Афінська держава та стародавня Спарта у стародавній історії та культурі людства

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

АФІНСЬКА ДЕРЖАВА ТА старожитніх СПАРТА У СТАРОДАВНІЙ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРІ людства

ПЛАН

1. Заснування та утвердження Афінської держави.

2. Стародавня Спарта - феномен військово-полісної организации держави.

3. Греко-Перські Війни, Вплив на Хід стародавньої історії.

4. Афінська демократія.

5. Використана література.

1. Заснування та утвердження Афінської держави.

Афінська держава булу однією з найбільшіх у Стародавній Греції. УIX-VIII ст. до н. є. во время Расписание и родового ладу відбулось об 'єднання громад Аттики вокруг Афін. Згідно владу в Афінах захопіла Родова арі-стократія (евпатрідов), яка замініла басилевса и народні збори обраних зі свого середовища архонтами и посил роль арістократічної ради - ареопагу. У цею период в Афінах сформувалося Боргова рабство.

Внаслідок реформ правителя Афін Солона, тіранії Пісістрата и реформ Клісфена (VI ст. До н. Є.) Владу евіштрідів Було ліквідовано, експропрійовані ними землі повернуто збіднілім селянам, а Боргова рабство скасовано.

Афіни стали державою рабовласніцької демократії, якові очолювалі звертаючись народними Зборами громадян Рада п'ятисот, геліея (громадський суд) и КОЛЕГІЯ з 10 стратегів.

Права й обов'язки громадян визначавши за майнонім цензом. Експлуатація рабів, якіх привозили до Афін и чісельність якіх зростан, стала основою економіки.

Подалі розвиток Афін тісно пов'язаний зі зростанням морської могутності, з перемогою у греко-перських війнах, організацією Першого Афінського Морського союзу (Делоській союз) и Створення Афінської морської держави, до якої належало около 200 союзних міст-держав.

Найвищий розквіт Афінської держави та піднесення ее могутності пріпадає на годину правления Перікла (443-429 рр. До н. Є.). Афінська конституція цього ПЕРІОДУ не зазнається помітніх змін, но з ліквідацією май-еювого цензу и запровадження оплати державних посад всі корінні громадяни Аттики чоловічої статі малі право брати участь в управлінні державою. Афіни превратились на центр не лишь економічного и політічного, а й культурного життя Давньої Греції.

За часів Перікла жили Такі видатні Вчені, письменники и художники, як Геродот, Анаксагор, Софокл, філій та ін., Було відбудовано Акрополь, споруджено его головний храм Парфенон ТОЩО.

Агресивна зовнішня політика Афінської держави, спрямована на здобуття гегемонії в Греції, на економічне та політичне панування в других районах Середземномор'я, наштовхнулась на сильного суперник - Спарту, что зрештою прізвело до Пелопоннеської Війни (431-404 до н. Є.), Яка закінчілася поразка Афін и Розпад Афінської морської держави. УIV ст. до н. є. Афінська держава переживала глибокий кризу, ее Спроба відновіті свою Могутність Шляхом у творення ДругогоАфінського Морського союзу успіху НЕ малі.

У 338 р. до н. є. Афінська держава, разом з іншімі державами Греції, булу завойована Македонією.

2. Стародавня Спарта - феномен військово-полісної организации держави.

З Другої половини VII ст. до н. є. на Перше місце среди держав Пелопоннесу вісувається Спарта. Назву державі дало місто Спарта, что вінікло в XI-X ст. до н. є. Впро-довж IX - Першої половини VIII ст. до н. є. спартанці вели запекли боротьбу з сусіднімі племенами за панування над всією Лаконією - область на півдні Пелопон- и несу, якові зрештою підпорядкувалі життя без власти. Значний частина місцевого (ахейського) населення булу понева-лева. Ті общини, Які мешкали на малородючіх землях и добровільно признал гегемонію Спарти, увійшлі до складу окремої держави на правах так званні періеків. Зовні вважаю особисто вільнімі и корістуваліся Громадянська правами в своих громадах и полісах. У самій Спарті смороду почуваліся людьми "другого сорту".

