Українсько-російські культурні отношения у 1991-2004рр.

Зміст

Вступ

Розділ 1

1.1 Історіографія

1.2 Огляд джерел

Розділ 2. Українсько-російське Співробітництво в Галузі освіти, науки та мистецтва

2.1 Співробітництво в області освіти

2.2 Наукове Співробітництво. Взаємодія вчених України та Росії

2.3 Науково-технічне та інноваційне Співробітництво

2.4 Діяльність Культурного центру в Москві

Розділ 3. Стосунки України з російською Федерацією в інформаційній сфере

3.1 Засоби масової информации - інформаційне поле україно-российских отношений

3.2 Книговидавнича справа

3.3 Інформаційно-бібліотечне Співробітництво

Висновки

методичний розділ

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Серед держав, что утворіліся на территории колишня Радянського Союзу - Україна і Росія являються собою найбільші за кількістю населення, економічнім и військовім потенціалом країни. З проголошенням України и России як незалежних держав вініклі принципова Нові умови формирование отношений между ними в області культури, а це звісно потребує великих практичних зусіль з боку обох стран, Які повінні буті побудовані на Основі глибокого переосмислені історічного досвіду, об'єктивної ОЦІНКИ історічнім подіям, урахування інтересів обох народів. Сьогодні українсько-російські отношения, з урахуванням пітомої ваги России в мире та геополітічного становища України, віглядають вплівовім фактором міжнародної політики, одним Із ключовими для забезпечення стабільності на территории СНГ и Центрально-Східної Європи.

Надзвичайно складна, много в чому Унікальний комплекс українсько-российских взаємін Включає в себе широкий спектр політічніх, економічних, національніх и, Звичайно, культурних проблем, Які пронізують собою отношения двох народів и держав на всех уровня - державному, суспільному, національному, регіональному, персонального .

ВРАХОВУЮЧИ, что Украина и Росія сегодня є Незалежності державами, но їхні культури ма ють много Спільного, постав непросто завдання знаходіті шляхи Взаєморозуміння у двосторонньому співробітніцтву в культурній Галузі, достатній рівень розвитку, якої свідчіть про Великі возможности кожної з стран.

Пріорітетність українсько-російського співробітніцтва обумовлена ​​цілою низкою факторів культурно-історічного, соціокультурного плану. Взаємодія на Рівні культурних пластів двох народів позначена Прагнення Сприяти Досягнення діалогу на культурному Рівні, розвитку співробітніцтва й загально інтересів в сфері культури, освіти, науки, мистецтв.

У становленні и розвитку суверенних України и России існує чимало вопросам, пов'язаних з гуманітарною сферою. Важлівою задачею в Цій сфере являється налагодження отношений в культурній сфере, прагнуті розповсюдження и культурного обміну между нашими народами, а в більш-Менш віддаленій перспектіві й побудова взаємовідносін на основе більш тісного співробітніцтва.

Відправною точкою осмислення й АНАЛІЗУ українсько-российских гуманітарних отношений є чітке Визнання того факту, что пріорітетом в таких відносінах являється - и в змістовному и в формальному плане - рівностороннє, рівноправне Співробітництво в сфері культури.

Отже, вибір тими дослідження зумовленій потребою та актуальністю, Вивчення взаємовпліву и взаємовідносін в українсько-російському культурному спілкуванні, налагодження рівноправного діалогу.

Аналізуючі стан Наукової розробки з даної тими слід Зазначити, что на Сейчас, нажаль, пріділяється НЕ Досить уваги відносно наукового Вивчення даної тими та не існує комплексного дослідження основних направлений та аспектів українсько-российских культурних отношений.

Основну групу наукових доробок, Які охоплюють аспекти українсько-российских культурних отношений складають матеріали наукових теоретичного та практичних конференцій, Які прісвячені розвитку діалогу України и Російської Федерации.

Поодиноких групу наукового дослідження складають монографічні видання, Які пріділяють Рамус концепціям українсько-российских гуманітарних отношений та культурним процесам на міжнародному Рівні.

Вагомої уваги при дослідженні даної тими заслуговують статі в періодічній прессе публіцістів, науковців та політічніх та Громадського діячів. Альо НЕ зважаючі на ті, что в них містяться оперативніше Висвітлення подій, їх первинний аналіз, смороду не часто ма ють повну об'єктивність Висвітлення проблем українсько-российских культурних отношений.

Мета діпломної магістерської роботи Полягає в тому, щоб на основе джерел та літератури, маючі Широке и різнохарактерне коло Фактів, Здійснювати комплексну оцінку найважлівішіх складових українсько-российских культурних отношений, самперед в області освіти, науки, мистецтв та інформаційній сфере.

Для Досягнення поставленої мети предусмотрена вірішіті Такі завдання:

· Проаналізуваті літературу и джерела з проблематики дослідження, Розкрити недостатньо вівчені аспекти українсько-российских культурних отношений;

· Віявіті Шляхом АНАЛІЗУ Наукової літератури, преси, матеріалів Урядовий установ найбільш Важливі напрямки українсько-российских отношений в Галузі освіти, науки, мистецтва та інформаційній сфере;

· Візначіті дінаміку двосторонніх отношений, віявіті Чинник найбільш важлівіх змін українсько-российских культурних отношений;

· Проаналізуваті и охарактерізуваті значення зв'язків з російською Федерацією для процесса культурної інтеграції, Вплив українсько-российских отношений на внутрішню сітуацію обох стран;

· Візначіті основні Наслідки і перспективи взаємодії культурних аспектів українсько-российских отношений.

Об'єктом дослідження - є основні напрями та форми українсько-российских культурних отношения у 1991 - 2004 рр.

Предметом дослідження в діпломній магістерській праці є діяльність державних та громадсько установ й ОРГАНІЗАЦІЙ України та Російської Федерации в налагодженні та розвитку взаємовігідного співробітніцтва в культурній сфере.

Хронологічні рамки роботи визначили з урахуванням політічніх и власне наукових факторів. Початковий рубіж ПЕРІОДУ, что досліджується - 1991 рік - час з'явилися на Політичній карті світу незалежної України та Росії. Завершення цього ПЕРІОДУ можна вважаті 2004 рік - зміна влади в Україні, з'явилася новой Політичної еліти, яка вбачає Інший шлях зовнішньої культурної орієнтації напрямків на європейську інтеграцію.

Новизна діпломної магістерської роботи заснована на тому, что вона є спроба здійсніті комплексне Спеціальне дослідження розвитку українсько-российских культурних отношений, самперед в сфері освіти, науки, мистецтва в 1991-2004 рр. Неупереджене использование різноманітніх джерел, їх порівняльній аналіз и узагальнення з позіції історізму та об'єктивності дало змогу віявіті основні Тенденції сучасного стану и отношений в галузь освіти науки, мистецтва та информации, проаналізуваті на основе різнохарактерніх Фактів, гіпотез, концепцій, Головні напрямки Перетворення українсько- российских міждержавніх взаємін.

Методологія и методика дослідження. Для Виконання поставлених у діпломній работе завдання вікорістовувалісь загальнонаукові и Прикладні концептуально-історичні методи дослідніцької роботи (історико-порівняльній и статистичний), что ґрунтуються на здобутках наукознавчіх ДОСЛІДЖЕНЬ. Серед них - принципи філософського плюралізму, історізму, Наукової об'єктивності та сістемності.

Джерельна база роботи Основний корпус джерел використаних у работе становляться документальні джерела. Першу групу правових документів становляться Конституції України и России, закони та інші нормативно-правові акти ціх держав. У них візначені ЗАГАЛЬНІ засади внутрішньої та зовнішньої політики, правові норми розвитку культурного корінного населення та етнонаціональних меншин.

Другу групу нормативно-правових АКТІВ становляться Міждержавні українсько-російські догоди.

Визначення групу документів, что є Джерельна базою, ставити українська та російська періодічна (газети та журнальна) преса 1991-2004 рр. Різно змістові та різно полюсні з Політичної точки зору матеріали української и російської періодики дають змогу значний розшіріті сферу АНАЛІЗУ та узагальнення окремий вопросам тими.

Структура діпломної роботи візначається поставлених метою та завдання дослідження. Робота містіть вступ, три розділи, Висновки, ПЕРЕЛІК використаних джерел та літератури та методичну часть.

Вступ діпломної магістерської роботи розкріває сутність, значімість и стан вівченості вібраної студентом Наукової проблеми, Підстави, вихідні данні для ее розробки.

Так, перший розділ діпломної магістерської роботи присвячений АНАЛІЗУ історіографії та Огляду джерел. У цьом розділі автор намагався проаналізуваті рівень вівченості тими, вказуючі на поки що, Відсутність комплексного спеціального дослідження з даної проблематики.

У іншому розділі автор розглянув основні аспекти українсько-российских культурних отношений. Нажаль в цьом розділі авторам Досить стисло и почти однобоко проаналізовано такий направление культурних отношений як мистецтво (лишь на прікладі ДІЯЛЬНОСТІ Українського культурного центру у Москві). Значний недоліком праці є Відсутність в цьом розділі информации Стосовно літературного співробітніцтва обох стран. Автор праці Відверто розуміє цею недолік и в своє Виправдання Зазначає, что захопівшісь великою кількістю Іншої информации, що не МАВ годині звернути Рамус на цею важлівій аспект. Третій розділ діпломної магістерської роботи "Стосунки України з російською Федерацією в інформаційній сфере", має Дещо спеціфічні Особливості. Так автор пріділяє велику Рамус в інформаційній сфере засоби масової информации - Які считает організуючою та об'єднуючою силою, без якої Неможливо формирование культурного середовища та становлення и розвитку громадського життя обох стран. У цьом ж розділі вісвітлені такоже питання, проблеми, діяльність Книговидавнича и бібліотечної СФЕРИ співробітніцтва.

У висновка автор діпломної магістерської роботи коротко Аналізує стан наукового Вивчення питання, намагається Розкрити методи вирішенню проблеми та стисло и ґрунтовно Викладає основні результати, что були одержані в работе. Автор оцінює Досягнення поставленої мети и повнотіла вирішенню завдання діпломної магістерської роботи. Так в своих Висновки ВІН спробував викластись подальші возможности перспективи роботи над темою.

У методичному розділі представлена ​​методична розробка Наукової конференции на тему: "Українсько-російські культурні отношения (1991 - 2004рр.)", В якій вікорістані матеріали и результати дослідження автора.

Дипломна магістерська робота має ОБСЯГИ 98 сторінок, в кінці роботи поданих список джерел и літератури кількістю 98 найменувань.

Розділ 1

1.1 Історіографія

У цьом розділі автор діпломної роботи намагався проаналізуваті рівень вівченості тими, історичні та історіографічні джерела дипломного дослідження. Автором роботи Доречний Було поділено літературу на две групи (за хронологією) - 1) початок 90-х рр .; 2) кінець 90-х - початок ХХІ ст. (2004р.).

1) Початок 90-х рр. - поступове поглиблення усвідомлення спеціфічності культурних процесів та їх особливого значення для розбудови Самостійної держави. Завдання культурного будівництва стають предметом усніх віступів та публікацій самперед Громадський діячів (І. Драч, В. Кремінь, Л. Танюк) та публіцістів (І. Дзюба, В. Ідзьо, В. Мельниченко, А.Попок, А. Руденко-Десняк та ін.) [16, 26, 69].

В основу ціх віступів та публікацій покладені Власні погляди та ОЦІНКИ відносно українсько-российских СТОСУНКІВ.

В цей период спостерігається Постійна увага, яка пріділяється вивченню становища російської культури в Україні, проблемам и труднощам ее Функціонування и відтворення. Обговорення ціх вопросам здійснюється у форме круглих столів та науково-практичних конференцій, тематикою якіх є спрямованість на Пізнання феномена російської культури в Україні у загальнослов'янському контексті. Досить промовісто демонструють Цю спрямованість назви тим проведення конференцій - "Російська освіта в Україні в контексті МІЖНАРОДНОГО досвіду" (1995 р.) [76], "Діалог українсько-російської культури" (1996 р.) [12]. Конференції зазвічай ма ють своим наслідком розробка проектів, програм розвитку російської мови, культури та освіти в Україні, або пропозіцію относительно Вдосконалення державної етнонаціональної політики, Які направляються у Владні структури. Матеріали ціх наукових теоретичного та практичних конференцій видають збіркамі российских ОРГАНІЗАЦІЙ та товариств в Україні. В основному ЦІМ займається Українське РЕСПУБЛІКАНСЬКЕ товариство російської культури "Русь".

Щоправда, уповні вітримати суто наукову спрямованість и самих ціх концепцій и їхніх матеріалів Організаторам НЕ вдається.Деякі Виступи, ПОВІДОМЛЕННЯ, Пропозиції, сформульовані за результатами конференцій, були надмірно політізовані Із Політичною необ'єктівністю критики держави, зокрема у харчуванні Ставлення до російської мови та культури в Україні.

Таку ж саму сітуацію можна Було спостерігаті и на шпальтах газет та літературно-художніх и Суспільно-політічніх журналів ( "Культура і життя", "Літературна Україна", "День", "Дружба народів", "Новий світ" ТОЩО), в якіх значні розбіжності малі місце в оцінках значення українсько-российских культурних зв'язків.

Таким чином, надруковані в українсько-российских періодичних виданнях качана 90-х рр., Матеріали, здебільшого НЕ містілі ґрунтовного АНАЛІЗУ двосторонніх отношений и Унікал критичних оцінок Дій керівніх ОРГАНІВ. У них лишь коротко характерізуваліся основні напрямки культурної СПІВПРАЦІ, навідні ОКРЕМІ поодінокі факти.

2) У второй половіні 90-х рр., На Відміну Від попередня ПЕРІОДУ з'являються матеріали більш глибокого наукового дослідження. Серед них слід віділіті літературу присвячений українсько-російськім відносінам на міжнародному Рівні [7, 77, 97, 102]. В ціх збірках, Навчальних посібніках зачіпаються Різні аспекти зовнішньої політики обох стран (в тому числі и культурних).

Власне концепціям розвитку української культури та Взаємозв'язок з російською культурою прісвячені Збірки праць Харківської державної академии [44, 45] та Альманах державної академии керівніх кадрів культури та мистецтв [41, 42]

Заслуговують Рамус художньо-публіцістічні Збірки, в якіх подається оцінка українсько-російськім культурним зв'язкам. Так, например, до художньо-публіцістічної Збірки "Українізація чи продовження русіфікації" [115] увійшлі роздуми, статті, інтерв'ю, нариси та художні замальовки як добре знаних в Україні майстрів пера так и мало відоміх. Альо всех їх поєднують проблеми української мови, культури та Прагнення їх Подолання.

В цей час продолжают проходити міжнародні науково-практичні конференции. Які проводяться на міжнародному Рівні и прісвячені харчування розвитку діалогу между Україною и Россией в міждержавній сфере загаль и в етнокультурній зокрема [12, 13, 14]. Матеріали ціх конференцій подаються на всезагальний огляд у виде Збірки "Діалог української и російської культур в україні" [12]. Во время конференции обговорюваліся процеси, Які відбуваються в духовному жітті українського Суспільства та Розгляд проблем розвитку української и російської культур. В ціх збірках матеріалів ми зіткнулісь з виступа вчених, лінгвістів, соціологів та Громадського и культурних діячів, Які з використаних наукових Фактів вісловлювалі Власний мнение на взаємовідносін та взаємовпліві обох культур.

Саме в цею годину Виходять друком Перші монографічні дослідження, так хоча б взяти за приклад монографію О. П. Лановенко "Україна - Росія: концептуальні основи гуманітарних отношений" [102]. Ця монографія є дерло в історії України досвідом наукового АНАЛІЗУ проблем українсько-российских отношений у сфері духовної культури. Вона Присвячую РОЗГЛЯДУ суті и спеціфікі найбільш актуальних ніні для України гуманітарних проблем. Однако такий Розгляд має у даного разі не саме оцінний, а підпорядкованій, службовий характер - ВІН функціонально зорієнто аній на создание необхідніх передумов для концептуального прогностичність моделювання українсько-российских гуманітарних отношений.

Привертають собою Рамус Такі монографії - М. Попович "Нариси української популярної культури" [68], "Нариси з історії діпломатії України" [58], "Україна дипломатична" [97] та інші.

Серед монографічніх видань ма ють місце й Такі, Які прісвячені проблем формирование незалежної Української держави. Таким виданням є: "Україна: утвердження незалежної держави" (1991 - 2001 рр.) [115], в якому подані аналіз Суспільно-політичним, соціально-економічнім й культурним процесам трансформаційного ПЕРІОДУ. Пріділено Рамус дослідженню національніх державних традіцій, такоже культурним процесам України та частково українсько-російськім відносінам.

Наступний групу наукових доробок, Які охоплюють ЗАГАЛЬНІ и поодінокі аспекти проблеми українсько-российских культурних взаємін складають статті в періодічній прессе, публіцістів, науковців, та політічніх діячів. ЦІ Публікації можна зустріті в журналах різніх літературних змістів: літературно-художніх и Суспільно-політічніх "Дружба народів" (Москва) [120, 72], "Новий світ" (Москва) [57], "Розбудова держави" (Київ) [69 ] та інші. в ціх журналах зустрічаються поодінокі Публікації (в основному Громадського и політічніх діячів), Які стосують українсько-российских культурних отношений.

До більш загально аспектів українсько-российских культурних взаємін відносяться Публікації в журналах "Українська культура", "Бібліотека. Наука. Культура", "Мистецтва та освіта", "Наука і наукознавство", "Вісник Книжкової Палати", "Бібліографічній вісник" та ряд других [28, 35, 103]. В ціх журналах публіцісті вже в більш широкому ракурсі розглядають українсько-російські культурні взаємозв'язкі. Навідні наукові факти, вісловлюють Власний точку зору відносно проблем, оцінок та перспектив взаємозв'язків в області культури.

Проти Варто Зазначити, что сістематізоване та комплексне дослідження становлення и розвитку основних направлений українсько-российских культурних отношений у 1991-2004 рр., Поки що відсутнє. Дана робота є спроба заповнити Цю ланку, подати більш-Менш цілісну картину про стан та перспективи українсько-російського культурного діалогу.

1.2 Джерельна база

Класифікація джерел складається за схемою поданих в підручніку за редакцією Я. С. Калакура "Історичне джерелознавство" [34. С. 298].

Так пісемні джерела поділяються за Наступний групами: документальні (ЗАКОНОДАВЧІ, діпломатічні, акти, постанови, документи Громадський об'єднань) та оповідні (публіцистика, наукова та навчальна література).

Основний корпус джерел використаних у работе становляться документальні джерела. Першу групу правових документів становляться Конституції України и России, закони та інші нормативно-правові акти ціх держав. У них візначені ЗАГАЛЬНІ засади внутрішньої та зовнішньої політики, правові норми розвитку культурного корінного населення та етнонаціональних меншин. Аджея, зрозуміло, что співпраця у Цій непростій сфере міжнаціональніх отношений має здійснюватіся у повній відповідальності з чіннім законодавством. Так в Конституції України в части 3 ст. 10 зазначається, що »В Україні гарантується вільний розвиток использование і захист російської, других національніх меншин України", віпліває, что російська мова є мовою національніх меншин.

Відповідно Росіяни ма ють усі права гарантовані особам, Які належати до національніх меншин. В Україні Такі права визначаються и регулюються законом України "Про національні меншини в Україні" [29], "Про об'єднання громадян в Україні".

Мовно-культурні права росіян, як национальной меншини, регулюються Стаття 6 и 8 Закону України "Про національні меншини в Україні" [29]. Зокрема, у ст.8 цього закону візначається можлівість! Застосування мов меншин в усіх сферах суспільного життя, в тому чіслі в работе державних ОРГАНІВ, "у місцях де, більшість населення ставити Певна національна меншини" Такими місцямі в Україні є Автономна Республіка Крим, а такоже Населені пункти.

В усіх других випадка, зокрема, місцях компактного проживання росіян, де смороду проте не є більшістю, Їм согласно зі ст.6 згаданого закону гарантується право на національно-культурну автономію, тобто на Користування и навчання рідною мовою, Вивчення рідної мови в навчальний заклад або через національно-культурні товариства, удовольствие духовних, інформаційних та других етнокультурних потреб.

З боку России кож спостерігається правовий захист національніх меншин. Конституція Російської Федерации [37] проголошує права кожного "користуватись рідною мовою, вільно обирати мову спілкування, виховання, навчання и творчості" (ст. 26), а такоже гарантує всім громадянам право на "Збереження рідної мови, создание умов для ее Вивчення та розвиток "(ст. 68). Закон Російської Федерации "Про освіту" [32] предполагает, что "право громадян на Отримання освіти рідною мовою забезпечується Створення необхідної кількості відповідніх освітніх закладів, класів та груп, а такоже установ їхнього функціонування" (п. 2, ст. 6).

17 червня 1 996 р. набравши ЧИННОСТІ федеральний закон "Про національно-культурну автономію", а 15 липня 1996 р. указом Президента РФ № 909 Затверджено "Концепцію державної национальной политики Російської Федерации" [39]. Обидвоє документа поклікані наповніті реальним змістом Конституційні положення, что стосують національніх прав громадян РФ и закладають нормативну базу та Механізм розв'язання проблем удовольствие національно-культурних потреб українців в России, зокрема через діалог державних ОРГАНІВ власти всех рівнів з національно-культурними об'єднаннями.

Другу групу нормативно-правових АКТІВ становляться Міждержавні українсько-російські догоди. Сьогодні українсько-російське Співробітництво в гуманітарній Галузі регламентують: Угода между Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством РФ від 25 березня 1994р. [85]; Українсько-російська декларація від 31 травня 1997р .; Угода про Співробітництво между Державним комітетом України у справах для національностей и міграцій та Міністерство РФ у справах для націй и федеративних отношений від 24 жовтня 1997р. [93]; Угода между Міністерством освіти України та Міністерством Загальної професійної освіти РФ про Співробітництво у Галузі освіти від 27 лютого 1998р .; Угода между Кабінетом Міністрів України та Уряд РФ про взаємне Визнання еквівалентність документів про освіту и Вчені Ступені від 26 травня 2000р. [84] та ін.

Особлівої уваги заслуговує, так звань, "Великий Договір 1997р." [17], Який давши змогу дійті Висновки, что в ньом, по-Перш, правовідносини между Україною и РФ ЗАТВЕРДЖЕНІ як рівноправні, засновані на взаємній повазі и Довірі. По- друга, візначені цімі засадами принципи дружби співробітніцтва и партнерства становляться правову основу для розгортання сучасної цивілізованої СПІВПРАЦІ в етнокультурній сфере, Подолання недовірі и непріязні между українцями и росіянамі, Які закладені трагічнім багатовіковім минулим. По-Третє, договір ставши основою для укл Аден влучив у конкретних галузь етнокультурної СФЕРИ як на державному Рівні, так и на Рівні суспільніх недержавних ОРГАНІЗАЦІЙ.

Визначення групу документів, что є Джерельна базою, ставити періодічна газети та журнальна преса 1991-2004 рр ( "Бюлетень міжнародних договорів", "Московський журнал міжнародного права", "Пам'ятки України", "День", тощо). Різно змістові та різно полюсні з Політичної точки зору матеріали української и російської періодики дають змогу значний розшіріті сферу АНАЛІЗУ та узагальнення окремий вопросам тими [17, 19, 91].

Кроме того, в работе широко вікорістовуваліся інтернет-ресурси української и російської мережі бібліотек, видань, інституцій.

Таким чином, в даного дослідженні булу Використана Достатньо Кількість джерел, яка дала можлівість спробуваті комплексно та систематично проаналізуваті українсько-російські культурні отношения у 1991 - 2004 рр.

Розділ 2. Українсько-російське Співробітництво в Галузі освіти, науки та мистецтва

2.1 Співробітництво в області освіти

Одним з найціннішіх и конкурентноздатних ресурсов России й України є їхнє освічене населення. Це становится особливо актуальним у Нових условиях, коли розвінені країни переходять до "нової економіки" - економіки, заснованої на знаннях.

Росія й Україна, будучи спадкоємцямі Радянської системи освіти, что по праву вважаласяоднієї Із кращих в мире, ма ють много Загальна рис и зв'язків. Альо в сучасности мире для того, Щоб не втратіті колішніх перевага, та патенти, Постійно оновлюваті, удосконалюваті діючий Механізм. Саме тому й російський й український уряд у якості одного з найважлівішіх пріорітетів розвитку економіки й соціальної СФЕРИ вісувають модернізацію діючіх систем освіти. Підтрімкою в ціх почінаннях для них є традіційно висока Цінність освіти для населення як України, так и России.

В останні роки в обох странах почався, без перебільшення, освітній бум.Дані соціологічних ДОСЛІДЖЕНЬ показують, что в России 73% батьків, у якіх є діти шкільного віку, Хотіли б, щоб їхній син або дочка здобули вищу освіту, 11% батьків настроєні на ті, щоб діти одержалідві Вищих освіти [73].

У 2000 - 2002 р. повну середня школа в России закінчувалі в Середньому 1 млн. 300 тис. юнаків и дівчат. І щороку російські Вузі прийомів примерно 1 млн. 150 тис. - 1 млн. 220 тис. чол. Ростутьпрійомі й на очні відділення Вищих Навчальних Закладів, и на заочні. Із закінчівші школу відразу ж у вуз Надходить 75% випускників. Це более, чем у США (там у 2000 р. Ця цифра склалось 65%, и, на мнение американців, це означало перехід до Загальної вищої освіти), у Японії (60%), Великобритании (55%). У Франции в університет может надійті будь-який випускник ліцею, что здав бакалаврській іспит, но до кінця первого року навчання відраховується до 40%, что надійшлі [73].

Висока частина випускників шкіл, что надходять у вищі навчальні заклади України - на безкоштовне й платні навчання (за різнім данімі від 65 до 70%) [73].

Така націленість молоді на вищу освіту ставити серйозні економічні питання.

Країни ОРГАНІЗАЦІЇ економічного співробітніцтва и розвитку вітрачають на Утворення в Середньому 5-7% ВВП. В России ця цифра в останні роки колівалася від 3 до 3,8% ВВП [73]. На Україні Бюджетні витрати на освіту становили 4-4,5% ВВП. Однако для ПІДТРИМКИ уровня конкурентноздатності системи освіти при переході до "нової економіки" цього мало.

В России у 2000 р. булу розроблено програма, что здобула умовно назви "Стратегія для Росії - освіта", де Було поставлених Досить амбіційне завдання - довести рівень державного фінансування освіти найближче годиною до 4,5% ВВП и создать умови для Додатковий прибутку позабюджетніх коштів в освіті, Які дали б ще 2-2,5% ВВП. Таким чином, сукупні витрати на освіту Суспільства й родин повінні були досягті 6,5-7% ВВП [73].

На Україні розгортаються дуже блізькі процеси. Держава такоже намагається підтримати Прагнення молоді здобудуть якісну освіту и як пріорітетне завдання вісуває розвиток пільгового освітнього кредитування студентів. Відзначімо, что освітнє кредитування здобуло великий розвиток у таких странах як США, Канада, Австралія й з кінця 90-х років у Великобритании. Становлення цієї системи требует державних гарантій повернення освітніх кредитів. Це пов'язане з тим, что даже у такій багатій стране світу як США повернення видання освітніх кредитів НЕ перевіщує 50% [73].

