|
зміст
1 Опис
1.1 Ілюстрації
1.2 Текст
2 Історія
3 Здогадки про авторство
3.1 Роджер Бекон
3.2 Джон Ді
3.3 Едвард Келлі
3.4 Вілфрід Войнич
3.5 Якоб Хорчіцкі
3.6 Йоганн Маркус Марці
3.7 Рафаель Мнішовскі
3.8 Ентоні Ескем
4 Теорії про зміст і призначення
4.1 Гербалістіка
4.2 Соняшники
4.3 Алхімія
4.4 Алхімічна гербалістіка
4.5 Астрологічна ботаніка
4.6 Мікроскопи і телескопи
4.7 Кілька авторів
5 Теорії про мову манускрипту
5.1 Буквений шифр
5.2 Шифр по кодової книзі
5.3 Візуальний шифр
5.4 Мікрографія
5.5 Стеганографія
5.6 Природна мова
5.7 Багатомовний текст
5.8 Штучний мову
5.9 Містифікація
6 Вплив на популярну культуру
7 Див. Також
8 Примітки
9 Книги
10 Посилання
10.1 Статті російською
10.2 Посилання на неросійськомовних ресурси
Ру? Копісь Під? Йніча (англ. Voynich Manuscript) - таємнича книга, написана на початку XV століття [1] невідомим автором невідомою мовою з використанням невідомого алфавіта.Рукопісь Войнича намагалися розшифрувати безліч разів, але до сих пір без жодного успіху. Єдиний важливий висновок, який зробили фахівці, - текст написаний на штучному мовою, мають чітку логічну структуру [2]. Вона стала «Святим Граалем» криптографії, але зовсім не виключено, що рукопис є лише містифікація, нескладний набір знаков.Кніга названа на честь американського книготорговця польського походження, вихідця з території сучасної Литви Вілфріда Войнича (чоловіка відомої письменниці Етель Ліліан Войнич, автора «Овода »), який придбав її в 1912 році. Зараз вона зберігається в Бібліотеці рідкісних книг Байнеке (Beinecke Rare Book And Manuscript Library) Єльського університету.
Опис книзі близько 240 сторінок тонкого пергаменту. На обкладинці немає ніяких написів або малюнків. Розміри сторінки - 15 на 23 см, товщина книги - менше 3 см. Прогалини в нумерації сторінок (які, очевидно, молодша самої книги) вказують на те, що деякі сторінки були загублені з часу здобуття книги Вілфрідом Войнич. Текст написаний пташиним пером, їм же виконані ілюстрації. Ілюстрації грубувато розфарбовані кольоровими фарбами, можливо, вже після написання книги. 
ІсточнікБотаніческій розділ містить зображення рослин ІллюстрацііЗа винятком завершальній частині книги, на всіх сторінках є картинки. Судячи з ним, в книзі кілька розділів, різних за стилем і змістом: «Ботанічний». На кожній сторінці знаходиться зображення однієї рослини (іноді двох) і кілька абзаців тексту - манера, звичайна для книг європейських травників того часу. Деякі частини цих малюнків - збільшені і більш чіткі копії начерків з «фармацевтичного» розділу. «Астрономічний». Містить круглі діаграми, деякі з них з місяцем, сонцем і зірками, імовірно астрономічного або астрологічного змісту. Одна серія з 12 діаграм зображує традиційні символи зодіакальних сузір'їв (дві риби для Риб, бик для Тельця, солдатів з арбалетом для Стрільця і т. Д.). Кожен символ оточений тридцятьма мініатюрними жіночими фігурами, більшість з яких оголені, кожна з них тримає підписану зірку. Останні дві сторінки цього розділу (Водолій і Козеріг, або, умовно кажучи, - січень і лютий) були загублені, а Овен і Телець розділені на чотири парні діаграми з п'ятнадцятьма зірками в кожній. Деякі з цих діаграм розташовані на вкладених сторінках. «Біологічний». Щільний нерозривний текст, оточуючий зображення тіл, головним чином оголених жінок, що купаються в ставках або протоках, з'єднаних скрупульозно продуманим трубопроводом, деякі «труби» чітко приймають форму органів тіла. У деяких жінок на головах корони. «Космологічний». Інші кругові діаграми, але незрозумілого сенсу. Цей розділ також має вкладені сторінки. Одне з таких вкладень розміром в шість сторінок містить якусь подобу карти або діаграми з шістьма «островами», з'єднаними «дамбами», з замками і, можливо, вулканом. «Фармацевтичний». Безліч підписаних малюнків частин рослин з зображеннями аптекарських судин на полях сторінок. У цьому розділі також є кілька абзаців тексту, можливо, з рецептами. «Рецептний». Розділ складається з коротких абзаців, розділених цветкообразнимі (або зіркоподібними) позначками. ТекстТекст виразно написаний зліва направо, зі злегка «рваним» правим полем. Довгі секції розділені на параграфиуточніть, іноді з відміткою початку абзацу на лівому полі. У рукописі немає звичайної пунктуації. Почерк стійкий і чіткий, як якщо б алфавіт був звичний писареві, і той розумів, що? пише. 
