|
Тібор Самуель (угор. Szamuely Tibor, 27 грудня 1890, Ніредьгаза - 2 серпня 1919 року, Ліхтенвёрт) - угорський політичний діяч, один із засновників Угорської комуністичної партії (спочатку носила назву Партії комуністів Угорщини).
Народився в єврейській родині. Навчався в Дьйорі, після отримання атестата в 1908-1909 працював в Будапешті банківським клерком, потім співробітником страхового агентства. В цей же час став членом Соціал-демократичної партії Угорщини, однак спочатку не приймав активної участі в її роботі. З 1909 - журналіст. Через свіх різких критичних статей був змушений покинути Угорщину, оселився в Італії. У 1913 повернувся в Угорщину, став співробітником газети «Народне слово» (угор. Népszavá). За свої публікації в цьому виданні піддавався судовому переслідуванню. Завдяки фінансам батьків вів розкішну світське життя, здійснив подорож по багатьом країнам світу.
Під час Першої світової війни був покликаний в армію і потрапив у російський полон в 1915. Вів агітаційну роботу серед військовополонених, поширюючи соціалістичні і антивоєнні ідеї. Після Жовтневої революції 1917 вступив в угорське відділення РКП (б), ставши одним із соратників Бели Куна. З січня 1918 року, перебуваючи в Москві, займався організацією загонів з угорських військовополонених для захисту російської революції. Спільно з Белою Куном редагував виходила з 3 квітня 1918 першу угорську комуністичну газету, «Соціальна революція» (угор. Szociális Forradalom). Після Листопадової революції 1918 на деякий час виїхав до Німеччини, де в грудні 1918 брав участь в організації «Союзу Спартака», сприяючи Карлу Лібкнехту і Розі Люксембург.
Після реваншу контрреволюціонерів в Німеччині повернувся в Угорщину 3 січня 1919 року, де був обраний до Центрального комітету ПКВ і продовжив журналістську діяльність у складі редакційної колегії «Червоної газети» (угор. Vörös Újság), критикуючи в своїх виступах режим Каройї. З початком арештів видних лівих діячів в Угорщині 20 лютого 1919 Тібор Самуель став членом підпільного Центрального комітету ПКВ; йому доручалося створення збройних робочих загонів.
В результаті комуністичної революції в Угорщині 21 березня 1919 Тібор Самуель перетворився в одного з керівників Угорської Радянської республіки, займаючи по черзі ряд постів (включаючи пост наркома освіти; останньої була посада наркома по військових справах). Поряд з наркомом з культурних справах Дьєрдем Лукачем відповідав за питання ідеології в угорському уряді. Крім того, йому було доручено організувати боротьбу з контрреволюціонерами. В кінці травня 1919 Самуель здійснив переліт через фронт на двомісному літаку до Москви, щоб обговорити з Леніним перспективи світової революції.
Самуель несе відповідальність за червоний терор в Угорщині, жертвами якого стали представники всіх верств населення, від буржуазії до селян (всього близько 300-590 чоловік). Цей терор став не тільки однією з причин антикомуністичних настроїв в Угорщині і падіння Угорської Радянської республіки, а й каталізатором подальшого антисемітизму (оскільки більшість членів уряду ВСР були євреями). До факту червоного терору активно апелювали контрреволюційні сили, самі розгорнули кампанію білого терору. Примітно, що кількість жертв білого терору перевершує кількість жертв червоного на три порядки і обчислюється тисячами (всього контрреволюціонерами було вбито до 70 000 чоловік).
Після падіння Радянської влади в Угорщині 1 серпня 1919 Самуель, подібно Куну і більшості інших лівих політичних діячів, втік з країни, щоб уникнути проведеного контр-адміралом Міклошем Хорті і Іштваном Бетленом білого терору. Однак після незаконного перетинання державного кордону з Австрією був заарештований і розстріляний австрійською владою 2 серпня 1919. Інші джерела схиляються до більш спірним версіями його смерті, стверджуючи, що він був застрелений австрійським жандармом ще під час перетину кордону або що Тібор Самуель покінчив життя самогубством.
література
· Фельдеш П. Драматична місія: Повість про Тібор Самуель: авторизуйтесь. пер. з угор. - М .: Политиздат. Полум'яні революціонери, 1970. - 447 с, іл.
· Шимор А. Так жив Тібор Самуель. - М .: Прогрес, 1981. - 206 с.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Самуэли,_Тибор
|