Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Виникнення основ радянського права





Скачати 75.21 Kb.
Дата конвертації 22.07.2019
Розмір 75.21 Kb.
Тип реферат

C оздание радянської держави і права.

І сторія радянської держави і права почалася в зв'язку з

сталася Жовтневою революцією 25.10.1917 р

П обіду пролетарської революції в Росії призвела до встановлення

диктатури пролетаріату. В. І. Ленін на основі вивчення досвіду Паріжс-

кой комуни, революцій 1905 - 1907 рр. і Лютневої революції 1917 р в Росії зробив висновок, що для Росії кращою формою дікта-

тури пролетаріату буде не парламентська республіка, а республіка Рад робітничих, батрацьких і селянських депутатів. У Росії дікта-

туру пролетаріату була встановлена ​​у формі республіки Рад.

Р еволюція в Росії перемогла під керівництвом Російської соціал

демократичної партії (большівікі), яка стала правлячою партією

в країні. Вона визначала стратегічні напрями розвитку дер-

ва і права.

З оздание радянської держави і права проходило в складному внутрішньому та зовнішньому обстановці. У світі йшла перша імперіалістична

війна. З усією гостротою постала перед новою державою проблема ви-

ходу з війни. 3.03. 1918 був підписаний Росією з Німеччиною, Авст-

ро - Угорщиною, Болгарією і Туреччиною - Брестський мирний договір.

В середині країни різко загострилася класова боротьба, прийнявши саму запеклу форму - форму громадянської війни. Вже до кінця жовтня 1917 р нової влади довелося відбивати наступ на Петроград військ

Керенського - Краснова, а в самому Петрограді - ліквідувати виступ

юнкерів. У 1918 - 1920 рр. новому державі довелося відбивати напа-

дення як внутрішніх противників радянської влади, так і військ Ан- глії, Франції, Японії, США, Польщі, чехословацького корпусу. поло-

ються деколи складається критичної для радянської держави. Так, до осені 1918 р внутрішні і зовнішні протиборчі проти З-

ветской влади війська захопили ¾ території країни, відрізавши її від найважливіших економічних районів. На звільняються від Радянської влади територіях вони створювали свої державні структури: вре-

менное правітельствоСеверной області, Сибірський уряд, Пра-

вительство Півдня Росії та ін.

В роки громадянської війни та іноземної військової інтервенції з-

радянської держава проводило «політику воєнного комунізму». його ос-

нову становили продовольча розкладка, монополія держави на торгівлю хлібом, націоналізація не тільки великої, але навіть середньої і дрібної промисловості, загальна трудова повинність.

1. Злам буржуазного і створення нового державного апарату.

М арксістская концепція виходила з того положення, що всі перед-

3

простують революції лише вдосконалили колишній дер-

ний апарат, а завдання пролетарської революції його знищити. процес

зламу буржуазного апарату і створення нового державного аппара-

та були взаємопов'язані.

У ж в першому акті звернення Петроградського ВРК «до громадян Росії» говорилося про позбавлення влади Тимчасового уряду і про перехо-

де державної влади в руки Петроградського ВРК, тобто почався процес зламу старого апарату і створення нового. Петроградський ВРК

був вищим органом влади в країні з 10 год. ранку 25.10. 1917 року і до

прийняття II Всеросійським з'їздом Рад робітничих і солдатських де-

путатов відозви "Робітникам, солдатам, і селянам" в 5 ч. ранку 25 жовтня 1917 року, де йшлося про те, що "З'їзд бере владу в свої руки ...". Фактично ж ВРК був їм значно довше, поступово

втрачаючи ці повноваження з відкриттям II Всеросійського з'їзду Сові

тов робітничих і солдатських депутатів, з утворенням ВЦВК і РНК, з

створенням відділів ВЦВК і апарату наркоматів.

У РК володів реальною силою, спираючись на загони Червоної гвардії,

вірні большівікі армійські частини, матросів флоту, на районні та

Петроградський Ради робітничих і солдатський депутатів, на Ради і місцеві військово - революційні комітети. Йому довелося здійснювати

владні повноваження не тому, що будь - якої орган поклав їх на нього, а в силу історичної необхідності, в силу того, що победів- Шая пролетарська революція ще не створила нового центрального дер- жавного апарату. Потреби ж управління країною вимагали їх здійснення, і на перших порах це довелося робити ВРК.

У РК був створений з ініціативи ЦК більшовицький партії 12.10.1917

м при Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів як легальний орган спочатку для протидії можливих контрреволюці-

ційних дій Тимчасового уряду, але незабаром він стає органом з підготовки та проведення повстання в Петрограді. був хат

ран Військово - революційний центр ЦК партії по керівництву восстані-

ем. До його складу були обрані А.С.Бубнов, Ф. Е. Дзержинський, Я.М.Сверд-

лов, І. В. Сталін, М.С. Урицький. Військово - революційний центр повністю увійшов до складу ВРК і став його керівним ядром. органами руково-

дившейся роботою ВРК, були його голова, секретар, президія, бюро. Секретарем ВРК було обрано більшовика В.А. Антонов - Овсієнко.

Н аиболее важливі питання вирішувалися на пленарних засіданнях ВРК.

ВРК призначав своїх комісарів у військові частини, в окремі учрежде-

ня, підприємства Петрограда і в провінцію. З моменту його створення і до 10.11. 1917 він призначив 184 комісара в цивільних установ, 85 - у військові частини і 72 комісара і емісара - в провінцію. робо

тієї керувало бюро комісарів. У повноваження комісарів ВРК входило:

- стежити за правильним функціонуванням ввіреній їм військової частини, підприємства, установи, щоб ті неухильно проводили в життя

постанови РНК і ВРК.

4

- повинні припиняти всі контрреволюційні спроби.

- повинні були діяти в тісному контакті з загальними зборами солдатів, робітників, їх комітетами, з Радами робітничих і солдатських депу-

татів.

- комісари були в своїй діяльності підзвітні ВРК. Вони повинні були надавати не менше двох разів на тиждень письмові доповіді

в бюро комісарів ВРК.

Д ля здійснення своєї великої компетенції після перемоги ре-волюции ВРК створював різні відділи і комісії. В опублікованій

історико юридичній літературі немає чіткої картини щодо структурних підрозділів ВРК. За повідомленням газети «Известия ЦВК»

від 14.10.1917 року про створення ВРК, він повинен був підрозділятися на від- ділами: 1) оборони, 2) постачання, 3) зв'язку, 4) інформаційне бюро, 5) ра-

робочої міліції, 6) стіл донесень, 7) комендатура. У міру необхідності виникали нові відділи. Так, 29.10.1917 р був створений продовольчий відділ, у веденні якого знаходилося постачання Петрограда і фронту продовольством. Потім був створений відділ друку, боровся з антіпра-

дової пресою. Діяла слідча комісія, яка проводила

не тільки розслідування злочинів проти революції, але і оператив-

ву роботу із затримання супротивників революції та укладення їх у в'язницю. Були створені і діяли відділ реквізицій, автомобіль-

ний відділ, агітаційна комісія. У перші дні листопада 1917 р агітато-

ри ВРК виїхали в різні кінці країни. Вони провели велику роботу на місцях щодо встановлення Радянської влади, щодо її зміцнення, з роз'яснення політики більшовицької партії і нової держави.

2 1.11.1917 р за пропозицією Ф.Е.Дзержинського постановою ВРК створюється комісія по боротьбі з контрреволюцією в складі 5 чоло-вік. Вперше в радянському державному апараті з'являється специаль-

ний орган по боротьбі з контрреволюцією. ВРК створював і свої воору-

женние сили. Так, в листопаді 1917 р їм було створено 10 летючих загонів по 50 чоловік для охорони продовольчих вантажів. ВЦВК делегував

своїх 13 представників для роботи в ВРК. У ВРК існували ще штаб ВРК, польовий штаб ВРК, бюро комісарів авіації і воздухопла-

вання при ВРК, особлива розвідка при ВРК, лікарсько - санітарний відділ.

До омпетенція ВРК була окреслена яким - або нормативним ак-

тому, виданим центральним органом влади або управління. Для цього

періоду взагалі характерно відсутність чіткої регламентації компетенції

будь - якого органу радянської держави. ВРК вельми часто сам визначав свою компетенцію. Він займався багатьма проблемами:

- формування органів радянського державного апарату (відділів

ВЦВК, апарату наркоматів і т.д.),

- постачання Петрограда і армії продовольством,

- боротьба зі спекуляцією, п'яними погромами, хуліганством, охорона про- щественного порядку і т.д.

Однією з основних завдань ВРК було придушення опору свергну-

тих експлуататорських класів. ВРК припиняв збройні виступи

5

контрреволюції, розкривав і ліквідував численні змови проти Радянської влади, боровся з контрреволюційної печаткою, сабота- жем чиновників колишнього державного апарату, антидержавною діяльністю різних партій і громадських організацій і т.д.

