Споживча кооперація в роки Великої Вітчизняної війни

зміст

Вступ

1. Стан споживчої кооперації в роки ВВВ

2. Внесок споживчої кооперації в перемогу над фашистською Німеччиною

висновок

Список літератури

Актуальність обраної теми обумовлена, перш за все, потребами життя, необхідністю використання споживчої кооперації в сучасних умовах і відсутністю комплексних робіт з досліджуваної проблеми. Складні процеси формування ринкових відносин в Росії загострили взаємини між державою і дрібним виробником. У зв'язку з цим досить актуальним є досвід споживчої кооперації 20-х років, коли вона стала опорою Радянської держави в справі постачання і розподілу продуктів і предметів першої необхідності серед населення. Розвиток товарно-грошових відносин, приватного підприємництва в умовах НЕПу дозволили їй відродитися і зробити новий крок в своєму розвитку. Маючи великий досвід роботи і кваліфіковані кадри, кооперація стала єдино можливою формою захисту населення від спекуляції.

22 червня 1941 почалася Велика Вітчизняна війна. Через важкі матеріальні втрати різко погіршився економічний стан е країні. Тому знову, як і під час першої світової та громадянської війни, було введено нормоване постачання міського населення продуктами і товарами першої необхідності.

На відміну від періоду 1928-35гг. за розподілом продовольства і товарів першої необхідності під час Вітчизняної виявилися для споживчої кооперації набагато складніше. По-перше, треба було постачати величезну армію і сім'ї військовослужбовців. По-друге, робочих оборонної промисловості, інших підприємств, радгоспів, сільську інтелігенцію, школи, лікарні, дитячі сади і т.д. Сюди ще додавалося велика маса евакуйованих. Загальна кількість громадян, які отримували під час війни продукти харчування за картками, доходило до 77 млн. Чоловік.

Одночасно споживчої кооперації доручалося проводити зустрічну продаж колгоспам промислових товарів під здаються сільгосппродукти. Поряд з продажем товарів через свої магазини, споживча кооперація стала широко практикувати развозную торгівлю, відкривала невеликі магазини на польових станах, у бригадах, особливо в Сибіру, ​​де посівна площа в роки війни збільшилася на мільйони гектарів.

В умовах нормованого постачання зросло значення громадського харчування. Кооператори допомагали організувати харчування робітників і службовців, населення, евакуйованого з окупованих територій, поранених, хворих, школярів, дітей.

У військових умовах різко погіршилось забезпечення населення продовольством. Необхідно зауважити, що будь-яка війна супроводжується абсолютним зменшенням харчових ресурсів залучених в неї країн, викликаним порушенням пропорцій у розвитку економіки, скороченням робочої сили, задіяної в сільському господарстві, появою величезних армій, які споживають продукти харчування. Війна змінила і умови виробництва продовольства. Скоротилося внесення мінеральних добрив в грунт, мінімуму досягли поставки селу знарядь і предметів праці промислового виготовлення. Все це не могло не позначитися на продуктивності колгоспного виробництва. В тилових районах країни середня врожайність впала до 4,4 центнера з 1 гектара в 1942 році і до 4,2 центнера в 1943 ^1. Різко скоротилися можливості заготовок сільгосппродуктів, а в результаті переведення значної частини промисловості на випуск військової продукції скоротилися і фонди на промислові товари народного споживання. Проте споживча кооперація напружено і продуктивно працювала, вишукуючи будь-які можливості для вирішення поставлених перед нею завдань.

У липні 1941 р з'явилися картки на хліб і цукор, пізніше, в кінці 1941 - початку 1942 року - на м'ясо, рибу і жири. Знову, як у 1928-1935 роках, встановлювалися різні норми. Робочі оборонних підприємств отримували постачання по першій категорії, (від 800 грамів до 1-1,2 кг хліба на добу), інших підприємств - за другою категорією - 500 гр. хліба, утриманці і діти до 12 років - по 300-400 гр. хліба на добу. Привілейована частина радянського суспільства (керівні партійні і радянські працівники, партійний апарат) мали особливу систему постачання, яка значно відрізнялася в кількісному і якісному відношенні від загальногромадянської.