Автор невідомий
Джерело: Beinecke Rare Book & Manuscript Library, Yale University ([1]). Сторінка з «біологічного» розправитися книзі понад 170 000 знаків, зазвичай відокремлених один від одного вузькими пробілами. Більшість знаків написані одним або двома простими рухами пера. Алфавітом з 20-30 букв рукопису можна написати весь текст. Виняток становлять кілька десятків особливих знаків, кожен з яких з'являється в книзі 1-2 раза.Более широкі прогалини ділять текст на приблизно 35 тисяч «слів» різної довжини. Схоже, що вони підкоряються деяким фонетичним або орфографічним правилам. Деякі знаки повинні з'явитися в кожному слові (як голосні в англійському), деякі знаки ніколи не слідують за іншими, деякі можуть подвоюватися в слові (як два н в слові довгий), деякі нет.Статістіческій аналіз тексту виявив його структуру, характерну для природних мов . Наприклад, повторюваність слів відповідає закону Ціпфа, а словникова ентропія (близько десяти біт на слово) така ж, як у латинського і англійської мов. Деякі слова з'являються тільки в окремих розділах книги, або тільки на декількох сторінках; деякі слова повторюються в усьому тексті. Повторів дуже мало серед приблизно сотні підписів до ілюстрацій. У «ботанічному» розділі перше слово кожної сторінки зустрічається тільки на цій сторінці і, можливо, є назвою растенія.С іншого боку, мова рукописи Войнича де в чому дуже схожий на існуючі європейські мови. Наприклад, в книзі майже немає слів довжиною більше десяти «букв» і майже немає одно- і двобуквений слів. Всередині слова букви розподілені також своєрідно: деякі знаки з'являються тільки на початку слова, інші тільки в кінці, а деякі завжди в середині - розташування, властиве арабському письму (пор. Також варіанти грецької букви сигма), але не латинської або кириличного алфавіту.Текст виглядає більш монотонним (в математичному сенсі) в порівнянні з текстом на європейській мові. Є окремі приклади, коли один і той же слово повторюється три рази поспіль. Слова, що розрізняються лише однією літерою, також зустрічаються незвично часто. Весь «лексикон» рукописи Войнича менше, ніж повинен бути «нормальний» набір слів звичайної книги. 
Автор невідомий
Джерело: Beinecke Rare Book & Manuscript Library, Yale University ([1]). Ілюстрації в «біологічному» розділі зв'язані мережею каналів ІсторіяТак як алфавіт манускрипту не має візуальної схожості ні з однією відомою системою письма і текст до сих пір не розшифрований, єдина « зачіпка »для визначення віку книги і її походження - ілюстрації. Зокрема, одягу і оздоблення жінок, а також пара за? МКОВ на діаграмах. Всі деталі характерні для Європи періоду між 1450 і 1520 роками, так що рукопис найчастіше датується саме цим періодом. Це побічно підтверджується і другімікакімі? прізнакамі.По деяких натяків можна припустити, що він написаний францисканским ченцем, філософом і натуралістом з Британії Роджером Беконом, які жили в XIII столітті. Зараз ця версія відкинута, і більшість схиляється до думки, що книга написана на 200 років пізніше. Аналіз методом радіовуглецевого датування, проведене групою фізиків з Університету Арізони, визначив вік манускрипту і показав, що істина посередині - фізики датували документ XIV веком.Самим першим точно відомим власником книги був Георг Бареша (Georg Baresch), алхімік, що жив в Празі на початку XVII століття. Бареша, мабуть, був також здивований таємницею цієї книги з його бібліотеки. Дізнавшись, що Атанасіус Кірхер (Athanasius Kircher), відомий єзуїтський вчений з Римської Колегії (Collegio Romano), опублікував коптський словник і розшифрував (як тоді вважалося) єгипетські ієрогліфи, він скопіював частину рукопису і послав цей зразок Кірхер в Рим (двічі), просячи допомогти розшифрувати його. Лист Бареша 1639 року Кірхер, виявлене вже в наш час Рене Цандбергеном (Rene Zandbergen) - найраніше відома згадка про Рукопісі.Осталось нез'ясованим, чи відповів Кірхер на прохання Бареша, але відомо, що він хотів купити книгу, проте Бареша, ймовірно, відмовився її продати. Після смерті Бареша книга перейшла його друга - Йогану Маркусу Марци (Johannes Marcus Marci), ректору Празького університету. Марці імовірно відіслав її Кірхер, своєму давньому другові. Його супровідний лист 1666 року досі прикріплено до Рукописи. Серед іншого, в листі стверджується, що її спочатку купив за 600 дукатів імператор Священної Римської імперії Рудольф II, який вважав книгу роботою Роджера Бекона.Дальнейшіе 200 років долі Рукописи невідомі, але найбільш імовірно, що вона зберігалася разом з рештою листуванням Кірхер в бібліотеці Римської колегії (нині Григоріанський університет). Книга, ймовірно, там і залишалася, поки війська Віктора Еммануїла II не захопили місто в 1870 році і не приєднали Папська держава до Італійського королівства. Нові італійські власті вирішили конфіскувати у Церкви велика кількість майна, в тому числі і бібліотеку. Згідно з дослідженнями Ксавьера Чеккальді (Xavier Ceccaldi) та інших, перед цим безліч книг з університетської бібліотеки були спішно перенесені в бібліотеки співробітників університету, майно яких не конфісковували. Переписка Кирхера була серед цих книг, а також, очевидно, там була рукопис Войнича, так як до сих пір книга несе на собі екслібрис Петрус Бекс (Petrus Beckx), в той час глави єзуїтського ордену і ректора універсітета.Бібліотека Бекса була перенесена на віллу Мондрагон у Фраскаті (villa Borghese di Mondragone a Frascati) - великий палац біля Риму, набутий суспільством єзуїтів в 1866.В 1912 році Римська колегія мала потребу в коштах і вирішила в найсуворішій таємниці продати частину своєї власності. Вілфрід Войнич придбав 30 рукописів, серед іншого і ту, яка зараз носить його ім'я. Після придбання книги Войнич розіслав її копії декількох фахівців для розшифровки. У 1961 році, після смерті Войнича, книга була продана його вдовою Етель Ліліан Войнич іншому книгопродавцю Хенсен Краус (Hanse P. Kraus). Не знайшовши покупця, в 1969 році Краус подарував манускрипт Єльському Університету. Здогадки про авторствеАвторство манускрипту Войнича приписується багатьом людям. Далі перераховано кілька поширених припущень. Роджер Бекон 