У РК був, по суті, єдиний налагоджений апарат (разом з більшовицькими Радами), через які взяли владу в свої руки большівікі здійснювали всі аспекти державної деятельнос-

ти. За своєї компетенції це був свеоб'емлющій надзвичайний орган

Радянської держави. ВРК робив все, що було необхідно для укреп-

лення Радянської Влади і її захисту.

У радянській історико - юридичній літературі не вирішено багато

проблеми ВРК: про місце ВРК в системі органів диктатури пролетаріату;

про його взаємини з іншими органами радянської держави, зокрема з ВЦВК, РНК, місцевими військово - революційними комітетами, про структуру і компетенцію ВРК. Так, Е.Н.Городецкій вважає ВРК

органом державної влади. Г.С.Калінін пише, що після Октябрь-ського повстання ВРК з органу Петроградського Ради перетворився в орган Всеросійського Ценірального Виконавчого Комітету Рад робітничих і солдатських депутатів. Г.К.Амелін пише, що після револю-

ції ВРК з органу Петроградського Ради був реорганізований в орган

ВЦВК з охорони і закріпленню завоювань Жовтневої революції і встановлення революційного порядку в масштабі всієї країни. заслу-

живає уваги позиція Г.І. Литвинової: виконавши завдання бойового керівництва повстанням в Петрограді і взявши владу з рук буржуазії,

ВРК лише кілька годин був вищим органом диктатури пролетарі-

ата в революційній Росії. Потім він передав владу II Всероссійско-

го з'їзду Рад. Поповнений 13 членами ВЦВК, Ревком став іміноваться органом ВЦВК, перетворившись не лише фактично, а й

юридично у всеросійський орган. До повного формування апарату радянського уряду Петроградський Военревком виконував функцію

центрального органу влади. Безперечний факт, що визнається всіма иссле-

дователей, що після перемоги Жовтневого збройного повстання ВРК

стає загальноросійським органом. Це підтверджується і документами.

майже 2-х місячну історію ВРК - з 12 жовтня по 5 грудня 1917 року -

можна розділити на 3 періоди.

1) 12.10. - ранок 25.10. 1917 г. - ВРК орган підготовки і проведення Октя- брьского збройного повстання.

2) з 10 години ранку 25.10. і до роботи II Всеросійського з'їзду Рад -

5 ч. Ранку 26 жовтня 1917 У цей період ВРК був єдиним вис

шим органом влади і управління. З цього часу він стає все

російським органом.

3) з 26.10. по 5.12. 1917 р були створені центральні органи влади і управління - ВЦВК і РНК, які не могли відразу створити свого ап

парата. Тому і в цей час ВРК продовжував здійснювати повно- мочія центрального органу, надаючи велику допомогу ВЦВК і РНК

в комплектуванні їх апарату.

Поступово зі створенням апарату ВЦВК і РНК, наркоматів деятель-

6

ність ВРК згорталася і завершилася його самоліквідацією 5.12. 1917 р

У РК, діяв цілком самостійно, не будучи апаратом, орга- ном, підрозділом ВЦВК або РНК. Про самостійність ВРК свиде- тельствует як його діяльність, так і те, що він сам визначав свою компетенцію і свою організаційну структуру. Про самостійність ВРК свідчить і факт його саморозпуску, а не ліквідації за ре- шению ВЦВК, РНК мул Петроградського Ради. Перераховані йдуть- тва характеризують ВРК як надзвичайний орган.

Б Ольша роль в становленні радянської держави в цілому і дер-

дарчого апарату зокрема зіграв II Всеросійський з'їзд ра-

чих і солдатських депутатів, який почав свою роботу в 22 ч. 40 хв

25.10.1917 р До початку з'їзду прибуло 560 делегатів, однак зуміли за- реєструватися 517, серед яких було 250 більшовиків, 7 есерів,

3 меншовики і 1 інтернаціоналіст. У цей час існувало в країні

існувало 2 системи Рад: Ради робітничих і солдатських депутатів і Ради селянський депутатів. Майже всі національні окра- іни Росії надіслали своїх делегатів на з'їзд: Україна - 100, Прібал- тика - 26, Білорусія - 15, Закавказье- 12, Північний Кавказ - 9, Середня

Азія - 5, від Бессарабії було 3 делегата. Під час з'їзду розкололася фракція есерів на правих і левихж. Лідери і частина рядових членів партій правих есерів, меншовиків і будьонівців пішли зі з'їзду.

У першому ж документа, прийнятому з'їздом, - зверненні до "Робітникам солдатам і селянам" - говорилося, що "з'їзд бере владу в свої ру- ки", що Тимчасовий уряд скинуто і більшість його членів вже заарештовано. З'їзд ухвалив, що влада на місцях переходить до Рад робітничих і селянських депутатів. Таким чином, з'їзд юри- -діческі оформив диктатуру пролетаріату у формі Республіки Рад. Був обіцяний своєчасний скликання Установчих зборів. з'їзд

Прийняв 2 важливих декрету: "За мир" і "Про землю". У декреті "Про світі"

пропонувалося всім воюючим народам та їх урядам розпочати не-

повільно переговори про справедливе, демократичному світі, і заклю

чить перемир'я. З'їзд обрав Всеросійський Центральний комітет -

Вищий орган влади в період між з'їздами, в складі 101 чоловік.

Першим головою ВЦВК був обраний більшовик Л.Б. Камнев, а 8.11.17 його на цій посаді замінив Я.М.Свердлов. При ВЦВК були створені відділи: агітаційний, іногородній, козачий, за місцевим само-

управління, економічний, по скликанню Установчих зборів і ін. Робочим органом був його Президія, який готував матеріали для засідань ВЦВК. Надалі склад ВЦВК поповнювався. Увечері 15.11. 17. Відбулося злиття ВЦВК, з виконавчим комітетом, хат

ранним на надзвичайному Всеросійському селянському з'їзді.

Про бе'діненное засідання цих ЦВК і Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів одноголосно підтвердило закони про землю, про мир, прийняті II Всеросійським з'їздом Рад робітничих і солдатських депу-

татів, і закон про робітничий контроль, прийнятий ВЦВК. Злиття це зна ве зміцнило позиції нової влади. ВЦВК прийняв резолюцію

7

з питання про умови угоди з іншими партіями. Умовами були: визнання програми радянської держави; визнання необхід

мости нещадну боротьбу з контрреволюцією; відповідальність прави-

тва перед ВЦВК.

II Всеросійський з'їзд Рад ухвалив утворити для управ ління країною, аж до скликання Установчих зборів, тимчасове робоче і селянське уряд, іменоване Радою Народних Комісарів (РНК). Ліві есери відмовилися увійти до складу РНК. Пра вительство очолив В. І. Ленін. Його склад був тільки большевістс- ким. Наркомом з питань внутрішніх справ став А. І. Риков, наркомом земля-

делия - В.П. Мілютін, наркомом праці _ А.Г.Шляпников, наркомом народ- ного освіти А.В.Луночарскій, наркомом у справах торгівлі і

промисловості - В.П.Ногин, наркомом фінансів - І.І. Скворцов - Степа-

нов, наркомом у закордонних справах - Л.Д. Бронштейн (Троїцький), нар-

комом юстиції - О.Ломая (Г.І. Оппоков), наркомом у справах продовольчою наслідком - І.А. Теодорович, наркомом пошти і телеграфів - Н.П. Авілов (Н. Глєбов), головою комісаріату у справах національностей - І.В. ста-

лин. Комітет з військових і морських справ очолили В.А. Антонов - Овсієнко, Н.Криленко і П. Дибенко. Створення апарату наркоматів ос-

ложняет масовим саботажем чиновників колишніх міністерств і від-

відсутністю кваліфікованих кадрів. Становлення апарату НКВС за-

вершилася лише весною 1918 р 4.11.17 р ВЦВК прийняв резолюцію по

приводу запиту лівих есерів про право РНК видавати декрети, якій надав РНК право видавати невідкладні декрети в рамках загальної

програми Всеросійського з'їзду Рад, ВЦВК і РНК. Після об'єднува- нання лівий есер Колегаєв зайняв пост наркома землеробства, Трутовского- наркомом з місцевого самоврядування. Деякі інші пости нар- комів теж відійшли до есерів. Ліві есери входили до складу РНК до затвердження Брестського миру. У березні 1918 р вони вийшли з сос

тава РНК, але залишилися в ВЧК. З грудня 1917 року для вирішення дрібних питань з метою розвантажити РНК створювалися наради заступників

наркомів, яке згодом іменувалося Малим Раднаркомом.

23.10.1917 р по телеграфу вводився в дію нормативний акт НКВД «Про робочу міліцію», який наказував всім Радам рабо- чих і солдатських депутатів засновувати робочу міліцію. Вона повинна була знаходитися в веденні Ради робітничих і солдатських депутатів. По

енние і цивільні влади зобов'язані були сприяти робочої милі-

ції в постачанні її зброєю і «технічними силами».