Таким чином, у Спарті існувалі три основні класи: повноправні громадяни - спартіаті, поневолені ілоті (населення, навернення у рабство; срок "ілоті" означав - полонені) та Вільні, но НЕ повноправні періекі.

У цею период сформуваліся основи державного устрою І Спарти, что НЕ змінюваліся впродовж століть. Тут правили две царські дінастії, представник якіх корістуваліся загальною повагою, хоча влада їх булу дуже ограниченной.

Особливе місце в Ранній історії Спарти посідає период так званні Мессенськіх війн. Причиною їх був "земельний голод". Спарта вірішувала Цю проблему за рахунок своих сусідів. Головного об'єктом спартанської експансії стала багата и велика область у Південно-західній части Пелопоннесу - Мессенія.

Перша Мессенська війна трівала около двадцяти років и завершилася перемогою спартанців, Які мимоволі ее населення, зібравші велику Даніна. Проти поневолені мессенці повстали проти панування Спарти. Розпочалася друга війна І, незважаючі на героїзм міс-іч'іщів, Спарта знову здобула победу.

Найродючіші землі Лаконії та Мессенії були розподілені и роздані спартіатам разом Із закріпленімі за ними ілотамі, Які були зобов'язані працювати на володаря пемлі, доповідна податок. Спартіаті НЕ малі право про-дати чи вбити ілота, оскількі рабі и земля вважаю власністю держави.

Праця ілотів давала спартіатам можлівість НЕ працювати, вівільняючі годину для зайняти ДЕРЖАВНИЙ справами, Вдосконалення військового мистецтва.

Разом з тим існувала Постійна загроза Заколоту ілотів. Утріматі їх у покорі можна Було з помощью систематичного терору. Законодавцем Лікургом Було проведе-и ю серію реформ, Завдяк Яким у короткий срок Спарта превратилась в військовий табір, усі мешканці которого повінні були дотримуватись суворої дисципліни. Закони Лікурга регламентувалі найменші Подробиці поведінкі, форми одягу, даже бороди и вусів шкірного громадянина.

Закони передбачало, что Кожний спартіат винен БУВ віддаваті своих семірічніх дітей у СПЕЦІАЛЬНІ табір, де у них віховуваліся навички воїна, терплячість, уміння наказуваті и підкорятіся, переносіті Різні Труднощі.

Основою Законів БУВ принцип рівності. Запроваджувалася система ЗАХОДІВ, спрямованостей проти особістом збагачення: вилуч з обігу золоті та срібні монети, заборонено купівлю-продаж землі, всі спартіаті малі носить простий и грубий одяг, Було Накладено Заборона на виробництво и Користування предметами розкоші ТОЩО. За виконання Законів и правил поведінкі стежа СПЕЦІАЛЬНІ наглядачі, Які вживатися адміністратівніх ЗАХОДІВ до порушників.

Перетворення спріялі консолідації вільніх громадян перед постійною готовністю ілотів до повстання. Завдя- ки цьом Спарта Вийшла переможниця у третій Мес сенській и в Пелопоннеській війнах. Вона підкоріла соб практично всі держави Пелопоннесу, намагаючися троянд ширення свой Вплив на Афіни. Проти велікодержавні претензії базуваліся лишь на військовій могутності, в економічному, політічному и культурному відношенні Спарта відставала від грецького держав, особливо від Афін.

Поступово Спарта ставала головного оплотом Політичної Реакції на территории Греції.

Державний устрій Спарти МАВ Яскрава вираженість характер рабовласніцької олігархії. Найвищий органом державної влади були Народні збори (апелла) за участю всех спартіатів. Проти порівняно з афінськімі Зборами смороду були значний обмежені у правах: могли прійматі або відхіляті закони, но НЕ обговорюватись їх. Чи не обговорюваліся такоже фінансові питання, чи не контролювалася діяльність магістратів, які не розглядаліся судові справи. Фактично це БУВ орган спартанської олігархії.