В России ПІШЛИ іншім Шляхи. Була розроблено система державних іменніх ФІНАНСОВИХ зобов'язань (ДІФЗ), експериментальне відпрацьовування якої здійснюється з 2002 р. у трьох суб'єктах Федерации - Республіці МарійЕл, Чуваській Республіці й Республіці Саха (Якутія). ЦІ РЕСПУБЛІКИ ма ють відносно замкнуті освітні системи, коли більшість випускників шкіл Надходить у Вузі свого регіону, тобто освітня міграція мала. Цього ж року до трьох зазначеним регіонів планувалося Додати ще один - більшевідкрітій.

Из чего складається система ДІФЗ? После Закінчення школи випускники здають Єдиний державний іспит (2 обов'язкових предмета й 3 на вибір) и відповідно до Наведеної суми балів (а ОЦІНКИ по кожному предмету віставляються по 100 бальній шкалі) одержуютьпевну категорію ДІФЗ [73].

Наведена сума балів Категорія ДІФЗ

понад 80 до 100 балів включно 1

понад 68 до 80 балів включно 2

понад 52 до 68 балів включно 3

понад 43 до 52 балів включно 4

понад 35 до 43 балів включно 5

до 35 балів Без категорії

Ті, хто "зароб" 1 категорію ДІФЗ, здобули від держави на навчання у віщому навчальному закладі в 2002 р. 22,5 тис. руб. Ця сума буде віплачуватіся щорічно в течение Усього рядок навчання. Однако треба пам'ятати, что если витрати на державну освіту будут рости, то вирости й фінансове забезпечення ДІФЗ. Таким чином, 22,5 тис. руб. - це так Сказати обов'язковий мінімум по 1 категорії ДІФЗ. ЦІ гроші НЕ видають на руки віпускнікові - ВІН одержує свідоцтво про здачу Єдиного іспіту Із зазначеним в ньом Категорією ДІФЗ. При зарахуванні до вузу держава начинает фінансуваті навчання даного студента відповідно до першої категорії ДІФЗ.

Друга категорія ДІФЗ склалось в 2002 р. 15,5 тис. руб., третя - 9,9 тис. Руб. [73].

П'ята - сама маленька - 4,2 тис. руб. Ті, хто здав іспит дуже погано й одержавнаведеній бал нижчих 35, здобули право або Вчитися у ВУЗі на Повністю платній основі, або через рік перескласті Єдиний державний іспит й здобудуть відповідне ДІФЗ.

Правда, треба обмовітіся, что оскількі умови ДІЯЛЬНОСТІ российских вузів дуже Різні в силу, например, клімату або розходження у технічному оснащенні освітнього процесса, то через ДІФЗ в 2002 р. розподіляліся НЕ всі гроші. Так, з 22,5 тис. руб. 14, 5 тис. руб. фіксуваліся як Наповнення 1 категорії ДІФЗ, а 8,0 тис. руб. або более вуз одержував додатково залежних від конкретних умов.

Вуз при переході на систему ДІФЗ самустановлює Ціну навчання, но є одна обов'язкова Умова, что жорсткий контролюється державою: чи не Менш 50% студентів у ВУЗі повінні Вчитися только за ДІФЗ, Нічого НЕ доплачуючі, інші 50% могут доплачуваті. Це вже в перший рік експеримент призвело до того, что Вузі стали серйозно конкуруваті за сильних студентів з скроню категоріямі ДІФЗ, тому что в цьом випадка смороду оптімізувалі своє фінансове становище.

Як показавши перший рік експеримент по ДІФЗ для родин витрати на оплату (тепер доплату) навчання у вузах скороти в Середньому на 10-12% [73].

Кроме механізму ДІФЗ, російський уряд планирует ввести такоже и Державні зворотні субсидії. Це виплата бюджетних субсідій громадянам, Які ма ють НЕ дуже Високі категорії ДІФЗ, но підпісують контракт, что поїдуть, например, працювати в сільську місцевість. У цьом випадка смороду одержують субсідію для доплати до ДІФЗ, и Фактично могут учитися безкоштовно. Однако если смороду порушать умови підпісаного контрактом, то смороду повінні буде повернуто отрімані кошти.

На Україні уряд такоже планирует ввести систему Єдиного екзамену после закінченні школи.

Разом з тим представляється, что до введення національного тестування (Єдиного іспіту) Україна підійде більшепідготовленою змістовно, оскількі вона Вже зараз перейшла на 12 -бальну систему шкільних оцінок. Це приводити до более точного оцінювання освітніх результатів, досягнуть школяр, и спріяє підвіщенню якості шкільного навчання. Сейчас дуже важлівій при переході до незалежної системи ОЦІНКИ якості шкільного навчання, Яким є Єдиний іспит (загальнонаціональній тест). В России поки перехід на 10-бальну систему шкільної ОЦІНКИ гальмує: шкільна "п'ятірка" зведена педагогічним співтоваріством ледве не в ранг национальной традиції.

В других елементах заявлені програми Дій українського й російського Урядів схожі - це й Визнання необхідності переходу на 12-річне шкільне навчання, І Вступ профільної школи, і визначення державного замовлення на підготовку фахівців.

Доречний згадаті парадоксальний факт, Стосовно усної домовленості колішніх прем'єр-міністра України В. Ющенка и прем'єр-міністра России М.Касьянова про создания українського класу, а в подалі української школи в Москві. Лише за два тижня до 1 вересня 2000 р. удалось зрушіті дело. Батькам дітей Чомусь не дозволено зібратіся в школі, и смороду зійшліся в Українському культурному центрі, де заступник голови Комосвіті Уряду Москви Ю. Горячев зачитав відповідній наказ. У Москві є Український освітній центр. Для потреб освіти уряд столице віділів Вісім Учительська посад, Та вже трівалій годину українська громада не в змозі добратися учнів хоча б на один повноцінній клас. Тож проблема, що не ЦУРАЙМОСЯ, прізнаватіся, існує Чима наших земляків забули, которого смороду роду-племені ...

В автономних республіках з відродженням національніх почуттів й українці дедалі "прізнаються", їх культурних потреб. Так, у Комі Діє поять українських класів, в Уфі - 3, Стільки ж и у Санкт-Петербурге, Саратові. Здобуває українська мова авторитет, скажімо, у Вищих сферах Відкрито українське відділення у Діпломатічній академии, Лінгвістічному університеті, Російсько-Українському інстітуті, в МДУ ім. М. Ломоносова, у вузах Тюмені, Уфі. Це теж добрий знак наших взаємоповажніх міждержавніх взаємін [73].

Аналіз стану речей у делу национальной освіти української меншини в РФ свідчіть, що тут одна з головних - проблема вчителя. Щоб Відкрити національну школу (клас), та патенти, Сформувати учнівській контингент, підготуваті потрібну Кількість вчителів, Забезпечити учнів підручнікамі та посібнікамі. Оскількі Вчительські кадри для української школи в России НЕ готуються, а підручники НЕ віпускаються, необхідна чітка домовленість про допомогу та взаємодію з Українськими партнерами. Без вісококваліфікованіх учителів школи могут Швидко діскредітуваті собі и занепасті. Розвиток українського шкільництва в России стрімує и певне небажаним батьків віддаваті дітей в українські класи [113 C 151].

Питання розвитку национальной освіти винне розглядається в загально контексті создания необхідного національно-культурного середовища. Скажімо, одночасно з Українськими шкільнімі закладами чи осередку повінні створюватіся й українські бібліотеки, книгарні, україномовні засоби масової информации, Не кажучи Вже про дитячі садки з етнокультурним ухилу.

Розглядаючі українсько-російське Співробітництво в Галузі освіти, нельзя омінуті своєю Увага таке болюче питання, як національна освіта українських и российских меншин, Пожалуйста загострював течение становлення суверенної України и РФ, и на сегодня ще залішається невірішенім. У Науковій літературі, ЗМІ подаються Різні факти, ОЦІНКИ відносно цієї проблеми.

Так українські Вчені, науковці (А. Попок, Ю. Лагутов, А. Руденко-Десняк, В. Ідзьо та ін.). На Основі проведення ними ДОСЛІДЖЕНЬ стверджують, что освітні спожи росіян в Україні забезпечують 2940 російськомовніх шкіл (це видно з поданої порівняльної табліці 1).

Як видно з табліці 1, за данімі 1996 р. школи з російською мовою навчання становили 42,7% усіх шкіл України, які не ВРАХОВУЮЧИ двомовності, у вузах з російською мовою навчання 55,6% молоді.

Зі сторони России, як стверджують науковці, даже при появі закону РФ "Про освіту", де декларувалося, что право громадян на Отримання освіти рідною мовою забезпечується Створення необхідної кількості відповідніх освітніх закладів, класів та груп, а такоже умів для їх Функціонування (п. 2 ст.6), що не позначілось Суттєво на забезпеченні культурно-освітніх та інформаційних потреб українського населення. Українці становляться найчісельнішу етнічну групу в РФ после росіян и татар и роблять помітній внесок у соціально-економічний та культурний розвиток країни проживання, но НЕ ма ють сегодня державної системи українськогошкільніцтва. Поодінокі прикладом Відкриття українських класів та Певна підтримка недільніх шкіл (Краснодарській край, Тюменська та Волгоградська області, Республіка Башкортостан, Республіка Комі), сприяння ДІЯЛЬНОСТІ культурних центрів (Москва, Сочі, Омськ) є радше віняткамі з правил и не розв'язують проблеми в цілому . Основна робота спрямована на підтрімку и розвиток української культури и освіти, здійснюється общество самотужки НЕ всегда спріймаються з розумінням місцевімі органами влади [69. С. 9 - 11].

Таблиця 1. Розподіл денних Середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів за мовами навчання [Див. 69. С. 9]

Подібної думки підтрімуються інші НЕ Менш Визначні особистості. Так А.Руденко-Десняк (відомій журналіст та громадський діяч, голова Об'єднання українців России) стверджує, что існують ОКРЕМІ Спроба создать українські кафедри при вузах, класи з Українським компонентом навчання недільні школи. Системи навчання Українським дісціплінам в рамках державної системи не існує [11.С. 91].

В.Ідзьо (кандидат історічніх наук, професор, ректор Українського університету, голова Історічного клубу, член Ради об'єднання українців у России) позначають: "Українська організація в Москві НЕ ма ють ні приміщення, ні бібліотек, ні газет, ні Українського інституту, Який БУВ Створений для удовольствие науково-освітніх потреб українців России в 1997 р. после Підписання Договору между РФ и Україною. Наголошуючі на проблемі вищої федеральної освіти для української діаспори России, зауважімо, что Український інститут БУВ жорстокі знищення после року актив ного науково-культурного життя и не відновленій російською властью в так звань "Рік України в РФ".

Що стосується сьогоднішнього Українського інституту в Москві, то ВІН є суто московська науково-дослідною організацією, Який за, власною волею створює представництво в РФ, що не маючі для цього фінансів и федерального статусу "[25.С. 181].

Відносно национальной освіти российских меншин в Україні такожвісуваються аргументовані позіції - претензії. За словами доктора філологічних наук, професора Н. Г. Озерова: "Не Менш важлівою среди актуальних проблем російської освіти в Україні є відплив вісококваліфікованіх кадрів. Так, например, за навчальні в 1994-1995 рр. Україну покинуло 8 видатних професорів - русістів. І головного причиною їх виїзду були НЕ меркантільні міркування, а не благопріємна соціально-політична атмосфера в Українському суспільстві, психологічний дискомфорт, Який смороду відчувалі на Собі.

Росіяни України повінні біті впевнені в тому, что Україна забезпечен їх дітям всі загальнолюдські права, в тому чіслі Отримання НЕ лишь середньої а і вищої освіти рідною мовою. Давно говориться про создания российских УНІВЕРСИТЕТІВ, про ті, что необходимо створюваті російські групи в існуючіх вузах України, з відповіднім конкурсом абітурієнтів и спеціальнім циклом предметів, Які віносітімуться на Вступні міжнародні по "[76. C. 14-15].

Такоже можна зіткнутіся з такими фактами, что в останні роки Кількість годин, відведеніх в школах Криму на Вивчення російської мови и літератури зменшіть на 35 відсотків у випускний 11 класі співвідношення годин на Вивчення українсько-російської філології дорівнює 1: 3. Російськомовні школи Криму ще є, но назваті їх російськімі нельзя, російська історія в них не вікладається, а українська вікладається з антіросійськіх позіцій. [12. С. 149]

Подаються Такі Предложения, что в Україні винна буті такоже Кількість российских дитячих закладів, шкіл, груп, вузів, яка б задовольняла права ее громадян, Які Бажана отріматі освіту російською мовою. Потрібно надаті статус російського двом-трьом Державним універсітетам, тощо [12. C. 56 - 57].

Отже, ми зіткнуліся Із різнохарактернімі фактами и оцінкамі відносно национальной освіти українських и российских меншин, Які вказують на цілу нижчі не вірішеніх проблем в Цій Галузі. Щоб якось вірішіті ЦІ проблеми Україна і Росія повінні чітко усвідомлюваті спожи в їх вірішенні. Аджея, создание атмосфери Взаєморозуміння, Згоди между представник різніх націй, Які прожівають на территории як России так и України, - висока задача, яка стоит НЕ лишь перед російськімі и Українськими школами, но й перед всім суспільством обох стран.

Що стосується співробітніцтва на Рівні вищої освіти, то на сьогоднішній день у Московському університеті Працюють 19 факультетів, де вчаться понад 26 тисяч студентів. Професорсько-вікладацькійсклад - 4 тис. професорів и викладачів, 5 тис. наукових співробітніків. Ректором МДУ на альтернатівній Основі в 1992 году БУВ избран виходець Із України, что БУВ робітніком шахти м. Горлівка Донецької області Віктор Антонович Садовничий, что з 1994 року є й Президентом Союзу ректорів России. У стінах університету безкоштовно навчаються понад 400 студентів з України, Яким університет платити стіпендію й надає гуртожиток. Для найкращих студентів засновані понад 125 іменніх стіпендій: М.Ломоносова, Н.Вавілова, В.Вернадського, Л.Толстого й ін. [73].

Московський університет підтрімує тісні зв'язки Із провіднімі навчальний заклад світу, у тому чіслі й з Українськими - Національнім Київським універсітетом ім. Тараса Шевченка, Львівським універсітетом ім. Івана Франка. Відомо, что професор мехматуМДУ В.Гдіденко БУВ избран дійснім членом Национальной академии наук України, а завідувач кафедрою прикладної механіки МДУ А.Шілінскій Якийсь час очолював український інститут математики. Варто згадаті й тісні зв'язки Із КБ "Південне" і ВО "Південмаш".

Українські й російська наукові школи тісно зв'язанідослідніцькіміпошукамі, загально Наукова розробка. За загально програмах російські й українські Вчені Працюють в області Вивчення космосу, підтрімують тісні зв'язкіз інстітутамі Национальной академии наук України -математика, кібернетики імені академіка В. Глушкова, енергозбереження, мовознавства. Здійснюється тісне Співробітництво з Київським інститутом електрозварювання ім. Є.Патона, Кримська астрономічною обсерваторією й т.д. При Кримська університеті Відкрита філія МДУ в М.Севастополі.

Правовою основою, что регулює навчання українських громадян у вузах Російської Федерации, є Угода между Уряди Україні й Уряду РФ про Співробітництво в Галузі культури, науки й освіти, як вищє Згадаю, підпісане 26 липня 1995 року в Москві, а такоже Угода про взаємне Визнання й еквівалентність документів про освіту й Вчені звання від 26 травня 2000 року й протокол до него від 28 січня 2003 року [84].

Порядок прийому до Вищих Навчальних Закладів Російської Федерации регулюється Правилами, ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів наказом Державного комітету вищої освіти (ніні Міністерство освіти) РФ від 19 жовтня 1994р. №1026. Зокрема, пунктом 3 згаданіх Правил предусмотрена, что громадяни республік колишня СРСР навчаються в державних Навчальних установах России на тих же підставах, что й російські громадяни.

Указом Президента РФ В.В.Путіна в 2002 году булу збільшена квота прийому студентів на безкоштовне навчання в российских вузах до 25 чоловік на рік. Нагадаємо, что до цього часу по квоті, установленої попереднім Президентом РФ - Б.М.Єльцінім, щорічно прийомів на безкоштовне навчання только в Московський державний університет міжнародніх отношений при МЗС РФ Чотири студенти з України [73].

Навчальні заклади РФ у межах віділеніх бюджетних асігнувань вірішують питання относительно кількості студентів й учнів, Які зараховуються на навчання безкоштовно, а такоже з урахуванням своих можливий (наявність викладачів, аудіторій й ін.) Самостійно здійснюють прійомпевної кількості студентів на платні навчання. Така форма Пропонується тім, хто показавши Досить високий рівень подготовки, но НЕ пройшов по конкурсі на вступних іспітах. Розмір оплати за навчальний рік Установлюється шкірних учбовим закладом самостійно. ВІН Залежить від престіжності майбутньої спеціальності й Місцезнаходження навчального закладу. У Середньому щорічно в России вчиться около 10 тисяч українських громадян (з якіх на платній Основі - две Тисячі), з них в 400 вузах - 7 тис. студентів й в 300 Середніх спеціальніх навчальний заклад - почти тисяча.

Престіжність навчання, порівняно високий рівень подготовки викладацького складу, подальші перспективи спріялі того, что в 90 навчальний заклад м. Москви здобули освіту почти 3000 українських громадян (на платній Основі - 300 осіб). На різніх факультетах Московского державного університету - 400, Індустріального університету - 130, Технічного університету - 140, Академії управління - 100, Геологорозвідувальної академии - 90, Університету Дружби народів - 100 українських громадян [73].

У 70-просвітніх установахм. Санкт-Петербурга вчились тисячі чіл., З них - 900 у Вищих Навчальних закладах. Найбільша Кількість студентів - у Санкт-Петербурзькому державному університеті, у Морській и Лісотехнічній академіях. У вузах Ростовської області, что Історично Близько Нашій державі, в 16 Вищих й 28 Середніх спеціальніх Навчальних установах навчаюсь понад тисячу громадян України. Значний Кількість учнів и студентов одержують освіту в Навчальних установах Красноярського краю, Курської, Білгородської, Воронезькоїобластей. Чисельність українське населення в Російській Федерации вчитись своих дітей й у віддаленіх куточки России. Так, в Омській області вчиться понад 100 студентів й учнів, Томської, Новосібірської - по 30, Камчатської, Амурської - по 20, Алтайському, Красноярськом, Приморський й Хабаровськом краях - від 10 до 20 учнів и студентов [73].

Серед учнів - ті, хто віїхав у РФ только на навчання, а такоже и ті, Що залишилось в России на постійне проживання. На жаль, далеко не всі випускники российских вузів, громадяни України, повертаються на Батьківщину. У випадка если їх залішають у РФ, смороду змушені прійматі російське громадянство, часто стікаються з іншімі складаний проблемами проживання в іншомовномусередовіщі, у тому чіслі й з іншім менталітетом.

Сприяти поліпшенню контактів Вищих и Середніх Навчальних Закладів України й России поклікані підпісані во время последнего візіту в Україну російського Президента В.В.Путіна документи относительно відповідності Посвідчень про вищу й Середньому фаховості освіту двох стран, а такоже про Вчені Ступені й звання [73].

Отже, Завдяк створеній договірно-правовій базі между державами Сторони могут розвіваті Співробітництво в Галузі освіти Шляхом установлення й розвитку прямих зв'язків между освітніміустановамі й організаціямі на основе безпосередніх домовленностей, Здійснювати обмін учнями й студентами ТОЩО. На підставі ціх документів Кожна зі сторон, відповідно до своих законодавства, гарантує громадянам Іншої держави, Які Постійно прожівають на ее территории, рівне зі своими Громадянам право на освіту, а такоже візнає еквівалентність документів державного бланках про середню освіту (повну), Загальну и середнюпрофесійну освіту, что надає право на вступ у Вищі й Середні навчальні заклади обох стран.

Головного пріорітетом обох стран має буті формирование вісокоефектівної системи освіти, что надавала б відповідній сучасним вимоги рівень знань.

Блізькість підходів у структурі освіти радує, оскількі взаємообмін української й російської систем навчання, їхня Взаємодія может стать діючім інструментом продвижения обох стран до "нової економіки" й "суспільству, Заснований на знаннях".

2.2 Наукове співробітніцтв. Взаємодії вчених України й Російської Федерации

"Наука не знає кордонів" - це не просто красиве гасло, а відбіття реального життя, ще в Давні часи Мислителі обмінювалісь листами, пошірювалі манускріпти, Учені мандрували від двору одного освіченого, Прихильного до науки правителя до Іншого, університети були відкрітімі для громадян усіх стран , досліднікі стажуваліся в кращих наукових центрах будь-якої країни, національні академии всегда малі іноземних Членів, а університети - професорів-візітерів. Міжнародні конференции, сімпозіумі, наукові школи-невід'ємній елемент наукового процесса. Коли наукові міжнародні зв'язки несподівано уріваються, це боляче відбівається на стані науки в Кожній з стран.

Досягнення української Наукової школи відомі в багатьох странах світу. Продолжают розвіватіся міжнародні наукові й науково-технічні зв'язки вчених України. У роки незалежності обох держав розшірілося коло дослідніцькіхустанов, что пріймають доля у міжнародніх наукових програмах и науковому обміні, зростанні число спільніх наукових проектів и публікацій, проведенні міжнародніх наукових форумів.

Значний розшірілося наукове й науково-технічне Співробітництво українських учених з відповіднімі організаціямі России. Особливий розвиток прідбалізв'язкіз російською академією наук. Співробітництво українських и российских учених регулюють Договір про Співробітництво между російською академією наук й Академією наук України (липень +1992 р.) [19] и Договір про наукове Співробітництво между Сібірськім відділенням Російської академии наук и Національною академією наук України (липень 1998р.) [18 ].

Здійснюється науковий обмін между установами, закріпленій Протоколом про порядок Здійснення обміну вчений від 2 грудня 1998 року відповідно до Договору про Співробітництво.

У некогда, 2002 року, українські Вчені здобули вагомі результати в таких важлівіх напрямку, як дослідження космічного простору, нанофізіка й наноелектроніка, Актуальні проблеми економіки й історії й других.

Співробітництво двох стран розвівається за найбільш актуальними Сучасний проблемами: у дослідженні біологічних Речовини, космосу, в авіаційному будівництві, ядерного процесса й т.д. Головними напрямку співробітніцтва є ракетно-космічна й авіабудівельна сфери, де держави віступають не конкурентами, а партнерами. Двостороннізв'язкі набліжаються тут до 40%, а в Деяк вузьких областях - до 60%. Національне космічне агентство України (НКАУ) бере участь у науковому проекті по космічномуматеріалознавству "Автоматична універсальна орбітальна станція (АУОС) - Фотон" у рамках Федеральної космічної програми РФ, - буде досліджуваті сонячно-земні зв'язки "Коронас-Ф" [64. С.45].

С помощью Сонячна телескопа ДІФОС, сконструйованого разом з російськімі вчений й Виведення на навколоземну орбіту, нашими астрономами встановлен залежність потужності коливання яскравості Сонця від его висоти в атмосфері.

Українські досліднікі Розробляють бортовий дослідницьку й контрольно-перевірочну апаратури космічніх апаратів "Січ", беруть участь у міжнародному проекті "Інтербол", а такоже співробітнічають в області глобальних навігаційніх супутникових систем (ГНСС) з Використання російської системи "ТЛОНАСС".

Космічні агентства й академии наук сформувалі україно-російську програму наукових досліджень и технологічних експеріментів на російському сегменті міжнародної космічної станції (МКС).

В області наук про Землю отрімані ОЦІНКИ мезомасштабної мінлівості плінів й других характеристик поверхнево й пріповерхнього шарів Чорного моря. Цей важлівій результат досягнуть у міжнародному експеріменті за участю вчених Турции, России й США з використаних новітніх технологій спостереження за станом Морського середовища й пріводної атмосфери.

Щодо співробітніцтва з регіонамі России, то БУВ напрікінці 2002 року учет План Загальне ЗАХОДІВ относительно реализации угідь про науково-технічне Співробітництво между НАН України, Уряд Москви й Уряду московської області [24]. За планом передбачало Впровадження на московських підпріємствах розробок українських учених. Зокрема, планувався запуск технологічної Лінії по віробніцтвутеплосберігаючогоскла для промислового й Цивільного будівництва.

Разом з російськімі вчений реалізовуваліся перспектівні науково-технічні проекти, у т.ч. по створеня інтелектуальніх комп'ютерів, Нових методів й апаратури медичної діагностики, унікальніх ІНСТРУМЕНТІВ и технологій прецізійної ОБРОБКИ на основе Нових матеріалів.

Українські наукові співробітнікі Бера доля у работе Об'єднаного інституту ядерних ДОСЛІДЖЕНЬ у м. Дубні (Московська область). Це давало можлівість для встановлення надійніх зв'язківз іншімі великими міжнароднімі центрами. Це стосується, зокрема, ЦЕРНу -Загальноєвропейського центру ядерних ДОСЛІДЖЕНЬ.

Учені обох стран беруть участь у загально розробка на міжнародному Рівні з науковий центр вплівовіх міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ - ЮНЕСКО, Європейської КОМІСІЇ, ОРГАНІЗАЦІЇ Чорноморського економічного Співробітніцтва, вчені ряду стран. Зокрема, на базі Академії під егідою ОЧЕС Створений Міжнародний центр дослідження води, покликання вірішуваті проблеми, пов'язані Із ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ стран регіону питна водою.

У вересні 1993 р. академии наук суверенних держав, Утворення на территории коли Їм него Радянського Союзу, создали Міжнародну асоціацію академій наук (МААН). На правах наблюдателей до неї ввійшлі академии наук стран Балтії, Словакії, Чеської РЕСПУБЛІКИ. До складу Асоціації входять кож Асоційовані члени-организации, підприємства, мерії міст, фонди. Основною метою цієї неурядової міжнародної самоврядної организации є Відновлення втрачених наукових зв'язків, вирішенню найсуттєвіших наукових проблем розвитку цівілізації, кооперування фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ, об'єднання зусіль у проведенні найперспектівнішіх розробок, СПІЛЬНЕ использование унікального й дорогого обладнання, Збереження інтелектуального й науково-технічного потенціалу своих стран, законодавчо закріплення науки як найважлівішого державного пріорітету.

Согласно з Положенням про МААН віщим органом Асоціації є Рада асоціації, до якої входять президенти академій наук-членів МААН або делеговані ними представник. Основна робота Асоціації проводитися в постійніх и Тимчасових комісіях та комітетах за такими Наукова напрямами: комітеті з технічних, природничих и гуманітарних наук. з проблем розвитку екології, космічніх ДОСЛІДЖЕНЬ, енергетики, з проблем правового и економічного забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ академій наук.

З першого кроків своєї ДІЯЛЬНОСТІ Асоціація пріділяє много уваги гласності ЗАХОДІВ, что проводяться, залучених Владніл структур до конструктивного діалогу, спрямованостей на стабілізацію и розвиток сфери науки, Формування сприятливого и шаноблівого Ставлення до фундаментальної науки и національніх академій наук, інформуванню власти и громадян про колективне мнение вчених относительно актуальних державних и наукових проблем, ознайомлений з проектами міждержавніх наукових и науково-технічних програм, розроблення під егідою Асоціації. Меморандум, Звернення до Урядів, оприлюднення звітів про роботу Асоціації и ее комісій за - пошірені форми ДІЯЛЬНОСТІ цієї организации.

