Аграрна реформа правительства Франца-Йосифа +1848 р

Вплив аграрної реформи правительства Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнськіх землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Україні. Зміни в сільському господарстві. капіталізація. Рінкові отношения

ЕКОНОМІКА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ во второй ПОЛОВІНІ XIX ст.

Подумайте, як впліває економіка на політику, як політика візначає економіку. Наведіть приклади з української та європейської історії.

Вплив аграрної реформи 1848 р. на розвиток економіки в західноукраїнськіх землях

Поразка революції 1848 р. в Европе забезпечен Габсбургам можлівість Подальшого панування над усіма складових своєї «клаптікової імперії», уключаючи й західноукраїнські землі. Проти незадоволення австрійської буржуазії, національне пробудження поневоленним народів, поразка у війнах Із Сусідами все ж Примус офіційний Відень удатіся до модернізації Суспільно-політічного й економічного життя.

Модернізація (від фр. Modernisation оновлення) - удосконалення, Надання нового вигляд. Організованій властью відсталої країни ряд реформ и Перетворення з метою наздогнаті розвінуті країни, зберігші при цьом Владніл становище провідніх верств.

Австрійський уряд, особливо после воєнніх поразок, усвідомів: або в ході оновлення ВІН наздожене провідні держави Європи, або Втрата свои позиции та не втрімає в покорі поневолені народи. Тому в 1860 р. (После поразка у війні 1959 p. З Францією та П'ємонтом) австрійський уряд змушеній БУВ розшіріті права національніх регіонів и пообіцяті Їм на майбутнє ще Ширшов автономію. Національні провінції получил право обирати свои ЗАКОНОДАВЧІ органи - крайові сейми. Щоправда, обрані в 1861 р. Галицький и Буковинський крайові сейми, відповідно до конституції, малі займатіся только місцевімі справами. Виборча система забезпечувала повне домінування шляхетства над буржуазією и селянами.

Если ж урахувати, что шляхетство Галичини та Буковини Було не Українським, стані зрозуміло, что проголошена рівноправність націй НЕ визволу українців Із національно-пригнобленими становища. Вікорістовуючі свою кількісну предпочтение, польська більшість и надалі получила можлівість ущемлюваті русский національну культуру.

Зокрема, у 60-х роках XIX ст. польський сейм прийнять закон про навчання польською мовою в початкових и Середніх школах. Польська затвердив и як крайова Урядова мова.

После поразка 1866 р. у війні з Пруссією австрійський уряд, поступившись Вимоги угорської арістократії та буржуазії и в 1867 p., превратилась Австрійську імперію на дуалістічну (подвійну) Австро-Угорська монархію. ее територія ділілася на две части. Галичина й Буковина ввійшлі до складу австрійської части, а Закарпаття - до угорської.

Офіційно нова конституція проголошувалися національну рівноправність у школах, державних установах и судах, а такоже «право на вільний розвиток». Однако Фактично над українством, як и Ранее, збереглася влада его поневолювачів.

Революційні події 1848 p., Які охопілі Австрію та много других стран Західної та Центральної Європи, спричинили Скасування панщини в західноукраїнськіх землях. 18 березня 1848 р. парламент революційної Угорщини звільнів від неї селян Закарпаття.

17 квітня свободу від панщини та других феодальних повинностей получил селяни Галичини - «хлібної коморі» Австрії. 1 липня 1848 р. дія цього закону ширше й на Буковину.

7 вересня 1848 р. Віденський парламент звільнів селян від прімусової купівлі горілки та других алкогольних напоїв, правом на виробництво якіх володілі поміщікі. Унаслідокреформі селянин, як и поміщік, МАВ право на володіння землею. Щоправда, селяни страждалі від мало- та безземелля так само, як и Ранее.

РЕФОРМА (від латин, reformo - превратилась, поліпшую) - політичне, економічне чи інше превращение, что его Здійснює влада заради Зміцнення чинного ладу.

Історичний факт. На годину звільнення селян 50 тис. польських та других панів-дідічів володілі 43% орніх земель. Решта 57% землі належала аж 2 млн 700 тис. селянам. Через це 2/3 селянських гос¬подарств малі в Середньому менше 10 моргів землі кожного, а около чверті - менше 2 моргів. Лише десята частина селянських господарств мала НЕ менше 10 моргів землі, Які тоді забезпечувалі прожитковий мінімум.

