму розвитку кілька фаз: "піднесення - кульмінація - спад", Яким відповідають кардінальні Зміни та зрушення у суспільному жітті. Надзвичайно важліво, что в процесі розгортання революційніх подій вініклі Нові Суспільно-політичні явіща та Тенденції, Які надалі Суттєво вплінулі на історічну частку України: переплетення та взаємовплів робітнічого, селянського та національно-визвольного рухів; Виникнення широкомасштабних народних віступів; усвідомлення народними масами ефектівності та результатівності Спільного натиску на самодержавство; Посилення настроїв нестабільності та Ваганов селянства й армії; суттєве Розширення внаслідок проголошення Царське Маніфесту між легальної Політичної та культурної ДІЯЛЬНОСТІ, помітне ее пожвавлення та урізноманітнення; актівізація процесса масової самоорганізації Суспільства (Утворення політічніх партій, радий, профспілок ТОЩО); З'явилися в опозіційніх сил легального офіційного каналу впліву на владу - думської трибуни.
Використана література:
1. Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матісякевіч З.М. Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д. Лановик. К. - 1999р.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів Вищих Навчальних Закладів. - К .: Видавничий центр "Академія", 1999р.
3. Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. - Львів: Світ, 1998. р.
4. Субтельний Орест. Україна: історія. - К.: Либідь, 1993 р.
|