ІсточнікРоджер БеконСопроводітельное лист Марці Кірхер 1665 року говорить, що, згідно зі словами його померлого друга Рафаеля Мнішовскі (Raphael Mnishovsky), книга свого часу була придбана Імператором Рудольфом II (1552-1612) за 600 дукатів (кілька тисяч доларів на сучасні гроші). Відповідно до цього листа, Рудольф (або, можливо, Рафаель) вважав, що автор книги - знаменитий і різнобічно обдарована францисканський чернець Роджер Бекон (1214-1294) .Хоча Марци писав, що він "утримується від судження" (suspending his judgement) щодо заяви Рудольфа II, але воно було сприйнято досить серйозно Войнич, який швидше за погоджувався з ним. Його переконаність у цьому сильно вплинула на більшість спроб дешифрування протягом наступних 80 років. Однак дослідники, які займалися манускриптом Войнича і знайомі з роботами Бекона, рішуче заперечують таку можливість. Слід зауважити також те, що Рафаель помер в 1644 і угода повинна була відбутися до зречення Рудольфа II в 1611 році - по крайней мере за 55 років до листа Марці. Джон Ді 
ІсточнікДжон ДіПредположеніе про те, що Роджер Бекон був автором книги, призвело Войнича до висновку, що єдина людина, яка могла продати манускрипт Рудольфу - це Джон Ді, математик і астролог при дворі королеви Єлизавети I, відомої також тим, що вона мала велику бібліотеку рукописів Бекона.Ді і його scrier (помічник-медіум, який використовує для виклику духів кришталева куля або інший відображає предмет) Едвард Келлі пов'язані з Рудольфом II тим, що вони кілька років жили в Богемії, сподіваючись продати свої послуги імператорові. Однак Джон Ді прискіпливо вів щоденники, де не згадував про продаж манускрипту Рудольфу, тому угода ця здається досить малоймовірною. Так чи інакше, якщо автор манускрипту НЕ Роджер Бекон, то і можливий зв'язок історії манускрипту з Джоном Ді дуже примарна. З іншого боку, сам Ді міг написати книгу і розповсюдити чутки про те, що це робота Бекона, в надії продати її. Едвард Келлі 
ІсточнікЕдвард КелліКомпаньон Джона Ді в Празі, Едвард Келлі, був алхіміком-самоучкою, який стверджував серед іншого, що може перетворити мідь в золото за допомогою секретного порошку, виявленого їм в могилі єпископа в Уельсі. Едвард Келлі також стверджував, що може викликати ангелів за допомогою магічного кристалу і мати з ними тривалі бесіди, які Джон Ді акуратно записував у своєму щоденнику. Мова ангелів був названий Енохіанской, від імені Еноха, біблійного батька Мафусаїла, який, згідно з легендою, був узятий в подорож в рай ангелами, і пізніше написав книгу про те, що він там бачив. Кілька людей (дивись нижче) припустили, що як Келлі винайшов Енохіанскій мову, щоб обдурити Джона Ді, так само він міг сфабрикувати і манускрипт Войнича, щоб надути імператора (який платив Келлі за його уявні алхімічні уміння). Однак, як і у випадку з Ді, якщо Роджер Бекон не є автором манускрипту, зв'язок Келлі з цією книгою так само примарна. Вілфрід ВойнічМногіе підозрювали самого Войнича в тому, що він сфабрикував манускрипт. Як торговець старовинними книгами, він міг володіти необхідними знаннями та вміннями, а «загублена книга» Бекона могла мати високу вартість. Однак останні дослідження письма Бареша Кірхер дозволяють відкинути цю гіпотезу. Якоб ХорчіцкіФотостатіческая репродукція першої сторінки манускрипту, зроблена Войнич в період часу до 1921 року, демонструє кілька розпливчастих плям - стертих написів або підписів. За допомогою хімії текст може бути прочитаний як «Jacobj'a Tepenece». Це може бути Якоб Хорчіцкі (Jakub Horcicky of Tepenec), по латині - Якобус Сінапіус (Jacobus Sinapius) - фахівець з трав'яний медицині, який був особистим лікарем Рудольфа II і доглядачем його ботанічного саду. Войнич і багато інших дослідники зробили висновок, що Якоб Хорчіцкі був власником манускрипту до Бареша, деякі бачили в цьому підтвердження історії Рафаеля Мнішовскі (див. Нижче). Інші припустили, що Якоб Хорчіцкі сам міг бути автором.Однако написи не відповідають підписи Якоба Хорчіцкі, яка була знайдена в документах, виявлених Яном Хурічем (Jan Hurich). Так що все ще можливо, що напис на сторінці «f1r» була додана більш пізнім власником або бібліотекарем і є всього лише окремим припущенням про автора кнігі.Інтересно також те, що в єзуїтських історичних книгах, які були доступні Атанасіус Кірхер, Хорчіцкі - людина з єзуїтським освітою, який був єдиним алхіміком і доктором при дворі Рудольфа II, що мали повний доступ в бібліотеку.Реагенти, застосовані Войнич, так зіпсували пергамент, що слід підпису зараз ледь видно. Таким чином, це ще один підозрілий факт на користь теорії про те, що підпис була сфабрикована Войнич для посилення теорії про авторство Роджера Бекона. Йоганн Маркус МарціІоганн Маркус Марці зустрівся з Кірхером коли він очолював делегацію Празького університету в Римі в 1638 році. Після цього протягом 27 років вони обмінювалися листами на різні наукові теми. Поїздка Марци була частиною його тривалої боротьби на стороні світської школи університету в підтримку їх незалежності від єзуїтів, які управляли суперничають Коледжем св. Клементина в Празі (Clementinum college in Prague). Незважаючи на ці зусилля, два університети об'єдналися в 1654 році під єзуїтським контролем. Завдяки цьому з'явилися думки про те, що політична ворожнеча з єзуїтами змусила Марці підробити листи Бареша і, пізніше, манускрипт Войнича в спробі викрити і дискредитувати їх «зірку» - Кірхера.