зміст:
1. Економічний розвиток Росії в кінці ХІХ - початку ХХ століть.
2. Економічна ситуація в країні.
3. Роль банків.
4. Залежність Росії від іноземного капіталу.
В кінці ХІХ - початку ХХ століть світова спільнота вступила в нову фазу свого розвитку. Капіталізм став світовою системою, досягнувши в передових країнах імперіалістичної стадії. Основними її рисами були:
1. Монополії, що виникли на основі високої концентрації виробництва і капіталів, і захоплення ними панівних позицій в економіці.
2. Зрощення промисловості з банками та освіту фінансового капіталу, потужної фінансової олігархії.
Що таке фінансова олігархія?
Промислові монополії прагнуть проникнути в сферу банківських операцій. В результаті відбувається злиття банківського капіталу з промисловим і утворення так званого фінансового капіталу. Це злиття практично завжди відбувалося в такий спосіб: керівники банків займали посади в промисловості, а великі власники заводу ставали одночасно керівниками банків. Таким чином складається фінансова олігархія.
3. Вивезення капіталів (у формі державних позик або прямих інвестицій в економіку), який придбав широкий розмах поряд з вивезенням товарів.
4. Виникнення міжнародних монополістичних союзів і загострення у зв'язку з цим боротьби за ринки збуту, сировини, сфер застосування капіталів.
5. Загострення боротьби між провідними країнами за переділ поділеного світу, що призвело до ряду локальних воєн, а потім до розв'язування першої світової війни.
K того моменту Росія ставилася до країн "другого ешелону" тобто до країн, що вступили на шлях капіталістичного розвитку пізніше провідних країн Заходу. Але за пореформений сорокаріччя завдяки високим темпам економічного зростання вона зуміла кілька наблизитися до останніх. K початку ХХ століття за загальним обсягом промислового виробництва Росія займала 5-е місце в світі, майже зрівнявшись з Францією і навіть випередивши її за деякими показниками важкої промисловості. Цьому сприяла низка факторів і, перш за все - можливість використовувати досвід і допомогу розвинутих країн, а також економічна політика уряду, спрямована на форсований розвиток деяких галузей і залізничне будівництво. В результаті російський капіталізм вступив в імперіалістичну стадію майже одночасно з передовими країнами Заходу. Для нього були характерні всі основні риси, властиві цій стадії, але і були свої особливості.
Після промислового підйому 90-х років Росія пережила важку економічну кризу з 1900 по 1903 роки, потім період тривалої депресії з 1904 по 1908 роки. І тільки в період 1909-1913 років економіка країни знову зробила різкий стрибок. В результаті обсяг промислового виробництва зріс майже в 1.5 рази.
Вивіз капіталів з Росії не отримав особливого розмаху, що пояснювалося як браком коштів в країні, так і необхідністю освоєння величезних районів імперії. Для неї, як і раніше був характерний ввезення іноземних капіталів.
В цілому ж, незважаючи на високі темпи економічного розвитку, Росії так і не вдалося наздогнати провідні країни Заходу. Питома вага її в світовому промисловому виробництві після деякого падіння в роки кризи знову зріс до колишнього рівня, але так і не перевищив його (6%).
На початку ХХ століття держава взяла на себе функцію створення сприятливих умов для залучення в країну іноземного капіталу. Саме з цією метою була проведена в 1897 році фінансова реформа, яка ввела золоте забезпечення рубля, його вільну конвертованість. Проникнення іноземного капіталу в Росію почалося ще в 80-ті роки ХІХ століття, але особливо посилився на початку ХХ століття. Великі прибутки, які давала російська промисловість з її високим ступенем експлуатації робітників і дешевою робочою силою, залучали іноземних капіталістів. Особлива зацікавленість Росії в притоці іноземного капіталу пояснювалася тим, що країна несла величезний тягар непродуктивних витрат: на утримання царського двору, поліції, армії і флоту, величезного бюрократичного державного апарату.
Іноземний капітал надходив у країну шляхом безпосередніх капіталовкладень у вигляді державних позик, продажу цінних паперів на фінансових ринках. Іноземні інвестиції в російську економіку становили майже 40% усіх капіталовкладень. Іноземні капіталісти засновували в Росії компанії, скуповували акції російських промислових підприємств, підкоряли собі найбільш прибуткові галузі промисловості. Tак, панівне становище в нафтовій промисловості зайняли англійські монополістичні групи "Oйл" і "Ройал Датч Шелл". Німецькі підприємці воліли створювати в Росії філії діяли в Німеччині великих фірм. Улюбленими сферами була електротехніка, хімічні виробництва, металургійна і металообробна промисловості, торгівля. Французькі капітали прямували в Росію головним чином через банки. Вони діяли переважно у вугільній та металургійній промисловостях Донбасу, металообробці і машинобудуванні, видобутку і переробці нафти.
Перед першою світовою війною близько однієї третини капіталу промислових акціонерних компаній і близько половини капіталу десяти великих банків належало іноземним власникам, і за 20 років (з 1890 по 1910) отримали прибуток близько 3-х мільярдів рублів. За вкладення капіталів в російську промисловість на першому місці стояли французькі капіталісти, потім слідували англійські, бельгійські та німецькі. Захопивши найважливіші галузі промисловості, іноземний капітал гальмував розвиток економіки країни, перешкоджав звільнення країни від економічної залежності.
За рахунок величезних прибутків, одержуваних в Росії, іноземні капіталісти надавали царському уряду позики під високі відсотки для ведення воєн і придушення свого народу. Вже до 1900 року зовнішній борг Росії досяг величезної цифри - 4 мільярди рублів. Одні тільки відсотки з цієї суми становили 100 мільйонів рублів на рік. Царизм вибивав їх шляхом небувалого збільшення податків з населення. K 1914 році державний борг збільшився до 7.5 мільярдів рублів. Фінансова залежність Росії від західноєвропейського імперіалізму дозволяла останньому чинити серйозний вплив на політику країни.
Хочу зауважити, що в різних джерелах по-різному викладається вплив іноземного капіталу. У деяких стверджується, що участь іноземного капіталу в розвитку галузей промисловості які визначали обличчя індустріалізації не привело до створення іноземних зон впливу, до повної або навіть часткової залежності Росії від іноземних компаній і держав.
Як ми бачимо, приплив іноземного капіталу супроводжувався процесом зрощування його з капіталом вітчизняним, створюючи тим самим реальні передумови включення Росії в світову економічну систему. У той же час широке проникнення іноземного капіталу мало і свої "мінуси": частина накопичень, яка могла б помножити національне багатство країни, розширити можливості капіталовкладень в економіку, підвищити життєвий рівень населення, відпливала за кордон у вигляді прибутків і дивідендів.
|