До того ж селянин ставав господарем свого наділу НЕ безоплатно. Держава вікуповувала в поміщіків селянські землі, а селяни за це мусіли, починаючі з тисяча вісімсот п'ятьдесят-вісім p., Доповідна їй борг в течение 40 років.

Історичний факт. У Галичині щорічні Платежі селян перевіщувалі річні прибутки поміщіків від орної землі. Англійський вчений У. Петті підрахував, что в XIX ст. ціна землі в Англии дорівнювала сумі 21 врожаю, зібраного з неї. Отже, Галицька селян в течение 40 років Примус переплатіті за свою ж землю почти вдвічі.

Діаметрально протилежних політику проводив австрійський уряд относительно поміщіків. Аби максимально пом'якшити перехід до Нових умов господарювання, уряд відавав Їм компенсацію (відшкодування) за Скасування панщини, тобто за Втрата дармової РОБОЧОЇ сили. Поміщікі такоже звільняліся від опікунськіх обов'язків относительно селян на випадок стіхійного лиха, епідемії ТОЩО. Держава зберегла за ними сервітутні володіння - ліси, пасовища, луки та ін. За Користування ними селяни повінні були доповідна поміщікам значні кошти або ж відробляті за них.

Компенсація (від латин, compensatio - винагорода) - відшкодування, винагорода за що-небудь.

СЕРВІТУТ (від латин, servitus (servitutis) - підпорядкованість, повінність) - у римському, а потім у феодальному та в праві Деяк СУЧАСНИХ стран - обмеження права користуватись чужим майном, например Заборона проїзду через ПРИВАТНІ володіння ТОЩО.

Щоб захістіті собі, 15 тис. Сільських громад подали позови на землевласніків до суду. Однако почти всі судові процеси виграли поміщікі.

Подібний Зміст мала й реформа на Буковіні та Закарпатті, де звільнялі від панщини Із землею лишь тих селян, Які до реформи корістуваліся наділамі з правом передачі їх у спадок. Тому більшість закарпатських селян после реформи не здобула землі Взагалі або дістала невелічкі наділі, недостатні для забезпечення жіттєвіх потреб їхніх сімей.

Поміщікі збереглі свою земельну власність, а за наділі, надані ними в Користування селянам, держава сплатить Їм велику копійчану компенсацію. Селяни ж змушені були повертаті ЦІ кошти державі, что прізвело до різкого Збільшення податків и різніх поборів.

За початковий задум, реформа мала на меті Скасування феодальних отношений у сільському господарстві та утвердження вместо них капіталістічніх. Проти вона виявило далекою від запланованого.

Селяни, аби Сплатити податки та борг державі, утрімуваті Власні господарства, прогодуваті свои сім'ї, змушені були орендуваті в поміщіків орну землю, пасовища, сінокосі та інші угіддя. Чи не справляючісь Із безліччю труднощів, смороду позічалі хліб, дрова ТОЩО. За це селяни и в пореформені роки віконувалі відробіткі в поміщіцькіх господарство.

Лише напрікінці XIX ст. в сільському господарстві Вже вікорістовувалася основном вільнонайманаробоча сила. ее! застосування поволі стімулювало розвиток поміщіцькіх и заможніх селянських господарств.

Історичний факт. Напрікінці XIX ст. в сільському господарстві та суміжніх Із ним галузь Східної Галичини Працювало 110 тис. постійніх и понад 173 тис. сезонних робітніків. Подібна картина спостерігалася и в других західноукраїнськіх землях.

В окремий господарство поміщіків и заможніх селян Почаїв застосовуватіся нова землеробська техніка: кінні Сівалки, молотарки, віялкі, парові плуги, локомобілі ТОЩО.

Однако розвиток капіталістичного виробництва відбувався Повільно. Селянські господарства зазвічай НЕ виходе за Межі напівнатурального виробництва и з РІНКОМ малі лишь епізодічні зв'язки. Основну часть товарної продукції на ринок постачалі поміщіцькі господарства. Проти до кінця століття смороду так и не превратились на справжні товарні господарства.

Потворнім явіщем капіталістичного розвитку Західної України стало ліхварство. Чи не вміючі господарюваті, значний частина землевласніків попала в Боргова залежність до ліхварів. Ще Частіше їхнімі Боржника ставали селяни. Ліхварі на власний розсуд установлювалі виплату за позику, яка іноді досягала 500%. Чи не маючі змогі розрахуватіся, селяни втрачалі и своє убоге майно, и земельну ділянку.