Лічность і знання Марци були адекватними цьому завданні, а Кірхер, цей «Доктор Я-знаю-все », який, як відомо зараз,« прославився »очевидними помилками, а не геніальними звершеннями, був легкою метою. Дійсно, лист Георга Бареша має певну схожість з жартом, яку сходознавець Андреа Мюллер (Andreas Muller) одного разу зіграв над Атанасіус Кірхером. Мюллер сфабрикував безглуздий манускрипт і послав його Кірхер з позначкою про те, що манускрипт потрапив до нього з Єгипту. Він попросив у Кирхера переклад тексту, і є відомості, що Кірхер надав його немедленно.Інтересно помітити, що єдині підтвердження існування Георга Бареша - це три листи, надіслані Кірхер: одне послав сам Бареша в 1639 році, два інших Марци (близько року тому) . Також цікаво, що листування між Марци і Атанасіус Кірхером закінчується в 1665 році, саме «супровідним листом» манускрипту Войнича. Однак таємна неприязнь Марці до єзуїтів - всього лише гіпотеза: правовірний католик, він сам навчався на єзуїта і незадовго до смерті в 1667 році був удостоєний почесного членства в їх ордені. Рафаель МнішовскіДруг Марци, Рафаель Мнішовскі, який був передбачуваним джерелом історії про Роджера Бекона, сам був криптографом (серед багатьох інших занять) і близько 1618 року імовірно винайшов шифр, який вважав невзламиваемим. Це призвело до появи теорії про те, що він був автором манускрипту Войнича, який знадобився для практичної демонстрації вищеназваного шифру - і зробив бідного Бареша «піддослідним кроликом». Після того, як Кірхер опублікував свою книгу про розшифровку коптської мови, Рафаель Мнішовскі, за цією теорією, вирішив, що привести в замішання хитромудрим шифром Атанасіус Кирхера було б набагато більше ласим трофеєм, ніж завести в глухий кут Бареша. Для цього він міг переконати Георга Бареша попросити допомоги у єзуїтів, тобто у Кирхера. Щоб мотивувати Бареша це зробити, Рафаель Мнішовскі міг винайти історію про таємничу зашифрованою книзі Роджера Бекона. Дійсно, сумніви в історії Рафаеля в супровідному листі манускрипту Войнича могли означати, що Йоганн Маркус Марці запідозрив брехня. Однак немає явних доказів цієї теорії. Ентоні ЕскемДоктор Леонелло Стронг (Dr. Leonell Strong), дослідник раку і криптограф-любитель, також намагався розшифрувати манускрипт. Стронг вважав, що розгадка манускрипту в «особливій подвійній системі арифметичних прогресій численних алфавітів». Стронг стверджував, що, згідно з розшифрувати їм тексту, манускрипт написаний англійським автором XVI століття Ентоні Ескемом (Anthony Ascham), роботи якого включають книгу «Малий травник» (A Little Herbal), опубліковану в 1550 році. Хоча манускрипт Войнича і містить розділи, схожі на травник, основний аргумент проти цієї теорії той, що невідомо, де автор «травника» міг би придбати такі літературні та криптографічні знання. Теорії про зміст і предназначенііОбщее враження, яке створюють залишилися сторінки манускрипту, дозволяє припустити, що він призначався для того, щоб служити фармакопеєю або окремими темами книги середньовічної або більш ранньої медицини. Однак збивають з пантелику деталі ілюстрацій живлять безліч теорій про походження книги, зміст її тексту і цілі, для якої вона була написана. Далі викладено кілька таких теорій. ГербалістікаС великою часткою впевненості можна сказати, що перша частина книги присвячена травам, але спроби порівняти їх з реальними зразками трав і зі стилізованими малюнками трав того часу в цілому провалилися. Кілька рослин: братки, папороть адіантум, лілія, чортополох - можуть бути визначені досить точно. Ті малюнки з «ботанічного» розділу, які відповідають начерками з «фармацевтичного» розділу, справляють враження їх точних копій, але з відсутніми частинами, які доповнені неправдоподібними деталями. Дійсно, багато рослин здаються складовими: коріння одних екземплярів зчеплені з листям від інших і з квітами від третіх. ПодсолнечнікіБрамбо (Brumbaugh) вважав, що одна з ілюстрацій зображує соняшник Нового Світу. Якби це було так, це могло допомогти визначити час написання манускрипту і відкрити інтригуючі обставини його походження. Однак подібність дуже незначне, особливо якщо порівнювати малюнок з справжніми дикими зразками, а так як його масштаб не визначений, то зображене рослина може бути іншим членом цього сімейства, яке включає кульбаба, ромашку та інші види по всьому світу. АлхіміяВодоёми і канали в «біологічному» розділі можуть означати зв'язок з алхімією, що могло б мати значення, якщо б книга містила інструкції з приготування медичних еліксирів і сумішей. Однак для алхімічних книг того часу характерний графічна мова, де процеси, матеріали та компоненти зображувалися у вигляді особливих картинок (орел, жаба, людина в могилі, пара в ліжку і т. Д.) Або стандартних текстових символів (коло з хрестом і т. д.). Жоден з них не може бути переконливо ідентифікований в манускрипті Войнича. Алхімічна гербалістікаСерджіо Торезелла (Sergio Toresella), експерт по палеоботаніці, відзначав, що манускрипт міг бути алхімічної гербалістікой, яка насправді не мала нічого спільного з алхімією, але була фальшивою книгою травника з вигаданими картинками, яку лікар-шарлатан міг носити з собою, щоб справляти враження на клієнтів. Імовірно, існувала мережа домашніх майстерень по виробництву таких книг десь в північній Італії, якраз за часів можливого написання манускрипту. Однак такі книги значно відрізняються від манускрипту Войнича і стилем і форматом, крім того, всі вони були написані звичайною мовою. Астрологічна ботанікаАстрологіческіе дослідження часто грали помітну роль при зборі трав, кровопускання та інших медичних процедурах, які проводилися в сприятливі числа, розписані в астрологічних книгах (наприклад, книги Ніколаса Калпепер (Nicholas Culpeper)). Однак за винятком звичайних зодіакальних символів, зображення 24-годинного дня, року, що складається з 12 місяців, пір року і однією діаграми, можливо, зображає класичні планети, ніхто поки не зміг інтерпретувати ілюстрації в рамках відомих астрологічних традицій (європейських чи будь-яких інших). Мікроскопи та телескопи 