До акова же було ставлення радянської держави до міліції вре- менного уряду? На це питання є різні думки у иссле- дователей. Одні вважають, що спеціального декрету про скасування міліції Тимчасового уряду не було, це питання вирішувалося на міс-тах Радами .Тимчасовий функціонування міліції Тимчасового уряду допускалося при визнанні особовим складом радянської влади, контроль за її діями з боку партійних організацій і Со - ветовим.

П ротів цих позицій рішуче виступив Р.С. Мулукаев. він счита-

8

ет, що Центральний апарат старої міліції був підданий зламу

незабаром після Жовтневого збройного повстання. У випадках, коли колишня міліція займало відкрито ворожу позицію по відношенню до Радянської влади, вона скасовувалася відразу. Якщо ж, міліція залишались-лась лояльної до Радянської влади, Ради направляли до органів милі- ції комісарів - комуністів, які брали керівництво в свої руки. Потім здійснювалася чистка апарату міліції від ворожих і мо- рально нестійких осіб. Відбувалася настільки глибока реорганізація старої міліції, що виникав новий, радянський орган. Однак процес зламу колишньої міліції був порівняно тривалим за часом.

П зупинення НКВД «Про робочу міліцію» від 28.10. 1917 р перед- підписується Рад робітничих і солдатських депутатів створювати робочу міліцію, тобто озброїти робітничий клас для захисту революції. У «Декларації прав трудящого і експлуатованого народу», прийнятої

ВЦВК 3.01.1917 р, а потім 12.01. 1918 р III Всеросійським з'їздом Сові

тов, було чітко сформульовано, що в інтересах забезпечення всієї пів

ноти влади за трудящими масами декретується озброєння трудя-

щихся, освіту Червоної Армії робітників і селян і повне разо-

Ружені імущих класів. Це положення чітко і ясно орієнтувало місцеві Ради при створенні загонів робочої міліції не допускати в них представників імущих класів.

З початку робоча міліція створювалася Радами робітничих і солдат ських депутатів. Незабаром за їхнім прикладом стали створювати міліцію і кре-

стьянскіе Поради. Робоча міліція створювалася і діяла по прин-

ципу суворої децентралізації, підкоряючись місцевим Радам. Поради на

місцях визначали назви, організаційну структуру міліцейських ор ганів. Так, в Петрограді був створений Комітет революційної охорони,

в Москві - Рада народної міліції, в Саратові - Рада міських коміс- саров. Сам же Саратов був розбитий на 6 міліцейських дільниць і при

кожному з них створювався Рада на чолі з комісаром. робоча милі-

ція була штатним, постійним органом. Вона будувалася на основі

залучення, виборів і міліцейської повинності. зазвичай спеціального

винагороди за це не отримували, за що несуть міліцейську службу,

зберігалася заробітна плата за місцем роботи.

М Іліца була одним з перших органів диктатури пролетаріату,

створених після перемоги революції. Вона здійснювала багатогранну

діяльність з охорони громадського порядку, боротьбі з кримінальною

злочинністю в країні, в захисті революцій, в припиненні деятельнос-

ти проти нової влади, в проведенні в життя законів Радянської влади.

Н аселеніе в ряді місць країни, не чекаючи директив зверху, саме

приступило до ліквідації старих судів і створення нових. ці суди

носили різні назви: народний суд, пролетарський суд, революційний суд, суд суспільної совісті і т.д. РНК приймає декрет «Про суд», названий згодом декретом про суд № 1. Проект декрету потім

9

зазнав змін в процесі його обговорення в РНК. Цим грудня ретом скасовувалися колишні суди: окружні, судові палати, прави- тельство сенат, військові, морські, комерційні. Припинялася діяльність мирових суддів. Ліквідовувалися: адвокатура, прокурорський нагляд, інститут судових слідчих.

З оздавалась нова судова система: місцеві суди, які дійство- вали в складі постійного судді і в двох чергових засідателів. їм

були підсудні цивільні справи з ціною позову до 3000 руб. і уголов-

ні - з покаранням не більше 2-х років позбавлення волі. Для захисту революції, боротьби з контрреволюцією засновувалися робітники і селян

ські революційні трибунали у складі одного голови і 6 оче-

редную засідателів. Нові суди створювалися і діяли на следую-

щих принципах: 1). виборність судів

2). Участь населення у здійсненні правосуддя в качест- ве засідателів.

Місцеві судді повинні були обиратися на підставі прямих демокра-

тичних виборів населенням, а до їх призначення - місцевими Радами.

Ці ж Поради складали списки чергових засідателів і визначали

чергу їх явки на сесію. Революційні трибунали повинні були

обиратися губернськими або міськими Радами. До місцевих судді міг -Чи бути обрані колишні світові судді. Як же передбачалося ор-ганізовать попереднє слідство і захист і обвинувачення на суді

за даним декрету? Він поклав тимчасово попереднє слідство

на місцевих суддів, порушивши тим самим демократичний принцип - отде-

ня наслідок від суду.Для виробництва слідства у справах, подсуд-

вим революційним трибуналам, Ради створювали слідчі коміс-

сии. Як обвинувачів і захисників у кримінальних справах, при- ніж зі стадії попереднього слідства, а у справах - повіреним, допускалися «всі неопороченние громадяни обох статей». Місцеві суди вирішували справи ім'ям Російської Республіки і руководс-

твовала в своїх рішеннях і вироках законами повалених прави-

нізацією у випадках, якщо вони не відмінені революцією і не суперечити

чат революційному правосвідомості. Скасованими визнавалися всі за- кони, що суперечать декретів ЦВК і РНК, а т.м. програм мінімум

партії РСДРП і партії НГ. Революційні трибунали в своїх приго- злодіїв на колишнє законодавство не посилалися.

З оветское держава, місцеві радянські і партійні органи б- чи стурбовані насамперед створенням революційних трибуналів. За короткий термін були видані нормативні акти, що регулювали органі- зацію трибуналів, процесуальний порядок їх діяльності, підсудний ність, а т.м. організацію і діяльність слідчих комісій.

П ервим актом про трибуналах було «Керівництво для устрою ре- волюціонним трибуналів», підготовлене НКЮ і опубліковане в «Известиях ЦВК і Петроградської Ради робітничих і солдатських депу-

татів »28.11.1917 р

10

19.12. 1917 року з'явилася Інструкція НКЮ революційним трібуна- лам. В обох цих актах в якості запобіжного покарань застосовуваних три- буналамі, смертна кара отсуствовалі. З грудня 1917 року і до весни

1918 р діяли революційні трибунали друку у складі 3 суддів

без засідателів.

7.03.1918 р з'явився декрет "Про суд" (№2), що вводив окружні на- рідні суди для розгляду справ, що перевищують підсудність місцевого народного суду. Створені вони були не скрізь і працювали погано. Реше- ня у цивільних справах окружні суди виносили у складі 3 -посів тоянних членів суду та чотирьох народних засідателів, вироки ж

По кримінальних справах - у складі 12 засідателів і председательствующе- го постійного члена суду. Передбачалося створення Касаційного суду. В судах всіх інстанцій допускалося судочинство на місцевих мовах.

Попереднє розслідування у справах, що перевищує підсудність місцевого суду, виробляли слідчі комісії з 3 чоловік, ізбі- раєм Радами. При Радах створювалася колегія правозаступков, які здійснювали як громадське обвинувачення, так і захист.

У травні 1918 був створений при ВЦВК Революційний трибунал для розгляду справ, що мали загальнодержавне значення. У червні 1918 р засновується Касаційний відділ при ВЦВК, що розглядав касаційні скарги і протести на вироки революційних трибу-лів, виправляючи їх помилки і забезпечуючи єдину кримінальну політику

Трибуналів РРФСР. Зі створенням місцевих судів трибунали в соответст-

Вії з декретом РНК «Про революційних трибуналах» від травня 1918 р розвантажувати від багатьох кримінальних справ і повинні були зосередити свою увагу на боротьбі з контрреволюційними злочинами. Різко скорочувалася мережу трибуналів. Вони зберігалися лише у великих центрах: столицях, губернських містах, великих вузлових станціях і промислових них центрах. При кожному трибуналі засновувалася колегія обвинувачів у складі не менше 3-х осіб, які обиралися Радами.

Н Ачін з декрету «Про суд» № 1 в країні були створені і дійство- вали 2 системи судів: система загальних судів і система революційних трибуналів, на загальних принципових засадах. Їх відрізняла лише під- судность.

П роцесс будівництва революційних трибуналів випереджав процес створення місцевих судів. За період з листопада 1917 р по травень 1918 р вся

територія РРФСР покрилася мережею трибуналів. В результаті того, що

трибунали були створені на більшій частині території республіки раніше місцевих судів, їм доводилося розглядати справи не тільки своєю підсудності, а й усі кримінальні і часом навіть цивільні справи.