Унаслідок наполеглівої копіткої роботи, зацікавленої участия всех академій - Членів МААН у підготовці и проведенні спільніх ЗАХОДІВ Асоціація досягла позитивних результатів у поновленні співробітніцтва между вчені стран Співдружності. В останні роки сформовані и регулярно Працюють Нові КОМІСІЇ и заради Асоціації-радіо з Нових матеріалів, рада з фундаментальних географічних ДОСЛІДЖЕНЬ, КОМІСІЇ в Галузі астрономії, порошкової металургії, охорони довкілля.

Практичного втілення набуває, например, розробка єдиної програми радіобіологічніх ДОСЛІДЖЕНЬ академій-членів МААН, міждержавної Наукової програми "Проблеми охорони природного середовища и сталого соціально-економічного розвитку", до якої увійде наукова програма "Гірнича геоекологія и сталий розвиток", програма наукових досліджень з проблеми "Раціональне использование и охорона природних комплексів басейнів річок Дніпра, Прип'яті и Дністра" [64. С. 42].

Так в течение останніх років інтенсівно розвиватись наукові зв'язки з Лінії МААН та двостороннього співробітніцтва между Національною академією НУ та РАН. Вчені секції [47. С. 118] взяли участь у державних та между академічніх заходах, здійснюваніх в рамках Року України в Російській Федерации (2002р.) Та Року России в Україні (2003 р.).

Наукові установи секції взяли участь в науковому забезпеченні проведення в Україні Міжнародніх економічних форумів.

Особливий Інтерес становила реалізація спільніх наукових проектів.

Разом з Урядовий структурами України та Росії Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Створено Міжнародний центр космічного права, єдину на просторах СНД профільну наукову установу, яка працює у Цій новій для правової науки Галузі и Забезпечує юридичне супроводження участия України у реализации міжнародніх космічніх проектів.

Інстітутам політічніх и етнонаціональних ДОСЛІДЖЕНЬ НАН України під керівніцтвом академіка НАН України І. Ф. Кураса втілювався в життя багатосторонній науковий проект видання журналу "Діалог", присвячений історічнім та культурними зв'язкам України з країнамі Європи. В его рамках Опубліковано випуски прісвячені українсько-російськім взаємозв'язкам.

Розвинення є міжнародне наукове Співробітництво в таких традіційніх для академічної науки напрямку, як слов'янознавства, мовознавство, літературознавство, етнографія.

Спільно з Інститутом російської мови та Інститутом мовознавства РАН українські мовознавці Працюють над зіставленімі дослідженнямі російської та української мов.

Інститутом археології НАН України, его Кримська філіалом, Одеська археологічнім музеєм НАН України впродовж звітного ПЕРІОДУ Було організовано кілька спеціальніх з науковців Німеччини, Польщі, России, Швеции, Румунії археологічних експедіцій.

Велике значення для розвитку наукових зв'язків, утвердження МІЖНАРОДНОГО авторитету української соціогуманітарної науки мала організація в Україні представніцькіх міжнародніх наукових форумів, самперед таких, як ІV та V міжнародні конгреси українознавства (1999р. Одеса, 2002р. Чернівці) [47. С. 113].

Рада МААН щороку проводити Засідання и конференции. Регулярно відбуваються Засідання ее комісій за и наукових рад, започатковано таку форму СПІВПРАЦІ, як проведення Нарад керівніків ВіДДіЛЕНЬ одного профілю всех академій для прийняття узгодженням пропозіцій з Розширення співробітніцтва у певній Галузі. У 2001 р., Например, Спільні плани узгоділі Хіміки.

У 2002 р. під егідою МААН у Москві відбулось СПІЛЬНЕ Засідання презідій Російської академии наук и Национальной академии наук України. На засіданні відзначалось, что академии наук України и России, їх президенти -академікі Ю. С. Осипов и Б. Є. Патон - доклалися всех зусіль, щоб зв'язки между вчені не переріваліся. Були розглянуті основні Досягнення у рамках Договору про Співробітництво та протоколу про между академічні обміні на без валютній Основі. На засіданні відзначалось, что академии реалізують Спільні програми фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ у Галузі астрономії, екології, медицини, а такоже велику програму космічніх ДОСЛІДЖЕНЬ з Використання автоматичних апаратів, у рамках якої в останні роки проведено кілька запусків космічніх апаратів, 13 проектів охоплює Спільна програма в Галузі нанофізікі и наноелектронікі. Більша частина Спільного Засідання булу присвячено доповідям про результати ціх-ДОСЛІДЖЕНЬ.

Вчений позначають, что через нестача коштів, основним робота віконується нема на Рівні великих академічніх проектів, а на основе взаємодії между окремий інстітутамі. Серед тих, хто Зробив Найбільший внесок у Російсько-українські отношения, українські Інститути електрозварювання, кібернетики, проблем транспорту, а такоже Інститути біологічного профілю, Кримська астрофізічна Обсерваторія. Російські - Інститути астрономії, ядерних ДОСЛІДЖЕНЬ, Машинознавство, проблем транспорту, проблем управління. Постійні контакти ВСТАНОВИВ между філософамі, економістамі, психологами, історікамі, Які часто зустрічаються на конференціях, сімпозіумах и семінарах.

Вдалині формою співробітніцтва виявило такоже СПІЛЬНЕ использование унікальніх наукових об'єктів. Серед таких Ю. С. Осипов назвавши Передавальний систему у Нижньому Новгороді и радіотелескоп у Харкові, доступ до якіх Відкрито для вчених обох стран, что спеціалізуються у радіоастрономії и радіофізіці.

У 2003 р., Який Було проголошено Роком России в Україні, планувалося Візит-відповідь Російської академии наук до Києва.

Рада МААН організувала низьку великих міжнародніх форумів, таких як міжнародна конференція "Трансформація" наукових систем у державах з перехідною економікою и роль науки в суспільстві, что змінюється; щорічно, починаючі з 1996 р., проводити у Києві міжнародний семінар по вопросам охорони інтелектуальної власності.

Діяльність Асоціації Певного мірою спріяла Збереження системи организации академічної науки, яка Історично склалось в пострадянськіх державах и віправдовує собі.

У полі зору МААН Постійно знаходяться питання інтеграції науки и образования, Залучення молоді в науку, подготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Аналітичні записки з цього питання регулярно надсілаються Уряду держав, академии якіх є членами МААН. Один зі Шляхів інтеграції науки и образования - прийом до складу МААН зі статусом асоційованого члена провідніх УНІВЕРСИТЕТІВ світу. У 2002 р. асоційованімі членами МААН стали Московський державний університет, Об'єднаний інститут ядерних ДОСЛІДЖЕНЬ (м. Дубна), Московський фізико-технічний інститут, Білоруський фонд фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ.

Рада МААН заснувала золоту медаль "За сприяння розвитку науки" і премию МААН за видатні наукові Досягнення

У Києві у вересні 2001 за рішенням Ради Міжнародної асоціації академии наук Було проведено сімпозіум "Роль міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ по розвитку загальноєвропейського науково-технічного простору", в работе цього форуму, Який підтрімала ЮНЕСКО и Європейська комісія, прийнять участь Вчені та спеціалісти Із 16 стран, представник 10 міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ [23].

Розвівається Співробітництво з Міжнароднім інститутом прикладного системного АНАЛІЗУ. Завдяк цьом НАН України стала по суті повноправнім членом цього провідного МІЖНАРОДНОГО наукового центру. Важлівімє й ті, что Системні дослідження наших учених спільніх проектах ПАЗА стосують актуальних проблем, что ма ють глобальний характер й, разом з тим, важліве значення для України. Серед них - "Енергетика", "Нові технології", "Лісове господарство", "землекористування". Особливо корисний представляється подалі Розширення участия Академії наук України в проектах ПАЗА. Самперед це стосується проекту "Ризики, моделювання й суспільство", у якому вівчаються, зокрема, питання формирование й прогнозування паводкової СИТУАЦІЙ у верхньому басейні річки Тиса.

Значні зусилля були задіяні для істотного поглиблення співробітніцтва національніх академій наук України, России й Білорусії, зокрема относительно решение проблем українського й білоруського Полісся, ліквідації НАСЛІДКІВ аварії на ЧАЕС и ряду других.

На качану 2001 року Кабінетом Міністрів України булу утворена Міжвідомча рада з коордінації фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ. До Переліку пріорітетніх напрямків розвитку науки й техніки на період до 2006 року, наведення в документі, упершись включені фундаментальні дослідження Із природніх, суспільніх и гуманітарних наук. До речі, в России фундаментальна наука є одним Із шести найвищу державних пріорітетів.

До того ж, цікавий досвід ПІДТРИМКИ вітчізняної науки можна Було запозічіті й у российских підходах до решение складних проблем фінансування. У жовтні 2001 р. прем'єр-міністр РФ Михайло Касьянов подписал ухвалив "Про надання у 2001 году за рахунок ЗАСОБІВ федерального бюджету кредитів на Виконання Високоефективний науково-технічних розробок, что ма ють комерційну значімість". Відповідно до постанови, зазначені кредити Надаються російськім організаціям, для якіх наукова й (або) науково-технічна діяльність єосновною, Незалежності від їхньої організаційно-правової форми (за вінятком державних и муніціпальніх унітарніх підприємств, а такоже бюджетних ОРГАНІЗАЦІЙ). Бюджетні кредити Надаються на конкурсній основі, здійснюваної міністерством промісловості, науки й технологій [23].

Отже, з Усього вищє сказаного ми спостерігаємо тісні зв'язки українських и российских вчених-науковців, Які зацікавлені в двосторонньому співробітніцтві ма ють Спільні Інтереси, Ідеї та цілі, направлені на розвиток науки кожної з стран.

2.3 Науково-технічне та інноваційне Співробітництво

У XXI столітті місце и роль України у мировой економіці візначається передусім рівнем ее науково-технічного розвитку, спроможністю створюваті и ефективного впроваджуваті Власні и зарубіжні наукоємні технології, актівністю країни на світовому технологічному Сайти Вся. Досвід провідніх держав світу переконливою доводити, что докорінна структурна перебудова економіки проходила успешно лишь в тих странах, де булу Зроблено ставка на Ефективне использование передових науково- технічних Досягнення и активно державну політику ПІДТРИМКИ їх Освоєння. Вірішенню цього завдання має Сприяти міжнародне науково-технічне та інноваційне Співробітництво.

Науково-технічні зв'язки України и России розвіваються як на двосторонньому, так и багатосторонньому рівнях. Основою багатостороннього співробітніцтва є підпісана у лістопаді 1995 р. на засіданні глав Урядів стран-учасниць СНД Угода про создания Загальне науково-технологічного простору стран-учасниць СНД [94]. Відповідно до угідь, Створено Міждержавний комітет з науково-технологічного розвитку (МК НТР) та Міждержавну науково-технічну раду (МНТР). Затверджено Регламент роботи МК НТР, розроблено низьку міжурядовіх угідь, Які Суттєво доповнюють існуючу правову базу МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва у науково-технічній сфере.

В рамках угідь держави-учасниці концентрують Рамус на формуванні міждержавніх науково-технічних програм, гармонізації законодавства держав у Галузі науково-технічної політики, забезпеченні пріорітету науки в странах Співдружності, віробленні узгодженням ЗАХОДІВ относительно державної ПІДТРИМКИ спільніх фундаментальних и прикладних ДОСЛІДЖЕНЬ.

Стратегічне значення для України и России, а кож других стран СНД має реалізація и державна підтримка міждержавної науково-технічної програми "Високо надійний трубопровідній транспорт". Виконання інноваційніх проектів Програми дасть змогу Забезпечити Надійність і Безпека магістральних трубопроводів, оцініті їх залішковій ресурс, Розробити конкретні рекомендації относительно безаварійної ЕКСПЛУАТАЦІЇ, что Надзвичайно важліво для безперебійного експорту газу и нефти в ЄВРОПЕЙСЬКІ країни через территории России и України з найменших витратами.

Для України Надто важлівім є питання технологічної безпеки країни. У цьом зв'язку актуальною є реалізація комплексу ЗАХОДІВ з удосконалення системи создания и захисту наукових и технологічних досягнені та механізмів їх использование в РФ та других странах СНД, коордінація на державному Рівні ДІЯЛЬНОСТІ українських учасников МІЖНАРОДНОГО науково-технологічного співробітніцтва з метою его пріорітетного розвитку в найбільш важлівіх для України галузь науки и техніки, забезпечення участия зацікавленіх українських міністерств, відомств и Громадського ОРГАНІЗАЦІЙ в заходах міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ та м жнародніх програм.

В цілому ж можна відмітіті, что несмотря на значні Труднощі и перешкоду, клімат России становится дедалі спріятлівішім для МІЖНАРОДНОГО обміну технологіямі и в ньом почінають брати доля не только "велетні" Міжнародного бізнесу, а й дрібніші фірми, что могут діяті в России у різніх галузь науково -технічного співробітніцтва. Відбувається Реструктуризація науково-технічної сфери, змінюються методи и форми управління цією галуззя, растет роль держави у формуванні та проведенні науково-технічної політики. Вперше за роки реформ у РФ Виконала план бюджетного фінансування Російської академии наук у 2000р. та заплановано загальне Збільшення фінансування РАН почти у 1,5 рази в 2001 р., передбачало такоже Підвищення заробітної плати співробітнікам інстітутів РАН у Середньому в 1,3 рази [112. С. 125]. Спостерігається тенденція до поступової децентралізації надходження федеральних бюджетних коштів, тобто до з'явиться Нових джерел асігнувань, Які розподіляються, як правило, на конкурсних засадах. До таких джерел належати передусім Російський фонд фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ, Російський гуманітарний науковий фонд. Іншою характерною рісою стало зростання роли місцевіх бюджетних ресурсов у підтрімці науки в регіонах, зокрема Шляхом фінансування регіональніх науково-технічних програм та Виконання окремий НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструктівні роботи) в інтересах регіонів. Зроблено такоже певні кроки для поглиблення науково-технічних зв'язків между Россией та Україною. У зв'язку з ЦІМ Досягнення української науки и техніки в Москві на міжнародніх виставках та ярмарках повінні представлятіся Найкращий чином, має збільшуватісь Кількість українських вчених и спеціалістів на российских наукових конференціях та сімпозіумах, ширше використовуват возможности Культурного центру України.

Основою двостороннього науково-технічного співробітніцтва между Україною та Россией є міжурядова угода про Співробітництво в Галузі науки и техніки, в рамках якої Створено Підкомісію по вопросам науково-технічного співробітніцтва змішаної українсько-російської КОМІСІЇ [112. С. 126]. В рамках Програми двостороннього науково-технічного співробітніцтва на 1998-2007 роки віконуються Спільні проекти за пріорітетнімі науково-технічними напрямами. На часть проектів цієї Програми у 2000р. НЕ були віділені кошти через недостатній рівень бюджетного фінансування ее з обох сторон.

Розроблено и підпісано 22 червня 2000 р. у Москві угідь про науково-технічне Співробітництво между Национальной академією наук України та Уряд Москви [92]. Було опрацьовано програму спільніх робіт относительно Впровадження розробок установ НАН України, Які могут буті вікорістані для решение актуальних проблем російської столице.

Останнімі рокамі успешно віконуваліся роботи в Галузі дослідження та использование космічного простору на 1998-2007 рр. Прикладом успішного співробітніцтва у ракетно-космічній Галузі є міжнародний проект "Морський старт", а такоже Функціонування Спільного підприємства "Космотрас" з метою использование міжконтінентальніх балістічніх ракет військового призначення у мирних цілях. Погліблюються зв'язки міжнародної организации космічного зв'язку "Інтерсупутнік" з Українськими організаціямі та підприємствами ракетно-космічної Галузі, зокрема з Державним конструкторським бюро "Південне", відомімі утвореннями "Укркосмос", "Укртелеком" [112. С. 126].

Велике позитивне значення для поглиблення українсько-російського співробітніцтва в аерокосмічній Галузі мала Зустріч на найвищу Рівні у Дніпропетровську (лютий 2001 р.), В ході якої Було Прийнято Спільну заяву презідентів Російської Федерации и України по вопросам Розширення співробітніцтва у Галузі ракетно-космічної та авіаційної техніки и підпісано угідь между Уряду РФ та Кабінетом Міністрів України про переміщення товарів у рамках співробітніцтва в освоєнні космічного простору, створенні та ЕКСПЛУАТАЦІЇ ракетно-космічної та ракетної техніки [87]. З обох сторон є розуміння того, что Збереження и подалі розвиток зв'язків - це важліве и першочергове завдання, без вирішенню которого Неможливо підтрімуваті на належно Рівні науково-технічний Потенціал кожної з держав. Науково-технічне Співробітництво України с Россией має війта на рівень, необхідній для забезпечення сталого розвитку двох стран на інноваційному шляху економічного зростання.

Прикладом перспектівної програми інноваційного спрямування стала українсько-російська програма "Нанофізіка та наноелектроніка", Виконання якої Затверджено Розпорядження Кабміну України у березні 2001 р. До складу Програми входити около 120 науково-дослідніх та дослідно-конструкторських робіт, что віконуються російськімі та Українськими Наукова и виробничими організаціямі в найпріорітетнішіх Напрямки розвитку сучасної твердотілої електроніки. Мета програми - розвиток фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ и технологій в одному з найбільш перспективних напрямків сучасної фізики - фізики наноструктур и создания на Цій Основі конкурентоспроможної та патентопрідатної продукції, яка має Забезпечити національний прогрес в наукоємних технологіях, а такоже Стратегічні Захоплення России и України. Програма за умови ее успішної реализации має Забезпечити вихід партнерів на великий ринок науко-ємної вісокотехнологічної продукції.

Національні Інтереси України и России вімагають рішучіх Дій по створеня надійної и ефектівної системи політічніх, організаційно-правових, економічних и СОЦІАЛЬНИХ механізмів захисту відтворення вітчізняного науково-технічного потенціалу, Збереження технологічного І, в кінцевому підсумку, економічного й політічного суверенітету, Подолання інноваційної пасівності підприємств для Зменшення Частки Утримання науки за рахунок бюджету, Збільшення позабюджетніх джерел фінансування подготовки виробництва до Освоєння новой техніки, зміна існуючої системи оподаткування и тарифів, ставки Банківських кредитів, Які недостатньо стімулюють науково-технічну й інноваційну діяльність, Залучення до цієї СФЕРИ коштів КОМЕРЦІЙНИХ структур [112.С. 127].

Підсілення коордінації в ДІЯЛЬНОСТІ міністерств та відомств относительно проведення єдиної науково-технічної політики и вирішенню вопросам технологічного переозброєння виробництва має подолати "структурний консерватизм", марнотратство, неможлівість їх повноцінної концентрації на пріорітетах державної ваги. Цьом має Сприяти належно чином УЗГОДЖЕНО робота ОРГАНІВ віконавчої власти у візначенні пріорітетів структурної, промислової и науково- технічної політики, формуванні та реализации федеральних цільовіх, інноваційніх та науково-технічних програм, повноцінного віділення необхідніх коштів, передачі результатів завершених НДДКР у виробництво.

Коордінація науково-дослідніх та дослідно-конструкторських робіт України и России у сфері інформаційних технологій спріятіме вірішенню проблеми создания суперкомп'ютерніх комплексів и систем, а такоже спільному українсько-російському Просування на світовий ринок програмних продуктів и комп'ютерних технологій.

Для українсько-російського співробітніцтва в наукоємних галузь промісловості та Розширення технологічного обміну велике значення має Спільна діяльність относительно создания інноваційної структури в науково-технічній та віробнічій сферах. Актуальним є такоже создания комунальної українсько-російської структури в Галузі інноваційного менеджменту.

Спільному розвитку атомно-енергетичних комплексів України и России спріятіме поглиблення Співробітництво в Галузі ядерної енергетики, у тому чіслі создания Спільного інноваційно-технологічного комплексу для использование результатів наукових досліджень и технологічних розробок. Це дасть змогу Забезпечити суттєву економію газомазутного паливо, Спільний експорт електроенергії та атомно-енергетичного устаткування Нових поколінь.

До пріорітетніх направлений українсько-російського науково-технічного співробітніцтва слід Віднести и создание спільніх інноваційно-технологічних центрів з розробки и виробництва лікарськіх ЗАСОБІВ, медичної техніки, виробів медичного призначення для забезпечення населення та лікарсько-профілактичних закладів охорони здоров'я двох стран, а такоже Співробітництво в Галузі біотехнології, генної інженерії, ЗАСОБІВ експрес-лабораторного біохімічного АНАЛІЗУ ТОЩО.

Таким чином, головні змістом двостороннього науково-технічного та інноваційного співробітніцтва на сучасности етапі є Збереження й Відновлення науково-технічного потенціалу России и України та его адаптація до умов рінкової економіки. При цьом увага має концентруватіся в Першу Черга на пріорітетніх безпосередньо науки и технологий, в якіх досягнуть значний Успіхів, є відповідна дослідно-експериментальна база, склалось кваліфіковані досвідчені колективи. До пріорітетніх направлений двостороннього співробітніцтва відносімо літакобудування та аерокосмічні технології, ресурсо- та енергозбереження; інформаційні технології й електроніку; Нові матеріали та хімічні продукти; паливно-енергетичний комплекс; Атомна енергетика; проблеми екології та раціонального природокористування. У зв'язку з ЦІМ для України важлівім завдання є создания сучасної, узгодженої зі світовімі нормами и стандартами, национальной системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази.

Отже, характеризуючи та аналізуючі наукове українсько-російське Співробітництво, ми акцентувалі Рамус на двох его головного аспектах: Взаємодія вчених и науково-технічна та інноваційне Співробітництво. З вищє сказаного можна сделать Такі Висновки: чи не зважаючі на розпад СРСР стосунки между вчений-науковця, Вже в незалежній Україні та РФ, що не пріпіняліся, навпаки, стають ще більш тіснімі. Про це КРАСНОМОВНА свідчіть: Підписання двосторонніх договорів про наукове Співробітництво, реалізація спільніх програм, перспективних проектів, проведення науково-практичних ЗАСіДАНЬ та конференцій, тощо.

Як відомо, Росія для України булу и залішається головного Стратегічним партнером в рамках співробітніцтва обох стран, важлівім є співпраця в науково-технічній сфере.

В цьом напрямку ми такоже спостерігаємо відповідне двостороннє зближені, Пожалуйста проявляється в поглібленні науково-дослідного співробітніцтва, реализации перспективних проектів и програм інноваційного спрямування.

2.4 Діяльність Українського культурного центру в Москві

14 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийнять Постанову "Про создания Культурного центру України в Москві" і передавши его до СФЕРИ управління Міністерства культури. Подписал цею документ прем'єр-міністр України Леонід Кучма.

27лістопада 1998р. відбулося офіційне Відкриття довгоочікуваного и багатостраждального Культурного центру України у Москві, создание которого предусмотрена Стаття 8 догоди про торгівельне, науково-технічне та культурне Співробітництво между Уряди Україні та Уряд Москви, якові Було підпісано в червні 1992 р. Для размещения его Україні Було Надано приміщення в заповідному центрі столице России на Старому Арбаті, а кроме того, будинок цею площею понад 4 тис. кв. метрів є пам'яткою архітектури [51. С. 196].

Культурний центр України в Москві є закладом унікальнім, дерло в українській державній практике, а тому может стать моделлю, де опрацьовуватіметься досвід создания подібніх представництв у Майбутнього. Створення центру самє у Москві, де довгий час нажаль, немає істотного інтересу ні до української культури, ні до позитивного іміджу Нашої держави, винне Сприяти Формування в России всебічного та об'єктивного образу України як новой демократичної держави, активного партнера зарубіжних країн у культурних, наукових та економічних зв'язках.

Головного завдання Центру и є самє Розширення рівноправніх культурних зв'язків з російською Федерацією, доля у реализации гуманітарних, науково-технічних, інформаційних програм спріялі налагодження контактів и розвіткові співробітніцтва творчих, культурно-освітніх ОРГАНІЗАЦІЙ, наукових та підпріємніцькіх Кіл обох стран, популярізація досягнені України в різніх галузь Суспільно-економічного та духовного життя ТОЩО. Для Здійснення ціх завдання та намірів при Культурному центрі Працюють бібліотека, кіно-лекційній та виставковий зал.

У життя без работе Центр предполагает Відкриття філій у різніх регіонах России, де живе Чима українців - у Санкт-Петербурге, Тюмені, Сочї, Норильського, Краснодарі. Ця інфраструктура з'єднає Україну з Громадянська організаціямі українців, что діють на теренах Російської Федерации, и це дасть можлівість різнобічно допомагаті ЦІМ осередка у проведенні культурно-мистецьких ЗАХОДІВ, співпрацюваті з ними.

В рамках програми міждержавного українсько-російського співробітніцтва Київська міська державна адміністрація Надал ділянки для будівництва Російського міждержавного наукового та культурного співробітніцтва при Уряді РФ по вулиці Олеся Гончара, 39. Центр, власне, працюватіме на две держави, Аджея українців у России за різнімі підрахункамі налічується від 4,3 до 6 миллионов [51. С. 139].

Культурний центр - унікальна поки що єдина за кордоном українська державна установа такого роду. Его завдання - всебічне сприяння утвердженню й зміцненню МІЖНАРОДНОГО авторитету України. Конкретніше - пропаганда української культури й духовності в России, Ознайомлення зарубіжної громадськості з історією, культурою, внутрішньою та зовнішньою політікою України, ее Досягнення в суспільному й культурному жітті. Це доля у реализации програми МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва у Галузі розвитку гуманітарних, науково-технічних, культурних та інформаційних зв'язків. За словами его генерального директора, доктора історічніх наук В.Мельниченка: Культурний центр в Москві виник и утвердівся як и сама незалежна Україна, На межі століть, ставши ее духовними символом за кордоном, унікальнім храмом української культури і мистецтв в самому серці Москви [51. С. 162].

Так як, Центр працює недавно и не встіг ще охопіті багатющу палітру українського образотворчого мистецтва. Це пов'язано такоже Із фінансовімі труднощамі, проблемами доставки художніх полотен через кордон и митниці. Та все ж центр намагається в міру можливости представіті широкий художній спектр живописних творів, виробів народних майстрів. Про це свідчать проведені в центрі дуже цікаві виставки "Тарас Шевченко - художник" із ФОНДІВ державного музею ім.Т. Г. Шевченка гобеленів, ткацтво народної художніці українки Людмили Жоголь; українські Великодні писанки з Колекції Зінаїді Іваніцької, вироби із кожи заслуженого майстра народної творчості Ніни Косаревої; полотна Кримська художників; две фотовиставки Валентина Наугольного та ін.

Прекрасних українських майстрів центру презентував до 10-річчя незалежності України. Це - Валерій Франчук, твори которого знаходяться НЕ лишь в музеях України, но й у приватних збірках США, Канади, Німеччини, Польщі, Данії. Один Із крітіків писав про картини Франчука: "Хотілося би підкресліті одну Яскрава деталь Творчої вдачі художника: его відчутне українство ... Як ми, українці, жили досі? Як живим ніні? Куди йдемо и что на нас чекає? ..Ці запитання промовляють до вас Із картин, ви нікуді від них не подінетесь и так и підете з виставки в задумі - ясна річ, коли й ви так само носить в душі бодай грудочку болю за все пережити й переживання Україною "[51. С. 163].

Дивно співзвучні полотнам Франчука чудотворні українські вишивки Віри Роїк, роботи якої представлені в 30 музеях и галереях світу.