ІсточнікЕто трёхстранічное вкладення з манускрипту включає схему, імовірно астрономіческуюКруговой креслення в «астрономічному» розділі зображує об'єкт неправильної форми з чотирма зігнутими секторами; деякі інтерпретують його як зображення галактики, яке могло бути отримано тільки за допомогою телескопа. Інше зображення було інтерпретовано як клітина живого організму, що спостерігається через мікроскоп. Це дозволяло припустити, що час створення манускрипту - не середньовіччя, а більш пізній період. Однак подібність є досить сумнівним, оскільки при найближчому розгляді центральна частина «галактики» більше схожа на басейн. Кілька авторовПрескотт Каріер (Prescott Currier), криптоаналитик Військово-морських сил США, який працював з манускриптом в 1970-х роках, виявив, що сторінки «ботанічного» розділу манускрипту можуть бути поділені на два типи, A і B, з характерними статистичними властивостями і , по всій видимості, різними почерками. Він зробив висновок, що манускрипт може бути роботою двох або кількох авторів, які використовували різні діалекти або традиції орфографії, але поділяли одну і ту ж систему письма. Однак останні дослідження поставили під сумнів ці висновки. Експерт з почеркам, який досліджував манускрипт, виявив тільки одну руку у всій книзі. Крім того, після уважного розгляду всіх розділів можна побачити поступовий перехід між типом A і B. Тому спостереження Прескотта можуть говорити про те, що «ботанічний» розділ створювався в два прийоми, розділених між собою досить довгим періодом часу. Теорії про мову манускріптаМножество теорій було висунуто з приводу мови, використовуваного манускриптом. Далі наведені деякі з них. Буквений шіфрСогласно цієї теорії, манускрипт Войнича містить осмислений текст на якомусь європейському мовою, який був навмисно переведений в нечитаний вид відображенням його в алфавіті манускрипту за допомогою якогось кодування - алгоритму, який оперував окремими буквамі.Ето було робочою гіпотезою для більшості спроб розшифровки протягом XX століття, в тому числі для неофіційної групи криптоаналітиків Управління національної безпеки США (National Security Agency, NSA) під керівництвом Вільяма Фрідмана на початку 1950-х років. Найпростіші шифри, засновані на заміні символів, можуть бути виключені, так як їх дуже просто зламати. Тому зусилля дешифрувальників були спрямовані на поліалфавітних шифри, винайдені Альберти в 1460-х роках. Цей клас включає в себе відомий шифр Віженера (Vigenere cipher), який міг бути посилений використанням неіснуючих і / або аналогічних символів, перестановкою букв, помилковими пробілами між словами і т. Д. Деякі дослідники припускають, що голосні букви були видалені перед кодуванням. Було кілька заяв про дешифрування на підставі цих припущень, але вони не набули широкого визнання. В першу чергу тому, що запропоновані алгоритми розшифровки були засновані на стількох здогадах, що з їх допомогою можна було б витягти осмислену інформацію з будь-якої випадкової послідовності сімволов.Основной аргумент на користь цієї теорії полягає в тому, що використання дивних символів європейським автором чи можна пояснити інакше, ніж спробою приховати інформацію. Дійсно, Роджер Бекон розбирався в шифри, а гаданий період створення манускрипту приблизно збігається з народженням криптографії як систематизованої науки. Проти цієї теорії виступає спостереження про те, що використання поліалфавітних шифру мало знищити «природні» статистичні властивості, які спостерігаються в тексті манускрипту Войнича, такі як закон Ціпфа. Також, хоча поліалфавітних шифр і був винайдений приблизно в 1467 році, його різновиди стали популярні тільки в XVI столітті, що трохи пізніше передбачуваного часу написання манускрипту. Шифр по кодової кнігеСогласно цієї теорії, слова в тексті манускрипту в дійсності є кодами, які розшифровуються в особливому словнику або кодової книзі. Основний аргумент на користь теорії це те, що внутрішня структура і розподіл довжин слів схожі з використовуваними в римських цифрах, які були б природним вибором для цієї мети в той час. Однак кодування, засноване на кодових книгах, задовільно тільки при написанні коротких повідомлень, так як воно дуже обтяжливо для письма і читання. Візуальний шіфрДжеймс Фінн (James Finn) припустив у своїй книзі «Надія Пандори» (Pandora's Hope) (2004), що манускрипт Войнича насправді візуально закодований текст на івриті. Після того, як букви в манускрипті були правильно транскрибувати на «Європейський алфавіт Войнича» (ЕАВ, або EVA англійською), багато слова в манускрипті можуть бути представлені як слова на івриті, які повторюються з різними спотвореннями, щоб ввести в оману читача. Наприклад, слово AIN з манускрипту - це слово «очей» на івриті, яке повторюється як перекручена версія у вигляді «aiin» або «aiiin», що справляє враження кількох різних слів, хоча насправді це одне й те саме слово. Передбачається можливість використання й інших методів візуального кодування. Основний аргумент на користь цієї теорії той, що вона може пояснити