З акономерностью процесу створення нових судових органів на міс-тах було широке місцеве правотворчість. Це пояснювалося необич- ної творчої активність населення, залученого в громадську діяль

11

ність революцією, а т.м. несвоєчасним надходженням нормативних

актів з центру, в ряді випадків їх неповної. Лише в Конституції РРФСР 1918 р це питання отримав певне дозвіл. Стаття 49

Конституції віднесла до ведення Всеросійського з'їзду Рад і ВЦВК питання судоустрою і судочинства.

З хибність і гострота класової боротьби, масовий саботаж чиновни- ков, діяльність іноземних розвідок і т.д. ставили питання про созда- ванні спеціального органу державної безпеки. 21.11.1917 р пос тановленіе Петроградського ВРК створюється Комісія по боротьбі з контрреволюцією. Однак 5.12.1917 р Петроградський ВРК і всі його ор-

Гани перестали існувати. 7.12.1917 р РНК створив Всеросійську

Надзвичайну комісію з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК). Учреждалась вона при РНК. У цій постанові РНК НЕ гово-

рілось про структуру ВЧК, докладно не розкривалися її завдання і компе- тенціі. Сама назва органу свідчило про основну його завданню - боротьбі з контрреволюцією.

З труктура і склад ВЧК формувалися поступово. На чолі ВЧК стояв її голова. На цю посаду був призначений Ф. Е. Дзержинський

на засіданні РНК 7.12. 1917 р ВЧК діяв як колегіальний орган.

При голові ВЧК складалася колегія. Спочатку в ВЧК було створено

3 відділи: інформаційний, організаційний, і боротьби з контрреволюці-

їй і саботажем. Утворюється Президія ВЧК в кількості 5 чоловік: голови, 2 заступників і 2 секретарів. 11.12.1917 р було вирішено створити четвертий відділ - по боротьбі зі спекуляцією.

18.03.1918 р Президія ВЧК прийняв рішення про створення нових від- делов. Створювався відділ до боротьби зі злочинами за посадою бо

це стало одним з головних ВЧК. У зв'язку зі створенням місцевих ЧК був утворений іногородній відділ на базі колишнього організаційного відділу, який здійснював керівництво місцевими ЧК. Були створені відділи:

тюремний і господарський. Канцелярія була перетворена в загальний від-

справ. Існували: довідкове бюро, що давало довідки про заарештованих і про справи, які перебували у провадженні ВЧК; стіл особового складу ВЧК. РНК поклав на ВЧК боротьбу зі спекуляцією на залізничну ном транспорті. Тому були створені залізничний відділ ВЧК і

відповідні відділи губернських ЧК, а т.м. ЧК на великих заліз- нодорожних станціях.

Д ля здійснення своїх повноважень ВЧК мала свої збройні сили. З другої половини грудня 1917 року стали створюватися місцеві ЧК, створювані місцевими Радами. До кінця травня 1918 було створено

40 губернських і 365 повітових ЧК. При кожному обласному, губернському Раді, а т.м. при великих портах, у прикордонній смузі утворювалися

ЧК. У волостях і невеликих повітах призначалися комісари ЧК.

ВЧК наділялася правом арешту контрреволюціонерів. постановою

12

від 21.12 1917 РНК поклав на ВЧК боротьбу з загальнокримінальних преступ- ленням - спекуляцією, і вона починає набувати рис надзвичайного органу. ВЧК займався розшуком, припиненням і попередженням прес-

тупленіе, передаючи матеріали для попереднього слідства в слід- ственную комісію трибуналу. Т.ч., чітко розмежовує компетенцію органів ВЧК і слідчих комісій трибуналів. Створювалися нормаль- ні взаємини між цими органами. Результати розслідування передавалися в трибунал для винесення вироку. Це нормальне по- ложення було порушено настанням німецьких військ, коли в приня- тому в зв'язку з цим 21.02. 1918 р постанові РНК «Соціалістична Вітчизна в небезпеці» говорилося, що ворожі агенти подележа- чи розстрілу. Ця постанова наділило ВЧК правом позасудового

вирішення справ із застосуванням вищої міри покарання - розстрілу. ВЧК стає надзвичайним органом. Це потім призвело до зловживань

в даних органах, так як порушувалася загальноприйнята система боротьби зі злочинністю, зникли такі стадії, як попереднє розслідування і судовий розгляд. Порушувалися такі демократичні принципи,

як відділення суду від адміністрації, слідства від суду. Органи ВЧК вели не тільки оперативну роботу, а й проводили слідство і виносі- чи постанову, тобто вирок, замінюючи, таким чином, слідчі і судові органи.

До акі ж проблеми постали перед новою владою щодо армії?

У ооруженних сили країни становили загони Червоної гвардії, ра-

робочої міліції, стара армія, частина якої підтримувала Радянську владу.

1) .Советское держава здійснювала поступову демобілізацію старої армії.

2) .Шел процес демократизації старої армії. II Всеросійської з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів 26.10.1917 р пропонував всім ар-

Міяма створити тимчасові революційні комітети. Головні командири зобов'язані були підкорятися розпорядженням комітетів. Призначалися коміс- сари II Всеросійського з'їзду, які виїжджали в армію. У декреті РНК «про виборному початку і про організацію влади в армії» від 16.12.1917 р зазначалося, що армія підпорядковується РНК. Вся повнота влади у військовій частині належала солдатських комітетів і Радам.

3) .Сложная внутрішня і зовнішня обстановка змусила перейти до созда-

нию постійної, регулярної нової армії. 15.01.1918 р РНК приймає декрет «Про робітничо-селянської Червоної Армії». Червона Армія створювалися лась на наступних засадах:

а) створювалася вона на класовому принципі - «з найбільш свідомих і організованих елементів трудящих класів».

б) нова армія комплектувалася на принципі добровільності. Для вступу в армію потрібні були рекомендації військових комітетом тов або громадських демократичних організацій, що стояли на плат- формі Радянської влади, партійних і професійних організацій.

У ерховним керівним органом робітничо-селянської армії був

РНК, а безпосереднє керівництво та управління армією було зосе-

13

доточив в комісаріаті у військових справах і створеної при ньому Все-

Російської колегії. 29.01. 1918 РНК прийняв декрет про созденіі робо че селянського Червоного флоту на т.м. підставах, що і Червона Армія. В Армії вводився інститут військових комісарів.

У есной 1918 р обстановка в країні загострилася, почалася іноземна

військова інтервенція. Декретом ВЦВК від 22.04.1918 р вводилася всеоб- щая військова повинність, тобто армія комплектувалася вже не на принци- пе добровільності. Були взяті на облік громадяни у віці від 18 до 40 років, що пройшли курс обов'язкового військового навчання. Був зроблений крок до переходу від виборності командирів до їх призначенням. Створені на місцях військові комісаріати здійснювали комплектування армії на нових засадах. У Конституції РРФСР, прийнятої 10.17.1918 р, закріплюють - лась обов'язок всіх громадян захищати соціалістичну Вітчизну і встановлювалася загальна військова повинність. Однак почесне право захищати революцію зі зброєю в руках Кон-статиці надала то- тілько трудящим, поклавши на нетрудові елементи відправлення інших військових обов'язків.

Місцеві органи влади і управління.

П роцесс зламу старого і створення радянського державного аппа-

рата на місцях були взаємопов'язаними і порівняно продолжітельни- ми. Керівництво цим процесом здійснювали Всеросійські з'їзди З- Русе, Петроградський ВРК, ВЦВК, НКВД і ін. Органи.

II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів пос

Танова про перехід всієї влади на місцях до Рад робітничих, солдат ських і селянських депутатів, закріпивши тим самим принцип полновлас- ку і єдиновладдя Рад на місцях у вирішенні місцевих справ.З'їзд т.м. постановив про ліквідацію комісарів Тимчасового уряду на місцях. Т.ч., відразу ж, після перемоги Жовтневого повстання почався про- процес зламу старого й створення нового апарату на місцях. Декретом ВЦВК і РНК від 10.11.1917 р скасовувалися всі стани і станові деле- ня громадян і станові організації та установи.

У ласть на місцях переходила до Рад. За короткий час Радянська влада була встановлена ​​в 90 губернських і ін. Великих містах. Почався процес злиття Рад робітничих і солдатських депутатів з Радами селянських депутатів. Відповідно до постанови НКВС від 28.10. 1917 р місцевих Рад робітничих і солдатських депутатів отримали право

створювати свої збройні формування - загони робочої міліції, що,

безсумнівно, посилювало владу місцевих Рад, особливо на перших порах становлення нової влади.