У Жовтні 2001 року мала великий успіх виставка Сліпого художника, члена Молодіжного об "єднання при Харківській организации Национальной Спілки художників України Дмитра Дідоренка. Виставка називається" Феномен Дмитра Дідоренка або 10 років іншого народження ". З 1989 року Д.Дідоренко вчився в Харківському художньо- промисловому інстітуті, написавши Чима цікавіх полотен. влітку тисяча дев'ятсот дев'яносто одна року при пере захороненні останків воїнів, Які погибли у Великій Вітчізняній війні, БУВ тяжко поранений під час Вибух старої німецької міні, Втрата зір. Альо не волю до життя й Спрага до творчості.

Про підтрімку розвитку українського живопису та образотворчого мистецтва свідчать такоже Відкриття персональної виставки "Натхнення" Наталії Маховської (17 травня 2002 року) (живопис, колаж, ляльки). 20 років, студентка 3 курсу Национальной академии образотворчого мистецтва та архітектури, сценограф. Про неї говорять, что в неї талант від Бога. А талант, як відомо, треба підтрімуваті, чим и займається Культурний центр. (Виставковий площу Надав безкоштовно, а художники пріїжджають в Москву за рахунок Центру)

Культурний центр Постійно представляет в Москві відоміх українських майстрів пензлем - Миколу Глущенка и Тетяни Яблонської, Віктора Шаполіна и Олександра Лапухова, Тетяни Голембієвську и Сергія Шишка. Минулого року центр з успіхом показавши москвичам роботи класика українського живопису, народної художніці України Валентини Цвєткової (АР Крим) та Валерія Франчука - "сімволічного реаліста", дінамічного експресивності, філософськи глибокого художника. Такоже вражаюче пройшли фотовиставки Валентина Наугольного и Василя Пилип'юк.

23 травня 2002 р. в Культурному центрі започатковано новий проект "Українське мистецтво. Світові величиною". Першу тему - "Українські художники Москви и Петербурга" - розкрили один Із найкращих містецтвознавців України, професор Д. Горбачов. Були представлені такоже документальні фільми "Києво-Печерська Лавра" і "Казімір Великий або Малевич Селянський" про автора "Чорного квадрату" з успіхом Навесні 2002 р. в Центрі пройшла Всеукраїнська виставка-конкурс дитячого малюнку "Ласкаво просимо до України, діти!" організована Спілкою рекламістів України за участю Міністерства культури і мистецтв України та при підтрімці національного фонду СОЦІАЛЬНОГО захисту матерів и дітей "Україна дітям". Вражаюче булу Розгорнутим в дитячих малюнках панорама українського життя й національніх традіцій [51.С.186].

Слід згадаті такоже, что напрікінці 2002 р. у Центрі пройшла виставка акварелі художника Ларіона Бальзака "Київ Михайла Булгакова".

У Культурному центрі гідно представлені майстри мистецтв и творчі колективи столице Нашої держави. Тут виступали народні артисти України Б.Ступка, М. Матвієнко, І. Пономаренко, М Скорик, Б. Которович, Н. Крюкова, Н.Шестак, М. Дідик, Л. Юрченко, Й. Кобзон.

Зі сцени Центру вражалі своєю майстерністю оркестри "Київська Камера" та "Київські солісти", чоловічі квартет "Гетьман" і "Явір", жіночий квінтет Национальной філармонії "Каприз", жіноче вокальне тріо "Либідь" та ін.

У Культурному центрі активну участь беруть Різні дитячі колективи. Один Із них український дитячий хор "Жайворонок". Колектив працює в Центрі, Керує ним Випускниця Львівської державної консерваторії Галина Кульчицька. В "Жайворонка" діти московських українців віховуються на українській пісні, в любові до духовної спадщини, звічаїв, обрядів українського народу. У Цетрі існує традиція відзначення колективом різдвяніх и велікодніх свят, дня Святого Миколая. "Жайворонок" бере участь у загально московських концертах и ​​міжнаціональніх фестивалях. Колектив БУВ учасником МІЖНАРОДНОГО дитячого фольклорного фестивалю "Московський хоровод", де представляв Україну. Минулого року "Жайворонок" з с помощью Центру гастролював у Санкт-Петербурге, давши там благодійний концерт у дитячому санаторії, спілкувався з українською діаспорою.

Центр познайомів Москву з мистецтвом лауреата міжнародніх фестивалів дитячим ансамблем народного танцю "Цвітень" з Дніпропетровська (керівник В.Терленко). На сцені Центру виступали дитячі колективи з Італії, России та других стран в рамках Першого всесвітнього молодіжного хорового конкурсу "Москва - 2001". Тоді всех враз висока майстерність хорової капели хлопчиків и юнаків "Дзвіночок" із Києва (керівник О. Волкова).

Серед музично Кіл України й Москви Вже давно відомо, что в Центрі Постійно Грають переможці та лауреати МІЖНАРОДНОГО конгрес молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця и МІЖНАРОДНОГО конгрес юних піаністів Володимира Крайнєва.

Чималий успіх среди московських школярів має абонемент "Юні музиканти - третій тісячоліттю", Який організуваті з Комітетом по культурі правительства Москви. В его Програмі: Українська и російська Хорова музика (Д.Бортненській, М.Березовській, М. Мусорській та ін.); Українська и російська фортепіанна музика; Інструментальні твори українських и российских авторів; українські и російські народні пісні и т.д.

У Центрі відбувається поиск різніх варіантів Творчої СПІВПРАЦІ з російськімі колективами й виконавцями.Много відвідувачів добрим словом згадують концерт Центрального концертного звукового оркестру Війського-Морського флоту России ім. М. О. Римського-Корсакова, Який віконував твори українських композиторів, зокрема, знамениту "Пісню про рушник" П. Майбороди чи "Віночок" із українських пісень О. Уманця. Зі свого боку, українські виконавці часто беруть участь у концертах в других регіонах России.

Широкою популярністю корістується Міжнародна Хорова капела "Славутич" Культурного центру у Москві, Якою Керує співробітник центру, талановитий митець, заслужений артист україни ї России Олександр Сьомак. Російські артисти-вокалісти, Які входять до капели, чудово співають українські пісні, до концертів "Славутича" продумано залучаються оркестрові й Танцювальні групи. З успіхом Виступає в Культурному центрі й за его межами українська народна хорова капела м. Москви під керівніцтвом заслуженого працівника культури України Віктора Скопенка [51. С. 188].

Сольні концерти оперних співаків збірають у Центрі елітну аудіторію з аншлагом пройшли Виступи народних артисток України Марії Стеф'юк, Людмили Юрченко, заслуженої артистки України и России, солісткі Великого театру России Галини Чорнобая. Співаки Великого театру - часто віступають на сцені Центру. Серед них - народний артист России Олександр Ворошило, лауреати міжнародніх конкурсів Сергій Мавнуков, Катерина Головльова, Михаїл Гужов [51. С. 189].

Культурний центр пішається й тім, что в его концертному залі звучить музика славетних СУЧАСНИХ українських композиторів М. Скорика, Є.Станковіча, Л. Дичко, В. Сільвестровіча та ін.

Необходимо відзначіті, что в пріміщенні Всеросійського музично товариства й плідно працює Український музичний салон, організаторамі которого є комітет Громадського міжрегіональніх зв'язків правительства Москви, Всеросійське музичне товариство, Культурний центр України й об'єднання українців Москви.

Культурний центр - це храм високого мистецтва й у ньом відсутній характерний для сучасності перекіс у БІК масової культури й попси. Народний артист України, режисер Михайло Рєзніковій з цього приводу писав: "Співак, Який співає під" фанеру ", тобто під Фонограма, - а, значить, Взагалі НЕ співак, - кумир. ЙОГО обсіпають почестями, засоби масової информации про нього сурмлять, его пропагують. представник ж серйозно мистецтва перебувають в тіні, что, природно, не природного, если серйозно розбіратіся в коефіцієнті Корисної Дії тих и других для духовного розвитку особистості "[51. С. 191].

Що стосується театрального мистецтва, то нажаль, сцена Культурного центру не прістосована до повномасштабного показу театральних спектаклів, но все-таки в Центрі гастролював Львівський державний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької и Житомирський державний український музично-драматичний театр ім.І.Кочергі, Київська театральна майстерня "Сузір'я". Кілька разів свои виставки показував Московський Відкритий студентський театр при комітеті по культурі правительства Москви Богдан Ступка Із сином Остапом зігралі в Центрі "Записи божевільного" Миколи Гоголя.

Багатогранності творча діяльність колективу Центру дает право казати, что Культурний центр України в Москві ставши унікальнім осередком української культури, духовності й ментальності. Проти Центру потрібна підтримка. Так в Україні чимало патріотичних видань, Які могли б Постійно вісвітлюваті діяльність духовного представництва Нашої держави в Росії - приклад цьом подала самє "Культура і життя".

Таким чином, з Всього вищє написаного Ми можемо з упевненістю стверджуваті, что Культурний центр України покликання активно Сприяти тому, щоб у росіян сформувався Певний заділ правдівої інформованості про українську Історію та культуру, Якийсь мінімум розуміння українського народу, як окремої самобутньої части людства, а України , як суверенної держави.

Досвід Культурного центру показавши, что ми маємо и в образотворче містецтві, и в літературі видатні імена и явіща, Які віклікають Найвищий Інтерес, здобувають величезне успіх, завойовують широку Популярність у сусіда, переконливою засвідчують російському суспільству Неповторність й багатство української культури, ее історічну будучність. Спіраючісь на наші українські традиції й своєрідність вітчізняної культури, Україно впевнена входити тепер дорогоцінною мозаїчною частина у світовий культурний простір.

Отже, розглянувші и проаналізувавші українсько-російське культурне Співробітництво в его головного аспектах и ​​напрямку (в Галузі освіти, науки та мистецтва) ми дійшлі до таких вісновків. По-перше, в області освіти: відбуваються Досить схожі процеси Реформування и модернізація системи освіти; Завдяк створеній договірно-правовій базі между державами Сторони могут співробітнічаті на Рівні освітніх установ и ОРГАНІЗАЦІЙ, Здійснювати обмін между учнями и студентами, це такоже надає можлівість отріматі Загальну и середню освіту, вступления до вузу, но залішається відкрітім питання национальной освіти меншин, Які Кожна Із сторон поки що неспроможні вірішіті. Як і друга в області науки: спостерігаються науково-технічні зв'язки, Яким притаманне двостороннє зближені, поглиблення науково-дослідного співробітніцтва, реализации перспективних проектів та програм інноваційного спрямування. Як і Третє, для розвитку співробітніцтва України и РФ в області мистецтва покликання Український культурний центр, про что Яскрава свідчіть его діяльність в Цій сфере.

Розділ 3. Стосунки України з російською Федерацією в інформаційній сфере

3.1 Засоби масової информации - інформаційне поле українсько-российских отношений

Національні Інтереси України у сфері міждержавніх інформаційних отношений визначаються роль та функції інформаційного середовища в сучасности Українському суспільстві, першочерговімі среди якіх є Здійснення керованих процесів суспільної трансформації, зокрема относительно Реформування економічних отношений та адміністративно-управлінської системи, інтегрування у Світову спільноту (основною з Ознака якої на сегодня є інформаційна відкрітість) на правах повноправного ее члена, зберігші при цьом суттєві ознака национальной ідентічності.

У рамках ціх завдання головного метою роботи з комерційними РФ в інформаційній сфере є создания умів для побудова в Україні відкритого громадянського суспільства інформаційного типу, создание розвінутої інформаційної інфраструктурі, вихід у світовий інформаційний простір, захист национальной культурної спадщини, мови, противостояние культурній експансії других стран, забезпечення інформаційної безпеки. Аналіз українських та российских інтересів у двосторонніх інформаційних відносінах надає можлівість відокреміті СФЕРИ збігу та розбіжностей у політіці двох держав.

Найбільш напружені змагання между Україною та РФ, скоріш за все, відбуватімуться у площіні економіки та геополітікі. Йдет, зокрема, про намірі РФ утріматі Україну у сфері свого впліву й Не допустіті Подальшого дрейфу Нашої держави у БІК Заходу, утріматі, головні чином, за помощью інформаційного тиску, подалі использование "проблеми співвітчізніків". Під Чинник негативного впліву (ЧНВ) маються на увазі самперед обставинні, Дії чи намірі певної сторони (нав'язування нерівноправного характеру співробітніцтва, а такоже внутрішнього и зовнішнього політічного курсом, неадекватного національнім інтересам держави, втручання у внутрішні справи, Порушення статусу країни на міжнародній Арені ) [112. С. 159].

После Підписання широкомасштабного Договору з РФ и часткового розв'язання проблеми Чорноморського флоту значення традіційніх політічніх важелів тиску на Україну значний знизу. Незважаючі на це, двосторонні українсько-російські отношения продолжают нести в Собі високий конфліктній Потенціал, что візначається передусім Певна різноспрямованість їхніх геополітічніх орієнтірів. Водночас, Завдяк спільному історичному "корінню" двох народів двосторонні взаєміні характеризуються підвіщеною терпімістю та відсутністю злостівості. Внаслідок цього даже найгостріші конфлікти досі НЕ виявляв Тенденції до переростання у відкріту конфронтацію [112. С. 160].

Україна і Російська Федерація ма ють много Спільного, что створює необхідні передумови для Виведення отношений в інформаційній сфере на рівень стратегічного партнерства. Можлівість Існування типу взаємодії у форме стратегічного партнерства зумовлена ​​низкою об'єктивних и суб'єктивних чінніків. Рівень такого партнерства между Україною и Россией зумовленій передусім тенденціямі розвитку СВІТОВОГО інформаційного простору й особливо становища України та РФ у ньом. Головними з тенденцій можна вважаті создания глобальних інформаційних систем як найважлівішого Чинник, что візначає соціально-економічний прогрес Суспільства, примерно однаково складне економічне становище стран, високий рівень соціально-Політичної нестабільності як в Україні, так и в РФ, загальне Прагнення подолати економічну кризу, взаємна підтримка в політічному реформуванні Суспільства. Для України и России актуальною стала проблема Збереження етнокультурного потенціалу, національно-культурної самобутності в протістоянні агресії гіршіх зразків західної масової культури.

З'явилися низькі об'єктивних чінніків довготрівалої Дії та масштабних суспільніх трансформацій в Російській Федерации та Україні утворює підґрунтя для создания такой системи їх взаємовідносін в інформаційній сфере, яка б відповідала новим історічнім умів и унеможлівлювала міжнаціональну катастрофу - Зіткнення двох найбільшіх слов'янських народів на пострадянському пространстве .

В добу СУЧАСНИХ інформаційних технологій, что з'єднують світ в Одне ціле з помощью практично Необмежений можливий супутникового телебачення та інтернету, безглуздо зводити національні кордони на шляхах Поширення інформаційних потоків. У найбільш розвинутих странах світу інформаційна відкрітість розглядається як обов'язкова Умова успішного продвижения в майбутнє, а інформаційні ресурси вважаються однією з найважлівішіх складових стратегічного потенціалу держави.

Інформаційна відкрітість України зумовлена, як відомо, Європейською конвенцією з прав людини [22], якові ратіфіковано Верховною Радою України, та Констітуцією України [38], де проголошується: шкірні людина має право на свободу Виявлення поглядів. Це право Включає свободу отрімуваті и пошірюваті інформацію та Ідеї. Отже, спроба запровадіті в стране режим дозованого надходження до населення масової информации, керуючий при цьом мовно, політічнімі чи іншімі крітеріямі, пріречені на неминучий поразка.

Однако, практика провідніх стран світу свідчіть, что в тій чи Інший способ усі смороду провадяться політику захисту національного інформаційного простору. У Концепції национальной безпеки України однією Із загроза національній безпеці України в інформаційній сфере визначили інформаційну експансію з боку других держав.

Характеризуючи встановлення взаємостосунків в інформаційній сфере слід звернути Рамус на значення в Цій області преси и ее трансформації в период державотворення України.

Незважаючі на стрімке зростання інтересу до української преси, даже у 1991 р., Лідерамі на ее территории Залишайся Московські газети (Табл. 2)

Таблиця 2. Найпопулярніші газети в Україні (подписка на 1991) [Див. 68. С.80].

ВРАХОВУЮЧИ, что в тій годину тираж газет на 80-90% візначався кількістю передплатніків, таблиця 1 дает Досить повне уявлення про Популярність газет. Для українських передплатніків 1-3 місцях були московські газети, а три найпопулярнішіх газети, что відаваліся в Україні, підняліся лишь на 4, 5 і 7 місця. Із 1994 ого по 1996 рік збільшується Кількість загальнодержавних газет з 56 до 220 (если в часи СРСР всі республіканські газети виходом в Києві, то теперішні загальнодержавні видають такоже у Львові, Харькове, Днепропетровске, Донецке, Одессе та других містах). За різкого Зменшення Попит на газети перевага стала надаватісь Українським (у тому чіслі російськомовнім) виданням (табл.3).

Отже за станом на початок 1 995 р. Перші п'ять позіцій за рівнем популярності посідалі українські газети. Найпопулярніші в незалежній Україні московська газета "Аргументи і факти" була лишь на шостому місці, Колишній лідер "Труд" - на дев'ятому. "Комсомольська правда" перемістілася з третього на тринадцятий місце.

Таблиця 3. Найпопулярніші газети в Україні (1995 р.) [Дів.68. С. 83]

Із 1990 по 1996 рік Частка україномовних газет за тиражем зменшіть з 68,0 до 39,1 відсотка. зростання в незалежній Україні Частки газет, что друкуються російською мовою, пояснюються, напевне, кількома причинами. По-перше, відавці, Які розглядають газети як комерційний проект, особливо у великих містах сходу и півдня України, зроби ставку на домінуючу там мову, сподіваючісь ЦІМ Забезпечити більшу Популярність. Як і друга, ті, хто Ранее віддавав предпочтение газетам России тепер звернули до видань україни, найімовірніше вподобалось російськомовну пресу. Як і Третє, держава практично Нічого НЕ Робить для ПІДТРИМКИ преси українською мовою. За-четверте, среди україномовних газетярів виявило спільною традиція розглядаті газету Виключно як засіб пропаганди високих істин, "будителя" і "просвітніка". [68. С.84]

Слід зауважіті, что російськомовні видання України, окрім хіба что комуністічніх та значної части Кримська газет, як правило стояти на позіціях незалежності України, або принаймі дотрімуються лояльності относительно української державності.

Традіційно існує офіційна преса. Серед газет цього типу газета Верховної Ради України "Голос України". Газета виконавчих ОРГАНІВ влади "Урядовий кур'єр" друкує офіційні матеріали (Закони України, Укази Президента, Постанови правительства і таке інше). Місцеві органи влади, як правило, ма ють Власні видання, хоча НЕ всегда Масові.

Утворілася велика Кількість незалежних (приватних) газет, что видають на комерційній Основі и подаються широкий спектр новин, орієнтуючісь на масового читача. Серед них - щоденні газети "Киевские ведомости", "Факти и Комментарии", "День", "Незалежність" та інші. Оглядовий-аналітичний направление характерний для тижневика "Дзеркало тижня". [68. С. 85]

Роки незалежності позначені Бурхливий розвитку преси в регіонах в кожному з обласних центрів виходом не 2-3 обласні та міські газети, Які в часи СРСР, а не менше десяти газетних видань зі статусом як обласних та міськіх так и загальнодержавних.

На сьогоднішній день может скластись враження, что Вплив российских Друкований видань здійснюється на незначна Кількість населення, насправді ж, матеріали з российских газет ОХОЧЕ репродукуються Українськими ЗМІ. Слід кож враховуваті, что хоч більшість российских Друкований видань недоступна для масового читача, однак матеріали ціх видань справляються Вплив на ті прошаркі українського Суспільства, Які потребують у життя без работе значний обсягів информации (Керівники усіх рівнів, експерти, консультанти, бізнесмени, підприємці, журналісти ТОЩО ), и часто послуговуються Джерелами российских СМИ.

Ціла низка российских видань спромогліся обійті ЗАКОНОДАВЧІ пастки та зареєструваліся у форме українсько-российских спільніх підприємств. Матеріали ціх видань більш чем на 50% ма ють російське походження. Від своих российских аналогів смороду в основному відрізняються дерло сторінкою, яка містіть або ПОВІДОМЛЕННЯ про Надзвичайні пригоди, або Передрук матеріалів Інтерфаксу України; почти відсутні аналітичні матеріали. Проти, маючі статус вітчізняніх, ЦІ видання Фактично залішаються російськімі за змістом [112. С. 161].

Що стосується сутності та ідеологічної спрямованості більшості российских СМИ в Україні, то смороду визначаються самперед коріслівімі інтересами российских ФІНАНСОВИХ структур, Які контролюють ЗМІ. На теперішній час основні російські фінансово-промислові корпорації (ФПК) володіють Досить міцнім інформаційнім потенціалом. Великого значення Надаються ФПК інформаційному забезпечення своих Дій на транснаціональному Сайти Вся. Для забезпечення прісутності в інформаційному пространстве потенційного Сайти Вся Використовують Різні Способи встановлення контролю над ЗМІ: купівля пакетів акцій; Пряме спонсорство; "Приватизація" головного редактора; делегування "агентів впливу"; создания ЗМІ у форме спільніх підприємств; использование можливий супутникового та кабельного телебачення ТОЩО.

Сьогоднішній російський капітал значний мірою Контролює Частка інформаційного простору України та візначає ее Зміст. Отож позиція российских СМИ относительно Висвітлення подій в Україні візначається передусім інтересами російського Капіталу на Українському Сайти Вся, чим и обумовлюється увага до української енергетики и металургії, до усіх ЗАСОБІВ інформатівного впліву.

Аналіз медіа-політики, якові Провадо російські ЗМІ Стосовно України у 1997-1998 рр., Показавши, что вона значний мірою Залежить від коливання "політічного барометра". Так, во время Підписання українсько-російського широкомасштабного Договору та візітів Президента України до Москви в телепередачах та на шпальтах провідніх российских газет з'являлися об'єктивні та доброзічліві Коментарі й Публікації. Альо характерно, что Такі матеріали з'являлися в телепередачах тих самих телекомпаній та на страницах тих самих видань, Які свого часу то роздмухувалі "Цукрове войну", то розігрувалі "Севастопольський карту" або публікувалі "сенсаційні" фальшивки относительно політічніх процесів в Україні. Це свідчіть про спроможність російського Уряду "переконаті" недержавні ЗМІ Проводити державну політічну лінію во время подій загальнодержавним значенням, а такоже дает Підстави сподіватіся на можлівість встановлення безконфліктного співіснування в міждержавному інформаційному пространстве [112. С. 162].

Деколи негативно Ставлення российских СМИ до України зумовлене нестриманий та неконструктивною поведінкою вітчізняної Політичної опозиції, яка розігрує проблему українсько-российских отношений для Досягнення Власний політічніх цілей, для чого активно Використовують відповідні українські ЗМІ. Если ж на політічному обрії безхмарне, то російські ЗМІ Досить байдуже ставлять до українсько-российских отношений. Відомості про Україну почти зовсім відсутні. Що ж до віконавчої власти, то нінішнє українське керівництво Опис є об'єктивно найбільш прийнятною для России.

Прісутність российских СМИ в інформаційному пространстве України має и Позитивні Наслідки, бо спріяє розвитку інформаційної інфраструктурі та створює конкурентне середовище, что загаль, Безумовно, позначіться на підвіщенні якості вітчізняніх ЗМІ. Вбачається доцільнім Зберегти и розвіваті деякі елементи Спільного інформаційного простору и з розрахунку на Ефективний розвиток економічних отношений. Необходимо враховуваті, что много в чому самє Завдяк відкрітості російського інформаційного простору тім, хто має до него доступ в Україні, вдається доніні підтрімуваті достаточно високий рівень освіти, науки и культури, є можлівість з найменших витратами сил и коштів представляті результати своих ДОСЛІДЖЕНЬ у світовому науковому інформаційному пространстве. У політічному плане важліво, что це дает можлівість "м'яко" впліваті на сферу українсько-российских отношений, зокрема "підключаючі" українську діаспору в России до лобіювання вігідніх Україні проектів.

Безумовно, прісутність российских СМИ в інформаційному пространстве України даватіме змогу в будь-який час вікорістаті їх для Певного цілеспрямованого впліву на конкретні Суспільні прошаркі в Україні в інтересах питань комерційної торгівлі політічніх чи ФІНАНСОВИХ сил России. У зв'язку з ЦІМ Україна має Здійснювати відповідні адекватні заходи относительно захисту інформаційного суверенітету з урахуванням міжнародніх норм вільного Поширення информации.

Альо ж проблема забезпечення інформаційного суверенітету України НЕ обмежується ДЕРЖАВНИЙ кордонами. Одним з найважлівішіх Завдання країни є формирование и Підтримання свого позитивного іміджу у світовому інформаційному полі. Це завдання требует от українських ЗМІ виходом в інформаційний простір России та світовий, что й стрімує! Застосування жорсткий методів у захісті свого інформаційного суверенітету. Україна і Росія ма ють много Спільного, что створює необхідні передумови для Виведення отношений на більш високий рівень. У нінішній годину между Україною та РФ Вже існує Спільний інформаційний простір, уявлень теле-, радіо, телефон, телефаксного, спеціальнім, супутникове, поштовий и телеграфних зв'язками между різноманітнімі органами и відомствамі України и России. Цей Потенціал Історично Склаві и в більшій життя без части технологічно НЕ может буті розподіленій без значних ФІНАНСОВИХ витрат.

Існує об'єктивна можлівість встановлення в міждержавному інформаційному пространстве з РФ взаємовігідної, партнерської взаємодії за умов забезпечення национальной безопасности в інформаційній сфере на підставі использование СУЧАСНИХ цівілізованіх Принципів и норм МІЖНАРОДНОГО права. Необходимо Проводити потокової експертизу чинного законодавства относительно відповідності его Вимоги годині и оперативно вносіті корективи. Например, и досі неврегульовані питання Політичної реклами в ЗМІ, потребують розробки питання организации ДІЯЛЬНОСТІ кабельного та супутникового телебачення. Для встановлення взаємоеквівалентного інформаційного обміну та патенти нарощуваті прісутність України в інформаційному пространстве России [112. С. 163].

У вік СУЧАСНИХ інформаційних технологій та фактичного переходу найбільш розвинення стран світу до новой стадії розвитку цівілізації -інформаційного Суспільства самє Поняття держави Вже НЕ может спрійматіся лишь у рамках географічних координат без урахування такого важлівого атрибуту держави, як ее інформаційний вимір (медіа-образ).

Формування и розвиток позитивного образу України, продвижения его у світовий інформаційний простір є невід'ємною частина успішної розбудови України як незалежної держави. Поширення позитивного образу України значний мірою впліває на дінаміку розвитку держави. Імідж як складового частина людської уяви супроводжує людину з найдавнішіх часів. Іміджем всегда послуговувалісь як Певна силою, что реально існує и Діє, незважаючі на відповідність ее Справжня потенціалу. Це стосується релігії, держави, ВІЙСЬКОВОЇ справи ТОЩО. Поняття іміджу лежить в Основі багатьох явіщ у суспільстві. Сьогодні імідж як інформаційне Поняття є дієвім рушієм питань комерційної торгівлі суспільніх процесів, и ця Потужність має тенденцію до зростання. Головний внесок у цею процес роблять сучасні засоби масової комунікації (ЗМК) - радіо, телебачення, Інтернет, преса, Які дають змогу доносіті до шкірного іміджеву інформацію практично без обмежень у часі та пространстве. Завдяк такій Новітній якості іміджу, сегодня ВІН є важлівім елементом економічного й політічного життя сучасного Суспільства.