Хоча товарообіг споживчої кооперації під час війни збільшився (з 18,4 млрд. Рублів в 1942 р до 34,2 млрд. Рублів в 1945 р) в порівнянних цінах він становив лише 30% від довоєнного обороту. Інакше кажучи, загальна товарна маса продовольчих і промислових товарів скоротилася майже на 2/3. Одяг, взуття стали предметами розкоші. Час від часу на підприємствах видавалися ордери на їх покупку, які скоро стали предметом спекуляції на чорному ринку.

Військові дії на величезній території країни завдали колосальної шкоди народному господарству, в тому числі і споживчої кооперації. На тимчасово окупованій території знаходилося більше половини підприємств споживчої кооперації. Їх оборот становив близько 48% загального роздрібного кооперативного товарообігу.

В ході бойових дій в окупованих районах було повністю зруйновано 44,4 відсотка торгової мережі - 345тис. кооперативних магазинів, складів, оптових баз, частково зруйновані - 24,6 тис. торгових підприємств, розграбовані і знищені кращі районні універмаги, оптові бази, побудовані перед війною і оснащені передовим в ту пору обладнанням. Загальна сума збитку споживчої кооперації перевищила 6 млрд.руб. Кооператори приступили у- відновленню зруйнованого відразу після звільнення Червоною Армією захоплене районів. Насамперед вони налагоджували роботу пекарень, їдалень і магазинів. Особливо великі труднощі виникали через гостру нестачу складського господарства і транспорту. Уцілілих складів катастрофічно не вистачало для зберігання товарів, які надходили зі спеціальних фондів Центросоюзу. Авто машин і гужового транспорту не вистачало не тільки для доставки вантажів, а й особливо для вивозу заготовленої сировини з глибинних районів. Лише 13% вантажних машин від довоєнного рівня залишилося у кооператорів.

Кооператори вносили свої особисті кошти в фонд оборони, на будівництво танків і літаків Люди віддавали гроші, коштовності теплі речі. Так, наприклад, більше 4 млн. Руб. внесли навесні 1942 року на створення танкової колони «Споживча кооперація» працівники споживспілок Омської та сусідніх областей. Більше 2,3 млн. Руб. зібрав на ескадрилью літаків колектив Якутського споживспілки, 170 тис. руб. віддали на будівництво танків кооператори Бурятії.

Багато сип доклала кооперація, щоб організувати постачання і харчування евакуйованого населення із західних районів та жителів міст і сіл, звільнених від противника, військових госпіталів (в тому числі і в прифронтових районах), лікарень, дитячих садків, шкіл, інтернатів. Величезну роботу несли на своїх плечах в основному жінки. На фронт пішли найбільш кваліфіковані та досвідчені кадри споживчої кооперації. Чоловіків, батьків, синів і братів замінили їх дружини, дочки, матері і сестри. До 1944 року майже дві третини кооперативних працівників становили жінки, тоді як напередодні війни їх налічувалося трохи більше 20%. Трудитися доводилося від зорі до зорі, причому, закінчивши основну роботу, йти в підсобні господарства, збирати дикорослі плоди і ягоди, лікарські рослини. Крім того, кооператори брали участь в будівництві оборонних споруд, доріг, чергували в загонах протиповітряної оборони. Мільйони кожухів, валянок, вовняних шкарпеток, ватяних штанів і курток, заготовлених і виготовлених споживчою кооперацією, зібране лікарську сировину, врятували життя сотням тисяч солдатів і офіцерів і повернули їх до ладу.

Відновлення частково зруйнованих і будівництво нових магазинів йшло повільно. Не вистачало коштів, будматеріалів, робочих рук. Тому на 1 червня 1945 р торговельна мережа споживчої кооперації складала трохи більше половини (53%) від довоєнного рівня.

Оскільки фонди промислових товарів споживчої кооперації склали в 1945 році лише 15,6% від довоєнного обсягу, нестача торгових площ відчувалася не так гостро. Але потреби росли. І кооператори докладали всіх зусиль, щоб швидше відновити зруйноване. Їм допомагали всім, чим могли, кооперативні організації Сибіру, ​​Казахській, Грузинської, Азербайджанської, Узбецької та інших союзних республік "направляли в відновлюються райони досвідчених керівників і фахівців, матеріали, продовольство і товари, гроші. Центросоюз виділяв споживспілкам звільнених районів безоплатні позики на відновлення торговельної мережі та іншого кооперативного господарства. Особливо великі кошти, а так і матеріали Центросоюз безоплатно направив білоруським кооператорам, які в роки заплав и понесли важкі людські та матеріальні втрати.