В про багатьох губерніях і навіть повітах і волостях створювалися свої Сові

ти народних комісарів. Потрібно було уніфікувати місцеві органи влас- ти і управління, чітко визначити їх компетенцію. У зверненні НКВД до всіх Рад депутатів «Про організацію місцевого самоврядування» та

14

Інструкції НКВД «Про права і обов'язки Рад», зазначалося, що Ради самостійні у вирішенні місцевих питань, але повинні дійство- вать відповідно до нормативних актів центральних органів і ви- шестоящіх Рад. На Ради та їх органи покладалися завдання управле- ня і обслуговування всіх сторін місцевого життя, адміністративної, хозяй- жавної, фінансової, культурної, виховної. На місцевих Рад віз лага завдання проведення в життя декретів і постанов централь-

ної влади. Вони наділялися правом видавати постанови. Поради з-Біра з-поміж себе виконавчий орган, на який вони покладали проведення в життя своїх постанов і всю поточну роботу по

управління. Місцеві Ради могли виробляти реквізиції і конфіска- ції, накладати штрафи, закривати контрреволюційні органи друку, про-

переводити арешти. Про всіх вжиті заходи і найважливіші події місцевого життя Поради повинні були доповідати центральної Радянської влади. Військово-революційні комітети на місцях скасовувалися. Поради перебували на державному фінансуванні.

Установчі збори.

27. 10.1917 р ВЦВК на своєму першому засіданні ухвалив провести вибори до Установчих зборів в призначений термін 12.1917 р Вибори

відбулися 12.11. 1917 року, за списками, складеними ще до революції, де ліві і праві есери йшли одним списком як есери, хоча до момен-

ту виборів це були 2 партії з різним ставленням до Радянської влади. Ліві есери - підтримували її, а праві були проти. У списку в основ- ном були представлені праві есери. Дані про результати вибору -

різні. Так, за одними даними, в голосуванні брали участь близько поло-

провини виборців, за іншими - 44 443 тис. Було обрано 715 депутатів, за іншими даними - 703. Есерів було обрано 229, з них 39 лівих, за іншими даними - 412, з них 30 лівих есерів. Большівікі було обрано

168 або 183. 20.12. 1917 РНК ухвалив скликати Установчі собра-

ня 5.01.1918 р Напередодні скликання Установчих зборів 3.01.1918 р ВЦВК прийняв постанову, де йшлося про те, що вся влада принадле - жит Радам і радянським установам і тому будь-яка спроба прис- воить функції державної влади буде розглядатися як контр- революційну дію і буде придушуватися аж до застосування во- споруд сили. У т.м. день, трохи раніше ВЦВК прийняв «Декларацію

прав трудящого і експлуатованого народу ».

У чредітельное збори розпочало свою роботу 5.01.1918 р в Петрогра-

де в Таврійському палаці. Були присутні близько 410 депутатів. Головувати телем був обраний правий есер В. М. Чернов, за якого проголосувало 244

депутата. Я.М.Свердлов зачитав «Декларацію прав трудящого і експлуату- атіруемого народу» і запропонував зборам прийняти її, тобто визнати З-

радянської влада і її найважливіші декрети: про мир, землю, і т.д., а т.м. передати владу Радам. Установчі збори цього не зробило. біль-

шевіков покинули збори. Перед відходом лівих есерів збори приня- ло постанову про те, що верховна влада в країні належить йому і що РНК повинен підкорятися зборам. У 5-й годині командував охорони анархіст матрос А.Г.Железняков запропонував В. М. Чернова

15

припинити роботу зборів, заявивши: «Караул втомився». 6.01.1918 р о 4.40.

ранку Установчі збори припинили свою діяльність.

6. 01.1918 р ВЦВК прийняв декрет «Про розпуск Установчих собра- ня. 18.01.1918 р РНК прийняв декрет, в якому наказував з усіх раніше виданих законів усунути посилання на Установчі збори.

10.01.1918 р зібрався III Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, на якому були присутні 710 делегатів. 13.01.

1918 р почав свою роботу III Всеросійський з'їзд селянських депу-

татів. Ці з'їзди об'єдналися і в країні утворився єдиний вищий орган влади, що зміцнило нову владу. З'їзд схвалив розпуск уч- редітельного зборів і постановив усунути в усіх нових виданнях нормативних актів посилання на Установчі збори. Т.м. було вирішено зняти в найменуванні уряд слово «тимчасове».

Н а з'їзді була прийнята «Декларація прав трудящого і екс-

тіруемого народу », відкинута Установчими зборами. Була т.м. при-

нята резолюція «Про федеральних установах Російської Республіки»,

згідно з якою Російська Соціалістична Радянська Республіка засновувалася на основі добровільного союзу народів Росії як феде -рація радянських республік цих народів. З'їзд т.м. прийняв закон «Про соціалізацію землі», заснований на декреті II Всеросійського з'їзду «Про землю».

2. Діяльність радянської держави в галузі економіки.

Нова влада внесла серйозні зміни в аграрний сектор еко- номіки. Був прийнятий декрет «Про землю», згідно з яким поміщицька

Власність на землю скасовувалася негайно без всякого викупу. Поміщицькі маєтки, а т.м. питомі монастирські, церковні землі з усім живим і мертвим інвентарем, садибними будівлями переходили в розпорядження земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів надалі до Установчих зборів. Керуватися при здійсненні земельних перетворень слід «Селянським нака-

зом про землю », складеним на підставі 242 місцевих селянських на- казов редакцією Известий Всеросійського Ради селянських депутатів і опублікований в номері 88 цих Известий 19.08.1917 р« Наказі »містилися найважливіші положення:

- право приватної власності на землю скасовувалося назавжди. Земля не могла бути продаваність, купуватися, сдаваема в оренду або в заставу.

- вся земля зверталася у всенародне надбання і переходила в по-

льзованіе всіх трудящих на ній. Всі корисні копалини, А.Ж. ліси і води, що мають загальнодержавне значення, переходили у виняткових тельное користування держави. Дрібні озера, річки, ліси переходили в користування громад.

- Земельні ділянки з висококультурними господарствами - сади, планта-

16

ції, оранжереї і т.д. - не підлягали розділу, перетворювалися в показник-

Цінні та передавалися у виключне користування держави або про-

нок, в залежності від розміру і значущості їх.

- Право користування землею отримували всі громадяни незалежно від статі,

бажаючі обробляти її своєю працею. Наймана праця не допускався.

- Земля розподілялася за трудовою або споживчої нормі.

- Вся земля після відчуження надходила в загальнонародний земельний фонд.

- Розподілом її між трудящими повинні були займатися місцеві і центральні органи самоврядування. Форми користування зем- лей повинні були бути абсолютно вільними: подворная, хутірська,

громадська, артільна (як вирішить саме населення).

В результаті здійснення цих законів селяни отримали більш

150 млн. Га землі, звільняючись від щорічних орендних платежів в сум- ме 700 млн. Руб. золотом і від витрат на придбання землі в по- нейшем. Селяни звільнялися від обов'язку Селянському поземельному банку. Селянам було передано поміщицький сільськогосподарський інвентар- тар вартістю 300 млн. Руб. Поміщицьке землеволодіння було ліквіді- ровано. Радянська влада отримала потужну підтримку з боку кресть- янства. Стали створюватися колективні господарства: сільськогосподарські артілі, комуни.

М еропріятія нової влади в області промисловості почалися з введення робітничого контролю. 14.11.1917 р ВЦВК стверджує «Положення

про робітничий контроль ». У ньому, в інтересах планомірного регулювання народного господарства у всіх промислових, торгових, банкових, сільсько- господарських, транспортних, кооперативних, продуктивних товаріще- ствах і ін. Підприємствах, що мали найманих робітників або давали ра- боту на будинок, вводився робітничий контроль над виробництвом , купівлею, про- дажей продуктів і сирих матеріалів, зберіганням їх, а т.м. над финан- совою стороною підприємства. Цей контроль повинні були здійснювати робочі даного підприємства через свої виборні установи. У каж будинок великому місті,, губернії або промисловому районі предпіси- валось створення місцевого Раді робітничого контролю, що складався з перед- ставителей професійних спілок. Створювався Всеросійський Рада робітничих, до складу яких входили представники різних Профспілок і Рад робітничих.

Про ргани робітничого контролю здійснювали спостереження за производст- вом, встановлювали мінімум вироблення підприємства, вживали заходів до

з'ясуванню собівартості продукції, встановлювали контроль над діловим

листуванням, причому власники зобов'язані були пред'явити органам робітничо го контролю всю документацію. Винні в приховуванні документації від-

віча по суду.

У ведення робочого контролю було одним з основних меропри-

17

тий держави зі створення нової економіки. Його установа давало

можливість вирішити декілька завдань.

1). Встановлювався контроль над діяльністю господарів підприємств, щоб вони не бойкотували роботу зі створення соціалістичної економіки,

Не звертайте виробництво, не продавали підприємства, які не переводили

гроші за кордон, дотримувались законів нової влади.

2). Беручи участь в роботі робітничого контролю, робочі долучалися до управ- лення виробництвом.

У перші місяці існування нової влади націоналізувати лише приватні підприємства, власники яких не дотримувалися нові закони, зупиняли виробництво, кидали фабрики і заводи. Масова націо- налізації промисловості відбулася пізніше. У власність нової держави перейшли всі казенні залізниці і підприємства.