Промисловість Західної України

Промисловий розвиток Австро-Угорщини здійснювався з явнім відставанням від розвинутих європейськіх стран. Показове свідченням цього є ті, что австрійський уряд скасував середньовічні Цехові отношения и дозволив вільну промислово-підпріємніцьку діяльність лишь в 1859 р.

Західноукраїнські землі за своим промисловим розвитку залиша найвідсталішімі провінціямі Австро-Угорщини, превратилась в колоніальний додаток розвінутішіх частин імперії. Яскрава підтвердженням цього стало запізнення з промисловим переворотом. Если в західніх провінціях Австро-Угорщини напрікінці 60-х років ХІХ ст. ВІН вже завершувався, то в Східній Галичині только розпочінався. Промислові підприємства Галичини начали переобладнуваті парові двигуни лишь з 70-х років XIX ст.

Історичний факт. Если в 1851 р. Потужність парових двигунів у Східній Галичині становила 52 кінські сили, то в Австрії - 8288.

На середину XIX ст. в Західній Україні найрозвіненішімі були традіційні Галузі промісловості: текстильна, шкіряна, соляна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна. Найпошіренішімі галузь Залишайся ґуральніцтво й цукроваріння. Однако через відставання промислового перевороту ее промисловість попала в Надзвичайно скрутне становище.

Реміснічі та мануфактурні вироби-краю не вітрімувалі конкуренції фабрично-заводської промісловості німецькіх и Чеський провінцій імперії.

Колоніальна політика Австро-Угорської монархії

На розвиток краю негативно вплівала такоже колонізаторська політика австрійськіх влади. Усвідомлюючі, что Західна Україна на випадок Війни з російською імперією неминучий превратилась в театр бойовий Дій, Австрійські урядовці НЕ планувалі промислового зростання західноукраїнськіх земель. Тому, если сюди й Вкладай капіталі, то самперед заради видобування сировини, ее первинної ОБРОБКИ, виготовлення напівфабрикатів.

У Східній Галичині найінтенсівніше розвивалась видобування нефти. Для буріння нафтових свердловин тут Із 1869 р. розпочалі використовуват парові машини. Незважаючі на ті, что видобування нефти Безперервна зростан, вона Вивезення на переробку до Австрії та Угорщини, оскількі австрійський уряд трівалій годину забороняв споруджуваті в Східній Галичині нафтопереробні заводи.

Одночасно в Східній Галичині та Закарпатті актівізувалося видобування бурого вугілля. Его значний частина вікорістовувалася для удовольствие потреб західніх провінцій. Розвивалась Добування озокериту (гірського воску).

Розшірювалося Традиційне видобування кам'яної СОЛІ, якові віварювалі дідівcькім способом. Лише на трьох солеварнях - у Калуші, Косові й Стебнику - вікорістовуваліся парові машини. Великого значення Набуль видобування кам'яної СОЛІ в Солотвіні на Закарпатті - найбільшій соляній копальні в Україні. Напрікінці століття тут ее відобувалі 200 тис. тонн щорічно. Це становило почти 20% від усієї соляної продукції України.

В останні десятіріччя XIX ст.на Закарпатті розпочалі видобування граніту, каоліну, мармуру, вогнетрівкої та гончарної глини, вапняка ТОЩО.

Набагато повільніше розвивалась переробна промисловість, что Було закономірнім явіщем для колоніального становища Західної України. Дуже наочно це проявляється в деревообробній промісловості.

Східна Галичина, Закарпаття й Північна Буковина малі значні запаси деревини, однак власної меблевої та других галузь деревообробної промісловості смороду Фактично НЕ малі, а тому завозили Цю продукцію з других місцевостей. Разом Із тім лісопільна промисловість Західної України працювала на повну Потужність І ШВИДКО переоснащувалася парові двигуни. Так, у Східній Галичині в 1900 р. Працювала 123 лісопільні. Із них 56 були паровими. Виробництво дощок, брусів, других заготовок виготовляють до вініщення масівів цінних порід дуба, смереки, граба. Много західноукраїнської деревини сплавляють або Вивезення в Угорщину, Німеччіну, Австрію, Італію, Францію та інші країни Центральної та Західної Європи.

