|
план
Вступ
1 Відкриття Салонікської фронту
2 1916 рік
3 1917-1918 роки
Список літератури
Салоникский фронт
Вступ
Салоникский фронт 1915-1918 - фронт бойових дій, що виник в Першу світову війну в жовтні-листопаді 1915 після висадки в Салоніках, на території Греції, англо-французького експедиційного корпусу.
Саме на цьому фронті відбулися перші братання Першої світової війни між болгарськими та російськими солдатами. [2]
1. Відкриття Салонікської фронту
Спочатку експедиційний корпус складався з 5 англійських і 3 французьких дивізій, всього 150 тисяч чоловік, під командуванням генерала М. Саррайля. Пізніше корпус був розгорнутий в Східну армію, якої з грудня 1917 командував генерал А. Гійом, а з червня 1918 року - генерал Л. Ф. Франше д'Еспере. Протягом 1916 року в склад армії були включені 2-я Особлива Російська Піхотна бригада (генерал-майора Дитерихса) і 4-я (генерал-майора Леонтьєва) Російська Особлива бригада (приблизно 18 тисяч осіб).
Фронт був створений для надання допомоги сербської армії і спільного відбиття австро-німецько-болгарського наступу на Сербію.
Протиріччя між країнами Антанти і прагнення перекласти один на одного основний тягар цієї операції привели до того, що допомога союзників була недостатньою і запізнілою. До кінця 1915 Сербія була окупована, а англо-французькі війська відійшли в район міста Салоніки. Союзникам протистояли 2 болгарські армії, посилені німецькими частинами - всього 13 піхотних дивізій.
2. 1916 рік
За умовами договору з Румунією, за якими вона повинна була вступити у війну на боці Антанти, союзники запланували в серпні 1916 року наступ російсько-румунських військ на південь від Дунаю, а Салонікська армії (5 англійських, 4 французьких, 6 сербських, 1 італійська піхотні дивізії і одна російська піхотна бригада) - в напрямку на річки Вардар і Струму. Превентивне наступ болгарських військ 17 серпня значно послабило Салонікська армію. Її наступ, розпочате 1 вересня, закінчилося в листопаді 1916 року виходом союзних військ на лінію Гевгелія (Джевджелія) - Корча і заняттям району Монастіра.
17 серпня, в день укладення угоди з Румунією, болгари самі перейшли в наступ на армії генерала Саррайля, завдавши удари одночасно по обом слабким флангам союзників в районі Дойран і в Західній Македонії. Швидкому настанню болгар сприяло сприяння з боку грецьких офіцерів, чиї війська демобілізуватись в цей час - ще в лютому 1916 року, між німцями і урядом Греції було укладено негласну угоду про ненадання греками опору болгарським частинам, веденим німецькими офіцерами.
У момент прибуття військ генерала Дитерихса на Салоникский фронт невдало вступила у війну Румунія, відразу почавши зазнавати поразок. Військам Салонікської фронту довелося терміново рятувати нового «союзника», і Верховний командувач Міжсоюзницькій військами генерал Саррайль кинув 2-ю Особливу бригаду, зосередження якої ще було не завершено, на ліквідацію прориву болгар, які зуміли випередити наступ всього Салонікської фронту на підтримку Румунії.
На фракийском узбережжі болгари утвердилися на східному березі річки Струми і зайняли міста Серес і Драму, а 24 серпня зайняли порт Кавала, вийшовши на узбережжі Егейського моря, а грецькі гарнізони на їх шляху просто склали зброю і були відправлені німцями в полон в Сілезію. Франція здачу Кавали розцінила як зраду з боку грецького уряду і союзному флоту довелося вибивати болгарський загін з порту Кавалі за допомогою артилерії.
Незабаром стала очевидна характер демонстрації болгарського наступу на цьому напрямку, і що основний удар болгарами наноситься в напрямку на Монастир-Острово, проти Сербської армії. 1-я болгарська армія тут атакувала ліве крило 3-й сербської армії і відкинула югославян до Костур від Лерін, а лівий фланг Дунайської дивізії до Островського озеру. Сербам довелося залишити Флорину, Баніца, а 23 серпня болгари захопили лінію висот в районі могли. В результаті болгарам вдалося охопити з двох сторін угруповання союзних військ.
Такий стан турбувало Саррайля, який зібрав до 20 серпня біля себе всіх старших воєначальників союзних контингентів. На нараді вперше був присутній і начальник 2-ї Особливою бригади генерал-майор М. К. Дітеріхс. На нараді обговорювалося питання про термінове зосередження всіх сил на напрямку болгарських ударів і відображенні їх атак і перехід самим в наступ на західному, сербському напрямку.
На загрозливий ділянку Сербський командування перекинуло Вардарськой дивізію і 1-ю Тімокскую бригаду зі складу 2-ї армії. На лівому ж фланзі, на південь від озера Острово, Саррайль хотів створити сильну групу в складі 2-й французьких дивізій і російської 2-й Особливою бригади під загальним командуванням Командувача французької Східної армією генерала Кордон. У завдання цього угруповання входило обійти правий фланг болгар настанням вздовж хребта Баба Нарецка на Флорину і Монастир.
2-я Особлива бригада Дитерихса виявилася, разом зі слабкими чисельно 57-й і 156-й французькими дивізіями, в складі ударного угруповання, в завдання якої було поставлено своїм маневром вирішити результат майбутнього бою. Зі складу російської бригади в цей момент був готовий до термінового виступу лише 3-й полк, ослаблений виділенням погоничів до мулів, проте в нинішній ситуації генерал Дітеріхс вирішив рушити разом з ним, не чекаючи закінчення підготовки 4-го полку бригади.
Перший бій російських частин на Салонікському фронті стався 10 вересня 1916 року, коли маючи в своєму розпорядженні всього лише один полк і свій власний штаб, генерал Дітеріхс вийшов в бій разом з французькими частинами. Після відбиття атаки болгарської піхоти союзники почали приготування до заняття міста Монастир на півдні сербської Македонії, головний удар завдавали війська Східного ділянки фронту, і бригада Дитерихса виявилася на вістрі. Незважаючи на важкий гірські умови, в яких доводилося вести наступ, 17 вересня союзники оволоділи ключовою позицією на підступах до Монастиря - містом Флоріна і одна з цілей наступу була досягнута - розпочався відступ болгар на північ.
3. 1917-1918 роки
Незначні тактичні результати були досягнуті союзниками на Салонікському фронті при настанні в квітні 1917 року. Рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті настання Салонікська армії, розпочатого 15 вересня 1918 року. До кінця цієї операції болгарські війська і 11-я німецька армія були розбиті, і 29 вересня Болгарія капітулювала. Союзні війська перервали комунікації між Німеччиною і Туреччиною і отримали можливість для нанесення флангового удару по центральним державам, що стало початком розгрому австро-німецької коаліції.
література
· Данилов Ю. М. Росіяни загони на французькому і македонському фронтах, 1916-1918 рр. Париж. 1933.
· Корсун Н. Г. Балканський фронт світової війни 1914-1918 рр. - М .: Воениздат НКО СРСР, 1939. - 124 с.
· В. Ж. Цвєтков «Генерал Дітеріхс»
Список літератури:
1. Історія Першої світової війни 1914-1918 рр. / За редакцією І. І. Ростунова. - в 2-х томах. - Т. 2., М .: Наука, 1975., стор. 512
2. Болгарія в Першій світовій війні
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Салоникский_фронт
|