Різне - Священна історія человечества1

Біблія - ​​це напівказкові, напівфантастичні, напівреальні історії, записані в різний час різними людьми, а потім зібрані в одну велику книгу. Це цілий ряд старовинних книг, які, з одного боку, оповідають про стародавню історію єврейського народу, а з іншого - розповідають про його міфології, уявленнях про світ, богів і героїв у формі легенд і оповідей.
Біблія в цивілізованому світі розглядається зараз не тільки як основна релігійна книга християн та іудеїв, а й як один з найвидатніших пам'ятників світової літератури. Слово «біблія» в перекладі з давньогрецької мови означає «книга». Для християн, тобто людей, які сповідують вчення Ісуса Христа, Біблія є священною книгою в повному обсязі, в обох її частинах (Старий і Новий Завіт), а іудеї визнають лише старий заповіт, нову ж частина - Новий Завіт - історію Ісуса Христа і його апостолів, як і їх вчення, відкидають.
Оскільки християнство - це релігія не одного народу, а багатьох в Європі, Азії, Африці, Америці і Австралії, її називають вселенської. Так Біблія стала священною книгою на всіх заселених людьми континентах. На основі Біблії розвивалося релігійне, світське, історичне мислення і література.
Довгий час, особливо в середні віки, Біблія вважалася книгою книг, носієм істини, тому якісь відступи або сумніви в правдивості біблійних історій були крамольними, чимало людей за це переслідували, вбивали і спалювали на вогнищах. За часів, коли стрімко почав розвиватися критичний (раціоналістичний) мислення, Біблію часто критикували, а в її історії сумнівалися, навіть повністю її заперечували. Цим самим люди обкрадали себе, адже неможливо, наприклад, уявити собі історію людства без античної міфології. Позбавивши себе хоч якийсь віри, людина як розумна істота починає деградувати.
Вчені проаналізували біблійні оповіді і прийшли до висновку, що вони мають під собою реальну основу, і це означає, що вони - не тільки легенди, казки, а й закріплена в них справжня історія людської цивілізації. Тобто Біблія - ​​це древній збірник різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які були написані в період з XII століття до нашої ери до II століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років.
Перша частина Біблії - Старий Заповіт - написано в дохристиянський час давньоєврейською мовою, а Новий Завіт - ідеологами християнства давньогрецькою мовою. У Старому завіті йдеться про історію єврейського народу, а в Новому завіті викладена ідеологія християнства.
Як свідчить Біблія, світ не виник сам і не існував вічно. Бог був першопричиною всього буття, всіх речей, діяльності. Він вічний і є причиною виникнення світу. З давніх-давен Бога ототожнювали з людиною, приписували йому фізичні і психічні ознаки, властиві людям. Слово «бог» дійшло до нас з глибини століть. Його початкове значення до сих пір з'ясовано в повному обсязі. Біблійне визначення дано такими словами: «Бог - не є духом несвідомий, вічний і незмінний у своєму бутті (існуванні), мудрості, силі, святості, доброті (милосердя) і правді».
Християнська міфологія взяла від іудейської, заснованої на книгах Старого завіту, поняття Бога як єдиного носія могутності. Їм же були створені всі істоти і речі. Бог, по Біблії, триєдиний і здатний втілитися в людині. Він втілився в Ісусі Христі. Для ідеї Боговтілення Бог вибирає земну жінку Марію. Образ Богородиці не виник з нічого, він з'явився з міфологічних образів Богині-землі, Богині-матері.
Стародавні люди дуже відрізнялися від сучасних людей, вони більшою мірою, ніж ми, залежали від природи, їхні уявлення про навколишній світ і силах, керівних земним життям, теж були іншими. Історики писали священну книгу, але у нас тепер є біблійна міфологія: замість того щоб записати факти точно і просто, тобто відобразити реальні події, стародавні історики огортали ці події казковим туманом. Біблійна міфологія впливала на духовний розвиток російського народу і спиралася на слов'янську міфологію. Ці дві міфології впливали один на одного.
Десять біблійних заповідей стали основою староєврейського закону. Чотири перші відображають ставлення до Бога, шість інших - ставлення до ближніх. За легендою, заповіді зберігалися в Ковчегу Заповіту. За Біблією, після десяти заповідей, Бог дав єврейському народу книгу законів. Серед них були закони про вбивство, крадіжка, чари, хабарництво, справедливість, милосердя до вдовам, сиротам та інші. До сих пір ми ними користуємося: поважай батьків, не убий, не вкради, не говори неправди, що не бажай того, що є у ближнього. І зараз вони не втратили своєї актуальності. Якби все їх дотримувалися, наскільки краще було б наше життя, наскільки великим і стрімким був би прогрес на нашій планеті.

Біблія - ​​це книга, про яку повинна знати кожна освічена людина. Це потрібно для того, щоб у людей розвивалося історичне мислення, щоб людина могла жити не тільки сьогоденням, а й далеким минулим. Щоб зрозуміти світ людей, потрібно знати не тільки сучасну історію. Потрібно вивчати історію світу і народів, які колись жили, думали, співали, молилися, раділи і сумували, а після себе залишили свої книги, роздуми і уявлення про білому світі. Біблія - ​​це книга, яка була в душі у мільйонів людей з усіх кінців світу, нашої планети, в цьому і минулому.