Про чень важливою подією в створенні нової економіки була націона- лізація банків країни, що проводилася відповідно до декрету ВЦВК

«Про націоналізацію банків» від 14.12.1917 р Банківська справа оголошувалося

державною монополією. Всі існуючі банки і банківські установи контори об'єднувалися з Державному банком. Великі вклади були

конфісковані. Анулювалися всі зовнішні і внутрішні позики, які

уклали як царський, так і Тимчасовий уряд. Зовнішній борг держави становив 16 млрд. Руб. Разом з внутрішнім боргом це сос- тавляет суму в 60 млрд. Руб.

Д ля організації народного господарства і державних фінансів за декретом ВЦВК і РНК від 2.12.1917г. засновувався Вища Рада на-

рідного господарства при РНК. Він повинен був виробляти спільні нор ми і план регулювання економічного життя країни. ВРНГ погоджені

вивал і об'єднував діяльність центральних і місцевих установ, що займалися паливом, металургією, транспортом, продовольством, зем-

леделіем, торгівлею, промисловістю, фінансами. йому надавалося

право конфіскації, реквізиції, секвестру і проведення інших меропрі-

ємств в області виробництва, розподілу державних фінансів. Всі існуючі установи з регулювання господарства підпорядковувалися

ВРНГ, якій надавалося право їх реформування. ВРНГ обла-

дав значними повноваженнями щодо керівництва економікою країни. У міру поглиблення процесу націоналізації промисловості деятель-

ність ВРНГ все більше зосереджувалася на управлінні промисло- ністю.

У січні 1918 р був націоналізований морської і річкової флот. У квітні 1918 р націоналізується зовнішня торгівля. Декрет РНК предос-

тавіл органам міського самоврядування займати порожні помеще-

ня, придатні для житла, під квартири для громадян, які потребують житло.

Із загостренням внутрішньої обстановки в країні і іноземній во-

енной інтервенцією навесні 1918 р держава починає проводити по

літики «воєнного комунізму».

18

Д екретом ВЦВК 9.05.1918 р про надання народному комісару продовольства надзвичайних повноважень підтверджувалася непорушність хлібної монополії та твердість цін. У декреті передбачалося, що кожен власник хліба зобов'язаний був «весь надлишок, понад кількість, необхідного для нового врожаю, заявити до здачі в тижневий термін після оголошення цієї постанови і кожної волості». Чи не здали хліб оголошувалися ворогами народу, підлягали суду із засудженням на термін не менше 10 років тюремного ув'язнення з конфіскацією имущест- ва і вигнання назавжди з громади.

В се організації та установи зобов'язувалися «беззастережно» испол-

нять все розпорядження народного комісара продовольства, що стосуються продовольчих питань. Постановами Наркомпрода селянам встановлювалися норми душевного споживання: 12 пудів зерна, 1 пуд

крупи на рік і т.д. Понад це хліб вважався надлишком і підлягав відчуженню. Однак цей декрет не розв'язав продовольчого питання в країні.

11.01.1919 р РНК приймає знаменитий декрет про продовольчу розверстку, згідно з яким всі кількість хліба і фуражу, необхід моє для задоволення пріоритетних державних потреб, разверстивалі між що роблять хліб губерніями. Селянам залишали визначено- ну кількість продовольства для харчування, фураж для худоби і зерно для посіву. Все інше зерно підлягало вилученню за гроші. Чи не сдав- шие хліб піддавалися безоплатному примусовому відчуженню хліба, судового розгляду, а, а злісно вкривають запаси хліба до того ж засуджувалися до конфіскації майна. Ці заходи дали певні результати. Якщо в 1917 - 1918 рр. було заготовлено лише 30 млн. пудів хліба, то 1918 - 1919 рр. - 110 млн. Пудів, а в 1919 - 1920 рр. - 260 млн. Пудів.

У період політики «воєнного комунізму» йде прискорений процес

націоналізації не тільки великої, а й середньої і навіть дрібної про- мисловості. У травні 1918 р почалася націоналізація підприємств цукор-ної промисловості, в червні - нафтовий. 28.06.1918 р РНК видає декрет про націоналізацію найбільших підприємств гірничої, металургійної і металообробної, текстильної, електротехнічної, лісопильної, ін. Промисловості, а т.м. підприємств за місцевим благоустрою та підприємств залізничного транспорту. Вони оголошувалися собственнос- ма РРФСР. Постановою ВРНГ все промислові підприємства, що перебували у володінні приватних осіб або товариств, що мали число робочих понад 5 при механічному двигуні мул 10 без механічного двигуна, оголошувалися націоналізованими.

Р езко звужується грошовий обіг в країні. Гроші зникають у взаєминах з підприємствами. Продовольчі та промислові

товари розподілялися за картками і безкоштовно. У наприкінці 1920 р отме-

рівнялася плата за житло, користування електроенергією, паливом, постачання населення медикаментами, ширвжитком і т.д.

19

Г осударства вводило загальну трудову повинність. На транспорті вводився воєнний стан.

3. Формування нового права.

Про формленія нового права відбувалося шляхом видання окремих нормативних актів. У 1918 -1919 рр. була проведена деяка системат- зация норм права. Правом видання законодавчих актів мали Все- російський з'їзд Рад, ВЦВК, РНК, а з 1919 р - Президія ВЦВК. Видавали правові акти також центральні органи управління. Право- творчими правами були наділені і місцеві Ради. У виробленні нормативних актів в ряді випадків брали участь громадські організації трудящих; профспілки в створенні норм трудового права. На місцях іноді приймалися місцеві невеликі кримінальні і процес- суальних кодексів.

З аконодательние акти називалися по-різному: звернення, відозви, декрети, постанови, декларації. Нормативні акти РРФСР служили зразком для законодавства інших республік.

Цивільне право.

У власність держави перейшли земля, надра, ліси, води, перед-

прийняття великої, а потім середньої і навіть дрібної промисловості, за- лізниць дороги і т.д. В результаті націоналізації сфера приватної собст- ності громадян, засновану на особистій праці, але всіляко гнобили власників, які експлуатували працю інших. Скорочувалися договірні відносини. Відносини між націоналізованими підприємствами будувалися в основному на адміністративному праві.

Д екрет ВЦВК «Про скасування спадкування» скасував спадкування як за законом, так і по духівниці. Після смерті власника иму-

щество, йому належить, як рухоме, так і нерухоме, ставала

лось державним надбанням РРФСР. Потребували і нетрудоспо- собнимі родичі померлого надалі до видання декрету про загальне соціальне забезпечення. Майно не перевищувала 10 тис. Руб., Пере-

ходило пережили дружину або найближчим родичам незалежно

від їх працездатності та потребу.

Д арені і всяке інше безоплатне надання, передача, пере- поступка і т.п. майна на суму понад 10 тис. руб. визнавалися не- дійсними. Пожертвування допускалися без обмеження суми, але на суму, що перевищує 10 000 руб., Був потрібний дозвіл РНК.

Н есколько декретів в 1918 - 1919 рр. були присвячені авторському і винахідницькому праву. Держава надавалося право на націона-

лизацию авторських творів. Не можна було передавати авторські пра-

ва у спадок. Винахідникам видавалися авторські свідоцтва на

винахід.

20

Сімейне право.

З емейное право стало формуватися як самостійна галузь права, а в колишніх системах права сімейно-шлюбні відносини були

предметом регулювання цивільного права.

У грудні 1917 ВЦВК і РНК приймають 2 декрету: «Про громадян- ському шлюбі, про дітей і ведення книг актів стану» »і« Про расторже- ванні шлюбу ». У декретах містилися важливі, нові норми про шлюб, се-

мье, взаємини подружжя, батьків і дітей і т.д. Держава надалі визнавало лише цивільні шлюби. Церковний шлюб оголошувався приватною справою наречених. Встановлювалися принципи добровільності вступу в шлюб і рівноправності вступили в шлюб. Для вступу в шлюб не вимагалося згоди батьків, начальства, не мала значення приналежність до стану, раси, релігії. Вік для вступу в шлюб був встановлений такий: для чоловіків - 18 років, для жінок - 16 років. Встановлювалася моногамна форма шлюбу. Позашлюбні діти уравні-

валися з шлюбними щодо прав і обов'язків як батьків до дітей, так і дітей до батьків. Батьком і матір'ю дитини запісива- лись особи, які подали про це заяву. Допускався судовий порядок встановлення батьківства. Акт про смерть особи складався органами загсу за місцем події.

У станавливаются вільний розлучення за бажанням одного з подружжя або обох. Це питання розглядалося судом, але якщо було обопільне згоду, розлучення міг бути оформлений і РАГСом. Якщо були діти, то суд

вирішував, у кого залишаються неповнолітні діти.

У декреті РНК «Про відділення церкви від держави і школи від церкви» було чітко зафіксовано, що акти громадянського стану ведуться виключно цивільною владою: відділами записів шлюбів і народжень.