невдалі результати інших спроб декодування, що спиралися більше на математичні методи дешифрування. Основний аргумент проти цієї точки зору той, що при такому підході до природи шифру манускрипту, на плечі окремо взятого дешіфровщіка лягає важкий тягар різної інтерпретації одного і того ж тексту через безліч альтернативних можливостей візуальної кодування. МікрографіяПосле повторного відкриття в 1912 році, одна з найбільш ранніх спроб розкрити секрет рукописи (і, безсумнівно, перша серед передчасних заяв про розшифровку) була зроблена в 1921 році Вільямом Ньюболд (William Newbold), відомим фахівцем з криптоаналіз і професором філософії університету штату Пенсільванія ( University of Pennsylvania), а також колекціонером старовинних книг. Його теорія полягала в тому, що видимий текст безглуздий, але кожен символ, з яких складається текст, є набором крихітних рисочок, помітних тільки при збільшенні. Ці рисочки імовірно формували другий рівень прочитання рукописи, який і містив осмислений текст. При этом Ньюболд опирался на древнегреческий способ скорописи, использовавший подобную систему условных обозначений. Ньюболд утверждал, что, исходя из этой предпосылки, он сумел расшифровать целый параграф, который доказывал авторство Бэкона и свидетельствовал о его выдающихся способностях учёного, в частности, об использовании им сложного микроскопа за четыреста лет до Антони ван Левенгука.Однако уже после смерти Ньюболда криптолог Джон Мэнли (John Manly) из Чикагского университета (University of Chicago) отметил серьёзные недостатки в этой теории. Каждая чёрточка, содержащаяся в символах рукописи, допускала несколько интерпретаций при расшифровке без достоверного способа выявить среди них «верный» вариант. Метод Уильяма Ньюболда также требовал перестановки «букв» рукописи до тех пор, пока не получался осмысленный текст на латыни. Это приводило к выводу о том, что с помощью метода Ньюболда можно получить практически любой желаемый текст из рукописи Войнича. Мэнли доказывал, что эти чёрточки появились в результате растрескивания чернил при их высыхании на грубом пергаменте. В настоящее время теория Ньюболда практически не рассматривается при расшифровке рукописи. СтеганографияЭта теория основана на предположении о том, что текст книги по большей части бессмыслен, но содержит информацию, спрятанную в незаметных деталях, например, вторая буква каждого слова, количество букв в каждой строке и т. п. Техника кодирования, называемая стеганографией, очень стара и была описана ещё Иоганном Тритимиусом (Johannes Trithemius) в 1499. Некоторые исследователи предполагают, что обычный текст был пропущен через что-то вроде решётки Кардано. Эту теорию сложно подтвердить или опровергнуть, так как стеготекст бывает трудно взломать без наличия каких-либо подсказок. Аргумент против этой теории может быть тот, что наличие текста на непонятном алфавите встаёт в противоречие с предназначением стеганографии — сокрытием самого существования какого-либо секретного послания.Некоторые исследователи предполагают, что осмысленный текст мог быть закодирован в длине или форме отдельных росчерков пера. Действительно, существуют экземпляры стеганографии того времени, которые используют начертание букв (курсивное или прямое начертание), чтобы скрыть информацию. Однако после исследования текста манускрипта при высоком увеличении росчерки пера кажутся достаточно естественными, и в значительной степени различия в начертании букв вызваны неровной поверхностью пергамента. Естественный языкЛингвист Жак Ги (Jacques Guy) предположил, что текст манускрипта Войнича может быть написан на одном из экзотических естественных языков, с помощью изобретённого алфавита. Структура слов действительно сходна со встречающейся во многих языковых семьях Восточной и Центральной Азии, в первую очередь китайско-тибетской (китайский, тибетский, бирманский), австроазиатской (вьетнамский, кхмерский) и, возможно, тайской (тайский, лаосский и др.). Во многих из этих языков «слова» (наименьшие языковые единицы с определённым значением) имеют лишь один слог, а слоги имеют достаточно богатую структуру, включая тоновые составляющие (основанные на использовании повышения и понижения тона для различения смысла).Эта теория имеет некоторое историческое правдоподобие. Названные языки имели собственную, неалфавитную, письменность, и их системы письма были трудны для понимания европейцев. Это дало толчок к появлению нескольких фонетических систем письма, в основном на основе латиницы, но иногда изобретались и оригинальные алфавиты. Хотя известные образцы подобных алфавитов значительно моложе манускрипта Войнича, исторические документы говорят о множестве исследователей и миссионеров, которые могли создать подобную систему письма — даже до путешествия Марко Поло в XIII веке, но особенно после открытия морского пути в страны Востока Васко да Гама в 1499 г. Автором манускрипта также мог быть уроженец Восточной Азии, живший в Европе или получивший образование в европейской миссии.Основной аргумент в пользу этой теории тот, что она согласуется со всеми статистическими сво йствами текста манускрипта Войнича, которые были обнаружены на сегодняшний день, включая удвоенные и утроенные слова (которые встречаются в китайских и вьетнамских текстах приблизительно с той же частотой, что и в манускрипте). Она также объясняет кажущийся недостаток цифр и отсутствие синтаксических черт, свойственных западноевропейским языкам (таких как артикли и глаголы-связки), и общую таинственность иллюстраций. Другая возможная подсказка исследователям — два больших красных символа на первой странице, в которых видели перевёрнутый и неточно скопированный заголовок книги, характерный для китайских рукописей. Кроме того, предположительно представленное в рукописи деление года на 360 дней (вместо 365), объединённых в группы по 15 дней, и начало года со знака рыб — это свойства китайского сельскохозяйственного календаря. Основной аргумент против этой теории тот, что в действительности никто (включая учёных Академии наук в Пекине) не смог найти в иллюстрациях рукописи Войнича надёжного отражения восточной символики или восточной науки.