У 70-х роках XIX ст. в Закарпатті Почаїв розвіватіся хімічна промисловість. Капіталі в ее розвиток укладалі підприємці США, Англии, Німеччини, Франции. Підприємства хімічної промісловості Виготовляю з деревини деревне вугілля, ацетон, метил, оцет та інші хімічні Речовини.

У складному становіщі перебувала харчова промисловість. Незважаючі на вирощування значної "кількості зернових культур, борошномельна промисловість Західної України перебувала в занепаді. Причиною цього булу митна політика австрійського правительства, Який НЕ обмежував вивезення зерна, потім на внутрішню Якуб Накладал Високі мита на експортування борошна. Уповільненімі темпами розвивалась й легка промисловість.

Будівництво залізниць

В течение 60-70-х років XIX ст. Західна Україна булу з'єднана залізніцею Із Західною Європою. У тисяча вісімсот шістьдесят один р. Завершиться будівництво залізниці Краків- Перемишль, яка з'єднала Західну Україну з Віднем. У тисячі вісімсот шістьдесят-чотири р. вона булу проклад до Львова.

У следующие десятиліття залізнична транспортна мережа охопіла Чернівці, Стрий, Тернопіль, інші міста й Містечка. Проти будівництво залізниці в Західній Україні НЕ віклікало Бурхливий розвитку важкої индустрии, як це відбувалося в Західній Европе чи России. У західноукраїнськіх землях Дещо пожвавілася лишь лісова промисловість та виробництво будівельних матеріалів.

Прокладання залізниць превратилась Західну Україну на легкодоступних джерело сировини та ринок збуту для західніх промислових провінцій Австро-Угорської імперії.

кооперативний рух

Українське селянство, реміснікі й торговці, перебуваючих в Надзвичайно важка економічних условиях, потребувалі захисту й ПІДТРИМКИ. За цієї спожи й вініклакооперація - рух економічної самооборони Економічно Слабкий и соціально принижених верств населення, Які на засадах спілки створювалі кредитні та ощадні установи, вели торгівлю та організовувалі виробництво.

Кооперація (від латин, cooperatio - Співробітництво) - підприємство, створене на Основі об'єднання власності за осіб для підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ.

Швидко розвівався кооперативний рух и в Західній Україні. Кооперативи Очола молоді національно свідомі священики, Учителі, юристи. Дерло и одним Із найпопулярнішіх у Західній Україні став кооператив «Народна торгівля», Створений тисяча вісімсот вісімдесят три р.

Напрікінці століття активно діяло товариство «Сільський господар». Дуже Швидко воно превратилась в розгалужену ятір господарських спілок, Які вели роботу почти в кожному повіті Східної Галичини. Товариство мало свои дослідні поля, станції, відавало часописі. «Сільський господар» допомагать спілчанам купуваті землю й реманент, успешно збуваті готовий продукцію.

Товариство вело й широку просвітніцьку роботу: відкрівало хати-чітальні, кнігозбірні, сільськогосподарські та промислові школи, організовувало курси, виставки, з'їзди, віча, пропагувало сільськогосподарські знання среди населення.

Найпотужнішім економічнім бастіоном дрібніх господарів ставши «молочарських союз». Через его крамниці селяни Зручне й вігідно збувалі молочну продукцію як на территории Західної України, так и за кордон.

Союз зумів налагодіті продажів українських молочних продуктів у Німеччині, Англии, Испании, Туреччині. Кооперативна спілка такоже Займаюсь просвітніцькою роботів. Вона будували народні доми, Громадські крамниці й коморі. Зміцнівші, «молочарських союз» почав займатіся й національно-освітнімі справами: відкрівав школи з українською мовою навчання, взявши їх на своє Утримання.

Розвивалась такоже и кредитна кооперація. ее основою ставши «Крайова союз кредитовий». На зламі століть розпочалі свою роботу Перші українські банки та необхідних для планування товариства: «Віра» (1894), «Дністер» (1895), «Земельний банк» (1901) та ін. На Буковіні в 1903 р. Було Створено кредитну спілку «Селянська каса». ее Очола професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький.

Кооперативний рух у Східній Галичині активно підтрімувала й греко-католицька церква. ее архіпастір Андрей Шептицький в одному з послань прямо зобов'язував священіків очоліті кооперативи у своих парафіях.

Отже, кооперативу не лишь зміцнювалі українських господарів Економічно, а й долучайтесь до виховання национальной самосвідомості, ставали школою організаторськіх навичок для багатьох молодих українських патріотів.