Інформаційний простір України регламентується й функціонує согласно й відповідно до інформаційної політики й інформаційною безпеки України.Певні Зміни відбуліся в області телебачення й радіомовлення: зі зміною формату Телевізійної сітки й у зв'язку Із заміною российских каналів альтернативних Українськими каналами.

Верховна Рада України 1 жовтня 2003 року розглянула в Першому чітанні законопроект "Про внесення змін у Закон України" Про телебачення й радіомовлення "(нова редакція)" [71]. Відповідно до букви закону теле- и радіо ефір українською мовою повинен перевіщуваті 75% віщання, що не Менш 50% ефіру винна займаті українська аудіовізуальна продукція. Фільми іноземного виробництва повінні дублюватіся українською мовою.

Передісторія з'явилися российских каналів в Українському телеефірі уходит в Перші роки становлення незалежності Української держави. Напрікінці 80-х рр. - у Києві на частотах телеканалу "РТР" відрів віщання канал "УТ-2". У 1993 году БУВ чинний закон "Про телебачення й радіомовлення", відповідно до которого, іноземним (у тому чіслі, російськім) юридичним и фізичним особам забороняється фінансуваті українські телеорганізації в размере, что перевіщує 30% статутного фонду [63].

Відповідно до статті 8 Закону "Про телебачення й радіо простір» не Менш 50% від загальногообсягу українського телемовлення винна становитися продукція, Виготовлено в Україні. З 1996 року - програми каналу "ОРТ" начали замінятіся в Україні продукцією телекомпанії "Інтер". До серпня 1998 року Широке Поширення в Україні здобули кабельні мережі, в ефірі Почаїв ретрансляція российских каналів РТР, ГРТ, НТВ, ТВЦ, РЕН-ТВ, у широкосмугового форматі передавати НТВ +, НТВ Спорт, НТВ-Мир кіно.

Часто політика, спрямована на завоювання українського глядача, проводитися як на Рівні державних, так и приватних каналів. Например, один Із найпопулярнішіх українських телеканалів - "Інтер" - має Ексклюзивне право на ретрансляцію передач ОРТ. Керівництво ОРТ входити до складу засновніків каналу, но все-таки не має возможности впліваті на редакційну політику.

З кінця літа "Воля-Кабель" решила пріпініті трансляцію российских каналів "Перший канал. Всесвітня мережа" ( "ОРТ-міжнародне") і "НТВ-Мир" у мережі аналогового кабельного телебачення, пояснюючі це заниження Київською держадміністрацією граничних тарифів на послуги кабельного телебачення . На качана серпня "Воля" реорганізувала пакет аналогового віщання "Воля-Кабель" у соціальний пакет, включаючи туди канали, ліцензовані Національною радою по телебачення й радіо простору, и Іноземні канали, что НЕ вімагають авторських відрахувань, а російські канали "Перший канал. Всесвітня мережа "й" НТВ-Мир "перевели в комерційний пакет цифрового кабельного телебачення" Воля ПреміумТВ "[63].

До кінця 2003 року з кабельними операторами Києва планується укласті генеральні соглашения відповідно до форми Типової догоди, ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів постійною комісією Київ-ради по вопросам транспорту й зв'язку.

Президент ТРК "Воля" Сергій Бойко заявил, что "при формуванні міської цінової політики Стосовно телевізійніх послуг ніхто НЕ враховував ЛІЦЕНЗІЙНІ Відрахування комерційним каналам. Узгодження питання етичні проблеми тарифи пропонуєфіксовану, а отже, менше суму оплати. В условиях, коли канали предложили платіті более авторські Відрахування каналу, а тарифи залишились колішнімі, ТРК "Воля" була змушена приступити до Відключення каналів, у Першу Черга, российских. " За словами С. Бойко, "сучасне телебачення, як и всі сучасні технології, які не может буті безкоштовно" [63]. Телеканали "НТВ Мир" й "Перший канал Всесвітня мережа" продовжено своє віщання на два місяці на підставі виплати єдиної суми без розрахунку на кожного абонента.

Інформаційний вакуум, что утворівся з відключенням российских каналів Заповнена Нові українські телеканали ТРК "Україна", 5-й канал. Представником регіонального телебачення, что Вийшла на загальнодержавних рівень, стала ТРК "Україна" (Донецьк) - найбільша регіональна телекомпанія Донеччини. ТРК "Воля", Припиняючи віщання двох российских телеканалів "НТВ" й "ГРТ" (ретрансляція последнего через Якийсь час булу відновлена) в аналоговому пакеті, пояснювала своє решение неможлівістю вірішіті питання про Підвищення абонентської плати. 6 жовтня в Українському телеефірі Припін ретрансляцію ОРТ-міжнародне, вместо в ефірі з'явився РТР-Планета.

Основні аспекти формирование й тверджень национальной інформаційної політики віклав голова Держкомтелерадіо України І.Чиж [63].

У сфері суспільніх отношений:

· Забезпечення констітуційніх прав громадян на достовірну, повну й своєчасну інформацію, волю слова й ДІЯЛЬНОСТІ в інформаційному пространстве України, невтручання в Зміст и внутрішню організацію інформаційних процесів, кроме віпадків, відповідно до Конституції України;

· Создания розвінутої інформаційно-комунікаційної інфраструктурі для создания, збору, ОБРОБКИ, Збереження, использование національніх інформаційних ресурсов;

· Збереження вітчізняного (національного) інформаційного продукту, національно-культурних и духовних цінностей України, создание умов для побудова в Україні розвинення інформаційного Суспільства, зростання значення ЗМІ в українськомусуспільстві;

· Всебічна державна підтримка ЗМІ й забезпечення соціально-правового захисту Журналістів, других творчих ПРАЦІВНИКІВ, Які займаються інформаційною діяльністю, Взагалі Безумовно, повне й чітке забезпечення вільного Функціонування ЗАСОБІВ масової информации; Гідна й незворотньо інформаційна й національно-культурна самоідентіфікація України в мире.

25 вересня в Києві булу ЗАТВЕРДЖЕНА Концепція розвитку Сайти Вся кабельного телебачення [63]. Основною метою Концепції стало создания єдиної загальноміської телеінформаційної системи міста Києва зрозрізненіх частин комунальної кабельної мережі й мережпріватніх кабельних Операторів. Концепцією передбачення інфраструктурній підхід у розвитку Галузі, Який повинен прийти на зміну адміністратівному керування, а такоже Підписання генеральна угода между кабельними операторами й місцевою властью, Які будут візначаті взаємообов'язкі сторон.

Інфраструктурній підхід в управлінні сфері кабельного телебачення буде відбуватіся на п'ятьох рівнях інфраструктурі:

1) загальнекерування й фінансування сфері кабельного телебачення, 2) будівництво й Функціонування мереж, 3) Надання контенту, 4) розвиток технологій и виробництва, 5) удовольствие соціокультурних потреб спожівачів.

Ефективність керування інфраструктурою Залежить від:

· Обліку процесів на всех рівнях цієї інфраструктурі, від цілісності ее елементів;

· Взаємозалежності з іншімі міськімі інфраструктурамі;

· Уровня ее інтеграції у відповідну Світову інфраструктуру.

Облік аспектів інформаційного простору України, можливо, істотно впліне на:

Державну інформаційну політику, что покликали охороняти національні Інтереси й контролюваті Кількість й якість російськомовніх каналів у телевізійному пространстве України.

Інформаційний вакуум, что утворівся у зв'язку Із припиненням ретрансляції российских телеканалів могут заповнити представник українського регіонального телебачення, что свідчіть про Пріоритети охорони власного інформаційного простору.

Інформаційну й національно-культурну саме ідентіфікацію України.

Збереження, Підвищення уровня й розвиток вітчізняного (національного) інформаційного продукту, національно-культурних и духовних цінностей України, создание умов для формирование в Україні розвинення інформаційного Суспільства. [112. С. 161]

Політізацію телеефіру напередодні президентського віборів.

Ситуаційний моніторинг іміджу України в російському інформаційному пространстве за минули рік показує, что ВІН НЕ відповідає жіттєво важлівім зажадає держави та Суспільства и це дает Підстави сделать Надто сумні Висновки:

По-перше, медіа-образ України Який створюють російські ЗМК, має ознака цілеспрямованого спотворення на Користь тих політічніх и ФІНАНСОВИХ сил, Які визначаються потокової інформаційну політику найбільш рейтингових мас-медіа. Україна постає у виде "кріміналізованного держави", "держави, ворожого Росії й її інтересам", "що не дотримує прав російськомовного населення" [112.С.162].

Як і друга, наочно спостерігається нееквівалентність інформаційного обміну на Користь російської сторони. Например, у багатьох містах РФ, де компактно мешкають Етнічні українці, нема возможности спрійматі передачі українського ТБ, радіо. Чи не кращий є справи й з Друкований ЗМІ та з акредітацією українських Журналістів у РФ. Недостатньо представлена ​​Україна і в російському сегменті Інтернет-середовища.

Як і Третє, відсутня єдина політика з формирование державного іміджу даже среди державних ЗАСОБІВ масової информации. Немає чітко відпрацьованої технології з інформаційно-пропагандистських забезпечення "іміджевіх" процесів. Так, во время інформаційних баталій довкола ратіфікації Великого українсько-російського договору основні медіа-процеси відбуваліся в російському інформаційному пространстве [112. С. 163].

Головні причини такого стану справ кріються передусім у фінансовій, організаційній и творчій неспроможності державних структур, відповідальніх за формирование інформаційної політики країни. Тож для виправлення ситуации Головні зусилля треба зосередіті у напрямі прискореного розробки Концепції розвитку Спільного інформаційного простору з російською Федерацією. Українські мас-медіа поки що не в змозі на рівніх конкуруваті з російськімі мас-медіа на належно Рівні з цілої низки причин, тому Поширення російського та українського інформаційного продукту в медіа-просторі обох держав слід хоча б регулюваті на законодавчий Рівні. Підстави для цього процесса закладами Великим українсько-російськім договором, в якому зазнача (ст. 24): "Високі ДОГОВІРНІ СТОРОНИ розвівають Співробітництво в Галузі культури, літератури, мистецтва, ЗАСОБІВ масової информации ..." [112. С. 164].

В цілому, нінішній стан інформаційного простору Російсько-українських отношений показує необходимость зближені й формирование якісно нового формату співробітніцтва в сфері телебачення, радіомовлення, Друкований ЗМІ.

Оцінюючі стан співробітніцтва україни и России в інформаційній сфере, слід особливо Рамус пріділіті ЗМІ - Які ма ють Значний Вплив на формирование национальной культури обох стран.

Аджея, засоби масової информации є посередниками между властью й суспільством, у харчуванні, Які стосують суспільної думки, розуміння суспільством логіки розвитку ситуации в державі, Дій Владніл структур и ма ють вірішальне значення на формирование україно-російського діалогу в області інформаційної політики.

Даючі аналіз функціонуванню ЗМІ, їх безпосередній Вплив на суспільство кожної Із стран ми зіткнуліся з складністю и проблемністю їх значення и пріналежності.

Альо в цілому, нінішній стан інформаційного простору українсько-российских отношений показує необходимость зближені й формирование якісно нового формату співробітніцтва в сфері телебачення, радіомовлення, Друкований ЗМІ.

3.2 Книговидавнича справа Україна і Росія

За роки незалежності України нажаль спостерігаємо сумний картину стану українського Книговидання, что не скажеш по відношенню до РФ

Для цивілізованої конкуренції на спільному інформаційному пространстве повінні буті прінаймні однакові умови для всіх его учасников. ВРАХОВУЮЧИ Критичний стан видавничої справи України, для видавців Книжкової продукції слід создать умови праці на сучасности інформаційному полі такими ж або й краща, чем у Російськім Федерации. Тільки тоді ми зможемо подолати кризу и дива конкурентноздатними з російськімі видавця.

Про Значне відставання кніговідавнічої справи КРАСНОМОВНА свідчать Такі данні: у тисяча дев'ятсот дев'яносто-дев'ять году в Україні на тисячу жителей віпущено 409 книг; в Росії - 2729 [103. C. 3].

Наведемо дані относительно випуску книг и брошур з Україні й России за 1997-1999 роки (Див. Табл. 4-7).

Таблиця 4. Випуск книг и брошур в Україні за цільовім призначення у 1997-1999 роках [Дів.103. С.3 - 4]

Таблиця 5. Випуск книг и брошур в России за цільовім призначення у 1997 1999 роках [Дів.103. С.3 - 4]

З таблиць добро видно, что в России випуск художньої и дитячої літератури з шкірних роком збільшується як за назв, так и за тиражами. В Україні навпаки - маємо різке Зменшення. Художньої літератури за назв в России бачено в 1999 году в 11,6, а за тиражами в 78 разів более, чем в Україні, дитячої літератури за назв в России Видається в 19 разів, а за тиражами в 71,5 рази больше. Аналогічну картину маємо и з Навчально виданнями: 9,7 и 101,5. Так можна самостійно сделать порівняльні розрахунки за іншімі розділамі табл. 4 й 5 й зрозуміті, что дали пільги видавців России.

Таблиця 6. Випуск книг и брошур в Україні за тематичність розділамі в 1997 - 1999 роках [Дів.103. С.3 - 4]

Дінаміку Книговидання України й России за тематичність розділамі течение останніх трьох років охарактеризовано в табл. 5 та 6.

Наведені дані свідчать про ті, что тенденція розвитку Книговидання в России зберігає стійкість, особливо за таким універсальнім Показники динаміки кнігодрукування, як Кількість книг. У мировой практике цею Показник є головні при оцінці ступенів розвитку Книговидання в тій чи іншій стране, так як візначає Кількість різноманітної информации, что вводитися щорічно до суспільного обігу. Согласно з ЦІМ Показники візначається рейтинг провідніх стран у сфері книгодруку в Статистичний щорічніку ЮНЕСКО и Матеріалах, Які друкуються Секретаріатом Міжнародної асоціації видавців у Женеві.

Таблиця 7. Випуск книг и брошур в России за тематичність розділамі в 1997 - +1999 роках [Дів.103. С.3 - 4]

Доречний навести дані, что характеризують випуск книг и брошур у 1999 году Видавництво, что бачили найбільшу Кількість книг за назв (за надходження обов'язкового прімірніка) (Див. Табл. 8) [Див. табл. 5 С. 5].

Дані табл. 4-7 свідчать, что пільги, надані видавців России, допомоглі Їм війт з кризового стану и Виконати завдання, Пожалуйста в 1998 году Іваном Лаптєвім. головою Державного комітету Російської Федерации по вопросам друку, визначили так: "Наше завдання використовуват ЦІ пільги так, щоб витрати податківця повернув до него доступною ціною книги, газети, журналу" [103. С. 5]

Таблиця 8. Випуск книг и брошур Видавництво України в 1999 году [Дів.103. С.5]

ОКРЕМІ посадові особи ще й сьогодні НЕ впевнені в тому, что пільги та патенти надаваті всім видавців без вінятку, що не беручи до уваги мови, Якою відасться та чи Інша книга.Існує думка, что пільги повінні мати видання українською мовою, а на видання російською мовою ввести додаткові податки. А щоб менше книг Надходить из России, збільшити мито при перетінанні кордону.

Проти патріотичні почуття, національна свідомість НЕ повінні звужуватися до бажання будь-Якою ціною запровадіті нас немає. Слід нагадаті, что в Теорії управління існує закон, Який спрощена можна сформулюваті так: шкірні замкнута система веде себе до знищення. Если ми замкнемось на віданні книг державною мовою и не будемо відаваті книги російською мовою, ми обмежімо інформаційний простір кнігодрукування, и Росіяни не знатимуть Нічого про нас и нашу державу. Ми повінні відаваті книги й російською мовою, щоб у Російській Федерации малі правдкзу інформацію про Україну, про ті, чого хочуть українці. Роки заборонено й історічніх перекручений создали (а ОКРЕМІ російські мас-медіа створюють и сегодня) в росіян вікрівлене уявлення относительно Нашої історії та нашого майбутнього. Тому нужно НЕ обмежуваті видання книг російською мовою, а стімулюваті его, особливо історичні, художні й літературознавчі книги.

Як Зазначає головний редактор журналу "Вісник Книжкової палати" М.Сенченко: "Сьогодні в Україні треба терміново ввести пільги, аналогічні тим, что діють в России, и умови ДІЯЛЬНОСТІ на інформаційному полі. Багата українських видавців є патріотамі своєї країни і. Заробляючі гроші на віданні книжок російською мовою, змоглі б давати дотації на випуск книг українською мовою, інформаційний простір розповсюдження якіх ще Занадто вузький, а купівельна спроможність громадянина України значний менше, чем громадянина России "[103. C. 5].

Неоднакові умови конкуренції, коли собівартість книги в России в півтора, а в Білорусії в три рази менше, чем в Україні убожіти вітчізняні видавництва и поліграфічні підприємства. не дають возможности для Подальшого розвитку.

Більшість бібліотек України, за незначна вінятком, у повну обсязі НЕ комплектується Вже много років через Відсутність коштів.

Потребує Відновлення фінансування й наукових досліджень у Галузі Книгознавство з таких проблем: сучасний стан Книговидання в Україні: соціологічні дослідження Попит на книжковий продукцію: державна політика зарубіжних країн у Галузі Книговидання: маркетинг у кніжковій делу, системи книгорозповсюдження. сучасний стан книгорозповсюдження в Україні (кніготорговельні встанови, Книжкові магазин): інформація в мире книг: авторське право та суміжні права.

На рубежі тисячоліть українське Книговидання продолжает занепадаті. Прийомів укази и постанови, готуваліся проекти змін и ДОПОВНЕННЯ до Законів, спрямованостей на підтрімку Книговидання, проти диктату податківців оказался всесильним. Спрацював "довідник зі стелі", а віваженіх розрахунків ніхто з відповідніх Депутатська комісій за и підрозділів віконавчої далеко ні делать, ні слухати НЕ хоче. Тому й "маємо те, що маємо": повзучу експансію российских, білоруськіх та других видавців и велічезні Втрата в кніговідавнічій та поліграфічній галузь України. Тому не Випадкове на качана 2000 року до Книжкової палати України надійшло 4720 назв книг, видання накладом 18 млн пр. У 1998 году Було видано 7770 назв книг, загально тиражем 45,4 млн пр. (Рис. 1,2) [Див. 35. С. 3].

Малюнок 1.

У 1998 году На Западе фінансів України визначили величину надходження до бюджету за рахунок Книговидання від податку на Доданий ВАРТІСТЬ (ПДВ) у сумі 22 млн грн. Нескладні розрахунки показують, что Всього в 1998 году Було продано книг на суму 110 млн грн, что візначає СЕРЕДНЯ ВАРТІСТЬ книги у 2,42 грн. У 1 999 году держава за рахунок ПДВ винна отріматі, Якщо не враховуваті інфляцію, только 8,7 млн ​​грн. Відповідно Втрата склалось порівняно з 1998 роком 13,34 млн грн. ЦІ розрахунки гіпотетічні, тому что НЕ враховують інфляцію и на сегодня відсутня інформація относительно повної кількості назв книг, видання у 1999 году. Кроме того, не відомо, чи будут продані всі книги. Проти розрахунки концептуально відображають стан справ у кніговідавнічій сфере. Втрата держави в кніговіданні значний більші, если враховуваті чималий ОБСЯГИ закупівлі населенням України книг з Російської Федерации (РФ). Отже, нерівні умови конкуренції, коли собівартість книги в России у півтора, а в Беларуси в три рази менше, чем в Україні, убожіти видавництва и поліграфічні підприємства Нашої держави, не дають возможности для їх Подальшого розвитку.

Надання видавців України пільг призвело б до Збільшення прибутку у відавнічій сфере, что дало б можлівість розпочаті фінансування робіт з оновлення нормативно-методичних документів І стандартів у відавнічій сфере, більшість якіх діють Іще з часів СРСР. а ОКРЕМІ з довоєнніх часів.

Російське видання Книговидання - один з найпрібутковішіх секторів російської економіки. За станом на 01.10.99 Ліцензії на Книговидавнича діяльність у России малі 14000 видавництво и Видавнича ОРГАНІЗАЦІЙ, в Україні за роки незалежності зареєстровано 1600. Тільки за 1999 рік у РФ Було видано 1500 ліцензій, на Україні зареєстровано 441 Видавнича організацію [35. С. 3]. Степень інтеграції между країнамі СНД у відавнічій сфере візначається тім, Наскільки активно відбувається імпорт-експорт Книжкової продукції. Даже и тут Україна порівняно с Россией перебуває в нерівніх условиях. Ще в 1994 году РФ прієдналася до Флорентійської догоди, де чітко визначили, что ввезення товарів культурного призначення НЕ обкладається МіТОМ и Податки на Доданий ВАРТІСТЬ. Наша держава поки що НЕ прієдналася до Флорентійської догоди.

Согласно з данімі, опублікованімі Державним митним комітетом Російської Федерации, ОБСЯГИ експорту друкованої продукції (книги и Періодика) из России в країни СНД и Балтії Складанний: у +1997 году - 26,754 млн дол., А в 1998 році- 28,306 млн дол. (105,5% до 1997 року). Це ставити у 1997 году - 0,2%, а в 1998 году - 0,3% Всього експорт в ЦІ країни. Слід зауважіті, что Точний ОБСЯГИ надходження видавничої продукції из России до стран СНД и Балтії візначіті Важко за відсутністю повної державної статистики [35. С.3].

Динаміка експорту Книжкової продукції из России до стран СНД и Балтії в 1997 и 1998 роках, за данімі Російської Книжкової палати, наведена в табл. 9 [Див. 35. С. 4].

Аналіз Даних митного обліку свідчіть про ті, что в 1998 году головного імпортером российских книг и брошур булу Україна.

Разом з тим при оцінці полного ОБСЯГИ імпорту друкованої продукції слід враховуваті, что в Україну ввозитися много літератури поза митниця (приватна особа). Вібіркові опитування, проведені Асоціацією кнігорозповсюджувачів России, стверджують, что в такий способ в Україну Надходить до 70% усієї літератури [35. С. 4].

Таблиця 9. ДИНАМІКА експорту Книжкової продукції із Росії до стран СНД и Балтії в 1997 и 1998 роках

ВРАХОВУЮЧИ ЦІ надходження, слід вважаті, что фактічні ОБСЯГИ ввезення Книжкової продукції до стран СНД и Балтії в 1998 году були значний більшімі. За данімі Російської Книжкової палати, Всього Було експортовано из России в 1998 году 25-30 млн пр. Видань (Див. Табл.10) [Див. 35. С. 4].

Таблиця 10. ОБСЯГИ ввезених Книжкової продукції із Росії до стран СНД и Балтії в 1998 году

Експерт вважають, что в Україну Фактично завезення 8-9. а 12-13 млн книг. Неврахована частина їх продасть на ринках и лотках, тому бажання податківців отрімуваті податок від продажу российских книг превращается в Ілюзію. Весь прибуток осідає в Кишеня кнігопродавців.

Асортимент російськомовної літератури, что Надходить из России, за данімі Асоціації Книжкової торгівлі незалежних держав, характерізується (у% до загально ОБСЯГИ): підручники и навчальні посібники для середньої и вищої школи - 5; російська и світова класична література - 5-7; бестселери (детективи, фантастика, сентіментальні романи) - 15-22; книги для дітей - 8-10; книги для дому, побуту и ​​дозвілля - 10-15; ділова и юридична література - 10-15; філософія, історія, релігія - 15-20; науково-технічна література - 6-7; образотворчі видання - 5-7; передплатні видання - 1 -2 [35. С. 4].

Аналіз показує, что около 40% імпорту становляться бестселери, видання по вопросам філософії, історії та релігії (тобто за заниженими оцінкамі почти 3,6млн ін.). Якби Україна мала Рівні умови з видавців РФ и відавала Стільки бестселерів й других книжок з наведення асортименту імпорту українською мовою, то можна запевніті, что проблем з упровадження української мови в повсякдення життя громадян України НЕ Було б. Мабуть, є "невидима рука", яка Здійснює "контроль" за мовний політікою в Україні и перебуває десь у коридорах влади.

Вивчення ситуации в КНИЖКОВИХ магазинах Києва свідчіть, что видавців РФ в основному задовольняється Попит за Наступний розділамі асортименту: бестселери (детективи, фантастика, книги про кохання), книги для дітей молодшого віку (художня література, фольклор), книги для побуту (кулінарія, садівництво , мода, здоровий спосіб життя ТОЩО).

У тій же час не задовольняється Попит на: підручники и навчальні посібники; Зібрання творів класиків зарубіжної літератури и письменників XX ст .; книги з історії России, особливо про период Великої Вітчізняної Війни і одному половину XX ст .; альбоми з російського и СВІТОВОГО образотворчого мистецтва; словники; енциклопедії універсальні та з окремим галузь знань; монографії з природничих наук, медицини, проблем техніки; видання російського фольклору; нотні видання; картографічні видання.

У Російський Федерации на сегодня відсутня система централізованого постачання друкованої продукції в Україну.У зв'язку з ЦІМ уявлення про структуру асортименту імпорту цієї продукції можна отріматі на підставі експертних оцінок й АНАЛІЗУ договорів, что укладають ОКРЕМІ відавці й кніготорговельні встанови России й України.

Книги імпортуються из России за двома схемами. Перша - за принципом "замовлення-доставка", коли после Отримання замовлення російські відавці й кніготорговельні фірми формують партію Книжкової продукції й пересілають ее поштою чи залізнічнім транспортом. Інша схема Полягає в закупівлі книг и само вівозі.

Щоб мати уявлення про книжковий торгівлю російською літературою, розглянемо співпрацю України з РФ на прікладі видавничо-торговельного дому (ВІД) "Инфра-М". Так, через ВТД "Инфра-М", Який предлагает для реализации понад 12 тисяч книг з 28 відів літератури, кніготорговельні підприємства України закупають 36,3% назв российских книг. Найбільшім Попит корістуються Такі види літератури: підручники з іноземних мов - 8,9%; художня література и книги гуманітарного профілю - 7%; книги з зовнішньоекономічної діяльності, бізнес, економіка, підручники - 6%. Малімо Попит корістується юридична література, кодекси и Коментарі, Нормативні акти й документи - менше чем 1% [35. С. 4].

ОБСЯГИ торгівлі книгами за схемою "замовлення-доставка" між ВТД "Инфра-М" і України Торговельна підприємствами ставити 20% від загально ОБСЯГИ імпорту України. ВТД "Инфра-М" має власний митно-транспортний відділ, что Виконує митне оформлення и доставку літератури в ЗАЛІЗНИЧНИХ контейнерах від 3 до 5 тонн и в автофургонах - від 3 до 9 тонн.

Експортують книги в Україну такоже ВТД "КноРус", видавництво "Веселка" й інші Видавничі та кніготорговельні организации.

На XII Московському міжнародному Книжковому ярмарку, что состоялся 1 6 вересня 1 999 року, з стран СНД и Балтії брали участь Україна, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Грузія, Естонія и Молдова. Найбільшімі були делегації з Беларуси, в основному представник державних видавництво, и з України, незважаючі даже на ті, что пріїхала только половина Із заявлених представителей. Відавці України привезли много спеціальної и навчальної літератури. Практично Кожне видавництво надавало можлівість ознайомітісь зі своєю продукцією, пропонуючі каталог або проспект, в окремий випадки прайс-лист. На жаль, почти всі українські каталоги Було підготовлено українською й англійською мовами, что, на мнение експертів, створювало ускладнення для російського читача.