В конце 2003 года Збигнев Банасик (Zbigniew Banasik) из Польши предположил, что незашифрованный текст манускрипта написан на маньчжурском языке и предоставил незавершённый перевод первой страницы манускрипта. [1] [2] [3]По предположению Джона Стойко (John Stojko) текст написан на «протоукраинском языке». В 1978 году Джон Стойко опубликовал книгу «Письма к Оку Божьему» («Letters to God's Eye»)[3][4], в которой была приведена расшифровка девяти страниц текста. По поводу гипотезы Джона Стойко и его переводов появились крайне критичные отзывы ([5]), однако на основе этой гипотезы появились также и последующие попытки реконструкции [6][7]В 2011 году, на основе уточненной методики Дж. Стойко, появилась версия расшифровки первых 20 страниц Рукописи [8] Многоязычный текстВ книге "Разгадка манускрипта Войнича: литургический справочник для обряда эндура ереси катаров, культ Исиды" (Solution of the Voynich Manuscript: A liturgical Manual for the Endura Rite of the Cathari Heresy, the Cult of Isis) 1987 года, Лео Левитов (Leo Levitov) заявил, что незашифрованный текст манус крипта — это транскрипция «устного языка полиглота». Так он назвал «книжный язык, который мог бы быть понятен людям, не понимающим латынь, если им прочитать, что на этом языке написано». Он предложил частичную расшифровку в форме смеси средневекового фламандского с множеством заимствованных старофранцузских и старых верхненемецких слов.Согласно теории Левитова, ритуал эндура был не что иное, как — совершённое с чьей-либо помощью самоубийство: будто бы такой ритуал был принят у катаров для людей, чья смерть близка (действительное существование этого ритуала находится под вопросом). Левитов разъяснял, что выдуманные растения на иллюстрациях манускрипта в действительности не отображали каких-либо представителей флоры, а были тайными символами религии катаров. Женщины в бассейнах совместно с причудливой системой каналов отображали сам ритуал самоубийства, который, он считал, связан с кровопусканием — вскрытием вен с последующим стеканием крови в ванну. Созвездия, не имеющие астрономических аналогов, отображали звезды на плаще Исиды.Теория эта сомнительна по нескольким причинам. Одна из несостыковок — в том, что вера катаров, в широком понимании, это христианский гностицизм, никаким образом не связанный с Исидой. Другая заключается в том, что теория относит книгу к XII или XIII векам, что значительно старше, даже чем у приверженцев теории авторства Роджера Бэкона. Левитов не предоставил доказательств правдивости своих рассуждений помимо своего перевода. Искусственный языкСвоеобразная внутренняя структура «слов» манускрипта Войнича привела Уильяма Фридмана и Джона Тилтмена (John Tiltman), независимо друг от друга, к выводу, что незашифрованный текст мог быть написан на искусственном языке, в частности, на особом «философском языке». В языках такого типа словарь организован согласно системе категорий, так, что общее значение слова может быть определено с помощью анализа последовательности букв. Например, в современном синтетическом языке Ро (Ro), префикс «bofo-» это категория цвета, и каждое слово, начинающееся с bofo-, будет названием цвета, так, красный — это bofoc, а жёлтый — bofof. Очень приблизительно это можно сравнить с системой книжной классификации, используемой многими библиотеками (по крайней мере на Западе), например, буква «Р» может отвечать за раздел языков и литературы, «РА» за греческий и латинский подраздел, «РС» за романские языки и т. п.Эта концепция достаточно стара, как свидетельствует книга «Философский язык» 1668 года учёного Джона Уилкинса (John Wilkins). В большинстве известных примеров таких языков категории также подразделяются с помощью добавления суффиксов, следовательно, конкретный предмет может иметь множество связанных с ним слов с повторяющимся префиксом. Например, все названия растений начинаются с одних и тех же букв или слогов, также, например, все заболевания и т. п. Это свойство могло бы объяснить монотонность текста манускрипта. Однако никто не был в состоянии достаточно убедительно объяснить значение того или иного суффикса или префикса в тексте манускрипта, и, более того, все известные образцы философских языков относятся к значительно более позднему периоду, XVII веку. МистификацияПричудливые свойства текста манускрипта Войнича (такие как удвоенные и утроенные слова) и подозрительное содержание иллюстраций (фантастические растения, например) привели множество людей к заключению, что манускрипт в действительности может быть мистификацией.