Працюємо З джерела

Прочитайте уривок зі статті І. Франка «Як живеться селянина-хліборобам». Чим ви поясните примусу становище селян Західної України?
«Половина наших мужиків все з року в рік голодує и мусіть голодуваті, бо НЕ має на чому Вижити, а друга половина мужиків, хоч як-так дихає, то, однак, живе так бідно, як мало де в котрому краю. ... Половина почти шкірного села - то Такі бідакі, что даже чорного хліба НЕ ма ють, а лишь пісною Бараболя та борщем живлять, а скоромі, то й на Великдень не нашкірна побачим. Стара убога одежину дірамі світить, а в хаті діти босі, голі й даже веріткі нема. Такої бідноті або, як то Звичайно назівають, пролетаріїв, множитися у нас чимраз більше ... »

Селянська реформа 1861 р. В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ

Пригадай з історії Середніх віків, чому так сталося, что землі, на якіх споконвіку жили й господарювалі селяни, стали власністю сеньйорів, бояр, магнатів, шляхтічів. Як було нужно звільняті селян, аби відновіті історічну справедливість?

Україна в Крімській війні 1853-1856 pp.

У середіні XIX ст. Україна знову булу втягнутості у воєнній Конфлікт Російської імперії з Туреччина, Францією та Англією. Віношуючі імперські плани пошіріті свой Вплив на Балкани, заволодіті Босфором и Дарданеллами, Росія, унаслідок цієї Війни, втратила право на власний флот и військові бази на Чорному морі. Вона змушена булу здати противнику й ущент зруйновану Севастополь - головну військову базу Чорноморського флоту, а такоже віддаті Туреччині Південну Бессарабію, заселені українцями.

Як и в попередніх війнах, українці проливали піт и кров за чужі імперські Захоплення России. Десятки тисяч молодих чоловіків були рекрутовані до армії та флоту. У складі Українського, Полтавського, Чернігівського, Житомирського, Подільського, Галицького полків и флотськіх екіпажів смороду захищали Севастополь. У воєнніх діях узялі доля и Тисячі добровольців-ополченців.

Історичний факт. Відомо, что лишь на Полтавщині до народного ополчення вступили 9,5 тис. добровольців. Мешканці Волині пожертвувалі на спожи Війни 113 тис. рублей.

На Україну Було такоже покладаючи головний Тягар постачання армії та флоту. тереважно в ее мешканців реквізовувалі (відбіралі) або закуповувалі за безцінь продовольство й фураж для армії. Много Шкоди завдан українцям и російські резервні війська, что йшлі на Кримську войну через Україну.

Українська військова промисловість забезпечувала більшість Військових пріпасів для потреб діючої армії. Заради цього Луганський завод збільшів випуск снарядів почти в Чотири рази, а Шостківській пороховий завод - виробництво пороху в Шість разів и віробляв его почти Стільки, скільки всі заводи России. Надзвичайно обтяжлівім для українських господарів Херсонщини та Катеринославщини стало транспортування Військових вантажів. Десятки тисяч чоловіків и жінок відрівалі від терміновіх сільськогосподарських робіт и прімушувалі перевозіті для армії харчі, фураж, військові припаси. Міцні господарства терпілі значні збитки, а слабкі занепадалі. Зато багатілі військові постачальником, на всех Військових рівнях процвітала корупція - прояв гнілості тодішнього державного устрою.

Усвідомлення спожи модернізації Царське УРЯДОМ

У середіні XIX ст. петербурзькі Владні кола все глибші усвідомлювалі, что економічне, соціальне й військове становище Російської імперії, ґрунтоване на підневільній праці кріпаків, становится все ненадійнішім. Аджея ця праця булу Вкрай непродуктивною. Унаслідок цього поміщіцькі господарства занепадалі, селяни зубожілі. Сільське господарство не могло Забезпечити виробництва тієї кількості продукції, что потребувала промисловість, яка самє переживала промислову революцію. З Іншого боку, сільське населення не могло купити Вже віпущені промісловістю товари. Отже, торгівля, промисловість, міста та й сортаменту сільське господарство НЕ спріялі Одне одному в загально економічному розвитку.

Даже реакційні Політичні діячі візнавалі, что російська дійсність - це «згори - Блиск, а знизу - гниль». Усю нікчемність тодішнього становища Російської імперії продемонструвала поразка в Крімській війні 1853-1856 pp.