Хоча позаду вже був славний день Перемоги, про хорошого життя доводилося лише мріяти. Практично, але поліпшувалося становище з продовольством, а восени 1946 р воно через великої посухи в Поволжі навіть погіршився. Саме тоді, 9 листопада 1946р. Рада міністрів СРСР видав постанову «Про розгортання кооперативної торгівлі в містах і селищах продовольчими та промисловими товарами і про збільшення виробництва продовольства і товарів широкого споживання кооперативними підприємствами».

До початку війни споживча кооперація мала певні товарні запаси і грошові кошти, що давало можливість пережити труднощі перехідного періоду перебудови роботи на воєнний лад.

В умовах загострення продовольчої проблеми керівництво споживспілок прийняло рішення про заходи щодо економії витрат хліба. Була проведена суцільна перевірка правильності видачі хлібних карток за категоріями і групами населення в сільських місцевостях. Продаж хліба повинна була проводитися тільки по хлібним картками або за списками постачання відповідно до встановленої нормою (робочим - 600 г хліба в день, службовцям, утриманцям і дітям -400) ^2. Категорично було заборонено відпустку хліба за записками, від кого б вони не виходили. Було припинено продаж хліба в їдальнях, чайних і буфетах без карток до обідів або до окремих страв. Велику роль в забезпеченні населення харчуванням у воєнний час грали столові, які створювалися в системі облспоживспілок. Звичайно, і підприємствам громадського харчування доводилося долати серйозні труднощі, викликані браком продуктів, транспорту, кваліфікованих кадрів і т.д. Проте, оборот підприємств кооперативного громадського харчування йшов на рівні довоєнних років, а іноді і перевищував його. Робота столових була серйозною підмогою для населення. В системі підприємств громадського харчування облспоживспілок існували і столові, що обслуговують спецконтингент - гостро потребують сім'ї військовослужбовців, сиріт та інвалідів Вітчизняної війни.

Однією з найбільш значних проблем, з якими зіткнулася споживча кооперація у воєнний період, було отримання фондових промислових товарів від підприємств. Як правило, промислові підприємства не виконували умови відвантаження товарів на адресу споживчої кооперації, але вимагали, щоб кооперативи вивозили свої фонди власними коштами. Однак в умовах воєнного часу ці кошти були вкрай обмежені. Значна частина автопарку була вилучена на військові потреби, залишені були тільки ті машини, які вичерпали свій ресурс або потребували ремонту. Велику проблему представляло і пальне для машин, яке було строго лімітований. Тому основним видом транспорту у воєнний час стали коні. Посилати гужовий транспорт за товарами доводилося на значні відстані, на десятки і сотні кілометрів. Непоодинокими були випадки, коли промислові бази не виконували своїх зобов'язань. Такі бази як Главсахар, Главпарфюмерія, Росглавкондітер не тільки не займалися відвантаженням товарів в райони, але і не упаковували товари і не виділяли свою тару. В результаті транспорт багато простоював в очікуванні товарів і навіть повертався порожняком.

Непросто було отримати фондові товари навіть в тому випадку, коли наряди давалися безпосередньо на промислові підприємства.Керівництво підприємств ставило умовою відпуску товарів використання кооперативного транспорту для своїх потреб.

З огляду на таку ситуацію, облспоживспілка розробляли плани розвитку власних підприємств з вироблення товарів широкого споживання і продовольства з місцевої сировини. На таких підприємствах проводилися: меблі, щепним товари (дерев'яні граблі, постоли, дуги, корита і ін.), Ковальсько-кувальна продукція, жерстяно-фарбована і гончарний посуд, швейна галантерея, взуття, одяг, будматеріали. Продовжували свою роботу і хлібопекарні навіть, незважаючи на той факт, що вони не виконували норми випічки хліба і були збиткові. Проте, потреба в хлібі була настільки велика, що їм виділялися додаткові грошові ресурси.

Безумовно, однією з найважливіших функцій споживчої кооперації є заготівельна діяльність. Її значення особливо підвищилося в воєнні роки. Особливо велика увага приділялася закупівлі у колгоспів і сільського населення зернових культур і картоплі (понад обов'язкових поставок). Велика частина заготовлених сільгосппродуктів прямувала в Червону Армію і на потреби оборонних заводів.