Вірішальну роль у державному управлінні відігравала Рада геронтів (герусія) з ЗО чоловіків ВІКОМ старше 60 років. 28 Із них оббирати довічно, до складу геронтів входило и два Царі. Рада нікім НЕ контролювалася и мала право скасовуваті решение Народних зборів. Вона Фактично вірішувала усі справи держави. Чи не Менш авторитетні органом булу колегія з п'яти наглядачів. Смороду наглядалі за виконання Законів, контролювалі посадових осіб, даже діяльність царів, Щоб не допустіті Посилення царської влади, малі право прітягаті царів до суду.

У Спарті владарювалі два Царі, Які належали до двох дінастій. Кожний з них користувався однаково властью и БУВ підконтрольній апеллі, герусії та Колегії наглядачів. Прерогативою царів Було Верхівні військове керівництво Опис и керівництво Опис релігійнім культом. Царі були великими землевласнікамі.

Величезна роль у державному управлінні належала військовім. Спартанська апелла як верховний орган булу практично Зборами воїнів-спартіатів. В армії існував чисельність Командний корпус.

Загаль спартанській державний устрій БУВ поєднанням Громадянської та ВІЙСЬКОВОЇ власти, в якому влада щузької спартанської олігархії урівноважувалась автотетом Військових командирів на чолі з царями, з Якими змушені були рахувати спартанські віборні органи.

Спарті належала провідна роль у Пелопоннеському союзі, Який БУВ однією з найсільнішіх військово-політічніх коаліцій Греції. Віщим его органом були збори всех союзніків, что відбуваліся в Спарті. Кожний союзний поліс МАВ на них один голос. Рішення зборів затверджуваліся спартанською апеллой. Союзні військо очолювалося спартанськімі царями.

Вікорістовуючі Значний військово-політичний Потенціал Пелопоннеського союзу, Спарта стала однією з наймогутнішіх держав Греції та відігравала вірішальну роль у грецький мире в V-IVст. до н. є., віступаючі оплотом грецької олігархії.

2. Греко-Перські Війни, Вплив на Хід стародавньої історії.

Напрікінці VI ст. до н. є. для грецького полісів вінікла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії.

Греко-Перська війна датується 500-449 р. до н. є. Зазвічай ее назівають греко-перських війнамі того, и цо воєнні Дії здійснюваліся як ряд більш чи Менш тріпаліх воєнніх кампаній. їх Було п'ять: 1) 500-494 рр. до н. є .; 2) 492-490 рр. до н. є .; 3) 480-479 рр. до н. є .; 4) 478-459 рр. до н. є .; 5) 459-449 рр. до н. є.

Захопівші грецькі міста Малої азії та острови східної части Егейського моря, Перська правляча Верхівка розроб плани завоювання полісів Балканської Греції. Розвінуті грецькі полісі пріваблювалі персів НЕ только своим багатством, а й можлівістю панування в Середземномор'ї.

Дерло проти персів повстали місто Мілет у 500 р. до н. є. на чолі з Арістагом. За ним підняліся всі міста Малої азії, что создали єдине командування и завдан поразка фінікійському флоту. Проти персів споряділі флот Із 600 суден и здобулі победу. После почти річної блокади Було зруйновано Мілет, а Незабаром пріведені "до покори й інші міста.

Причиною поразка повстанців стали Різні військово-економічні потенціалі супротівніків.

После придушенням повстання перських Імператор Дарій мобілізував значні суходільні та морські сили и розпочав загарбання північного Узбережжя Егейського моря. Проти ця спроба булу Невдалий. После трівалої воєнної та діпломатічної подготовки перси розпочалі! Нові воєнні Дії проти Балканської Греції. Спочатку геть: вісаділіся на о. Евбеї, а потім у Північно-східній чаї тіні Аттики - біля м. Марафон.

Талановитий полководець Мільтіад отказался в: тактики оборони Афін, повів грецькі війська до Мара фону и давши там персам рішучій бой. На Марафонські: рівніні в бою стікнуліся грецька фаланга та розсіпні ряди персів. Розбите персів на фланги, греки зніщілі центр перської армії. Загинули 6 тис. персів и 195 важ-коозброєніх грецький піхотінців. В Афіни Було Відправлено скороходця з радісною звісткою, Який з вігуком "Перемога!" мертвий впав на агорі. У пам'ять про цею епізод на Олімпійськіх Іграх Було встановлен марафонську Дистанцію в 42км 195м (відстань від місця битви до афінської агори).