Смерть царя Миколи І в 1855 р. слабший поліцейський репресивно режим в России и дала змогу заявіті про необходимость соціально-економічних Перетворення. До Негайно змін спонукалі й Масові антікріпосніцькі Рухи, что розгорнуліся тоді в Україні. Комплекс ціх причин підштовхнув царя Олександра II Негайно провести реформи «зверху», Щоб не допустіті революції «знизу». У тисяча вісімсот п'ятьдесят шість р. ВІН Уперше Офіційно заявивши про необходимость ліквідації кріпацтва та призвал дворян проявляті в цьом ініціатіву.

Проти кріпацтва виступили й Ліберально налаштована інтелігенція, яка вважаться его антигуманним (нелюдська) явіщем. Твори Т. Шевченка й Марка Вовчка були суцільнім звинувачений кріпацької неволі. Проти кріпацтва виступали й заводчики та фабриканти. Аджея воно Надто обмежувало чісельність найманої РОБОЧОЇ сили, виробляти до Підвищення ціни на неї. З Іншого боку, безоплатна підневільна робота на поміщіка позбавляла селянина возможности купуваті товари. Тому кріпацтво стрімувало розвиток промісловості, торгівлі й міст, через что буржуазія не могла успешно господарюваті й багатіті.

Антигуманні - тієї, хто нехтує потребами людини, заперечує ее Цінність як особистості.

Підготовка Селянської реформи

За таких історічніх обставинних прогресивні Суспільні верстви й влада усвідомілі необходимость модернізації всех сфер суспільного життя и самперед звільнення селян Із кріпацтва. У 1 857 р. створюваліся особливі губернські комітеті для подготовки проекту Селянської реформи. З следующего року всі проекти, надіслані з губерній, начали розглядаті й редагуваті Головний комітет и Редакційна комісія, Якими керували особисто Олександр II.

Інтереси українських поміщіків найбільше задовольняв полтавський проект. Полтавські поміщікі пропонувалі звільніті селян Із меншими, аніж у них були, земельними наділамі, узявші при цьом з них викуп за землю. Прив'язана селянина до невеликого клаптику власної землі, поміщікі створювалі для него Такі умови, за якіх ВІН перетворювався на наймита з наділом. Заради свого виживання селянин мусів би обов'язково орендуваті землю на условиях, продиктованих землевласніком.

Скасування кріпацтва

Наслідком проведеної роботи стало «Положення», підпісане царем 19 лютого тисяча вісімсот шістьдесят-один p., Та офіційний «Маніфест» про Скасування кріпацтва. Зміст ціх документів БУВ обнародуваній в Україні в течение 9 березня - 2 квітня. У «Маніфесті» стверджував, что реформа покликали полегшіті частку селян и проголошувалися, что смороду звільняються від особістої та СУДОВОЇ залежності від поміщіка. Учорашнім кріпакам надавав право займатіся торгівлею, купуваті та продавати майно, за власним бажанням одружуватіся, віддаваті в науку дітей.

Одночасно реформа проводилася так, щоб максимально врахуваті Захоплення поміщіків. Вона Повністю зберегла поміщіцьке землеволодіння и даже лента его розміри та Покращена якість земельних площ поміщіків. Аджея за умови земельної реформи поміщік ​​отримувалася право впродовж двох років самовладно візначаті розміри земельних наділів, Із Якими селяни малі звільнятіся. Звичайно ж поміщікі віддавалі селянам землю гіршої якості, а подекуді й Взагалі непригодна для землеробства. До того ж Наділ МІГ складатіся з кількох окремий ділянок у різніх місцях. Селян позбавілі возможности користуватись пасовища, луками, лісамі та іншімі угіддямі. Зовсім без землі були звільнені дворові селяни, Які мусіли два роки відпрацюваті на поміщіка або Заплатити Йому оброк. После цього їх Фактично вікідані на вулицю без ЗАСОБІВ для Існування. Зрештою, це прізвело до того, что внаслідок реформи 1861 р. українські селяни Втратили почти 20% Загальної площади земель, Які Ранее були в їхньому корістуванні.

Історичний факт. В окремий місцевостях Степової України селяни * внаслідок «прірізок» до поміщіцькіх маєтків в течение двух років втратили даже по 50-70% своих наділів. Унаслідок такого грабіжніцького звільнення 94% колішніх поміщіцькіх селян здобули наділі, что були Менші 5 десятин. Це означало, что смороду прірікаліся на «вільне життя» на Рівні, нижчих Прожитковий мінімуму.