Україна і Білорусь - найбільші Виробники російськомовної Книжкової продукції среди гостей ярмарку. Слід Зазначити, что Білорусь віпереджає за виробництвом російськомовніх книг на душу населення не только Україну, а й Россию (Білорусь - 12 книг; Росія - 2,8; Україна - 0,3). Спеціалісти констатують, что на качана 90-х років відавці трьох слов'янських держав умовно поділілі тематичність спрямованість видань. Так, з України в основном поставлялася література для Користувачів комп'ютерів и програмістів. Проти ця тенденція змінюється ле ​​на Користь України, ніні Росія відає Достатньо Кількість аналогічної літератури.

Поліграфічний бізнес всегда вважався Досить рентабельним: за окремий оцінкамі, Книговидавнича галузь займає четверте місце за річним обігом и поповнює мільярдамі долларов бюджети розвинення стран. За данімі "Книжкового огляду" від 17 січня 2000 року, пересічний росіянін купляє друкованої продукції на 33 німецькі марки в рік, что більш чем у 2 рази нижчих загальносвітового сертифіката №. Всього в России на придбання друкованої продукції вітрачається почти 5 млрд німецькіх марок, з якіх 3,5 млрд осідає в західніх друкарня.

На мнение менеджера фірми "Гейдельберг - Східна Європа" Вернера Альбрехта, за останні Чотири роки на російському поліграфічному Сайти Вся відбулася революція: Частка невеликих приватних друкарень Суттєво Зросла и сегодня ставити 65%. Так, у 1998 году в РФ Було встановлен 250 Нових друкарська секцій загальною продуктівністю 340 млн аркушів-відбітків. За прогнозами компанії "Гейдельберг", если ПДВ Відмінити ще на три роки, за цею годину можна создать ЗО тисяч робочих Місць. А це приведе до зростання обсягів виробництва в друкарню на суму 2 млрд німецькіх марок и інвестіцій у поліграфію до 1 млрд марок, а такоже значного Збільшення податкових надходженнях до російського бюджету [35. С. 4].

Для України таке й не снилося. Тому дешевше друкувати книги за кордоном - у Беларуси, Німеччині, Польщі, Фінляндії, России. Если ж наших кніговідавців и поліграфістів зрівняті в правах з закордоних, видавнича галузь Почни СтрімКо розвіватіся. А сегодня українське законодавство є гальмом для Подальшого розвитку Галузі. Податки на ввезення паперу й обладнання не дають возможности оснащуваті Нові сучасні друкарні, якіх у стране НЕ вістачає. Західні компании Готові віступіті інвесторамі поліграфічної гатузі в тому випадка, коли виробництво буде рентабельним, что слід закріпіті відповіднімі законодавчо актами. Тимчасова відміна ПДВ на всі процеси Книговидання и в части поставок "технологічного обладнання, паперу, матеріалів для поліграфічної промісловості, что НЕ ма ють вітчізняніх аналогів, дасть можлівість создать необхідну виробничу базу.

Книга, як и будь-який товар, требует реклами й формирование відповідного інформаційного поля Книжкового бізнесу. Проти загальна Кількість реклами книг у спеціалізованіх засоби масової информации значний зменшіть. Інформація етичні проблеми книги України щодекадне подається у видавничо бібліографічному покажчики "Нові видання України", Який започатковано в 1996 году, и в державному бібліографічному покажчики "Літопис книг '', что виходе раз на місяць з тисячу дев'ятсот двадцять чотири року. Газет типу російського" Книжкового огляду " в Україні немає. Газета "Книжковий кур'єр" (друкується з 1995 року) подає бібліографічну інформацію про книги, что Вийшла у світ, рекламує ОКРЕМІ видавництва, наводити ПЕРЕЛІК книг, Які можна замовити в Київській обласній организации товариства "Знання". Газета " ніжковій клуб "(друкується з серпня тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять року) рекламує ОКРЕМІ українські видання, наводити інформацію етичні проблеми книги України та Росії, інформаційно-аналітичні оглянувши українського та російського Книговидання. На жаль, Припін видання газети" Книжкова тека ", де публікувалася цікава інформація етичні проблеми книги.

Много надій покладали на журнал для видавців та кнігорозповсюджувачів "Книжкові справи", засновником которого є Благодійний фонд "Українська асоціація видавців", а видавців ТОВ "Видавництво ІРИНА". У Журналі плануваліся постійні рубрики: "Моніторинг Книжкового ринку", "Рейтинги", "Ціноутворення", "Табліці котирувань" та ін. Проти Вийшла только два номери цього Досить цікавого журналу, и видання его за браком коштів Припін. Ще один професійний журнал "Вісник Книжкової палати" рекламує в основному видання Книжкової палати. ОКРЕМІ академічні журнали (например, "Київська старовина"), подаються бібліографічну інформацію про суто фахові видання. На цьом ПЕРЕЛІК Друкований видань, что рекламують чи рекламувалі книги, можна й Закінчити.

Найвплівовішімі засоби масової информации є радіо й телебачення. Регулярні передачі про книги існують только на радіо, Інколи невігадліві за сценарієм передачі про книги відбуваються и на окремий каналах телебачення. В цілому можна дійті Висновки, что радіо й телебачення України НЕ достаточно Інформують потенційніх чітачів про нозі видання.

Без ефектівної Книжкової торгівлі Книговидавнича справа НЕ поліпшіться. Мало Видати книгу, ее ще необходимо продати, а для цього слід сделать так, щоб про неї знали ПОКУПЦІ. Потрібна чітко відпрацьована інформаційна структура за типом "Вook in print", яка б спріймалася РІНКОМ, видавця й Постійно працювала. Потрібна допомога держави относительно інформаційного забезпечення Книговидання.

ВРАХОВУЮЧИ, что є Державні видавництва, слід, мабуть, мати й державну систему Книжкової торгівлі, яка б працювала в ринковому условиях на прибуток для держави.

Аналіз ситуации на Книжковому Сайти Вся Україна показує, что сегодня ринок книг формується за рахунок российских видань. Собівартість російської книги знизу порівняно з українською, и почти всі кніготорговельні организации перейшлі на реалізацію російської книги. Много українських книг сегодня друкується за межами України, Використовують бартерні операции.

Значне Зменшення тіражів книг виробляти до Підвищення їх ціни І, відповідно, до Зменшення закупівлі дорогих українських книжок Громадянам України, что снова ж таки спріяє монополізації вітчізняного Сайти Вся видавців Російської Федерации.

За словами Миколи Сенченка (директор Книжкової палати України, віце-президент Асоціації видавців и кнігорозповсюджувачів України, професор, доктор технічних наук): "Ситуація у відавнічій сфере Дійсно катастрофічна І если впродовж року НЕ состоится позитивних змін у податковому законодавстві, что спріятімуть розвитку видавничої справи , то є всі Підстави передбачаті затяжну кризу українського Книговидання, руйнацію видавництво и поліграфічної бази "[35. С. 5].

Узагальнюючі викладеня, можна дійті Висновки, что Книговидавнича справа на Україні довгий час знаходится по за увагу Владніл структур країни. Аджея кніговідавніцтво, щоб мати конкурентноспроможну продукцію винне всіляко відчуваті підтрімку з боку своєї держави.

Політика України в кніговіданні и в кнігорозповсюдженні винна буті жорсткий, слід заохочувати видання української книги різнімі мовами, Здійснювати кнігообмін для розповсюдження информации и знань через книгу на весь світ.

3.3 Стратегія інформашйно-бібліотечного співробітніцтва

На мнение автора почату характеристику інформаційно-бібліотечного співробітніцтва та патенти з ДІЯЛЬНОСТІ Бібліотеки української літератури у Москві, яка булу засновано у 1920 р, а Припін своє Існування тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. Лише через декілька десятків років вона відновіла свою діяльність. Так 17 грудня 1989 р. В читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калішенського району Москви на шосе Ентузіастів, 20, відбулося Відкриття Бібліотеки. У травні 1997р. Указом голови комітету з культури Москви на базі бібліотеки-філіалу №147 булу Створена Бібліотека російської и української літератури [116. С. 2].

Комплектування ФОНДІВ бібліотеки здійснювалося, в основном, Шляхом Отримання літератури на засоби міського бюджету Москви, а такоже безкоштовної передачі Друкований видань, Які видають бібліотекамі и Видавництво українських суспільніх ОРГАНІЗАЦІЙ, приватна особа. Міжнародний фонд "Відродження" в 1997 1999рр. передали Бібліотеці більшу Кількість українських музично компакт-дисків, а такоже книг, Які були Виданих за его підтрімкою.

З 1994р. Бібліотека являється постійнім учасником однією з найбільшіх в Україні виставки-ярмарки та - Форуму видавців у Львові. З 1999р. - Міжнародна книжкова виставка в Києві.

З 1996 р. в Бібліотеці проводяться заняття окремий груп, недільні школи, Українського національно-образотворчого центру. Діти вівчають нас немає, літературу, Історію, а такоже англійську мову, навчаються працювати на комп'ютерах. Систематичність стали зустрічі Українського історічного клубу Москви.

З жовтня 1998р. коли відкрівався Культурний центр України, Бібліотека проводити вечори, Книжкові виставки, Які регулярно проводяться з качана 1999р.

У 1997 - 1999 рр. на основе документів фонду (фонди Бібліотеки налічувалі більш чем 50 тис. одиниць зберігання), бібліотекою були організовані виставки (например "Україна - книжкова" (1991 - 1997 рр.)).

Бібліотека в міру своих можливий Здійснює Видавнича діяльність Перш за все, це відома серія "Палати Мазепи".

У 1992-1993 рр. Бібліотека бере активну участь в підготовці и випуску інформаційного бюлетеня. Завдяк об'єднанню українців Москви, щомісячно Вихід бюлетень Нових надходження в Бібліотеку, Які направляються бібліотекам Москви и іншім зацікавленім організаціям [2. С. 22].

З 1994р. широко Використовують возможности Електронної пошта и інтернету в цілому. З грудня 1 996 р. на Web-сторінках Бібліотеки публікуються активні тематичні списки видавництво и аудіовізуальні матеріали Нових надходження, новини й ін. інформація.

В течение 12 років постійну допомогу Бібліотеці Надаються Публічна бібліотека ім.Лесі Українки, Національна бібліотека України ім.В.І.Вернандського, Державна бібліотека України для дітей, бібліотеки "Українських Правничий Фундацій", державного відкритого акціанерного товариства "Укркнига". Систематично надсілають свои книги в дар Бібліотеці видавництва "Каменяр", "Либідь", "Мистецтво". Доволі значний є допомога пошта Українського державного підпріємсва "Преси", а атакож пошта "державної фельд'єрської служби України".

У свою черга Бібліотека спріяє кнігообміну между відучімі бібліотекамі України и России.

Велику підтрімку Бібліотеці надає Міністерство культури и мистецтва культури України, Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення, Державний комітет по впоратися національностей и міграцій, и особливо Посольство України в Російській Федерации и Культурний центр України в Москві.

Слід кож відмітіті допомогу и российских державних ОРГАНІВ: Міністерство по впоратися Федерации и національностей РФ, комітету суспільніх и міжрегіональніх зв'язку Уряду Москви.

Плідна діяльність Бібліотеки Було б НЕ МОЖЛИВО без актівної участия Українських ОРГАНІЗАЦІЙ - Український молодіжний клуб, Об'єднання українців России и Москви, Товариства любителів української музики, Український історичний клуб Москви [2. С. 28].

Ще одною важлівою Ланка інформаційно-бібліотечного співробітніцтва є Рада діректорів наукових бібліотек, яка булу Створена при Міжнародній асоціації академии наук в 1996 р. Раду діректорів наукових бібліотек (НБ) та науково-інформаційних центрів (НІЦ) академій наук - Членів МААН. До Заради ввійшлі и директор НБ академій наук Азербайджану, Беларуси, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, России, Таджикистану, України та директора п'яти Н1Ц- Всеросійського інституту Наукової и технічної информации (ВІНІТІ), Інституту Наукової информации з суспільніх наук (ІНІСН) (Росія), Інституту проблем реєстрації информации НАН України. Казахстанського ДНТІ Міністерства науки - АН Республики Казахстан, Центру Наукової информации в Галузі гуманітарних наук АН Республики Молдова. Головою Ради діректорів звертаючись генерального директора Национальной бібліотеки України імені В. 1. Вернадського (НБУВ), академіка НАН України О. С. Онищенка.

За суті, Рада діректорів стала правонаступницею Міжнародної асоціації академічніх бібліотек и науково-інформаційних центрів.

Согласно з "Положенням Про Раду діректорів ...", ее основними завдання є [64. С. 43]:

- визначення пріорітетніх направлений та коордінація інформаційної взаємодії НБ и НІЦ національніх АН;

- Вироблення механізмів регулярного обмін інформаційнімі матеріалами, взаємовікорістання інформаційних ресурсов для оптімальної организации інформаційного забезпечення науки в академіях - членах МААН;

- організація обміну продуктами професійної Наукової та інформаційно-бібліографічної ДІЯЛЬНОСТІ бібліотек й інформаційних центрів, підготовка спільніх інформаційних та наукових видань, розробка спільніх наукових програм;

- розвиток міжнародніх наукових зв'язків з бібліотекамі та інформаційнімі закладами СВІТОВОГО співтоваріства.

Керівництво Ради МААН надає Виключно важлівого значення стану інформаційного обслуговування потреб науки. У Надзвичайно важка з фінансового Огляду 1994 году, зазначається у звіті МААН, "Президією НАН України ЗАТВЕРДЖЕНІ Нові принципи и Пріоритети бюджетного фінансування. Прийнято решение про цільову підтрімку за рахунок бюджету Академії бібліотечних ФОНДІВ и Архівів, унікальніх колекцій, Які ма ють Виключно значення для інтелектуального и культурно-освітнього потенціалу України ". І далі: "До пріорітетів бюджетного фінансування віднесені такоже теоретичні дослідження, рівень якіх відповідає світовому, цілеспрямовані фундаментальні дослідження, что є основою Нових високих технологій, І, Безумовно, ті конкретні наукові розробки, Які могут відіграті важліву роль у віході України з кризи". Послідовність Назва пріорітетів КРАСНОМОВНА свідчіть про Ставлення Заради МААН до проблем інформаційного забезпечення науки.

После затвердження Радою МААН Положення про Раду діректорів НБ и НІЦ та ее складу много зусіль Було доповідь на вирішенню організаційніх проблем, оскількі на шляху кнігообміну постала неузгодженість податкового та митного законодавства стран, академии якіх утворілі Асоціацію. Щоб Сприяти узгодженням законодавства різніх стран относительно обміну літературою, Рада діректорів НБ и НІЦ організувала взаємообмін проектами документів, что розробляліся в странах Співдружності, спріяла підпісанню ними Флорентійської догоди.

Діяльність Ради діректорів спріяла збагачення й досвіду законотворчої ДІЯЛЬНОСТІ у сфері бібліотечної справи та информации. Всі академічні бібліотеки брали участь у розробці національніх нормативних АКТІВ про бібліотеки и бібліотечну дело, інформаційну діяльність, обов'язкові прімірнікі творів друку и Завдяк оператівності Дій Ради діректорів малі можлівість враховуваті Позитивні напрацювання Одне одного.

Во время ЗАСіДАНЬ Заради діректорів НБ и НІЦ, Які щороку проходять на міжнародніх наукових конференціях, что їх проводити базова бібліотека Заради діректорів - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, - обговорюються раціональні шляхи розв'язання проблем, что посталі перед бібліотекамі в процесі переходу до інформаційного Суспільства и є актуальними для Всього діректорського корпусу: Впровадження новітніх Високоефективний технологій для создания інформаційної бази інноваційного розвитку країни, забезпечення Користувачів оперативною и релевантні їхнім зажадає інформацією, Вдосконалення бібліотечно-бібліографічніх послуг, Підвищення культури обслуговування, інформаційної культури чітачів, трансформація бібліот ечніх фахівців у технологів и організаторів інформаційної сфери, спеціалістів з аналітико-сінтетічної ОБРОБКИ документальних інформаційних потоків, Реорганізація з цією метою системи безперервної бібліотечної освіти, де основнову Рамус буде пріділено новим інформаційно-освітнім технологіям, інноваційнім формам навчання, розвитку системи дістанційної освіти. Актуальні питання бібліотечно-інформаційної ДІЯЛЬНОСТІ розглядаються на щорічніх міжнародніх конференціях "Бібліотеки та асоціації в мире, что змінюється: НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та нові форми співробітніцтва" (Автономна Республіка Крим, Судак), співорганізатором якіх є НБУВ, а бібліотеки й інформаційні центри національніх академій наук - Активний учасник. Головна тема форуму 2002 р., В якому взяли участь фахівці Бібліотеки з природничих наук РАН (БПН РАН), ДПНТБ Сібірського відділення РАН, ЦНБ НАН Беларуси, ЛНБ ім.В. Стефаника та інші - "Електронні інформаційні ресурси и соціальна значущість бібліотек майбутнього суспільства". Особливо актуальною для бібліотек національніх академій наук - Членів МААН є проблема інтеграції інформаційних ресурсов на національному та міждержавному Рівні, вірішенню и реализации завдання якої спріятімуть корпоративна каталогізація, стандартизація, лінгвістічне та програмне забезпечення, что розробляються фахівцямі НБУВ -учаснікамі низькі програм и проектів. Було ОТРИМАНО Перші результати зі создания національного формату представлення бібліографічніх Даних, наявність которого є передумови інтеграції бібліографічніх ресурсов провідніх бібліотек України. З урахуванням вимог цього формату уточнено технологію формирование електронного каталогу НБУВ для Подальшого переходу до кооператівної каталогізації обов'язкового прімірніка творів друку України спільнімі зусилля НБУВ та других бібліотек.

Плідною є діяльність НБУВ у Міжнародній асоціації Користувачів и розробніків Електрон бібліотек и Нових інформаційних технологій (ЕБНІТ), під егідою якої з 1998р. спільно з Інститутом проблем реєстрації информации НАН України (Інститут - член Ради діректорів МААН) реалізується корпоративний проект формирование загальнодержавної рефератівної бази даних "Україніка наукова", яка ніні містіть 78 тис. запісів, что розкривають Зміст монографій, енціклопедій, довідніків, Словників, збірніків наукових праць, матеріалів конференцій, авторефератів дисертацій, препрінтів, статей з наукових журналів. З 1999р. щоквартально Виходять друком три галузеві Серії Українського реферативного журналу "Джерело". Поряд з Друкований версіямі цього журналу здійснюється випуск его Електрон Копій на компакт-дисках, а на веб-сайті НБУВ підтрімується онлайновий доступ до рефератівної бази даних засоби глобальних комп'ютерних мереж. Інформація на сайті становится доступною користувач мережі Інтернет ще до виходів з друку Українського реферативного журналу.

Рефератівні ресурси корістуються підвіщенім Попит у міжнародному інформаційному співтоварістві, смороду є інтеграційною основою інфосфері науки. У зв'язку з ЦІМ представник ВІНІТІ, ДПНТБ России та ІНІСН РАН виявило зацікавленість у отріманні тематичних фрагментів загальнодержавної БД "Україніка наукова". Натомість російські колеги предлагают надаті свои ресурси, что становляться Інтерес для України [64. С. 44].

Сьогодні можна відзначіті, что регулярного характеру набув безвалютний обмін Наукова журналами національніх академій наук, что візначені на основе Ознайомлення з планами видань всех академічніх установ.

Актівізувався кнігообмін НБУВ (як базової организации Заради діректорів) з центральними Наукова бібліотекамі Беларуси, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, БАН (Санкт-Петербург) та ДПНТБ Сібірського відділення Російської академии наук. Розпочато кнігообмін з новімі асоційованімі членами МААН - Наукова бібліотекамі МДУ, Московского фізико-технічного університету, Білоруськім фондом фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ. НБУВ Відправлено бібліотекам академій наук - партнерам з кнігообміну в 2002 р. 3578 прим, наукових видань (493 монографії, 3085 періодичних видань), ОТРИМАНО 1217 прим. (837 монографій, 380 прим, журналів). Як завжди, цінні наукові видання Твір Російський гуманітарний науковий фонд - 368 монографій [64. С. 45].

У зв'язку з Роком України в Російській Федерации и зважаючі на традиції наукового співробітніцтва наших стран Російська академія наук у 2002 р. передала в дар НАН України 3500 прим, книг и журналів - видань РАН, зокрема 150 назв (1900 номерів) періодичних видань. У формуванні Книжкового дарунка НАН України для Російської академии наук, координатором которого стала НБУВ, активну участь взяли науково-дослідні Інститути НАН України Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Миколаєва ТОЩО. До складу дарунка ввійшлі видання, среди якіх монографії, збірники наукових праць, періодичні видання, что репрезентуються сучасний рівень розвитку української науки, освіти, культури.

Бібліотеки академій наук Беларуси, України, России обмінюються списками іноземних наукових видань, замовлення за валюту чи одержаних Шляхом МІЖНАРОДНОГО кнігообміну, а такоже списками іноземної літератури, что надійшла в установі академій децентралізовано (ОБСЯГИ ее з року в рік зростають), оскількі ця інформація з основою для регіонального кооперування комплектування, организации доукомплектування копіямі документів, служити довідковім апаратом для роботи міжбібліотечного абонемента.

Дієвою формою обміну інформацією признал віїзні Книжкові виставки, література для якіх добірається з урахуванням побажань країни, что замовляє виставку и после експонування ее закуповує. НБУВ організувала в найбільшіх бібліотеках усіх стран Балтії Книжкові виставки до 10-річчя незалежності України. Виставки "Латвія - Україна: дружба крізь віки" та виставка кераміки народного майстра Антона Ушпеліса, організовані Латвійською академічною бібліотекою, "Відродження Литви. 1988-1998" (з ФОНДІВ Национальной бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса), книжково-ілюстратівна виставка "Незалежності Казахстану - 10 "(за сприяння Посольства Республики Казахстан в Україні) експонуваліся в НБУВ.

Разом з тим, члени Ради діректорів вважають: для того, щоб обмін Друкований виданнями, Який сьогодні, в основному, здійснюється на засадах двосторонніх Угод между бібліотекамі, БУВ взаємокоріснім, ВІН має здійснюватісь на основе попередня замовлення літератури за темами видавництво та академічніх установ.

Для ретроспективного комплектування актівніше ма ють використовуват, на мнение Членів Ради, обмінні фонди бібліотек та броньовані фонди Академій.

З року в рік збагачується досвід академічніх бібліотек з організації обміну інформаційнімі ресурсами по глобальних комп'ютерних мереж Шляхом виставленна на веб-серверах бібліотек Електрон каталогів, Списків Нових надходження, бібліографічніх, реферативних, фактографічніх, Повнотекстові баз Даних власної генерації, а такоже баз Даних світовіх інформаційних центрів, записаних на CD-ROM.

Інший направление, Який посил розвіває Рада діректорів НБ и НІЦ, - коордінація зусіль у професійній ДІЯЛЬНОСТІ. Рада діректорів Забезпечує Головні бібліотеки академій - Членів МААН зведення планом наукових конференцій "і семінарів, что проводяться в бібліотеках в течение року, інформацією про тематику дісертаційніх ДОСЛІДЖЕНЬ та науково-дослідніх робіт. Незважаючі на економічні Труднощі, Які ускладнено Здійснення ПРОФЕСІЙНИХ контактів, провідні спеціалісти центральних бібліотек - Членів МААН беруть участь у спільніх конференціях, семінарах, "круглих столах". Так, бібліотеки Беларуси, стран Балтії беруть участь у семінарах з проблем автоматизації, что їх проводять БПН та БАН Російської Академії наук. Досліднікі з Москви, Мінська, Санкт-Петербурга, Брянськ виступали з Науково доповідямі з проблем Розкриття и Збереження історико-культурних ФОНДІВ академічніх установ, наукового Опису рукопісів, каталогізації пам'яток кнігодрукування на міжнародній Науковій конференции "Львівському апостолу - 425", яка Відбулась у Національній Бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Щорічно члени Ради діректорів зустрічаються тут на міжнародніх наукових конференціях, что їх організовує НБУВ [64. С. 46].

На веб-серверах головних бібліотек академій-членів МААН вміщується інформація про значні події в жітті бібліотек, масштабні заходи з актуальної тематики, діяльність бібліотечних асоціацій, електронні Версії Наукової та інформаційно-бібліографічної продукції установ ТОЩО. Найважлівіші з ціх матеріалів, передових досвід академічніх бібліотек та інформаційних центрів вісвітлюються на спеціальній странице веб-сайту НБУВ. Зокрема, члени Ради високо оцінілі матеріали ДПНТБ Сібірського відділення РАН про організацію регіональніх зон информации та Електрон проблемно-орієнтованих бібліотек, а такоже Навчальних тематичних планів и програм курсів Підвищення кваліфікації, розроблення Створення при Цій Бібліотеці Центром безперервної освіти. Актуальними признал такоже матеріали про досвід корпоратівної роботи бібліотек Беларуси під егідою Білоруської бібліотечної асоціації.

Бібліотеки України, Беларуси, России обмінюються по електронній пошті підготовленімі ними інструктівнімі та методичними матеріалами, оперативно вісловлюють зауваження та пропозиції, проводять телеконференції з діскусійніх фахових проблем.

У гой же час неефективно Використовують Такі реальні возможности взаємодії, як Співробітництво у створенні національніх бібліографій, обмін розроблення методиками ДОСЛІДЖЕНЬ з актуальних для бібліотек вопросам, звітамі про завершені дослідження, програмами и Навчальна планами Підвищення кваліфікації, розроблення для системи перепідготовкі бібліотекарів курсами лекцій, тренінгамі, методичними посібнікамі.

За роки роботи Ради сформувалась практика обміну публікаціямі у фахових журналах, наукових збірніках. Спеціалісти з Беларуси, Латвії, Казахстану, России опрілюднюють фундаментальні та Прикладні дослідження на страницах науково-теоретичного и практичного журналу "Бібліотечний вісник", а фахівці НБУВ и Львівської Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника надсілають свои матеріали па замовлення фахових видань Близько зарубіжжя [64. С. 46].

Оскількі льоху у професійному спілкуванні Гостра відчувається спеціалістами всех академічніх бібліотек, Рада діректорів прийнять решение про видання збірника, на страницах которого нашли б відображення Пошуки Нових Шляхів розвитку Наукової бібліотек й, визначення ее місця в соціальній структурі сучасного Суспільства, підході до управління розвитку бібліотек, формирование їхніх ФОНДІВ, Впровадження СУЧАСНИХ інформаційних технологій, зусилля з оптімізації бібліотечно-інформаційного обслуговування вчених и спеціалістів, трансформація ії роли бібліотекаря в новому інформаційному середовіщі. Конкретні решение фахівців з багатьох назв проблем, спроба теоретичного осмислення практичної бібліотечної ДІЯЛЬНОСТІ, результати наукових досліджень, что проводяться бібліотекамі, представлені в Першому випуску науково-практичного и теоретичного збірника "Бібліотеки національних академій наук: проблеми функціонування, тенденції розвитку" (Київ, 2000) [5, 72]. Збірник підготовленій міжнародною редакційною колегією, до якої увійшлі директор и провідні спеціалісти академічніх бібліотек, виданий Національною бібліотекою України імені В.І.Вернадського.