16. 09. 1918 ВЦВК приймає «Кодекс законів про акти цивільно го стану, шлюбне, сімейне, і опікунській право. Це був перший кодекс в історії радянського права. У ньому з'явилося важливе положе- ня про те, що церковні і релігійні шлюби укладені до 20 грудня, мали силу зареєстрованих шлюбів. Детально регламентіро- валися права і обов'язки подружжя. Шлюб не створював спільності иму- щества подружжя. Подружжя могли вступати між собою в усі дозволен- ні законом майно - договірні відносини. Потребував чоловік мав право на утримання від другого з подружжя, якщо останній був в змозі надати йому підтримку. Завагітніла і не складалася в шлюбі жінка не пізніше 3 місяців до пологів дитину подавала за- ня в місцевий відділ реєстрації актів цивільного стану за місцем

проживання, вказуючи час зачаття, ім'я та місце проживання батька. У 2-х тижневий термін, особа зазначене в заяві батьком, міг порушити

судовий спір проти матері про неправильність її заяви. суд,

21

який визнав особа батьком, визначав т.м. його участь у витратах, пов'язаний- ні з витратами на дитину.

У кодексі було записано, що батьківські права здійснюються ис ключітельно в інтересах дітей, і якщо цього не робилося, суд може позбавити батьків цих прав. Батьки зобов'язані піклуватися про неповнолітні дітей, а діти, повинні містити непрацездатних і нуж- дающихся батьків, якщо вони не отримували змісту від держави. Кодекс не допускав усиновлення. Над неповнолітніми та хворими встановлювалася опіка.

Трудове право.

Ф орміруется як самостійна галузь нової системи права. та-

кой відрости права не було в колишніх системах права.

П ервим нормативним актом нової держави про працю було поста- новлення радянського уряду «Про восьмигодинний робочий день, про- тривалості і розподілі робочого часу». Ця постанова поширювалося на всіх осіб, зайнятих роботою за наймом. Робоча вре- мя протягом тижня не повинна була перевищувати 46 годин. Не пізніше 6 ч. Після початку роботи повинен бути встановлений перерву для відпочинку і прийняття їжі тривалістю не менше 1 ч. Заборонявся нічна праця жінок та підлітків до 16 років. Чи не допускалися до роботи за наймом осіб, які не досягли 14 років. Робочий час осіб, які не досягли 18 років, не повинно було перевищувати 6 ч. При однозмінній денній роботі найменша тривалість недільного і святкового відпочинку визначав в 42 години. При роботах в особливо шкідливих виробництвах ра- Бочее час підлягало скорочення. До підземних робіт жінки і підлітки до 18 років не допускалися. Понаднормові роботи оплачувалися у подвійному розмірі, але жінки і підлітки до 18 л. до них не допус- калісь.

«Д екларація прав трудящого і експлуатованого народу», ввела загальну трудову повинність, з метою знищення паразитичних верств суспільства. Декларація ця увійшла до Конституції РРФСР 1918 р

Конституція визнавала працю обов'язком усіх громадян республіки і проголошувала гасло: «Не трудящий та не їсть».

У водилося страхування на випадок хвороби. У країні було безробіття. Для вирішення цієї проблеми створювалися біржі праці. безробітним дер-

ство надавало допомогу. Постановою РНК від 14.06.1918 р вводилися оплачувані двотижневі відпустки робітникам і службовцям, проработав-

шим на державному або приватному підприємстві не менше 6 міс.

У грудні 1918 р приймається Кодекс законів про працю (КЗпП). До нього увійшли принципові положення раніше виданих законів про працю.

Кодекс містив 137 статей, які становили 9 розділів:

* Про трудову повинність, * право на застосування праці,

* Порядок надання праці, * про попередньому випробуванні,

22

* Про переведення та звільнення працівників, * про винагороду за працю,

* Про робочий час, * про охорону праці,

* Про забезпечення належної продуктивності праці.

Крім цього було 5 додатків:

* Правила про порядок встановлення непрацездатності,

* Про видачу посібників трудящим під час їх хвороби,

* Про безробітних і видачу їм допомоги,

* Про трудові книжки;

* Про щотижневий відпочинок і святкових днях.

До Зот діяв як на державних, так і на приватних перед-

підприємствах. Підтверджувалася загальна трудова повинність для осіб від 16 до 50 років. Кодекс приділив велику увагу профспілкам, їм предос-

тавляются значні повноваження в регулюванні оплати праці, най- ма і звільнення і т.д. Кодекс заміняв соціальне страхування социаль- ним забезпеченням з фондів держави. Однак в надзвичайних усло- віях громадянської війни та іноземної військової інтервенції багато по- розкладання КЗпП не змогли бути реалізовані.

Кримінальне право.

П ервое час нова влада видавала окремі нормативні акти, які мали відношення до кримінального права. До квітня 1918 було приня- то 17 спеціальних кримінально - правових декретів і 15 актів про отдель- них злочини, до кінця липня 1918 року їх було відповідно 40 і 69. Велика увага держава приділяла боротьбі з контрреволюціонни- ми злочинами.

П ервим спеціальним нормативним актом нової держави в про-

ласті кримінального права було постанову II Всеросійського з'їзду З- ветовим «Про скасування смертної кари», згідно з яким «відновлена ​​Керенським смертна кара на фронті скасовувалася». До 16.06.1918 р смер- тну кару як міру не застосовували.

І нструкц НКЮ революційним трибуналом від 19.12.1917 р кон- кретізіровала положення Декрету про суд №1 про підсудності революціон- них трибуналів, згідно з яким їм підлягали справи про осіб, органі- зующих повстання проти влади робітничо - селянського уряду, ак- тивне протидію уряду, непокора йому, саботаж, прекра- щення і скорочення випуску предметів масового споживання, скупку, приховування, псування і т.д .; порушення декретів, наказів, обов'язкових пос тановленіе і ін. опублікованих розпоряджень уряду, якщо в них передбачено переказ за порушення їх суду революційного три- Буна; зловживання владою. Це була перша спроба дати норми Особливої ​​частини кримінального права щодо справ, підсудних трібу- налам. Інструкція давала перелік заходів покарання застосовуються револю- ційними трибуналами: грошовий штраф, позбавлення волі, видалення з столиць, окремих місцевостей або меж Російської Республіки, оголошення громадського осуду, оголошення винного ворогом наро-

23

да, позбавлення винного всіх або деяких політичних прав, секвестр чи конфіскація (часткова або загальна) майна, присудження до обяза- тельним громадських робіт.

З озданние революційні трибунали друку застосовували такі покарання: грошовий штраф, вираз громадського осуду, про кото ром притягнуте твір друку доводить до загального відома способами, зазначеними трибуналом, спростування неправдивих відомостей, вре-

менная або назавжди припинення видання або вилучення його з пово- ня, конфіскація в загальнонародну власність друкарень чи иму- щества видання друку, позбавлення волі, видалення з меж столиць, окремих місцевостей і меж Російської Республіки.

У зв'язку із загостренням обстановки в країні 16.06.1918 р було опуб-

радіти постанову НКЮ, наділені революційні трибунали правом застосування найвищої міри покарання.

У 1919 р НКЮ підготував важливий документ із загальної частини уго- ловного права, узагальнив законодавство, а т.м. судову практику загальних судів і революційних трибуналів. «Керівні начала з уго- ловного права РРФСР» були видані в якості постанови НКЮ. «Керівні початку ...» включали введення і 8 розділів:

* Про кримінальному праві, * про кримінальне правосуддя,

* Про злочин і кару, * про стадіях здійснення преступ-

лення,

* Про умовне засудження, * про співучасть, * про видах покарання,

* Про простір дій кримінального права.

У вступі дана оцінка класової суті буржуазного права, кото

рої, як і буржуазний апарат, підлягала зламу. Кримінальну право мало своїм змістом правові норми, якими система гро -

ських відносин даного класового суспільства охороняється від порушення (злочини) за допомогою репресії (покарання). Містилося важливе по- ложення про те, що радянське правосуддя здійснюється народними су- дами і революційними трибуналами. Злочин визначалося як порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним правом. Покарання визначалося як міра примусового впливу, посред- ством якій влада забезпечує збереження даного порядку общест- ських відносин від порушників останнього (злочинців). Завдання на- показання розкривалася як охорона громадського порядку від совершівше- го злочин або замах на вчинення такого і від бу- дущіх можливих злочинів, як даної особи, так і ін. Осіб, тобто як завдання загального попередження. При визначенні міри покарання суд повинен був оцінювати ступінь і характер небезпеки для суспільства як самого злочинця, так і вчиненого ним діяння. Перераховувалися обсто- ятельства, які повинні були враховуватися судом при визначенні міри покарання.

У головний відповідальність наступала з 14 років. Містилося положе- ня про необхідну оборону. Чи не підлягали суду і покаранню особи, з-

24

вершили діяння в стані душевної хвороби. У спеціальному разде- ле давалися зразкові види покарань: навіювання, вираз громадськості ного осуду, примусу, примус до дії і т.д. Розстріл був виняткової мірою покарання. Народні суду не застосовували страти, її могли використовувати тільки революційні трибунали.

П редусматрівалось умовне засудження до вчинили злочин вперше і притому при виключно важкому збігу обставин його життя, коли небезпека засудженого для гуртожитку не вимагає його ізоляції.