Крім того, проводилася заготівля продукції села запас. Була організована сушка картоплі, овочів, сухарів. Слід зазначити, що заготівельна діяльність не обмежувалася тільки основними сільгоспродуктами. Йшла заготівля яєць, м'яса, птиці, меду, воску, дикорослих ягід, плодів, грибів. Заготовляли шипшина і горобину для вітамінних заводів, дикорослі лікарські рослини. Крім цього споживча кооперація скуповувала пух, перо, роги і копита, кінські волосся і щетину, кленовий і березовий соки, хутра і шкіру. Особливий контроль йшов за заготівлею брухту чорних і кольорових металів, який розглядався як оборонне сировину. Важко переоцінити всю цю широку заготівельну діяльність, особливо якщо врахувати труднощі військового часу.

У роки Великої Вітчизняної війни по галузям народного господарства проводилося Всесоюзне соціалістичне змагання. Зокрема, з липня 1942 р були розроблені умови змагання для працівників торгівлі та громадського харчування. До цієї категорії належали і працівники споживчої кооперації. Учасники змагання боролися за звання «Кращий райспоживспілка», «краще сільпо», «кращий сільмаг». Результати змагань підводилися щоквартально.

Підводячи підсумки роботи споживчої кооперації у воєнний час, слід зазначити, що її діяльність була різноманітною і результативною. Споживкооперація зуміла впоратися з труднощами воєнного часу і успішно вирішити поставлені перед нею завдання.

Велика Вітчизняна війна відбилася негативним чином на всіх сферах життя Радянського Союзу, в тому числі і на споживчій кооперації. Були урізані бюджетні асигнування на її розвиток, що самими негативними наслідками позначилося на розширенні мережі споживкооперації, забезпеченні її матеріальної бази, підготовки кадрів.

Однією з найважливіших завдань споживчої кооперації стало надання допомоги колгоспам в період сільськогосподарських робіт. З цією метою організовувалася торгова мережа на місцях польових робіт з необхідним асортиментом товарів. Райспоживспілки розгортали пересувні буфети, развозную торгівлю, надавали допомогу в налагодженні польового харчування. Був передбачений завезення солі, гасу, комбінезонів, а також товарів виробничого призначення (вила, граблі, лопати, серпи, вози, колеса та ін.). Крім цього сільські споживчі товариства вишукували можливість придбання необхідних для села товарів - деревного вугілля, дьогтю, дерев'яних діжок, постолів. Подібна практика існувала в період воєнних років.

У роки війни приділялася увага і розвитку підсобних господарств, хоча продуктивність їх була невисока. Звичайною практикою було, коли приблизно дві третини землі засівалось зерновими, а інша частина - картоплею, овочами і кормовими культурами. Врожайність таких полів була дуже низькою, що пояснювалося поганий обробітком ґрунту і поганим доглядом за посівами. Також вівся відгодівлю худоби, хоча через дефіцит кормів, його кількість значно менше. Але від підсобних господарств не відмовлялися. Навіть невелике поповнення продовольчого фонду мало значення.

Крім своєї багатопланової господарської діяльності, споживкооперація не залишилася осторонь і від багатьох патріотичних кампаній тих років. Вже восени 1941 р в країні почався збір теплих речей для Червоної армії. Взяла участь споживча кооперація і в зборі коштів на будівництво танків і літаків. Працівники споживчої кооперації активно купували облігації Державної позики.

Підводячи підсумки роботи споживчої кооперації у воєнний час, слід зазначити, що її діяльність була різноманітною і результативною. Споживкооперація зуміла впоратися з труднощами воєнного часу і успішно вирішити поставлені перед нею завдання.

1. Бланк Г.Я. «Основи теорії та історії споживчої кооперації СРСР», 1963.

2. Крашенинников А.І., Морозов А.М., «Міжнародний кооперативний рух», Москва, Економіка, 1977.

3. Крашенинников А.І., «Міжнародний Кооперативний Альянс», Москва, Економіка, 1980.

4. Маркус, «Кооперація східної Європи - проблеми і перспективи»

5. Макаренко О.П., Крашенинников А.І., Кізілевіч А.В., Паламарчук В.Є., Хвостов Б.М., «Теорія кооперації», Москва, Економіка, 1982.

6. Давидова Ю.А. Споживча кооперація в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1945 р.р. М.В.. Захаров // Фундаментальні та прикладні дослідження. - 2005. - №1-2. С. 57-61.