Таким чином проаналізувавші стан інформаційно-бібліотечного співробітніцтва України и РФ можна дійті вісновків, что це Співробітництво проходити на належно Рівні. Механізм цього співробітніцтва складають: Існування та діяльність Бібліотеки російської и української літератури, яка є прямим сполучення двостороннього бібліотечного спілкування та Рада діректорів бібліотек та науково-інформаційних центрів, яка основні свои зусилля спрямовує на Розширення інформаційного обміну между Наукова бібліотекамі та інформаційнімі центрами академій - Членів МААН з метою інтеграції наявний інформаційних ресурсов, спріяють створеня єдиного інформаційного простору науки - одного з пріорітетніх направлений ін орматізації Суспільства.

Отже розглянувші проблему присвячений співробітніцтву в інформаційній сфере України и России ми пріділілі Рамус засоби масової информации, Які є організуючою и об'єднуючою силою, без якої Неможливо формирование культурного середовища та становлення и розвитку громадянського життя обох стран. Даючі аналіз функціональнім ЗМІ, їх безпосередно впліву на суспільство кожної Із стран, ми зіткнуліся Із складністю и проблемністю їх значення и пріналежності. В цілому нінішній стан інформаційного простору українсько-российских отношений указує необходимость зближені і якісно нового формату співробітніцтва в сфері телебачення, радіомовлення, Друкований ЗМІ.

Такоже інформаційне Співробітництво Неможливо без ее невід'ємніх складових - кніговідавніцтва та бібліотечної сфери.

Так з вищє проведеного АНАЛІЗУ, Книговидавнича сфера на Україні довгий час Залишайся поза уваги Владніл структур держави. Охарактерізувавші стан кніговідавніцтва можна Зазначити, что поки що українська Книговидавнича спроможність НЕ может знаходітіся на одному Рівні з кніговідавніцтвом РФ.

Стан інформаційно-бібліотечного співробітніцтва України и РФ можна дійті вісновків, что це Співробітництво проходити на належно Рівні.

Висновки

Українсько-російські культурні отношения ма ють велике значення як для України так и для Російської Федерации. Аджея Спільна, братія, побудовали спорідненімі традіціямі та звичаєм культури Тримай і ще довгий час буде тримати ЦІ країни в тісніх зв'язках.

Отношения України и Російської Федерации в області культури пройшли Певний период у своєму розвитку. З Розпад Радянського Союзу та утвердження та утвердження суверенності України и Російської Федерации, утворіліся и Нові умови для міжнародніх отношений. Так період з тисяча дев'ятсот дев'яносто один р. середини - кінця 90-х рр. можна Відверто назваті періодом конфронтації, яка проявляється в усіх сферах отношений, в тому чіслі и культурних. Основним вектором українсько-российских культурних отношений Виступає розходження, а не зближені.

Проведення Самостійної міжнародної політики, в тому чіслі и в області культури, поклали на "плечі" незалежної України Великі Труднощі. Єдину керівну систему Вже не повернуть, а почінаті все з качана довелося в дуже скрутніх условиях. Реальне усамостійнення України як держави, як нації, як Суспільства и культури заставил переглянутися весь комплекс отношений с Россией. Так Україна начинает новий процес взаємостосунків с Россией. Цей процес підстав на базі Прийняття правових документів, Які проголошувалися національнім меншинних максімальні права. Серед таких правових документів: декларації, договори, догоди, постанови, Які, нажаль, характеризуються наявністю в них протіріч та не реализации їх на практике.

Тому такий процес налагодження взаємін з РФ відбувається сповільнено и нерівномірно, что очевидно, свідчіть про Відсутність єдиного підходу, цілісного механізму контролю за виконання угідь, так и про НЕ сформованість на даного етапі належної готовності до актівної и зацікавленої розбудови українсько-російського гуманітарного співробітніцтва. Фактично починаючі з середіні90-х рр. спостерігається Певна діспропорція в Галузі культурних обмінів между Україною и РФ на Користь останньої.

Десь з середини, а точніше Сказати, з кінця 90-х рр. ситуация в плане укрансько-российских культурних отношений поліпшується. Це пов'язано в Першу Черга зі складання системи міжвідомчіх угідь, Якими предусмотрена создать Постійно діючий Механізми широких и різнобічніх зв'язків та двосторонньої взаємодії в гуманітарній сфере, что в свою черга, забезпечувало Виконання міжурядової угідь про Співробітництво в Галузі культури, науки и образования (1995 р.) та позитивно вплівалі на формирование спріятлівішого загальнополітічного клімату в українсько-российских відносінах.

Значний заслуга в налагоджені взаємін паритетних отношений України з РФ Належить (підпісаному у 1997р.) Так званому "Великому договору". Саме ЦІМ договором візначені принципи дружби, співробітніцтва между українцями и росіянамі и партнерства, Які становляться правову основу для розгортання сучасної цивілізованої СПІВПРАЦІ в етнокультурній сфере, Подолання недовірі и непріязні между українцями и росіянамі, Які закладені трагічнім багатовіковім минулим.

На качана ХХІ ст. українсько-російські отношения стають більш прагматичними толерантнішімі. Смороду ґрунтуються на об'єктивному візнанні спожи подальшої гармонізації національно-культурних інтересів. Аджея, щира дружба та взаємовігідне Співробітництво между двома найбільшімі східнослов'янськімі людей не лишь відповідають історичній традиції, а й є запорукою стабільності та миру в Євразії.

Українсько-російське культурне Співробітництво, як и будь Пожалуйста інше, має свои Головні напрями. Це в Першу Черга зв'язки в Галузі освіти, науки, літератури, мистецтва та інформаційної сфери.

Розглядаючі українсько-російське культурне Співробітництво у 1991 - 2004 рр. спостерігаємо більш інтенсівні (особливо на качану ХХІ ст.) зв'язки в області освіти та науки. Це обумовлено рядом факторів.

В Галузі освіти:

· Спадкоємність комунальної Радянської системи освіти;

· Блізькість підходів у реформуванні та модернізації освіти;

· Усвідомлення Обом державами необхідності переходу до нового шляху політічного, економічного, культурного розвитку - Заснований на знаннях.

В Галузі науки:

· Наявність тісніх зв'язків українських та российских вчених-науковців;

· Стратегічність наукового партнерства обох стран;

· Відновлення науково-технічного потенціалу;

· Науково-технічна спроможність в условиях рінкової економіки.

Альо НЕ слід кож забуваті про значення таких галузь як літературу, мистецтво, інформаційна сфера, без якіх Неможливо повноцінне культурне Співробітництво.

Завдяк основною формою Здійснення зв'язків в ціх галузь відбувається Ефективне культурне Співробітництво. До таких форм належати.

В Галузі освіти:

· Взаємообмін студентами, навчальна програма, підручнікамі ТОЩО;

· Проведення спільніх учнівських конференцій, олімпіад.

В Галузі науки:

· Міжнародні конференции, сімпозіумі, з'їзди;

· Обмін между Наукова установами;

· Проведення спільніх наукових досліджень;

· Організація міжнародніх форумів;

· Реалізація на практике наукових програм та проектів, тощо.

В Галузі літератури:

· Здійснення літературного кнігообміну;

· Видання літературного матеріалу двома мовами;

· Проведення міжнародніх конференцій, присвячений проблемам літературознавства;

· Влаштування КНИЖКОВИХ виставок, презентацій новой літератури.

В Галузі мистецтва:

· Організація и проходження спільніх концертів, міжнародніх фестивалів, гастролей музично колектівів та відоміх співаків;

· Переклади драматичних творів відоміх сценарістів;

· Постановки спектаклів, Презентації кінопродукцій.

В Галузі информации:

· Бібліотечний кнігообмін;

· Обмін журнальної та газетної періодікою;

· Ретрансляція теле- и радіопередач, тощо.

Основною Із форм Здійснення и розвитку взаємостосунків в області культури являється проведення - Року України в России та Року России в Україні. Це є фундаментальною базою для духовного зближені на парітетній основі, а значіть зближені в усіх сферах гуманітарних отношений.

2002 и 2003 рр. - стали рокамі діалогу культур, что спріяло подалі українсько-російському гуманітарному співробітніцтву. Саме в ЦІ роки Україні и России удалось Відкрити Нові возможности в сфері культури (налагодження більш тісніх СТОСУНКІВ).

Велику роль в здійсненні взаємовпліву и взаємозбагаченні відіграють культурні та Громадські встанови, Які є центрами розвитку українсько-російської культури.

Розглядаючі українсько-російське культурне Співробітництво недоречно Було б обмінуті своєю Увага и тієї факт, что інтенсівність проходження процесса розвитку українсько-российских зв'язків, Які проявляються (існують Такі позіції і оцінки) в експансії, тоталітарному Проникнення російської культури в українське культурне середовище и завоюванні Всього его простору. Але, мабуть, коріння такого стану взаємовпліву слід шукати в Рівні розвитку конкурентно спроможності самой української культури. Ця проблема має стати предметом ретельного науково-політічного АНАЛІЗУ з боку тих структур, что визначаються стратегічний внутрішньо и зовнішньо політичний курс української держави.

Українсько-російське Співробітництво в сфері культури зобов'язує використовуват весь Потенціал гуманітарних отношений, АНАЛІЗУ найбільш суттєвіх факторів, что являються необхідною передумови создания концептуальних основ продуктивного АНАЛІЗУ отношений.

Сфера гуманітарних отношений в предметному плане дуже неоднорідна. Тому необхідній багатоаспектності підхід в розгляді українсько-российских отношений, Який можливий лишь при наявності єдиного парадімального крітерію и осмислення і оцінки.

Продуктивний аналіз українсько-российских отношений базується на принципах завдань концептуальних параметрам АНАЛІЗУ. Лише прозорість єдиного цілісного підходу в АНАЛІЗУ українсько-российских отношений дозволити сделать прогноз в майбутнє українсько-российских отношений.

методичний розділ

Тема: Українсько-російські культурні отношения (1991 - 2004 рр.)

(Позакласний Захід з історії України)

(11 клас две години)

Мета: Узагальнити та сістематізуваті знання учнів про отношения незалежної України в області культури з державами СНД, зокрема с Россией; з'ясувати стан та значення українсько-российских культурних отношений на сучасности історичному етапі розвитку обох держав; віявіті найбільш ажліві напрямки україно-российских отношений у Галузі освіти, науки мистецтва та інформаційній сфере; візначіті основні Наслідки і перспективи взаємодії культурних аспектів українсько-российских отношений;

Закріпіті уміння учнів аналізуваті та узагальнюваті навчальний матеріал у поєднанні з самостійною дослідніцькою роботів, аргументуваті, вісловлюваті Власні погляди на проблему; на основе різнохарактерного кола Фактів, здійсніті комплексну оцінку найважлівішіх складових українсько-российских отношений; делать Доповіді та Висновки з тими;

Формуваті в учнів почуття патріотізму, поваги и любові до самобутньої української культури, ее духовних цінностей;

Тип: узагальнення та систематизація знань.

Вид: наукова конференція.

Основні Поняття: культура, народна освіта, науково-технічне та інноваційне Співробітництво, МААН, НАУ, РАН, Культурний центр, ЗМІ, кніговідавніцтво, інформаційно-бібліотечне Співробітництво.

Основні вміння та навички:

· Аналізуваті історичні явіща та події, порівнюваті та оцінюваті їх значенння, делать Висновки;

· Працювати з текстом підручника, намагатіся аналізуваті наукову літературу, пресу, документальні матеріали;

· Вісловлюваті Власний мнение брати участь в обговоренні історічніх вопросам, усно рецензуваті ВІДПОВІДІ других учнів;

· Самостійно готувати Доповідь та віступаті перед аудіторією.

Міжпредметні та міжкурсові зв'язки: курс "Людина і суспільство" (11 клас) - тема: "Людина в системе міжнародніх соціально-політічніх отношений" (Основні напрями и пріорітеті зовнішньої політики України); тема 30 "Проблеми культури в сучасности мире" (Світова культура ХХ ст .: Досягнення і проблеми. Проблеми національно-культурного відродження в Україні).

Основні дати:

- липень 1992 р. - Договір про Співробітництво между російською академією наук и Академією наук України;

- вересень 1993 р. - Утворення Міжнародної асоіації академии наук (МААН);

- 31 травня 1997р. - Підписання Договору про дружбу, Співробітництво и партнерство между російською Федерацією и Україною;

- 27 листопада 1998р. - офіційне Відкриття Культурного центру України у Москві;

- 22 червня 2000р. - Підписання у Москві угідь про науково-технічне Співробітництво между Національною академією наук та Уряд Москви;

- 2002 р. - Рік України в Російській Федерации;

- 2003 р. - Рік России в Україні.

Персоналії: Б. Є. Патон, Ю. С. Осипов, В. Мельниченко.

Обладнання: Політичні карти Україні та Російської Федерации, символи державності України та Росії, порівняльні табліці, графіки.

література:

Бойко О. Історія України: Посібник для студентів Вищих Навчальних Закладів. - К .: Академія, 1999. - 561 с.

Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник. - К .: МАЦП, 2001. - 256 с.

Діалог української і російської культури в Україні: Матеріали науково практичної конференції 30 - 31 жовтень 1997 року - К, 1998. - 213 с.

Лосєв І. Сучасні взаємо (?) Впливи російської и української культур // Українська культура. - 1999. - № 6. - С. 6-7.

Нариси з історії дпломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Калинський, М. В. кірсенко та ін .; Під ред. В. А. Смолія; НАН України, Інститут історії України] - К .: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. - 733 с.

Попович М. В. Нариси української популярної культури. - К .: УЦКД, 1998. - 760 с.

Україна - Росія: концептуальні основи гуманітарних отношений / За наук. ред. О.П. Лановенко. - К .: Стилос, 2001. - 476 с.

Турченко Г. Ф. Новітня історія України: Підручник для 11 класу Середніх загально-освітніх закладів. - К .: Генеза, 2001. - 342 с.

Підготовчій етап:

· Вчитель заздалегіть (за 2-3 тіжні) сообщает учням тему уроку та вид заняття, день і Час проведення конференции;

· Проводитися Розподіл ролей доповідачів під керівніцтвом вчителя, ВРАХОВУЮЧИ бажання, рівень подготовки та коло інтересів учнів;

· Обірається голова конференции (ведучий), Якій розробляє регламент роботи учасников конференции (годину виступа, Відповідей на запитання), осноні ее етапи (с помощью вчителя);

· Вчитель організовує виставку літератури присвячений темі конференции, оформлює стенди з ілюстратівнім матеріалом;

· Проводити Індивідуальні консультації відносно тими віступів учнів.

структура проведення

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ момент

ІІ. Актуалізація знань учнів

· Українсько-російське Співробітництво в області освіти

· Наукове Співробітництво

· Діяльність Культурного центру в Москві

· Стосунки України з російською Федерацією в інформаційній сфере

ІІІ. Підсумки Наукової конференции

Хід проведення

І. Організацвйній момент.

Вчитель вітається та нагадує правила проведення конференции, надає слово ведучого (может сам віступаті в роли ведучого)

ІІ. Актуалізація знань.

Вступне слово ведучого: Серед держав, что утворіліся на территории колишня Радянського Союзу - Україна і Росія являються собою найбільші за кількістю населення, економічнім и військовім потенціалом країни з проголошенням України и России як незалежних держав вініклі принципова Нові умови формирование отношений между ними в області культури, а це звісно потребує великих практичних зусіль з боку обох стран, Які повінні буті побудовані на Глибока переосмісленні історічного досвіду, об'єктивної ОЦІНКИ історічнім подіям, урахування інтересів про ох народів.

Преорітетність україно-російського співробітніцтва обумовлена ​​цілою низкою факторів культурно-історічного, соціо-культурного плану. Взаємодія на Рівні культурних пластів двох народів позначено Прагнення Сприяти дослідженню діалога на культурному Рівні, розвитку співробітніцтва Загальна інтересів в сфері культури, зокрема: освіти, науки, мистецтва та информации.

Саме двосторонні культурні взаємостосункі, їх основні СКЛАДОВІ, ми сегодня повінні більш детально Розглянуто та проаналізуваті.

· Українсько-російське Співробітництво в області освіти.

Вістапають з доповідямі "Експерт в області освітнього співробітніцтва".

Експерт 1: "Одним Із найцінішіх и конкурентно здатно ресурсов України и России є їхнє освічене населення, це становится особливо актуальним в Нових условиях, коли розвінені країни переходять до" нової економіки "- економіки заснованої на знаннях.

Росія і Україна, будучи спадкоємцямі Радянської системи освіти, что по праву вважаю однією Із кращих освіт, ма ють много Загальна рис и зв'язків. Альо в сучасности мире для того, Щоб не втратіті колішніх перевага, та патенти, Постійно оновлюваті, удосконалюваті діючий Механізм. Саме тому український и российских Уряди в якості одного з найважлівішіх преорітетів розвитку економіки є соціальної СФЕРИ вісувають модернізацію діючіх систем освіти.

Так в России в 2000р. булу розроблено програма, что здобула умовно назви "Стратегія для Росії - освіта", де Було поставлених Досить амбіційне завдання - довести рівень державного фінансування освіти найближче годиною до 4,5% ВВП и создать умови для Додатковий прибутку позабюджетніх коштів в освіті, Які дали б ще 2-2,5% ВВП. Таким чином, сукупні витрати на освіту Суспільства й родин повінні були досягті 6,5-7% ВВП.

На Україні розгортаються дуже блізькі процеси. Держава такоже намагається підтримати Прагнення молоді здобудуть якісну освіту и як пріорітетне завдання вісуває розвиток пільгового освітнього кредитування студентів. В России ПІШЛИ іншім Шляхи. Була розроблено система державних іменніх ФІНАНСОВИХ зобов'язань (ДІФЗ), експериментальне відпрацьовування якої здійснюється з 2002 р. (Віступаючі предлагает слухачам ознайомітіся з системою ДІФЗ самостійно, с помощью завчасно розданіх ксерокопій).

На Україні уряд такоже планирует ввести систему Єдиного екзамену после закінченні школи.

Разом з тим представляється, что до введення національного тестування (Єдиного іспіту) Україна підійде более підготовленою змістовно, оскількі вона Вже зараз перейшла на 12 -бальну систему шкільних оцінок. Це приводити до более точного оцінювання освітніх результатів, досягнуть школяр, и спріяє підвіщенню якості шкільного навчання. Сейчас дуже важлівій при переході до незалежної системи ОЦІНКИ якості шкільного навчання, Яким є Єдиний іспит (загальнонаціональній тест). В России поки перехід на 10-бальну систему шкільної ОЦІНКИ гальмує: шкільна "п'ятірка" зведена педагогічним співтоваріством ледве не в ранг национальной традиції.

Таким чином маючі спільну спадкоємну радянську систему освіти незалежні Україна і Росія Вибравши шлях модернізації, Реформування ее корінної основи. Ця модернізація має много схожостей, а головне має Спільні візначенні однакові приорітети. Про це свідчать заявлені схожі програми Дій українського и російського Урядів про Визнання необхідності переходу на 12-річне шкільне навчання, введення профільної школи, и Визнання державного замовлення на підготовку фахівців. "

Експерт 2: "Що стосується україно-російського співробітніцтва на Рівні вищої освіти, то на сьогоднішній день у Московському університеті Працюють 19 факультетів, де вчаться понад 26 тисяч студентів.Професорсько-викладацький склад - 4 тис. професорів и викладачів, 5 тис. наукових співробітніків. Ректором МДУ на альтернатівній Основі в 1992 году БУВ избран виходець Із України, что БУВ робітніком шахти м. Горлівка Донецької області Віктор Антонович Садовничий, что з 1994 року є й Президентом Союзу ректорів России. У стінах університету безкоштовно навчаються понад 400 студентів з України, Яким університет платити стіпендію й надає гуртожиток. Для найкращих студентів засновані понад 125 іменніх стіпендій: М.Ломоносова, Н.Вавілова, В.Вернадського, Л.Толстого й ін.

Московський університет підтрімує тісні зв'язки Із провіднімі навчальний заклад світу, у тому чіслі й з Українськими - Національнім Київським універсітетом ім. Тараса Шевченка, Львівським універсітетом ім. Івана Франка.Навчальні заклади РФ у межах віділеніх бюджетних асігнувань вірішують питання относительно кількості студентів й учнів, Які зараховуються на навчання безкоштовно, а такоже з урахуванням своих можливий (наявність викладачів, аудіторій й ін.) Самостійно здійснюють прийом певної кількості студентів на платні навчання. Така форма Пропонується тім, хто показавши Досить високий рівень подготовки, но НЕ пройшов по конкурсі на вступних іспітах. Розмір оплати за навчальний рік Установлюється шкірних учбовим закладом самостійно. ВІН Залежить від престіжності майбутньої спеціальності й Місцезнаходження навчального закладу. У Середньому щорічно в России вчиться около 10 тисяч українських громадян (з якіх на платній Основі - две Тисячі), з них в 400 вузах - 7 тис. студентів й в 300 Середніх спеціальніх навчальний заклад - почти тисяча.

У 70-просвітніх установах м. Санкт-Петербурга вчились 1000 чіл., З них - 900 у Вищих Навчальних закладах. Найбільша Кількість студентів - у Санкт-Петербурзькому державному університеті, у Морській и Лісотехнічній академіях. У вузах Ростовської області, что Історично Близько Нашій державі, в 16 Вищих й 28 Середніх спеціальніх Навчальних установах навчаюсь понад тисячу громадян України. "

Слово голови конференции: "Отже, з Даних віступів відносно україно-російського співробітніцтва Варто наголосіті, что головного пріорітетом обох стран має буті формирование вісокоефектівної системи освіти. Що надавала б відповідній сучасним вимоги рівень знань.

Блізькість підходів у структурі освіти радує, оскількі взаємо обмін української й російської систем навчання, їхня Взаємодія может стать діючім інструментом продвижения обох стран до "нової економіки" й "суспільству, Заснований на знаннях". "

Голова конференции Зроби такий Висновок предлагает перейти до следующего питання: "Наукового співробітніцтва".

· Наукове Співробітництво (Ведучий Зазначає, что наукове україно-російське Співробітництво Доречний Було б Розглянуто в двох аспектах: Взаємодія вчених та науково-технічне інноваційне Співробітництво).

Експерт 4: "Досягнення української Наукової школи відомі в багатьох странах світу. Продолжают розвіватіся міжнародні наукові й науково-технічні зв'язки вчених України. В роки незалежності обох держав розшірілося коло дослідніцькіх установ, что пріймають доля у міжнародніх наукових програмах и науковому обміні, зростанні число спільніх наукових проектів и публікацій, проведенні міжнародніх наукових форумів.

Значний розшірілося наукове й науково-технічне Співробітництво українських учених з відповіднімі організаціямі России. Особливий розвиток Придбай зв'язки з російською академією наук. Співробітництво українських и российских учених регулюють Договір про Співробітництво между російською академією наук й Академією наук України (липень +1992 р.) И Договір про наукове Співробітництво между Сібірськім відділенням Російської академии наук и Національною академією наук України (липень 1998р.).

Здійснюється науковий обмін между установами, закріпленій Протоколом про порядок Здійснення обміну вчений від 2 грудня 1998 року відповідно до Договору про Співробітництво.

Співробітництво двох стран розвівається за найбільш актуальними Сучасний проблемами: у дослідженні біологічних Речовини, космосу, в авіаційному будівництві, ядерного процесса й т.д.

У вересні 1993 р. академии наук суверенних держав, Утворення на территории коли Їм него Радянського Союзу, создали Міжнародну асоціацію академій наук (МААН). Основною метою цієї неурядової міжнародної самоврядної организации є Відновлення втрачених наукових зв'язків, вирішенню найсуттєвіших наукових проблем розвитку цівілізації, кооперування фундаментальних ДОСЛІДЖЕНЬ, об'єднання зусіль у проведенні найперспектівнішіх розробок, СПІЛЬНЕ использование унікального й дорогого обладнання, Збереження інтелектуального й науково-технічного потенціалу своих стран, законодавчо закріплення науки як найважлівішого державного пріорітету.

У 2002 р. під егідою МААН у Москві відбулось СПІЛЬНЕ Засідання презідій Російської академии наук и Национальной академии наук України. На засіданні відзначалось, что академии наук України и России, їх президенти -академікі Ю. С. Осипов и Б. Є. Патон - доклалися всех зусіль, щоб зв'язки между вчені не переріваліся.

Отже, з Усього вищє сказаного ми простежуємо українських и российских вчених, науковців, Які зацікавлені у двостороннєму співробітніцтві, ма ють Спільні Інтереси, Ідеї цілі направлені на розвиток науки кожної Із стран. "

Експерт 5: "У XXI столітті місце и роль України у мировой економіці візначається передусім рівнем ее науково-технічного розвитку, спроможністю створюваті и ефективного впроваджуваті Власні и зарубіжні наукоємні технології, актівністю країни на світовому технологічному Сайти Вся.

Науково-технічні зв'язки України и России розвіваються як на двосторонньому, так и багатосторонньому рівнях. Основою багатостороннього співробітніцтва є підпісана у лістопаді 1995 р. на засіданні глав Урядів стран-учасниць СНД Угода про создания Загальне науково-технологічного простору стран-учасниць СНД.

Останнімі рокамі успешно віконуваліся роботи в Галузі дослідження та использование космічного простору на 1998-2007 рр. Прикладом успішного співробітніцтва у ракетно-космічній Галузі є міжнародний проект "Морський старт", а такоже Функціонування Спільного підприємства "Космотрас" з метою использование міжконтінентальніх балістічніх ракет військового призначення у мирних цілях. Погліблюються зв'язки міжнародної организации космічного зв'язку "Інтерсупутнік" з Українськими організаціямі та підприємствами ракетно-космічної Галузі, зокрема з Державним конструкторським бюро "Південне", відомімі утвореннями "Укркосмос", "Укртелеком".

Отже характеризуючи Співробітництво вчених в науково-технічній сфере можна стверджуваті, что Росія для України булу и залішається головного Стратегічним партнером в рамках співробітніцтва обох стран. В цьом напрямку ми такоже спостерігаємо відповідне двостороннє зближені, Пожалуйста проявляється в поглібленні науково-дослідного співробітніцтва, реализации перспективних проектів и програм інноваційного спрямування. "

· Діяльність Культурного центру в Москві.

Слово ведучого: "Розглядаючі україно-російське Співробітництво в області культури хотілося б пріділіті належно Рамус ДІЯЛЬНОСТІ українського культурного центру, Який по праву назівають" храмом розвитку української культури та мистецтва. ""

Експерт 6: "Український культурний центр БУВ Відкритий 27лістопада 1998р. У Москві.

Головного завдання Центру и є самє Розширення рівноправніх культурних зв'язків з російською Федерацією, доля у реализации гуманітарних, науково-технічних, інформаційних програм спріялі налагодження контактів и розвіткові співробітніцтва творчих, культурно-освітніх ОРГАНІЗАЦІЙ, наукових та підпріємніцькіх Кіл обох стран, популярізація досягнені України в різніх галузь Суспільно-економічного та духовного життя ТОЩО. Для Здійснення ціх завдання та намірів при Культурному центрі Працюють бібліотека, кіно-лекційній та виставковий зал.

Діяльність Культурного центру спрямована на розвиток українського мистецтва. Про це свідчать підтримка ним розвитку українського живопису та образотворчого мистецтва.

У Центрі такоже представлені майстри музики и творчих колектівів (Виступи народних артістів та колективних оркестрів.).

Необходимо відзначіті, что в пріміщенні Всеросійського музично товариства й плідно працює Український музичний салон, організаторамі которого є комітет Громадського міжрегіональніх зв'язків правительства Москви, Всеросійське музичне товариство, Культурний центр України й об'єднання українців Москви.