У головне право РРФСР діяло на всьому просторі респуб- лики щодо як її громадян, так і іноземців, які вчинили на її території злочину, а т.д. щодо громадян Української РСР і інос- Транці, які вчинили злочини на території іншої держави, але ухилившись від суду і покарання в місці скоєння злочину і знаходяться в межах РРФСР.

4. Конституція РРФСР 1918 р

Д про прийняття Конституції РРФСР 1918 р радянську державу з- дає цілий ряд актів, що мали конституційне значення. II Всероссій- ський з'їзд Рад проголосив перехід всієї влади в руки Рад як в центрі, так і на місцях. Встановлювався принцип єдиновладдя і повновладдя Рад, закріплений потім у Конституції. Цей з'їзд прийняв т.м. декрети «Про мир», «Про землю», основні положення яких

згодом увійшли до Конституції. 2.12.1917 р була опублікована «Декларація прав народів Росії», законодавчо закріпивши націо- нальна політику Радянської влади. Приймається Декрет про робочому кон-

контролі. 1.12.1917 р створюється ВРНГ. Декретом від 14.12.1917 р націоналізіро- валися банки. За декретом від 15.01.1918 р створювалася Червона Армія.

Д ля зміцнення диктатури пролетаріату, правопорядку, законності в країні, успішної реалізації соціалістичних ідей необхідно було створення основного закону - Конституції.

У перші кроки по створенню першої Конституції були здійснені

III Всеросійським з'їздом Рад, доручив ВЦВК розробити ос

новні положення Конституції РРФСР, але доручення не було вико- але тому відбулося різке загострення міжнародної обстановки.

IV Всеросійський з'їзд Рад вирішив це питання, ратифікувавши Брестський мирний договір.

III Всеросійський з'їзд Рад прийняв акти мали непосредст- венное значення для вироблення згодом проекту Конституції. це:

- «Декларація прав трудящого і експлуатованого народу».

- «Про федеральних установах Російської Республіки».

Після укладення Брестського миру з'явилася можливість практично приступити до створення проекту Конституції. 30.03.1918 р ЦК РПК (б)

25

прийняв рішення про створення комісії для розробки Конституції. про-

ведення в життя цього рішення було доручено Я. М. Свердлова. Вже 1.01.1918 р стала створюватися конституційна комісія. До комісії увійшли пропорційно їх складу у ВЦВК представники наступних

партій: від більшовиків - Я.М.Свердлов, М.Н.Покровский, І. В. Сталін, від

фракції лівих есерів - Д.А.Магеровскій і А.А.Шрейдер, від есерів - макси-

малістов - А.І.Бедерніков. з дорадчим голосом. До комісії увійшли т.м. представники наступних наркоматів: у справах національностей, фінансів, військових справ, юстиції, внутрішніх справ і ВРНГ. Коміс- цю очолив Я.М.Свердлов. Матеріали комісії публікувалися в "З-

Вести ВЦВК ", на сторінках яких велося обговорення проектів раз- делов Конституції.

10. 07.1918 р V Всеросійський з'їзд Рад прийняв Конституцію. 19.07.1918 р з моменту опублікування в «Известиях ВЦВК» Конституція

РРФСР вступила в дію.

До онстітуція РРФСР 1918 р складалася з 6 розділів:

1. Декларація прав трудящого і експлуатованого народу;

2. Загальні положення Конституції Російської Радянської Федеративної Со- ціалістіческой Республіки;

3. Конструкція Радянської влади;

4. Активне і пасивне виборче право;

5. Бюджетне право;

6. Про герб і прапор Російської Радянської Федеративної Соціалістичної

Республіки.

До онстітуція закріпила політичну основу - Ради робітничих, солдат

ських і селянських депутатів; диктатуру пролетаріату у формі Респуб-

лики Рад (ст 1, 9). У ній знайшли відображення найважливіші заходи радянської держави в галузі економіки: націоналізація землі, бан-

ков, лісів, надр, вод; введення робітничого контролю і ВРНГ як перших кроків до націоналізації фабрик, заводів, рудників, транспорту; анулювати вання зовнішніх позик, укладених до революції (ст. 3). Конституція відобразила федеративний принцип державного устрою РРФСР (ст.11).

Р аздел третій «Конструкція Радянської влади» присвячений организа- ції і діяльності центральних і місцевих органів влади і управ- ня. В основу побудови і діяльності радянського державного апарату було покладено принцип демократичного централізму. Вищим органом влади в країні був Всеросійський з'їзд Рад, а в пе- ріод між з'їздами - ВЦВК. ВЦВК утворював Рада народних коміс- саров для загального управління країною. Конституція визначила компетен- цію цих органів, вони наділялися законодавчими повноваженнями.

Н а місцях влада належала обласним, губернським, повітовим, по-

лостним з'їздів Рад; міським і сільським Радам, які обирали виконавчі комітети.

26

До онстітуція проголосила нову, класову, пролетарську демок-

ратію, демократію тільки для трудящих. Працівникам надавалися такі політичні права: обирати і бути обраними до органів Радянської влади; свобода слова, зібрань, мітингів, маніфестацій, свобода спілок. Ставилося завдання надати трудящим «повне, всебічне та безкоштовну освіту» (ст. 17). Визнавалися рівні права «за грома-данами незалежно від їх расової і національної приналежності» (ст. 22). Конституція надавала право політичного притулку всім іноземцям, що піддавалися переслідуванням за політичні та религи-орга- злочину. (Ст. 21). З метою забезпечення за трудящими дей- ствительность свободи совісті церква відокремлювалася від держави і шко- ла від церкви, а свобода релігійної та антирелігійної пропаганди зізнавалися за всіма громадянами. Конституція записала лише ті права, здійснення яких гарантувалося в тих умовах. Тому в ній немає права на працю, відпочинок, освіту та ін.

П олітіческіе права надавалися лише трудящим. експлу-

Торські елементи були позбавлені політичних прав, в т.ч. і виборчий них прав. Ці обмеження викликалися конкретної історичної обста- новки того часу в Росії, надзвичайно гострої класової боротьби в країні.

До онстітуція закріпила не лише права, а й обов'язки, визнавши

працю обов'язком усіх громадян і проголосивши гасло: «Не трудящий та не їсть». Обов'язком всіх громадян був захист соціалістічес-

кого Вітчизни. Причому почесне право захищати революцію зі оружі-

ем в руках надавалося лише трудящим; на нетрудові ж еле

менти покладалося відправлення інших військових обов'язків.

Р обоча мали перевагу під час виборів перед селянами. Це давало можливість закріпити керівну роль робітничого класу в мелкокрестьянской країні, якою була РРФСР.

У ибори в усі ланки Рад, крім міських і сільських, були багатоступеневі, непрямі. Правом обирати і бути обраними в Сові

ти користувалися трудящі, які досягли до дня виборів 18 років, незалежні Сімо від віросповідання, національності, статі, осілості і т.п. Цим правом користувалися і військовослужбовці. Виборці мали право отзи- вать обраного депутата.

До онстітуція намітила завдання на перехідний період від капіталіз- ма до соціалізму: знищення експлуатації людини людиною, беспо- щадний придушення опору експлуататорів, усунення розподілу суспільства на класи, побудова соціалізму (ст. 3).

До онстітуція послужила певною мірою базою для последующе- го законодавства. Вона справила великий вплив на формування конституцію інших радянських республік.

27

Г о с у д а р с т в е н н а я а к а д е м і я з ф е р и б и т а й у з л у р

М е ж р е г і о н а л ь н и й і н с т і т у т е к о н о м і к о - п р а в о в о г о о б е з п е ч е н і я з е р в і з а.

Історія держави і права Росії.

Тема № 20:

Виникнення основ радянського права.

Конституція 1918 року.

Студентки суботньої групи

Викладач: Чистяков Н.М.

План роботи:

Створення радянської держави і права .................. 3

1. Злам буржуазного і створення нового державного апарату ... .3

Місцеві органи влади і управління ............................................. .14

Установчі збори ..................................................................... 15

2. Діяльність радянської держави в області економіки ............ 16

3. Формування нового права ................................................... .. ... 20

Цивільне право ........................................................................... .20

Сімейне право ................................................................................. ..21

Трудове право .................................................................................... 22

Кримінальну право ................................................................................. .23

4. Конституція РРФСР 1918 року ................................................... ..25

..........................................................................................

Список використаної літератури:

«Історія держави і права Росії». Ісаєв. Вид. «МАУП». 1997 р

«Історія держави і права Росії». Під ред. Титова. Вид. «Проспект». 1998 р

«Як скласти іспит з історії держави і права Росії». І.В.Іванцова. Вид. «Фенікс». 1999 р

«Посібник з історії Росії». Вид. «ИНФРА-М». 1997р.

"Основи права". Під ред. Д.П. Котова. Вид. «Центр». 1998 р

«Коротка історія СРСР». Синельников А.Г. Том II 1997 р