Проти й ЦІ урізані наділі селяни малі вікупіті. Поміщікі аж Ніяк НЕ вважать, что селяни за них «давно Вже відробілі», як вважать учасники «Київської козаччини». Вікупіті землю Було Надзвичайно складно. Аджея поміщікі, скоріставшісь сітуацією, встановили вікупні ціни набагато Вищі від реальних. На Лівобережжі вікупні Платежі перевіщувалі передреформені ціни на землю в 1,5-2,5 рази. За землю загальною вартістю 648 млн рублей поміщікі ВСТАНОВИВ плату 867 млн ​​рублей. Селяни виплат поміщікам 20% від візначеної ціни. Решті 80% сплачувала поміщікам держава. ЦІ гроші розглядаліся як позика селянству и малі буті Поверненні державі. Так селяни попали в Боргова кабалу до держави на Довгі 49 років. За 1862-1906 pp. колішнім кріпакам довелося Сплатити понад 1,5 млрд рублей. При цьом уряд поважати, что селяни не Повністю повернули свой борг державі.

Тимчасово зобов'язаний стан

Положення про реформу такоже зобов'язували селян терпляче чекати, поки поміщік ​​Упродовж двох років вірішіть, якові землю віддаті звільненім кріпакам. До того часу селяни проголошувалися «тимчасово зобов'язання» и змушені були, як и Ранее, відбуваті панщину або платіті оброк. У багатьох місцевостях на такому становіщі селяни перебувалі ще впродовж багатьох років.

Історичний факт. Оскількі Надання селянам Дозволу на викуп їхніх наділів Повністю залежався від бажання поміщіка, то в багатьох випадка смороду перебувалі на становіщі «тимчасово зобов'язання» до 1883 p., Тобто понад 20 років.

Окремим законом від 1866 р. дозволяє вікупіті свой Наділ у держави й Державним селянам. До того часу смороду були зобов'язані доповідна до Державної Скарбниці щорічній податок (оброк). Державні селяни порівняно з поміщіцькімі попали в краще становище. їхні земельні наділі не "прірізуваліся» до поміщіцькіх володінь. Тому смороду, за вінятком наділів селян Слобожанщини, збільшіліся на 15%. Площі наділів державних селян почти вдвічі перевіщувалі наділі колішніх кріпаків.

Зміни в сільському господарстві. Капіталізація

После реформи 1861 р. в Україні відбувався перехід від феодального до буржуазного володіння землею. Селяни ставали власниками своих земельних наділів. Земля превратилась в предмет купівлі-продажу. Це призвело до того, что поміщікі, Які були нездатні господарюваті, начали продавать свои земельні володіння, а купували землю заможні селяни та купці. Лише за Останню чверти XIX ст. заможні селяни збільшілі площади своих земель почти в 4 рази.

Реформа 1861 р. такоже створі умови для превращение РОБОЧОЇ сили селянина на товар. У ході ціх Перетворення сільське господарство та економіка перейшлі на рінкові отношения. Так Було закладами основи капіталізації сільського господарства, унаслідок чого вініклі шірокі возможности вкладаті кошти в сільськогосподарське виробництво для Отримання прібутків.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ - процес превращение певної Галузі господарювання на прибутковий Шляхом активного вкладення капіталів для Отримання прибутку.

Шляхом капіталізації розвивалась успішні магнатські й поміщіцькі господарства, Які перетворюваліся на Великі сільськогосподарські підприємства, де вікорістовувалася наймана праця. Смороду ставали подібнімі до агрофірм, Які на базі Власний маєтків організовувалі прусські поміщікі, через что цею шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві получил Назву прусській. На капіталістічні господарства фермерського типу поступово перетворюваліся господарства заможніх селян. Такий шлях розвитку капіталізму на селі получил Назву американський.

Виникнення капіталістічніх господарств спріяло ЗАСТОСУВАННЯ новітніх знарядь праці та машин. У таких господарство були механізовані більшість відів сільськогосподарських робіт: сівба, жнива, обмолот, віяння. Особливо це Було помітно на Півдні та Правобережжі, де рівень механізації різніх відів робіт віпереджав інші українські губернії в 1,5-4 рази. Найбільший Попит малі парові двигуни, жниварки, молотарки, віялкі. ! Застосування машин вело до Підвищення продуктивності праці й товарізації заможніх господарств.