В 2003 году доктор Гордон Рагг (Gordon Rugg), профессор Кильского университета (Германия) показал, что текст с характеристиками, идентичными манускрипту Войнича, может быть создан с использованием таблицы из трёх столбцов: со словарными суффиксами, префиксами и корнями, кото рые бы отбирались и комбинировались посредством наложения на эту таблицу нескольких карточек с тремя вырезанными окошками для каждой составной части «слова». Для получения коротких слов и для разнообразия текста могли использоваться карточки с меньшим количеством окошек. Подобное приспособление, называемое решёткой Кардано, было изобретено как инструмент кодирования в 1550 году итальянским математиком Джироламо Кардано (Girolamo Cardano), и предназначалось для скрытия тайных посланий внутри другого текста. Однако текст, созданный в результате экспериментов Рагга, не имеет таких же слов и такой частоты их повторяемости, какие наблюдаются в манускрипте. Сходство текста Рагга с текстом в манускрипте лишь визуальное, а не количественное. Аналогичным образом можно «доказать», что английского (или любого другого) языка не существует, создав случайную бессмыслицу, которая будет похожа на английский так же, как текст Рагга на манускрипт Войнича. Так что этот эксперимент не является убедительным. Влияние на популярную культуруЕсть несколько примеров того, что манускрипт Войнича повлиял, по крайней мере косвенно, на некоторые образцы массовой культуры.Этот документ вдохновил итальянского архитектора и промышленного дизайнера Луиджи Серафини на создание книги Codex Seraphinianus. Эта книга объёмом 360 страниц является энциклопедией вымышленного мира, написанной на «неизвестном языке» и содержит сюрреалистические, яркие иллюстрации.В творчестве Говарда Лавкрафта есть книга «Некрономикон». Несмотря на то, что Лавкрафт, скорее всего, не знал о существовании манускрипта Войнича, Колин Уилсон (англ. Colin Wilson) опубликовал в 1969 году рассказ «Возвращение Лоигора», где персонаж открывает, что манускрипт Войнича — это незавершённый «Некрономикон».Современный композитор Ханспетер Кибурц (Hanspeter Kyburz) написал небольшое музыкальное произведение, основанное на манускрипте Войнича, прочитав его часть как музыкальную партитуру.Рисунки и шрифт, напоминающие манускрипт Войнича, можно наблюдать в фильме «Индиана Джонс и последний крестовый по ход» (англ. Indiana Jones and the Last Crusade).Сюжет «Il Romanzo Di Nostradamus» Валерио Еванджелисти (Valerio Evangelisti) представляет манускрипт Войнича как сочинение адептов чёрной магии, с которой известный французский астролог Нострадамус боролся всю жизнь.В компьютерной игре в стиле квест «Сломанный меч 3: Спящий дракон» (англ. Broken Sword III: The Sleeping Dragon) от DreamCatcher текст манускрипта Войнича расшифровывает хакер, которого затем убивают неотамплиеры, потому что манускрипт содержит информацию о местах на земле, которые имеют «геомантическую энергию».В фильме Питера Гринуэя « ниги Просперо» (Prospero's Books, 1990) многие модели книг, как и общая их направленность, сильно напоминают манускрипт Войнича.В стрипе «Voynich Manuscript» (перевод) веб-комикса xkcd манускрипт оказывается руководством настольной ролевой игры. См. такжеКриптос Статьи на русскомPreprint: Landini G. Evidence of linguistic structure in the Voynich Manuscript using spectral analysis. Cryptologia 25 (4): 275—295, October 2001.Статья журнала «Компьютерра» о манускрипте Войнича Ссылки на нерусскоязычные ресурсыMeta-Religion page on the Voynich Manuscript (http://www.meta-religion.com/Esoterism/Alchemy/the_voynich_manuscript.htm)Nature news article: World's most mysterious book may be a hoax (http://www.nature.com/nsu/031215/031215-5.html)Open Directory Project: Voynich Manuscript (http://www.dmoz.org/Science/Anomalies_and_Alternative_Science/Voynich_Manuscript/)Replicating the Voynich Manuscript (http://www.keele.ac.uk/depts/cs/staff/g.rugg/voynich/)Scientific American: The Mystery of the Voynich Manuscript (http://www.sciam.com/article.cfm?chanID=sa006&colID=1&articleID=0000E3AA-70E1-10CF-AD1983414B7F0000)Terence McKenna lecture on the manuscript (http://mckenna.psychedelic-library.org/terence%20mckenna%20-%20VoynichManuscript%20rc.mp3) (MP3 41:54mins)The Voynich Manuscript (http://math.ucr. edu/home/baez/voynich.html) survey by John BaezVoynich.nu: The Voynich Manuscript (http://www.voynich.nu/index.html)Библиография работ связанных с манускриптом. Bibliography of Voynich manuscript related works (http://www.ic.unicamp.br/~stolfi/voynich/mirror/reeds/bib.html)Возможные теории о манускрипте. Suggested solution to the manuscript (http://www.rec-puzzles.org/sol.pl/cryptology/Voynich)Общее описание и рисунки из манускрипта. General description and pictures from book (http://www.crystalinks.com/voynich.html)Сайт анализа манускрипта Войнича Др. Владимира Сазонова. Dr. Vladimir Sazonov's Voynich manuscript analysis site (http://voynich.naobum.de/)Сайт Гордона Рагга. Replicating the Voynich Manuscript. (http://www.keele.ac.uk/depts/cs/staff/g.rugg/voynich/)Сайт Жорже Столфи. Voynich Manuscript stuff. (http://www.dcc.unicamp.br/~stolfy/voynich/)Связи между манускриптом и Некрономиконом. Association between the Voynich Manuscript and the Necronomicon (http://www.necfiles.org/voynich.htm)Список владельцев манускрипта. List of owners of the Voynich Manuscript (http://nabataea.net/vhistory.html)Предположение о зашифрованном тексте. Il Manoscritto Voynich — Un mistero ancora insoluto? (http://www.possible.it/XArcheologia/ILMANOSCRITTOVOYNICH/tabid/89/Default.aspx)Предположение о древнеяванском языке. The Qusus Manuscript (http://nabataea.net/manus.html)Джон Стойко (John Stojko) «Письма к Оку Божому» (John Stojko «Letters to God's Eye» — New York — 1978) The Voynich Manuscript/John Stojko (перевод)Е.Чорный "Чар-Книга. Из опыта расшифровки «Рукописи Войнича». Язык и история: сборник научных трудов. — Киев: КГУ, 2010. — Вып.135. — с. 39 ?71(автоперевод на русский)Е.Чорный "По вопросу реконструкции текста «рукопись Войнича». Язык и история: сборник научных трудов. — Киев: КГУ, 2010. — Вып.141. — с. 4 ?8.Текст статьи основан на переводе англоязычной страницы Википедии о манускрипте Войнича, а также на материалах журнала Компьютерра № 1—2 (573—574), 2005.
|
|