Таким чином, багатогранності творча діяльність колективу Центру дает право Сказати, что Культурний центр України в Москві ставши унікальнім осередком української культури, духовності й ментальності. "

4. Стосунки України з РФ в інформаційній сфере

Слово ведучого: "Національні Інтереси України у сфері міждержавніх інформаційних отношений визначаються роль та функції інформаційного середовища в сучасности Українському суспільстві, першочерговімі среди якіх є Здійснення керованих процесів суспільної трансформації, зокрема относительно Реформування економічних отношений та адміністративно-управлінської системи, інтегрування у Світову спільноту (основною з Ознака якої на сегодня є інформаційна відкрітість) на правах повноправного ее члена, зберігші при цьом суттєві ознака национальной Іден тічності.

Суттєво Було б Розглянуто стосунки України и России в інформаційній сфере з Огляду на ее Такі СКЛАДОВІ: засоби масової информации, кніговідавніцтво и бібліотечне Співробітництво. "

Експерт 7, в сфері ЗАСОБІВ масової информации: "Україна і Російська Федерація ма ють много Спільного, что створює необхідні передумови для Виведення отношений в інформаційній сфере на рівень стратегічного партнерства."

В своїй Доповіді доповідач акцентує свою Рамус на таких проблемах СТОСУНКІВ України и России в сфере ЗАСОБІВ масової информации: прісутність российских СМИ в інформаційному пространстве країни, Наслідки цієї прісутності (проблеми забезпечення інформаційного суверенітету); встановлення в міждержавному інформаційному пространстве взаємовігідної партнерської взаємодії.

Експерт 7 відносно даної проблеми Робить Такі Висновки: "Оцінюючі стан співробітніцтва україни и России в інформаційній сфере, слід особливо Рамус пріділіті ЗМІ - Які ма ють Значний Вплив на формирование национальной культури обох стран.

В цілому, нінішній стан інформаційного простору українсько-российских отношений показує необходимость зближені й формирование якісно нового формату співробітніцтва в сфері телебачення, радіомовлення, Друкований ЗМІ. "

Експерт 8, в сфері кніговідавніцтва: "За роки незалежності України нажаль спостерігаємо сумний картину стану українського Книговидання, что не скажеш по відношенню до РФ

Для цивілізованої конкуренції на спільному інформаційному пространстве повінні буті прінаймні однакові умови для всіх его учасников. ВРАХОВУЮЧИ Критичний стан видавничої справи України, для видавців Книжкової продукції слід создать умови праці на сучасности інформаційному полі такими ж або й краща, чем у Російськім Федерации. Тільки тоді ми зможемо подолати кризу и дива конкурентноздатними з російськімі видавця. "

Оцінюючі стан кніговідавнічої сфери в Україні та России, експерт 8 керується данімі таблиць: "Випуск книг и брошур в Україні з цільовім призначення у 1997-1999 роках", "Випуск книг и брошур в Росії з цільовім призначення у 1997-1999 роках", " Випуск книг и брошур в Україні за тематичність розділамі 1997-1999 роках "," Випуск книг и брошур в России за тематичність розділамі 1997-1999 роках "," Випуск книг и брошур Видавництво в Україні в 1999 году "," динаміка експорту Книжкової продукції з России до стран СНД и Балтії 1997 и 1998 роках "," ОБСЯГИ ввезення Книжкової продукції з Ро сії до стран СНД и Балтії 1997 и 1 998 роках ". (ЦІ табліці підготовані завчасно експертом и подані у виде ксерокопій на шкірного слухача)

Висновки експерта 8: "Узагальнюючі викладеня, можна дійті Висновки, что Книговидавнича справа на Україні довгий час знаходится по за увагу Владніл структур країни.Аджея кніговідавніцтво, щоб мати конкурентноспроможну продукцію винне всіляко відчуваті підтрімку з боку своєї держави.

Політика України в кніговіданні и в кнігорозповсюдженні винна буті жорсткий, слід заохочувати видання української книги різнімі мовами, Здійснювати кнігообмін для розповсюдження информации и знань через книгу на весь світ. "

Експерт 9, у сфері бібліотечного співробітніцтва: "почати характеристику інформаційно-бібліотечного співробітніцтва та патенти з ДІЯЛЬНОСТІ Бібліотеки української літератури у Москві, яка булу засновано у 1920 р, а Припін своє Існування тисячі дев'ятсот тридцять вісім р. Лише через декілька десятків років вона відновіла свою діяльність. Так 17 грудня +1989 р. В читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калішенського району Москви на шосе Ентузіастів, 20, відбулося Відкриття бібліотеки. У травні 1997р. Указом голови комітету з культури Москви на базі бібліотеки-філіалу №14 7 булу Створена Бібліотека російської и української літератури "(Експерт дает короткий Аналіз діяльності і значення в сфері бібліотечного співробітніцтва України и России).

Експерт 9 Зазначає, что важлівою Ланка інформаційно-бібліотечного співробітніцтва є Рада діректорів наукових бібліотек, яка булу Створена при Міжнародній асоціації академии наук в 1996 р. Раду діректорів наукових бібліотек (НБ) та науково-інформаційних центрів (НІЦ) академій наук - Членів МААН. (Короткий аналіз).

Висновки експерта 9: "Таким чином проаналізувавші стан інформаційно-бібліотечного співробітніцтва України и РФ можна дійті вісновків, что це Співробітництво проходити на належно Рівні. Механізм цього співробітніцтва складають: Існування та діяльність Бібліотеки російської и української літератури, яка є прямим сполучення двостороннього бібліотечного спілкування та Рада діректорів бібліотек та науково-інформаційних центрів, яка основні свои зусилля спрямовує на Розширення інформаційного обміну между Наукова бібліотекамі та інфор аційнімі центрами академій - Членів МААН з метою інтеграції наявний інформаційних ресурсов, спріяють створеня єдиного інформаційного простору науки - одного з пріорітетніх направлений інформатізації Суспільства. "

После цього учасники конференции підбівають Підсумки з РОЗГЛЯДУ та АНАЛІЗУ даної теми.

ІІІ. Підсумки Наукової конференции:

Підсумки учасники конференции роблять самостійно, приоритетним є заключний слово ведучого, Який наголошує: "Українсько-російські культурні отношения ма ють велике значення як для України так и для Російської Федерации. Аджея Спільна, братія, побудовали спорідненімі традіціямі та звичаєм культури Тримай і ще довгий час буде тримати ЦІ країни в тісніх зв'язках.

Українсько-російське культурне Співробітництво, як и будь Пожалуйста інше, має свои Головні напрями. Це в Першу Черга зв'язки в Галузі освіти, науки, літератури, мистецтва та інформаційної сфери, які ми сьогодні з вами намагались дослідіті.

На сьогоднішній день є ті, что українсько-російські отношения стають більш прагматичними толерантнішімі. Смороду ґрунтуються на об'єктивному візнанні спожи подальшої гармонізації національно-культурних інтересів. Аджея, щира дружба та взаємовігідне Співробітництво между двома найбільшімі східнослов'янськімі людей не лишь відповідають історичній традиції, а й є запорукою стабільності та миру в Євразії. "

Ведучий закриває конференцію, дякує учасникам за активні доля.

Список використаних джерел та літератури

1. Актуальні проблеми міжнародніх отношений: Зб. наук. пр. Вип. 33, Ч.1 / Київ: - 2002. - 273 с.

2. Белошінская Е., Кононенко Ю., Слюсарчук В. І лише незмінна книга: До 80-річчя створення Бібліотеки української літератури в Москві. - М .: Слово, 2002. - 64с.

3. Бібліотечно-інформаційна освіта в Росії: чи старе вино в новій пляшці О. В. Шликова // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми співробітництва. - 1999. - Т. 2. - С. 18 - 21.

4. Бібліотечно-інформаційна супермагістраль Росія - СНД - США в ХХ ст .: концептуальний підхід і практична реалізація Я. Л. Шрайберг // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми сотрудн. - 1999. - Т. 1. - С. 22 - 25.

5. Бібліотека на шляху до інформаційного майбутнє / Т. А. Ессін // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми співробітництва. - 2003. - Т. 1. - С. 97 - 99 с.

6. Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник. - К .: МАЦП, 2001. - 256 с.

7. Васильєва-Чекаленко Л. Д. Україна в міжнародніх відносінах (1991-96 рр.) Навч. посібник / Л. Д. Васильєва-Чекаленко. - К .: Освіта, 1998. - 176с.

8. Видавнича справа в Україні на сучасности етапі: Тенденції, проблеми: Текст лекцій для студентів ін-ту журналістики з курсу "Видавнича справа та редагування" - К .: Київський національний ун-т ім. Т. Г. Шевченка, ін-т журналістики, 2002. - 23 с.

9. Галинський Л. Українська книга в Москві // Демократична Україна. - 2002. - 22 березня. - С. 2-4

10. Гнаткевич Ю. В. чи Злет птах у синє небо: Нариси про русіфікованіх и русіфікаторів та гірку долю укр. мови в незалежній Україні. - К .: Видавничий центр "Просвіта", 1999 - 127с.

11. Діалог культур и духовний розвиток людини: Матеріали ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ науково - практчної конференции, 24 - 26 січня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять р. - К., 1995. - 237 с.

12. Діалог української та російської культур: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 24 - 25 жовтень 1996р. - К., 1997. - 234с.

13. Діалог української та російської культур в Україні. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 30 - 31 жовтень 1997 - К., 1998. - 213 с.

14. Діалог української та російської культур в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. - К .; 1998. - 214с.

15. Діалог української та російської культур в Україні. Матеріали IV-й міжнародній науково - практич. конференції 9 - 10 грудня 1999 року, - К .; 2000. - 360с.

16. Дзюба І. Ідеологічні децибели "Діалогу культур". - Зб. наук. пр. українсько-російські отношения: гуманітарний вимір. - К .: Логос, 1998. - 90 с.

17. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією і Україною, 31 травня 1997 // Московський журнал міжнародного права. - 1997. - №4. - С. 246 - 256

18. Договір про наукове співробітництво між Сибірським відділенням Російської академії наук і Академії наук України, червень 1998 // www / russia.org.ua/

19. Договір про співробітництво між Російською академією наук та Академією наук України. // Бюлетень міжнародних договорів. - 1992р. - №6. - С. 15-20.

20. Евзоров Р. Я. Україна: з Росією разом або нарізно? - М .: Весь світ, 2000. - 158 с.

21. Етнополітіка: історія і сучасність: статті, Виступи, інтерв'ю 90-х рр. - К .: ІПІЕНД, 1999. - 656 с.

22. Європейська конвенція з прав людини, ратіфіковану Верховною Радою України // www.judges. org. ua

23. Жук М. Перспективи взаємодії вчених України та Росії (19. 02. 2003) // www. russie. org. ua.

24. Івченко О. Г. Україна в системе міжнародніх отношений: історична ретроспектива та сучасний стан. - К .; "РІЦ ЦАННП", 1997. - 687 с.

25. Ідзьо В. Українці в России: історія, сучасний стан та перспектива розвитку в "Рік України в Російській Федерации" // Українознавство. - 2002. - №3. - С. 177 - 181.

26. Ідзьо В. Українська діаспора в России: Українсько-російські Взаємовідносини: історія, наука, релігія. - Львів: БАК, 2002. - 303 с.

27. Інформаційно-аналітична. діяльність в міжнародніх відносінах: Матеріали науково - практичної конференции, 24 - 25 квітня 2003 р. - Хмельницький, 2003. - 189 с.

28. Інформаційний глобалізм і перспективи національного розвитку // Бібліотечний Вісник. - 2003. - №2. - С. 24 - 26.

29. Закон України "Про національні меншини в Україні", 25червня 1992 р. // Закони України - К., 1996, - Т. 3 - С. 362 - 364

30. Закон "Про національну культурну автономію", 17 червня 1996р .// Закони України - К., 1996. - Т.3 - С. 296-298

31. Закон України "Про телебачення та радіомовлення", 1993 р .// Закони України - К., 1996, - Т. 4 - С. 372 - 375

32. Закон Російської Федерації "Про освіту" // www. russia.org.ua.

33. Згуровський М. В., Сидоренко С. І. Інтеграційні Тенденції на шляхах поглиблення взаємодії НАН та Міносвіти України: досвід 1993 - 1997 // Наука та наукознавство. - 1998. - №2. - C. 70 - 80.

34. Калакура, Я. С. Історичне джерелознавство: Підручник для студентів історічніх спеціальностей Вищих Навчальних Закладів. - К .: Лібьдь, 2002. - 327 с.

35. Книжковий бізнес - Україна - Росія // Вісник Книжкової Палати. - 2000. - №1. - С. 3 - 5.

36. Коваль Р. Чи можливе українсько-російське замирення? - Стрий: Вид-во ім.М.Тарновського, 1991, - 86 с.

37. Конституція Російської Федерації: Прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року - М.: Юрид. лит., 1993. - 63 с.

38. Конституція України: Прийнято на п'ятій Сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К .: Велес, 2003. - 63 с.

39. Концепція державної національної політики Росийськой Федерації, Указ президента РФ № 909 // www. russia. org. a.

40. Культура і мистецтво в сучасности мире / М. М. Поплавський. - К .: Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. 2001. - 149 с.

41. Культура і сучасність: Альманах №1 / Держ. акад. керівніх кадрів культури та мистецтв; наук. ред. М.І.Головащук. - К .: ДАККІМ, 2000. - 125 с.

42. Культура і сучасність: Альманах №1 / Держ. акад. керівніх кадрів культури та мистецтв. / Ред .: В. А. Бітаєв. - К., 2002. - 164 с.

43. Культура України в роки незалежності // Культура українського мистецтвознавства: Зб. наук. пр. - Х., 2001. Вип. 8. - С. 4 - 16.

44. Культура України: Зб. наук. Праць. - Х .; ХДАК. Вип. 11: Мистецтвознавство - 2003. - 226 с.

45. Культура України. Вип. 8. Мист-во. Зб. наук. пр. - Х .; ХДАК., 2001. - 304с.

46. ​​Культура України: стан, проблеми, Тенденції розвитку: Зб. наук. ст. - К., Ін-т Підвищення кваліфікації працівн. культ. Тисячі дев'ятсот дев'яносто сім, - 268 с.

47. Курас І.Ф., ГЕЄЦЬ В. М., Онищенко О. С., Дзюба І. М. Розвиток соціогуманітарніх ДОСЛІДЖЕНЬ в Нац. академии наук України. - 1999 - 2003. До 85-річчя НАНУ. - К., 2003. - 208 с.

48. Кушнір В. І. Як нам буті с Россией? - Львів: За вільну Україну, 1996. - 188 с.

49. Лосєв І. Сучасні взаємо (?) Впливи російської и української культур // Українська культура. - 1999. - № 6. - С. 6-7.

50. Майборода О. Російський націоналізм в Україні (1991 - 98 рр.) - К., Києво-Могилянська акад. 1999. - 28 с.

51. Мельниченко В. Прапор України на Арбаті. - М .: ОЛМА - Прес, 2004. - 447с.

52. Міжнародні зв'язки нац. бібліотеки України ім. В. І. Вернандського (проблеми та перспективи розвитку) / А. Г. Бровкін // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація. Вип. 1. - 1998. - С. 149 - 189.

53. межднародного книгообмін в ДПНТБ Росії і тенденції його розвитку на сучасному етапі / А. Н. Грязнова // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми співробітництва. - 2002. - Т.1 - С. 404 - 406.

54. Міжнародний кнігообмін як один з відів інформаційної ДІЯЛЬНОСТІ бібліотеки / Т. І. Арсенко, Н. І. Мололєтова // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація. Вип. 1 - 1998. - С. 281 - 288.

55. Міжурядова Угода России и України про Заснування та умови ДІЯЛЬНОСТІ інформаційно-культурних центрів, 27 лютого 1998р. // www.whateworld. ruwer. info

56. Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. Вип. 2. - К .: Кий, 2001. - 387 с.

57. Михайлов І. Витіснення // Новий світ. - 1998. - №2. - С. 147 - 153.

58. Нариси з історії діпломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Калинський, М. В. Кірсенко. - К .: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. - 733 с.

59.Чи не ЦУРАЙМОСЯ, ПРИЗНАВАЙМОСЯ ... // Літературна Україна. - 2001. - 16 серпня. - С. 2-3

60. Нове покоління-етичні проблеми реалії міжкультурного українсько-російського діалогу: нове покоління про нові реалії міжкультурного українсько-російського діалогу. Зб. наук. студ. робіт. Зб. 1. / Одеський. національний університет ім. М. В. Ломоносова, Кіївькій національний унівесіте культур и мистецтва / - Одеса: Астропринт, 2003. - 176 с.

61. Нові міжнародні проекти Російської державної бібліотеки / С. А. Казанцев // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові ф-ми співпраці. - Т.1 - С. 96 - 97.

62. Про інформаційному полі українсько-росйскіх відносин // www. russia.org.ua.

63. Онищенко О. Міжнародна асоціація академій наук: стратегія інформаційно-бібліотечного співробітніцтва. // Бібліотечний вісник - 2003. - № 2. - С. 42-46.

64. Освіта і інвестиції в Україні. - К .: Знання України, - 2002. - 315 с.

65. Основи законодавства України про культуру 14 лютого 1992р. // Зкон України. - К., 1996. - Т.3. - с. 34 - 35

66. Про ситуацію навколо ретрансляції російських телепрограм на Україні (довідка, грудень 2001р.) // www. whiteworld. ruwer. inform.

67. Петровський В. В. Сучасні українсько-російські відносини в західній інтерпретації / В. В. Петровський. - Х .: Майдан, 2002. - 262 с.

68. Попович М. В. Нариси української популярної культури. - К .: УЦКД, 1998, - 760 с.

69. Попок А., Лагутов Ю. Національно-культурні спожи росіян в україні та україці в России // Розбудова держави. - 1998. - № 9/10. - C. 6-11

70. Прапор України на Арбаті, 9 // Культура і життя. - 2002. - 19 червня. - С. 1-2

71. Про внесення змін у Законодавство України "Про телебачення та радіомовлення", Законопроект, 1 жовтня 2003 р.

72. Проекти міжнародних організацій і перспективи розвитку бібліотек / І.К.Буранова // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми співробітництва - 2002. - Т. 1 - C. 57 -59.

73. Реформа освіти - російський і український контекст. // www. russua. org. ua.

74. Російсько-українські відносини: спадкоємність і розвиток; Матеріали міжнародної конференції "Круглий стіл ріс. І укр. Вчених" 23 - 24 травня 1996 - Одеса., 1996, - 83с.

75. Російська культура в контексті соціально-історичних реалій України: Кінець ХХ ст .: Матеріали міжнародної практичної конф., 22 - 23 жовтень - М., 1993 р. - 202 с.

76. Російське освіту в Україні в контексті міжнародного досвіду: Матеріали междунардний науково-практичної конференції. 26 - 27 жовтень 1995. - К., 1995. - 243 с.

77. Сєдов Е. Україна, Росія - шляхи в майбутнє. - Х .; СПб: Вид-во Буковського, 1998. - 86 с.

78. Угода між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про співпрацю в галузі телебачення і радіомовлення .// www: russia. org. ua.

79. Сорока М. М. Світ відкріває Україну: про зовнішню політику української держави у 90-х рр. ХХ ст .: - К .: Київська правда, 2001. - 782 с.

80. Співпраця в науково-технічній і технологічній сфері // Бібліотеки та асоціації в мінливому світі: нові технології та нові форми співробітництва. - 2003. - Т. 1 - С. 82 - 84

81. Ткаченко В. М. Україна і Росія: проблеми національного самовизначення. - К .; 1993 - 93 с.

82. Толпиго А. Київ і Москва // Дружба нардів - 1998. - № 11. - С. 172 - 180.

83. Тотальна Українізація каналів // Голос України. - 2002. - 2 серпня. - С. 6

84. Протокол между Кабінетом Міністрів України та Уряд Російської Федерации про взаємне визначення еквівалентність документів про освіту и Вчені Ступені, 26 травня 2000р .// www: russia. org. ua.

85. Протокол между Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством РФ, 25 березня 1994р .// www: russia. org. ua.

86. Протокол между Міністерством освіти України та Міністерством Загальної професійної освіти РФ про Співробітництво у Галузі освіти, 27 лютого 1998р .// www: russia. org. ua.

87. Протокол между Уряду Російської Федерации та Кабінетом міністрів України про переміщення товарів у рамках співробітніцтва в освоєнні космічніх просторів // www: russia. org. ua.

88. Протокол между Уряди Україні та Уряд Російської Федерации про Співробітництво в Галузі культури, науки и образования / Україна в міжнародно-правових відносінах. Кн. 2. Права охорони культурних цінностей / відп. ред .: академии НАН України Ю.С.Шемшученко та доктор юрид. наук В. І. Акуленко. - К .: Юріком Інтер, 1997, - 864 с.

89. Протокол между Уряду Російської Федерации и Уряди Україні про Співробітництво у сфері інформатізації, 28 травня 1997 / Міжнародне Співробітництво України в сфері інформатізації и телекомунікації (В. Л. Банкет, С. О. Довгий, А. В. Кікічев та ін .; за ред. С. О. Довгого). - К .: Укртелеком, 2001. - 448 с.

90. Протокол между Уряду Російської Федерации и Кабінетом Міністрів України про Співробітництво у сфері информации, 27 лютого 1998р., (Москва) / Міжнародне Співробітництво України в сфері інформатізації и телекомунікації (В. Л. Банкет, С. О. Довгий, А. В . Кікічев та ін .; за ред. С. О. Довгого). - К .: Укртелеком, 2001. - 448 с.

91. Угода про культурне Співробітництво между Міністерством культури Російської Федерации та Міністерством культури України, 26 березня 1994р. // Пам'ятки України. - 1995. - № 1. - С. 95 - 96.

92. Угода про науково-технічне Співробітництво между НАУ та Уряд Москви, 22 червня 2000 р .// www: russia. org. ua.

93. Угода про Співробітництво между Державним комітетом України у справах для національностей и міграцій та Міністерством РФ у справах для націй и федеративних отношений, 24 жовтня 1997р .// www. slavmir.ruweb /

94. Угода про создания Загальне науково-технічного простору стран-учасниць СНД, листопад +1995 р. // Бюлетень міжнародних договра. - 1995. -№ 9. - С. 23-25

95. Указ про надання за рахунок коштів федерального бюджету кредитів на використання високо ефективних науково-технічних розробок

96. Україна в ХХ ст. 1900 - 2000: Зб. докум. и матеріалів: навч. посібник для студентів іст. спец. Вищих навч. закладів. - К .: Вища школа, 2000. - 352 с.

97. Україна дипломатична: Наук. щорічник. Вип. 3 / Діп. Акад. при МЗСУ. - К., 2003. - 823 с.

98. Україна: друга половина ХХ ст .: Нариси історії / П. П. Панченко, М. Р. Плющ, Л. А. Шевченко та ін. - К .: Либідь, 1997. - 352 с.

99. Україна і Росія в новому геополітичному просторі: Матеріали "Круглого столу" - К .; Асоціація "Україна", 1995. - 160 с.

100. Україна і Росія: випробування дружбою / А. Деркач, А. Ерманаев. - М .; Універсум., 1997. - 234 с.

101. Україна - Росія: концептуальні основи гуманітарних отношений / За Наукова ред. О. П. Лановенко. - К .: Стилос, 2001., - 476 с.

102. Україна і світ: проблеми та перспективи міжнародніх отношений / Ред.-упоряд. Н.Демчук. - К .: Молодіжна альтернатива, 2003. - 47 с.

103. Україна і Росія: Різні умови Різні Досягнення // Вісник Книжкової Палати. - 2000. - № 3.- С. 3-5.

104. Україна на перехідному етапі: Політика. Економіка. Культура. / В.Андрущенко, В. Бондаренко, О. Василик та ін. - К .; ВЦ "Академія", 1997, - 280 с.

105. Україна на порозі третього тисячоліття: духовність и художньо-естетична культура. Аналітичні розробки, Пропозиції наукових та практичних ПРАЦІВНИКІВ / Керівники АВТОРСЬКОГО колективу: А. І. Комарова, Ю. П. Богуцький, О. С.Тімошнко, М. І. Чембержі, В. І. Чернець. - К., 1999. - Т. 14. - 625 с.

106. Укрїнська культура: історія і сучасність: навчальний посібник / За ред. Черепанової С. О. - Львів: Світ, 1994. - 456 с.

107. Українська Періодика: історія і сучасність. - Львів, Літера, 2002. - 740с.

108. Україна, Росія, Білорусь: три проекти. - Львів, Світ, 2000. - 269 с.

109. Українсько-російські отношения: гуманітарний вимір: Наук. зб. / Рада нац. безпеки и оборони Укр. нац. ін-т укр.-рос. Відн. - К., 1998. - 155 с.

110. Українсько-російські культурні зв'язки: історія і сучасність: Тези Доповіді та ПОВІДОМЛЕННЯ. Міжрегіональна науково-практична конференція, 4, 5 грудня 1997. - Дніпропетровськ. - 1997 - 61 с.

111. Україна - Росія: Різні умови - Різні Досягнення М. Сенченко // Вісн. Кн. Палати. - 2000. - №3. - С. 3 - 5.

112. Україна та Росія у системе міжнародніх отношений: стратегічна перспектива: Монографія / Рада нац. безпеки и оборони України. Нац. ун-т пробл. міжнар. безпеки: за заг. ред. С. І. Пирожкова. - К .: НІТМБ, 2001. - 624 с.

113. Україна у міжнародніх відносінах (1917 - 2000 рр.): Договори, декларації, документи. Хрестоматія / А. І. Литвинчук та ін. (Упоряд.); Рівненський держ. гум. ун-т. - Рівне: ВГФ "Волинські обереги", 2000. - 262 с.

114. Україна: утвердження незалежної держави (1991 - 2004) / Н. П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С. В. Віднянській та ін. - К .: Видавничий дім "Альтернативи", 2001 - 703 с.

115. Українізація чи продовження русіфікації. Художньо - публіцістічній збірник / Упоряд. Ф. А. Сухоніс. - Дніпропетровськ: Пороги, 2002. - 223 с.

116. Українська кнігозбірня у Москві // Культура і життя, 1992. - 4 липня. - С. 2

117. Формування та использование інформаційно-бібліотечних ресурсов у забезпеченні науки (на практ. Сибір. Відділ. РАН) / Б. С. Єлепов // Наук. пр. нац. б-ки Укр. - 2000. - Вип. 5. - С. 426 - 435 с.

118. Форум україністікі // Голос України, 2002. - 30 серпня. - С. 6

119. Фурман Д. Україна і ми // Дружба народів. - М., 1995. - № 3. - С. 32-36

120. Шевченко Л. А. Духовна спадщина в контексті національно-культ. розбудови в незалежній Україні / Л. А. Шевченко, М. М. Рогожа. - К., 1998. - 38 с.

121. Шейко В. М. Історія української культури Х .: ХДАК, 2001. - 309 с.

122. Шеремет Г. Москва побачим Україну на картинах Сліпого художника // День. - 2001. - 4 серпня. - С. 2-3

123. Шкандрій М. В обіймах імперії: Рос. и укр. література новітньої доби / П. Таращук (пер. з анг.) - К.: Факт, 2004. - 494 с.

124. Шлєпаков А. М. Рос.-укр. відносини: проблеми і перспективи: Матеріали міжнародної конференції "Круглий стіл ріс. і укр. вчених" 12 - 14 травня 1994. - Одеса: Логос, 1994, - 58 с.