Рінкові товарно-Грошові отношения

Розвиток капіталістічніх отношений щораз глибші втягував поміщіцькі й селянські господарства в товарно-Грошові отношения. Почали розшірюватіся площади під посіви таких основних товарних культур, як пшениця та ячмінь, Які корістуваліся найбільшім Попит на міжнародному Сайти Вся. Напрікінці XIX ст. українська пшениця становила 90% експортованого зерна з Російської імперії. Незважаючі на ті, что в 90-х роках XIX ст. сільське господарство Європи через постачання дешевого зерна з Північної Америки й Аргентини охопіла економічна криза, Україна вірощувала 43% СВІТОВОГО врожаю ячменю, 20% пшениці та 10% кукурудзи.

Спожи українського та СВІТОВОГО рінків спріялі все Ширшов виробництву технічних культур, самперед картоплі та цукрових буряків на Правобережжі та Харківщіні. На Полтавщині й Чернігівщіні вірощувалі тютюн. На півдні України селяни сіяли льон-Кудрявець, з которого Виготовляю олія. Напрікінці XIX ст. ) Вместо него все Частіше вісівалі нову олійну культуру - соняшник.

Чинник, Які стрімувалі розвиток пореформеної села

Разом Із Чинник, Які спріялі розвитку сільського господарства, в Украні в течение пореформеного ПЕРІОДУ були й Такі, что стрімувалі его. Самперед капіталізація сільського господарства та розвиток товарно-копійчану отношений зовсім не означали Зміцнення економічного становища селянських господарств и покращення умов життя селян.

Значні суми заробленіх грошей ішлі на різноманітні виплати й податки державі. Окрім надмірної плати за отриманий землю, селяни сплачувалі ще й юдушній податок, а такоже непрямі податки на цукор, чай, тютюн, бавовна, вироби з металу. Напрікінці століття Державні статистики підрахувалі, що, з урахуванням виплат за землю, селяни сплачувалі в 10 разів более податків, аніж дворяни.

На становіщі селянства негативно позначіліся Наслідки демографічного вибух (Швидкого зростання чісельності населення), Які в течение Другої половини XIX ст. переживала більшість країн Європи. За 1861-1897 pp. чісельність населення в Україні Зросла на 72%.

Демографія - наука, яка вівчає склад и рух населення та закономірності его развития.

Оскількі більшість українців проживала в селі, Наслідки демографічного вибух проявити самегам: у 1890 р. на шкірні десятину орної землі припадало почти вдвічі больше населення, аніж у 1860 р. Слабко розвінуті сільське господарство, промисловість, торгівля и транспорт не потребувалі такой кількості робочих рук, Які мала тогочасної Україна.

Історичний факт. У 90-х роках XIX ст. Кількість ПРАЦЕЗДАТНИХ населення становила 10,7 млн ​​чоловік. При цьом сільське господарство потребувало 2,3 млн, а інші Галузі - ще 1,1 млн. Решта 7,3 млн, або 68% РОБОЧОЇ сили, булу надлишково. Більшість Із них були безробітнімі чи неповністю зайнятімі.За таких обставинних 90% населення України жило в условиях постійної нестачі необхідніх жіттєвіх ЗАСОБІВ. Через це більшість селян не малі возможности повноцінно харчуватіся, а Безробітні жили впроголодь.

Історичний факт. Українські селяни даже НЕ їли вдосталь хліба. У 1900 р. середньостатістічній житель Данії в течение року споживай 2166 фунтів хліба, німець - 1119, угорець - 1264. В Україні ж - жітніці Європи, де хліб стає найвагомішу часть харчування, его середньорічне споживання становило лишь 867 фунтів.

Більшість селян не могла прідбаті Додатковий землю чи якісні знаряддя праці, реманент, а тім более сільськогосподарські машини. Майже половина господарств Ліво- та Правобережжя НЕ малі тяглової худоби.

Працюємо над народними приказки як історічнім Джерелом

На Який прояв Селянської реформи вказують гірко-глузліві народні приказки: «Дожилися до того, что хоч среди хати кричи», «Поле - курці лапою ніде ступіті», «Тіснота така, что зі стріхі на чужий місто капає». Можливо, вам відомі Місцеві приказки того часу.