Перемога афінян мала величезне морально-політичне значення. Вона засвідчіла предпочтение грецької ВІЙСЬКОВОЇ организации.

Проти правляча Верхівка персів НЕ відмовілася від своих планів. Наступний, третю воєнну кампанію розпочав син Дарія Ксеркс, Який з усіх кінців імперії стягував війська в Малу Азію, споруджував флот, дбав про зброю и продовольство. Готувалася до Війни і Греція: 31 поліс подписал догоду про військовий союз: об'єднувалися збройні сили и флот, будували порти, відбуваліся постійні військово-морські навчання.

Фаланга - щільно зімкнуте Лінійне шікування піхоті для бою. Мала 8-16 рядів, за фронтом Займаюсь до 500м.

480 р. перси переправилися через протоку Геллес-понт, пройшли всі фракійське Узбережжя и Македонію. Греки звертаючись Фермопільську ущеліну, Якою проходила єдина дорога з Фессалії в Середньому Грецію, своим оборони кордоном. Оборона Фермопіл мала обмежені цілі: перевіріті боєздатність персів, згуртуваті в спільній Битві союз грецький міст и віклікаті ненависть до загарбніків. Смороду були досягнуті. Підготовлена ​​велика Перська армія НЕ змогла перемогті незначна грецький нагін - 300 спартанців. Проти Завдяк Зрадник-фе-салійцю Ксеркс зміг зайти грекам в тил, что заставил їх підступіті. На місці залишилась лишь спартанці, Яким закон забороняв відступаті. Всі смороду героїчно погибли, їхній подвиг увійшов у Світову Історію як символ ВІЙСЬКОВОЇ вірності.

Персам удалось захопіті СЕРЕДНЯ Грецію, зокрема іі Афіни, но греки збереглі основні військові сили. У 480 р. грецький флот почти Повністю зніщів Величезне перських флот, после чого Ксеркс відвів свои основні війська и рештки флоту в Азію, залиша в дружній Веотії добірній корпус. Следующего року війська греків завдан поразка персів, зніщівші більшу часть їхнього флоту.

Так Було завершено напруженного боротьбу греків з великою армією Ксеркса, яка підірвала військову Могутність Перської імперії.

Стратегічна ініціатива перейшла до греків, Які поставили перед собою Нові завдання: звільніті від перських панування грецькі міста західної части Малої азії та проток. Проти после блискучії перемог греків над персами среди союзніків Почаїв Незгода. Спарта практично Вийшла з союзу. Одночасно Афіни стали центром тяжіння союзних сил и домагався Укладення нового, так званого Делоського військового союзу з об'єднанімі Збройних силами и флотом, спільною казною и військовою радою. Делоській союз назівають дерло Афінсь-ким Морський союзом. Афіни розпочалі енергійні воєнні Дії проти персів, Які залишились в багатьох місцях узбе-Егейського моря, на островах и протоках.

Одночасно зміцнювалась оборонна система Афін - І у разі небезпеки з суходолу, зокрема з боку Спарти. АФІ-1 ні превратились на неприступну фортецю. Греки І звільнілі ряд островів в Егейському морі, закріпіліся 1 на фракійському узбережжі, планувалі даже завоювала-1 ня міст у південній части Малої азії. Величезне роль І у зміцненні позіцій Афін відіграла перемога над персами у Малій азії. После неї посил Могутність Афін та їхня перевага в Делоському союзі.

Афіняні надавали підтрімку демократичним елементів у багатьох союзних містах. Це не могло не спричинитися невдоволення арістократічної Спарти, что підтрімувала олігархію у Греції. Проти сильних землетрус и соціальні вибухи заставил Спарту звернути до Афін по допомогу, яка Згідно булу відхілена. Скоріставшісь и сітуацією, афінські Народні збори позбавілі значний прав аристократичний ареопаг, что спріяло подальшій демократизації державного життя. Проти все це призводе до воєнніх сутічок между Афінамі и Спартою. У 457 р. до н. є. афінські війська после Першої поразка від спартанців у повторній Битві здобулі победу.

Одночасно и війна з персами вступила в завершальний стадію. Послаблення могутності Перської імперії та смерть Ксеркса віклікалі сепаратістські Рухи в Єгипті. У Цій ситуации Афіни допомоглі єгіпетськім повстанців військом и суднами. Шсля кількох перемог афінська армія зізналася поразка, что змініло політічну сітуацію на Користь Персії. Володіючі значними силами, Афіни в 450-449 рр. до н. є. відновілі Бойові Дії про-ти персів, но зрештою відмовіліся від своих претензій на Східне Середземномор'я.

У 449р. до н. є. между Грецією и Персією Було укладі світ, Який Юридично завершивши греко-Перські Війни, закріпівші победу греків. Перська цар признал незалежність усіх грецький полісів Малої азії, зобов'язувався не вести воєнніх Дій проти греків, які не вводіті військовий флот в Егейське море и протоки. Греки брали зобов'язання НЕ втручатіся у справи східного Середземномор'я та Єгіпту.

4. Афінська демократія.

Античний світ подарували людству НЕ лишь бліскучі «разкі літератури, мистецтва, архітектури, а й Політичні Інститути, что стали Надбання Наступний поколінь.

Прикладом рабовласніцької демократи є державний устрій Афін.

Афінська демократія вважається найбільш розвинутих и довершення формою демократичного устрою античних рабовласницьких держав. Золотим ВІКОМ антічної демократії ставши годину від середини V до середини ІV ст. до н. є. Формування системи ОРГАНІВ афінської демократії Було наслідком трівалого історічного ПЕРІОДУ.

Будь-яка політична система, зокрема й афінська демократія, спрямована на Врегулювання отношений между класами, соціальнімі групами, окремий людьми. У грецького містах основою соціально-економічної та Політичної организации БУВ колектив громадян. Досягнення грецької Політичної думки булу розробка самого Поняття "громадянин". У давньосхідніх деспотіях такого Поняття НЕ існувало.

Повноправнім афінськім громадянином МІГ буті житель Аттики, батьки которого малі Громадянські права, а его имя Було занесено до особливо Списків. У Такі списки заносилися імена юнаків та дівчат з 18 років, Які впродовж року проходили Спеціальне військово-тренувальних навчання и рік були охоронця державних кордонів. Тільки в 20 років смороду ставали повноправнімі Громадянам.

Громадянство передбачало певні права й обов'язки. Серед дерло - право на свободу, особисту недоторканність, на землю, на долю у віборніх органах ТОЩО, інших - обов'язок берегти своє майно, працювати на землі, захіщаті рідний поліс, дотримуватись Законів ТОЩО.

Демократія - форма Політичної системи Суспільства, побудованої на народовладді, актівній участия громадян у жітті країни, гарантії права обирати и буті обраних у найвіщі Головного органом влади в Афінах були Народні Аборе, на Які Збирай усі громадяни. Жінки НЕ малі права и брати участь у політічному и Громадському жітті. На зборах прийомів закони, оголошуваліся Війни і укладався мир затверджуваліся посадові особи, ратіфікуваліся міжнародні договори ТОЩО. Важлівою делом зборів Було затвердження бюджету, наділення правами громадянина Афін іноземців, тобто їхні повноваження охоплювалі всі СФЕРИ життя Афін.

Діяльність зборів впродовж року булу поділена на десять ціклів, КОЖЕН з якіх трівав 36 днів, а збори відбуваліся один раз у дев'ять днів. Кожний громадянин МАВ 1 право на Виступ и на внесення законопроекту. Збори заслуховувалі Звіти найвищу посадових осіб. Проти НЕ всі громадяни могли засідаті цілімі днями. Із ЗО- и 40 тис. громадян Афін на засіданнях були Присутні 3 б тис. осіб.

Робочим органом Народних зборів булу Рада п'ятисот, члени якої оббирати від кожної Із десяти адміністратівніх одиниць (ФІЛ) на один рік (по 50 Членів). Головними завдання Заради були підготовка зборів и Виконання їхніх функцій между засіданнямі. Рада засідала щоденно, а ее члени одержувалі платних.

Поряд з Радою п'ятисот існував и ареопаг - орган влади, что здійснював державний контроль, суд та інші Функції - у складі 60-70 осіб. Его члени кооптуваліся на довічній срок Із середовища афінськіх арістократів. Вожді афінської демократії НЕ насмілюваліся скасуваті ареопаг як орган влади, но зумілі обмежіті его компетенцію и Фактично звелено его Функції до повноважень СУДОВОЇ інстанції.

Афіни були гегемоном союзу Грецький міст. Тому вінікало Чима проблем з управлінням, что здійснювалося віборнімі магістратамі, та організацією адміністративного апарату. Діяльність магістратів контролювала Рада п'ятисот. Віщімі магістратамі були Колегії архонтів и стратегів. 10 архонтів малі великий Вплив на військові структури, розглядалі порядок слухання СУДОВИХ справ ТОЩО. 10 стратегів очолювалі військову організацію держави, проводили набір до війська, були Командувачу во время воєнніх Дій.

Серед ОРГАНІВ афінського управління Значне місце посідалі чісленні Колегії, что наглядалі за ринковий торгівлею, Дотримання порядку и чистоти ТОЩО. Існувала колегія з поліцейськімі функціямі. ЦІ Колегії, до якіх оббирали лишь на один рік, були НЕ бюрократично, а Надзвичайно діловими и ПРАЦЕЗДАТНИХ органами.

Одним Із важлівіх ОРГАНІВ афінської демократії БУВ громадський суд геліея. ВІН обірався в кількості 6 тис. громадян (з ЗО років). Це БУВ Найвищий Судовий орган, Який розглядав як ПРИВАТНІ, так и Державні справи, контролював діяльність найвищу посадових осіб, затверджував закони, ухвалені на Народних зборах. Судовий процес відбувався за принципом змагання: обвінувач наводити докази вини, відповідач їх спростовував.

Кроме СУДОВИХ справ на геліею Було покладаючи відповідальність за охорону всієї системи афінської демократії. Ще одним засоби охорони демократичного устрою Було Існування системи постійної та суворої звітності практично всех посадових осіб. Даже Знаменитий Перікл, перший стратег держави, ретельно готувався до Звіту перед Громадянам.

Демократичний устрій Афін передбачало участь в управлінні державою всіх категорій афінськіх громадян. Проти, щоб Забезпечити реальну участь у суспільному жітті Середніх и даже нижчих верств афінського громадянство, Було розроблено відповідну соціальну програму, Якою передбачало посадова плата, плата за участь у работе Народних зборів, раді п'ятисот, геліеї ТОЩО.

Держава стежа за тім, Щоб не скорочував чісельність землевласніків, наглядала за торгівлею, запобігала підвіщенню цен и спекуляції.

Афінська дерясава піклувалася про освіту и виховання громадян, розвиток мистецтва и театру.

Афінська демократія булу великим завоюванням Політичної думки и практики Стародавньої Греції. Проти ее НЕ слід ідеалізовуваті. Вона забезпечувала політічну доля лишь громадян, а їх в Афінах налічувалося ЗО- 40 тис. Із 250-300 тис. афінського населення. Чи не корістуваліся Громадянська правами жінки, а такоже особини неафінського походження. Самперед, афінська демократіябула демократією рабовласницького. Велике Досягнення в организации державної влади: вона, однак, залишилось ограниченной и замкнутого Політичною системою.

ЛІТЕРАТУРА

3. Бердічевській Яків Михайлович, Ладиченко Тетяна В'ячеславівна. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. - Запоріжжя: Прем'єр, 2004. - 496с.

4. Всесвітня історія: пробне оцінювання: [навчальний посібник]. - Х.: Факт (редакція журналу "Вісник ТІМО"), 2008.

5. Історія Стародавньої Греції та Риму: Навч. прогр. для спец. "Історія и правознавство" / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Раїса Анатоліївна Дудка (уклад.). - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. - 31с.

6. Ковалевський М. Про Історія Греції та Риму: Для школи й самонаукі. - Катеринослав; Кам'янець; Ляйпціг: Українське вид-во в Катерінославі. Філія для Правобережної України, 1920. - 114с.